Реферат: Тоюнда Н. М. Мета

Тоюнда Н.М. МЕТА: навчити правильно писати рядкову букву л, вчити робити звуковий
аналіз, продовжити роботу над розвитком моторики руки, збагачувати

словниковий запас учнів;

розвивати увагу, мовлення;

виховувати акуратність, бережне ставлення до природи.

Наочність та обладнання: зразок рукописної букви л, картки з рукописними

буквами, звукові схеми; малюнок сонечка, лелеки;

олівці, проволка, квіточки.


ХІД УРОКУ:

І. Організація класу

а) Продзвенів дзвоник.

Починається урок.

Заходить вчитель –

Треба встати,

Пора урок нам розпочати.

(Діти тихенько сідають за парти)

б) Психологічний настрій на урок

Нас нема (діти закривають очі, кладуть голівку на руки і під спокійну музику (мелодію) повторюють за вчителем):

Я в школі.

Я в школі на уроці письма.

Я хочу писати.

Я дуже хочу писати.

Я пишу краще всіх.

Ми є (діти розплющують очі, піднімають голівки).
^ ІІ. Актуалізація
Діти, хто скаже, яку букву ми вивчали на уроці читання? (Букву л)

Які звуки означає буква л ( [ л ] і [ л' ] )

А з якого звука починається місяць, який йде зараз? (Листопад, зі звука [ л ] ).

а) Історична довідка:

А знаєте, що раніше місяць листопад в народі називали падолист, грудкотрус, напівзимник.

Хто зможе пояснити, чому саме падолист? Грудкотрус? Напівзимник? (діти пояснюють, вчитель уточнює лексичне значення цих слів).

Молодці.

б) Гра “Впіймай твердий звук [ л ]”. (Вчитель називає слова, учні плескають в долоні на слово, в якому [ л ]. Слова: стіл, лелека, льон, лев, слон, парасолька, падолист, парта, листя, лис, ліс.

в) Висновок (чи підсумок “Актуалізації”).

Так, якою буквою позначають на письмі звуки [ л ] і [ л' ] ? (Буквою л).

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Ось сьогодні на уроці ми навчимося писати рядкову букву л.

а) Історична довідка

В українців ця буква (показую л) називається ел, у фінікійців – “ламед”, у греків – “лямда”, у слов’ян – “люди”, і писалась ось так: λ.


ІУ. Робота над новим матеріалом:

Загадка: Птах великий і красивий,

Чорний або сніжно-білий,

Гострий дзьоб, тоненькі ноги.

Відліта в далеку він дорогу.

(Лелека) – показую картинку лелеки

Робота в зошиті:

А зараз відкрийте зошити з письма на сторінці, де намальований лелека:

а) відшукайте букву л в загадці про лелеку і підкресліть її;

б) розфарбуйте лелеку (Поки діти розфарбовують, розповідаю, що лелека відлітає в теплі краї в Африку. 2 місяці летить. Коли повертається, будує гніздо з гілочок. 3-5 лелеченят. Приносить їм жаб, комах, мишей, ящірок. У народі вважають, що лелека приносить щастя) (Лелека – буцол, чорногуз, боцян).

в) звукова модель ( __.___.'___.).

Написання л:

а) конструювання букви л з пальчиків, з проволоки;

б) письмо л:

Зошит свій я відкриваю

І під нахилом кладу.

Сяду рівно, не зігнуся.

За роботу я візьмуся

( письмо букви л: у повітрі, обводять через кальку, а потім пишуть в зошиті; букву, яку написали найкраще – підкреслюють).
Фізхвилинка
Ми зайшли в осінній ліс,

Там дерева високі-високі.

Вітер їх колише, гойдає,

Птахи у вирій відлітають,

Тихо зайчата стрибають,

А дітки тихенько за парти сідають.

в) письмо ліс ---- лис

Ми ходили з вами в ліс, а там за кущами заховався лис. Чи правильно він склав звукову схему: ____.____? Чому? Що треба змінити, щоб схема позначала слово лис? (замінити м’який приголосний та твердий).


^ Гімнастика для пальчиків
а) “піаніно грає”

б) “ходьба взад-вперед пальчиками”

в) масаж кінчиків пальчиків

А тепер записуємо лис, ліс (вчитель показує на дошці, потім пишемо по кальці, далі самостійно).

Хто написав, виросли ялиночками (Після написання діти встають, держать прямо-в сторони ручки)

Ой, який гарний та стрункий виріс ліс.

а) гімнастика для руки (робимо стоячи)

Діти лівою рукою держать праву за кисть

- А посеред лісу озеро (малюють в повітрі круг, а тут здійнявся вітер

на озері з’явилися хвильки , а потім піднялися хвилі

а рибка в озері то виринає, то знову пірнає А клас тихенько за парти сідає.

б) написання в зошиті лин, млин

Хвилі букви розкидали, допоможіть відгадати, як називається рибка ця? НИЛ (ЛИН!)

А тепер записуємо. (Знову вчитель показує на дошці, потім через кальку, самостійно).

Записали. Вийшли дітки з лісу, а за лісом ? (Млин).

Що треба додати до слова лин, щоб перетворити його в млин? (букву м спереду поставити).

А тепер запишіть це слово в зошит.

В) Творча робота “Озвучити текст”

А тепер прочитаємо текст і виділимо всі слова, в яких є буква л (текст тісно зв’язаний з уроком читання та етапами урок письма).

На дошці текст:

(Діти прийшли в ліс. А за деревом заховався лис. У лісі озеро. В озері лин. За лісом млин.)
^ У. Підсумок уроку
Яку букву вчилися писати? (л)

З яких елементів вона складається? ( )

Відшукати елементи букви л в цих літерах: а, м, н, и, м

А хто зможе на дошці записати букву л?

Молодці. Гарно написали. Обов’язково покажіть батькам, як ви навчилися писати рядкову букву л.

а) робота зі скоромовкою (Мета: 1) розвиток артикуляційного апарату;

2) націлення на наступний урок письма: велика буква Л)

Діти, поки ви працювали, а працювали ви гарно, не гаяли час марно, подивіться, які квіти виросли у нас на дошці (відкриваю магнітну дошку, на ній скоромовка і квіти, працюємо зі скоромовкою).

ЛИЛИ, ЛИЛИ ДІТИ

ПИЛИ, ПИЛИ

А хто здогадається, як звали одну із дівчаток, що поливали квіти? (Ліна)

А які ще імена на букву л ви знаєте? (Лідія, Лілія, Леонід, Лука)

А з якої букви пишемо імена? ( з великої)

На слідуючому уроці ми будемо вчитися писати велику букву Л




Ви всі дітки – молодці,

Гарно працювали!

Але дзвоник пролунав,

Він мені і вам сказав,

Що урок вже час кінчати,

Треба йти відпочивати.


^ ТЕМА: Україна – моя Батьківщина

МЕТА: На основі самоповаги, толерантності, любові до своїх рідних виховувати

любов до своєї Батьківщини; допомогти зрозуміти, що значить любити

свою Батьківщину; розширити поняття від “маленької батьківщини” до

Батьківщини (України).

^ ХІД УРОКУ


І Психологічний настрій учнів на урок
Діти, підніміть руки вгору і уявіть, що над вами яскраве сонечко, теплі промінчики торкаються ваших пальчиків…

А тепер піднесіть сонечко до свого серця і відчуйте тепло.

А тепер всі разом давайте потримаємо в своїх руках яскраве тепле сонечко. Посміхнемося один до одного, поділимося теплом своїх сердець.

Потримайте сонечко в своїх долонях. Нехай воно зігріває теплом ваші серця, вашу душу.

Бережіть це тепло своїх сердець і завжди носіть його з собою і нехай воно вас теж береже.
^ ІІ Оголошення теми та мети уроку
Читання оповідання В.Сухомлинського “Деркач і кріт” ( с. 14-15 “Позакласне читання”)

“…Що тебе кличе на холодну північ?”

Як ви думаєте, що ж відповів Деркачик Кротові? (рідна земля)

Чому ж так відповів Деркач?

(рідна земля найкраща, бо тут ми народилися, тут наші корені, адже “Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини”

А як ви думаєте, міг би деркач залишитися в іншій країні, де і тепліше, і країна багатша? (Міг би)

(Далі йде мова про від’їзд на місце проживання до інших країн, про відпочинок в інших місцях, але людину тягне все ж таки до рідного дому, бо “Де не добре, а дома краще”

Можна все на світі вибирати, вибрати не можна тільки Батьківщину, бо батьківщина, як і мати, одна. Батьківщина, як і ненька є оберегом для кожної людини.

Ось і сьогодні тема нашого уроку “Україна – моя Батьківщина”
^ ІІІ Новий матеріал
А як ще можна сказати Україна? (Батьківщина, рідний край, країна, де ми народилися і живемо, Вітчизна)

Так що ж таке Україна?

Україна – рідний край,

Поле, річка, синій гай,

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти.

А що ж таке наша Батьківщина?

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина.

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі.

Дужі руки у тата,

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.


Отже, і під віконцем калина, і бабуся, і мама, і тато, і ваш дім, школа, клас, я і ви – все це наша Батьківщина.

А як називається наша Батьківщина? (Україна)

Яке головне місто України? Столиця нашої держави? (Київ)

Відмітили на карті Київ – столицю нашої держави. Місто, в якому ми живемо – Херсон.

Херсон – це обласний центр. В Україні 24 обласних центри.

А які найбільші міста України? (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг).

А яка найбільша в Україні річка? (Дніпро – 984 км, вона протікає через всю Україну).

А якби до вас приїхали гості з іншого міста, щоб ви розповіли їм про свій рідний край, своє місто? (бавовняний комбінат, заводи, заповідники, місто 2-х портів, музеї)

А з іншої держави?

24 серпня наш народ святкував 14 річницю від Дня незалежності України.

А що таке незалежна держава? Як ви це розумієте? (відповіді дітей)

Це означає, що Україна має свою державну мову – українську. Свій Державний Герб (показую), Державний прапор (показую), Державний Гімн. Це означає, що Україна визнана у цілому світі, з нею рахуються всі країни, ведуть торгівлю, встановлюють різні міждержавні зв’язки: фінансові, культурні, наукові, політичні, дипломатичні.

ІУ. Підсумок уроку

Так що ж таке наша Батьківщина? Наша Україна?

Україна – це наш край. Це країна, де ми народилися і живемо. Це наша Вітчизна, наша Батьківщина. Україна – незалежна держава. 14 років незалежності. Кожна людина любить свій край і говорить про нього найкраще.

А зараз я хочу звернути вашу увагу на ці вишиванки. Подивіться на цю красу і скажіть, якою ж повинна бути людина, щоб створити цю красу? (доброю, талановитою, терпеливою, трудолюбивою, люблячою).

Так, люблячі, працелюбні, талановиті українські люди. Це ваші бабусі і дідусі, прабабусі, ваші неньки, це ви – це наш український народ, наш рідний край, рідна Україна. І ми повинні дбати про неї.

А що може і повинен кожен з вас уже зараз зробити для своєї України? Які хороші справи ви уже робили? Хтось допомагав батькам, бабусі, адже батьки працюють, ростять овочі, пшеницю, а це ж не тільки для себе. Частину врожаю продали державі. А від того, що зробили окремі люди залежить і багатство України. Хтось посадив деревце, вирощував квіти, адже це ваші хороші справи. Ось і напишіть про це.

Давайте закінчимо наш урок віршем:


Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво –луна.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як тато і мама одна.


^ УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ. ЕКСКУРСІЯ ДО СВІТЛИЦІ

МЕТА: на історичному минулому виховувати любов до свого народу, до своїх

рідних. Розширити знання про українські обереги. Заохочувати до вивчення історичного минулого українського народу.

І. – Діти, підніміть руки вгору і уявіть, що над вами яскраве сонечко, теплі промінчики торкаються ваших пальчиків…

А тепер піднесіть сонечко до свого серця і відчуйте тепло.

А тепер всі разом давайте потримаємо в своїх руках яскраве тепле сонечко. Посміхнемося один до одного. Поділимося теплом своїх сердець з гостями. Потримайте сонечко в свої долонях. Нехай воно зігріває своїм теплом ваші серця, вашу душу. Бережіть це тепло своїх сердець і завжди носіть його з собою, і нехай воно вас теж береже.

ІІ. Під мелодію “Про далеку Батьківщину”

В. Сухомлинський “Деркач і кріт”

Облітав журавель

Сто доріг, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля( показую на малюнок журавля на дошці)

Де найкраща земля?

Журавель відповідає:

Краще рідної немає (разом).

Обереги (Батьківщина, мати)

Що ж відповів Деркач Кротові? (рідна земля найкраща. “Де не добре, а дома краще”, бо “Що інша хатка, то інша гадка”, “Хлібом годує тебе рідна земля”, тут ми народилися, тут наші корені, адже “Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини”).

А як ви думаєте, міг би журавель залишитися в іншій країні, де і тепліше, і країна багатша? (Міг би, але ж “Можна все на світі вибирати, вибрати не можна тільки Батьківщину”, бо батьківщина, як і мати одна. Батьківщина, як і ненька є оберегом для кожної людини).

Вчитель: Так, головним оберегом на Україні є Мати. Батьківщина, як мати. Отже, і вона є оберегом кожної людини.

А які ще українські обереги ви знаєте?

Це калина. Калину висаджували біля віконця на щастя, на благополуччя.

Калину в українській хаті вішали над дверима, щоб оберігала мир і спокій в оселі.

Прикрашали “спасову бороду”, щоб добрий був урожай, добробут.

^ Учень: Я хочу розповісти звідки пішла назва калини (розповідає про мужню дівчинку Калинку (мені про це розповідала моя бабуся).

Вчитель: Оберегами є і інші рослини, наприклад, освячені васильки, чорнобривці, вербові гілочки.

А ще оберегами на Україні є вишиванки.

Це вишиті сорочки. Їх дарували на щастя, здоров’я найдорожчій людині.

Вчитель: Так, діти. А я читала книгу народної цілительки Травинки, в якій вона пише, що одного разу дуже захворіла і випадково в шафі знайшла бабусину вишиту полотняну сорочку, одягла її і одужала. Ось така велика і цілюща сила українських вишиванок.

А ще оберегом є українські вишиті рушники. Вони приносили в сім’ю щастя, добробут.

Вчитель: До наших днів зберігся звичай: коли беруть шлюб молодята, то вони стають на рушничок щастя.

Б) А моя бабуся вишила ось такий рушник (показує). А коли мого тата проводжали до армії, вона його ним перев’язала, щоб рушник оберігав його від усього злого.

Вчитель: Так, подивіться, які у нас є гарні вишиванки. Їх вишивали ваші бабусі (дівчата виходять до дошки і демонструють українські вишиванки. Стоять біля дошки).

Вчитель: Подивіться на цю красу. Подумайте і скажіть, якою ж людиною потрібно бути, щоб створити таку красу?

(Доброю, талановитою, терпеливою, трудолюбивою, люблячою).

Вчитель: Так, люблячі, терпеливі, трудолюбиві наші люди. Це ваші бабусі, прабабусі, дідусі, ваші неньки. Трудолюбивий і талановитий наш ураїнський народ, співучий, адже українська пісня теж є оберегом.

В) Дівчатка, стоячи біля дошки з рушниками, виконують пісню “Рушнички” і віночок віночок українськиї пісень.

Вчитель: Ще оберегом є лелеки. Лелеки на стрісі – стережуть родинне вогнище, оберігають мир в сім”ї, приносять щастя.

Криниця, часник, посвячені вербові гілочки і трави приносять щастя.

Багато є ще оберегів, ми назвали лиш деякі з них.
^ Українська оселя
Лелеки в”ють свої гніздечка на стрісі, на деревах біля хатини і у доброї людини.

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку

Притулилася хатинка,

Мов малесеньа дитинка (Л.Українка)

(показую на картину хатинки)

Вчитель: Українська оселя теж є оберегом для кожної людини. Вас всіх теж оберігає ваш дім, ваша квартира. І все, що знаходиться в оселі, теж є оберегами. І ось зараз ми відправляємося на екскурсію до оселі, а саме, до української світлиці.

ІІІ. Екскурсія до світлиці (10 хвилин)

(підготовлені екскурсоводи розповідають про світлицю. В класі є всі експонати чи макети, про які ітиметься мова).

^ Рідна хата

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

Є з усіх одна країна,

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодкі пахнуть квіти.

Різні є в світі країни,

Гарні є і є багаті,

Та найкраще в Україні,

Бо найкраще в рідній хаті.

Батьківська хата – це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ. У цій хаті були перші радощі, клопоти. У ній пахло зіллям, хлібом,молоком.

Хата – сільський одноповерховий будинок. Українська хата поділена на три частини: сіни, світлиця, комора. Сіни – невеличка вхідна кімната. Світлиця – чиста, світла, парадна кімната в хаті. Комора – приміщення або окрема будова, призначена для зберігання продуктів, а також деяких речей побутового чи господарського вжитку.

^ Наша хатка

Наша хатка невеличка,

Лиш комірка і світличка;

Та вона нам веселенька,

Бо в ній господарить ненька.

Наша ненька – господиня,

Чиста хата, повна скриня,

Добре прибрана комора,

Бо до праці неня скора.
Світлиця
Якщо з сіней увійти до світлиці, то з одного боку можна побачити піч. За піччю – дерев’яний міст (піл) для спання або ліжко. Над полом вішали колиску для дітей. Під піччю стоять предмети домашнього вжитку: діжа, маслиця, горщики. Між дверима і піччю стояли кочерга, рогач, коцюба, хлібна лопата.

Богдан Гірський

Прославмо піч прадавню, українську,

Що гріла наших предків, як перина,

В ній теплий попіл парував всю ніч,

І не одна тут пестилась дитина.

Піч служить українському селянинові тричі: а) для опалення житла;

б) як тепле спальне місце;

в) для приготування їжі, випікання хліба.

До неї завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті. Піч – мати – головна в хаті берегиня, бо хліб народжувала. Багато є загадок, віршів, прислів’їв, скоромовок про піч:

^ Загадка: В куті стою я ніч і день, з місця не рушусь, мов той пень; взимку мене обіймають, влітку забувають.

Прислів’я: В лінивого піч до плечей пристала.

Скоромовка: На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

З другого боку входу до світлиці висить на стіні мисник, тобто відкриті полиці для святкового посуду. З давніх-давен в Україні найпоширеніший хатній посуд – це глиняні глечики, горщики, макітри, миски, дерев’яні ложки. Під стіною біля входу стоїть лавка. Дерев’яну лаву прикрашали домотканими ряднами, килимами. Віконце прикрашали вишитими рушниками. Біля віконця прялка, на якій господиня пряла взимку вовну.

В куті кімнати – найпочесніше місце – покуть. Покуть – в українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. Тут стояв стіл, накритий білою вишиваною скатертиною. На неї клали хліб і накривали теж вишиваним рушником.

У покуті вішали ікони. Вишиті рушники в помешканні – обереги від усього злого, що може потрапити в дім через двері чи вікна. У кожній оселі обов’язково була скриня. З давніх часів важливою річчю в хаті була бабусина скриня. Що в ній зберігалося?

Євген Гуцало

Синя скриня
^ Дерев`яна синя скриня
В хаті – справжня господиня.

Синя скриня всіх взуває,

Синя скриня й зодягає.

В дерев’яній синій скрині

Є намисто старовинне.

Голки є. І є наперсток.

Є маленький срібний хрестик.

Рушники у синій скрині,

Мов птахи, - зелені й сині.

Плахта є, є і запаска –

Теж з бабусиної ласки.

В синій скрині дерев’яній

Скатертина є прадавня.

Скатертина ця прадавня –

Про бабусю пам’ять славна.

Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси. В ній зберігався посаг нареченої. Скриню господарі ставили на видному місці. Професія скринника була почесною, вони виробляли скрині з липи, тополі, берези, вільхи, верби.

Батьківська хата входить у життя кожної людини як щось найсвятіше, найтепліше. Тому що цьому рідному куточку в кожного були найперші радощі, хвилини дитячого щастя.

Богдан Лепкий

^ Рідна стріха

Любіть свою хату,

Хоч і небагату,

Тут ви бігали до мами

Дрібними ногами.

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали,

Звідси батько вас за руку

Вів у школу, у науку.

Тут ваша утіха,

Радість і потіха…

Гей, нема то, нема в світі,

Як та рідна стріха.

Іван Гнатюк

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні, -

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

Звучить мелодія “Історія кохання”.

Вчитель: От ми з вами і познайомилися з тим, якою була українська світлиця. А тепер я хочу вам представити тих людей талановитих, чуйних, які допомогли нам здійснити цю екскурсію.

- Привітаємо їх оплесками. Це ваші бабусі, дідусі, мами. Це наш талановитий, терпеливий, чуйний український народ, а ви, онуки, діти цього прекрасного народу, який зветься український народ.

- Підійдіть до своїх рідних, поцілуйте їх, подаруйте їм частинку тепла, яке ви зберігаєте в своєму серці. (Діти підходять до своїх рідних, цілують їх і дарують сердечко, на якому написано “Спасибі, що ти у мене є” Твій онук, твоя донька (син).

Привітаємо наших гостей оплесками (діти встають).

Звучить мелодія “Пісня про далеку Батьківщину”

І ви, діти, оте тепло, яке ми зберегли на уроці, бережіть його все життя, діліться ним з людьми, і частиночку свого серця, коли прийдете додому, віддайте найдорожчій вам людині.

Ваш дім, ваша школа, ваші дідусі і бабусі, тата і мами, ваші вчителі, друзі, знайомі – все це наш український народ, наш рідний край, рідна Україна.

Пам’ятай, не забувай

Батьківську стежину.

Прикрашай, шануй свій край,

Дім свій – Батьківщину.

Дякую Вам, діти, вам шановні дідусі, бабусі, матусі за ваших дітей, за ваш труд.

А тепер, як говориться в прислів’ї “Хочеш їсти калачі – не сиди на печі”, а ви на печі не сиділи, а добре працювали і основна берегиня в світлиці піч-мати приготувала смачні українські калачі. Будьте добрі, пригощайтесь!

(Батьки роздають дітям і гостям калачі, дістаючи їх з печі).

ЧИСЛО 1

П р и с л і в’я


Влітку один тиждень рік годує.

За одного вченого дають десять невчених.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

В одне вухо влізе, а в друге вилізе.

Як напише один дурень, то сто розумних не розбере.

Один до ліса, другий до біса.

Одна ластівка не робить весни.

Смерть одна, а хвороб багато.

Одна бджола мало меду наносить.

Одна доля, одне лихо людей до купи зводить.

Один за всіх – всі до одного.

Брехень багато, а правда одна.

Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шиє.

Одним волом хліба не доробиться.

Як одна біда йде, то й другу за собою веде.

Одна біда не наскучить, поки друга не прилучить.

Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.

Один цвіт не робить вінка.

Один солдат у полі не воїн.

Все минеться, одна правда останеться.

Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по своєму перебрехала.
^ З а г а д к и



Один баранець пасе тисячі овець (зірки, місяць)

Один біжить, другий лежить, третій кланяється (вода, берег, очерет).

Одна шиба на цілу хату світить (Гасова лампа)

В усім світі одна всім потрібна вона (Батьківщина, правда)

Один з трубою тягне всіх за собою (Паровоз і вагони)

Для збирання урожаю на поля я виїжджаю. І на декілька машин там працюю я один (Комбайн).

Між двох світил я посередині один (Ніс, очі).

Перший я приніс весну, розбудив усе від сну, заспіваю під вікном, люди звуть мене… (шпаком)

Один говорить, двоє дивляться і двоє слухають (Рот, очі, вуха).

Стоїть при дорозі на одній нозі (гриб).

Стоїть у воді на одній нозі (водяний млин)

Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан (листяні дерева і сосна)



ЧИСЛО 2

П р и с л і в’я

Голова добре, а дві краще.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

Два брехуни однієї правди не скажуть.

Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить.

Одна головешка і в печі згасне, а дві й у полі горять.

Один розум добре, а два краще.

Мудрій голові досить два слова.

День не їдять, два перегодять, тоді знову не їдять.

Двом панам служить, а сорочки не має.

Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.

Хто мовчить, той двох навчить.

Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати.

Що буде, те буде, а дві смерті не буде.

Оце вшив – два чоботи на одну ногу.


З а г а д к и

Два ряди білих хуст, а всередині червона запаска (зуби і язик).

Два братця пішли в воду купаться (відра).

Було собі два брати і обидва Кіндрати, через дорожку живуть в один одного не бачать (очі)

Два ряди сорочок, а між ними фартушок (зуби, язик).

Барило без обручів, без дна, а в нім два сорти вина (яйце)

Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори (лижі).

Дві сестриці пішли напитись водиці, а брат, зігнувшись, стояв та сестричок чекав (відра і коромисло).

Два моря на одній дузі гойдаються (відра на коромислі)

Дві пташки летить, біла кров з них капотить ( відра на коромислі)

Два держить, а два пхає, а два дивиться, чи попадає (засиляють нитку)

Два брати рідні, одного всі бачать, але не чують, другого чують, але не бачать (блискавка і грім)

Два вовки біжать, обидва в небо глядять (сани)

Двома вузликами все поле засію (очі)

Дві синиці на полиці, куди хотять, туди й полетять (очі)

Через сволок два клубочки висять (очі)

Двоє рідних дітей межа перебила (очі)

Два чорних камінця, куди не кину – скрізь (очі)

Дві сестри весною зелені, літом одна червоніє, а друга чорніє (Смородина)

Два брати весь вік живуть, один на одного дивляться, а докупи не зійдуться (Небо і земля)

В хлівці два ряди баранців і всі біленькі (зуби)

Два брати втікають, а два догоняють (Колеса у возі)

Два кабани увесь світ затягли (Сонце і місяць)

Заглянув в погрбець, аж там два ряди яєць (Рот і зуби)

Двічі родиться, а раз умирає (птах)

Двоє лисенят завжди поруч сидять (очі)

Два кільця, два кінця, посередині цвях (ножниця)

Один тулуб, а два роги (мішок)

Одне шило дві тички зшило (ціп)

Два брати біжать, один одного не пережене (полозки в санях)

В одній діжі два тіста (яйце)

Одна біжить, другий держить, третій кланяється (річка, берег, комиш)

Два братики-Кіндратики в воду дивляться, вік не зійдуться (Береги)



Два півники

Два півники, два півники горох молотили.

Дві курочки, дві курочки до млина носили.

Коза мила, коза мила, коза підсипала,

А маленьке козенятко у дудочку грало.

А вовчок з кулачок з лісу виглядає:

Як ухопить козенятко та далі тікає.

А крук за дрюк, пішов доганяти,

А сорока білобока пішла розганяти.


С м і ш и н к и

Два злодії

Увійшли в церкву два злодії. От стали обдирати коло престолу святі речі, і один, дістаючи свічника, ступив на престол ногою.

А другий йому:

Куди ти нечистою лапою? То ж гріх.

А той відказує:

Хоч лапа нечиста, аби душа чиста.

Двоє мисливців

Зустрілися двоє мисливців. Розговорились. Один і каже:

Іду я оце лісом, бачу – заєць. Я бах йоо – і в сумку. Бреду далі – лисиця. Бах і в сумку. Заходжу ще глибше у хащі й очам не вірю: переді мною вовк. Довго не думаю – бах і…

Не витерпів співрозмовник і каже:

Якщо ти скажеш, що вкинув у сумку дикого кабана – наб’ю”

Чоловіче, ти не зрозумів. Я – бах і в сумку за новим патроном лізу. А ти казна-що подумав.

Друга

Сину! – гукнула мати. – Зірви мені в садку дві гарненькі груші!

Син зірвав дві груші, але матері приніс одну.

А де ж друга? – питає мати.

Оце ж і є друга, а першу я з’їв.


Скоромовки

Два двори, у дворах за дроваи трава.

Два дроворуби, два дровоколи у дворі – подвір’ї дрова рубали.


Два бобри брунатно – бурі.

Бабралися у баюрі.

Правда, брате - бобре, добре,

Пречудово, брате-бобре.


^ ЧИСЛО 3

П р и с л і в’я

Хоч на три дні перед смертю волю побачить – і то полегшає.

Говорять три дні та все про злидні.

Три дні молотила – шеляг заробила.

Ідеш на день – бери хліба на три дні.

Сидить надувається, три дні в чоботи взувається.

Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить.

День гуляє – три слабий, а на п’ятий – вихідний.

В роботі “ох”, а їсть за трьох.

Ходив три дні, та виходив злидні.

Просилися злидні на три дні, та й вигнать не можна.

Наберуся три копи лиха, ще й зверху.

До біди ще три дні.

Багато я маю – тільки три клуні хліба: в одній вітер, в другій мак, а третя стоїть так.

Говорить так, я три дні хліба не їв.

Краще раз побачити, як тричі почути.

Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.

Господиня: три городи – одна диня.

Загадки

Загадаю загадки на три граматки: всім трьом, що перед вікном (сонце, місяць, зорі)

Одною дорогою пішов – три дороги знайшов (одягти сорочку)

Смішинки

Один ксьондз не мав клопоту і сказав написати на бралі, що він мудрий. Їхав там туди цісар, прочитав те, зайшов до ксьондза і каже:

Коли ти мудрий, то відгадай мені три загадки, через три дні приїдь до мене і скажи: скільки зір на небі? Де середина світу? І що я думаю?

Ксьондз засумував. А слуга питає, чого він журиться, той і признався. Слуга тоді:

Давайте я за вас поїду до цісаря.

Узяв сиву кобилу і поїхав. Приїхав до цісаря, а той його питає:

Скільки зір на небі, де половина світу і що я думаю?

Слуга йому й каже:

Стільки зір на небі, як на цій кобилі шерсті, середина світу є тут, де я стою. А ти думаєш, що я ксьондз, тоі як я слуга його.

Зрівняв рахунок

Що це ти так погано працюєш? – звернувся батько до сина. – Я дві лопати землі кидаю, а ти одну. Попрацювали до обіду, прийшли додому і сіли обідати. Тоді син і каже батькові:

Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я двічі.

Тепер рахунок зрівнявся – три на три.

Щ е д р і в к и

“Ой, у полі, при дорозі”

Ой, у полі, при дорозі (Приспів повторюється після кожного рядку)

Щедрий вечір, добрий вечір!

Там Василько сіно косить.

Сіно косить, коню носить.

Буде тобі три дороги,

Що першая – до батечка,

А друга – до матінки,

А третя – до дівчини.


“^ Ой сивая та й зозуленька”

Ой сива та й зозуленька (Приспів повторюється після кожного рядка)

Щедрий вечір, добрий вечір.

Добрим людям на здоров’я.

Усі сади та й облітала.

А в одному та й не бувала.

А в тім саду три тареми.

Що в першому ясен місяць,

А в другому красне сонце,

А в третьому дрібні зірки.

Ясен місяць – сам господар.

Красне сонце – господиня.

Дрібні зірки – то їх дітки.


Ой у полі три криниченьки.

Любив козак три дівчиноньки:

Чорнявую та білявую,

Третю руду та поганую.

Колядка

Що в дядька, дядька

Три стоги стоять.

Один стог пшениці

На паланиці,

Другий стог гречки

На варенички,

А третій вівса

Та й колядка вся.


^ ЧИСЛО 4

П р и с л і в “ я

Кінь на чотирьох і то спотикається.

З а г а д к и

Чотири баби одну скатерть шиють (кутки в хаті і стеля)

Чотири братки разом живуть, а кожен окремо (ніжки стола)

Чотири тики, два патики, сьомий замахайло (рогата худоба)

Чотири ноги, чотири роги, душі не має, а душу носить (колиска)

Чотири чотирки, дві розтопирки, один вертун, а сам ворчун (рогата худоба)

Як був малим, у чотири дудки грав, а став рости – став віз везти (Віл)

Носять мене четверо, показують двоє, блискучі обоє; два в мене слуха, то будуть вуха, як б’ють - везу (кінь)

В однім гнізді та чотири звізди (горіх)

Двоє поросят, а чотири хвостика (черевики)

Чотири стояки всю хату обняли (кутки в хаті)

Чотири брати під одним капелюхом (оборіг і дах)

Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох? (людина)

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яте окремо (рукавиця).

Під одним бриликом чотири палочки стоять (ніжки стола)

Плету хлівець на четверо овець, а п’яту на кізку (рукавиця)

Під одним козиром чотири козаки (ніжки стола)

Жило чотири брати, всі чотири кіндрати, два біжать, два догоняють і ніяк не доженуть (колеса у возі)

Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть (верблюд)

Має чотири ноги, але не звір, має пір’я і пух, але не птах; має тіло й душу, а часом буває і так (ліжко)

Під одним брилишком чотири панночки стоять (ніжки стола)

Закличка

Павле-равле!

Вистав роги

На всі чотири стоги!

Тобі два, мені два,

Поділимося обидва.

Лічилка

Раз, два, три, чотири!

Мене грамоти учили,

Не писати, не читати,

Тільки в ляльочки пограти.

Киця ляльочку розбила,

Мама киценьку побила,

Коли ж тато це узнав,

Киці вушка потріпав.

^ Пісня (кріпацька)

Ой хмариться, туманиться

Дрібен дощик збирається!

Ой, дай боже, дощ!

Аби не мороз!

Хоть днів на чотири,

Щоб ми відпочили!

Щоб нам погулять!

Хоть на один день,

Аби на весь день.

Смішинка

Чотири пироги

Вранці ба