Реферат: Их якостей майбутнього фахівця, котрі сприяють його творчій, самостійній діяльності, успішній адаптації до нових соціально-політичних реалій, є беззаперечною []

УДК 371.1.085:378

© 2005

Демченко Д.І.


ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ “ІНШОМОВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ” МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА


Постановка проблеми. Необхідність підвищення ефективності організації навчального процесу у професійних закладах освіти, спрямованості його на розвиток тих особистісних і професійних якостей майбутнього фахівця, котрі сприяють його творчій, самостійній діяльності, успішній адаптації до нових соціально-політичних реалій, є беззаперечною [].

У сучасній науковій термінології щодо цілей і результатів організації навчально-виховного процесу в умовах вищих навчальних закладах все частіше почали застосовувати поняття “компетентність майбутнього фахівця”, сутність якого є ще недостатньо чітко визначеною.

^ Аналіз останніх досліджень. Аналіз різних підходів до проблеми компетентності в цілому свідчить про те, що більшість дослідників пов’язують це поняття з конкретною професією в матеріальній або духовній сфері. Тому в науці останнім часом з’являються дослідження, присвячені проблемі формування професійної компетентності фахівців різних галузей, визначенню й обґрунтуванню її складників. В працях доведено необхідність і важливість формування професійної компетентності в процесі фахової підготовки в умовах вищого навчального закладу.

Слід відзначити, що в сучасній науці проблема вивчення професійної компетентності не знайшла однозначного вирішення. Концептуальне тлумачення і специфіка використання даного поняття обумовлюють різний зміст і розуміння цього феномену.

В сучасних дослідженнях приділяється увага і формуванню іншомовної професійної компетентності, зокрема майбутніх вчителів іноземної мови []. Але ще недостатньо, на наш погляд, дослідженим є питання щодо формування іншомовної компетентності представника юридичної професії як необхідного складника його професійної компетентності.

^ Постановка завдання. Отже, метою статті є дослідження і розкриття поняття “іншомовна компетентність”, його особливостей щодо представника юридичної професії, можливостей формування іншомовної компетентності майбутніх юристів в умовах вищого навчального юридичного закладу.

Характеристика таких понять як “компетенція” взагалі, “компетентність” і “іншомовна компетентність” вимагала звернення до словників. Так, компетенція (від лат. сompeter - відповідати, підходити) визначається як добра обізнаність щодо чогось; це також коло повноважень будь-якої організації, установи або особи. А компетентний (від лат. competens (competentis) – відповідний, подібний) – той, хто має компетенцію, є правомочним у відповідній галузі, котрий є добре обізнаним стосовно чогось, що ґрунтується на знанні, кваліфікований, який має певні повноваження, повноправний, повновладний [, с.454-455].

Розкриваючи поняття “іншомовна компетентність”, продуктивним, на нашу думку, буде звернутися до характеристики поняття “професійна компетентність”, оскільки вважаємо, що іншомовна компетентність тісно пов’язана з професійною компетентністю, більш того, є компонентом, що входить до її структури. Отже, професійна компетентність включає в себе не тільки уявлення про кваліфікацію (професійні навички як досвід діяльності, вміння й знання), але й як засвоєння соціально–комунікативних і індивідуальних здібностей, які забезпечують самостійність професійної діяльності.

Формування професійної компетентності, де професійна діяльність стає провідною мотивуючою силою особистісного саморозвитку, формується під час засвоєння особистістю певних форм поведінки й діяльності. Однак, ці засвоєні форми поведінки закріплюються й виявляються сталими тільки тоді, коли вони стають для людини засобом реалізації певних мотивів, прагнень, „при цьому виникає своєрідний сплав цих мотивів з відповідними формами поведінки, що і знаменує ставлення сталої якості особистості” [, с.441].

Особиста й професійна гідність, яка висловлює моральну позицію юриста, як основу успішної роботи з захисту законних прав й інтересів громадян, повинні стати критерієм і результатом особистісно–професійного саморозвитку майбутніх юристів.

Моральна самооцінка, самореалізація, духовне багатство особистості є основними механізмами формування професійної компетентності. Особистість знаходить задоволення в своїй праці, що свідчить про самореалізацію у діяльності самостійної особистості.

Культурна поведінка юриста є також основою професійної компетентності. Причому мова йде не лише про службову поведінку, але й про поведінку поза межами служби. Юрист завжди й скрізь повинен бути носієм морально-правових норм, пропагувати, переконувати власним прикладом, що будувати життя слід за моральними законами, виступати творцем нових моральних цінностей у праві.

Загальновідомо, що моральна свідомість ґрунтується на вищих законах добра й справедливості, за якими повинно жити суспільство. Юрист як представник права виступає державним радником при вирішенні спільних питань, регулюванні суспільних відносин. Цю місію практично ніхто інший не виконує, а тому моральна свідомість правника повинна стати прикладом для інших видів свідомості: правової, економічної, національної, політичної, інформаційної тощо. Рівень моральної культури юриста повинен бути значно вищим за рівень моральної культури суспільства. На нашу думку, моральна культура юриста – це результат умілого створення власної гармонії між досягнутим максимальним рівнем вищої моралі й активним використанням моральних норм у правовому регулюванні суспільних відносин. Власна гармонія є насамперед моральною, яку юрист сам „конструює”, причому, створення гармонії має динамічний та імперативний характер.

Випускники юридичного ВНЗ готуються до життя в умовах ринкової економіки, діалогу культур і народів, міжнаціонального спілкування, нової релігійності, підвищеної ролі приватного життя. Адаптація до цих умов вимагає від них практичного володіння мовами світу, навичками спілкування, знання релігійних свят, народних звичаїв і спроможність інтеграції особистості у систему світових і національних культур. Таким чином, у студента повинна бути сформована здатність сприймати і розуміти цю культуру у широкому сенсі, інтерпретувати й засвоювати цю культуру, що виявляється в можливості продуктивної взаємодії з оточуючим світом. Мова йде про розвиток такого особистого формування, як мовна особистість студента, основні елементи якої на певному рівні її структури вибудовуються у чітку систему, відбиваючи картину світу.

Саморозвитку загальної культури майбутніх юристів і ставленню моральної культури сприяє те, що іноземна мова має величезні ресурси для формування мислення студентів. Мова є важливим соціальним явищем у оточуючому середовищі, засобом комунікації представників різних культур, предметом вивчення й дослідження, предметом навчання. Жвавий інтерес до вивчення іноземної мови з давнини вважався істиною освітою, інтелігентністю й культурою.

Поняття “іншомовний” характеризує те, що стосується іншої мови або іноземної мови. Таким чином, якщо співвіднести поняття „компетентність” і „іншомовна”, “іншомовна компетентність” може характеризуватися як володіння іншою (іноземною) мовою кваліфіковано, для чого необхідним є наявність достатнього рівня знань, які б дозволяли судити, бути добре обізнаними з фаховою лексикою й усіма мовними аспектами іншої (іноземної) мови.

Організація педагогічного процесу навчання іноземній мові, що забезпечує іншомовну компетентність і сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх юристів, включає мотивацію навчання студента. Співвідношення ролей студента й викладача, варіативність, інтегрування, тип пізнання, засоби оцінювання, емоційне стимулювання, стиль спілкування – це є педагогічне забезпечення іншомовної кваліфікації у студента і втілення її у майбутній професійній діяльності. Методичне розрахування на всі положення щодо цілісності педагогічного процесу, яке нами розуміється як гуманістично орієнтована взаємодія викладачів і студентів під час навчання іноземній мові, потенційно несе в собі джерело інтенсивного саморозвитку студентів. Важливим при цьому є те, щоб усі суб’єкти освітньої діяльності, викладачі і студенти, усвідомили необхідність своєї єдності й реалізовували навчання, розвиток і виховання в єдності процесу освіти, як „виховання людини”.

Отже, результатом сформованості іншомовної компетентності виступає мовна особистість, що є універсальною, загально педагогічною категорією, котра характеризується такими якостями особистості індивіда як розкутість, творчість, самостійність, здатність будувати взаємодію й взаєморозуміння з партнерами спілкування, включатися в сучасні світові процеси розвитку цивілізації, вдосконалення людського суспільства.

Характеризуючи поняття „мовна особистість”, не можна не торкнутися категорії „світобачення” й інших орієнтацій, котрі є складниками мотиваційного рівня. Однак, разом з цим постає завдання розуміти, впізнавати, оцінювати „світоглядні” орієнтації культурних комунікантів на основі текстів, що створюються ними.

Специфіка процесу формування іншомовної компетентності майбутнього юриста у фаховій підготовці, який ми досліджуємо, невід’ємно пов’язана як з мовою взагалі, так із іноземною мовою безпосередньо, оскільки виникнення й існування природної мови невід’ємно пов’язано з виникненням і існуванням людини. „Мова взагалі і є закономірно розвинута семіотична (знакова) система, яка має властивість соціального й культурного призначення. Ця система існує, насамперед, не тільки для окремо взятої людини, а для відповідного соціуму” [].

Під іноземною мовою ми розуміємо мову, яка вивчається поза умовами її природного вживання, тобто у навчальному процесі, й котра не вживається поряд з першою (рідною) у повсякденній комунікації [].

Отже, іноземна мова, на відміну від рідної мови, засвоюється людиною поза соціальним оточенням. Але ця відмінність між ними є достатньо умовною й встановити чіткі межі дуже важко. Проте іноземна мова несе повноту духовних сенсів як у загальнолюдському аспекті, так і в аспекті особистісному й професійному.

Оскільки лінгвістика і психолінгвістика розглядає мову не як систему мовних засобів, а як один із аспектів людської діяльності – соціальний (мовна діяльність є розумова і творча діяльність), то метою навчання іноземній мові є формування в тих, хто навчається, рис другої (вторинної) іншомовної особистості, це є свідомий (когнітивний) творчий процесом, а не „запрограмована поведінка”.

Теоретичне обґрунтування навчання іноземній мові в системі професійної освіти в вищих юридичних навчальних закладах продиктовано низкою міркувань. По-перше, вивчення іноземної мови набуло значення професійної необхідності: незнання іноземної мови, а також невміння нею користуватися є важливою причина відставання як у науці і техніці, так і сповільненої інтеграції України в всесвітню економічну систему. Необхідним виявляється включення іноземної мови у спеціальну підготовку майбутніх спеціалістів, тобто поєднання системи мови з системою потенційної професійної діяльності спеціаліста.

В сучасний період технократизм мислення у навчанні іноземній мові пояснюється тим, що через свою низьку компетенцію стосовно спеціальних питань і недоліку часу в програмі, викладачі не рідко забували про змістовну сторону навчального процесу, захоплюючись вивченням суто мовних засобів і структури слова. Не враховувалось й те, що для сучасного студента є характерним інтерес до фактичних знань, поінформативності й змістовності навчальних матеріалів. Тим більш, останнім часом розповсюджується система комп’ютерів, що підключена до системи Інтернет. Це не тільки полегшило оперативний патентно–бібліографічний пошук необхідної інформації й налагодження міжнародних іншомовних контактів спеціалістів, але й вимагає від спеціалістів нових нетрадиційних знань міжнародного письмового етикету системи Інтернет. Саме завдяки іноземній мові спеціалістам стала доступна новітня професійна інформація, котра розміщується в системі Інтернет.

Висновки. Отже, сьогодні мова йде про підготовку спеціалістів цілком нового, сучасного типу згідно з сучасними вимогами до них, тобто таких, котрі повинні мати високу фахову підготовку в галузі юриспруденції, чому сприяє й сформована іншомовна компетентність. Нагальним завдання для вищої школи є підготовка студента, який має високу фахову (юридичну) компетентність і володіє іноземними мовами, котрі дають йому змогу спілкуватися з іншими спеціалістами на всіх рівнях обміну інформації, таких як діалогічна комунікація, або за допомогою новітніх засобів спілкування й отримувати всю необхідну професійну інформацію.

^ Перспективи подальших досліджень. Процес формування іншомовної компетентності майбутнього юриста в умовах вищого навчального закладу вимагає розробки системи, технології, засобів, що забезпечують ефективність цього процесу.


Література

Божович Л.М. Проблемы формирования личности -М., 1995.

Бориско Н.Ф. Концепция учебно-методического комплекса для практической языковой подготовки учителей немецкого языка (на материале интенсивного обучения): Монография. – К.: Изд. Центр КГЛУ, 1999.

Лейперс Х.Й. Как воспитывает процесс обучения? -М., 1982.

Леперс К. Смисл и значение истории М., 1994.

Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / За ред. С.О.Сисоєвої. – ВІПОЛ, 2001.

Энциклопедия профессионального образования.- Т. 1.- М., 1998.



^ Демченко Д.І.
Характеристика поняття “іншомовна компетентність” майбутнього юриста

В статті характеризуються поняття ”компетентність”, „професійна компетентність”, з метою розкриття поняття „іншомовна компетентність”, місця й значення іншомовної компетентності майбутнього юриста в його фаховій діяльності. Теоретично обґрунтовано необхідність формування іншомовної компетентності юриста під час навчання в ВНЗ.

^ Демченко Д.И.
Характеристика понятия “иноязычная компетентность” будущего юриста

В статье характеризуется понятие «компетентность», «профессиональная компетентность» с целью раскрытия понятия «иноязычная компетентность», места и значения иноязычной компетентности будущего юриста в его профессиональной деятельности. Теоретически обоснована необходимость формирования иноязычной компетентности юриста в процессе обучения в высшем учебном заведении.

D.I. Demchenko Characteristic of the Concept “Foreign Language Competency” of a Future Lawer
The article gives characteristic of the concepts “competence”, “professional competence” for revealing the concept “foreign language competence”, place and meaning of foreign language competence of a future lawer in his (her) professional activities. A theoretical substantiation is given for the necessarily of forming foreign language competence in a lawer during his (her) study at higher educational establishment.


Стаття надійшла до редакції 09.08.2005р.