Реферат: Засвідчення вірності перекладу

Засвідчення вірності перекладу

При засвідченні вірності перекладу з однієї мови на іншу, до документів, з яких засвідчується вірність перекладу, пред’являються такі самі вимоги, як і до документів при засвідченні вірності їх копій. Тобто, вони не повинні суперечити законові як за сутністю, так і за формою, мати юридичне значення та ін.

Але є специфічні вимоги, притаманні саме цій нотаріальній дії.

По-перше, засвідчувати вірність перекладу з однієї мови на іншу нотаріус може лише тоді, коли він знає мову, якою викладено документ, і мову, якою треба перекласти його зміст. В противному разі переклад може зробити відомий нотаріусові перекладач, який знає відповідну мову, має відповідну освіту та диплом перекладача, і тоді нотаріус засвідчує не вірність перекладу документа, а справжність підпису перекладача під перекладом.

По-друге, документи, складені за кордоном за участю іноземних властей, або які від них виходять, приймаються нотаріусами для вчинення перекладу і засвідчення вірності копії документа, лише за наявності на документі відмітки про його легалізацію органами Міністерства закордонних справ України.

Під легалізацією розуміється засвідчення консулами або консульським управлінням МЗС України тієї обставини, що документ відповідає законодавству країни, якою був виданий, і що підписи іноземних посадових осіб на документі не викликають сумніву в їхній справжності. Прийняття документів без легалізації можливе, якщо це передбачено в угоді України з іноземною країною.
^ Процесуальний порядок засвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу
Ця нотаріальна дія регулюється Законом України “Про нотаріат” і Інструкцією “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”. Засвідчувати вірність перекладу документа з однієї мови на іншу вправі державні та приватні нотаріуси, консульські установи. При цьому діє загальне правило територіальної компетенції, і за вчиненя цієї дії можна звертатися до будь-якої нотаріальної контори, до будь-якого приватного нотаріуса.

Як показує практика, при засвідченні вірності перекладу нотаріусові, як правило, доводиться користуватися послугами перекладача, бо дуже рідко наші нотаріуси володіють іноземними мовами. Таким чином, засвідчуючи вірність підпису перекладача, нотаріус повинен встановити його особу та особу громадянина, який подав документ для перекладу. При цьому перекладач, окрім документа, що свідчить його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо ж у нотаріальній конторі є зразок підпису перекладача і його особа відома нотаріусові, то за наступного засвідчення підпису перекладача нотаріус встановлює тільки особу, яка подала документ для перекладу.

Переклад робиться з усього документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Досить часто громадянин, звертаючись за вчиненням якоїсь нотаріальної дії, наприклад, за посвідченням доручення, заповіту, засвідченням справжності підпису на документі, копії тощо, просить одночасно здійснити переклад документа на іноземну мову. У цьому випадку, переклад вміщується поруч з оригіналом документа на одній сторінці, розділеній вертикально рискою: оригінальний текст (доручення, заповіт, копія тощо) розташовується на лівій стороні, а переклад – на правій. Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі й з посвідчувального напису під документом, і закінчується підписами. Далі під текстом документа і перекладу з нього вчиняється посвідчувальний напис про засвідчення вірності перекладу, зробленого нотаріусом, або про засвідчення справжності підпису перекладача, якщо переклад зроблено перекладачем.

На прохання заінтересованих осіб нотаріус одночасно з засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може засвідчити і вірність копії з перекладу.