Реферат: Загальна характеристика роботи

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Прискорення темпів НТП, що відбувається в останні десятиріччя, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки різко загострюють проблеми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, пошуку і реалізації їх конкурентних переваг. При цьому динамічні зміни умов і середовища господарювання потребують постійного удосконалення та оновлення асортименту продукції, технологій її виробництва та просування на ринку з метою оперативного пошуку і реалізації ринкових можливостей інноваційного розвитку, який для України є безальтернативним.

^ Актуальність теми. Орієнтація на інноваційний шлях розвитку вимагає від товаровиробників наявності асортименту, який складається як мінімум з кількох різновидів продукції, що знаходяться на різних етапах життєвого циклу і взаємно доповнюють один одного, що потребує диверсифікації виробництва. Вітчизняна економіка характеризується частими змінами вектора економічного розвитку, політико- правових умов господарювання, запитів споживачів, підвищеним ризиком. В цих умовах природнім засобом забезпечення умов виживання і розвитку підприємства на ринку є диверсифікація.

Теоретичні та науково-методичні основи диверсифікації діяльності розглянуті в працях зарубіжних вчених Ансоффа І., Аккофа Р., Аронової О.М., Боумена К., Гелбрейта Дж. К., Дихтль Е., Друкера П.Ф., Котлера Ф., Маркової В.Д., Мінцберга Г., Портера М.Е., Санто Б., Стрикленда А. Дж., Томпсона А., Фатхутдінова Р.А., Хершген Х., Шумпетера Й.А., Янга С. Запропоновані ними концепції глибоко опрацьовані й набули розвитку в працях вітчизняних вчених Борисової В.А., Бутенко Н.В., Гришка В.А., Демченка Г.І., Ілляшенка С.М., Корецького М.Х., Куденко Н.В., Маслак Н.Г., Мельника Л.Г., Моісеєва В.Г., Нємцова В.Д., Оборської С.В., Олефіренка О.М., Перерви П.Г., Радєвої М. М., Тяна Р.Б., Шершньової З.Є. та інших.

Однак, як свідчить практика, невирішеними залишаються питання наукового обґрунтування і створення оригінальної, адаптованої до вітчизняних умов господарювання системи управління стратегіями диверсифікації діяльності з урахуванням стану і тенденцій розвитку ринкового середовища, а також стратегічного потенціалу підприємства. Їх вирішення надасть можливість трансформувати стихійний, інтуїтивний пошук ефективних шляхів диверсифікації у науково обґрунтований. Актуальність зазначених питань, їх недостатня розробка, теоретичне і практичне значення обумовили вибір теми дослідження, головну мету і задачі.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в руслі державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем, а також тем, що розробляються в Сумському державному університеті, зокрема: “Проблеми економіки та управління розвитком підприємств в транзитивній економіці”, номер державної реєстрації 0103U004592, (особистий внесок: аналіз досвіду і проблем диверсифікації виробництва промислових підприємств); „Управління інноваційним розвитком підприємств в умовах формування інформаційної економіки”, номер державної реєстрації 0105U009180, (особистий внесок: формування методичних засад управління стратегіями диверсифікації); „Розробка організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком суб’єктів господарської діяльності в умовах формування інформаційної економіки”, номер державної реєстрації 0106U001934, (особистий внесок: порівняльний аналіз поглядів різних вчених на диверсифікацію як один з основних шляхів підвищення адаптаційних можливостей підприємств); «Формування механізму управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування», фундаментальна робота в рамках гранта Президента України GP/F13/0108, номер державної реєстрації 0107U004522, (особистий внесок: методичний підхід до формування механізму управління вибором стратегій диверсифікації діяльності підприємств, що орієнтуються на екологічні інновації).

^ Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад формування та управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств у ринкових умов господарювання. Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи були сформульовані такі основні задачі:

провести критичний аналіз та узагальнити теоретичні підходи до визначення сутності і змісту диверсифікації, удосконалити класифікацію видів диверсифікації стосовно реалій вітчизняної економіки;

дослідити науково-методичні підходи та проблеми управління диверсифікацією в системі стратегічного управління підприємством;

удосконалити теоретичні та методичні засади управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств на ринкових засадах;

сформувати критеріальну базу та розробити алгоритм управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств;

розробити методичні засади оптимізації вибору стратегій диверсифікації за критерієм ризик/результат;

дослідити проблеми формування та управління бізнес-портфелями промислових підприємств Сумської області;

удосконалити підходи до моделювання механізму управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств;

розробити практично-орієнтовані підходи до управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств у нестабільних умовах вітчизняної економіки.

^ Об’єктом дослідження є процеси управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств в умовах нестабільного ринкового середовища.

^ Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення та сучасні теорії стратегічного управління. Для вирішення поставлених задач були використані: порівняльний та статистичний аналізи, метод логічного узагальнення – при класифікації видів диверсифікації, визначенні факторів диверсифікації, комплексу її цілей та причин; методи портфельного аналізу – для аналізу бізнес-портфеля підприємств; методи матричного аналізу – для вибору варіантів диверсифікації; методи економіко-математичного моделювання – при удосконаленні теоретико- методичної бази управління стратегіями диверсифікації; методи експертних оцінок, економіко-математичного аналізу – при удосконаленні системи управління вибором стратегій диверсифікації.

Інформаційно-фактологічну базу дисертаційної роботи склали зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали маркетингових досліджень і внутрішньої документації промислових підприємств Сумської області, офіційні дані Державного комітету статистики України, Сумського обласного управління статистики, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів України.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- розроблений теоретико-методичний підхід до поетапного ітераційного відбору та управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств, адекватних зовнішнім умовам і їх стратегічному потенціалу, з застосуванням елементів нечіткої логіки, на основі врахування рівнів попиту, рентабельності діяльності, ризику, конкурентоспроможності та адаптаційних можливостей підприємства;

удосконалено:

методичний підхід до аналізу бізнес-портфеля підприємства з метою оптимізації його структури, який, на відміну від існуючих, базується на застосуванні комплексу засобів та прийомів різних методів портфельного аналізу, що дозволяє більш повно враховувати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на характеристики бізнес-портфеля;

науково-методичний підхід до формування комплексу економіко-математичних моделей для визначення рівня оптимальності стратегій диверсифікації підприємства, який, на відміну від існуючих, базується на визначенні співвідношення ризик/результат та враховує ресурсні обмеження кожного року реалізації проекту;

дістали подальшого розвитку:

методичні засади кількісної, багатофакторної оцінки відповідності розвитку стратегічного потенціалу підприємства умовам зовнішнього середовища, що, на відміну від існуючих підходів, дозволяє суттєво підвищити рівень наукової обґрунтованості обраної стратегії диверсифікації підприємства;

класифікація видів диверсифікації діяльності промислових підприємств шляхом більш глибокої диференціації її видів і підвидів та введення понять диверсифікації єдності, що дозволяє деталізувати методичні підходи до оптимізації стратегії диверсифікації.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи, доведені до рівня практичних розробок і пропозицій щодо ефективного управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств з метою подальшого обґрунтування прийнятих стратегічних управлінських рішень.

Основні наукові положення та практичні рекомендації впроваджено на ВАТ “Сумсільмаш” (акт № 03/417 від 15.03.07), ВАТ «Верстатотехмаш» (акт № 25-00-118 від 05.02.2008), ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"» (акт № 2307 від 09.05.08), ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” (акт № 46/01-1745 від 25.01.08). Ряд теоретичних положень дисертації використовується у навчальних курсах «Економіка підприємства», «Державне регулювання економіки», «Антикризове управління», «Ризик-менеджмент» у Державному вищому навчальному закладі «Українська академія банківської справи Національного банку України».

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій сформульовано і науково обґрунтовано теоретико-методичні основи управління вибором стратегій диверсифікації в системі стратегічного управління підприємством. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок автора в наукових працях, опублікованих у співавторстві, зазначено в списку публікацій.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та результати дисертації доповідалися і отримали позитивний відгук на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету (м. Суми, 2002–2006 рр.); 10й –13й Міжнародних науково-методичних конференціях “Технології XXI століття” (м. Алушта, 2003–2006 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств” (Харків, 2004 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективні розробки науки та техніки” (Бєлгород, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта та наука без кордонів (Бєлгород, 2004 р.); науково-практичній конференції “Міжнародний маркетинг 2004” (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів “Проблеми розвитку фінансової системи України” (м. Сімферополь, 2005 – 2006 рр.); Другій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених (Тернопіль, 2005 р.); VІІІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Роль інноваційних моделей розвитку регіонів у підвищенні конкурентоспроможності товарів та послуг” (Донецьк, 2006 р.); ІХ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „ТЕХНОЛОГІЯ – 2006” (Сєвєродонецьк, 2006 р.); ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – 2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (Суми, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційно-правові аспекти інноваційного розвитку АПК (Мінськ 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Маркетинг у третьому тисячолітті» (Донецьк, 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 27 наукових праць (16 із них належить особисто автору), загальним обсягом 8,12 умов. друк. арк., з яких 11 статей у фахових виданнях, 3 розділи колективних монографій, особисто автору належить 5,5 умов. друк. арк.

^ Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 206 найменувань, 15 додатків і офіційних документів щодо впровадження результатів дослідження.

Загальний обсяг дисертації 254 сторінок, у тому числі обсяг основного тексту– 170 сторінок. Дисертація містить 53 таблиці на 26 сторінках, 33 рисунки на 16 сторінках, список використаних джерел на 19 сторінках, 16 додатків на 65 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Диверсифікація діяльності як один із основних шляхів підвищення адаптаційних можливостей підприємств» досліджено теоретичні основи стратегії диверсифікації діяльності підприємств, розглянуто та узагальнено існуючі підходи до визначення сутності, змісту диверсифікації, її цілей та причин, запропоновано авторську класифікацію видів диверсифікації (рис. 1) та уточнено їх характеристики, проведено аналіз факторних просторів, у яких оцінюється стратегічне положення підприємства в матричних методиках портфельного аналізу та показано необхідність їх коригування. Виконано аналіз методів і проблем управління диверсифікацією в системі стратегічного менеджменту підприємства. Запропоновано авторське визначення диверсифікації як розширення сфери діяльності підприємства, що супроводжується освоєнням нових видів продукції, виробництв, товарів і ринків з метою адаптації до змін умов господарювання, повного використання потенціалу підприємства, зниження ризику, підвищення прибутку, а у підсумку – забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства на ринку. Уточнено схему управління диверсифікацією з урахуванням взаємодії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання. Показано, що диверсифікація є формою реалізації стратегічної альтернативи в упорядкованій системі стратегій підприємства. З огляду на особливості стратегії диверсифікації, що враховуються при обґрунтуванні напрямку розвитку підприємства, визначено її специфіку для вітчизняних підприємств в умовах нестабільної економіки. Розглянуто сутність та існуючі підходи до тлумачення поняття «стратегія диверсифікації промислового підприємства», на цій основі запропоновано його авторське визначення, як стратегічна орієнтація підприємства на розмаїтість і різнобічний розвиток діяльності.





Рис. 1. Класифікаційна схема видів диверсифікації

Проведено поглиблений аналіз основних стратегій диверсифікації за схемою: сутність, переваги, недоліки, рекомендації з застосування. Досліджені проблеми та теоретико-методичні підходи до управління диверсифікацією в системі стратегічного управління підприємством. Запропоновано загальну схему управління диверсифікацією в системі стратегічного менеджменту підприємства (рис. 2). Автором виділено корпоративний, портфельний та рівень окремих бізнес-одиниць, окреслено особливості управління диверсифікацією на кожному з рівнів. Досліджено принципи та концептуальні підходи до управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств, а також основні фактори (зовнішні та внутрішні), що визначають вибір стратегії диверсифікації. Виконано порівняльний аналіз планомірного і непланомірного підходів до управління диверсифікацією діяльності підприємств. Запропоновано базовий алгоритм управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств.

^ Корпоративний рівень



Формування місії підприємства





Вибір стратегії розвитку (конкуренції)




Лідерство за витратами

Диверсифікація




Розробка загальноекономічної стратегії розвитку


стратегії








Функціональні стратегії



Інвестиційна

Маркетингова

…






Портфельний рівень

Стратегія розвитку напрямків діяльності (стратегія диверсифікації)











Бізнес-портфель


Бізнес-одиниця 1...

Бізнес-одиниця і

...

...

Бізнес- одиниця n


...

...


Стратегія розвитку і-ї бізнес-одиниці


Рівень окремих бізнес-одиниць

Рис. 2. Принципова схема управління диверсифікацією в системі стратегічного управління підприємством


У другому розділі «Теоретико-методичні основи управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств» викладено авторські розробки щодо удосконалення методичних засад управління стратегіями диверсифікації, аналізу ринкових позицій та структури бізнес-портфеля, аналізу альтернатив і оптимізації вибору стратегій диверсифікації промислових підприємств.

Автором розроблено алгоритм управління стратегіями диверсифікації діяльності підприємств, що включає:

Аналіз ефективності наявного бізнес-портфеля;

Визначення доцільності диверсифікації на основі вивчення проблем, які вона допоможе розв’язати, формулювання її мети і завдань;

Визначення та аналіз найбільш прийнятних стратегій диверсифікації;

Уточнений аналіз та оптимізація вибору стратегій, їх деталізація;

Контроль і оцінка результатів.

Розроблено комплекс формалізованих процедур, що реалізують виділені блоки алгоритму.

Аналіз ефективності наявного бізнес-портфеля підприємства запропоновано вести у такій послідовності:

аналіз часток бізнес-одиниць (у товарному та ринковому розрізах) у загальних обсягах продажу і прибутку та оцінка їх відповідності;

побудова карт ринкового профілю бізнес-одиниць та їх аналіз;

аналіз структури бізнес-портфеля послідовно за матрицями БКГ та McKinsey.

Такий підхід дозволяє точніше визначити існуючі проблеми, спонукальні причини, цілі й завдання диверсифікації та окреслити можливі види диверсифікації, що дозволить підвищити ефективність бізнес-портфеля підприємства. Для попереднього вибору можливих стратегій диверсифікації, виходячи з її спонукальних причин і цілей, автором на основі аналізу і узагальнень літературних джерел та практики господарювання розроблено відповідну матрицю, в якій наведені варіанти цілей, спонукальні причини і відповідні їм набори стратегій диверсифікації. Для узгодження попередньо обраних стратегій диверсифікації з наявною ресурсною базою розроблено рекомендації щодо необхідного ресурсного забезпечення (фінансового, науково-дослідного, виробничого, маркетингового) кожного з можливих видів диверсифікації. Визначення найбільш прийнятних стратегій (наборів стратегій) диверсифікації з множини попередньо відібраних альтернатив запропоновано вести на чотирьох послідовних рівнях (І – ІV). На І рівні виконується узагальнена оцінка ринкових можливостей і загроз. На ІІ – узагальнена оцінка стратегічного потенціалу підприємства. На основі узагальнення результатів аналізу основних методів портфельного аналізу, визначено базові набори факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть коригуватися відповідно до специфіки конкретного підприємства і ринку. Оцінку ступеня впливу окремих факторів (як внутрішнього, так і зовнішнього середовища) запропоновано вести за допомогою коефіцієнтів упевненості (К) за розширеною шкалою – 10 … +10. Розширення шкали у порівнянні з базовою (–1…+1) дозволяє збільшити ступінь диференціації оцінки і чіткіше розділити порівнювані альтернативи. Від – 10 … 0 оцінюють ринкові загрози і слабкі сторони потенціалу підприємства, від 0 до +10 – ринкові можливості і сильні сторони потенціалу. Оцінку виконують на основі наявного досвіду діяльності, або експертним методом. Відповідно до розширеної шкали автором модифіковано правила комбінування коефіцієнтів упевненості, за допомогою яких визначають інтегральний вплив усього комплексу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Запропонований підхід дозволяє оцінити ступінь відповідності стратегічного потенціалу підприємства ринковим можливостям (загрозам) при реалізації конкретної стратегії диверсифікації і обрати стратегії з найбільшим рівнем стійкості. На ІІІ рівні виконують попарне порівняння (за авторською шкалою) і визначають вагомість оціночних критеріїв альтернативних стратегій диверсифікації. В якості оціночних критеріїв автором запропоновано такі: рівень платоспроможного попиту; рівень рентабельності; рівень ризику; зростання адаптаційних можливостей підприємства; рівень конкурентоспроможності; рівень використання стратегічного потенціалу. На ІV рівні проводиться багатокритеріальна оцінка стратегій диверсифікації і обрання найбільш доцільної. Для цього виконують попарне порівняння альтернативних стратегій і визначають їх відносні оцінки. Обрання найбільш доцільної стратегії диверсифікації здійснюється за допомогою методики визначення пріоритетності цих стратегій, табл. 1. Найбільш доцільною є стратегія з більшим значенням узагальнюючого (середньозваженого за комплексом критеріїв) показника пріоритетності.


Таблиця 1

Розрахунок узагальнюючих оцінок пріоритетності стратегій диверсифікації

за даними ВАТ «Сумсільмаш»

Стратегія диверсифікації

Характеристика критеріїв привабливості стратегій диверсифікації та оцінки пріоритетів кожного критерію

Узагальнюючий показник пріоритетів стратегії диверсифікації

Рівень попиту 0,14

Рівень рентабельності 0,08

Рівень ризику 0,16

Адаптаційні можливості 0,2

Рівень конкуренто спроможності 0,22

Рівень використання стратегічного потенціалу 0,2

Споріднена

0,14

0,09

0,05

0,69

0,11

0,1

0,217

Неспоріднена

0,43

0,25

0,32

0,23

0,38

0,3

0,321

Диверсифікація єдності

0,43

0,66

0,63

0,08

0,51

0,6

0,462


З метою розробки рекомендацій щодо управління стратегіями диверсифікації автором за власною методикою було виконано аналіз існуючого бізнес-портфеля чотирьох великих (ВАТ ВЕК “Сумигазмаш”, ВАТ «Сумський завод Насосенергомаш», ВАТ «НВАТ ВНДІ компресормаш», ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”) і шести середніх (ВАТ “Сумсільмаш”, ВАТ «Верстатотехмаш», ЗАТ НВП «Промтрансенерго», ТОВ «Сумський науково-технічний центр», ТОВ «Укрнафтозапчастина», ТОВ ТЦ «Оріон-Д») промислових підприємств Сумської області, що працюють у галузі виробництва машин та устаткування. Результати аналізу засвідчили, що структура бізнес-портфелів багатьох підприємств є проблемною, зокрема: частки обсягів збуту (у товарному розрізі) не відповідають часткам прибутку; значна частка товарів належить до розряду «Собак» (за класифікацією БКГ), а частка «Дійних корів» є незначною; спостерігаються істотні диспропорції у ринках збуту, зокрема, концентрація основних зусиль на одному, максимум – двох регіонах, що пов’язано зі значним рівнем ризику. Це свідчить, що управління стратегіями диверсифікації на аналізованих підприємствах є неефективним і розвиток видів діяльності відбувається без належного обґрунтування. Автором за результатами аналізу визначено основні цілі і причини диверсифікації досліджуваних підприємств, що може бути використано як інформаційна база для попереднього вибору стратегій диверсифікації їх діяльності. Остаточний вибір стратегій диверсифікації автор пропонує здійснювати за критерієм ризик/результативність діяльності (вартісна оцінка) з урахуванням ресурсних обмежень.

Автором розроблено методичні підходи до побудови комплексу економіко-математичних моделей, які дозволяють проводити вартісний аналіз стратегій диверсифікації за вказаними критеріями та обмеженнями і з урахуванням можливості майбутнього розвитку подій за кількома сценаріями. Перший підхід розроблено для випадку, коли можна визначити можливі сценарії розвитку подій у майбутньому та їх імовірності. Оптимальний варіант пропонується визначати за допомогою наступної економіко-математичної моделі:


Цільова функція:


= (1)

= ≥ 1→ max (2)


Обмеження:



(3)




де – очікуваний індекс доходності; – індекс доходності при реалізації k- го сценарію розвитку подій на ринку; – імовірність k- го сценарію; – кількість можливих сценаріїв розвитку подій, що беруться до уваги; – очікуваний результат від диверсифікації у періоді ; – очікувані витрати на диверсифікацію у періоді ; – тривалість життєвого циклу проекту диверсифікації; – норма дисконту; – загальна величина ризику (її можна розрахувати як очікуване значення втрат з урахуванням імовірності їх виникнення або ж як відносний ризик) у і – му періоді; – кількість стратегічних бізнес-одиниць (СБО) чи стратегічних зон господарювання (СЗГ), що передбачені проектом диверсифікації у періоді і; R∑доп i – допустима величина ризику у періоді і; Bд – максимально можлива сумарна величина інвестицій у реалізацію проекту диверсифікації; Bі – максимально можлива величина інвестицій у реалізацію проекту диверсифікації у періоді і; Bдijk– мінімально необхідна величина інвестицій на реалізацію j - го проекту диверсифікації у періоді і.


Автором запропоновано рекомендації щодо визначення ймовірностей сценаріїв розвитку подій на ринку з урахуванням дії факторів впливу, окреслено коло цих факторів.

Другий підхід розроблено для випадку неможливості попереднього детального визначення сценаріїв розвитку подій та їх ймовірностей. Він базується на нормальному законі розподілу ймовірностей, який є характерним для багатьох економічних процесів і явищ:


- Цільова функція:


(4)


Обмеження:

≤ Bд → opt (5)

≤ → opt,


де індексами О, Н, П результатів і витрат показано, відповідно, оптимістичний, номінальний і песимістичний сценарії розвитку подій.

Значення величин в обмеженнях (як і в цільовій функції) розраховують, виходячи з нормального закону розподілу ймовірностей. Для обох підходів розроблено алгоритми виконання оптимізаційних розрахунків, які реалізовані у Excell. Вони передбачають аналіз стратегій диверсифікації за допомогою представлених моделей (змінюється структура бізнес-портфеля і аналізуються результати), а також за критерієм відносного ризику.

У третьому розділі «Управління диверсифікацією в системі стратегічного менеджменту промислового підприємства» запропоновано підходи до моделювання механізму управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств. Розроблено структурно-логічну схему механізму управління (рис. 3). У відповідності з нею розроблено алгоритм управління стратегіями диверсифікації діяльності підприємств (рис. 4). Запропоновано систему заходів щодо посилення стратегічного потенціалу підприємства за його окремими складовими (блок 8 алгоритму). Кожен з елементів системи прийняття управлінських рішень представлено у відповідності до авторського підходу у вигляді структури: оціночні показники і методика їх розрахунків; шкала значень показників і їх критичні значення; інформаційне забезпечення; порядок і процедури прийняття управлінських рішень.




Рис. 3. Схема механізму управління стратегіями диверсифікації діяльності


Це дозволяє ефективно управляти стратегіями диверсифікації за формалізованими процедурами, підвищити результативність і оперативність управління, зменшити ризик.

Авторські розробки щодо управління стратегіями диверсифікації діяльності були апробовані на ВАТ «Сумський завод Насосенергомаш». За результатами аналізу існуючого бізнес-портфеля підприємства було встановлено необхідність раціоналізації його структури через диверсифікацію. Попередній аналіз за авторською методикою засвідчив, що для цього можливо реалізувати стратегії спорідненої або неспорідненої диверсифікації. Оцінка відповідності стратегічного потенціалу підприємства наявним ринковим можливостям при реалізації кожної з альтернативних стратегій свідчить, що обидві стратегії знаходяться у сприятливій зоні дій факторів зовнішнього і внутрішнього середовища (інтегральні коефіцієнти упевненості, відповідно, +9,95 і +9,98). Вплив окремих факторів був визначений фахівцями заводу методом експертних оцінок. Ступінь узгодженості думок експертів був перевірений за допомогою коефіцієнтів конкордації, які становлять, відповідно, 0,61 і 0,59, що є достатнім. Результати факторного аналізу стали підставою для розробки рекомендацій щодо посилення стратегічного потенціалу підприємства і підвищення ступеня його відповідності ринковим реаліям. Узагальнюючі оцінки пріоритетності свідчать про переваги неспорідненої стратегії диверсифікації (0,752 проти 0,248 спорідненої). Для остаточного вартісного аналізу стратегій було застосовано модель (4) – (5), яка реалізована за допомогою пакету програм Excell.




Рис. 4. Блок-схема алгоритму управління стратегіями диверсифікації


При цьому враховувалось, що кожна з аналізованих стратегій передбачає розвиток кількох бізнес-одиниць, термін реалізації відповідних проектів становить 3 роки, імовірності реалізацій можливих сценаріїв розвитку подій (номінального, оптимістичного, песимістичного) розподіляються за нормальним законом. Застосування моделі дозволило оптимізувати склад бізнес-портфелів обраних стратегій диверсифікації за критерієм індексу доходності, враховуючи обмеження за ризиком і витратами. Результати розрахунків засвідчили, що більш доцільною є стратегія неспорідненої диверсифікації ( при ). При цьому вона ж є кращою за критерієм ризик/результат (, проти ). Отримані результати покладено в основу авторських рекомендацій щодо управління стратегією диверсифікації ВАТ «Сумський завод Насосенергомаш».


ВИСНОВКИ


Інтегральним результатом дисертаційної роботи є вирішення важливої науково-прикладної задачі щодо розробки і наукового обґрунтування теоретико-методичних основ управління стратегіями диверсифікації діяльності промислових підприємств на ринкових засадах.

Одержані результати дозволили уточнити сутність і зміст диверсифікації діяльності, окреслити її види і підвиди, сформувати систему методичних інструментів для аналізу бізнес-портфеля підприємства, визначення раціональних у існуючих зовнішніх і внутрішніх умовах стратегій диверсифікації, а також ефективного управління стратегіями у процесі їх реалізації.

Результати досліджень дозволяють зробити наступні висновки:

На основі узагальнення існуючих підходів уточнена класифікація видів диверсифікації промислових підприємств в частині більш детальної диференціації її видів і підвидів, що дозволяє впорядкувати та деталізувати аналіз та порівняння потенційних стратегій диверсифікації.

Розроблені теоретико-метод