Реферат: Програма допрофільного курсу. 8-9 класи Пояснювальна записка

Українська культура середини ХVІ – ХІХ століть. Програма варіативного курсу. 8–9 класи

Курс розрахований на два роки навчання: 1-й рік навчання – «Українська культура середини ХVІ – кінця ХVІІІ століть» (8 клас, 35 годин); 2-й рік навчання – «Українська культура кінця ХVІІІ – початку ХХ століть» (9 клас, 35 годин). Вивчається за рахунок годин варіативної складової типових навчальних планів


Загребельна Світлана Іллівна,

учитель-методист, учитель історії

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4

Калуської міської ради Івано-Франківської області


^ Українська культура середини ХVІ – ХІХ століть

Програма допрофільного курсу. 8-9 класи


Пояснювальна записка

Сучасна школа вимагає корінного переосмислення парадигми освіти, модернізації змісту, форм і методів формування особистості на основі гуманізації. Це можливо, насамперед, через олюднення змісту історичної освіти, перенесення в центр уваги етносу, його генезису, досягнень матеріальної і духовної культури. Зокрема, концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) наголошує, що «соціально-орієнтованим знанням необхідно надати чіткий культурологічний і життєвий напрямок».

В надбаннях культури – душа народу, їх вивчення сприяє формуванню у молоді позитивних ціннісних орієнтацій. Кожне покоління, кожна нація пишаються своїми матеріальними і духовними досягненнями, саме завдяки їм залишаються в історії народи, що цього гідні.

^ Мета курсу. 1. Ознайомити школярів із найважливішими досягненнями української культури середини ХVІ – ХІХ ст., з’ясувати її особливості та характерні риси.

2. Формувати естетичні смаки учнів, стимулювати їх інтерес до вивчення духовних надбань українського народу.

3. Виховувати високі духовно-моральні якості школярів, бережливе ставлення до власних культурних надбань, почуття гордості за достойні досягнення української культури в складних умовах державотворення.

^ Особливості, структура та зміст програми. Тематика курсу складена у відповідності до програми для загальноосвітніх навчальних закладів з історії України для 8-9 класів, суттєво доповнює її, враховуючи вікові можливості учнів та зважаючи на особливості їх розвитку. Змістове навантаження курсу сприяє формуванню особистісного ставлення учнів до предмета вивчення, розвитку інтелектуальних і практичних вмінь.

Курс розрахований на два роки навчання: 1-й рік навчання – «Українська культура середини ХVІ – кінця ХVІІІ століть» (8 клас, 35 годин); 2-й рік навчання – «Українська культура кінця ХVІІІ – початку ХХ століть» (9 клас, 35 годин).

^ 8 клас (35 годин)

Зміст навчального матеріалу

Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Вступ. Завдання, структура, матеріали та ресурси вивчення курсу. Загальна характеристика українських земель у середині ХVІ – кінці ХVІІІ ст. Особливості розвитку культури України періоду нової доби.

^ Учень (учениця)

усвідомлює необхідність вивчення курсу, його місце в системі шкільної історичної освіти;

орієнтується в перебігу українського історичного процесу упродовж середини XVI – кінця XVIII століть;

називає історичні джерела та ресурси вивчення курсу

Тема 1. Культура України другої половини ХVІ ст. (9 год.)

Умови розвитку української культури. Суперечливий характер впливу основних чинників культурного розвитку (відсутність державності в українців, полонізація та покатоличення їх у складі Речі Посполитої, втрати православною церквою привілейованого становища в суспільстві). Вплив культурно-ідеологічних течій, що панували в Європі у ХVІ ст.

^ Учень (учениця):

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії, володіння Речі Посполитої та її сусідів, українські воєводства та їхні центри, місця найважливіших подій та створення найвизначніших культурних пам’яток;

пояснює, які тенденції в розвитку українського суспільства та культури домінували в ХVI – ХVІІІ ст., співвідносить їх із загальноєвропейськими тенденціями розвитку культури нової доби;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «культура», «козацька доба»;

характеризує умови та особливості розвитку культури періоду нової доби.

^ Розвиток української мови. Традиція застосування двох літературних мов. Пересопницьке Євангеліє (1556–1561) – пам’ятка живої української мови ХVІ ст. Фонетичні, граматичні, лексичні та синтаксичні особливості твору. Крехівський Апостол (60-ті рр. ХVІ ст.). Волинське Євангеліє (1572).

Учень (учениця):

розпізнає та описує видатні пам’ятки живої української мови ХVІ ст.

визначає особливості та характерні риси творів;

порівнює, зіставляє переклади релігійних текстів ХVІ ст. українською мовою;

характеризує оздоблення Пересопницького Євангеліє (колірна гама, заставки, мініатюра);

застосовує та пояснює на прикладах поняття: «писемна (офіційна) мова», «українська літературна мова», «книжкова мініатюра».

^ Освіта. Шкільництво. Острозька академія – греко-слов’янський «Атенеум» (1578), освітній, науковий, видавничий осередок ХVІ ст. в Україні. Василь-Костянтин Острозький. Герасим Смотрицький (ректор академії у 1578–1594 рр.). Кирило Лукаріс (ректор академії з 1594 р., згодом – константинопольський патріарх). Викладачі Атенеуму. Визначні вихованці академії: Максим (Мелетій) та Степан Смотрицькі, Петро Конашевич-Сагайдачний, Йов Борецький й ін.

Видавнича справа в Острозі: «Буквар» (1578), «Острозька Біблія» (1581). Іван Федоров. Гринь Іванович.

Учень (учениця):

показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти в Україні в XVI ст.;

визначає основні чинники, особливості і умови розвитку освіти в цей період;

характеризує Василя-Костянтина Острозького як історичну особистість.

^ Православні братства – центри розвитку української мови, шкільництва, поширення полемічної літератури на захист православ’я. Благовіщенське (1542), Миколаївське (1544), Львівське братства. Львівське ставропігійське Успенське братство (1586), його діяльність. Статут Львівського братства. Львівська братська школа. Друкарня та видавнича справа. «Апостол» (1574), «Буквар» (1574) – перший шкільний підручник на українських землях.

Учень (учениця):

показує на карті місця заснування православних братств;

встановлює причинно-наслідкові зв’язки (посилення наступу католицизму, виникнення братств, захист православ’я);

дає власну оцінку діяльності братств і їх ролі в захисті українства на основі аналізу історичних джерел;

дає власну оцінку видавничої справи в Україні у XVI ст.

^ Літописання. Література. Короткий Київський літопис (862–1515 рр.). Пробудження національної свідомості українського народу під впливом полемічної літератури. Полемічна література. Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного», «Календар римський новий» (1587). Василь Суразький «Тренос». Іван Вишенський «Порада», «Послання до єпископів». Захарія Копистенський «Палінодія…»

Новолатинська поезія. Себастіан Кльонович «Роксоланія». Станіслав Оріховський-Роксолан – «рутенський Демосфен» (1513–1566).

Учень (учениця):

називає літописні твори та твори полемічної літератури даного періоду;

порівнює та розрізняє жанри літератури;

визначає характерні риси літературних творів полемічного жанру;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «літературний стиль», «жанр літератури», «національна свідомість», «гуманізм»;

оцінює діяльність православного духівництва – авторів полемічних творів;

порівнює ідеї та цінності західноєвропейського Відродження з ідеями та цінностями представників новолатинської поезії в Україні.

^ Архітектурні пам’ятки України ХVІ століття. Пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського Успенського ставропігійського братства – Успенська церква (1591–1629), вежа Корнякта (1572–1578), каплиця Трьох Святителів. Петро Красовський, Павло Римлянин, Войтех Капинос, Амброджо Прихильний, Петро Барбон. Братська церква Успіння у Львові (1559). Петро Італієць. Містобудування. Оборонні споруди. Нові обриси Луцького замку. Українське бароко.

^ Учень (учениця):

показує на карті міста, в яких розміщені найвідоміші пам’ятки архітектури в XVI ст.;

застосовує і пояснює на прикладах поняття та терміни: «архітектура», «архітектурний стиль», «бароко», «українське бароко», «хрестово-купольний храм», «фортеця»;

розпізнає і описує найвизначніші пам’ятки архітектури;

визначає особливості містобудування в цей період, пояснює причини перебудови міст;

зіставляє та порівнює характерні риси західноєвропейського і українського бароко;

дає оцінку визначним архітекторам того часу.

^ Образотворче мистецтво. Книжкова мініатюра. Українська гравюра. Микола Петрахнович (Львів, друга половина ХVІ ст.). Гринь Іванович (співробітник Івана Федорова, друга половина ХVІ ст.). Іконопис. Портретний живопис. Войцех Стефанович зі Львова.

Учень (учениця):

дає характеристику образотворчого мистецтва в Україні ХVІ ст.;

визначає жанр, тематику творів;

застосовує і пояснює на прикладах поняття та терміни: «гравюра», «іконопис», «фреска», «книжкова мініатюра», «різьба»;

аналізує та порівнює основні тенденції розвитку західноєвропейського та українського образотворчого мистецтва;

дає оцінку визначним митцям того часу.

Декоративно-ужиткове мистецтво ХVІ ст. Вишивка. Гаптування. Ткацтво. Килимарство.

Учень (учениця):

описує повсякденне життя представників різних верств населення;

застосовує і пояснює на прикладах поняття та терміни: «декоративно-ужиткове мистецтво», «вишивання», «гаптування», «інкрустація», «ткацтво»;

дає характеристику основних видів декоративно-ужиткового мистецтва у ХVІ ст.

Культура рідного краю в другій половині ХVІ ст.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю;

хронологічно співвідносить основні події та процеси розвитку культури в краї з подіями та процесами вітчизняної та європейської історії культури;

порівнює культурні пам’ятки рідного краю, визначає їх характерні риси і особливості, зіставляє їх з пам’ятками ХVІ ст. на інших територіях України.

^ Захист учнівських проектів «Культура України другої половини ХVІ ст.», «Культурний розвиток рідного краю в другій половині ХVІ ст.»

Учень (учениця):

представляє власне портфоліо;

демонструє вміння пошукової роботи.

Тема 2. Культура України козацької доби (ХVІІ ст.)

Особливості розвитку культури козацької доби. Шкільництво. Київська братська школа (1615 р.). Йов Борецький. Мелетій Смотрицький. Касіян Сакович. «Гімназіон» Києво-Печерської лаври (1631). Києво-Могилянський колегіум (1632). Сильвестр Косов. Йосиф Кононович-Горбацький. Інокентій Гізель. Єпифаній Славинецький.

^ Учень (учениця):

визначає особливості розвитку культури козацької доби.

доводить, що Києво-Могилянська академія була одним із найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи в Україні та Росії;

описує курс навчання у Києво-Могилянському колегіум;

застосовує та пояснює на прикладах поняття: «тривіум», «квадривіум», «сім вільних наук», «фара», «інфіма», «граматика», «синтаксима», «поетика», «риторика», «школа філософії», «школа благослов’я»;

оцінює діяльність викладачів Києво-Могилянської академії, видатних тогочасних вчених і просвітників.

^ Літописання і література ХVІІ ст. Густинський літопис (1623–1627). Захарія Копистянський. Київський, Острозький, Львівський літописи першої половини ХVІІ ст. Полемічна література. Лазар Баранович «Нова міра старої віри» (1676). Йоаникій Галятовський «Ключ розуміння» (1655). Данило Туптало «Четьї-Мінеї» (1689–1705). Феодосій Софонович «Хроніка з літописців стародавніх» (1672–1673). Пантелеймон Кохановський «Синопсис» (1674) – перший підручник з історії (витримав 30 видань). Касіян Сакович «Вірші на жалосний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного» (1622).

^ Учень (учениця):

дає характеристику жанрів літератури ХVІІ ст.: поезії, богословських творів, літописної літератури, історичної прози, полемічних творів, мемуарів, епіграми;

зіставляє дані та історичні події описані в Київському, Острозькому та Густинському літописах.

називає авторів полемічних творів ХVІІ ст.;

описує перший підручник з історії Пантелеймона Кохановського;

характеризує зміст «Віршів на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Саковича.

^ Архітектура українського бароко. Козацьке бароко. Бастіон. Успенський собор Києво-Печерської лаври (1073): перебудова в стилі бароко. Доля собору. Порівняння архітектурних споруд: Георгіївський собор Видубицького монастиря (1696–1701) та храм княжий Софійський собор (1073). Скит Манявський (1676).

^ Учень (учениця):

показує на карті місця і території, пов’язані з архітектурними спорудами козацького бароко;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «козацьке бароко», «бастіон», «домініканці», «бернардинці»;

розповідає про долю Успенського собору Києво-Печерської лаври;

порівнює архітектурні споруди цього періоду.

Театр. Шкільна драма (30-ті роки ХVІІ ст.). містерія. Вертеп. Інтермедія. Декламація. Йоаникій Волкович «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого» (1631).

^ Учень (учениця):

називає і дає характеристику основних жанрів театрального мистецтва, які виникли на українських землях у першій половині ХVІІ ст. (шкільний театр, вертеп);

застосовує та пояснює на прикладах поняття: «містерія», «вертеп», «інтермедія», «драма», «декламація».

^ Музика ХVІІ ст. Поява пісень епічного жанру. Історичні пісні. Партесний спів. Нові жанри світської музики: канти, інструментальна музика, козацька військова музика. Сольна пісня з супроводом.

Учень (учениця):

називає і характеризує основні жанри музичного мистецтва ХVІІ ст.;

показує відображення в музичних творах історичних подій та побуту українців;

визначає особливості розвитку українського музичного мистецтва ХVІІ ст. та його зв’язок із західноєвропейським.

^ Стилі та жанри образотворчого мистецтва ХVІІ ст. Портрет. Основні види: настінні розписи, іконопис. Розписи 1620 року церкви Святого Духа в с. Потеличі, Воздвиженської церкви в Дрогобичі – поєднання традиційних прийомів із новими реалістичними рисами. Вдосконалення техніки різьблення, мистецтва гравюри.

^ Учень (учениця):

визначає та характеризує основні стилі та жанри образотворчого мистецтва ХVІІ ст., прикметні риси творів мистецтва цього періоду;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «стиль», «жанр», «вид жанру»;

оцінює внесок українських художників ХVІІ ст. у вітчизняну та світову культуру;

розпізнає і описує пам’ятки образотворчого мистецтва цього періоду.

^ Книговидавнича справа в ХVІІ ст. Діяльність друкарні Львівського Успенського братства: «Адельфотес» (1591), «Граматика словенська» Лаврентія Зизанія. Друкарня Києво-Печерської лаври (1616 р.). Є. Плетенецький. Памво Беринда «Лексикон словенороський» (1627), «Требник» Петра Могили (1646). Приватні друкарні. Спиридон Соболь. Тимофій Вербицький. Друкарні – осередки освіти і культури.

Учень (учениця):

показує на карті місця і території, пов’язані з книговидавничою справою на українських землях у ХVІІ ст.;

визначає основні чинники, які сприяли розвитку книговидання;

називає найбільші друкарні цього періоду, дає власну оцінку їх діяльності;

доводить, що друкарні були важливими осередками освіти й культури.

Культура рідного краю ХVІІ ст.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю;

хронологічно співвідносить основні події та процеси розвитку культури в краї з подіями та процесами вітчизняної та європейської історії культури;

порівнює культурні пам’ятки рідного краю, визначає їх характерні риси і особливості, зіставляє їх з пам’ятками ХVІІ ст. на інших територіях України.

Захист учнівських проектів «Культура України в ХVІІ ст.», «Культурний розвиток рідного краю в ХVІІ ст.»

Учень (учениця):

представляє власне портфоліо;

демонструє вміння пошукової роботи.

Тема 3. Розвиток культури України в ХVІІІ столітті

Умови розвитку української культури ХVІІІ ст., їх суперечливий характер. Соціальне підґрунтя розвитку української культури.

^ Учень (учениця):

показує на карті територію Української держави ХVІІІ ст.

характеризує основні чинники та суперечливі умови розвитку української культури у ХVІІІ ст., соціальне підґрунтя розвитку української культури.

^ Освіта. Шкільництво. Вища освіта. Поява нової форми навчання і здобуття професійних знань: навчання при канцеляріях, учнівство в ремісничих цехах, січова школа на Запоріжжі. Колегіуми: Чернігівський (1700), Харківський (1727), Переяславський (1738). Тривіум, квадривіум, нові предмети. Києво-Могилянська академія (1701), Львівський університет (1661). Мандрівні дяки.

Учень (учениця):

показує на карті місця, пов’язані з розвитком освіти у ХVІІІ ст.;

відзначає високий освітній рівень українського населення у цей період;

дає характеристику нових форм навчання: здобуття професійних знань, січова школа;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «колегіум», «тривіум», «квадривіум», «піїтика», «риторика».

Наука. Феофан Прокопович «Про заслуги і користь фізики». І. Галятовський. Є. Славинецький. І. Полетика. М. Кружень. П. Погорецький.

^ Учень (учениця):

визначає чинники, які сприяли розвитку науки на українських землях у XVIII ст.;

співвідносить основні тенденції, які домінували у розвитку української і західноєвропейської науки;

характеризує й оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну та світову науку.

^ Характерні риси української літератури ХVІІІ ст. Прояви стилю бароко. Поезія українського бароко ХVІІІ ст. Жанри української поезії ХVІІІ ст. Порівняння поезій громадсько-політичного та релігійно-філософського жанру. Панегірик. Курйозні вірші. Епіграми. Іван Величковський. Езопівська байка в літературі ХVІІІ ст.

^ Учень (учениця):

визначає характерні риси української літератури ХVІІІ ст.;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «стиль в літературі», «літературний жанр», «громадсько-політична поезія», «лірика», «релігійно-філософська поезія», «панегірик», «епіграма», «богословська проза», «агіографічний жанр», «світська література», «езопівська байка», «курйозні вірші»;

розпізнає та порівнює твори різних жанрів літератури;

називає відомих представників літератури ХVІІІ ст., дає власну оцінку їх творчості.

^ Козацьке літописання. «Літопис Самовидця» (1702), літопис Самійла Величка (1720), літопис Григорія Граб’янки. «Дійствія презільної брані» (1710). Цікаві факти про авторів творів та події в них описані.

Учень (учениця):

називає найпопулярніші твори історичної літератури ХVІІІ ст.;

визначає стиль та жанр цих творів;

пояснює, чому в ХІХ ст. ці типово історичні твори назвали літописами.

доводить важливість творів С. Величка, Г. Граб’янки, Р. Ракушки-Романовського для вивчення подій Національно-визвольної війни українського народу ХVІІ ст.

Гетьман Іван Мазепа і його роль у розвитку української культури ХVІІІ ст.

Учень (учениця):

дає власну оцінку ролі гетьмана Івана Мазепи в розвитку української культури ХVІІІ ст.

характеризує І. Мазепу як визначну постать в історії.

^ Розвиток української архітектурної традиції у ХVІІІ ст. Надання барокового вигляду стародавнім українським храмам. Ансамблі культового призначення ХVІІІ ст., їх особливості. Світське кам’яне будівництво. Дерев’яні храми Прикарпаття, Буковини і Закарпаття.

Учень (учениця):

показує на карті місця та території, пов’язані архітектурними пам’ятками ХVІІІ ст.;

пояснює причини бурхливого розвитку фортифікаційного будівництва в цей період;

характеризує розвиток українського бароко за часів гетьманства Івана Мазепи, надання барокового вигляду українській архітектурній традиції;

розпізнає та описує видатні архітектурні споруди цього періоду;

порівнює та описує будівлі з каменю та дерева, відзначає їх особливості.

^ Образотворче мистецтво ХVІІІ ст. Характерні риси. Вплив бароко. Розвиток монументального живопису. Іконопис зображення реальних людей і подій – характерна риса творів сакрального мистецтва ХVІІІ ст. Діяльність художнього осередку у Жовкві. Національні особливості українського портретного жанру ХVІІІ ст.

Учень (учениця):

визначає характерні риси українського мистецтва XVIII ст.;

називає напрямки, які домінують у творчості митців цього періоду;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «монументальний живопис», «реалізм», «церковні канони», «сакральне мистецтво»;

дає оцінку діяльності художнього осередку в Жовклі;

називає відомих представників українського живопису цього періоду.

Музика. Формування основних рис народної музики. Троїсті музики. Особливості пісенного жанру: кант, хоровий спів, партерний концерт. К. Коновський. Й. Загвойський. О. Лешковський. Музична освіта. Глухівська спеціальна музична школа. Універсал Б. Хмельницького про створення цеху музики (1652).

^ Учень (учениця):

характеризує основні риси народної музики, які сформувалися у XVIII ст. і існують досьогодні;

застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «кант», «троїсті музики», «цех музики»;

називає імена визначних співаків XVIII ст.

Культура рідного краю у XVIII ст.

Учень (учениця):

показує на карті просторові межі краю;

хронологічно співвідносить основні події та процеси розвитку культури в краї з подіями та процесами вітчизняної та європейської історії культури;

порівнює культурні пам’ятки рідного краю, визначає їх характерні риси і особливості, зіставляє їх з пам’ятками ХVІІІ ст. на інших територіях України.

Захист учнівських проектів «Культура України у ХVІІІ ст.», «Культурний розвиток рідного краю у ХVІІІ ст.»

^ Учень (учениця):

представляє власне портфоліо;

демонструє вміння пошукової роботи.

Підсумкове заняття.





^ 9 клас (35 годин)

Зміст навчального матеріалу

Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Вступ. Предмет та завдання курсу. Основні історичні чинники розвитку культури в ХІХ ст.

^ Учень (учениця):

усвідомлює необхідність вивчення курсу, його місце в системі шкільної історичної освіти;

орієнтується в перебігу українського історичного процесу упродовж ХІХ століття

^ Тема 1. Культура України в першій половині ХІХ ст.

Особливості розвитку культури першої половини ХІХ ст. Характеристика стилів. Класицизм. Романтизм. Вплив капіталізації на культуру.

^ Учень (учениця):

показує на історичній карті території розселення українців наприкінці XVIII – на початку XIX ст., територіальні зміни, що відбулися, і зіставляє їх з сучасними кордонами України;

хронологічно співвідносить процеси, які відбувалися на землях України із загальноєвропейськими тенденціями історичного руху і визначає їх вплив на розвиток культури;

визначає домінуючі тенденції розвитку української культури XIX ст.;

дає характеристику основних стилів розвитку культури даного періоду;

доказує, що саме через культуру в XIX ст. відбувалося відродження української нації.

^ Українська освіта першої половини ХІХ ст. на Наддніпрянщині. Настрої щодо народної освіти в петербурзьких урядових колах. Реорганізація системи освіти в Наддніпрянській Україні та її наслідки для українців.

Професійна освіта. Чернігівське ремісниче училище (1804). Школа бджільництва П. Прокоповича (1828). Гімназії. Ліцеї. Приватні пансіони для дітей дворян. Вища світська освіта. Харківський (1805) та Київський (1834) університети.

^ Учень (учениця):

показує на карті українські землі у складі Російської імперії в першій половині XIX ст., міста, в яких відкрито професійні та вищі навчальні заклади;

описує настрої щодо української народної освіти в петербурзьких урядових колах та прогнозує можливі наслідки їх реалізації в Наддніпрянській Україні;

визначає і характеризує основні чинники розвитку освіти Наддніпрянщини в першій половині ХІХ ст.;

оцінює внесок у розвиток вищої освіти України і Росії вчених-українців.

^ Розвиток освіти на теренах підавстрійської України. Початкова освіта в Галичині, Буковині та Закарпатті – знаряддя денаціоналізації та латинізації українців. Чернівецька (1808) та Ужгородська гімназії. Львівський інститут Оссолінських («Оссолінеум», 1817). Реальна (торговельна) (1817) та технічна (1844) академії у Львові. Мова навчання та характер освіти для українців у першій половині ХІХ ст.

^ Учень (учениця):

показує на карті української землі у складі Австрійської імперії, міста в яких діяли гімназії, ліцеї та вищі навчальні заклади;

описує систему освіти в Галичині, Буковині та Закарпатті, дає її оцінку;

на основі різних джерел інформації порівнює систему освіти Наддніпрянщини та західноукраїнських земель, визначає спільні та відмінні риси;

доводить, що становий характер освіти мав негативні наслідки для українців.

^ Українська наука першої половини ХІХ ст. Особливості та умови розвитку. Розвиток природничих наук. Діяльність наукових товариств. Філотехнічне товариство В. Каразіна (18121829), Одеське Товариство сільського господарства Південної Росії (18281841), Товариство наук при Харківському університеті (18181829). Наукові дослідження історії України. Д. Бантиш-Каменський «Історія Малої Росії» (1822). Маркевич М. «Історія Малоросії» (18421843), «Мазепа», «Про козаків». А. Скальковський «Історія Нової Січі» (1841). Д. Зубрицький «Історія давнього Галицько-Руського князівства» (18521855). М. Максимович «Звідки пішла руська земля…», «Про походження варягів-русів». М. Костомаров «Богдан Хмельницький», «Мазепа». П. Куліш «Історія возз’єднання Русі», «Чорна рада».

^ Учень (учениця):

аналізує чинники та стан розвитку української науки першої половини XIX ст.;

дає характеристику визначним діячам науки цього періоду, оцінює їх внесок у розвиток світової науки;

зіставляє наукові дослідження цього періоду з історії України, дає власну оцінку інтерпретації висвітлених у них подій;

доводить закономірність зв’язку між розвитком української історичної науки та формуванням національної самосвідомості українців.

^ Краєзнавчі, історичні та археологічні дослідження першої половини ХІХ ст. Тимчасовий комітет з розшуку старожитностей (18351845). Діяльність тимчасової комісії для розгляду давніх актів (18451859). Одеське товариство історії та старожитностей (1839).

^ Учень (учениця):

показує на карті місця, пов’язані з діяльністю установ, які координували краєзнавчі, історичні та археологічні дослідження українських вчених;

характеризує діяльність археологічних, краєзнавчих та історичних товариств, їх співпрацю з науковими центрами європейських країн;

дає характеристику керівників цих установ та оцінює значення їх діяльності в напрямку відстоювання самобутності українського народу і його культури.

^ Усна народна творчість і фольклор. Кобзарі. Андрій Шут, Іван Крюковський, Федір Грищенко (Холодний). Остап Вересай. Фольклористичні дослідження. М. Максимович.

^ Учень (учениця):

описує повсякденне життя різних верств українського населення, простежує його відображення в усній народній творчості;

відстежує у фольклористиці риси духовної єдності, спорідненості Заходу і Сходу України, роз’єднаних кордонами Австрійської та Російської імперій;

порівнює цінності, характерні для українців у XIX ст. з сучасними культурними цінностями українців.

^ Розвиток української літератури на західноукраїнських землях. Микола Устиянович. Іван Вагилевич. Маркіян Шашкевич. Яків Головацький. «Русалка Дністровая» (1837). Літературне товариство в Пряшеві. Олександр Духнович.

^ Учень (учениця):

дає характеристику визначним представникам української літератури на західноукраїнських землях;

оцінює їх творчість.

Українська література Наддніпрянщини. Творчість Т. Г. Шевченка – новий етап у розвитку української літератури.

Учень (учениця):

характеризує Т. Г. Шевченка як видатну історичну постать;

визначає основні риси нового етапу у розвитку української літератури, започаткованого творчістю Т. Г. Шевченка;

висловлює своє особисте ставлення до Кобзаря;

відстежує місця, пов’язані з вшануванням пам’яті Т. Г. Шевченка.

^ Особливості розвитку архітектури. Класицизм. Тріумф містобудівного мистецтва. Архітектурний ансамбль. Історизм. Відбудова Десятинної церкви в Києві. Стилізована реставрація. Дзвінниця Софійського собору в Києві (18511852). Російсько-візантійський стиль в архітектурі. Самсонівська церква (18521856). Порівняльна характеристика споруд різних стилів.

Учень (учениця):

визначає особливості розвитку архітектури в першій половині XIX ст.

характеризує основні стилі архітектурних споруд цього періоду;

описує та порівнює пам’ятки архітектури першої половини XIX ст., споруджені в різних стилях;

тлумачить співвідносить і застосовує поняття: «класицизм», «історизм», «стилізована реставрація», «російсько-візантійський стиль», «античний стиль», «архітектурний ансамбль».

^ Архітектурні пам’ятки першої половини ХІХ ст. Будинок Одеського оперного театру (1809). Характеристика античного стилю. Ж. Тома де Томон. Київський театр. А. Мезенський. Приміщення навчальних закладів. Дендрологічні паркові ансамблі «Софіївка» в Умані та «Олександрія» в Білій Церкві.

Учень (учениця):

показує на карті місця, пов’язані з архітектурними пам’ятками першої половини XIX ст.;

визначає характерні риси архітектурних споруд культурного призначення;

описує дендрологічні паркові ансамблі «Софіївку» та «Олександр