Реферат: Програми розвитку молочного скотарства 17 Попередні рекомендації 22

Дослідження проведені в рамках Проекту «Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ і Європейської політики добросусідства у сільському секторі (секторальний підхід)» (http://www.swap-rural.org.ua), що покликаний надати підтримку у застосуванні секторального підходу до розвитку сільського господарства і розвитку сільської місцевості у світлі вступу України до СОТ і реалізації Європейської політики добросусідства. Проект повністю фінансується Європейським Союзом, а бенефіціаром проекту виступає Міністерство аграрної політики і продовольства України (www.minapk.gov.ua).


Експерт: Мозгова О.І., “УкрАгроКонсалт”


За додатковою інформацією та для ознайомлення з іншими матеріалами у сфері розвитку ринкової інфраструктури агропромислового сектору звертайтеся до офісу Проекту:


Україна, 01023, Київ, вул. Мечникова 16-А, кім. 916

Тел.: +38 044 3550178

Електронна пошта: office@swap-rural.org.ua


Зміст



Резюме 3

1.Загальні тенденції виробництва та споживання молока 4

2. Організація виробництва молока 8

3. Племінний потенціал поголів’я корів 11

4. Якість молока 12

5. Державна політика 14

6. Програми розвитку молочного скотарства 17

7. Попередні рекомендації 22
Резюме

Молочна галузь України перебуває в даний час в тяжкому стані. За роки незалежності виробництво молока всіх видів стрімко зменшилось, що негативно впливає не тільки на виробників молока, молокопереробників, споживачів, а і на українську економіку в цілому.


Молочна галузь функціонує в надзвичайно великому діапазоні: від примітивного виробництва в приватних господарствах до сучасних спеціалізованих підприємств. При цьому основні обсяги виробництва зосереджені в особистих господарствах населення.


В умовах високого рівня концентрації виробництва молока в приватному секторі не можливо забезпечити переробну промисловість якісною сировиною, а значить і кінцевого споживача якісними молочними продуктами. Потребує удосконалення логістична складова молочного виробництва.


Незважаючи на тенденцію зростання продуктивності корів в останні роки, вона залишається досить низькою в порівняні з показниками світових виробників молока і не відповідає сучасним вимогам.


Потребують вирішення проблеми оптимізації структури, обсягів виробництва та чисельності молочної худоби з врахуванням потенціалу споживання на внутрішньому ринку та експорту


Беззаперечною є необхідність програмної підтримки виробників молока та створення крупнотоварних спеціалізованих господарств в товарних регіонах з високими конкурентними перевагами з метою створення надійної сировинної бази та виробництва високоякісної молочної продукції. Існує потреба удосконалення системи земельних взаємин з метою забезпечення доступу господарств населення до кормових угідь.


Однак, нажаль одна з головних проблем на сьогоднішній день, яка заважає молочної галузі розвиватися, заважає надходженню інвестицій, на жаль, загальнодержавного порядку - податкова нестабільність, відсутність ринку землі, власності, недосконалість законодавчої бази та інше. І ці питання потребують невідкладного вирішення.


У цілому, потенціал у молочній галузі є як на внутрішньому ринку, так і на експортному, і це очевидно по реальним цифрам. І держава, в першу чергу, повинна не заважати бізнесу робити свою справу, а забезпечити стабільні рамки його роботи.


^ Загальні тенденції виробництва та споживання молока
Регіонально сировинна база молокопереробної промисловості наближена і розвивається переважно в районах основної переробки молока: Київська, Львівська, Полтавська, Вінницька, Житомирська, Чернігівська, Хмельницька області. Разом з тим значна частина молока для переробки закуповується в регіонально віддалених точках, що погіршує його якісні показники при транспортуванні на тривалі відстані. Т.ч. одним з найважливіших завдань для тваринництва, що потребує вирішення найближчим часом, залишається відновлення сировинних зон по всій території країни.


За даними держаної статистики в 2010 р. середній річний рівень виробництва молока по регіонам в основному складав 300-500 тис. тон. Найвищі показники по надою молока має Вінницька область – 836 тис. т.


^ Україна: регіональна структура виробництва молока, 2010







^ Джерело: Держкомстат


За роки незалежності України спостерігається неухильна тенденція скорочення обсягів виробництва молока. Рівень виробництва скоротився в більш ніж удвічі і склав у 2011 р., за даними Держкомстату, близько 11,3 млн. т. Показники виробництва молока 1990 р. відповідно складають 24,5 млн. т.




^ Джерело: Держкомстат


У 2010 р., за даними Держкомстату, з надоєних 11,3 млн. т на переробку надійшло тільки близько 4,8 млн. т; з них з господарств населення - 2,5 млн. т. Тобто, близько 6,5 млн. т використано на власне споживання, відгодівлю телят та поросят, реалізацію на ринках та інше.


Проте на думку значної частини учасників молочного ринку, дані офіційної статистики не повною мірою відображають реальний рівень виробництва молока і є завищеними, як мінімум, на 5-8%. Ряд учасників ринку більш категоричні і вважають, що цей показник завищений на 20-25%, і рівень виробництва молока не перевищує 8,5 - 9 млн. тон. Недостовірність даних значною мірою заважає чіткому плануванню рівня виробництва молока і необхідних інвестицій для його розвитку.


Досить показовими для молочного тваринництва є кардинальні зміни, що відбулись за останні 20 років у структурі виробництва молока за типами господарюючих суб’єктів. Основне виробництво молока сконцентрувалось в приватному секторі з примітивними умовами утримання худоби, відсутністю санітарних та гігієнічних умов, і, як наслідок, низькою якістю сировини. Така сировина відповідно і оплачується. При дрібнотоварному виробництві та ручній праці така ціна не виправдовує праці селянина.


Такий високий рівень концентрації виробництва у приватному секторі не дозволяє належним чином вирішувати одну з основних проблем молокопереробної промисловості - забезпечення якісним молоком. Це не дає реальної можливості по впровадженню нових технологій утримання, годівлі, ветеринарного обслуговування і т.п.


У 2010 р. частка приватного сектору у загальному виробництві молока склала 80,3%, тоді як у 1990 р. цей показник складав 24%.




^ Джерело: Держкомстат


Виробництво сирого молока зберігає яскраво виражений сезонний характер для всіх категорій господарств. Період активності (іноді званий сезоном «великого молока») досить нетривалий і зазвичай припадає на травень-серпень. Слід вказати, що у останні роки виявляється менша сезонна залежність у виробництві молока сільгосппідприємствами, ніж у приватному секторі.




^ Джерело: Держкомстат


Незважаючи на те, що рівень рентабельності виробництва молока за офіційними даними у 2010 р. значно виріс у порівнянні з 2009 р., він недостатньо відображає дійсну ситуацію в галузі. Він залишається основною проблемою виробників молока. Зростання рентабельності по 2010 р. в певній мірі пояснюється досить високим рівнем закупівельних цін на молоко, що встановися. Однак це не повністю покриває рівень витрат на виробництво молока та відтворення молочного стада.




^ Джерело: Держкомстат


Цінову ситуацію ринку сирого молока України визначає ряд основних факторів. По-перше, сезонний, діючий постійно. По-друге, триває попит з боку переробних підприємств. По-третє, зростання собівартості виробництва молока, зважаючи на зростання цін на енергоносії, корм і т.п. По-четверте, вплив сортності здаваного молока. По-п'яте, спроби державного регулювання цін.


У 2010 році значне зростання цін обумовлюється як скороченням виробництва молока, так і іншими структурними проблемами, наявними в молочному секторі України. Так, на рівень цін значною мірою вплинуло зростання цін на корми та енергоносії, а також надзвичайно спекотне літо. Ціни на молоко в Україні зберігають виражений сезонний характер. Середня ціна на молоко у 2010 р. становила 3,11 грн./кг, що значно перевищує рівень попереднього періоду і є вищою за ціну в країнах Східної Європи (2,2-2,9), а також країнах - основних виробниках молока: Бразилії (2,95), США, Новій Зеландії (2,71). Молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало на вітчизняному ринку значно дешевше. Протягом минулого року його ціна у середньому становила від 1,5 до 2,9 Грн./кг.




Непослідовність дій держави щодо підтримки молочного сектору також породжує нестабільність цін на молочну сировину. Так, неоднозначна ситуація щодо механізму нарахування та виплати дотацій виробникам молока призвела до того більш стрімких темпів зниження закупівельних цін.


Так, зі зміною у 2011 р. попереднього механізму дотацій спостерігалося нетипове для зимового сезону зниження закупівельних цін на молоко. Закупівельні ціни на молоко від сільгосппідприємств знизилися у середньому за перший квартал на 6% у порівнянні з відповідним періодом минулого року (з урахуванням дотацій). Для господарств населення цей показник становив 11%. Крім того, за 1 квартал поточного року на 3% скоротилось надходження молока на переробку. Зниження надходжень молока на переробку обмежує також базу для нарахування дотацій виробникам молока і може призвести до загострення ситуації у галузі молочного тваринництва в подальшому.


У ЄС у період так званого великого молока держави купують у виробників надлишки,а взимку продають сухе молоко. В Україні ці механізми не діють. Взимку, в період найменшого пропозиції, закупівельні ціни на цю сировину в Україну на 10-20 % вище, ніж у ЄС.


У Європі також оперують «літньою» і «зимовою» цінами, але різниця між ними становить 10-15%. Цьому сприяє планомірне протягом року, а не масове взимку, як на Україні отелення корів. В Україні 65% молока виробляють у весняно-літній період, а 35% - в осінньо-зимовий.


Тільки усвідомивши ці реалії, уряд зможе цивілізовано впливати на ціни - бюджетною підтримкою сільгосптоваровиробників, інтервенціями з Держрезерву або імпортом за міждержавними угодами. Дуже важливим показником економічної ефективності виробництва молока е рівень його виробництва на одну особу. В Україні цей показник за даними державної статистики з 1990 до 2010 р. знизився майже удвічі або приблизно на 227 кг. В областях, де проживає найбільша кількість населення, цей показник суттєво нижчий за середній по Україні.


Аналогічна ситуація спостерігається і з споживанням молока. Так, у 2010 р. за попередніми офіційними даними українці споживали по 212 кг молока, що на 161,2 кг або 43,2% менше, ніж у 1990 році. Враховуючи оцінки виробництва молока учасниками ринку, цей показник ще нижчий. До того ж він значно нижчий від рекомендованої раціональної річної норми споживання молока для людини - 380-390 кг. Така суттєва різниця між виробництвом і споживанням молока свідчить по низьку купівельну спроможність населення. За існуючими цінами молочні продукти за рекомендованими нормами споживання доступні тільки близько 20% найбільш заможних верств населення (споживають в середньому 355 кг молока або 93,5 від раціональних фізіологічних норм). Основна частина населення споживає тільки близько 150-170 кг молока і молочних продуктів, майже вдвічі нижче нормативу.


^ Україна: Рівень самозабезпечення молоком

 

1990

1995

2000

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2010

(за оц. уч. ринку)

Виробництво молока на

1 особу, кг

472,3

335,3

257,4

291,1

284,0

263,3

254,3

252,1

245,2

200

Споживання молока на

1 особу,кг

373,2

244,0

199,1

225,6

234,7

224,6

231,8

212,4

212,0

150

Рівень самозабезпечення

1,27

1,37

1,29

1,29

1,21

1,17

1,10

1,19

1,16

1,33


Проведений аналіз показує, що Україна виробляє молока більше, ніж споживає. Рівень самозабезпечення складає біля 1,2-1,3. Тобто існує потенціал для експорту молочної продукції. Це позитивна тенденція, яка суттєво підвищує економічну ефективність виробництва молока. Споживання на рівні 60% від науково - обґрунтованого рівня свідчить про необхідність його збільшення та розвитку внутрішнього ринку молока.


За оцінками Національного університету біоресурсів і природокористування, Україна за наявними земельними ресурсами має потенціал збільшення виробництва молока до 97,118 млн. т. Але такий рівень виробництва поки що мало реальний. Це пояснюється, відсутністю необхідних колосальних матеріальних та фінансових ресурсів і потенційною залежністю виробників від кон’юнктури зовнішніх ринків, оскільки такий рівень виробництва для внутрішнього споживання надто великий.


У той же час стратегічним напрямком розвитку молочної галузі має стати більш активний вихід на світові ринки та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної молочної сировини. Цьому сприяють останні світові тенденції – зростання попиту на молочну продукцію.


У структурі зовнішньої торгівлі молочними продуктами зберігається перевага експорту над імпортом. Однак, слід зазначити, що останні два роки спостерігається зростання імпорту в Україну молочної сировини (концентроване молоко, СОМ).


^ Україна: зовнішня торгівля молочними продуктами, млн. дол. США




2008

2009

2010

2011 (4 м.)

Експорт

692,9

385,8

583,0

146,7

Імпорт

104,6

129,4

119,1

24,3
^ 2. Організація виробництва молока
За весь час незалежності України загальне поголів'я корів зберігає негативну тенденцію до зменшення. Навіть незважаючи на істотне збільшення поголів'я корів у господарствах населення в період до 2002 р., темпи скорочення в сільгосппідприємствах все одно виявилися вище. В тенденціях останніх років насторожує також, якщо скорочення поголів'я корів у сільськогосподарських підприємствах було передбачуване, то значного вирізання поголів'я корів в господарствах населення ще чотири - п’ять років тому не очікувалось.


З 2005 р. зберігається досить стабільна структура чисельності поголів'я по виробникам. У приватних господарствах утримується близько 78% загального числа корів. При цьому спостерігається стійка тенденція скорочення поголів'я, на 3-8% щорічно.





Скороченню поголів’я сприяє зниження мотивації виробництва в господарствах населення через обмеження доступу до кормових ресурсів, подорожчання кормів, відсутність механізмів державного підтримки, що призводить до зниження поголів'я корів, їх продуктивності та обсягів виробництва молока.


Важливим чинником, що зумовлює швидке скорочення поголів'я в господарствах населення є демографічний. Цей процес пояснюється як загальним зменшенням сільського населення, так і тим, що важка щоденна праця, пов'язана з утриманням корів і виробництвом молока, стає все менш привабливою для сільської молоді.. Більш того, доходи певної категорії мешканців сільської місцевості від несільськогосподарської діяльності останнім часом помітно зросли, що дозволяло їм відмовлятися від утримання худоби. На жаль, кількість селян, які зможуть або захочуть виробляти молоко, найближчим часом знижуватиметься. Сільське населення старіє і вже не в змозі вести господарство так, як декілька років тому. З 2001 р. поголів'я великої рогатої худоби в Україні знижувалося в середньому на 8% в рік.


Слід ще раз наголосити, що в перспективі виробництво молока в одноосібних господарствах населення країни однозначно буде падати, а ось кооперативи та сільгосппідприємства за кілька років все-таки суттєво збільшать надої молока. Причин для таких прогнозів багато, але основною з них можна назвати якість молока. Якісні показники молочної сировини від населення давно вже не влаштовує багатьох переробників.


Основною причиною зниження виробництва в молочній галузі була низька рентабельність - фермерам було набагато вигідніше займатися вирощуванням зернових або олійних культур, ніж вкладати значні кошти в розвиток нерентабельного виробництва молока.


Зараз ця проблема посилюється тим, що в цьому році змінюється система дотацій для виробників молока, а також міжнародними зобов'язаннями України перед СОТ і ЄС про підняття вимог щодо якості молока. На практиці це означає: молоко, вироблене в приватних господарствах, де немає спеціальних холодильників і немає можливості дотримуватися необхідного рівня санітарних норм, не можна буде здавати на заводи. В свою чергу, це може ще більш активізувати скорочення поголів'я.


Така ситуація мала б підштовхнути селян до створення кооперативів, яким було б по кишені придбання спеціального обладнання. Це процес затяжний. А поки він буде здійснюватися, селяни зі своїми корівками виявляться «за бортом»і змушені будуть або пускати їх під ніж, або виливати молоко в канаву. У той час як потужностей більш великих господарств-виробників виявиться недостатньо, щоб повністю забезпечити попит на сировину, - адже поки 60% його надходить з приватних господарств. Це цілком може спровокувати не тільки дефіцит молочної продукції, але і неконтрольоване зростання цін на неї.


У створенні кооперативів беруть участь і переробники, адже вони як ніхто зацікавлені в якісній сировині, стабільному його надходженні. Тоді проблему дефіциту сировини можна буде вирішити набагато швидше. Це добре визнають компанія «Данон» та інші великі молокозаводи.


У довгостроковій перспективі - десять і більше років - великі промислові виробники молока можуть об’єднати індивідуальних власників корів. Однак молочне виробництво не може чекати так довго, щоб отримати добру якість молока і отримати прибуток від якісних молочних продуктів - сир, йогурт, сухе молоко і т.д. Ці продукти вимагають більш високої якості молока, ніж свіже молоко оптом.


Так, «Данон» спільно з Міжнародною благочинною організацією Heifer International Ukraine за 2010-2011 рр. планує інвестувати 1 млн. Євро у розвиток 23 сільскогосподарських молочних заготівельних кооперативів.


Спільна розробка призначена для покращення якості та кількості виробленого молока приватними особами. Компанія планує зробити це, вдосконаленням виробництва молока та практики його збору, поліпшенням відтворення стада і годівлі. Таким чином, компанія має намір гарантовано забезпечити себе достатньою кількістю якісної сировини


Члени кооперативу отримують доступ до кредитів для купівлі найкращого обладнання з переробки молока, генетичного матеріалу, обладнання для кормів, консультаційної підтримки.


Однак, українські молочні кооперативи будуть істотно відрізнятися від глобального розвитку молочних кооперативів, оскільки вони залежать від співпраці власників окремих корів, а не співпраці молочно-товарних ферм. Більшість українських власників корів в даний час співпрацюють на «зародковому» рівні і не в змозі зробити наступний крок для створення формального співробітництва.


Наступним кроком в розвитку молочних кооперативів має бути активізація створення і функціонування виробничих кооперативів.


Одним зі шляхів забезпечення переробників якісною молочною сировиною є також розвиток молочного тваринництва в структурі агрохолдингів.


Так, наприклад, агрохолдинг «Астарта» активно розвиває свій молочної сегмент, який в даний час приносить близько 9% її сукупного доходу. Доходи від реалізації молока агроходинга «Астарта» у 2010 році виросли на 1% в порівнянні з 2010 роком. В 2011 році в рамках реалізації стратегії з розвитку молочного тваринництва введений в експлуатацію модернізований комбікормовий завод із щомісячною продуктивністю до 5 тисяч тонн продукції, розпочато будівництво другої черги сучасного молочно-товарного комплексу в Полтавській області.


^ Поголів’я корів (станом на 31.12) та виробництво молока

на фермах агрохолдингу «Астарта» у 2005-2010 рр.




У 2011 році агроходинг «Астарта» уклав довгострокову угоду з «Данон». Співпраця має на увазі спільні інвестиції, дозволить «Астарті»значно збільшити виробництво молока. Очікується, що виробництво молока на підприємстві до 2015 року буде збільшуватися в середньому на 17% на рік.


Не тільки «Астарта» і «Данон» оголосили плани розвитку молочного виробництва. В останні дванадцять місяців наступні компанії оголосили про плани збільшити свою молочного стада і виробництва молока:

Мілкіленд

Pepsi (Вім Білль Дан)

Мрія

Галичина

Індустріальна молочна компанія

Кернел

Синтал



Хоча агрохолдинги і молокозаводи планують збільшення виробництва молока у середньому на 18%, це тільки 2% від загального виробництва молока в Україні.


В Україні існує близько 6 тис. сільгосппідприємств, які більшою чи меншою мірою займаються виробництвом молока. На жаль, у більшій частині з них є тільки кілька десятків корів і загальний середньорічний надій не перевищує сотні тонн.


За даними Держкомстату за 2009 р., у структурі виробництва молока сільгосппідприємствами близько 75% припадало на господарства з поголів'ям менше 200 голів корів.





Середній показник надоїв молока в Україні – 3,5-4,5 тис. кг/рік, у той час як світовий – 6-9 тис. кг/рік.





Кількість сільськогосподарських підприємств, що мають надої 4 тис. кг і більше на рік складає близько 25%. Вони забезпечують близько 65% загального виробництва молока сільгосппідприємствами.




Отже, виходом з негативної ситуації, що склалася у молочному скотарстві, (а це, до речі, і світовий досвід) може бути поступове збільшення частки великотоварного виробництва. Ще один варіант - створення об'єднань, кооперативів фермерів, домогосподарств, які зможуть разом дешевше закуповувати сировину, обладнання, зможуть формувати великі партії і вести на рівних діалог з переробними підприємствами. Але, у підсумку, тільки ринок повинен вирішити, яким підприємствам чи об'єднанням підприємств судилося існувати.

^ 3. Племінний потенціал поголів’я корів
Вітчизняна племінна база майже втрачена. У середньому за 3 останні роки в племзаводах молочного напрямку надоєно по 4285 кг молока на корову.


Питання забезпечення якісним генетичним матеріалом тісно пов'язане з продуктивністю корів. На сьогодні в Україні найбільш поширена порода корів «чорна ряба», яка здатна дати 5 т молока на рік. Для більшої продуктивності слід закуповувати якісний генетичний матеріал за кордоном. Але закуповувати готових нетелей проблематично - потрібно купувати великі партії, а це значні фінансові витрати, і далеко не кожне господарство собі це може дозволити, тому деякі вибирають інший шлях і закуповують лише сперму. Так, у 2009 р. імпорт племінних тварин склав близько 1,9 тис. голів, а у 2010 – 1,5 тис. голів.


Однак худоба сама по собі не вирішує нічого, необхідний комплексний підхід (субсидування тільки комплексних проектів, худоба + ферма і результат - молоко).


Доцільніше було б завозити з-за кордону в Україні технологію утримання худоби та заготівлі кормів, для поліпшення генетики української худоби і для збереження потенціалу вже завезеного худоби.


Ефективним способом поліпшення генофонду повинно стати використання ембріонів високопродуктивних порід великої рогатої худоби з країн Північної Америки та Європи. Це дозволило б через 3-5 років налагодити їх виробництво в Україні на базі створених племрепродукторів. Теля закордонного походження, закладене спеціалістами біоцентру и народжене сурогатною матір'ю, обійдеться замовнику приблизно у $300, тоді як імпорт живої нетелі коштує у 10-15 разів дорожче. Однак ці пропозиції не знаходять достатньої підтримки у державі.


З іншого боку, більш продуктивна худоба більше схильна до хвороб - тут виникають проблеми із захистом, вакцинацією, тобто не вирішено у повному обсязі ветеринарні питання. Таким чином, усі проблеми взаємопов'язані і розглядати необхідно весь ланцюжок, а вирішувати їх слід у сукупності.


Наступний аспект - це проблема кормів. Існує окремий сектор з виробництва кормів, але він на сьогоднішній день знаходиться на рівні становлення. Тут все тісно пов'язане із зерновим ринком. Адже, щоб була кормова база, потрібен стабільний ринок зерна, а у нас там свої проблеми.


Так звані проблеми на вході тісно пов'язані з проблемами імпорту з інших країн - це імпорт генетичного матеріалу, біодобавок і т.д. А тут ми маємо свої нюанси, пов'язані з імпортними тарифами, сертифікацією. І, якщо генетичного матеріалу це стосується меншою мірою - майже нульова ставка мита, то сертифікації це стосується більш суттєво – доволі часто документи дублюються, а це додатковий час, гроші.


Щорічно в бюджеті виділяються кошти на для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, але ефективність їх використання не контролюється.


Постановою КМУ №515 від 18.05.11 визначений порядок використання таких коштів в 2011 р. Зокрема, передбачена доплата за придбання державними підприємствами племінних тварин: нетелів молочних та молочно-м’ясних порід — 8 тис. грн за 1 голову; придбання підприємствами за імпортом племінних (генетичних) ресурсів особливо високої племінної цінності - бугаї-плідники - 100 тис. грн за 1 голову; нетелі – 6,250 тис. грн, корови – 5 тис. грн. Реалізація (придбання) одержувачами бюджетних коштів племінних (генетичних) ресурсів вітчизняного походження особливо високої племінної цінності з метою розвитку племінної бази провідних порід – корови/телиці – 4 тис. грн.


Одним з ефективних напрямків забезпечення як крупно-товарного, так і приватного сектора високоефективним молочним поголів’ям можуть стати спеціалізовані гуртові тваринницькі ринки. Вони можуть функціонувати як самостійно, так і в складі існуючих/створюваних сільськогосподарських гуртових ринків.


Отже, вихід із кризового становища на молочному ринку можливий лише за умови підвищення інтенсифікації молочного скотарства, раціонального використання ресурсного потенціалу галузі, усунення бюрократичних перепон на шляху поліпшення генетичного потенціалу стада, застосування інтенсивних технологій виробництва молока, спрямованих на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції, в тому числі за рахунок структурних змін в виробництві молока в реформованих крупнотоварних господарствах і кооперативах, що розвиваються.

^ 4. Якість молока
Якість молочної продукції означає високі його санітарно-гігієнічні показники, вміст певної кількості білка, жиру, вітамінів, ферментів, гормонів, мінеральних солей та інших речовин. Воно не повинно містити нейтралізуючих речовин (антибіотиків, соди, перекису водню). Вміст важких металів, залишкових кількостей пестицидів не повинен перевищувати максимально допустимого рівня. Визначення якості молока – досить складний процес, адже в молоці міститься понад 90 найцінніших компонентів: близько 20 амінокислот, стільки ж жирних кислот, понад 25 видів мінеральних речовин, 12 вітамінів.


В Україні переважають приватні господарства, які займаються виробництвом молока. А за таких умов дуже складно забезпечити належну якість молока, яке може надходити і від свідомих, сумлінних господарів, і від не дуже, а в пунктах збору воно все змішується - загальна якість молока знижується. Ще одна проблема - доставити це молоко до складального пункту, а потім на підприємство, щоб воно не зіпсувалося. Зрозуміло, що підприємства не завжди задовольняє така якість молока, тому вони готові платити більше за якісне молоко, яке надходить великими партіями.


У господарствах України якість молочної сировини контролюється, в першу чергу, переробними підприємствами, визначаючи таким чином її закупівельну ціну. Кожен завод ставить свої основні вимоги за показниками: для виробництва незбираного молока - жир, молока тривалого зберігання - білок, сиру - білок, точка замерзання. Однак, за заявами переробників молока, жодна з норм ДСТУ на молоко 3662-97 не виконується повною мірою.


Різниця в цінах між молоком I и II ґатунків становить 10-20%, а між I ґатунком і несортовим – більше 30%. Молоко від населення приймається в основному ІІ ґатунку. Низька якість молока залишається актуальною проблемою молочного тваринництва України. Технологія виробництва в умовах підсобних господарств населення, де виробляється і закуповується левова частка молочної сировини, не забезпечує його стабільного виробництва і високої якості.


Разом з тим, в останні два роки спостерігається тенденція підвищення якості молока, проданого молокопереробній промисловості сільськогосподарськими підприємствами.


^ Якість молока, проданого сільськогосподарськими господарствами переробним підприємствам по ДСТУ 3662-97 (в %)


Ґатунок

2008

2009

2010

2011 (1 кв.)

Екстра




1,9

4,4

7,4

Вищий ґатунок

28,4

29,1

31,3

35,1

1 ґатунок

62,9

62,3

59,3

53,8

2 ґатунок

7,0

5,7

4,1

3,4

Не ґатункове

1,7

1,0

0,9

0,3

Жирність

3,6

3,55

3,58

3,65


Виробники молока відстають у інноваційному та технологічному розвитку у порівнянні зі сферою його переробки, яка все більше наближається до європейських стандартів роботи і потребує суттєвого поліпшення якості сировини (забруднення українського молока бактеріями в кілька разів перевищує нормативи ЄС).


Двома найважливішими показниками якості молока є загальна допустима кількість бактерій та кількість соматичних клітин у ньому. Відповідно до Закону України «Про молоко і молочні продукти» в державному стандарті значно підвищені вимоги щодо бактеріального обсіменіння. Наявність бактерій допускаються для молока вищого, першого та другого гатунків у межах, відповідно до 300, 400 і 500 тис. клітин на куб. мм. Наявність бактерій у молоці вищого сорту відповідає рівню вимог стандартів зарубіжних країн, що мають розвинене молочне скотарство.


^ Порівняльна характеристика якісних показників молока в різних країнах

Країна

Нормативні показники

Загальна кількість бактерій, тис./см3

^ Кількість соматичних клітин, тис./см3

Норвегія, Великобританія

20

150

Данія

30

200

США

10

225

Середні показники по ЄС

50 - 100

400

Україна

≤300*

≤ 400*

Росія

100*

200*

Білорусь

100*

300*

* для молока вищого ґатунку


Низька якість вітчизняної молочної сировини і, як наслідок, молочної продукції значною мірою звужує ринки її збуту.


Поліпшення якості молока дозволить випускати більш якісні молочні продукти, що призведе до збільшення споживання української продукції як в країні, так і за її межами.


Також треба розуміти, що інші країни, до яких надходить молочна продукція, будуть розвивати свої переробні підприємства і відповідні сировинні бази. Конкуренція на ринках інших країн буде рости, і єдиний спосіб вижити в цих умовах буде мати більш якісну продукцію, ніж у інших виробників, і при цьому конкурентну ціну. Інакше кордони для молочної продукції з України будуть ще більш закритими.

^ 5. Державна політика
Можливість збільшення виробництва молока в країні багато у чому буде залежати від державної підтримки. Однак, як свідчить світова практика, подолання сировинної лихоманки вельми проблематично за пасивної позиції держави.


Не можна сказати, що держава залишає без своєї уваги українське молочне скотарство. За останні п’ять років були розроблені і прийняті не одна концепція і програма розвитку цього напрямку тваринництва. Але, на жаль, ці програми не виконуються по більшості своїх положень. Тобто, реальної програми розвитку не має, а це означає, що в поточному році виробництво молока в Україні знову істотно знизиться.


Програма

Основні завдання

^ Ступінь виконання на 2010р.

Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року

довести обсяги виробництва молока орієнтовно до 12,6 млн т. в 2010 р, 20 млн. т в 2015 р.;

досягнути обсягу споживання молока та молочних продуктів в 2010 р. - 310 кг/на особу; 2015 р. – 380 кг/на особу;

Виробництво молока 11,3 млн. т, споживання – 212 кг

Галузева програма розвитку молочного скотарства до 2015 р.

збільшити поголів'я молочних корів до 4,4 млн. голів за рахунок його збільшення в сільгосппідприємствах з 0,7 млн. голів до 1,8 млн. голів;

досягти в 2015 р. середньої продуктивності корів у всіх категоріях господарств 4300-4500 кг;

довести обсяги виробництва молока орієнтовно до 20 млн. т;

довести частку заготівель молока з сільськогосподарських підприємств до 50% з часткою вищого гатунку - 80% і першого гатунку - 20%.

Поголів'я молочних корів – 2,6 млн. гол., в с/г ппідприємствах – 0,59 млн. гол. продуктивності корів у всіх категоріях господарств – 4100 кг

виробництво молока - 11,3 млн. т

частка сільськогосподарських підприємств – 19,7%

частка вищого гатунку – 35,1% і першого гатунку – 53,8%.

Проект Концепції державної цільової програми з розвитку молочного скотарства в Україну на період до 2020 р.

створити до 2020 р. нові високотехнологічні молочні ферми на 500 тис. корів з продуктивністю 10 тис. кг молока на корову за рік, а також підвищити продуктивносьі існуючих ферм до рівня 7 тис. кг молока на корову за рік.

довести обсяги виробництва молока орієнтовно до 14,5 млн т. в 2020 р.

орієнтовний обсяг фінансування програми становить 48,6 млрд. грн. Витрати бюджетних коштів на зворотній основі складуть 24,0 млрд. грн. протягом 10 років, а 24,0 млрд. грн. планується залучити з інших джерел надходжень.





У 2010 р. переробними підприємствами за здані 4,74 млн т молока нараховано дотацій 1,8 млрд. грн., у т.ч. сільгосппідприємствам - 767,1 млн. грн. Дотація за 1 тонну молока збільшилась з 248 грн. у 2009 р. до 403 грн. і складала 13,6% у закупівельній ціні для переробних підприємств. За словами виробників молочної продукції, у закупівельній вартості субсидія займала 15-17%.


Значне підвищення оптово-відпускних цін підприємствами-виробниками молочних продуктів протягом 2010 р. на 20,4% забезпечило автоматичне зростання й сум ПДВ, що направлялися до виробників молочної сировини у вигляді дотацій. Так, якщо сума дотації за 1 т молока, реалізованого сільгосппідприємствами на переробку у 2009 р. складала 248 грн., то у 2010 р. ця сума зросла на 63% та становила 403 грн.


У розрізі областей розмір дотацій у минулому році коливався від 132 грн. у Луганській області до 686 грн. у Сумській.




* Джерело УАК


Податковий кодекс з 2011 р. змінив механізм дотування виробників молока та м’яса у живій вазі за спеціальним режимом оподаткування ПДВ. За ним, відповідно податкових новацій кошти від переробників, замість перерахунку до виробників сировини, будуть акумулюватися у Спеціальному фонді Державного бюджету і надаватимуться як державна підтримка тваринництва. Сума, що закладена на ці цілі, становить 2,03 млрд. грн. Спочатку пропонувалося надавати дотацію на голову корів, але згодом Уряд України дійшов висновку, що дотуватиметься все-таки одиниця продукції, як і було раніше. Постановою КМУ від 2 березня 2011 р. №182 було затверджено Порядок надання цієї дотації. Її фіксований рівень на молоко для сільськогосподарських виробників становитиме 350 грн. на 1 т, для особистих господарств населення – 300 грн. Однак, Постанова КМУ №523 від 27.04.11 змінила і ці положення. Постановою розмір дотацій вже не оприлюднюється і сама процедура отримання ускладнюється.


Отже, державна підтримка виробників молока погіршилася. По-перше, рівень дотації для сільгосппідприємств у абсолютному вимірі очевидно буде зниже