Реферат: Педагогічний словник

ПЕДАГОГІЧНИЙ СЛОВНИК

http://socpedagogika.narod.ru/Slova.html


http://socpedagogika.narod.ru/Slova.html


МИСЛЕННЯ * психологічний процес із відкриттям (можливо - суб'єктивно, тобто для того, хто мислить) нових знань, вирішення проблем на основі переробки отриманої інформації (Педагогика и психология. - Л/., 1996. - С.81);
* опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів, фактів, явищ об'єктивної дійсності в їх суттєвих зв'язках та відношеннях (Падаяка О.С. та ін. Педагогічні технології: Навч. посібник. - К., 1995. - С.бО);
* внутрішнє оперування інформацією (даними, новинами), її відбір та обробка, завдяки якій приходять до опосередкованого й узагальненого пізнання дійсності (Оконь В. Введение в общую дидактику. - А/., 1990. -С.147);
* рух думки, що розкриває зв'язок, який веде від окремого до за гал ь: ного та від загального до окремого. Мислення - це опосередковане, засноване на розкритті зв'язків, відношень, та узагальнене пізнання об'єктивної реальності (Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2 т. Т.1. - М., 1989. - С.361);
* вища форма активного відображення об'єктивної реальності, що полягає у цілеспрямованому, опосередкованому й узагальненому відображенні суб'єктом суттєвих зв'язків і відносин дійсності, у творчому створенні нових ідей, прогнозуванні подій і дій (відповідно до мови філософії); функція другої сигнальної системи дійсності (за мовою фізіології вищої нервової діяльності), понятійна (в системі мови психології") форма психічного відображення, властива тільки людині, яка встановлює за допомогою понять, зв'язки й відносини між феноменами, що пізнаються (Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. - М, 1984. - С.71);
* опосередковане та узагальнене відображення дійсності засобами аналітико-синтетичної діяльності (Лернер И.Я. Процесе обучения и его закономерности. - М, 1950. - С.37);
* опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності у їх суттєвих властивостях, зв'язках та відносинах (Педагогическая энциклопедия Т.2. - М, 1965. - С.899);
* процес свідомого відображення дійсності у таких об'єктивних її властивостях, зв'язках та відносинах, які недосяжні чуттєвому сприйняттю (Леонтьев А.Н. Очерк развития психики. - М, 1947. - С. 71).

Види мисленняі
* за конкретними ознаками (зміст, характер завдань, ступінь новизни) мислення поділяють на конкретно-дійове, наочно-образне, абстрактне; практичне і теоретичне; репродуктивне і творче (Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К., 1997. - С.208);
* теоретичне (абстрактне); образно-теоретичне; наочно-дійове; наочно-образне (Педагогика и психология. - М., 1996. - С.82-83)* емпіричне (вчить дітей бачити реальні факти, явища, фіксувати та накопичувати їх); абстрактне (уміння виявити у відібраних явищах, фактах їх сутність); формально-логічне (уміння бачити та встановлювати очевидні зв'язки та залежності між різними фактами, явищами, подіями); діалектичне (уміння розуміти суперечності реальної дійсності); конкретно-історичне (уміння бачити суспільні явища в усіх їх зв'язках та опосередкуваннях, виділяти суттєве, загальне); художнє (своєрідний синтез, діалектична єдність усіх типів мислення, постійний рух у пізнанні від загального до конкретного та від конкретного до загального) (Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М., 1996. - С.330);
* діалектичне, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне, продуктивне, системне (Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології: Навч. посібник. - К., 1995. - С.61);
* теоретичне мислення; наочне мислення; образне мислення; абстрактно-теоретичне мислення; художнє мислення; практичне мислення (Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2 т. Т. 1. - М., 1989. - С.388-395);
* діалектичне мислення (уміння бачити у явищі єдність протилежностей, боротьбу цих протилежностей, виявляти тенденції їх розвитку, бачити зародження нових);
логічне мислення (оволодіння людиною прийомами логічної обробки знань, тобто встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями й раніше вивченим матеріалом, приведення їх у певну впорядковану систему. Воно характеризується умінням давати визначення понять, а також оволодінням прийомами міркування, доказу, спростування, виведенням висновків, висуванням припущень (гіпотез, прогнозів);
абстрактне мислення (уміння людини відволікатися від несуттєвих, другорядних ознак, виділяти загальні й суттєві та на цій основі формувати загальні поняття);
узагальнене мислення (уміння знаходити загальні принципи або способи дії, що поширюються на певну групу явищ);
категоріальне мислення (уміння об'єднати поняття в класи та групи на основі деяких найбільш суттєвих ознак схожості);
теоретичне мислення (здібність до засвоєння знань високого рівня узагальненості, розуміння наукових основ та принципів розвитку тих чи інших галузей знання);
індуктивне мислення (рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень);
дедуктивне мислення (рух думки від загального до окремого, поодинокого);
алгоритмічне мислення (уміння точно слідувати інструкції або розпорядженню, що вказує строгу послідовність у здійсненні певних дій, які забезпечують отримання потрібного результату);
технічне мислення (розуміння наукових основ та загальних принципів виробничих процесів, психологічна готовність людини до роботи з технікою);
репродуктивне мислення (актуалізація засвоєних знань для виріціен-ня завдань відомого типу або виконання дій у знайомих ситуаціях);
продуктивне (або творче) мислення зв'язане з самостійним вирішенням людиною нових, раніше невідомих задач, яке здійснюється як із спиранням на вже відомі їй знання, так і з залученням нових даних, способів та засобів, необхідних для їх вирішення;
системне мислення (здатність людини бачити зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, що лежать в основі їх розвитку тощо) (Ильина Т.А. Педагогика. - М, 1984. - С. 70-71);
* практичне мислення; конкретно-образне мислення; теоретичне мислення (Общая психология/ Под ред. В.В. Богословского. - М., 1973. - С.236)