Реферат: Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна

Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий аналіз


Левченко Катерина Борисівна – доктор юридичних наук, народний депутат України, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»


В Україні існує нагальна потреба у розробці дієвого механізму контролю за виконанням на практиці чинного законодавства з праці неповнолітніх. Вдосконалення цього механізму повинне, в першу чергу, бути спрямованим на сприяння соціальному захисту дітей з найбільш соціально незахищених сімей, дотримання вимог законодавства про працю дітей, насамперед у неформальному секторі економіки. Така діяльність передбачена в проекті Національного плану дій на виконання Конвенції ООН про права дитини, який розроблений Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту у співпраці з усіма зацікавленими міністерствами, міжнародними та громадськими організаціями, концепція якого вже затверджена Кабінетом Міністрів України у квітні 2006 року.

Здійснення аналізу системи моніторингу дитячої праці в Україні з метою його вдосконалення та створення умов для впровадження у практику діяльності відповідних державних та недержавних структур складає мету підготовки статті.

Відповідно до загальноприйнятого визначення, яке використовує Міжнародна організація праці, дитяча праця - робота дітей, що має таку природу чи інтенсивність, які заважають навчанню дітей або зашкоджують їхньому здоров'ю та розвитку. Така праця може завдати дітям непоправ­ної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству.

Починаючи з 1970-х років, країни-члени МОП все чіткіше усвідомлюють наступне:

(1) дитинство - це той період життя, коли людина повинна навчатися і розви­ватися, а не працювати;

(2) дитяча праця, через свою природу або умови, за яких вона, відбувається, нерідко ставить під загрозу майбутнє дітей, їхні можливості стати повноправними членами суспільства і працівниками;

(3) існування дитячої праці може зашкодити репутації країни на сучасному етапі та продуктивності її робочої сили у довготерміновій перспективі через недо­ступність освіти в дитинстві;

(4) дитяча праця не є невід'ємним атрибутом суспільства, а її поступове скоро­чення, і навіть ліквідація, можливі за наявності політичної волі досягти її ви­коренення;

(5) якщо дитина працює, праця не шкодить її здоров’ю, розвитку, навчанню, умови праці відповідають нормам міжнародного права та національного законодавства. необхідно вважати це роботою.

Доходу від дитячої праці, зазвичай, вистачає лише на задоволення основних фізіологічних потреб. При цьому не вистачає часу на навчання, від якого діти з легкістю відмовляються. До того ж фахівці фіксують наявність конфлікту в родинах працюючих дітей, де від дітей вимагають, з одного боку, перебирати на себе функції дорослих (заробля­ти гроші, робити внесок в економічний добробут сім'ї), а з іншого — залишатися дітьми (слухатися дорослих та хазяїв на роботі, миритися з тим, що їм платять мен­ше, ніж дорослим, навчатися в школі за умов, що не враховують їхній робочий досвід). Будучи одночасно і дітьми і працівниками, вони змушені розвиватися самі та вибудовувати свої стосунки з оточуючим світом, постійно відчуваючи про­тиріччя, що може мати негативні психологічні та соціальні наслідки.

Але потрібно враховувати, що не всі види праці шкідливі для дітей. З раннього віку багато дітей допомагають по господарству, виконують окремі доручення дорослих або працюють разом з батьками на власній фермі/ділянці чи в родинному бізнесі. Підростаючи, вони перебирають на себе певні легкі види роботи і навчаються якійсь професії в тра­диційних галузях господарства. Таким чином вони засвоюють корисні трудові навички та ставлення до праці., що знадобиться їм як майбутнім працівникам та повноцінним членам суспільства. Легка праця за умови постійного і ретельного моніторингу може стати важливою складовою процесу соціалізації та розвитку дитини, що навчає їх брати на себе відповідальність і відчувати гордість за власні досягнення. Звичайно, така робота повністю не позбавлена ризику, про­те не її мають на увазі, коли йдеться про дитячу працю.


^ Таким чином, дитячу працю слід розглядати:

• як украй негативне соціальне явище з усіх точок зору - медичної, соціальної, педагогічної тощо;

• як протиправний вид діяльності, заборонений законодавчо.

^ Дитячою працею не вважається:

• участь дітей у виконанні деяких видів легких робіт, наприклад, допомога батькам у родинних і домашніх справах (які не забирають багато часу);

• трудова діяльність підлітків протягом кількох годин до чи після шкільних занять, а також під час канікул, щоб заробити на кишенькові витрати.

Все це розглядається як елементи виховання хлопчиків та дівчаток, а також як спосіб набування професійних базових навичок і вміння адаптуватися в суспільстві. Це сприяє підвищенню їхньої самосвідомості та впевненості в собі, водночас дає їм можливість зробити внесок у сімейний бюджет та заробити кишенькові гроші.

^ Табл.1. Дитяча праця та трудове виховання: спільні риси та відмінност