Реферат: Навчальна програма для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції

Навчальна програма
для спеціальних загальноосвітніх шкіл

інтенсивної педагогічної корекції


образотворче мистецтво


Київ

2005

Пояснювальна записка

Образотворче мистецтво, відбиваючи реальну дійсність, є унікальним у вирішенні завдань як художньо-естетичного, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості. Безпосередня образотворча діяльність пробуджує в учнів позитивні емоції, естетичне ставлення до оточуючої дійсності, побуту та звичаїв, творів мистецтва, народної творчості; розвиває асоціативне мислення, активізує допитливість, зорову увагу; стимулює розвиток творчих здібностей особистості. Заняття з образотворчого мистецтва формують у учнів сферу духовних інтересів, активний погляд на життя; навчають розуміти та сприймати красу навколишнього світу, естетичну цінність художніх творів.

Головна мета шкільного курсу “Образотворче мистецтво” полягає в художньо-естетичному розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння художньо-естетичних знань і основ образотворчої грамоти, оволодіння графічно-практичними уміннями і навичками) та корекційно-розвиткової (сенсорний, розумовий, мовленнєвий, емоційний розвиток) цілей.

Відповідно до вимог Державного стандарту спеціальної освіти предмет “Образотворче мистецтво” реалізує змістові лінії візуального мистецтва: основи образотворчого мистецтва, образотворча діяльність, сприймання візуального мистецтва та навколишньої дійсності. Програмою передбачається також залучення й інших видів мистецької діяльності, таких як художнє слово, музика, частково – екранні види мистецтва, елементи театрального дійства та ін.

Змістові лінії освітньої галузі “Образотворче мистецтво” реалізуються у процесі опанування художньо-естетичних знань, сприймання, розуміння і репродукування художніх образів та оволодіння графічно-практичними уміннями й навичками. Так, змістова лінія “Основи образотворчого мистецтва” передбачає ознайомлення молодших школярів із понятійним апаратом образотворчого мистецтва та вироблення на цій основі елементарних образотворчих умінь і навичок. Слід зауважити, що програмою не планується окремих годин на опрацювання цього матеріалу і його вивчення має вестися принагідно, у вигляді бесід та окремих завдань, під час вивчення інших програмових тем.

Змістова лінія “Образотворча діяльність” полягає в опануванні практичних дій під час відтворення учнями художніх образів шляхом запровадження у практику навчання таких різновидів занять: декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність, малювання з натури, тематичне малювання, ліплення.

Змістова лінія “Сприймання візуального мистецтва та навколишньої дійсності” передбачає ознайомлення учнів з особливостями різних видів і жанрів візуального мистецтва та його значенням в житті суспільства, сприймання навколишньої дійсності та мистецтва за художньо-естетичними законами, аналіз та оцінювання творів візуального мистецтва і художньо-тематичного матеріалу. У підготовчому та першому класах ця змістова лінія реалізується принагідно, а з 3-го класу – як на окремих заняттях (уроки-бесіди з образотворчого мистецтва), так і під час вивчення інших розділів програми.

В основу програми покладено такі принципи:

від простого до складного (від елементарної вправи до тематичної композиції);

від дійсності через мистецтво до життя;

єдність пізнавально-репродуктивної та творчої діяльності;

систематичний розвиток здібностей до особистісно-емоційного сприймання художнього образу в мистецтві та житті і посильного відтворення його у самостійних роботах з урахуванням психофізичних, вікових, національних, регіональних особливостей і практичного досвіду учнів.

Обов’язковою є корекційна спрямованість навчального процесу.

Шкільний курс з образотворчого мистецтва в початкових класах передбачає вирішення основних завдань:

1. Розвиток сенсорних і розумових здібностей:

формування цілеспрямованого сприймання оточуючого предметного середовища; вміння порівнювати (виявляти подібність і відмінність) предмети і явища, визначати головне в художніх образах творів мистецтва й у навколишньому світі; здатності аналізувати реальні предмети і явища й синтезувати їх в художньому образі на базі узагальнення суттєвих ознак, встановлення логічних зв'язків;

розвиток зорового аналізатора, тактильних і кінестетичних відчуттів; уміння розрізняти і визначати форму, фактуру, забарвлення, просторове розташування предметів у дійсності й в творах мистецтва;

удосконалення вмінь виконувати інтелектуальні операції в процесі сприймання та відтворення художніх образів (усвідомлення художньо-образотворчих завдань і кінцевого результату майбутньої роботи, розуміння різного роду інструкцій, попереднє осмислення особливостей наочно сприйнятого об’єкта (натури або зразка), цілеспрямованість і планування образотворчої діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінка образотворчої діяльності та її результатів);

систематичне та цілеспрямоване формування графічних і живописних навичок (користуватися матеріально-технічними засобами, володіти дрібними м’язами руки і підкоряти рухи кисті руки контролю ока).

Розвиток адекватного емоційно-естетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу, інтересу до художньої творчої діяльності, здатності до сприймання, розуміння і відтворення художніх образів.

Формування уявлень про образотворче мистецтво, ознайомлення з його історією та роллю у житті людей, образною мовою різних видів і жанрів мистецтва.

Відпрацювання навичок художньо-естетичного сприймання та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів.

Розвиток емоційної та словесно-логічної пам’яті, образної уяви, фантазії.

Виховання у школярів основних моральних якостей особистості, працелюбності, охайності, наполегливості, вміння працювати самостійно і в колективі.

У початковій ланці заняття з курсу мають передбачати залучення учнів до співпереживання, створення відповідного темі уроку емоційного настрою, наявність трьох основних структурних елементів уроку образотворчого мистецтва: сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація. У підготовчому та 1-их – 2-их класах методика роботи ґрунтується на широкому використанні ігрових форм, а у 3-іх – 4-их класах елементи гри включаються як складові в структуру уроку.

Запровадженню у практику навчання різновидів занять (декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність, малювання з натури, тематичне малювання, ліплення, бесіди про образотворче мистецтво) має передувати пропедевтична робота, що проводиться у підготовчому класі на початку першого півріччя.

^ Пропедевтичний період. Основними завданнями підготовчих занять є вивчення характерних особливостей учнів, ознайомлення їх з основами образотворчої грамоти. З цією метою у підготовчий період вчитель має проводити роботу, спрямовану на розвиток в учнів уваги, сприймання, уявлень про форму, колір предметів, розмір, будову складових частин, їх просторові відношення; відпрацювання вмінь слухати вчителя, організувати своє робоче місце, користуватися основними матеріально-технічними засобами, проводити від руки прості лінії, різноманітні геометричні фігури, нескладні малюнки; корекцію й розвиток моторно-рухової сфери; формування технічних вмінь; удосконалювання диференційованих рухів пальців і кисті руки.

У цей період важливу корекційно-розвиткову роль відіграють вправи, що включають зображення предметів квадратної, круглої, овальної прямокутної, трикутної форми; вправи, спрямовані на формування уявлень про просторові ознаки та відношення; вправи на розпізнавання та називання кольорів; завдання виконати нескладні малюнки. Значне місце на пропедевтичних уроках має бути відведене зоровим диктантам, роботі з мозаїкою, трафаретами, шаблонами.

Обов’язковим напрямком роботи у підготовчий період є розвиток в учнів уміння малювати від руки різноманітні види і типи ліній. Слід прагнути, щоб учні усвідомлено виконували графічні дії за допомогою олівця у заданому напрямку, змінювали напрям руху, припиняли ці дії в потрібній точці. Інтерес до роботи в учнів значно підвищується, якщо ці лінії мають певне прикладне значення (діти малюють “доріжки”, “мотузочки ”, “нитки” і т.ін.).

Першорядного значення на пропедевтичних уроках набуває ігровий характер проведення тренувальних вправ із обов’язковим застосуванням різноманітних дидактичних іграшок (будівельні конструктори, пірамідки, кульки й ін.), пласких та об’ємних геометричних фігур і тіл різного розміру, смужок з кольорового картону різної довжини і ширини, таблиць зі зразками малюнків, простих варіантів кольорових мозаїк, наборів дрібних предметів.

^ Декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність. Декоративне малювання має значну цінність як для вирішення навчальних, корекційно-розвиткових цілей, так і для естетичного виховання дітей, розвитку елементів творчості в самостійній практичній роботі.

Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків і орнаментів у смузі, квадраті, прямокутнику, колі, призначених для прикрашання предметів побуту, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень і т.ін. Учні опановують вміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту. При цьому спочатку подаються завдання на малювання орнаментів з геометричних елементів, з чергуванням їх за формою, кольором, розміром, а потім переходять до завдань на малювання візерунків на основі декоративної переробки природних форм. Їх виконують за зразком, пам’яттю, уявою, словесним описом викладача. Значну роль на уроках декоративного малювання має підготовча робота, під час якої учні порівнюють та диференціюють форму, колір, розмір, пропорції геометричних та рослинних елементів, що допомагає їм усвідомити побудову орнаменту.

Основною метою декоративно-прикладної діяльності є ознайомлення учнів з прийомами і засобами художньо-декоративного оформлення виробів. Включаючи елементи зображення на площині, ліплення, художнього конструювання і моделювання, декоративно-прикладна діяльність сприяє формуванню у школярів уявлень про зв’язок різних видів образотворчої діяльності (малюнка, ліплення, декорування) на виробництві, у художніх вирішеннях оточення (навколишнього середовища), предметів побуту, в архітектурі.

Паралельно з практичною діяльністю учні знайомляться з кращими зразками декоративно-прикладного мистецтва, адже демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів, доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі одержують знання про композицію, симетрію, ритм, відомості про застосування візерунків на іграшках, одязі, тканині, посуді тощо, знайомляться з художнім різьбленням по дереву й кістці, виробами із скла, керамікою й іншими творами декоративно-прикладного мистецтва, порівнюють реальні й декоративні форми за подібністю і відмінністю і т.ін.

У ході роботи над аплікаціями з картону, паперу, тканини, соломи, природних і штучних матеріалів, учні за зразком й за власним задумом виконують тематичні композиції, візерунки. Слід звертати увагу молодших школярів на застосування в аплікаціях різних прийомів (вирізування, вищипування, наклеювання), що можуть використовуватися й під час виготовлення навчальних посібників, й іграшок із паперу, картону, пластиліну, природних матеріалів.

У початкових класах вчителю необхідно систематично використовувати розгорнуте пояснення послідовності виконання дій, подаючи при цьому завдання не тільки запропонованої, а й вільної тематики, що дозволить задовольнити індивідуальні запити дітей, заохотити їх на творчі пошуки.

^ Малювання з натури. Головна мета уроків малювання з натури – навчити дітей сприймати та відтворювати в малюнку конструкцію предметів, співвідношення ширини і висоти, частин і цілого, їх забарвлення. Безпосередньому малюванню з натури на уроці обов’язково мають передувати обстеження та аналіз об’єкта зображення, визначення його форми, будови, забарвлення, розмірів та пропорцій окремих частин, просторових відношень. Після всебічного аналізу предмета учнів слід зорієнтувати на малювання його в такому вигляді, який він має з їхнього місця. Для цієї роботи вчителю бажано передбачити до 3-х однотипних підставок, які розташовуються перед кожним рядом учнів і містять однакові предмети, що надасть можливість ретельного аналізу об’єкта всіма учнями. Якщо моделі для малювання невеликого розміру, то їх слід роздати кожному школяру на робоче місце.

Реалізація художньо-образотворчих завдань потребує від учнів насамперед усвідомлення мети та кінцевого результату роботи, розуміння інструкцій вчителя, усвідомлення особливостей наочно сприйнятого об’єкта зображення, планування образотворчої діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінки результатів.

Для того, щоб учні дотримувалися певної послідовності у процесі малювання з натури, вчителю необхідно на кожному уроці пояснювати і показувати закономірності побудови реальної форми предмета, визначати всі етапи його відтворення, а після пояснення стирати з дошки крейдовий малюнок і спрямовувати учнів на самостійне малювання натурних об’єктів з дотриманням потрібної послідовності.

Крім того, дуже важливо навчити школярів постійно порівнювати свій малюнок із натурою та зіставляти окремі деталі малюнка між собою. Особливого значення для вироблення навичок аналізу і відтворення конструкції та форми предметів набуває добір моделей, їх художня цінність та доступність (з урахуванням вікових особливостей й образотворчих здібностей учнів).

^ Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення явищ навколишнього середовища й ілюстрування уривків із літературних творів.

Основними завданнями тематичного малювання в початкових класах є досягнення правильного відтворення зорового співвідношення розмірів предметів, доперспективних засобів зображення та передачі перспективних явищ на елементарному рівні, відпрацювання уміння аналізувати залежність виражальних засобів композиції від теми і задуму сюжету.

Виконання учнями практичних дій вимагає відповідної підготовчої роботи, спрямованої, перш за все, на визначення сюжету та опис об’єктів зображення. Ставлячи перед школярами завдання створення будь-якого художнього образу у власних творчих роботах, вчитель має зосередити свої зусилля на активізації зорових уявлень, формуванні в учнів творчого задуму. Після пояснення та показу прийомів роботи вчителем учні повинні визначити, що вони будуть малювати, де, як і в якій послідовності.

Уроки тематичного малювання сприяють розвитку мовленнєвої активності школярів. Для цього вчитель має використовувати різноманітні методичні прийоми: словесний опис (характеристика) об'єктів, які включено до тематичного малюнку; визначення послідовності роботи над малюнком; називання графічних дій в процесі репродукування художніх образів; розв’язання завдань композиційного характеру; порівняння малюнка з об'єктом зображення і частин малюнка між собою; розповідь про виконану роботу; оцінка своєї роботи та робіт однокласників.

Для збагачення зорових уявлень школярів можна використовувати книжкові ілюстрації, таблиці з зображенням людей і тварин, різноманітні репродукції, плакати, листівки, фотографії, іграшки, моделі, муляжі т.ін.

Ліплення. Заняття ліпленням сприяють розвитку насамперед моторно-рухової сфери, удосконаленню диференційованих рухів пальців і кисті руки, формуванню технічних вмінь у процесі зображення в об’ємі. Учні знайомляться з пластикою форм, видами ліплення (рельєф, кругла скульптура), опановують прийоми роботи з глиною і пластиліном (ліплення з цілого шматка, з’єднання окремих пласких та об’ємних частин ліпних виробів, ліплення шляхом розкатування, накладання, примазування, притискування, вдавлювання, розплющування, обробка виробу стекою з дотриманням пропорцій і т. ін.). Спочатку учні повинні навчитися катати ковбаски, стовпчики, кульки, потім – ліпити овочі, фрукти, птахів, тварин, виконувати тематичні композиції в об’ємі. Значна увага при цьому приділяється кольоровому вирішенню завдання, пластичній цільності образу.

Корекційна робота на заняттях з ліплення полягає також в формуванні вмінь орієнтуватися в завданні, встановлювати логічну послідовність виготовлення виробів, визначати прийоми ліплення, правильність дій і результатів, оцінювати готові вироби.

^ Бесіди про образотворче мистецтво. Бесіди про мистецтво – важливий засіб художньо-естетичного виховання школярів. Застосування творів образотворчого мистецтва значною мірою сприяє розвитку розумової та емоційної сфери учнів, формуванню їхніх моральних позицій, розширенню соціального й естетичного досвіду.

У підготовчому та 1-х – 2-х класах окремі уроки для такої роботи не виділяються, відводиться лише 10-15 хвилин на початку або наприкінці уроку. Протягом однієї бесіди, як правило, розглядається 1-2 картини чи 3-4 художні ілюстрації. Під керівництвом учителя учні ознайомлюються з репродукціями творів візуального мистецтва або ілюстраціями з дитячих книжок та аналізують їх.

Починаючи з 3-го класу для бесід відводяться спеціальні уроки. На одному уроці доцільно демонструвати не більш 3-4-х творів живопису, підібраних за одним жанром, або 5-6-ти предметів декоративно-прикладного мистецтва.

У підготовчому класі під час проведення бесіди вчитель працює над тим, щоб учні змогли впізнати і правильно назвати зображені предмети та об’єкти, охарактеризувати їх. З 2-го класу вчитель повинен приділяти увагу формуванню в школярів знань та уявлень про мистецтво, його історію, специфіку праці художників, розвитку умінь аналізувати твори образотворчого мистецтва на елементарному рівні (зміст, головна думка, окремі основні засоби художньої виразності), порівнювати зображені об'єкти, предмети за подібністю і відмінністю, виділяти та узагальнювати істотні ознаки художнього образу, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, асоціювати художній матеріал з життєвими явищами, висловлювати адекватне емоційно-естетичне ставлення.

Розповіді вчителя про мистецтво повинні бути яскравими, емоційними, виразними. Для посилення емоційного впливу художнього образу корисно залучати твори художньої літератури (рядки віршів, уривки з казок, оповідань), музичні твори. Рекомендується також використовувати кінофільми, діафільми, діапозитиви. Там, де це можливо, необхідно проводити екскурсії до музеїв, картинних галерей, художніх майстерень, місць народних художніх промислів.

У тих випадках, коли в школі відсутні репродукції картин, зазначені у програмі, їх можна замінити іншими, але тільки такими, що відповідають меті уроку й доступні за змістом розумінню учнів.

Планування уроків образотворчого мистецтва має відповідати основним дидактичним вимогам із врахуванням художньо-естетичної специфіки предмета.

Уроки образотворчого мистецтва передбачають стимулювання творчих здібностей учнів та створення на уроці особливої атмосфери творчості, що зобов’язує вчителя обирати найбільш оптимальні шляхи подання навчального матеріалу та структурування уроку. Зважаючи на це, наводимо орієнтовну структуру уроку образотворчого мистецтва, що включає декілька етапів.

^ I. Підготовча частина.

Організаційний етап (загальна організація дітей, підготовка необхідних матеріально-технічних засобів).

Вступна бесіда (мобілізація уваги, створення емоційної зацікавленості, підвищення мотивації образотворчої діяльності школярів).

Встановлення зв’язку між новим і попереднім матеріалом (проведення вправ, закріплення або повторення пройденого).

^ II. Основна частина.

Аналіз об’єкта зображення (натури або зразка), його форми, розміру, будови, забарвлення, розташування в просторі або виявлення сюжету малюнка (у тематичному малюванні).

Визначення послідовності виконання малюнка (планування діяльності).

Вказівки до початку роботи (рекомендації щодо композиції і техніки виконання малюнка, попередження можливих помилок).

Робота учнів над малюнком і керівництво процесом образотворчої діяльності (здійснення фронтального, диференційованого й індивідуального керівництва; повторне звернення уваги дітей до об’єкта зображення; активізація і стимуляція діяльності учнів; додатковий показ технічних прийомів малювання і т.ін.).

^ III. Заключна частина.

Підведення підсумків уроку (розгорнутий аналіз результатів роботи учнів; фіксування уваги дітей на навчальних досягненнях та окремих недоліках; оцінка результатів роботи).

Організація закінчення уроку.

Плануючи урок образотворчого мистецтва, вчитель повинен передбачати єдність таких компонентів:

навчально-виховні та корекційно-розвиткові завдання;

тема або об’єкт роботи;

вид роботи;

матеріально-технічні засоби.

Складаючи календарний план на рік, учитель має творчо підходити до розподілу тем, зважаючи на поступове ускладнення завдань, місцеві кліматичні умови, традиційні для певної місцевості види декоративно-прикладного мистецтва. Кількість вказаних в програмі завдань перевищує кількість навчальних годин, тобто вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчально-виховних та корекційно-розвиткових цілей, зазначених у програмі.

Уроки образотворчого мистецтва бажано проводити у спеціальних кабінетах (кабінетах образотворчого мистецтва або естетичного виховання), обладнаних необхідними навчальними посібниками, наочними засобами, технічною апаратурою.

Система оцінювання навчальних досягнень школярів ґрунтується винятково на позитивному ставленні до кожного учня, незалежно від його природних здібностей до образотворчої діяльності. Оцінюється не рівень недоліків, а рівень досягнень учня у порівнянні з його попередніми досягненнями.

Основними видами оцінювання є тематичне (відповідно до розділів навчальної програми, за якою працює вчитель) та підсумкове (наприкінці семестру і навчального року). Поточне оцінювання є не обов’язковим, а доцільним, заохочувальним.

Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Принцип тематичності забезпечує систематичність оцінювання навчальних досягнень. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення навчальної теми.

Кожну оцінку вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом, виділяючи при цьому стимулюючі фактори успіху і шляхи подолання окремих недоліків. Бажано якомога раніше залучати до оцінювання і самих учнів.

Якщо знання та вміння учня повністю відповідають певному рівню (початковому, середньому, достатньому, високому), ставиться найвищий бал цього рівня, у разі наявності окремих недоліків – оцінка знижується відповідно до їх кількості на 1-2 бали.

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточного і тематичного оцінювання, слід розглядати як оцінку, що відбиває кінцевий результат роботи учня впродовж семестру (навчального року), а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно.

^ Підготовчий клас

35 годин (1 година на тиждень)

Пор.

№

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати

1.


-
^ Основи образотворчого мистецтва Колір. Форма. Простір. Композиція. Матеріально-технічні засоби. Художні та образотворчі засоби. Загальні положення образотворчої грамоти. (протягом року)



Учень:

розрізняє основні геометричні фігури і тіла, види і типи ліній;

дотримується правил користування основними художніми та матеріально-технічними засобами (м’яким олівцем, гумкою, гуашшю, фломастером, пластиліном та ін.); правил безпеки з клеєм та ножицями; правил організації робочого місця;

розрізняє основні і похідні кольори;

орієнтується на площині листа паперу: знаходить середину, верхній, нижній, правий і лівий краї;

проводить від руки прямі вертикальні, горизонтальні, похилі, замкнуті лінії;

вибирає кольори залежно від змісту зображення;

вибирає потрібне положення аркуша паперу відповідно до форми і розмірів зображуваних об’єктів чи структури сюжету;

за допомогою вчителя визначає послідовність роботи під час малювання, виконання аплікацій, ліплення;

за допомогою ліній зображує предмети різноманітної (квадратної, прямокутної, круглої, трикутної) форми;

порівнює продукти образотворчої діяльності з об’єктами та предметами зображення.


Розвиток зорового, тактильного сприймання на основі формування дій обстеження предметів та об’єктів навколишньої дійсності.

Формування цілісності та осмисленості зорового сприймання.

Розвиток довільної уваги.

Розвиток емоційно-образної пам’яті на основі запам’ятовування образів конкретних предметів, явищ, їх властивостей та відношень.

Формування уявлень про форму, забарвлення предметів, розмір, будову складових частин, їхні просторові відношення, про правила організації робочого місця та правила користування основними художніми та матеріально-технічними засобами.

Розвиток просторового орієнтування на площині аркуша паперу, в готовій геометричній формі (смузі, квадраті, колі).

Розвиток наочно-дійового та наочно-образного мислення на основі аналізу істотних ознак предметів та явищ за формою, розміром, кольором, порівняння власних малюнків з натурою або зразком.

Формування вміння діяти за показом вчителя.

Формування елементів самостійності діяльності.

Розвиток вміння відображати в зображеннях суттєві ознаки об’єктів.

Розвиток диференційованих рухів кисті і пальців руки.

Розвиток мовлення на основі формування умінь описувати предмет, передавати основний зміст зображення.

Розвиток зацікавленого ставлення до образотворчого мистецтва.

2.

35

8
^ Образотворча діяльність Пропедевтичний період
Орієнтовна тематика

Вправи на розрізнення предметів за формою і кольором. Малювання квадрата і кола за допомогою шаблонів, їх розфарбовування із дотриманням контуру. Малювання від руки декількох предметів квадратної й округлої форми.

Вправи на розрізнення предметів за формою, розміром і кольором. Малювання за допомогою шаблонів прямокутника і трикутника і розфарбовування їх із дотриманням контуру. Малювання від руки декількох предметів прямокутної і трикутної форми.

Ігрові графічні вправи з малювання різних видів і типів ліній:

Прямі вертикальні лінії: “високі стовпи”, “паркан”, “ниточки до повітряних кульок”;

прямі горизонтальні лінії: “доріжки”, “кольорові мотузочки”;

похилі лінії: “йде косий дощ”, “зубці пилки”, “високі гори”.

Дугоподібні, хвилясті лінії: “дим йде”, “хвиля”, “звивисті струмки”;

замкнуті кругові лінії: “ми клубочки намотаємо”, “повітряні кульки”, “різнобарвне колесо”, “кольорові м'ячі”.

Ігрові графічні вправи, що включають зображення предметів круглої, квадратної й овальної форми:

“м'яч”, “яблуко”, “сонце”, “апельсин”, “гарбуз”, “колесо”;

“рамка”, “віконце”, “коробка”, “телевізор”;

“огірок”, “слива”, “картоплина”.

“різнобарвні кульки – великі і маленькі”, “різнобарвні м'ячі – великі і маленькі”.

Ігрові графічні вправи, що включають зображення предметів прямокутної і трикутної форми:

“портфель”, “альбом”, “лінійка”;

“дах будинку”, “висока гора”, “туристична палатка”, “морква”, “полуниця”;

“ялинки – високі і низькі”.

Малювання за опорними точками знайомих предметів: “будинок”, “дерево”, “кораблик”, “східці”, “квітка”.

Малювання нескладних візерунків у смузі (за опорними точками).

Малювання візерунка в смузі з геометричних фігур, які чергуються за формою та кольором.

Малювання нескладних за формою предметів, що складаються з декількох частин (“китиця винограду”, “намисто”, “ялинка”).

Малювання за пам’яттю (після показу) нескладних за формою іграшок (4-6 на листі паперу).


Учень:

називає і розпізнає основні геометричні фігури і тіла (коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник, куля, куб), види і типи ліній (вертикальна, горизонтальна, пряма, похила, замкнута, кругова, хвиляста, довга, коротка тощо), основні художні матеріали, інструменти;

визначає різницю за розміром між предметами однакової форми;

порівнює частини нескладних за формою предметів;

визначає різницю за кольором між предметами різних форм та розмірів;

свідомо використовує трафарети, шаблони, опорні точки під час малювання;

на елементарному рівні відтворює зображення простих предметів.


Формування організаційних умінь в навчально-практичній діяльності.

Розвиток зорового, тактильного сприймання на основі формування дій обстеження предметів.

Розвиток орієнтування на площині аркуша паперу.

Формування уявлень про основні геометричні фігури, види ліній, основні художні матеріали, інструменти.

Формування уявлень про будову, форму, забарвлення, розмір об’єкта.

Розвиток диференційованих рухів пальців і кисті руки, графічних дій.

Розвиток наочно-дійового та наочно-образного мислення на основі умінь аналізувати, порівнювати об’єкти та їх частини за кольором, формою, розміром.

Збагачення словникового запасу відповідною лексикою (назви кольорів, геометричних фігур, ліній, матеріально-технічних засобів).

Формування охайності, дисциплінованості у навчально-практичній діяльності.




8
^ Декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність
Орієнтовна тематика

Малювання геометричного орнаменту зі зразка за допомогою опорних точок.

Малювання в смузі візерунка для закладки.

Малювання візерунка у колі (коло – готова форма).

Малювання візерунка із геометричних елементів в смузі.

Виконання простих витинанок.

Малювання в смузі візерунка з рослинних елементів, які повторюються (“гілочки ялинки”).

Малювання візерунка для листівки до Дня 8 Березня.

Малювання в смузі візерунка з рослинних елементів.

Аплікація з кольорового паперу:

зображення овочів і фруктів;

складання візерунків з рослинних елементів;
^ виконання тематичної композиції із геометричних фігур “У дворі ялинка”, “Добрий сніговик”, “Казковий килим”, “Кораблик на воді”.
Учень:

визначає структуру візерунка (повторення, чергування елементів);

передає в малюнку будову найпростішого орнаменту з рослинних та геометричних форм;

за допомогою трафарету вирізує симетричні форми з паперу, складеного навпіл;

свідомо розташовує елементи декоративного оформлення на аркуші паперу;

зафарбовує елементи орнаменту, додержуючи контурів.


Розвиток зорового сприймання, дрібної моторики.

Формування уявлень про призначення орнаменту, його структурні особливості.

Формування уявлень про силуетну форму, правила безпеки з ножицями.

Розвиток наочно-дійового та наочно-образного мислення на основі аналізу структури візерунка, порівняння зображення зі зразком.

Формування графічних навичок декоративного малювання.

Розвиток умінь керуватись зразком під час виконання аплікації.

Розвиток акуратності у предметно-практичній діяльності.

Розвиток адекватного емоційного ставлення до виробів декоративно-прикладного мистецтва.




8
Малювання з натури
Орієнтовна тематика

Малювання з натури м’яча.

Малювання з натури світлофора.

Малювання з натури повітряних кульок.

Малювання з натури зимових речей (шарф і в’язана шапочка).

Малювання з натури башточки з елементів будівельного конструктора.

Малювання з натури іграшки-кораблика.

Малювання з натури гілочки з бруньками.

Малювання з натури прапорця.
^ Малювання з натури різноманітних іграшок нескладних за формою.
Учень:

аналізує за допомогою вчителя основні особливості наочно сприйнятого матеріалу: форму, будову складових частин, їх взаємне розташування, забарвлення;

передає в малюнку основні характерні риси предмету чи об’єкта;

зафарбовує зображення, додержуючи контурів окремих елементів.


Розвиток зорового, тактильного сприймання на основі формування дій обстеження предметів.

Розвиток цілісності та осмисленості сприймання.

Розвиток диференційованих рухів кисті і пальців руки, уміння володіти рукою і підкоряти рух руки контролю ока.

Формування уявлень про послідовність роботи в процесі малювання з натури.

Розвиток наочно-дійового та наочно-образного мислення на основі аналізу наочно сприйнятого матеріалу, порівняння об’єктів, предметів та їх складових частин за подібністю і відмінністю.

Розвиток спостережливості, уважності.




7
^ Тематичне малювання
Орієнтовна тематика

Малювання за темою “Небо і земля” (“Хмари і дощик”, “Дощ і калюжі”).

Малювання за темою “Гриби у лісі” (гриби різні за розміром).

Малювання за темою “Ходить гарбуз по городу” (“Фруктова лавка”).

Малювання за темою “Прикрашаємо ялинку” (“Дерева в зимовому вбранні”).

Ілюстрація до казки “Рукавичка” (різнокольорова рукавичка).

Ілюстрація до казки “Колобок” (“Колобок лежить на віконці”, “Кол