Реферат: Черкаське територіальне відділення Малої академії наук України

Міністерство освіти і науки України Мала академія наук України
Черкаське територіальне відділення Малої академії наук України


Секція зарубіжної літератури





Роботу виконала
Мельник Віта Михайлівна
учениця 10 А класу

Маньківської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №1 Черкаської області

Науковий керівник –

Северин Ольга Захарівна

учитель-методист зарубіжної літератури

Маньківської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №1 Черкаської області

Науковий консультант –

Лінчевська Валерія Василівна

старший викладач зарубіжної літератури

Уманського державного педуніверситету ім. П. Тичини

Науковий рецензент –
^ Ріднева Любов Юріївна
Зав. кафедри зарубіжної літератури та російської мови

Уманського державного педуніверситету ім. П. Тичини

кандидат філологічних наук, доцент


Маньківка 2006


Вступ
Кожен день, кожен час

Нашого життя – це момент

Звитяжної Боротьби

Пауло Коельо

Тисячоліттями суспільство намагалося розгадати таємниці життя, створювало міфи, в яких робило спроби осмислити світобудову, займалося магією й алхімією, щоб проникнути в чарівний світ і досягти неймовірного.

Ніколи людині не було байдужим питання про сутність її призначення, місію на Землі. Пошук істини виправдовував зміст життя, приводив до відкриттів, які окриляли, запевняли: не дарма, не дарма... Складався досвід, життєстверджуючий, ґрунтовний. Здавалось би, повтори, доповни своїм. Але кожен щораз усе починає заново. Очевидно, і в цьому частинка нашої суті: щоб повірити, треба самому перевірити.

Людина повинна зрозуміти інших, проникнутися до них повагою, залишатися сама собою і самовдосконалюватися.

Відомий учений, академік Д. С. Лихачов підкреслював: “Якщо жити тільки для себе, своїми дрібними турботами про власне благополуччя, то від прожитого не залишиться й сліду. Якщо ж жити для інших, то інші збережуть те, чому служив, чому віддавав сили” [3, 46]. Суть людини – це її суспільні зв’язки.

Чому не у всіх збуваються мрії та бажання? Пауло Коельо міркує так, що кожного разу, коли ми робимо щось із радістю, задоволенням, це озна- чає: ми слідуємо Своїй Долі. Проте не всім вистачає мужності йти по цьому шляху, добиваючись зустрічі зі своєю заповітною мрією.

Усі люди народжуються однаковими. Та потім одні стають добрими, порядними, а інші – злими, жорстокими. Кожен вибирає свій шлях, яким

прямує до поставленої мети. Але, на жаль, дороги ці теж бувають різними: одні – рівні й легкі, інші – тернисті. І пройти їх можна неоднаково: обійти круті схили й небезпечні повороти або здолати їх. Чому так буває? Залежно від своєї духовності людина обирає шлях досягнення мети.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше за допомогою прийому компаративного аналізу глибоко і всебічно досліджуються художні тексти творів англійського та бразильського письменників, визначено спільні і відмінні риси у вирішенні проблем обома авторами.

Дані літературні шедеври реставрують такі поняття, як істина, довіра до себе, взаємність і повага, співчуття та співпереживання, відродження духовності, кличуть до вічних цінностей.

^ Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше за допомогою прийому компаративного аналізу глибоко і всебічно досліджуються художні тексти творів англійського та бразильського авторів, визначено спільні і відмінні риси у вирішенні проблем обома авторами.

^ Предметом дослідження є творчість письменників англійця Річарда

Баха і португальця Пауло Коельо.

Об’єктом дослідження є повість-притча Р. Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон” і роману П. Коельо “Алхімік.”

Творчість Пауло Коельо досліджували вчені: Д. Копанська, А. Шостак, О. Бакушинська, В. Канаві, М. Чаплигіна, Г. Балтаєва, А. Миронова, В. Ай-хельбергер, В. Щавиньски та інші, а Річарда Баха - Ю. Ключніков, М. Ту- ровська, Ю. Родман та інші.

^ Метою нашого дослідження є вивчення проблеми сенсу буття та призначення людини на Землі за творами Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон” та Пауло Коельо “Алхімік”, використовуючи компаративний аналіз.

Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань:

1. Опрацювання науково-методичної літератури з проблем дослідження

2. Детальний аналіз художніх текстів обох творів.

3. За допомогою компаративного аналізу встановити спільні й відмінні риси у вирішенні даної проблеми обома письменниками.

4. Сформулювати висновки, аргументувати їх.

5. Розробити додатки.

Методи та прийоми дослідження: аналіз, синтез, евристичний метод, прийом компаративного аналізу.

^ Новизна дослідження полягає в застосуванні компаративного аналізу, який сприяє більш глибокому й всебічному вивченню проблеми.

Практичне значення роботи: результати дослідження можуть бути використані вчителями зарубіжної літератури загальноосвітніх шкіл під час уроків додаткового читання та на факультативних заняттях.

^ Апробація дослідження: матеріали наукової роботи апробовані на уроках зарубіжної літератури в 9 – 11 класах Маньківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №1 й дістали схвалення методичної ради школи.

Розділ 1. “Зміст мого життя – збільшувати добро в оточуючому нас світі”

Д.С.Лихачов

1.1.Річард Бах. Особистість і творчість


Річард Бах народився в Оук Парке в 1936 році. Син Роланда і Руфі (Шоу) Бах, американець Ричард Бах є пра-пра-...-правнуком великого композитора Йоганна Себаст’яна Баха. З 1955 протягом чотирьох років Річард Бах навчався в Lonq Beach State Colleqe (зараз Каліфорнійський Державний Університет, Лонг Біч).
Цариною його інтересів було все, що пов’язане з літаками, навіть робота пілота-каскадера в кіно, пілота тактичних винищувачів ВВС, автора технічної авіа літератури і льотного інструктора. Він був задіяний в ролі розповідача і пілота-каскадера на зйомках фільму “Нічого випадкового”, в основі якого лежить його книга.

Незважаючи на те, що авіація була його справжньою пристрастю, він завжди мріяв писати. Ще в старших класах один із його вчителів допоміг йому усвідомити свій потенціал. Із 1959 року у нього була ідея про птаха, що мріяв пройти крізь стіну обмежень і заборон. Вона вилилась у творі “Чайка Джонатан Лівінгстон”. Майже у всіх книгах Баха використовуються літаки, як спосіб донести думку.

Казка-притча “Чайка Джонатан Лівінгстон” пройшла три етапи життя.

Феномен притчі до цього часу загадковий.

Льотчик по імені Річард Бах, пристрасно відданий своєму льотному ремеслу, прогулюючись одного разу по березі каналу Белмонт Шор в штаті Каліфорнія, почув слова “Чайка Джонатан Лівінгстон”. Голос, що промовив ці слова, заставив льотчика сісти за стіл, прокрутив перед його уявним поглядом кінострічку, яку Річард Бах виразив у словесних образах та, на жаль, закінчити її не зміг.

Скільки не старався письменник дописати її власними силами, справа не йшла. Лише через вісім років той же Голос продиктував продовження і закінчення притчі.

Цю версію появи “Чайки” повідомив сам Річард Бах. Відповідаючи на запитання багаточисленних читачів, які просили розшифрувати метафізичний зміст повісті, відповідав, що добавити до написаного нічого не може, тому що, на відміну від романів, в “Чайці” йому не належить жодного рядка.

Друге – земне, реальне - життя “Чайки” не менш дивовижне.

Цього разу роль провидця взяла на себе завідувачка одного з відділів видавництва “Макмиллан”. Вона шукала що-небудь цікаве на популярну тему польотів і побачила в “Джонатані” дещо більше, ніж просто казочку для дітей.

Видавництво прийняло рукопис. Рішення було доповнити її ілюстраціями, і Річард Бах знайшов в повному розумінні співавтора в образі

свого знайомого фотографа-анімаліста Рассела Масона. Історія чайки Джонатан Лівінгстон супроводжувалась знаменитими красивими фотографіями, що відповідали усім перипетіям фантастичного сюжету...

Після цього розпочалось третє, найнезвичайніше життя “Чайки Джонатан Лівінгстон” – суперзірки і месії. Воістину, феноменальним був тріумф твору Річарда Баха, що з’явився окремим видавництвом у кінці 1970 року.

Притча, філософська казка, вірніше всього, поема в прозі звернена автором до тих, як писали раніше, “небагатьох обранців”, хто готовий робити перевагу щоденній бійці за рибні голови безкорисному удосконаленню польоту.

Філософська казка Баха повністю пройнята алегорією. Не випадково видавництво й автор відмовились від початкових мальованих ілюстрацій до “Чайки” і визнали їх занадто “літературними”. Для ілюстрацій до притчі вони використали “документальний” жанр – фотографії. Оригінал землі, моря і неба, польоту чайок придали історії незвичайної чайки деяку ілюзорну достовірність – подібно Голосу, що ніби повідав притчу Річарду Баху, –

ту дивну подвійність враження, на межі неможливого і можливого, яка до “психології тварин” навряд чи могла б існувати.

Не варто нагадувати про шлях, який здійснила авіація – від подолання звукового бар’єру до виходу в космос; щоб пояснити чаруюче і полемічне розуміння вічного питання “для чого?” і безкорисного прагнення до удосконалення.


^ 1.2. Феномен Пауло Коельо


У наш час бразилець Пауло Коельо – один із найпопулярніших сучасних письменників, феномен. У чому ж його феномен? Думаю про це найкраще говорить сам автор: “Іти по шляху світу без забобонів та упереджень”.

Пауло Коельо – найвідоміший сучасний письменник. Подарувала світові справжню людину-легенду країна Бразилія. Його називають “алхіміком слова” у 117 країнах світу.

Рідне місто Коельо - Ріо-де-Жанейро, де він з’явився на світ у 1947 році і проживав із батьком-інженером та матір’ю – мистецтвознавцем.

Коельо – дитина, пізніше юнак, мав важкий характер, не піддавався чужій волі, був не таким, як усі. Йшов своєю дорогою, керуючись особистими смаками і уподобаннями. Батьки сподівались, що Ієзуітський коледж, куди віддали хлопчика на навчання, все змінить. Цього не сталося. Результат перебування у коледжі – страх перед релігією та участь у атеїстичному русі. Батьки визнають сина душевнохворим, і не один раз хлопець потрапляє до психіатричної лікарні. До кінця життя вони шкодуватимуть, що вчинили саме так і проситимуть вибачення у сина.

Театр, радіо, рок-група, журналістика – це далеко не повний перелік того, чим займався Коельо, шукаючи себе, Свій Шлях, Свою Долю. Були на його Шляху і помилки, і хиби. Доля випробовувала його. Але була і мрія, що реалізувалася, бо він палко бажав цього. Коельо став письменником, зіркою світової величини.

Наділений великою творчою уявою, він з дитинства писав вірші. Та 1998 рік зробив його всесвітньо відомим і найбільш читабельним у світі: тираж книжок Коельо сягає 25 мільйонів.

Його ідеалом стала четверта дружина – художниця Христина Ойтисіка, яка допомогла йому повернутися до Бога, вчитися стати успішним.

“Коли я пишу книжку, - відверто зізнається Пауло Коельо, - то веду розмову з єдиною людиною, яку по-справжньому знаю – з самим собою. Тому кожна книжка для мене – це процес самопізнання, який відбувся у таких творах: “Алхімік”, “Вероніка вирішує померти”, “Воїн Світла”, “П’ята гора”, “Бріда”, “Біля річки П’єдри я сів і ридав”, “Одинадцять хвилин”, “Валькірії” і “Заїр”.

Кожні кілька десятиліть видається книжка, яка назавжди змінює її читачів. “Алхімік” Коельо – це саме та книга, яку справедливо вважають сучасною класикою.

Бестселер №1 у 30-ти країнах, з 1998 року входить до першої десятки найпопулярніших у світі книг, перекладений більше, ніж на 50 моами світу, а загальний тираж сягнув уже понад 35 мільйонів книг у 140 країнах.

Випадкова зустріч у Амстердамі приводить письменника до католицького ордену RAM, створеного ще в 1492 році. Тут Коельо починає розуміти мову знаків і передбачень, що зустрічаються на нашому шляху. “Ми живемо в символічному світі. Все наше життя – символ. Життя будь-якої людини - це знак. Пройміться метою, і ви відгадаєте прихований зміст знаків. Навіть не відгадаєте, а просто згадаєте. В своїх книгах я розповідаю про те, в чому більшість боїться собі зізнатись”, - міркує митець.

Відповідно до “ритуалу шляху”, орден скеровує його в паломницьку подорож в Сантьяго де Компостеру. Пройшовши 80 кілометрів по легендарній стежці паломників, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі “Паломництво” ( 1987 р.) та другій – “Алхімік” (1988 р.). “Уся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав Румі”, - зазначає автор.

В основі твору – пригоди Сантьяго, пастуха з Андалузії, який одного разу повів свою отару вслід своїм мріям. Описуючи його шлях і духовне збагачення на цьому шляху, Коельо відтворює символічну мову, що описує людину, її життя і мрії. “Головна думка моєї книги “Алхімік” у фразі, яку, звертаючись до пастуха Сантьяго, промовлює цар Мельхіседек: “Коли ти чого-небудь бажаєш дуже, то весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього” [1, 94].

Про популярність Пауло Коельо “говорять” такі факти:

* У Бразилії створено Інститут Пауло Коельо, який фінансується винятково за рахунок авторських гонорарів, який надає підтримку людям похилого віку із бідних сфер населення й опікує 270 дітей.

*“World Economic Forum” вручив йому найпрестижнішу нагороду “Сrystal Award 1999”. А в лютому 2000 року Коельо провів конференцію на зустрічі “Annual Meeting 2000, що проходив у Даласі.

*Останні п’ять років письменник - почесний гість “Світового Економічного Форуму”, де читає лекції.

*Пауло Коельо був прийнятий його Святійшим папою Римським Іоанном Павлом ІІ у Ватикані в квітні 1999 році.

*Державною Радою Іспанії, на визнання літературної діяльності, нагороджений Золотою медаллю Галіції в липні 1999 року.

*Французький уряд присвоїв Орден Почесного Легіону в березні 2000 року.

*Пауло Коельо - спеціальний радник програми ЮНЕСКО “Духовна конвергенція і міжкультурний діалог”.

*Перший не мусульманський письменник, який відвідав Іран із часу революції 1979 року. Після його візиту в червні 2000 року Міністр з питань культури і ісламу Мохаджерані вперше дозволив публікації творів зарубіжного письменника.

*У червні 2001 року брав участь у Расселовському Трибуналі з Прав людини в Берліні, на якому було розглянуто питання необґрунтованого розташування в психіатричні заклади. Крім того, входить у комісію “Свобода Думки” при Берлінському університеті.

*У серпні 2001 року відвідав дитячий літній табір “Проект Веселка”, де зустрівся із молоддю Боснії, Герцеговини та Югославії.

*Нагороджений премією ВАМВІ 2001 в галузі культури. ВАМВІ – одна

із найпрестижніших нагород у Німеччині. Інші нагороджені – Катрін Деньов і Рудольф Джуліані.

*У 2000 році в Ірландії вийшов документальний фільм “Сім днів з Пауло Коельо”, а в 2001 році японське телебачення показало спеціальну програму з Пауло Коельо “Шляхи Сантьяго”, легендарному шляху паломників, який письменник пройшов у 1986 році.

*У вересні 2002року вийшов цикл передач “Клуб подорожуючих”, присвячених “Шляхам Сантьяго”, в якому провідником російської знімальної групи був Пауло Коельо.

*У січні 2001 року в Даласі на Міжнародному Економічному Форумі був призначений членом Ради Фонду Суспільних Ініціатив Швабії і взяв участь у Раді в номінації переможця Фонду соціальних проектів.

*”Алхімік” рекомендований для позакласного читання у школах Франції, Італії, Португалії, Бразилії, Тайвані, США й Іспанії.

*”Алхімік” рекомендований для читання Вищою школою бізнесу Чиказького Університету.

*Права на екранізацію “Алхіміка” були придбані Warner Brothers.

*У липні 1994 року “Алхімік” вперше з’явився у французьких списках бестселером і залишився там до сьогоднішнього дня.

*Шанувальниками Коельо є – Жак Ширак, Біл Клінтон, Шімон Перес, Мадонна, Джулія Робертс і багато інших.

*Пауло Коельо – автор недільної колонки в “J Globo”, найтиражнішої газети Бразилії. Успіх колонки був настільки великим, що її стали друкувати ще 33 газети по всьому світі, враховуючи такі престижні видання як “Il Corriere della Sera” в Італії, “Welt am Sonntag” у Німеччині, “China Times” у Тайвані, “Zwierciadlo magazine” у Польщі, “Dnevnik” у Бразилії, “Anna magazine” в Естонії, “Romania Libera” в Румунії, “Grupo Correo” в Іспанії.

Письменнику – 58, але у ньому до цих пір живе дух молодого хіпі, яким він був колись, живе прагнення до подорожей, до зміни місць. Від подорожей отримує велике задоволення: “Подорожі багато чому мене навчили і допомогли полегшити моє життя. Коли збираємось в дорогу, то не можемо взяти з собою всі речі. Беремо лише найнеобхідніше. А подорожуючи по життю, від народження до смерті, ми чомусь тягнемо за собою багато зайвого, і дуже боїмося що-небудь втратити, хоч це щось робить наше життя важчим. І ще – під час подорожей, опинившись у незвичних умовах, вимушені змінювати себе, вимушені пристосовуватись до оточуючих людей, ставати більш відкритими і довірливими”.

Паломництво, подорожі для Пауло Коельо – це чудовий спосіб познайомитися з тими частинками самого себе, які могли б залишитись непізнаними до самої смерті. Це спосіб згадати себе справжнього. Звичайне життя, коли уже все здається давно відомим і зрозумілим, - це існування, зі всіх сторін обмежене стінами, які постійно будуємо і ми самі, і суспільство. Подорож допомагає подолати ці стіни, які, насправді, не тільки ззовні, але й усередині нас. Коли вони зникають, вмить опиняємося в океані власної душі, донині невідомої. Коли в дорозі, повинні довіряти людям, тому що, не знаючи їх, залежимо від них. У дорозі стаємо невинними, мов немовля. Не маємо знань про те невідоме, куди ступаємо, тому немає і упереджень Ми чисті в сприйнятті. І, на кінець, у дорозі повинні спілкуватися з незнайомими людьми, в протилежному випадку повернемося у власну самотність. Життя переконало нас в тому, що наш ангел-охоронець, так же як і наш демон-спокусник, спілкуються із нами через вуста інших людей. Стає зрозуміло, що від нас, і тільки від нас залежить, що почерпнемо із своєї подорож.

Найпривабливішими для письменника є гори, можливо тому, що народився і майже все життя провів на березі океану. Для нього гори – це втілення чоловічого початку: твердість, непоступливість, прагнення до переваг. Але в усьому потрібна рівновага. І тоді його тягне до моря, води, адже це символи жіночого початку: плинність, мінливість, ніжність. Для Пауло море і гори – це ті символи, які допомагають йому триматися свого шляху. Адже, йдучи по ньому, доводиться використовувати як дисципліну й непохитність, так гнучкість і здібність пристосовуватися.

Пауло завжди прагнув зрозуміти людей: “... для мене дуже важливо знати, що я можу розділити свою душу з тими, хто мене розуміє,” – так говорить він у одному із інтерв’ю. Він вірить в те, що “життя – загадка, яку треба вміти прийняти, і не мучити себе постійним запитанням: “У чому сенс мого життя?” Краще самим наповнити життя сенсом і важливими для вас речами... “Життя – постійна боротьба,.. Але не добра зі злом, а зі страхом незвіданого. Зло приходить зі страхом, паралізуючи людину. І в той же час, коли його вдається пересилити, проявляється добро. Я також повен страхів, як і всі. Але я не даю їм зупиняти мене, взагалі вважаю, що ми живемо в той час, коли кожна людина повинна зробити свідомий вибір на користь добра.

Коельо ніколи не стоїть на місці – така велика в ньому тяга до самовдосконалення: “Я вважаю, що люди витрачають даремно свій час, займаючись самовдосконаленням, копіюючи інших людей. Що означає стати кращим? У моєму розумінні – це щоденна боротьба в пошуках своєї мрії. Якщо людина йде своїм шляхом, то вона вдосконалюється. А якщо вона стоїть, чекаючи якихось змін, до того як прийме рішення, то ніколи не зійде з місця.”

У чому ж мудрість його книг? Чому він став одним із найбільш читабельних письменників сучасності? Сам Пауло Коельо на питання, чому навчають читача його твори, відповідає так: “Не думаю, що мої книги взагалі будь-чому здатні навчити. Книги – це лише каталізатор, який допомагає людям згадати те, що вони уже давним-давно знають. У своїх книгах я просто розповідаю про те, у чому багато хто боїться собі зізнатися. Тому, хто не зустрівся із розчаруванням у самому собі після моїх книг: “Повір, що ти не одинокий! Таких, як ти, багато. Просто згадай свою мрію або мету і йди до неї своїм особистим шляхом. Тому що тільки ти можеш чогось досягти”.

Хоч і говорить письменник про те, що його книги, не здатні чому-небудь навчити, але, напевне, прочитавши їх, кожен задумається над питанням: “Добрі ми чи злі? Чи здібні перемогти внутрішні конфлікти? Чи зможемо сприймати кожен день як диво дароване Богом?” Та й життєві тези Пауло Коельо примушують задуматись про сенс свого життя:

*Усі люди різні, і повинні робити все, щоб такими й залишатися.

*Кожній людині пропонується два шляхи дій: один – через вчинки, інший – через роздуми. Обидва приводять до одного й того ж.

*Коли ти чогось бажаєш, то весь Всесвіт допомагає тобі досягти цього.

*Кожному дається два дарунки: здібності й талант. Здібності ведуть людину до зустрічі із своєю долею, а талант зобов’язує ділитися з іншими. Людина повинна знати: коли використовувати здібності, а коли – талант.

*Кожен благословляється іти правильним шляхом і хибним. Адже навіть у безвиході завжди є стежина, яка веде до істини.

*У кожного своє Особисте призначення в житті, і тому людина живе в світі. Воно надихає і визначає її вчинки.

*Одна частина особистого призначення може на якийсь час бути зупинена, але не забудь повернутися до неї при першій же можливості.

*Кожен, хто живе, повинен знати дві мови – мову суспільства і мову знаків (передбачень). Один потрібен для спілкування з собі подібними. Інший – щоб розуміти небесні послання.

*Усе, що відбувається в теперішньому, впливає на майбутнє і є спокутою минулого.

З 15 по 20 вересня 2004 року бразильський письменник, “сучасний класик світової літератури” – Пауло Коельо перебував в Україні, яка дуже привітно приймала гостя. Сам він прокоментував це так: “Мені подобається подорожувати, і я радий, що приїхав в Україну. Ця країна уже написала книгу в моїй душі. Столиця України нагадує мені рідне Ріо-де-Жанейро. А день мого народження – 24 серпня – співпадає з днем Незалежності вашої країни”[32, 6].

Кожного разу, відкриваючи нову книгу Коельо, ловлю себе на думці, що оточуючий світ, розсипається переді мною прахом єгипетських мумій, і крізь щілини в дерев’яній підлозі Реальності в моє життя вривається світ Чарівництва. Взагалі, книги Пауло Коельо одинакові, про щоб вони не були, головним у них завжди залишається боротьба Добра зі Злом, коли Ангели і Демони ведуть боротьбу за Душу людини. Звичайними словами, просто і зрозуміло на 200 сторінках автору вдається те, на що є нездатними товсті підручники і філософські книги – допомогти людині осягти прописні істини -

що таке добро і зло, яким є важливим вибір, який кожен із нас робить один раз у своєму житті, і, головне, як зробити цей вибір.

Розділ 2. Проблема сенсу буття та призначення людини на Землі за творами Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон” та Пауло Коельо “Алхімік”


^ 2.1. “... добро – це... уміння бачити і відчувати прекрасне”

Д. С. Лихачов

Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше. Виховуй у собі людську душу. Основний засіб самовиховання душі – краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Говорять: ”Краса врятує світ!” Хочеться додати: “Краса і доброта врятують світ! Етимологія слова “добрий” мінялася. Були часи, коли слов’яни цим словом оцінювали зовнішність і красу людини. Тому краса і доброта – це слова дуже близькі: добра людина завжди красива.

“Краса – могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості. Найважливіше завдання... бачити в красі навколишнього світу духовне благородство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі”, - стверджує В. О. Сухомлинський[21, 369].

Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці “Маленький принц” сказав: “Найголовніше – те, чого очима не побачиш”. Що це – “те”? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Виходить, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... У милосерді, чуйності, здатності любити, у всіх учинках людини, - у її душі. Це гармонія із самим собою і навколишнім світом. Вона руйнує стіну непорозуміння, зла, ненависті, зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка світиться нею.

Один із київських журналістів згадує: “Після спілкування з Пауло Коельо ми спускалися ліфтом з останнього поверху з часточками щастя”.Так, ця людина випромінює навколо себе спокій і тиху радість, чого нам так бракує. Щастя від спілкування з ним переходить у блукаючу посмішку, яка сяє на обличчях тих, хто його оточує, і не має значення, якого вони віку. Такими якостями наділені герої книжок Пауло Коельо та Річарда Баха, зокрема Сантьяго – пастух з Андалузії та Чайка Джонатан Лівінгстон.

“Чайка” Р. Баха як була, так і залишається єдиним шедевром, що чарує читача своєю дивовижною красою. І ще – витонченим смутком, тим, про який писав Пушкін: “печаль моя светла”. Це не спогад про пережиту і минулу радість, але саме смуток про майбутнє безмежне життя. Шлях до якого лежить через запаморочливі і важкі польоти... Даний твір прикрасив своєю появою усю світову літературу ХХ століття. А для тих, хто шукає вдосконалення у душі, повість стала своєрідним посібником розвитку духовності, тобто руху на шляху до Істини.

Христос, як відомо, заборонив клястися небом і землею. Але, можливо, простить Він клятву Красою “Чайки”, тому що в ній зображена Істина.


^ 2.2. Компаративний аналіз повісті-притчі Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон” та роману Пауло Коельо “Алхімік”


Річард Бах

“Чайка Джонатан Лівінгстон”

Пауло Коельо

“Алхімік”
Спільне Мрії
«Це був тріумф. Він розумів це вершина швидкості! Двісті чотирнадцять миль за годину! Величніша миттєвість в історії Зграї – справжній прорив. А для Чайки Джонатана Лівінгстона ця миттєвість означала початок нової епохи.»

[3, 22]

«Так Джонатан став першою на землі чайкою, яка досягла основи мистецтва вищого пілотажу.»

[3, 23]

«Досконала швидкість – це не тисяча миль на годину. І не мільйон. І навіть не швидкість світла. Адже будь-яке число – суть межі, а межа завжди обмежує. Досконалість же – без-межна. Тому досконала швидкість – це коли ти просто знаходишся там, куди збираєшся потрапити.»

[3, 39]

«Непогано було б ще небагато попрацювати над усвідомленням контролю…»

[3,42]

«Невже вони ні на секунду не задумуються про те, які перспективи відкриються перед ними, якщо вони навчаться літати по-справжньому. »

[3, 49]


«Чому ж не у всіх збуваються бажання і мрії? Перше полягає у тому, що людину з раннього дитинства переконують, що те,що вона в житті більше за все бажає, просто не здійсненно.»

[8, 6]

«Тому Воїн Світла повинен володіти терпінням, таким необхідним йому у важкі моменти життя, і завжди пам’ятати, що весь Всесвіт сприяє тому, щоб його бажання здійснилось, хай навіть незбагненним для нього чином.»

[8, 7]

«Усі люди, поки вони ще молоді, знають свою Долю. І в цей період життя все зрозуміло і все можливо. Вони не бояться мріяти і прагнуть до всього того, що їм хотілось би робити. Але з плином часу таємнича сила починає їх переконувати в тому, що добитися втілення їх Долі неможливо.»

[8, 43]

«Коли ти чого-небудь бажаєш, весь Всесвіт буде сприяти у тому, щоб твоє бажання здійснилося.»

[8, 44]

«У Безсмертних не повинно бути бажань, тому що у них тут немає свого шляху.»

[8, 56]

«Поки вдача нам допомагає, потрібно ловити мить, потрібно робити все, щоб допомогти їй, так як вона нам допомагає.»

[8, 80]

«Ніколи не відмовляйся від своєї мрії. Йди за знаками.»

[8, 93]

«Коли чого-небудь захочеш дуже, то весь Всесвіт буде сприяти тому, щоб бажання твоє збулося.»

[8, 94]

«Коли чого-небудь бажаєш всією душею, то приєднуйся до Душі Світу. А у ній зібрана велика сила.

… це властивість не одних тільки людей: душа є у всього на світі, будь це камінь, рослина, тварина чи навіть думка.

Усе, що не є на землі, постійно змінюється, тому що і сама земля – жива і теж володіє душею. Усі ми – частинка цієї Душі, тому що самі не даємо собі звіту у всьому тому, що вона постійно робить нам на благо.»

[8, 112-114]

Щастя
«І там, вночі на висоті сто футів Джонатана раптом осяяло, і весь його біль, і всі його завершені рішення –

все разом зникло, ніби ніколи не існувало.»

[3, 19]

«Джонатан відчував, що живе, він трохи тремтів від радісного почуття задоволення і пишався тим, що переміг свій страх. Проте незабаром була сила, і радість і чиста краса.»

[3, 21]

«Сірий сум, і страх, і злість – це причини того, що життя таке коротке. Усвідомивши це, Джонатан звільнив свої думки від туги. Страху і злоби, і жив дуже довго, і був по-справжньо-


му щасливим.»

[3, 29]

«Секрет щастя в тому, щоб бачити все, чим прекрасний і відомий світ, і ніколи при цьому не забувати про дві краплі масла в чайній ложці.»

[8,55]

«Сантьяго, ледве піднявшись, останній раз поглянув на піраміди. Вони посміхнулися йому, і він посміхнувся у відповідь, відчуваючи, що серце його переповнюється щастям.»

[8,219]

^ Страх у житті головних героїв
«Джонатан відчував, що живе, він трохи тремтів від радісного почуття задоволення і пишався тим, що переміг свій страх. Проте незабаром була сила, і радість і чиста краса.»

[3, 21]

«Цікава річ, Джон, - задумливо сказав Саллівен, який стояв поряд, ти, мабуть, зовсім не боїшся нового, а коли і трішки застерігаєшся, то набагато менше, ніж будь-хто із тих, кого я зустрічав за десять тисяч років.»

[3,43]


«Третя пересторога: страх невдач і поразок.»

[8, 7]

«Остання пересторога: страх перед здійсненням мрії всього його життя.»

[8, 8]

«Я боюсь, що, коли мрія стане дійсністю, мені більше не варто буде жити на світі.»

[8, 82]

«Усі ми боїмося втратити те, що маємо, чи наші посіви, чи саме наше життя. Але страх проходить, варто лише зрозуміти, що і наша доля, й історія світу пишуться однією рукою.»

[8, 110]



^ Філософія життя

«Будь-яке зіткнення означало миттєву смерть.»

[3, 22]

«Наскільки багатшим тепер стане життя! Адже якщо раніше воно полягало у нудній суєті – берег – судно – берег, - то тепер воно наповнилося змістом!»

[3, 24]

«Ми здатні здобути волю. І ми можемо навчитися літати!»

[3, 24]

«Нам не дано зрозуміти зміст життя. Очевидно, у ньому лише одне: у цей світ ми приходимо для того, щоб їсти і за рахунок цього як можна довше у ньому існувати.»

[3, 26]

«Ми просто живемо плинним моментом.» [3,36]

«Навчись бачити …, сприймаючи те краще, що є в інших, і допомагаючи їм самим це краще роздивитися.»

[3, 68]

«Щоб роздивитись головне, потрібно користуватися розумінням. Ти все знаєш, необхідно тільки зрозуміти це. І тоді відразу стане ясно.»

[3, 69]

«Продовжуй шукати себе і знаходити. Щодня ближче пізнавати свою справжню природу …»

[3, 69]


«У тому-то і зміст буття, щоб сім раз упасти і вісім стати на ноги.»

[8, 8]

«Життя тим цікаве, що у ньому сни можуть ставати явністю.»

[8, 29]

«Коли тебе оточують одні і ті ж люди – так як це було в семінарії, - то якось само собою виходить, що вони входять в твоє життя. А ввійшовши, вони через деякий час намагаються його змінити. Коли ти не стаєш та-ким, яким вони хочуть тебе бачити, - ображаються. Кожний досконало точно знає, як саме потрібно жити на світі. Тільки своє власне життя ніхто чомусь не може налагодити.»

[8,35]

«Люди дуже рано взнають, як їм здається, в чому сенс життя. Через те вони так рано від нього відмовляються. Так влаштований світ.» [8, 46]

«Усе на світі має свою ціну.»

[8, 47]

“Зупинити річку життя неможливо.”

[8, 88]

«У будь-якій справі рішення – лише

початок.» [8, 101]

«Існує таємний ланцюг зв’язаних однією з іншими подіями.»

[8, 106]

«Що трапилось одного разу, може ніколи більше не повторитись. Але те, що трапилось двічі, обов’язково станеться і втретє.»

[8, 211]

«Кожна людина на Землі, чим би вона не займалася, грає головну роль в історії світу. І зазвичай, навіть не знає про це.»

[8, 214]




Відмінне

^ Призначення життя головного героя
«Проте Чайки, на ймення Джонатан Лівінгстон не було в натовпі. Він тренувався.»

[3, 11]

«Але ж для багатьох має значення не політ, а лише їжа. Проте для Чайки на ймення Джонатан Лівінгстон важливим був політ, а їжа – це так… Тому що найбільше у світі Джонатан любив літати.»

[3, 12]

«Просто мені цікаво: що я можу у повітрі, а що – не можу. Я просто хочу знати.»

[3, 13]

«Але ж як багато всього ще потрібно пізнати!»

[3, 14]

«Через те незабаром Чайка Джонатан знову опинився в морі – він вчився в самотності, голодний і щасливий.»

[3, 14]

«Цього разу об’єктом дослідження була швидкість, і за тиждень практики Джонатан дізнався про швидкість польоту більше, ніж найшвидша чайка досягає за все життя.»

[3, 15]

«Безвідповідальність?! – вигукнув він – Та що ви, брати?! Яка ж тут безвідповідальність – зрозуміти, у чому сенс їх життя і відкрити шляхи досягнення вищої мети буття? Швидше, навпаки, присвятивши себе цьому, якраз і виявляє максимум відповідальності. Те, що ми знали до цього часу – тисячоліття чвар через риб’ячі голови... Тепер у нас з’явилась змога зрозуміти першо-причину – досягти, заради чого ми живемо. Відкриття, усвідомлення, звільнення! Дайте ж мені один- єдиний шанс, дозвольте показати вам те, що я знайшов…»

[3, 26]

«Призначення життя Сантьяго –подорожувати. »

[8, 24]

«Усі люди, поки вони ще молоді, знають свою Долю. І в цей період життя все зрозуміло і все можливо. Вони не бояться мріяти і прагнуть до всього того, що їм хотілось би робити. Але з плином часу таємнича сила починає їх переконувати в тому, що добитися втілення їх Дол