Реферат: Моніторинг перебігу трирічного проекту «Лідери освітніх ініціатив», фінансованого в рамках Польської закордонної допомоги за посередництвом мзс рп у 2009-2011 рр

Моніторинг перебігу трирічного проекту «Лідери освітніх ініціатив», фінансованого в рамках Польської закордонної допомоги за посередництвом МЗС РП у 2009-2011 рр.


Звіт про проведене дослідження щодо запровадження змін в освіті.


Дане дослідження, спрямоване на вивчення питань проведення семінару в рамках Проекту «Лідери освітніх ініціатив». Анкетування проводилось на початку проведення ІІ модуля навчань Шкільних лідерів змін он-лайн у 12 областях України, котрі беруть участь у проекті: Черкаській, Закарпатській, Волинській, Київській, Полтавській, Чернігівській Луганській, Львівській Харківській, Івано-Франківській, Одеській, Донецькій областях.

Метою анкетування є ідентифікація проблем щодо необхідності змін з точки зору респондентів.

^ Портрет респондента:

Участь у дослідженні взяли 266 учасників Проекту з різних областей України з яких 14% були чоловіки, а 86% - жінки.

В основному це були:

керівники (32%),

заступники керівників (28%),

методисти (22%),

вчителі (10%)

та інші (8%).

У третини респондентів стаж роботи на займані посаді займає

до 3-ох років стажу - 29% учасників і

6 – 10 років - так вказали 29% опитаних,

4-5 років - 20% респондентів,

а тих, в кого понад 16 років стажу було 7% учасників.



10 – 9%,

9 – 15%

7 – 8 – 45%

5 – 14%

3 – 4% респондентів


Більшість опитаних оцінюють свій рівень користування комп’ютером за 10-бальною шкалою

Найбільш популярна мова з іноземних, якою володіють учасники, виявилась:

російська, на це вказали 93% респондентів,

англійську мову знають 16% учасників,

а німецьку – 9%

та польську - 9% опитаних,

французьку – 5% респондентів.



Більшість опитаних взяли участь у Проекті тому, що їм було цікаво та інтересно здобути нові знання, так вказало більшість респондентів - 66%. Великий відсоток тих, хто прагне впливати на процес розвитку освіти (50%), а 24% учасників взяли участь у семінарі тільки тому, що запросили організатори та скерувало керівництво (17%).



Більшість із учасників очікували від Проекту навчитись опановувати сучасні підходи та методи оцінювання навчальних закладів, установ, організацій освіти (59%), посилити лідерські компетентності (50%), навчитись давати раду зі зміною в освіті (40%), деякі учасники приїхали для того, щоб поспілкуватись з розумними людьми (34%), а були і такі які приїхали тільки для того, щоб відволіктися від повсякденних справ (9%).



Учасники Проекту вважають, що з 1991-1999 роки у розвитку освіти переважали позитивні тенденції на це вказали 53% опитаних, а 47% респондентів вважає, що переважали негативні.

З 1999-2001 років думки розподілились порівну. 50% учасників вважає, що переважали негативні тенденції у розвитку освіти в Україні, а 50% опитаних вважає, що переважали позитивні тенденції.

А от з 2005-2007 років більшість вважає, що розвиток освіти покращився - 75% респондентів, а 25% опитаних відповіли, що нічого кращого не відбулося. Хоча на сьогоднішній день 53% учасника вважає, що в освіті відбуваються скоріше позитивні зміни ніж негативні (див. діаграму 1)

Діаграма 1




Найбільш важливі зміни які відбулися в системі загальної середньої освіти в Україні це:


впровадження інноваційних технологій;

перехід до 12-ти бальної системи оцінювання;

комп’ютеризація навчальних закладів;

впровадження профільних шкіл, класів;

запровадження ЗНО;

перехід на одинадцятирічну освіту;

впровадження експериментальних проектів;

увага до проблеми забезпечення рівного доступу до якісної освіти;

створення закладів нового типу;

вивчення іноземних мов у початковій ланці;

участь у вітчизняних та міжнародних освітніх проектах;

впровадження інклюзивної освіти;

запровадження освітніх округів;

запровадження обов’язкової дошкільної освіти з 5 років;

створення у навчальних закладах психологічних служб;

прагнення зміцнити матеріально-технічну базу школи;

запровадження компетентнісного підходу;

престиж природничо-математичної освіти;

демократизація навчально-виховного процесу;

особистісно-зорієнтоване навчання;

впровадження в шкільну програму курсів, які діти можуть застосовувати на практиці ("Економіка в дії", "Мої права", "Екодемія")

боротьба з корупцією;

впровадження Болонської системи;

прийняття державних стандартів;

створення програми "Обдарована дитина";

проведення моніторингових досліджень;

прийняття нового Типового положення про атестацію педагогічних працівників;

надання можливості обирати варіанти навчальних планів;

зміна системи вступу до вищих навчальних закладів;

створення НВК;

можливість обміну учнями для навчання;

поява великої кількості творчих конкурсів.


Найбільш негативні зміни, що відбулися в системі загальної середньої освіти в Україні це:


впровадження раптових змін;

введення контрольних підсумкових робіт;

ведення вивчення іноземної мови з початкової ланки в усіх ЗНЗ;

запровадження тестової форми здачі екзаменів;

введення12-бальної шкали оцінювання;

невчасне поступлення підручників;

неодноразова зміна термінів навчання;

слабке навчально-методичне забезпечення;

закриття шкіл;

нестабільність освітянського правового поля;

низька оплата праці;

малий відсоток державних місць у ВНЗ;

часта зміна міністрів;

недоречність підсумкових контрольних робіт в 5-8 класах;

постійні експерименти над освітою;

втрата престижності професії вчителя;

недостатня кількість ДНЗ;

запровадження нового Положення про атестацію;

запровадження оптимізації навчальних закладів;

ускладнення навчальних програм;

незахищеність вчителя від ЗМІ;

залежність посади психолога від чисельності дітей і учнів закладу;

низький рівень фахової освіти молодих спеціалістів;

З даних результатів дослідження можемо виділити основні проблеми в системі загальної середньої освіти, які вимагають нагального вирішення:


- недостатня кількість шкільних автобусів;

- низька наповнюваність класів (малокомплектні школи);

- невідповідне застосування нового Положення про атестацію;

- поверхове запровадження профільного навчання;

- неналежне забезпечення підручниками;

- низький соціальний статусу вчителя;

- недостатня кількість ДНЗ;

- відсутність коштів на належне фінансування галузі;

- недостатній рівень застосування ІКТ (комп’ютеризація, інтернет, мультимедія);

- виконання освітянами та ЗНЗ невластивих функцій;

- неналежне функціонування психологічної служби;

- перенасиченість НЗ педагогами пенсійного віку;

- відсутність сучасної навчально-матеріальної бази;

- повільне запровадження інклюзивної освіти;

- велика кількість малокомплектних шкіл;

- слабке здоров’я учнів;

- низький рівень медичного обслуговування у навчальних закладах;

- неналежне забезпечення наступності дошкільної та шкільної освіти;

- декларативність державно-громадського управління;

- відсутність рівного доступу до якісної освіти;

- неналежне забезпечення роботи з обдарованими дітьми;

- низька вмотивованість педагогічних працівників до впровадження інновацій;

- низька заробітна плата працівників освіти;

- заформалізованість у веденні документів (дуже багато паперової роботи);

- відсутність кабінетів психологічного розвантаження;

- перевантаження учнів школи навчальними предметами;

- складність змісту підручників, невідповідність підручників навчальним програмам та віковим особливостям;

- відсутність фінансування міжнародних проектів;

- неналежний доступ всіх навчальних закладів до мережі Інтернет;

- некваліфікована методична допомога з боку методичних служб;

- низький рівень фахової освіти молодих спеціалістів;

- зменшення кількості дітей;

- велика кількість конкурсів;

- відсутність стимулу та мотивації до навчання в дітей;

- поширення індивідуального навчання (репетиторство).


^ Ми бачимо, що учасники семінару запропонували б такі основні проблеми для вирішення у наступному навчальному році у їхній області:


- закупити обладнання згідно вимог до кабінетів;

- покращити матеріально-технічного забезпечення школи;

- проводити роботу з дітьми за пробою Руф’є (спецмедгрупа);

- поглиблювати духовно-моральне виховання учнівської молоді;

- проводити превентивну роботу зі школярами;

- впроваджувати ІКТ у навчально-виховний процес;

- стимулювати мотивацію навчальної діяльності;

- впроваджувати здоров’язберігаючі технології в навчально-виховний процес;

- провести заміну старих комп'ютерів на сучасні, модернізація;

- надати автономію ЗНЗ;

- організувати роботу з обдарованими дітьми;

- запровадити рейтингову систему оцінювання;

- поновлювати педагогічний колектив;

- проводити ремонт школи не за батьківські кошти;

- забезпечити можливості вибору факультативів;

- забезпечити розвиток творчого потенціалу учителя та учня в умовах інноваційної діяльності навчального закладу;

- приведення до стандартів санітарних кімнат;

- проводити профілактику професійного вигорання педагогів;

- забезпечити фінансове стимулювання, грошова мотивація праці;

- покращити навчально-матеріальної базу;

- спрямувати вчителів, батьків та адміністрацію для активної спільної роботи на благо дітей;

- забезпечити школу засобами мультимедійного супроводу;

- організація навчання для дітей, які потребують навчання за спеціальними програмами;

- створення громадсько-активної школи;

- підвищення рівня викладання дисциплін художньо-естетичного циклу;

- реалізувати інформаційно-комунікаційні технології;

- удосконалити виховну роботу;

- збільшити години варіативної складової;

- розробити програму розвитку РМК.


^ На початку жовтня 2011 року було проведено підсумкове он-лайн анкетування педагогічних рад, котрі брали участь у навчання Шкільними лідерами підтримки 12 областей.


Метою анкетування є ідентифікація ефектів навчання.

З основних принципів які об’єднані парами, освітньої політики, які відображають дійсний стан навчального закладу, це перш за все:



Забезпечення рівного доступу до якісної освіти / Ефективне використання наявних ресурсів

640

27%

Надання учням можливості вибору / Прагнення найвищих навчальних досягнень школярів

519

22%

Ефективне використання наявних ресурсів / Прагнення найвищих навчальних досягнень школярів

745

32%

Забезпечення рівного доступу до якісної освіти / Надання учням можливості вибору

440

19%


^ Основні принципи, об’єднані парами, освітньої політики, які відображають бажаний стан навчального закладу:




Перешкоди які не дозволяють досягнути бажаного результату це:

Забезпечення рівного доступу до якісної освіти / Ефективне використання наявних ресурсів

303

13%

Надання учням можливості вибору / Прагнення найвищих навчальних досягнень школярів

604

26%

Ефективне використання наявних ресурсів / Прагнення найвищих навчальних досягнень школярів

664

28%

Забезпечення рівного доступу до якісної освіти / Надання учням можливості вибору

773

33%


Перешкоди, котрі не дозволяють досягнути бажаного рнзультату:


недостатнє фінансування освітньої галузі;

перевантаженість класних колективів;

обмежений нормативний супровід;

недостатнє фінансування місцевого самоврядування;

велика завантаженість паперами;

постійні недоцільні нововведення;

недостатнє матеріально-технічне забезпечення;

неналежні соціально-економічні умови;

низька мотивація до навчання;

неефективний розподіл педагогічного навантаження;

відсутність вільного доступу дітей сільської місцевості до навчання в міській школі;

поширення корупції в освіті.


З даних анкет ми можемо побачити, що може зробити кожний з учасників Проекту, щоб досягнути бажаного стану, це перш за все:


знайти методи для поштовху здобуття знань;

надати фахову методичну допомогу;

порушити клопотання перед управліннями різних рівнів про фінансову підтримку;

створити систему морального та матеріального стимулювання;

запропонувати іншу модель розвитку навчального закладу;

вчасно реагувати на зміни в освіті;

зайнятись пошуком спонсорів;

згуртувати навколо себе команду однодумців і активно впроваджувати нові технології у навчальних процес;

висвітлювати в ЗМІ проблеми, які виникають в зв'язку з низьким фінансуванням освітньої галузі;

працювати в сфері тренера чи тьютера для "інформатизації" педагогічних колективів щодо змін в освіті;

внести пропозиції щодо підготовки випускників педагогічних вузів для роботи у сільській школі;

підвищити рівень підготовки педкадрів шляхом удосконалення рівня післядипломної освіти;

вивчити запит дітей щодо бажаних предметів;

створення філій МАН;

зайнятися розвитком творчої обдарованості у дітей;

створити систему морального та матеріального стимулювання;

розпочати зміни у власному закладі;

запропонувати іншу модель розвитку навчального закладу.


Також у зміні освітньої політики повинні взяти участь і інші зацікавлені сторони, щоб досягнути бажаного стану, а саме вони повинні:


провести активізацію ресурсів всіма гілками виконавчої влади;

змінити законодавство щодо сільських шкіл;

переглянути доступність викладу матеріалу у підручниках відповідно віку;

повинна бути тісна співпраця всіх навчальних інституцій;

забезпечити належне фінансування;

адекватно оцінювати роль, місце і потреби освіти;

позбавлятись стереотипів і консерватизму;

стати активними учасниками тренінгів;

розробити тісну співпрацю всіх навчальних інституцій;

впорядкувати законодавчу базу;

Міністерству видати відповідні програми;

батьки повинні стати активними учасниками навчально-виховного процесу;

підтримувати і не заважати працювати;

дати можливість аргументовано експериментувати.