Реферат: Сьогодні в Україні немало підприємств, які існують лише на папері, оскільки фактично фінансово-господарська діяльність не ведеться

Сьогодні в Україні немало підприємств, які існують лише на папері, оскільки фактично фінансово-господарська діяльність не ведеться. Проте власники підприємства не ліквідують, бо процес ліквідації складний і тривалий, крім того супроводжується багаточисельними проблемами, обумовленими: матеріальними витратами, витратами часу, а також багатоетапністю і відсутністю в законодавстві чіткого порядку проведення цієї процедури.

Чинне законодавство України передбачає занадто обтяжливий механізм реєстрації припинення юридичної особи за рішенням її власника. Дуже багато документів необхідно подавати до реєстраційних органів (податкової інспекції, Пенсійного фонду України та ін.) для того, щоб знятися з обліку та отримати довідку про відсутність заборгованості. Крім того, припинення юридичної особи вимагає значних коштів, у тому числі й на здійснення розрахунків з бюджетом за результатами проведення податкової перевірки. У зв’язку з цим на практиці непоодинокі випадки повного виведення активів з балансу підприємства, звільнення всіх працівників, прийняття рішення про припинення юридичної особи та невчинення дій, передбачених законодавством для реєстрації припинення юридичної особи. Таким чином, до державного реєстратора не надходять документи, які є підставою для здійснення запису про те, що державну реєстрацію юридичної особи припинено.

На цей час в Україні не існує єдиного деталізованого нормативного акта, який регулює порядок припинення підприємств. Діючі Цивільний і Господарський кодекси України регулюють лише загальні підстави та наслідки реорганізації та ліквідації підприємств. Певні норми щодо ліквідації як форми припинення юридичних осіб містяться і у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». В разі визнання підприємства банкрутом його ліквідація проводитися згідно з ліквідаційною процедурою, яку передбачає Закон України від “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ЦК України, юридична особа припиняється у разі результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (п.1 ст.104). Таким чином, ліквідація підприємства може бути визначена як припинення юридичної особи без правонаступництва.

Товариство з обмеженою відповідальністю є однією з найбільш поширених форм ведення господарської діяльності в Україні і проблеми, що виникають в процесі його ліквідації, зачіпають інтереси широкого кола осіб: учасників таких товариств, їх контрагентів, кредиторів.

^ Основні етапи добровільної ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – Товариства):

1. Прийняття рішення про ліквідацію.

Органи, уповноважені на прийняття рішення про добровільну ліквідацію, – це, як правило, вищий орган управління суб’єкта господарювання. Згідно з ч. 2 ст. 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Рішення про ліквідацію приймається Загальними зборами учасників Товариства та затверджується протоколом. Порядок денний протоколу включає наступні питання:

Припинення діяльності Товариства шляхом ліквідації.

Створення ліквідаційної комісії.

Визначення місцезнаходження ліквідаційної комісії.

Організаційні питання.

2. Призначення органу, уповноваженого на ліквідацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений ГК України. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ може бути призначено ліквідаційну комісію у складі трьох осіб, за участю засновників та директора Товариства.

3. Внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи представником від Товариства, або, безпосередньо головою ліквідаційної комісії, необхідно подати державному реєстратору такі документи:

- нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, що підтверджується описом та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

4. Оприлюднення інформації про ліквідацію.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія або інший орган, який провадить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені ГК України чи спеціальним законом строки.

На практиці публікація оголошення про ліквідацію суб’єкта господарювання забезпечується державним реєстратором. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» інформація про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Вимоги до змісту відповідних повідомлень встановлені у ч.ч. 7 та 8 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

У цій же статті (ч.ч. 18 та 19) вказується, що підставою для публікації повідомлень у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Повідомлення підлягають опублікуванню спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації протягом десяти робочих днів з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Таким друкованим засобом масової інформації є «Бюлетень державної реєстрації».

Кредиторів, які відомі суб’єкту господарювання, що ліквідується, персонально повідомляє без участі державного реєстратора сама ліквідаційна комісія або інший орган, який провадить ліквідацію суб'єкта господарювання.

5. Інвентаризація активів та зобов’язань.

Відповідно до вимог п. 12 «Порядку подання фінансової звітності», що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2000р. №419 проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємств у разі їх ліквідації є обов’язковим. Інвентаризувати належить всі статті балансу. Для підприємств та їх об’єднань правила проведення процедури інвентаризації встановлені «Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальих цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. № 69.

На практиці інвентаризація активів та зобов’язань, як правило, здійснюється головним бухгалтером Товариства.

6. Розрахунки з дебіторами та кредиторами.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, та розраховується з кредиторами. Згідно зі ст. 61 ГК України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачене ГК України та іншими законами. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

7. Складання та затвердження ліквідаційного балансу.

У ст. 111 ЦК України виділяються два види балансу, що складаються ліквідаційною комісією, – проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс. Проміжний ліквідаційний баланс містить інформацію про склад майна суб’єкта господарювання, перелік пред’явлених вимог кредиторів, порядок їх розгляду. Він складається після стікання строку пред’явлення кредиторами вимог, і перелік цих вимог разом з результатами їх розгляду додається до проміжного ліквідаційного балансу. На підставі цього балансу здійснюються розрахунки з кредиторами згідно з черговістю, встановленою законодавством (у ст. 112 ЦК України чи спеціальним законом).

Затверджується проміжний ліквідаційний баланс вищим органом суб’єкта господарювання або іншим органом, який прийняв рішення про ліквідацію та призначив ліквідаційну комісію.

Законодавством форму ліквідаційного балансу не визначено. Проміжний ліквідаційний баланс доцільно складати за формою №1 «Баланс».

Згідно з ч. 5 ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія після розрахунків з кредиторами складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Підписи голови та членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально засвідчені (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

8. Завершення ліквідації.

У подальшому ліквідаційна комісія у порядку, встановленому законодавством, знімає Товариство з обліку у податковій інспекції, Пенсійному фонді України та в інших органах, забезпечує здавання документації Товариства до архіву.

Для зняття з обліку в податкових органах голова ліквідаційної комісії Товариства зобов’язаний подати до податкової інспекції такі документи:

заяву про припинення за формою 8-ОПП;

оригінал довідки за формою 4-ОПП (про взяття на облік);

копію розпорядчого документа про ліквідацію та утворення ліквідаційної комісії (Протокол загальних зборів учасників).

На підставі заяви 8-ОПП податковою інспекцією приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки, яка може тривати більше одного місяця.

Надалі треба підписати обхідний лист (два десятка підписів). Після чого можна отримати довідку за формою №22-ОПП про відсутність заборгованості, яка діє два місяці. За цей час необхідно встигнути завершити всі процедури в державного реєстратора.

Пакет документів, що підтверджують завершення ліквідації, подається до органу державної реєстрації, який скасовує державну реєстрацію підприємства. Згідно з ч. 7 ст. 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Державна реєстрація ліквідації суб’єкта господарювання здійснюється згідно з правилами, встановленими у ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», згідно з ч. 10 якої строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Так, згідно ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа, після закінчення процедури ліквідації, подає державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку за формою №7 на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

оригінал установчих документів;

акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Отже, державний реєстратор, за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи (дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації) державний реєстратор повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів, який має спеціальну відмітку про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Така відмітка робиться державним реєстратором також на примірнику оригіналу установчих документів юридичної особи, який залишається у реєстраційній справі.


Костюк Л.І.