Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Виноробство є стратегічною галуззю АПК Півдня України. Однак, ситуація, що склалася на вітчизняному ринку вина, далека від наявних можливостей. База вітчизняного виноробства продовжує стрімко скорочуватися, темпи старіння і розкорчування лози значно перевищують темпи посадки, у результаті чого площі виноградників за останні п'ять років в Україні значно зменшилися. Сьогодні загальна площа виноградників складає 75,8 тис. га (для порівняння, у 1966р. ця цифра дорівнювала 323,4 тис. га). Крім того, виноробні підприємства мають значну зношеність технологічного обладнання, не завжди наявність і склад певних видів активів відповідає обсягам і асортименту виробництва винопродукції. Тому перед кожним виноробним підприємством стоїть задача вміло використовувати всі елементи механізму управління і створити такі умови, які дозволяють усунути небажані відхилення від стійкого розвитку. Принциповим для української виноробної галузі є застосування такого організаційно - економічного механізму, в якому поєднується управління вирощуванням винограду та управління виробництвом вина, де контролюється все – від моменту посадки виноградної лози до розливу в пляшки і наклеювання етикеток. Звичайно, все це вимагає залучення значних обсягів капіталу у цю галузь.

Слід відзначити, що проблемам вивчення складу та структури, а також ефективності формування капіталу присвячено багато робіт зарубіжних вчених-економістів: А. Гропеллі, Дж.К. Ван Хорна, Дж.М. Ваховича, Е. Нікбахта, М. Міллера, Ф. Модільяні, Є.Ф. Брігхема; в російській літературі можна виділити роботи Балабанової І.Т., Бєлоліпецького В.Г., Ковальова В.В., Стоянової О.С. Теоретичні і методичні підходи до розкриття аспектів управління структурою капіталу представлені в роботах вітчизняних фахівців: І.О.Бланка, М.Д. Білик, В.Г. Андрійчука, Г.Г. Кірейцева, А.М. Поддєрьогіна, Л.М. Ремньової, В.П. Савчука, В.М. Суторміної. Питанням створення сприятливих умов для формування оптимальної структури капіталу у виноградарсько-виноробному підкомплексі АПК України присвячені дослідження А.М.Авидзби, О.М.Гаркуші, О.П.Дикань, О.Ю.Єрмакова, Л.О.Мармуль, М.В.Мелконян, Ю.М.Новікова, М.О.Пелях, П.Т.Саблука, М.С.Сачаво, Д.Ф. Харківського, І.І.Червеня та інші.

Проте дана проблема потребує подальшої розробки, так як не всі сторони управління формуванням капіталу отримали в наукових працях однаково повне висвітлення. Крім того, деякі думки мають протиріччя, а більшість питань носить дискусійний характер. Складність дослідження полягає у тому, що воно охоплює широке коло економічних питань, які не можна розглядати у відриві від історично сформованого процесу виноробства. А відтак, виникла необхідність розробки збалансованої концепції розвитку та впровадження нової стратегії ефективного управління формуванням капіталу підприємств виноробної галузі. Наукова і практична значущість вирішення цих проблем обумовлюють актуальність обраної теми, цілі та напрями її дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи відділу інвестицій Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН „Розробити пропозиції щодо інвестиційного забезпечення АПК в ринкових умовах” (ДР №0101U000242), кафедри менеджменту та фінансів Одеської національної академії харчових технологій „Удосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК” (ДР №0110U005102).

^ Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій з удосконалення механізму управління формуванням капіталу виноробних підприємств Південного регіону України.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені завдання:

дослідити економічні умови формування капіталу виноробних підприємств та систематизувати існуючі концепції його управління;

визначити специфічні особливості і фактори формування структури капіталу виноробних підприємств та вдосконалити його класифікацію;

обґрунтувати систему критеріїв оцінки фінансової стійкості та проаналізувати її стан на виноробних підприємствах;

визначити сукупність критеріїв оцінки ефективності використання методів управління капіталом та обґрунтувати його оборотність і рентабельність на виноробних підприємствах;

розробити економіко-математичну модель оптимізації структури управління капіталом виноробного підприємства та визначити її ефективність в цій галузі;

обґрунтувати практичні рекомендації щодо пріоритетних напрямів використання капіталу виноробними підприємствами.

Об’єктом дослідження визначено процес управління формуванням капіталу виноробних підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань щодо управління формуванням капіталу виноробних підприємств з метою оптимізації його структури та ефективного використання на сучасному етапі господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною базою дослідження є фундаментальні положення наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених з досліджуваної проблеми.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти та державні нормативні документи, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики Миколаївської та Одеської областей, статистична, виробнича та фінансова звітність виноробних підприємств регіону.

У процесі дослідження були використані такі методи:

- спостереження, порівняння, аналіз і узагальнення – для постановки проблеми і з'ясування внутрішньої суті та природи об’єкта дослідження; вивчення його деталізації та залежності від різноманітних факторів; опрацювання практичних рекомендацій щодо управління формуванням капіталу підприємств;

- економічного аналізу – для характеристики сучасного економічного стану підприємств, що досліджувались; визначення особливостей та тенденцій формування структури капіталу підприємств;

- економіко-математичне моделювання – для визначення оптимальних рішень при управлінні формуванням капіталу.

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи, що виносяться на захист, полягає у тому, що:

вперше:

- з метою уточнення економічної сутності капіталу пропонується його альтернативне визначення як потенційної вартості, що через здійснення інвестицій трансформується в активи підприємства з метою розширеного відтворення;

на основі детального аналізу факторів впливу та узгодженості дій і функцій всіх рівнів організації та управління виробництвом запропоновано концепцію збалансованого управління формуванням капіталу виноробних підприємств, що дозволить зменшити дефіцит власного і позикового капіталів і тим самим забезпечити на ринку вина міцні позиції;

розроблено та апробовано економіко-математичну модель оптимізації структури капіталу виноробних підприємств, що дозволяє при прийняті конкретних управлінських рішень визначити раціональні обсяги власного та позикового капіталів;

удосконалено:

наукові концепції стосовно характеристик капіталу, з посиланням на представників економічної теорії, які розглядають капітал як об’єкт економічного управління; накопичену цінність; інвестиційний та інноваційний ресурс; джерело доходу; об’єкт надання переваги у часі; об’єкт купівлі-продажу; носій фактору ризику; носій фактору ліквідності; фактор виробництва; фактор конкурентоспроможності;

із метою отримання різнобічної інформації про сутність капіталу підприємства, розроблена класифікація капіталу, яка включає його поділ на окремі види за 18 ознаками;

методи оптимізації структури капіталу підприємств, що можуть використовуватися для вирішення сучасних завдань управління. При чому змістовним визначено ефект від застосування відразу двох критеріїв оптимізації структури капіталу – середньозважена вартість капіталу та фінансова стійкість;

дістали подальшого розвитку:

- сукупність показників для оцінки фінансової стійкості виноробних підприємств: коефіцієнт автономії; коефіцієнт фінансового леверіджу; коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; коефіцієнт довгострокової заборгованості; коефіцієнт поточної заборгованості; коефіцієнт маневреності власного капіталу; коефіцієнт страхування бізнесу;

- основні стратегічні цілі формування капіталу виноробних підприємств: визначення політики управління формуванням капіталу; забезпечення мінімальної вартості капіталу; забезпечення задоволення потреб у відповідних видах активів; мінімізація рівня фінансових ризиків.

^ Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють запровадити і удосконалити на виноробних підприємствах процес управління структурою капіталу шляхом підбору його видів, що дозволить забезпечити оптимальну вартість при мінімальному рівні фінансових ризиків.

Результати дослідження, щодо формування оптимальної структури капіталу зараз застосовуються на підприємствах вторинного виноробства Миколаївської області: ВАТ „Зелений Гай” (Довідка №451 від 04.06.07р.), ВАТ „Радсад” (Довідка №318 від 23.08.07р.), ТОВ „Сандора” (Довідка №423 від 18.06.07р.).

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли застосування у навчальному процесі при розробці методичного забезпечення й викладанні дисциплін на факультеті економіки, менеджменту та бізнесу Одеської національної академії харчових технологій та на факультеті економіки та підприємництва Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини ВНЗ „ВМУРоЛ „Україна”.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, отримані результати є особистим надбанням автора. Із двох наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора, а саме: збір і аналіз даних, що відображають особливості управління та обґрунтування підходів щодо формування капіталу виноробних підприємств.

^ Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування повідомлені і обговорювалися здобувачем на наступних науково-практичних конференціях: науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного аграрного університету (Одеса, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (Луганськ, 2006); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції „ХХІ століття: Наука. Технологія, Освіта” (Мукачево, 2007); науковій конференції викладацького складу економічного факультету Одеської національної академії харчових технологій (Одеса, 2007); науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного аграрного університету (Одеса, 2007).

Публікації. Основі результати досліджень опубліковані здобувачем у 9 наукових працях загальним обсягом 7,06 друк. арк., з яких 7 статей – у наукових фахових виданнях.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 204 сторінки друкованого тексту. Робота містить 44 таблиці, 7 рисунків, 11 додатків, список використаних літературних джерел складається із 201 найменування. Обсяг основного тексту дисертації становить 173 сторінки.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та зміст поставлених завдань для її досягнення, вказано зв'язок з науковою темою, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про їх апробацію та особистий внесок здобувача.

В першому розділі „^ Теоретичні основи управління формуванням капіталу підприємств” досліджено теорію та методику управління формуванням структури капіталу підприємства як суб’єкту господарських відносин, розкрито значення та економічну сутність капіталу на мікрорівні, а також здійснено класифікацію його видів.

Здійснено узагальнення наукових концепцій стосовно підходів щодо управління формуванням капіталу. Систематизовано погляди вчених-економістів, які розглядають капітал як об’єкт економічного управління; накопичену цінність; фактор виробництва; інвестиційний ресурс; джерело доходу; об’єкт надання переваги у часі; об’єкт купівлі-продажу; носій фактору ризику; носій фактору ліквідності з визначенням представників економічної теорії та їх точок зору щодо трактування сутності капіталу.

Встановлено, що не є можливим визначення єдиного оптимального підбору співвідношення структурних елементів капіталу, як для декількох виноробних підприємств, так і для одного підприємства на весь період його діяльності. Виявлено, що процес оптимізації структури капіталу має базуватися на основі встановлення такого співвідношення параметрів його обсягів та структурних елементів, який забезпечуватиме дотримання заданого критерію оптимізації. При цьому формування оптимальної структури капіталу повинно враховувати два основні критерії: середньозваженої вартості капіталу та рівня фінансової стійкості. Адже саме ці критерії дозволяють встановити наскільки ефективно та раціонально підприємство управляє власними та позиковими засобами. Важливим є те, щоб наявні власні та запозичені джерела формування активів підприємства відповідали стратегічним цілям його розвитку. Слід відзначити, що наявність великої кількості вільних грошових коштів може ускладнювати господарську діяльність підприємства через їх іммобілізацію в надлишкові виробничі запаси та витрати. Тому фінансова стійкість підприємства є відображенням ефективного формування та використання фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства. Необхідність застосування розрахунку середньозваженої вартості капіталу обумовлена потребами управління структурою капіталу. Відтак, важливим є дослідження впливу структури капіталу підприємства на показники його стійкості, та розробка співвідношення власного й позикового капіталу.

У вітчизняній та зарубіжній економічній літературі відображено достатню кількість різних підходів до визначення поняття „капітал”. Але при загальній схожості понять вони мають відмінності. На основі критичного аналізу різних підходів до визначення природи капіталу на мікроекономічному рівні пропонуємо його альтернативне визначення - як потенційної вартості, яка через здійснення інвестицій трансформується в активи підприємства з метою розширеного відтворення.

З метою отримання різнобічної інформації про сутність капіталу підприємства, нами розроблена його класифікація, яка поділяється на окремі види за 18 ознаками. До основних класифікаційних ознак капіталу підприємства, що були окреслені у наукових роботах економістів, додатково обґрунтовано 2 ознаки класифікації капіталу: за метою використання – на виробничий, спекулятивний і страховий та за методами оцінки – на реальний та номінальний.

У другому розділі „Структура та ефективність формування капіталу виноробних підприємств” досліджено економічні умови формування капіталу виноробних підприємств, склад та структуру капіталу в цілому та у розрізі його видів, а також особливості управління формуванням капіталу підприємствами даної галузі; визначено фінансову стійкість виноробних підприємств Миколаївської області та ефективність використання ними капіталу.

Слід визнати, що АПК найбільш вразливий сектор вітчизняного виробництва. А виноградарство та виноробство – консервативні галузі, де зміни відбуваються досить повільно. На вирощування винограду та виробництво якісного вина потрібно багато часу. Останнім часом розвиток виноробної промисловості характеризується скороченням якісного асортименту продукції, складним фінансово-економічним станом більшості підприємств та високим коефіцієнтом зносу основних виробничих фондів, особливо їх активної частини. Більша частина виноробних підприємств України створена, в основному, в 60-70-ті роки. Їх обладнання фізично та морально застаріло, що потребує значних інвестицій у капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів. В умовах обмеженості фінансових ресурсів вкладення капіталу повинно бути максимально вигідними і ефективними.

Встановлено, що протягом 2004-2006 рр. між структурою капіталу і розміром підприємства має місце певна залежність (табл.1). Найвища питома вага позикового капіталу, порівняно з іншими підприємствами, спостерігалося у ВАТ „Зелений Гай”, яке становило на 01.01.2007 р. 51,3 % та у ТОВ „Сандора” – 57 %. У ВАТ „Радсад”, яке тривалий час не залучало значних сум позикових засобів, протягом досліджуваного періоду також спостерігалась чітка тенденція зростання частки позикового капіталу в його загальному розмірі та зниження питомої ваги власного капіталу до 85,6 %.

За період 2004-2006 рр. в середньому по виноробних підприємствах області мало місце зменшення питомої ваги власного капіталу в загальній сумі капіталу (з 53,2 % на 01.01.2004 р. до 43,6 % на 01.01.2007 р.), яке відбулося, в основному, за рахунок зниження частки власного капіталу в таких виноробних підприємствах як ВАТ „Зелений Гай” та ТОВ „Сандора”. Завдяки проведеним дослідженням, можна зробити наступний висновок: чим меншим є розмір виноробного підприємства, тим більшу частку власного капіталу воно має у сукупному капіталі і, навпаки, при збільшенні розміру підприємства галузі зростає питома вага позикового капіталу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Питома вага власного та позикового капіталу в загальній сумі капіталу виноробних підприємств Миколаївської області (%)

Назва підприємс-тва

Середній розмір капіталу за 2002-2006рр., тис.грн.

На 01.01.2004р.

На 01.01.2005р.

На 01.01.2006р.

На 01.01.2007р.

влас-ний капітал

позико-вий капітал

влас-ний капітал

позико-вий капітал

влас-ний капітал

позико-вий капітал

влас-

ний капітал

позико-вий капітал

ВАТ „Радсад”

34188

95,7

4,3

95,6

4,4

95,6

4,4

85,6

14,4

ВАТ „Коблево”

53338

70,8

29,2

60,0

40,0

55,8

44,2

53,0

47,0

ВАТ„Зелений Гай”

75665

66,3

33,7

35,7

64,3

44,3

55,7

48,7

51,3

ТОВ „Сандора”

211008

48,8

51,2

44,0

56,0

43,4

56,6

43,0

57,0

В середньому

Х

53,2

46,8

47,5

52,5

46,6

53,4

43,6

56,4


Так, найбільшу питому вагу статутного капіталу в сумі власного капіталу мало ВАТ „Радсад” (з середнім розміром капіталу за 2002-2006 рр.- 34,2 млн.грн.) – 85,6 % на 01.01.2007 р., а найменшу питому вагу – 43 %- ТОВ „Сандора” (з середнім розміром капіталу за 2002-2006 рр. 211 млн.грн.).

Отримані результати дозволяють встановити наступну залежність: чим менший розмір підприємства, тим більшу частку власного капіталу воно має у сукупному капіталі. Співставлення даних структури капіталу та активів дозволяють виявити такий факт: чим більше питома вага необоротних активів у сукупних активах, тим більшу питому вагу займає власний капітал у сукупному капіталі. Так, у ВАТ ”Радсад” ці значення становили на 01.01.2007 р. відповідно 60,6 та 85,6 %, а у ТОВ „Сандора” – 55,5 та 43,0 %. І, навпаки, чим більше питома вага оборотних активів у сукупних активах, тим більшу частку займає позиковий капітал у загальній сумі капіталу.

Підтвердити результати наших досліджень ми можемо, здійснивши групування винзаводів за концентрацією капіталу на одне підприємство (табл. 2). За об’єкти групування ми взяли 20 виноробних підприємств Одеської області: ЗАТ “Болградський винзавод”, ЗАТ “Кілійський винзавод”, ВАТ “Саратський винзавод”, ВАТ “Татарбунарський винзавод”, ЗАТ “Одесавинпром”, ЗАТ “Ізмаїльський винзавод”, ЗАТ “Одеський коньячний завод”, МДП “Овідіопольський винзавод”, Писарівський спиртзавод, НВП “Нива” (м. Одеса), ВАТ “Чорноморська перлина”, ЗАТ „Вікторія”, ЗАТ “Одеський завод шампанських вин”, ВАТ “Білгород-Дністровський винзавод”, ВАТ „Барабойський завод продтоварів”, ВАТ „Ренійський винзавод”, ТОВ „Котовський виноробний завод”, радгосп-завод „Шампань України”, ЗАТ „Одеський виноробний завод”, ВАТ „Одеський степ” та 4 виноробні підприємства Миколаївської області: ВАТ „Коблево”, ВАТ „Зелений Гай”, ВАТ „Радсад”, ТОВ „Сандора”.

Як свідчать дані табл. 2, збільшення концентрації капіталу на 1 винзавод викликає збільшення показників питомої ваги позикового капіталу і оборотних активів. І це не є випадковим: адже необоротні активи фінансуються, в основному, за рахунок власного капіталу, а оборотні – за рахунок позикового, переважну питому вагу якого складають поточні зобов’язання.

Таблиця 2

Вплив концентрації капіталу виноробних підприємств Південного регіону на структуру активів і капіталу, в середньому за 2004-2006 рр.

Групи винзаводів за концентрацією капіталу, млн. грн.

Кількість підприємств

Питома вага власного капіталу, %

Питома вага позикового капіталу, %

Питома вага необоротних активів, %

Питома вага оборотних активів, %

шт.

%

До 173,5

12

50

58,4

41,6

60,2

39,8

173,6 – 249,5

7

33,3

47,6

52,4

45,1

54,9

Понад 249,5

5

16,7

41,8

58,2

40,4

59,6

Всього і в середньому

24

100,0

49,3

50,7

48,6

51,4


Спостерігається зниження частки статутного капіталу, іншого додаткового капіталу та резервного капіталів у складі власного капіталу в середньому по сукупності. При формуванні власного капіталу пріоритетними джерелами на невеликих виноробних підприємствах став нерозподілений прибуток та інший додатковий капітал, а на великих і середніх - статутний капітал та нерозподілений прибуток.

Значну частину позикового капіталу становить зовнішній позиковий капітал, більшість якого належить кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги. Розміри довгострокового позикового капіталу та кредиторської заборгованості протягом досліджуваного періоду зросли і займають наприкінці періоду вагоме місце серед джерел формування капіталу. Знизилась питома вага короткострокових банківських кредитів.

Обґрунтована система критеріїв оцінки фінансової стійкості виноробних підприємств та уточнена методика їх визначення. Рівень фінансового ризику, пов’язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємств, за 2004-2006рр. збільшився, більшість коефіцієнтів не знаходиться в межах норми, відчувається значна нестача власного капіталу для формування оборотних активів, а рівень страхування операційної діяльності дуже низький. Фінансова стійкість виноробних підприємств Миколаївської області за 2004-2006рр. є низькою, а ймовірність їх банкрутства з кожним роком зростає.

Для комплексної оцінки ефективності використання капіталу підприємствами виноробної галузі нами пропонується використовувати 2 групи показників: показники оборотності (коефіцієнт оборотності та період обороту) всього використовуваного капіталу, власного капіталу, позикового капіталу, фінансового кредиту, товарного кредиту, внутрішньої кредиторської заборгованості та показники рентабельності: рівень рентабельності всього використовуваного капіталу, рівень рентабельності власного капіталу, ефект фінансового леверіджу та уточнена методика їх визначення. Показники оборотності і рентабельності досить низькі й мають тенденцію до зниження. В роботі набула подальшого розвитку модель розрахунку середньозваженої вартості капіталу та факторний аналіз ефекту фінансового леверіджу, що дає змогу управляти формуванням капіталу виноробних господарюючих суб’єктів з урахуванням впливу необхідних джерел.

У третьому розділі „Напрями управління формуванням та використанням капіталу виноробними підприємствами” розроблено концепцію управління формуванням капіталу господарюючих суб’єктів виноробної галузі; сформовано стратегію управління формуванням капіталу виноробних підприємств регіону; розроблено та апробовано економіко-математичну модель оптимізації структури капіталу для виноробних підприємств Миколаївської області; визначено складові державного механізму управління та пріоритетні напрями використання капіталу у виноробній галузі.

Запропоновано концептуальні підходи збалансованого управління формуванням капіталу виноробних підприємств, що дозволить стимулювати відновлення стійких показників діяльності та створює умови для компетентного управління на всіх етапах формування власного і позикового капіталу і управління розвитком виноробної галузі в цілому. Основними складовими концептуальної системи управління формуванням капіталу виноробних підприємств визначено: правове, науково-методичне, фінансово-економічне, інтелектуальне, технічне, інформаційне забезпечення; державна підтримка; співробітництво з Європейськими та світовими організаціями.

При дослідженні умов та особливостей процесу управління формуванням капіталу на виноробних підприємствах Південного регіону було виявлено, що їх більшість обрало таку форму господарювання, як акціонерне товариство (відкрите або закрите). На наш погляд, існує необхідність у створенні моделі управління формуванням капіталу, що забезпечувала б стратегічну політику розвитку виноробного підприємства на прикладі існуючих в Південному регіоні акціонерних товариств. Об’єктом управління являється капітал, його склад і структура, джерела його формування та ефективність використання. Як правило, суб’єкт управління в акціонерних товариствах не виділяється. Всі його структурні ланки являються суб’єктами, причому кожна з них наділена своїми повноваженнями і обов’язками, від яких залежить визначення політики управління формуванням капіталу (рис. 1).






^ Загальні збори акціонерів

Наглядова рада

Правління

акціонерного

товариства

Ревізійна комісія

Прийняття рішень щодо стратегії управління формуванням капіталу

Визначає та забезпечує реалізацію стратегії управління формуванням капіталу

Здійснює функції управління формуванням капіталу в процесі поточної діяльності

Забезпечує контроль джерел формування та напрямами використання капіталу



^ Рис. 1 Модель управління формуванням капіталу акціонерних

виноробних підприємств


Зважаючи на низькі показники фінансової стійкості виноробних підприємств Миколаївської області та високий рівень ризику використання великих обсягів позикового капіталу, пропонується „помірний” підхід до формування капіталу. Проте на даному етапі розвитку галузі необхідно враховувати, що визначальну роль серед позикових джерел капіталу виноробних підприємств займає кредиторська заборгованість.

Виходячи з цього, при забезпеченні підприємства необхідними видами активів і контролю за їх ефективним використанням, потрібно у запропоновані підходи внести відповідні зміни. При цьому для ВАТ „Радсад”, що є найбільш стійким виноробним підприємством, пропонується підхід, коли оборотні активи фінансуються короткостроковим позиковим капіталом, а необоротні активи – власним капіталом та довгостроковим позиковим капіталом; для ВАТ „Коблево”, що має значні можливості залучення додаткового капіталу –підхід, коли необоротні активи та постійні оборотні активи фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокового позикового капіталу, а змінні оборотні активи фінансуються короткостроковим позиковим капіталом; для ВАТ „Зелений Гай”, що знаходиться у кризовому стані і ТОВ „Сандора”, яке має нестійкий фінансовий стан та широкі можливості залучення кредитів банків –підхід, коли необоротні активи та частина оборотних активів фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокового позикового капіталу, а інша частина оборотних активів фінансуються короткостроковим позиковим капіталом.

Оскільки основним фактором зниження ефекту фінансового леверіджу було зростання вартості позикового капіталу, ми можемо констатувати, що максимально ефективним щодо оптимізації структури капіталу виноробних підприємств є метод поєднаного ефекту мінімізації вартості капіталу та забезпечення фінансової стійкості, який має можливість динамічної варіативності застосування за різних умов поелементного формування цільової структури капіталу. Тобто, при формуванні капіталу виноробних підприємств ми повинні врахувати три основні стратегічні цілі: забезпечення мінімальної вартості капіталу; забезпечення задоволення потреб у відповідних видах активів; мінімізація рівня фінансових ризиків. Виноробним підприємствам Миколаївської області слід звернути особливу увагу на удосконалення управління фінансовим та товарним кредитами і формувати раціональні обсяги довгострокових і короткострокових кредитів банку та кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Результати цих досліджень дозволили виявити підходи до оцінки структури капіталу і визначити напрями її оптимізації на виноробних підприємствах Південного регіону України.

Запропонована економіко-математична модель оптимізації структури капіталу виноробних підприємств. Так, для досягнення ВАТ „Радсад” відповідної фінансової стійкості та мінімальної вартості капіталу співвідношення власного і позикового капіталу повинне скласти 65,4 % до 34,6 % проти середнього рівня за 2002-2006 рр. 96,3 % до 3,7 %. Для отримання оптимального варіанту ВАТ „Коблево” співвідношення власного і позикового капіталу повинне скласти 66,4 % до 33,6 % проти середнього рівня за 2002-2006 рр. 70,4 % до 29,6 %. З метою ефективного формування капіталу і підвищення фінансової стійкості підприємства, на якому склалася передкризова ситуація, ВАТ „Зелений Гай” співвідношення власного і позикового капіталу повинне складати 60 % до 40 % проти середнього рівня за 2002-2006 рр. 47,1 % до 52,9 %. З метою досягнення ТОВ „Сандора” відповідної фінансової стійкості та мінімальної вартості і ефективності формування капіталу співвідношення власного і позикового капіталу повинне складати 50 % до 50 % проти середнього рівня за 2002-2006 рр. 48,6 % до 51,4 %, тобто, існуюча структура капіталу підприємства є дуже близькою до оптимальної. В середньому по виноробним підприємствам Миколаївської області відповідно до оптимального варіанту, співвідношення власного і позикового капіталу повинно бути 54,8 % до 45,2 % проти середньорічного 50,7 % до 49,3 %. Відповідно до нормативного значення, всі показники за оптимальним варіантом забезпечують фінансову стійкість будь-якого виноробного підприємства. Аналізуючи ефективність сформованої структури капіталу, слід порівняти середньозважену вартість капіталу з тією, що сформувалась на підприємствах за ряд періодів (табл. 3).

^ Таблиця 3

Середньозважена вартість капіталу виноробних підприємств Миколаївської області, %


Назва підприємства

В середньому за 2002-2006 рр.

За оптимальним рішенням

Оптимальне рішення (+;-) до середньорічного рівня

ВАТ „Радсад”

9,8

5,0

-4,8

ВАТ „Коблево”

13,7

8,5

-5,2

ВАТ„Зелений Гай”

11,0

9,2

-1,8

ТОВ „Сандора”

22,3

10,7

-11,6

В середньому

18,4

9,4

-9,0


Як бачимо, середньозважена вартість капіталу за оптимальним варіантом, запропонованим нами, знизилась майже вдвічі порівняно з її середньорічним рівнем за 2002-2006 рр., а саме: у ВАТ „Радсад” – на 4,8 %, у ВАТ „Коблево” – на 5,2 %, у ВАТ „Зелений Гай” – на 1,8 %, у ТОВ „Сандора” – на 11,6 %. В середньому по виноробним підприємствам Миколаївської області відповідно до оптимального варіанту, середньозважена вартість капіталу порівняно з середньорічним рівнем за 2002-2006 рр. знизилась на 9 %. І це надзвичайно важливі значення, оскільки основним фактором зростання ефекту фінансового леверіджа є саме зниження вартості капіталу.

Виноробним підприємствам доцільно поновлювати і розвивати власні виноградні території, створювати оптимальні за розміром і сортовим складом сировинні бази. Від цього залежить ціна і якість виноградної сировини, виноматеріалів і, отже, розмір отриманого чистого прибутку. Але для цього потрібно здійснювати великі обсяги вкладення капіталу. Розмір виноградників повинен забезпечувати можливість ефективного використання техніки, впровадженн