Реферат: Словник історико-економічних термінів та одиниць виміру історико-економічні терміни

СЛОВНИК ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

ТА ОДИНИЦЬ ВИМІРУ


Історико-економічні терміни

Акціонерне товариство — форма організації підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій та інших цінних паперів.

Акціонерний капітал — засоби компанії, які становлять вартість випущених нею акцій та первісний капітал акціонерного товариства.

Акція — вид цінного папера, який свідчить про участь власника (утримувача акцій) у капіталі акціонерного товариства, яке її випустило, та дає йому право на отримання частини прибутку цього товариства у вигляді дивіденду. Акції мають номінальну та курсову (ринкову) ціну.

Алод (від старонім. аі — повне та od — володіння) — форма феодальної земельної власності в Західній Європі, яка вільно відчужувалася.

Анексія — насильне приєднання (захоплення) чужої території.

Антитрестівське законодавство — сукупність регулятивних заходів, спрямованих на обмеження монополізації виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань.

Баналітет — монопольне право феодала вимагати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі тощо за плату, визначену ним самим.

Банкноти — банківські білети, грошові знаки, які випускаються в обіг центральними емісійними банками і є основним видом паперових грошей.

Бенефіцій (від лат. beneficium — благодіяння) — земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) у довічне користування васалам за умови відбування військової або адміністративної служби.

Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший без використання грошей як засобу обміну.

Безробіття — стан неповної зайнятості працездатного населення суспільно корисною працею.

Біметалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома металами — золотом і сріблом; монети з цих металів виконували без обмежень усі функції грошей.

Біржа — форма організації торгівлі, постійно діючий ринок, де торгують цінними паперами, нерухомістю, великими партіями товарів.

Борона — знаряддя для розпушування, вирівнювання та очищення ґрунту.

Баловий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна величина продукту, виробленого всередині країни протягом певного року.

Валовий національний продукт (ВНП) — сукупна величина продукту, виробленого протягом певного року національними суб'єктами незалежно від їхнього територіального місцерозташування. ВНП відрізняється від ВВП на сальдо зовнішньоекономічних операцій

Васалітет — у середньовічній Європі система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів).

Вексель — вид цінного папера у вигляді письмового боргового зобов'язання суворо встановленої форми, який надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати з боржника сплати обумовленої грошової суми.

Вила — ручне знаряддя для складання сіна та снопів, розкидання гною тощо.

Вирубно-вогнева система — одна з найдавніших екстенсивних форм використання землі та землеробського виробництва, спричинена наявністю великих лісових масивів та численних людських колективів. На обраній для обробітку ділянці лісу вирубували дерева та кущі й після підсихання спалювали. Очищену ділянку, розпушивши мотиками чи заступами, засівали: перший рік — просом або льоном, наступні — житом, вівсом тощо; волочили засіяне гілляками. Після виснаження ґрунту лан залишали й вдавалися до обробітку інших лісних ділянок. В Україні у XIX ст. залишки цієї системи побутували тільки подекуди в Карпатах і на Поліссі.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) — об'єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, урядової бюрократії, мілітаризованих наукових установ, які розробляють і виробляють військову продукцію.

Вотчина — комплекс феодальної земельної власності (землі, будівлі, реманент) та пов'язаних з нею прав на феодально залежних селян.

Ганза (союз, товариство) — торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком у XII—XVI ст.

Гільдія — об'єднання купців у середньовіччя в Західній Європі, яке захищало інтереси і цехові привілеї своїх членів.

Гіперінфляція — зростання надзвичайно високими темпами товарних цін та грошової маси в обігу, яке призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обігу та порушення нормальних господарських зв'язків.

Гміна — найменша адміністративна одиниця в Польщі та Західній Україні (до 1939 p.).

Гомстед (англ. homestead — садиба, селянський двір, ферма) — ділянка землі, яка надавалася в США в XIX ст. поселенцям безкоштовно або на пільгових умовах для колонізації малозаселених територій.

Горно — 1) у гончарному виробництві — споруда для обпалювання керамічних виробів з метою їх зміцнення. Становить цегляну або кам'яну куполоподібну напівземлянку, що складається із вхідного приміщення (при-гребища, погребиці) та основного, де знаходиться піч; 2) у ковальстві — відкрите вогнище, влаштоване в кузні у вигляді квадратної споруди з цегли або каменю 80—100 см заввишки. Через отвір (сопло) з ним з'єднувалися ковальські міхи — пристрій із сиром'ятної шкіри, натягнутої на обручі, за допомогою яких у Г. швидко роздмухувалося полум'я й досягалася висока температура, необхідна для пом'якшення металу.

Городники — категорія феодально залежних селян в Україні в XIV— XIX ст., які мали лише присадибні ділянки (городи) і відбували на користь поміщика пішу панщину.

Грабки — пристосування до коси при косінні злакових — жита, пшениці, вівса, гречки.

Граблі — знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо.

Гребінництво — промисел, пов'язаний з виготовленням різноманітних дерев'яних гребінок і гребенів для прядіння та гребінців з рогу, котрі використовувалися як розчіски для волосся.

Гутництво — виготовлення скла і виробів з нього.

Ґард — дерев'яні (частокільні), рідше кам'яні перегородки для ловлі риби або затримання її в ріках і озерах.

Ґвалт (згонні дні) — додаткова феодальна повинність у шляхетській Польщі та на загарбаних нею українських землях, яка виконувалася на вимогу поміщика під час жнив, понад звичайну панщину, всіма здатними до роботи селянами — чоловіками і жінками, за поміщицькі харчі.

Двопілля — система землеробства, за якої земля ділилася на дві рівні частини: тоді коли одна була під посівом, друга "відпочивала".

Девальвація — зниження державою обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют або міжнародних рахункових одиниць, а раніше і щодо золота; зменшення реального золотого вмісту грошової одиниці.

Депозит — (від лат. depositum — річ, віддана на зберігання) — гроші або цінні папери, внесені до банку підприємствами і громадянами для зберігання.

Десятина — десята частина доходів, яку сплачувало феодально залежне населення церкві. Призначалася на утримання місцевих храмів, священиків та вищого духівництва.

Дефляція — зменшення грошової маси, вилучення з обігу частини надмірних грошових засобів, випущених у період інфляції, яке супроводжується загальним зниженням цін у країні.

Дивіденд (від лат. dividendus — те, що слід поділити) — дохід, одержаний власником акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Диспропорції економічні — порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів, макроекономіч-них параметрів, фаз відтворення тощо. Виникає внаслідок неправильної економічної політики держави, порушень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій.

Диференціація — поділ, розчленування цілого на окремі якісно відмінні частини. Диференціація селянських господарств — розшарування, поява багатих та бідних господарств.

Додатковий продукт — продукт праці, що перевищує необхідний продукт, тобто потрібний для відтворення робочої сили.

Домен — земля, на якій велося господарство землевласників.

Домінікальні землі — поміщицька, державна, церковна земля в Австрійській імперії, у тому числі й у Західній Україні, яка входила до її складу. Переважна частина домінікальних земель належала поміщикам. Податки з цих земель, запроваджені лише з XVIII ст., були набагато менші, ніж із т. зв. рустикальних (селянських) земель.

Евекта — державне торгове мито за вивезення товарів із країни.

Експансія (від лат. expansio — розширення, поширення) — політика окремих країн, монополістичних об'єднань, фірм тощо, спрямована на розширення сфер свого впливу з метою отримання вигідних ринків збуту, вкладень капіталу, джерел сировини.

Експорт — вивезення за кордон для реалізації на зовнішніх ринках товарів, послуг, капіталу, цінних паперів.

Експропріація — примусове безоплатне або оплачуване відчуження майна органами державної влади. Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати — конфіскацією.

Екстенсивне виробництво — спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додаткових ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використання, пов'язаний з кількісними, а не якісними змінами.

Емісія — випуск в обіг грошей, акцій, облігацій, інших боргових зобов'язань; зумовлює збільшення грошової маси в обігу.

Емфітевтичне право — довгострокова або довічна оренда. Ергастерій — у Стародавній Греції майстерня, в якій працювали раби.

Євродолари — долари, що продаються за межами США.

Жорна — найдавніший пристрій для розмелювання зерна, ручний млинок.

Загородники — категорія феодально залежних селян, які володіли маленькими ділянками землі, т. зв. загородами.

Закупи — відомі з "Руської Правди" як наймити; люди, які відробляли позичені гроші — "купу" або наймалися на роботу, попередньо беручи плату. Закупи жили або у дворі пана, або у власному господарстві.

Залозний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єднував Київ із Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Заступ — одне з найдавніших ручних знарядь для копання.

Здольщина — оренда землі, за якої земельний власник надавав орендарю не лише земельну ділянку, а й нерідко посівний матеріал, інвентар і житло, отримуючи за це частину врожаю.

Золоте забезпечення — запас золота у центральних банках, призначений для покриття банківської емісії, а інколи й для забезпечення поточних рахунків та інших зобов'язань, що належать до сплати.

Золотий стандарт — система грошового обігу, за якою в ролі міри вартості й повноцінних засобів обігу використовується золото та існує вільний обмін паперових грошей на золото. Вперше золотий стандарт був установлений у Великій Британії наприкінці XVIII ст.

Ізгої — люди, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали та не ввійшли до іншої. Вони вважалися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах. Аналогічним було становище сябрів.

Імміграція — в'їзд іноземців у країну на тимчасове чи постійне проживання.

Імпорт — ввезення з-за кордону товарів, технологій і капіталів для реалізації і використання на внутрішньому ринку країни-імпортера.

Інвестиція — довгострокове вкладення капіталу в підприємства, різні галузі господарства економіки з метою отримання прибутку.

Інвестор — юридична чи фізична особа, що здійснює інвестиції.

Індукта — державне торгове мито за ввезення товарів у країну.

Індустріалізація — перехід економіки країни на промисловий шлях, значне збільшення частини промислового виробництва в економіці, створення великого машинного виробництва в усьому народному господарстві чи окремих його галузях.

Інкорпорація (від лат. incorporate — включення до складу) — приєднання, включення до складу.

Інновація — впровадження нових форм організації праці й управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, а і їх сукупність, галузь; вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки і технології.

Інтеграція економічна — сучасна форма процесу інтернаціоналізації виробництва, зближення і поглиблення взаємодії підприємств, галузей народного господарства, регіонів і держав в інтересах повнішого задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах та послугах.

Інтенсивне господарство — розвиток господарства, в якому зростання обсягів виробництва досягається за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання матеріалів, підвищення віддачі основних фондів тощо.

Інфляція — знецінення паперових грошей внаслідок перевищення їхньої кількості в обігу над сумою цін товарів та послуг. Інфляція супроводжується підвищенням цін на товари, зниженням реальної заробітної плати, зростанням незадоволеного попиту тощо.

Інфраструктура — комплекс галузей господарства, які обслуговують промислове сільськогосподарське виробництво, а також населення. Включає дороги, канали, мости, порти, транспорт, зв'язок, енергопостачання, житлове та комунальне господарство, підприємства побутового обслуговування, торгівлі, освіту, науку, охорону здоров'я тощо.

Іпотека — застава нерухомого майна (землі, будівель тощо) для одержання довгострокової грошової позики.

Каботаж — судноплавство між портами однієї країни в межах одного чи кількох морів.

Кадастр — перепис, економічна оцінка й класифікація усіх земельних угідь. Перші поземельні кадастри — "Йосифинська" й "Францисканська" метрики — були проведені відповідно в 1785—1787 і 1819—1820 рр. австрійським урядом на території захопленої ним Галичини.

Каменотесний промисел — виготовлення млинових каменів, молотильних котків, кругів для колодязів, жолобів для водопою, точильних брусків, надгробків тощо.

Капітулярій — у період раннього середньовіччя закони і розпорядження франкських королів із династії Каролінгів.

Картель — об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляючись про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюючись патентами на нову техніку тощо.

Ключ — територіально-економічна одиниця, яка об'єднувала групу фільварків. До нього входило також кілька сіл і містечок.

Ковальство — обробка металів способом гарячого кування.

Колон — у Римській імперії орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника; раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі — парцела, за що він повинен був віддавати власнику землі частину виробленого продукту.

Колонат — форма виробничих відносин між великим землевласником і безпосереднім виробником — колоном, поширена в Римській імперії. За системи колонату велика земельна власність дробилась на парцели — невеликі земельні ділянки, що надавалися землевласником у користування колонам, які поступово прикріплювалися до землі. Поширення колонату було зумовлене кризою рабовласницької системи господарства.

Комасація — зведення розкиданих дрібних земельних ділянок в один масив.

Комендація — акт, що встановлював залежність васала від сеньйора чи селянина від феодала.

Комірники (коморники) — категорія найбіднішого феодально залежного селянства і міщанства в Польщі, Литві та на загарбаних польською шляхтою українських землях у XV—XVIII ст. У селах комірниками називали безземельних селян, які наймитували і жили по чужих хатах (коморах); вони відбували пішу панщину або сплачували грошовий чинш. У містах комірниками називали позбавлених власності бідних міщан, залежних від заможної міської верхівки.

Комунальні революції — у XI—XIII ст. визвольний рух мешканців міст проти залежності від феодалів — власників міст, у результаті якого міста отримували повну чи часткову незалежність і самоврядування.

Комутація ренти — переведення закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк.

Ком'яга — невелике річкове судно.

Конверсія військова — перехід від військового виробництва до мирного.

Конгломерат — багатогалузеве об'єднання технічно не пов'язаних підприємств, що належать одній фірмі й випускають на одній або більше стадіях виробництва різноманітні, такі, що не конкурують між собою товари, або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються.

Контрибуція — примусові грошові або натуральні стягнення під час війни з населення окупованої території, які провадять ворожі війська; платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави-пере-можниці.

Концерн — об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.

Концесія — передача на певних умовах і на певний термін права експлуатації окремих державних об'єктів.

Кон'юнктура — сукупність ознак, які визначають поточний стан економіки в певний період. Характеризується рівнями попиту і пропозиції, ринковою активністю, цінами, обсягами продажу та іншими економічними показниками, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбуваються на ринку, та визначити певні тенденції їхнього розвитку.

Копігольдери (від англ. copyholders — утримувач за копією) — категорія залежного селянства у середньовічній Англії, яка отримувала право на володіння земельною ділянкою, хоч і зі значними обмеженнями та зобов'язанням виконувати великі повинності, на основі копії — виписки з протоколу маноріальної курії (звідси й назва).

Королівщини — староства (округи), які король роздавав великим магнатам. Доходи від королівщин йшли на користь магнатів, право управляти староствами часто переходило у спадщину.

Корупція (від лат. corruptio — підкуп) •— злочинна діяльність у сфері політики чи державного управління, що полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і владних можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Коса — ручне знаряддя для косіння трави та зернових культур.

Кріпосне право — система правових норм у середньовіччі, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина-кріпака.

Кушнірство — вичинка шкіри овець для одержання овчини.

Латифундія — велике приватне земельне володіння, маєток. Лен — бенефіцій, що передався у спадок.

Лісохімічні промисли — суха перегонка дерева для одержання поташу, смоли, дьогтю, деревного вугілля тощо.

Ліцитація — продаж з аукціону конфіскованого майна за несплату боргів.

Ложкарство — деревообробний промисел з виготовлення ложок, ополоників, мисок, тарілок та іншого кухонного начиння.

Локаут (від англ. lockout — зачиняти двері перед ким-небудь, не впускати) — тимчасове закриття підприємства та масове звільнення робітників з метою попередження чи припинення страйку.

Люстрація — інвентаризація у королівських маєтках середньовічної Польщі з метою визначення їхньої прибутковості.

Магдебурзьке право — система міського самоврядування у період Середньовіччя.

Манор — феодальна вотчина в середньовічній Англії.

Мануфактура (від лат. manus — рука, factum — виготовлення) — 1) форма промислового виробництва, яка історично передувала машинній промисловості; характеризується ручною ремісничою технікою і поділом праці; 2) назва деяких текстильних підприємств в Україні та інших країнах.

Меркантилізм (від італ. mercante — торгівець, англ. і франц. mercantile

торгувати, у свою чергу, ці слова походять від лат. merkari — торгувати)

політика, спрямована на нагромадження золота і срібла в країні шляхом обмеження вивезення їх та збільшення вивезення товарів.

Метрополія — держава, яка володіє колоніями, центр колоніальної імперії.

Мілітаризація економіки — переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів і послуг воєнного призначення.

Монополістичний капіталізм — період в історії, коли панівними у виробництві стають монополістичні об'єднання, які тримають під контролем ринок країни.

Монополія (від грец. mono — один іроїео — продаю) — форма організації виробництва, що передбачає об'єднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду, і виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих (монопольних) прибутків.

Мораторій — відстрочення виконання зобов'язань, встановлене державними органами на певний термін чи до закінчення яких-небудь надзвичайних подій — війни, стихійного лиха тощо.

Мотика — найдавніше ручне знаряддя для обробітку грунту.

Народництво — соціально-економічне вчення, характерне для слов'янських територій Російської імперії, ідеологія різночинної інтелігенції другої половини XIX ст., що відображала інтереси селянської демократії. Ґрунтувалося на уявленні про винятковість соціально-економічних умов Росії, що зумовлюють неможливість розвитку капіталізму, про селянську общину як осередок соціалізму.

Натуральне господарство — господарство, що задовольняє свої потреби виключно за рахунок власного виробництва.

Національне багатство — сума наявних у розпорядженні суспільства матеріальних та духовних благ, нагромаджених ним протягом усього історичного періоду виробничої діяльності.

Невід — знаряддя для промислового лову риби.

Необхідний продукт — продукт праці, потрібний для відтворення робочої сили, тобто фізичних і духовних здібностей працівника і членів його сім'ї.

Неолітична революція — процес переходу від присвоювальних до від-творювальних форм господарювання, який супроводжувався появою додатнового продукту, підвищенням життєвого рівня населення, зростанням його чисельності й створенням передумов для виникнення держав.

Нобілі — знать у Стародавньому Римі, привілейована правляча верхівка, сенатори.

Нобілітація — отримання дворянства в добу Середньовіччя.

Озимина — 1) осіння сівба, звичайно жита або пшениці, з розрахунком, що восени зерна зійдуть, а рости й дозрівати будуть наступного року; 2) лан, що був засіяний з осені.

ОПЕК (Організація країн — експортерів нафти) — об'єднання основних нафтовидобувних держав Азії, Африки й Латинської Америки, засноване 1960 р.

Оранка — спосіб розпушування землі перед сівбою. У далекому минулому здійснювалася ралом (оралом), звідки й походить сам термін. Уже з часів Київської Русі орали головним чином за допомогою досконалішого знаряддя — плуга, а рало його доповнювало; на Поліссі та зрідка на Лівобережжі орали також сохою.

Осадники — польські колоністи на західноукраїнських землях, загарбаних Польщею після поразки ЗУНР. Селилися переважно в прикордонних районах. Осадники (в основному члени військових і напіввійськових організацій) отримали від держави кращі землі, їх забезпечували сільськогосподарським реманентом і кредитами. Допомагали поліції придушувати український національний рух.

Осип — данина зерном, одна з форм натуральної ренти в королівських маєтках на Поділлі в першій половині XVII ст. Звичайно становив третину врожаю з кожного селянського двору.

Очкове — натуральна медова данина в Україні в XVI—XVII ст. Стягувалося з селян, які займалися бджільництвом. У різний час становило від 25 до 50 % медозбору.

Пар, парове поле — рілля, яку протягом усього вегетаційного періоду або частини його залишають без посіву і багаторазово обробляють, щоб очистити ґрунт від бур'янів, зберегти вологу і нагромадити легкодоступні для рослини поживні речовини. Парові поля відводять, як правило, під посів озимої пшениці й озимого жита.

Патронат — 1) за часів Римської республіки — добровільне віддання громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя — система залежності невеликих власників.

Перелогова система землеробства — система, що передбачала залишення без обробітку виснажених площ для природного відновлення родючості ґрунту на 10—25 років і більше, а потім подальше розорення їх. З розвитком сільськогосподарського виробництва переліг поступово скоротився до 3—4, а далі й до одного року. На зміну перелоговій системі прийшов пар.

План Маршалла — програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку США. Ідею створення плану висунув державний секретар США Джордж Маршалл (1880—1959) 5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті. У плані Маршалла погодилися брати участь 16 країн (СРСР та його союзники відмовилися від участі в ньому). За період із квітня 1948 р. по грудень 1951р., протягом якого здійснювався план Маршалла, країни-учасниці отримали від США у вигляді безоплатних субсидій і позик близько 17 млрд дол.

Плетіння — кустарний промисел з виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів із різноманітної еластичної сировини.

Плуг — найбільш досконале тяглове орне знаряддя, яке має відвал і при роботі перевертає шар ґрунту та підрізає коріння бур'янів.

Повоз — феодальна повинність, яка існувала з часів Київської Русі; полягала в обов'язкові селян доставляти сільськогосподарські продукти за розпорядженням феодала або давати "підводних коней" князеві та його представникам. З кінця XV ст. замість повозу з селян почали стягувати грошовий податок — "повозні гроші".

Поволовщина (воловщина) — один із прямих феодальних податків на захоплених Литвою і Польщею українських землях у другій половині XIV — першій половині XVII ст. Сплачували його всі феодально залежні селяни в розмірі від 4 до 60 і більше грошів залежно від майнового становища. По-воловщину ліквідовано на початку Національно-визвольної революції середини XVII ст.

Подимне (дим) — одна з форм феодальної податі в Київській Русі та на українських землях, захоплених Литвою і Польщею. Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору). У XV—XVII ст. в Україні подимне сплачували на користь великого князя литовського і польського короля державні селяни-данники й почасти панські селяни зі своїх земельних ділянок натурою і частково грішми. З XVI ст. перетворився на звичайний натуральний та грошовий чинш.

Полюддя — форма стягнення данини в Київській Русі.

Постіндустріальне суспільство — нова стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індустріальній добі. Якщо в доіндустріальну епоху головним виробничим ресурсом була мускульна сила, в індустріальному — машинна техніка, то на постіндустріальній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою є не кількість вироблених благ, а їхня якість — і в ширшому розумінні — якість життя. Відповідно провідною соціальною групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не робітники, а представники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Прекарій — умовне землеволодіння, коли земля отримувалася на термін, визначений її власником.

Промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Пропінація — монопольне право магнатів і шляхти на виробництво і торгівлю алкогольними напоями в своїх маєтностях. Було поширене у Польщі, Литві та на захоплених ними українських землях у XV—XVIII ст. У Галичині пропінацію скасовано 1889 р.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари.

Пул — одна з форм монополій, яка характеризується тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними пропорційно до розмірів їхніх капіталів.

Райфайзенка — сільський кредитний кооператив, названий за ім'ям німецького громадського діяча Фрідріха Вільгельма Райффайзена, засновника кредитних кооперативів у Німеччині.

Рало — найдавніше орне знаряддя.

Рантьє — особи, що живуть за рахунок доходів від свого грошового капіталу, наданого в позику, чи цінних паперів (проценти, дивіденди).

Револьверний верстат — металорізальний верстат токарної групи з багатопозиційною обертовою частиною (револьверною (від англ. revolve — обертатись) головкою), в якій закріплюють різальні інструменти.

Регалії — 1) монопольне право королів та великих феодалів у середньовічній Європі на стягнення мита, судових штрафів тощо; 2) монопольне право Коша Запорізької Січі розподіляти між куренями рибні та звірині лови, ліси й сіножаті за одночасного виключення конкуренції з боку сторонніх.

Регламентація — встановлення певних правил, що визначають порядок будь-якої діяльності.

Реімпорт — ввезення з інших країн власних товарів, раніше туди експортованих.

Рента (з лат. reddo — повертаю, сплачую) — дохід з капіталу, землі або майна, який власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; особливий вид державної безстрокової облігаційної позики, за якою держава бере на себе зобов'язання виплачувати щорічно певний дохід (ренту) на позичений капітал.

Репарації — матеріальне чи грошове відшкодування державою, що розв'язала війну, збитків, заподіяних державі, яка зазнала нападу.

Рефінансування — погашення старої державної заборгованості випуском нових позик, здебільшого у вигляді короткотермінових зобов'язань, чи зобов'язань, за якими закінчується термін їх погашення, довготерміновими цінними паперами.

Реформація — суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної та Центральної Європи в XVI ст., спрямований проти католицької церкви. її наслідком стало виникнення протестантизму.

Ринок — система товарно-грошових відносин, які виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції.

Рустикальні землі — селянські земельні наділи в Австрійській імперії та на захоплених нею західноукраїнських землях, які перебували в спадковому користуванні. Юридичними власниками цих земель вважалися поміщики, держава, церква, на користь яких селяни були зобов'язані відбувати панщину, виконувати різноманітні натуральні й грошові повинності та сплачувати державі поземельні податки. Поділ земель на рустикальні й до-мінікальні втратив значення після реформи 1848 р.

Рядовині — залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалу на підставі договору (ряду).

Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за визначений період.

Сапа — ручне знаряддя, що застосовується для догляду за городніми культурами.

Сегрегація — відокремлення селянських пасовищ від поміщицьких.

Секуляризація земель (з лат. saecularis — світський) — перетворення церковної та монастирської власності на світську.

Сеньйор — (з лат. senior — старший) — великий землевласник, феодал у середньовічній Європі, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого — васала.

Серваж — форма феодальної залежності селян у Франції та інших країнах Західної Європи в XI—XIII ст., яка характеризувалася найбільшим обмеженням особистих і громадянських прав.

Сервітут — обмежене правокористування чужою власністю. Найбільшого поширення набули земельні сервітути, які полягали у праві власника земельного наділу користуватися певними вигодами сусіднього земельного наділу (наприклад, право проїзду через приватні володіння), а також дорогою, водоймищем, пасовиськом тощо.

Серп — найдавніше ручне знаряддя для збирання злакових культур.

Синдикат — об'єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну.

Смерди — у Київській Русі вільні селяни-общинники, які займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єднував Київську Русь з узбережжям Чорного моря.

Соха — тяглове орне знаряддя, поширене на Поліссі та подекуди на Лівобережжі.

Стандартизація — встановлення норм і вимог до фізичних і об'ємних величин виробів і продуктів, що випускаються, напівфабрикатів, сировини і матеріалів. Ці норми та вимоги оформлюються у вигляді стандартів.

Староство — 1) адміністративно-територіальна одиниця в державних володіннях у Польщі, Великому князівстві Литовському та на захоплених ними українських землях. До його складу входили одне і більше міст і містечок та кілька сіл; 2) на західноукраїнських землях, що з кінця XVIII ст. були під владою Австрії, а в 1920—1939 pp. — Польщі, — повітове управління, очолюване старостою, яке здійснювало адміністративну владу на території повіту.

Стельмаство — деревообробний промисел, пов'язаний з виготовленням транспортних засобів — возів і саней, а також коліс, полоззя, дуг тощо.

Столярство — вид деревообробного промислу; виготовлення хатнього начиння — лав, ослонів, скринь, столів, табуреток та стільців, мисників, ліжок, а також віконних рам та рамок для вуликів, дерев'яних частин борін та плугів тощо.

Суверенітет — політична незалежність держави, яка полягає в її праві самостійно розв'язувати свої внутрішні й зовнішні справи.

Тартак — лісопилка в XVI—XIX ст.

Теслярство — один із найбільш масових деревообробних промислів; зведення житлових та інших споруд, господарських будівель тощо.

Товарне господарство — форма ведення господарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання,