Реферат: Впровадження інтерактивних методів навчання на заняттях англійської мови (навчально – методичний посібник) Харцизьк

Харцизький методичний кабінет міськво


ВПРОВАДЖЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

НА ЗАНЯТТЯХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ


(навчально – методичний посібник)


Харцизьк

2009


Харцизький методичний кабінет міськво


ВПРОВАДЖЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

НА ЗАНЯТТЯХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ


(навчально – методичний посібник)


Харцизьк

2009

Укладачі:


^ Артюх І.В.

вчитель англійської мови ЗОШ № 3

Демиденко І.В.

вчитель англійської мови ЗОШ № 5

^ Дорофієнко В.М.

Каліта В.В.

вчитель англійської мови ЗОШ № 5

методист ММК м.Харцизька

Кузнецова Т.О.

вчитель англійської мови ЗОШ № 4

^ Литвиненко Л.М

вчитель англійської мови ЗОШ № 5

Панасюк О.О.

вчитель англійської мови ЗОШ № 2

Рюрік Є.Б.


вчитель англійської мови спеціалізованої школи «Інтелект» № 25



Рецензенти:


^ Хроменко Т.І.

вчитель –методист Харцизької української гімназії

Безпалова Н.А.

завідуюча Харцизьким методичним кабінетом відділу освіти



Затверджено рішенням Ради Харцизького міського методичного кабінету від 28.08.2008р Протокол №1.


Для розкриття творчих можливостей учнів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів вчителю необхідно володіти методиками, які стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають комунікативну компетентність. Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Вони захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес і мотивацію, навчають самостійному мисленню і діям.

Оволодіти методами інтерактивного навчання вчителю допоможе цей посібник, який містить теоретичні матеріали та практичні розробки вчителів щодо впровадження прийомів та вправ технології інтерактивного навчання іноземним мовам у школі. Мета посібника – привернути увагу вчителів іноземної мови до інтенсифікації навчального процесу на заняттях англійської мови та підвищення результативності їх діяльності.

Збірник призначений для вчителів іноземної мови, керівників МО, а також тих, хто зацікавлений сучасними технологіями навчання.


ЗМІСТ


Передмова………………………………………………………………




^ Розділ І. Сутність технології інтерактивного навчання ……




Принципи та умови інтерактивного навчання. …….……….




^ Типологія інтерактивних методів та прийомів навчання.




Розділ ІІ. Як спланувати інтерактивний урок ……………




2.1 Особливості організації уроку …………………………………




2.2 Мотиваційні вправи …………………………………………..….




2.3 Оголошення , представлення теми…………………………




2.4 Надання необхідної інформації ……………………………….




2.5 Інтерактивне завдання………………………………………..




2.6 Підбиття підсумків уроку, рефлексія…………………………




Розділ ІІІ. Інтерактивні ігри на уроках англійської мови….




3.1. Практичні розробки інтерактивних ігор …….…………….




Висновки




Література ……………………………………………………………























ПЕРЕДМОВА


Вчіться самі,

не чекайте, поки Вас навчить життя.

Ежі Лец


Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти, яка суттєво відрізняється від попередньої.

У суспільстві відбувається переорієнтація всієї системи цінностей: найвищою з них визначається людина, її свобода, творче самовираження. В умовах модернізації системи освіти домінуючим виступає особистісно орієнтований підхід, перехід від авторитарної до гуманістичної та демократичної педагогіки. Це означає, що учень виступає не пасивним приймачем інформації, а співавтором заняття, учитель не лише пояснює матеріал, але й виявляє індивідуальні особливості, здібності й нахили школярів, створює сприятливі умови для їх духовного розвитку. Ще Я.А. Каменський писав, що «всіма можливими засобами треба запалювати в дітях гаряче прагнення до знання та навчання». У національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання постійного змісту освіти та навчально-виховного процесу.

Останні роки значна увага приділяється використанню інноваційних технологій у викладанні гуманітарних дисциплін, зокрема іноземної мови. Цей процес пов'язаний із модернізацією структури та змісту загальної середньої освіти, формуванням та розвитком у випускника загальноосвітньої школи комунікативних, соціокультурних та інших життєвих компетентностей, які допоможуть йому орієнтуватися в сучасному світі. Під час викладання іноземних мов використання інноваційних технологій дозволяє вивести учнів на новий рівень оволодіння мови, підвищити мотивацію навчання, підготуватися до ЗНО та державної підсумкової атестації.

Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням інтерактивних методів у навчальній та виховній діяльності вчителя. Учні за період навчання пристосовуються, звикають до традиційних методів навчання, до інтер’єру класної кімнати, що не змінюється з року в рік, до постійних форм і способів власної діяльності й діяльності вчителя, їм знайомі «правила гри», усі «закони» звичайного навчального заняття, в якому все зрозуміло та передбачено і немає місця для чогось невідомого. Кожен учень таким чином створює в цій моделі навчального простору певну «зону комфорту», де відчуває себе у відносній безпеці. Вихід за рамки цієї зони породжує спочатку стан невпевненості, тривоги, почуття дискомфорту, бажання повернутися до звичного. Це вимагає від учителя певних дій, спрямованих на адаптацію учнів до ситуації, що змінилась. Після адаптації школярів до нових умов діяльності рамки їх «зони комфорту» розширюються і учні відчувають себе знов у психологічній безпеці та затишку. Застосування педагогом інтерактивних технологій навчання також змінює звичну для учня ситуацію навчання, характер його діяльності, ставить його в іншу позицію: учень перестає бути «пасивним глечиком», в який «вливають чергову порцію знань», а стає активним учасником навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне,групове), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Отже, впровадження інтерактивного навчання – одне з провідних напрямків сучасної школи.

Такий підхід до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя минулого сторіччя інтерактивні прийоми використовувалися і були поширені в практиці вчителів. Лабораторно-бригадний і проектний методи, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.

Проблема використання інтерактивних методів навчання досліджувалась багатьма вченими і не є новою як для педагогіки, так і для методики. Методичний аспект інтерактивної технології частково досліджували Воронцов В.В., Казанцев І.М., Мельникова С.І., Пометун О., Селевко Г.К., Пироженко Л., Джонсон Д.В. У наукових роботах на основі системного підходу проаналізовано й класифіковано різні форми й прийоми інтерактивного навчання, визначено їх вплив на ефективність засвоєння нових знань і навичок учнів.

Національна Доктрина розвитку освіти в Україні наголошує на важливості опанування іноземної мови як засобу комунікації, що має на меті набуття учнями відповідних умінь і навичок. Одним з найважливіших принципів, на яких базуються нові Програми для середніх загальноосвітніх навчальних закладів з англійської мови є принцип інтерактивності. Проте не кожен вчитель здатен впроваджувати інтерактивне навчання під час своїх занять. Відомо, що використання інтерактивних прийомів дає можливості вчителю для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом із учнями. Сучасному освітньому процесу бракує практичних розробок щодо впровадження інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови. Відповідно до цього темою науково – педагогічного дослідження творчої групи вчителів англійської мови обрано тему «Вивчення та розробка інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови середньої ланки».

Об’єкт дослідження – процес вивчення англійської мови в 2 – 11 класах загальноосвітніх шкіл.

Предметом дослідження виступає організація навчального процесу викладання англійської мови з застосуванням інтерактивних методів навчання.

Метою роботи ми виявили необхідність визначити та теоретично обґрунтувати наукові та методологічні принципи інтерактивного навчання, .

Мета дослідження конкретизується через низку завдань:

^ Вивчення психолого-педагогічної, методичної літератури та досвіду роботи вчителів міста з питань впровадження інтерактивної технології навчання.

Визначити й конкретизувати принципи та умови організації уроку іноземної мови з використанням інтерактивних методів навчання.

^ Розробити прийоми та методи інтерактивного навчання учнів середньої ланки під час роботи над темою «Літні канікули».

Гіпотеза дослідження побудована на припущенні про те, що методична підтримка і послідовне впровадження форм інтерактивного навчання сприятиме підвищенню зацікавленості учнів у вивченні англійської мови та в кінцевому результаті призведе до зростання ефективності роботи вчителів міста та якості знань учнів.


Розділ І.

Сутність технології інтерактивного навчання

Знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість.

В. Розов

Розвиток системи освіти в Україні і її вихід на європейський рівень неможливі без підвищеної уваги до викладання іноземних мов, володіння однією з яких є неодмінним критерієм інтеграції України в європейське та світове співтовариство

Як відомо, учні починають уміти користуватися мовою, коли їхня увага зосереджується на передачі та отриманні інформації, що є цікавою як для розмовляючого, так і для слухача в ситуації, яка є важливою для обох. Це і є інтерактивність. Як казав Уелс, "Обмін є основною одиницею розмови... Лінгвістична інтерактивність є спільною діяльністю", що включає в себе "установлення трикутника відносин між відправником, одержувачем і ситуативним контекстом", де спілкування може бути усним чи письмовим(Wells, G.Et al. 1981, Learning Through Interaction: The Stude of Language Development. Cambridge, CUP).

Співпраця такого типу повинна бути нормою з самого початку вивчення мови. На долю творчості вчителя припадає створення або стимуляція створення учнями таких типів ситуацій, в яких спілкування природно розквітає і в яких учні можуть вживати для реального спілкування те, що вони вивчають у більш формальній формі. Таким чином, вони залучаються до того самого центрального виду діяльності, для якого мова застосовується в людських відносинах.

Чому інтерактивність має таке значення в ситуації вивчення іноземної мови? Учні можуть збагатити свій словниковий запас, працюючи з аутентичним мовним матеріалом, слухаючи або читаючи, або навіть від своїх однокласників у різноманітних дискусіях, інсценуваннях, спільних завданнях по розв'язуванню проблем. При інтерактивному спілкуванні учні можуть використовувати всі свої мовні надбання - все, що вони вивчили в класі або здобули випадково - в процесі обміну, близькому до реального життя, де висловлення своєї думки є насправді важливим для них. Вони, таким чином, набувають досвіду у мовленні, що базується на почутому матеріалі, і в створенні спілкування, що передає їхні наміри. Навіть на початковому рівні вони вчаться таким чином використовувати гнучкість мови, ефективно використовувати той мінімум мовного матеріалу, яким вони володіють.

Оскільки інтерактивність вимагає учнівського бажання до участі і прояву ініціативи, вона потребує високого рівня непрямого, прихованого лідерства, одночасно із емоційною зрілістю, чутливістю та здатністю сприймати почуття інших. Коли вчитель демонструє ці якості сам, учні перестають побоюватись, ніяковіти і відчувають сильне бажання проявити себе. Як тільки учні починають відчувати, що їх поважають і цінують, вони починають активно бажати продемонструвати те, на що вони здатні, висувати пропозиції і брати участь у різноманітних видах діяльності.


^ 1.1. Принципи та умови інтерактивного навчання

Tell me and I forget,

teach me and I remember,

involve me and I learn

Бенджамін Франклін


Аналіз психолого-педагогічної літератури, особистого досвіду вчителів переконливо свідчить про те, що в процесі організації певної діяльності для її ефективності  необхідно виділяти певні умови реалізації даної сукупності процесів.

Педагогічні умови – категорія, визначається як система певних форм, методів, матеріальних умов, реальних ситуацій, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створених, необхідних для досягнення конкретної педагогічної мети. З іншого боку, педагогічні умови виступають і формою педагогічної діяльності, метою якої є формування висококваліфікованого спеціаліста. Отже, педагогічні умови  забезпечують виконання державного стандарту з освітньої діяльності.

За принципом інтерактивності навчання має будуватись переважно на завданнях, які моделюють інтерактивний характер спілкування, а саме:

1) ^ Активна участь всіх компонентів (вчителя та учнів) у процесі спілкування: комунікативне завдання має містити не тільки установку на продукування висловлювання, а також на ситуативно-зумовлене слухання з метою одержання інформації.

2) Ситуативна зумовленість навчального спілкування, яка передбачає:

співвідношення мовленнєвих одиниць з системою стосунків співрозмовників;

наявність мовленнєвої задачі у висловлюваннях;

створення мовленнєвої діяльності;

3) Постійна новизна елементів навчального процесу, яка спрямована на інтенсифікацію розумової, мовленнєво - мисленнєвої творчої діяльності учнів шляхом постійного варіювання мовленнєвих ситуацій, мовленнєвого матеріалу і вправ, завдань, що використовуються. Застосовується прийом інформаційної прогалини, коли комуні канти володіють різним обсягом інформації, що спонукає учнів добувати інформацію один у одного.

Для того, щоб інтерактивність у процесі навчання була справжньою, треба щоб окремі особистості (вчителі, так само, як і учні) поважали унікальність інших особистостей, не вирішуючи за них, а заохочуючи їх і розвиваючи в них впевненість в собі і задоволення від того, що вони роблять.

Як тільки учні починають відчувати,що їх поважають і цінують, вони починають активно бажати продемонструвати те, на що вони здатні, висувати пропозиції і брати участь у різноманітних видах діяльності, стимулюючи тим самим свою творчість водночас із творчістю вчителя. «У наш час люди все в більшій мірі усвідомлюють, що саме творчість – одна з найважливіших складових професійного успіху», - Марко Фішер.

Реалізація інтерактивного навчання потребує від учителя створення певних умов, що надають інші можливості для організації навчального процесу. До таких умов відносяться:

багатосторонній тип комунікації, що відтворюється в навчальному процесі;

сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в класі під час уроку;

норми спільної праці, що виробляються вчителем разом із учнями

спеціальне розташування меблів;

обладнання навчальної аудиторії та роздавальний матеріал, які педагог і учні можуть використовувати під час занять.

Наявність багатостороннього типу комунікації – ще одна умова інтерактивне навчання, коли комунікаційні зв’язки виникають не лише між учителем і учнями, а й усіма школярами, де педагог стає рівноправним учасником навчальної діяльності. Під час такої комунікації з’являється можливість включити в процес навчання всіх учнів класу, а у школярів - поділитися своїми думками й почуттями в рамках певної теми, розповісти про свої висновки.

Цієї ж думки дотримується дослідниця Дж. Шерман: «Учням треба частіше надавати можливість взаємодіяти один з одним і з більш досвідченими людьми, включаючи педагога».

Психологи також зосереджують увагу на важливості взаємодії учнів, оскільки консультування, що проводиться самими учнями, або взаємонавчання є одним з найбільш ефективних способів засвоєння знань.

На ефективність навчальної діяльності впливають різні чинники, у тому числі і емоційне благополуччя учнів та педагога.

Виявлення очікувань і побоювань є тільки початком роботи вчителя зі страхами і бажаннями учнів. Важливо постійно повертатися у своїй діяльності до даних, одержаних у ході виявлення очікувань, аналізуючи хід освітнього процесу і зачіпаючи такі моменти, як:

чи відповідають стиль викладу та зміст того матеріалу, що вивчається, очікуванням і потребам учнів;

чи відповідає зміст заняття на питання, задані учнями на початку заняття;

• чи не сприяють дії вчителя на занятті виникненню в учнів відчуття страху і недовіри.

Подоланню деяких побоювань сприятиме встановлення правил поведінки чи норм роботи на уроці. Наприклад, деякі учні не висловлюються на занятті, оскільки відчувають страх перед критичними зауваженнями своїх товаришів. Цю проблему допоможе подолати визначення правил подачі зворотного зв'язку і норм сумісної діяльності.

Найпростіші правила роботи для організації спільної діяльності учнів, створення атмосфери комфорту і безпеки.

не оцінювати висловів один одного;

говорити тільки від себе;

конструктивно ставитися до висловів інших.

Запитайте в учнів, навіщо необхідні правила в житті. Запропонуйте присутнім встановити правила для роботи на уроці. За допомогою мозкового штурму нехай учні запропонують перелік правил, які вони вважають необхідними.

Занотовуйте кожне правило й запитуйте, як розуміють його учні, чи погоджуються вони з ним. Коли думки вичерпаються, ще раз зверніть увагу на перелік і запитайте, чи всі погоджуються працювати за цими правилами.

Правила:

Правило перше. До роботи повинні бути залучені тією чи іншою мірою всі учасники (учні). З цією метою корисно використовувати технології, які дозволяють включати всіх учасників у процес

обговорення.

^ Правило друге. Потрібно турбуватися про психологічну підготовку учасників. Справа в тому, що не всі учні психологічно готові до безпосередньої участі в тих чи тих формах роботи. Тому корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь у роботі, надання їм можливості для самореалізації.

^ Правило третє. У роботі не повинні брати участь більш як 30 учнів. Тільки тоді можлива продуктивна робота в малих групах. Адже дуже важливо, щоб кожен учень був почутий, кожній групі була надана можливість виступати з проблемами.

^ Правило четверте. Потрібно вдало вибрати приміщення. Клас має бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи в великих і малих групах. Потрібно створити для учнів фізичний комфорт.

^ Правило п'яте. Потрібно на початку роботи обговорити питання регламенту і намагатися не порушувати його. Корисно домовитися про те, що всі учні будуть виявляти терпіння до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, поважати його гідність.

^ Правило шосте. Поставтеся з розумінням до поділу учнів на групи. Спочатку його краще організувати на основі добровільності. Потім варто використовувати принцип випадкового вибору.

Записуючи правила, можна нумерувати їх 1,2,3..., щоб у разі порушення можна було сказати: «Сергію, ти порушив правило №2».

Правила поведінки і роботи, вивішені в кабінеті, також є частиною педагогічних умов для реалізації моделі інтерактивного навчання. Усе, що знаходиться в учбовій аудиторії (обладнання, меблі тощо), може допомогти викладачу організувати простір для інтерактивної діяльності учнів. Педагог може створювати цей простір, використовуючи матеріально-технічне забезпечення кабінету, навчального закладу.

Застосування технологій інтерактивного навчання припускає наявність різних способів розміщення меблів у класі. Педагог, готуючись до заняття, вибирає технологію, метод навчання і визначає форму розташування меблів. Перед початком заняття йому буде досить попросити учнів розставити столи і стільці відповідно до певної схеми.

Декілька варіантів розташування меблів в класі:

• «Коло» (учні розміщуються без столів на стільцях по колу, учитель сідає в коло разом з учнями);

• «Дискусійний клуб» (учні розміщуються малими групами (4-5 осіб) навколо декількох столів. Між столами є вільний простір для пересування);

«Буква «П» (столи, за якими сидять учні, зсунуті і створюють букву «П». Учительський стіл стоїть між «ногами» букви);

«Прямокутник» (усі учні сідають за одним великими прямокутним столом по чотири його боки. Учитель сидить разом з учнями).

Кожний з варіантів має свої специфічні особливості і припускає використання певних технологій. Наприклад, традиційна форма розстановки меблів зручна для перегляду кінофільму або організації роботи в парах і не підходить для проведення дискусії.

Надаємо таблицю, в якій простежується взаємозв’язок між формою розташування меблів та методами навчання


Метод

«Клас»

«Буква «П»

«Прямокутник»

«Коло»

«Дискусійний»


Лекція

+

+

+







Індивідуальна робота

+

+

+




+

Контрольна робота




+

+




+

Групова робота










+

+

Лабораторна робота, експеримент

+

+







+

Метод, що передбачає пересування учнів










+

+

Дискусія, дебати




+

+

+

+



1.2. Типологія інтерактивних методів та прийомів навчання.

Мало знати, потрібно й використовувати.

Мало бажати, потрібно й робити.

Й.Гете


Тисячі років потому Талмуд стверджував, щоб зрозуміти Талмуд, один повинен навчати іншого. Сократ навчав своїх студентів в невеликих групах, втягуючи їх в діалог своїм відомим "мистецтвом дискусії". Ще в першому столітті Квентиліан визначив, що студенти можуть отримати переваги від навчання один одного. Римский філософ Сенека, який захищав групове навчання, сказав: "Коли ти навчаєш, ти вчишся двічі". Ян Амос Коменский вірив у те, що учні мають можливість отримати користь як від того чому вчаться, так і від розповіді про те, чому вони навчають інших учнів..

Методи та прийоми інтерактивних технологій є предметом дослідження багатьох науковців, та кожним дослідником вони розглядаються у декількох аспектах. Так, основою класифікації ІМН дослідника Кларіна М.В. є принцип активності. Методи об’єднуються по признакам фізичної, соціальної та пізнавальної активності.

Кандидат філологічних наук Л. Галіцина розглядає ІМН як засіб реалізації окремих функцій педагогічного спілкування та поділяє їх на інформаційні, пізнавальні, мотиваційні, регулятивні. Згідно з публікаціями В.В. Мельник інтерактивні технології умовно можна виділити за розподілом інтерактивних методів.

Найбільш вдалу класифікацію інтерактивних технологій знаходимо у роботах О. Пометун та Л. Пироженко. На їх переконання інтерактивне навчання - це сукупність технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

— інтерактивні технології колективно-групового навчання – технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

— інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою: робота в парах, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

— технології ситуативного моделювання – побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

— технології опрацювання дискусійних питань – широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.

На наш погляд, доречно дотримуватись цієї класифікації і при використанні інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови. Особливої значущості набуває використання інтерактивних технологій кооперативного навчання, зокрема робота в малих групах, у парах та технологіях ситуативного моделювання, передусім ігрове моделювання явищ. Це зумовлено потребою самостійно розв’язувати складні проблеми, звільняючи учня від традиційної ролі спостерігача у навчальному

процесі. В інтерактивному навчанні учні навчають один одного, отже, можна говорити про навчання діалогового характеру. Робота в парах дає учням змогу висловлювати думки, обмінюватися ідеями в групі, лише потім виступати перед класом. Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; узяти інтер-

в’ю, визначити ставлення партнера до того чи іншого питання; зробити критичний аналіз роботи один одного тощо.

Оскільки кожний дослідник пропонує використовувати відповідні методи та прийоми інтерактивного навчання, зведемо цю інформацію в таблицю 1:


Таблиця 1


^ Типологія класифікацій інтерактивних методів навчання


Класифікація Л. Галіциної

Інформаційні

Пізнавальні

Мотиваційні

Регулятивні

Моє ім’я

Від А до Я

Мої очікування

Виробимо правила

Перше знайомство

Ділова гра

Лист до самого себе

Рахуймо разом

Хвилина мого життя

Евристичні методи

Самооцінка




Паперові літаки

Синектичний метод

3:2:1




Іменні жетони




Інтерв’ю




Мандруємо разом













Класифікація М.В. Кларіна

Методи фізичної активності

^ Методи соціальної активності

Методи пізнавальної активності

Зміна робочого місця

Постановка запитань

Виступ

Запис

Формування відповідей

Доповнення викладеного матеріалу

Малювання




Самостійний пошук розв’язання проблеми




Класифікація О.Пометун, Л. Пироженко

Інтерактивні технології колективно – групового навчання

Інтерактивні технології кооперативного навчання

Технології ситуативного моделювання

^ Технології опрацювання дискусійних питань

Обговорення проблеми в загальному колі

Робота в парах

Симуляції або імітаційні ігри

Метод ПРЕС

Мікрофон

Карусель

Спрощене судове засідання

Займи позицію

Незакінчені речення

Ротаційні трійки

Громадські слухання

Зміни позицію

Мозковий штурм

Два – чотири – всі разом

Розігрування ситуації за ролями

Неперервна шкала думок

Навчаючи – учусь

Робота в малих групах




Дискусія

Ажурна пилка

Акваріум




Дискусія в стилі ток-шоу

Аналіз ситуації







Оцінювальна дискусія

Вирішення проблем







Дебати

Дерево рішень













Класифікація В.В. Мельник

^ Превентивні інтеракції

Імітаційні інтеракції

Не імітаційні інтеракції

Тренінг

Інсценування

Проблемна лекція

Консультації

Ділові ігри

Конференція




Мозковий штурм

Практикум


Наведені нижче прийоми інтерактивного навчання найбільше підходять до використання під час занять з англійської мови.

1.Акваріум

Учасники об'єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі аудиторії, отримує інструкцію щодо проведен­ня групової дискусії: «Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію». Після завершен­ня відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему.

Рефлексія: для чого ми це робили? Як себе почуваємо?

2. Коло ідей

Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;

після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;

групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;

під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

3. «Два — чотири — усі разом»

Цей метод ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, умінь переконувати та вести дискусію.

Організація роботи:

Поставити учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, даємо їм одну-дві хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.




Об'єднати учнів у пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним. Визначити час на висловлювання кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.




Об'єднати пари в четвірки і попросити обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.




Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

4. Мозкова атака

Метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою.

Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.

Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна диску­сія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.

Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття.

^ 5. Метод «прес»

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необ­хідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

Позицію — «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки зору).

Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, дока­зи на підтримку пропозиції).

Приклад: фраза продовжується «... наприклад...» і наводяться факти, що під­тверджують думку, позицію.

Висновки: «Отже, я вважаю, що...» (висновок з того, про що йшла мова).

5. Мікрофон

Дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила прове­дення такі: говорити має тільки той, у кого «символічний мікрофон», висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права пере­бивати, перепитувати.


^ 6. Навчаючи — учусь

Прийом, що дозволяє передавати свої знання іншим. Учням роздаються аркуші з конкретною інформацією. Вони повинні ознайомитися з її змістом і передати одному з учнів класу, при цьому отримати також інформацію від іншого учня. Після спілкування учнів у парах представник від кожної групи повідомляє класу те, про що дізналися учні під час спілкування.

^ 7. Ажурна пилка

Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Учні повинні підготуватися до роботи в різних групах: домашній, члені якої отримують завдання, удома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у класі вчителем із учнів — представників із кожної домашньої групи, що розробляла певну тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику «домашньої групи» треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі доповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

8. Ток-шоу

Застосовується для залучення учнів до діяльності з набуття вмінь публічно ви­ступати. Планом передбачається:

Оголошення теми дискусії.

Пропозиція висловити думку окремим учням, які готувалися до дискусії іззапропонованої теми.

Пропозиція глядачам поставити запитання до цих учнів (ті, які запитують і відповідають, повинні роботи це в стислій, лаконічній формі).

9. Дискусія

Колективне обговорення спільного питання, обмін думками, ідеями між кілько­ма учасниками.

10. Журналісти

Клас ділиться на команди, до складу яких входить по 4-5 осіб. Це представни­ки певного відомого для учнів літературного видання (можна телепередачі). Не­обхідно в стилі даного видання (телепередачі) написати коротенький нарис із те­ми. Цікаво проходять уроки, на яких пропонується виконати це завдання з пози­цій спортивного коментатора, ведучого політичної телепередачі, лікаря, що веде телепередачу «Планета здоров'я», редактора гумористичного журналу «Єралаш», ведучого передач «У світі тварин» або «Городок», учасників команди КВК або «Караоке на Майдані» та ін.

Одним із варіантів проведення цієї гри може бути пропозиція учням написати твір певної форми. Це може бути вірш, загадка, гумористична розповідь, анекдот, сенкан, репортаж з місця події, передовиця в серйозну політичну газету.

11. Фантазери

Цей прийом можна розглядати як окремий випадок «барона Мюнхгаузена», який полягає в тому, що учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання з теми, в якому навмисно допущено не менше п'яти помилок.

На уроці учень перед класом читає свій твір, а завдання слухачів — помітити помилки. Визначення помилок може відбуватися після кожного виступу в усній формі, а можна запропонувати зробити це в письмовій формі в зошиті по кожно­му виступу. Зошити зібрати та перевірити, виставивши оцінки.

^ 12.Магазин самообслуговування

Застосовується після вивчення певного розділу.

Суть гри полягає в тому, що учні із запропонованого переліку запитань із теми, які вивішуються на дошці, повинні обрати за власним бажанням запитання та дати відповіді на них.

Клас розбивається на декілька команд. До складу кожної не повинно входити більше п'яти учнів. Кількість запитань, обраних для розкриття, повинна дорівню­вати складу учнів у команді. Кожен учень має право дати відповідь на одне запи­тання. За рівнем складності запитання не однакові. Біля кожного зазначається коефіцієнт складності. Заявку про відібрані запитання команди на листочку пере^ дають журі, до обов'язків якого входить: прийняти заявку, огол