Реферат: Ю. М. (Київ). роль ментальних моделей та їх трансформацій в ефективних змінах у житті людей середнього віку

Ільіна Ю. М. (Київ).


роль ментальних моделей та їх трансформацій в ефективних змінах у житті людей середнього віку


В статье рассматриваются механизмы инициации трансформации ментальной модели путем системо-мыследеятельностной методологии (СМД–тренинг) в процессе адаптации взрослых к новым условиям жизни. Детально описана структура ментальной модели, а также модель тренинга.

Ключевые слова: ментальная модель, трансформация ментальной модели, взрослые, кризис.

The article considers mechanisms of the initiation of the transformations of the mental model through the systematic thinking-activity methodology (STA training) in the process of adult adaptation to new life conditions. This article describes details of the structure of the mental model and the model of training.

Key words: mental model, STA-training, adults, crises.


Гострої актуальності набувають психологічні дослідження розумової діяльності людини та наслідків цієї діяльності. Ментальна (розумова) модель поєднує певні інтелектуально-діяльнісні складники, пов'язує їх зі структурою та досвідом особистості. Цементуючою частиною ментальної моделі є зв'язки між складниками, які визначають індивідуальну структуру кожної конкретної особистості, за умови певної типологічності компонентів та окремих зв'язків.

Ментальна модель дорослої людини поєднує три базові структури обробки індивідуального досвіду в таких прошарках:

Уявлення, виявлені в моделі поведінки у відносинах із собою – самоаналіз, розуміння власної моделі, особистісних спрямувань;

Уявлення, виявлені в моделі поведінки під час взаємодії з оточуючими, модель поведінки, усвідомлена під впливом зворотного зв’язку від інших;

Уявлення, виявлені в моделі поведінки під час взаємодії зі світом.

Отже, ми пропонуємо певну тріаду ментальних моделей.

Наведемо орієнтовну схему рівнів ментальної моделі, виражену як форма обробки індивідуального досвіду (рис. 1) На кожному рівні ментальна модель характеризується різною побудовою структури, рівнем узагальнення, глобальним, узагальненим чи детальним, специфічно описаним підходом. Так, наприклад, перший рівень відрізняється глобальною структурою   це рівень інтеграції усіх блоків ментальної моделі у вісь, ядро „Тріади” ментальної моделі.

Другий рівень   це перша сегментація ментальної моделі на аспекти   контексти. Ми виділили найбільш вживані контексти, вони проранговані за можливостями усвідомлення без допомоги рефлексивного консультування (перші – найбільш усвідомлені, останні – важче) :

робочий контекст, як контекст досвіду професійного спілкування та реалізації певних процесів, критерієм успішності яких є очікуваний, прогнозований результат; фінансова ситуація, як прояв досягнення /чи ні результатів;

контекст відносин, де людина проявляється та аналізує власні уявлення про себе та відносини до неї обраного партнеру/ партнерів, найбільший вплив даного контексту зумовлено емоційно-ціннісною вагою для кожної людини;

тілесний контекст, де виявлено уявлення про власну тілесність, фізіологічні прояви, психосоматичні реакції на ситуації у вищеназваних контекстах; статевий аспект тілесності як поєднання двох попередніх;

розвиток (як цілісність   особистісний зріст, саморозвиток, навчання) самомотивація на розвиток, вибір направленості розвитку, усвідомлення потреби у розвитку.

Кожен контекст має продовження – рольову структуру ментальної моделі: яку роль грає людина згідно до обраного, актуального в даний період контексту, це і є третій рівень. Четвертий рівень, ситуаційний, показує реальні ситуації – як наслідок певних процесів, виборів, які виникають у зв’язку із певними ролями. Кожен наступний рівень більш розгалужений, насичений деталями. П’ятий та шостий рівні – результативний та наслідковий – виділено нами в якості критеріїв, через які можна оцінювати адекватність, ефективність діяльності ментальної моделі. Ясно, що важливо мати вимір, хоча б приблизний, порівняльний   „краще-гірше”, до того ж певні ситуації закарбовуються як поведінкові навички у блоках ментальних моделей після значимого досвіду – як позитивного, так і негативного. Саме тому людина несвідомо здатна повторювати поведінку, яка приводить до досягнення очікуваних результатів, за умов усвідомлення причин/наслідків певної поведінки, відносин до певних ситуацій, тощо. У випадку не рефлексивного, а емоційного аналізу причин та наслідків на кожному рівні також може бути зафіксована певна неадекватність поведінкових моделей. Однак розфіксування їх можливе потім за умови мотивації на зміну моделі, рефлексивного усвідомлення реальних причин та їх наслідків. Це актуально тому, що серед нагальних завдань сучасної наукової та практичної педагогіки та психології – допомога людині в тому, щоб бути гармонійною, адекватною та адаптивною у світі з його різноманітністю та постійними змінами. Саме ментальна модель відіграє провідну роль у забезпеченні цієї гармонії, тому доцільним є усвідомлення людиною власної моделі, з її складниками та структурою. Останнє дає можливість змінювати її на більш адаптивну, що є особливо важливим у моменти, визначені самою людиною як кризові.

Ментальна структура, або модель, є базою для індивідуального ментального досвіду. Само слово ментальна структура походить від латинського бути побудованим, інакше кажучи, ментальна модель вибудовується, накопичується та змінюється в досвіді суб’єкта в процесі його взаємодії з предметним світом, світом іншої людини та людської культури загалом.

Провідна особливість ментальних структур полягає в механізмі їх функціонування. Ментальні моделі відповідають за актуалізацію у певному суб’єктивному просторі відображення, в межах якого і будується конкретний образ конкретної ситуації. Ментальні моделі – це своєрідні психічні механізми, які у “згорнутому” вигляді зберігають інтелектуальний ресурс людини, а під впливом будь-якого зовнішнього впливу можуть своєрідно “розгорнути” організований ментальний простір (тобто динамічну форму ментального досвіду). Кожна людина – це частка неосяжного величного Всесвіту, і якщо в поведінці та думках людини, в її ментальній моделі присутній зв’язок з реальністю такої істини, тоді ментальна модель набуває якості власне саморозгортання особистості у світі, але напрямок такого „розгортання”, стиль його, вибори людина робить індивідуально, але в руслі певних сталих ментальних моделей.


Ментальна модель як форма ОБРОБКИ досвіду


Рис. 1.

Рівні

Зміст

1. Рівень інтегруючий

Ментальна модель людини

– „вісь”

2. Рівень контекстний (ментальний аспект контексту- МАК)

МАК-

робота

МАК- відпочинок

МАК- відносини

МАК- тіло, стать

МАК-розвиток

МАК-

фінанси тощо

3. Рольовий рівень

Ролі

особистості

у контексті:

ПРИКЛАД

Ролі робочого контексту:

Службовець,

Професіонал,

Експерт

Керівник,

Колега,

Підлеглий

4. Ситуаційний рівень

Конкретна ситуація, зумовлена ролями особистості.

5.Результативний рівень

Власні прогнози особистості з приводу

її діяльності.

Побудова несвідомої блок-моделі.

6. Рівень наслідків

Дії, побудовані через неусвідомлену ментальну модель. Ефекти діяльності:

емоційний стан, вимірювані результати тощо.


Свідомість людини може діяти як дзеркало, що відображує реальний стан організму: це монітор відображення. Але в людині можна помітити і результат фальсифікуючого впливу, який викривляє відбиток відповідно до усталеної в ментальній моделі програми поведінки згідно до контексту, рівня ментальної моделі за мал.1.

Існують механізми, які дають змогу змінювати структурну побудову ментальної моделі, тобто ми можемо впливати на трансформацію ММ через спеціально організовані методи. Перепідготовка – як частина наслідків, буде успішною, якщо запит на перекваліфікацію, обраний фах відповідає певному віковому та психологічному періоду дорослої людини, якщо усвідомлені причини, що привели до перекваліфікації дорослого. Інакше є ризик, що перепідготовка буде неефективною, не принесе очікуваних змін та гармонізації людині

Ментальна модель обумовлена соціокультурним впливом на особистість та психофізіологічними особливостями індивіда, тому людина намагається структурувати та узагальнювати всі знання, якими оперує в певну епоху, скласти мозаїчну картину світу, відносин з іншими, своїх проблем і майбутнього. З наукової позиції це намагання має більш методологічний характер, проте по суті це природний потяг до опрацювання «незнаного» в «зрозуміле», інакше кажучи – постійна перепідготовка.

Отже, будь-яка модель завжди існує в певному середовищі – системі, має структуру. Потрібно чітко розрізняти ці поняття.

Система ментальної моделі   це набір певних елементів, що мають певні зв’язки, які надають їм нової якості – цілісності. Кожна зміна зв’язків, набору елементів чи засобів пов’язування змінює систему, надає їй нових якостей. Отже, ми можемо говорити лише про схему системи, консервовану на певний проміжок часу.

Модель є системою у період стабільності своєї діяльності, тобто не у кризових моментах. Наприклад, доросла людина середнього віку має родину, професійно заангажована, життя здається для неї сталим і врівноваженим, велика кількість автоматичної, несвідомої поведінки (керувати автомобілем по дорозі на роботу, відводити дитину до школи, вечеряти зі сім’єю тощо) ” [2].

Проаналізуємо поведінку людини у випадку втрати робочого місця або змін у родині (дитина поїхала навчатися, закохався в іншу жінку, захворіли близькі тощо), тобто настала кризова ситуація – і система, яка керувала взаємодією зі світом, близькими і собою (тобто ментальна модель) зазнає трансформації – цілісність зникає – ту саму поведінку людина сприймає з іншої позиції. Вже немає потреби відводити дитину до школи, ввечері сім’я вже не така приваблива, виникає відчуття власної непотрібності чи хибності обраного шляху (у зв’язку з розумінням, що часу та сил на зміни менше) – отже, ментальна модель потребує нових елементів – змін, зміни диспозиції елементів, доповнення, певні елементи зникають цілком. Тепер наша особистість зранку приймає довго душ, і до роботи йде пішки, ввечері затримується на роботі, намагається набути нового фаху, або занурюється у нові форми поведінки – починає створювати нові стосунки, тощо.

Мине час кризової трансформації і система набуде сталості – створено буде іншу цілісність. Після участі в тренінгу та аналізу власної ментальної моделі одна учасниця дійшла до висновку, що закінчився так званий «жіночий біологічний» цикл – діти виросли, краса, за її думкою, минула, увага чоловіків як до бажаної жінки - зменшилася, на роботі звикли до її ролі, і не бачать розвитку для неї, а вона не була готова до реалізації соціальної, чекала подібних/звичних моделей у майбутньому, що й спричинило кризу. Вона згадала, що все життя мріяла бути кравчинею, але батьки настояли на економічній освіті. Вона зізналася, що без такого аналізу пішла би вчитися на продавця косметики, що не дуже подобалося, але друзі радили. Здобувши на курсах освіту кравчині, жінка почала працювати в новому місці – ательє мод, знайшла нових друзів, поліпшився її стан здоров’я, що вона пояснювала тим, що у неї „відкрилося нове життя”, і жінка стала відноситися до себе краще.

Психофізіологічний вплив на індивідуальну побудову ментальної моделі обумовлений також анатомічними та фізіологічними особливостями нервової системи. Існують механізми, які дають змогу змінювати структурну побудову ментальної моделі [2].

Ментальна модель обумовлена соціокультурним впливом на особистість та психофізіологічними особливостями індивіда і змінюється у взаємодії з цими чинниками.

Уявімо взаємодію людини та світу як блок- схему (рис. 2),




Забарвлене коло презентує особистість, частиною якої є ментальна модель (ММ).

ММ тут створює уявлення про світ на основі таких внутрішніх складників:

емпіричний досвід особистості;

внутрішнє відтворення впливу оточуючого міні- та максі-середовища (у вигляді інтеріоризованого знання, причетності до культури, традицій);

інструментарій особистості, тобто загальний проект власної діяльності, можливих актів діяльності мисленнєвої та поведінкової;

онтологія особистості, „in se”[3];

вантаж особистих невирішених питань, кризових станів, акцентуацій, копінгових механізмів особистості тощо.

Через „трансформатор” – механізм взаємодії з довкіллям, ММ активує певні частини досвіду, створює проект діяльності. Частина цієї миследіяльності залишається поза свідомістю, усвідомлення можливе через організацію рефлексії. Трансформатор здатен коригувати проект. Стрілочками „1” і „2” позначено зворотний зв'язок, що вмикає корективи, які йдуть від трансформатора до ментальної моделі. Сам процес „вмикання” корекції є важливим та потребує детального вивчення. Блок „Х” є частиною функції адекватності, ефективності ментальної моделі, саме від цього блоку залежить, чи зможе людина сприйняти реакцію світу на її дії, чи адекватною буде реакція та набутий досвід, чи буде створено внутрішній запит на розвиток та вдосконалення знань, поведінки. До того ж реакція світу на діяльність особистості не завжди буває досить чіткою, інколи світ реагує ледве помітними сигналами – тож від сенситивності, здатності людини відчувати найменші подразники також залежить ефективність взаємодії з навколишнім середовищем. Інколи ж світ реагує не на користь для людини, і, навпаки, людина може обробити цю реакцію лише суб’єктивно.

Наприклад, на одному нашому тренінгу чоловік 40 років, одружений, має двох дітей, працює за фахом інженера в науково-дослідному інституті з невеликою платнею розповів таку історію: він розробив з другом-бізнесменом проект певного інженерного розв’язування, яке могло б принести йому фінансові прибутки. Вони разом спроектували майбутнє, створили коло замовників, і бізнесмен поїхав у справах. Оскільки інженер не мав досвіду успішної фінансової діяльності, а з другом вони не обговорили собівартість проекту, то інженер реалізовував свою ідею з 5% надбавкою на собівартість, до того ж він передавав безкоштовно документи на виріб. Коли повернувся його друг, ситуація була такою: клієнтів не було, прибуток становив 400 у.о. (після аналізу з’ясувалося, що це дві ЗП інженера), а інша фірма вже налагоджувала масове виробництво цього виробу за більшими цінами.

Коли ми проводили функціональний аналіз ситуації, чоловік казав, що друзі та знайомі радили йому обрати іншу стратегію поведінки, але він не прислухався. Бо звик “як завжди”. Останньою краплиною стало те, що вони посварилися з другом-бізнесменом, котрий пробачив другові помилки, але наполягав на зміні його моделі поведінки та відносин з фінансами, а наш учасник не погоджувався. Цей учасник прийшов на тренінг з настановою, що в нього навіть чудові ідеї не приносять користі, і в сучасному світі для нього немає місця.

У цій ситуації не працював механізм рефлексивного аналізу сигналів зміненого середовища, набули сили механізми захисту, які блокували розвиток – трансформацію, але був присутній конструктивний потяг до аналізу, що ми й зробили на тренінгу системо-миследіяльнісної парадигми. В результаті тренінгу було віднайдено помилкові кроки, механізми блокування адаптивних трансформацій, покращився емоційний та фізіологічний стан (минув надокучливий головний біль). Проводячи психологічний аналіз ситуації, ми віднайшли причини такої неефективної поведінки, і у чоловіка виник запит на навчання з психології, він зрозумів, яких саме інструментів йому не вистачало.

Отже, можна зробити висновок, що психологічний аналіз функціонування ментальної моделі допомагає дорослій людині створити актуальний конструктивний запит на перепідготовку з урахуванням причин, які стали на заваді ефективній соціальній діяльності особистості.


ЛІТЕРАТУРА

Ільіна Ю.М. Ментальні моделі особистості: теоретичний аналіз // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2003. – С. 152-157.

Колмогоров А.Н. Жизнь и мышление как особые формы существования материи. // О сущности жизни. – М., 1964. – С. 75-84.

Менегетти А. Учебник по онтопсихологии. Пер. с итальянского ННБФ «Онтопсихология». – М.: ННФБ «Онтопсихология», 2005. – 608 с.