Реферат: Нові програми для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання

Українська мова

5-9 класи

Нові програми для загальноосвітніх навчальних

закладів з молдовською мовою навчання

11-річної школи

(проект)


2012


Керівник проекту С.А.Свінтковська, завідувачка науково-

методичного центру української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

Програму підготували: С.В.Дмитрієв, викладач кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, старший викладач ООІУВ

Г.А.Могильницька, старший викладач науково-методичного центру української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

О.О.Пасат, вчитель-методист вищої категорії української мови та літератури Крутоярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з молдовською мовою навчання Білгород-Дністровського району

О.І.Бойко, вчитель вищої категорії, старший учитель української мови та літератури Крутоярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з молдовською мовою навчання Білгород-Дністровського району

М.І.Журавель, методист районного методичного кабінету відділу освіти Ізмаїльської райдержадміністрації, вчитель-методист української мови та літератури

Н.О.Маларьова, методист районного методичного кабінету відділу освіти Кілійської райдержадміністрації, вчитель-методист української мови та літератури


^ Пояснювальна записка

Оволодіння державною мовою є одним з найважливіших обов’язків кожного громадянина України. Саме тому вивченню української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання надається особлива увага й важлива роль у процесі здобуття повноцінної лінгвістичної освіти. Вивчення державної мови відкриває підростаючому поколінню шляхи максимальної особистісної реалізації у різних сферах людської діяльності й формує внутрішній світогляд громадянина України, незалежно від національності та соціального статусу. Мова є кодом доступу у найрізноманітніші галузі знань, опанування яких забезпечує молодому поколінню відповідне самовизначення у професійному та соціальному аспектах практичної життєдіяльності. Неабияке значення надається українській мові у процесі набуття освіти на різних рівнях, що є визначальним фактором у розвитку та соціалізації молодої людини. Від усвідомлення важливості оволодіння державною мовою сьогоднішніми школярами багато у чому залежить інтелектуальний та соціокультурний рівень формування, розвитку і функціонування майбутньої еліти українського суспільства.

Укладена нова програма з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання відповідає вимогам нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та спрямована на забезпечення повноцінної можливості оволодіння українською мовою учнями національних шкіл, відповідно до потреб і особливостей різних рівнів мовленнєвої комунікації.

Основними принципами програми є:

спрямованість на практичну реалізацію набутих теоретичних знань у різних сферах комунікації;

взаємодія та взаємозв’язок у виконанні комунікативних, дидактичних

та виховних завдань;

логічна взаємодія та спільна спрямованість різних видів мовленнєвої діяльності на формування цілісної комунікативної компетенції громадянина України;

доцільність організації й структурування навчального матеріалу, що забезпечує можливість компаративного підходу (порівняння української та молдовської мов на фонетичному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному мовних рівнях) й створює сприятливі умови для оволодіння українською мовою учнями шкіл з молдовським національним складом;

наступність у питаннях логічної послідовності оволодіння мовною інформацією: початкова школа – основна школа .

Основною метою курсу української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання є формування комунікативно повноцінної особистості в умовах романо-слов’янського білінгвізму. У процесі навчання громадянин української держави повинен оволодіти усіма необхідними знаннями, уміннями та навичками, на різних мовних рівнях, які дозволять йому впевнено почуватись у будь-якій комунікативній ситуації, вправно й доцільно використовувати зображально-виражальні ресурси української мови, у межах відповідного граматичного оформлення; розуміти лексичну й граматичну специфіку усіх функціональних стилів сучасної української мови й уміти ними користуватися відповідно до життєвих чи комунікативних потреб.

Враховуючи відповідні вимоги Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та геополітичні умови неспорідненого білінгвізму, вчитель має виконати такі завдання:

виробити й реалізувати потужну мотиваційну базу вивчення державної мови України в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання;

забезпечити необхідні умови й інформаційне поле для комфортного засвоєння необхідних теоретичних базових знань з української мови;

використовуючи компаративний підхід, доцільно й відповідно до мовознавчих традицій, визначити основні граматичні риси, що складають систему відмінностей граматичної будови синтетичної української мови та аналітичної молдовської мови;

протягом вивчення курсу української мови формувати лексичну базу учнів, поступово збільшуючи її обсяги та формуючи необхідні уміння і навички у тематичних і ситуативних комунікативних процесах;

систематично й наполегливо працювати над виробленням умінь і навичок учнів у користуванні фонетичними ресурсами української мови, відповідно до законів і засобів милозвучності;

шляхом виконання найрізноманітніших вправ і завдань з розвитку мовлення навчити учнів чітко й грамотно висловлювати й доводити власні думки та позиції, вправно використовуючи ресурси української мови у різних комунікативних сферах;

сформувати систему умінь і навичок учнів у дотриманні орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних норм сучасної української мови;

використовуючи тематику й різновиди навчальних текстів, навчити учнів відчувати естетичну природу української мови й спрямовувати їх свідомість на формування духовного світу громадянина України.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти наскрізними змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.

Взаємопов’язаність та взаємозалежність даних змістових ліній спрямована на формування системи складових мовної та мовленнєвої компетенції учнів та сприяння їх комунікативній і соціальній самореалізації у суспільстві.

Як зазначено у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, мовленнєва змістова лінія забезпечує формування та удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), а також готовності розв’язувати проблеми особистісного і суспільного характеру. Отже, основним завданням даної змістової лінії є формування й удосконалення комунікативної компетенції учнів, яка реалізується через гармонійно взаємопов’язані види мовленнєвої діяльності: аудіювання (перцептивна діяльність), читання (репродуктивна діяльність), говоріння та письмо (продуктивна діяльність). Взаємодія необхідних умінь і навичок у контексті мовленнєвої змістової лінії забезпечує можливість формування мовленнєво повноцінної особистості й дає можливість соціальної реалізації та професійного зростання і вдосконалення.

Слід зазначити, що мовленнєва змістова лінія реалізується на кожному уроці, а не прив’язується до певних різновидів роботи з розвитку мовлення.

Шляхи реалізації мовленнєвої змістової лінії в умовах навчального та геополітичного білінгвізму мають свої специфічні риси:

1) перед аудіюванням вчитель повинен провести відповідну словникову роботу, яка має значною мірою підвищити рівень інформативності тексту для реципієнтів, слугувати засобом збагачення їх словникового запасу та розширення семантики вже засвоєної лексики;

2) під час аудіювання та говоріння слід частіше використовувати такий різновид мовленнєвої роботи як усний переказ-переклад (як з молдовської мови на українську, так і навпаки);

3) у процесі говоріння доцільно використовувати жанр двомовного діалогу, що допомагає набувати уміння і навички одночасного формування думки і її вираження у мовленні двома мовами. Це буде удосконалювати вміння миттєвого перекладу;

4) необхідно більше уваги приділяти читанню вголос, що допоможе уникати орфоепічних помилок та сформує навички дотримання законів милозвучності української мови;

5) підготовка до письмових робіт різних жанрів потребує серйозної роботи над лексикою. Для цього необхідно використовувати двомовні словники, створюючи тематичні глосарії, проговорюючи зміст творів, які згодом мають реалізовуватись на письмі;

6) тематику письмових робіт, відповідно до соціокультурної змістової лінії, бажано пов’язувати з особистим життєвим досвідом учнів, що формуватиме вміння і навички передавати на письмі власні роздуми та міркування з актуальних питань сучасного життя школярів.

Як вказується у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, мовна змістова лінія передбачає формування мовної компетенції шляхом засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів.

Складові мовної компетенції учня – сприйняття і засвоєння відповідної дидактичної інформації на різних мовних рівнях (фонетичному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному, лексичному) з метою використання її у відповідних сферах комунікативної діяльності.

Реалізація мовної змістової лінії у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має впроваджуватись двома шляхами:

1) засвоєння навчальної теоретичної інформації у монолінгвальній формі з використанням одномовного ілюстративного матеріалу;

2) засвоєння навчального матеріалу з використанням компаративного підходу, порівнюючи особливості державної (української) мови та рідної (молдовської) мови.

Однією з найскладніших проблем навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання є реалізація соціокультурної змістової лінії. Різнорідність культурних традицій і етнічна специфіка у формуванні свідомості потребує надзвичайно тонкого коректного підходу до питання симбіозу культур, які, у результаті певних геополітичних умов, збігаються на тих чи інших територіях.

У новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено, що соціокультурна змістова лінія сприяє формуванню соціокультурної компетентності шляхом засвоєння культурних і духовних цінностей, норм, що регулюють соціально-комунікативні відносини між статями, поколіннями, сприяють естетичному та морально-етичному розвиткові учнів. Соціокультурна змістова лінія у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має дві площини. Першочерговим її завданням є ознайомлення з соціальним, політичним та культурним устроєм України: державною символікою, традиціями, історико-культурним надбанням. Ознайомлення з даною інформацією через тексти вправ, диктантів, тем переказів та творів, використання міжпредметних та міжкурсових зв’язків, дає необхідну пізнавальну базу, яка забезпечує громадянську самоідентифікацію й сприяє соціалізації людини у суспільстві. Такі знання дають можливість індивіду відчувати себе часткою народу. Проте реалізація соціокультурної змістової лінії у загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має свою специфіку, яка й формує другу її площину. Усвідомлюючи громадянську приналежність до України, учні не мають втрачати національної самоідентифікації. Виникає потреба у міжкультурному обміні етносистемою знань з рештою представників українського соціуму. Отже, учні загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання повинні навчитися репрезентувати рідну культуру українською мовою як основним посередником міжкультурного обміну інформацією на теренах України. З цією метою необхідно ознайомлювати учнів з лексикою, яка входить до вокабуляру міжетнічного та міжкультурного обміну інформацією. Частина тем переказів, творів, діалогів мають бути етнічно маркованими. Такий підхід не тільки стане виявом коректності, але й посилить мотивацію свідомого опанування державною мовою як дієвим інструментарієм для поширення інформації про рідну культуру на внутрішньодержавному просторі.

Саме такий підхід до реалізації соціокультурної змістової лінії представлений у програмі на всіх рівнях: текстовому, темарійному, міжкурсовому та міжпредметному.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія сприяє формуванню діяльнісної компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти). Дана лінія є результатом роботи комплексу навчальних мотивацій, які визначають здатність індивіда репрезентувати мовну і мовленнєву компетентність у певних умовах соціуму. Отже, діяльнісна лінія має готувати учнів до виявів таких умінь і навичок:

1) вміння наводити логічні зв’язки між різними темами курсу української мови та зіставляти їх з характеристиками і явищами рідної мови;

2) ілюструвати прикладами будь-які лінгвістичні явища української мови;

3) виявляти уміння в складанні та оформленні індивідуальних ділових паперів;

4) набути навички конспектування й тезового викладу необхідної навчальної та наукової інформації;

5) відчувати себе повноцінним учасником будь-якого акту комунікації й мати можливість брати у ньому активну участь;

6) бути компетентним у мовленнєвому вирішенні різних проблем або конфліктної ситуації;

7) усно та письмово будувати логічно завершене і граматично оформлене висловлювання;

8) вміти вичленовувати зображально-виражальні засоби тексту й відчувати їх естетичну природу й доречність використання;

9) набути необхідні уміння та навички в опрацюванні літератури різних напрямів та використанні її у разі комунікативної потреби.

Усі чотири змістові лінії мають працювати на розвиток особистості учня, формування його мовленнєвої культури, комунікативної компетентності, гуманістичного світогляду, активної громадянської позиції; розвитку естетичних смаків і цілісних ціннісних орієнтацій.

У запропонованій нами програмі велика увага приділяється використанню й реалізації у процесі навчання української мови міжпредметних, міжкурсових та внутрішньокурсових зв’язків, що є необхідною умовою для синхронізації змісту навчальних дисциплін та економії навчального і фізичного часу в процесі освіти, а також запобігає дублюванню теоретичної інформації на різних етапах.

Особлива увага надається міжкурсовим зв’язкам між рідною (молдовською) та державною (українською) мовами. Акцентується спільність граматичних категорій, термінотворень, специфіки і функціонування мовних явищ на різних рівнях.

У часи активного використання здобутків цифрових технологій учнями, а, відповідно, невисокої фізичної активності, надзвичайно важливу роль у формуванні повноцінної особистості (як у моральному, так і фізичному плані) посідають здоров’язберігаючі тенденції у процесі навчання. Навчальний процес має містити елементи фізичного навантаження учнів, що фізіологічно сприятиме процесу засвоєння знань, умінь і навичок.

Програма передбачає два напрями впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій :

1) під час логічних пауз на уроці української мови необхідно проводити фізкультхвилинки, які мають складатися з виконання кількох простих вправ;

2) вчитель має вводити до структури уроку інтерактивний метод навчання, який передбачає активну фізичну дію дидактичного або ігрового характеру.

У програмі подано розподіл навчального часу. Скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення небажене. Учителеві надається право к разі потреби вносити корективи, не скорочуючи при цьому загальну кількість годин. Резервний час учитель використовує на свій розсуд.

Після програми кожного класу вміщена порівняльна таблиця відмінностей Проекту програми «Українська мова. 5-9 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання» та чинної програми «Українська мова 5-12 класи. для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання» та ^ таблиця контрольних видів робіт для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання.

До програми вміщено два додатки:

Додаток 1.

Лінгвістичні відмінності української та молдовської мов,що спричинюють типові помилки в усному мовленні та на письмі.

Додаток 2.

Словники лексичного мінімуму учнів.


5-й клас

(105 год., 3 год. на тиждень)

(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія (31 год)

Мовна змістова лінія (71 год)

^ Мовленнєва змістова лінія


Дата

пров.

уроку

№

п/п

К-ть

годин



Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів






1.

31

2



Відомості про мовлення
Загальне уявлення про спілкування і мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресат мовлення; монологічне і діалогічне мовлення, усне і писемне мовлення; основні правила спілкування (практично).

Тема й основна думка висловлювання. Ознайомлення з вимогами ( змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, правильність).



Учень/учениця:
розрізняє мову і мовлення, види мовленнєвої діяльності, види і форми мовлення, стилі мовлення, типи і жанри мовлення;
визначає тему, основну думку висловлювання;

орієнтується в умовах спілкування;

дотримується основних вимог до мовлення.






2.

3

^ Поняття про текст
Текст і його ознаки: тема і основна думка, задум, наявність двох і більше речень, зв’язність, завершеність. Поділ тексту на мікротеми й абзаци. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Тексти різних типів — розповідь, опис, роздум (повторення).
Поняття про розмовний, науковий, художній,офіційно-діловий стилі мовлення. Стилістична помилка (практично).
Недоліки в тексті (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв.

Граматика. Сполучники, прислівники, займенники; синоніми, спільнокореневі слова, повтори як засоби зв’язку речень у тексті. Виділення тематичних речень у мікротемі.
^ Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.

Усна і письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту.
Належність висловлювання до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, офіційно-ділового (загальне ознайомлення), сферою їх використання.
Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.
Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови.

Учень/учениця:
називає ознаки тексту;
визначає тему й основну думку, належність до певного типу і стилю мовлення;

ділить текст на смислові частини, складає простий план; визначає смислові та мовні засоби зв’язку між частинами тексту та реченнями в тексті;

знаходить і виправляє недоліки в тексті;
складає діалогічні й монологічні тексти певного типу і стилю мовлення відповідно до навчальної і комунікативної мети, висловлюючи своє ставлення до предмета мовлення;

розрізняє вивчені стилі мовлення, знаходить у тексті мовні засоби, характерні для певного стилю;

розпізнає стилістичну помилку серед інших відомих видів помилок (нескладні випадки).





3.


4.

6


6



Види робіт

Аудіювання

Сприймання чужого мовлення.
Аудіювання нескладних текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (з опорою на текст), мовлення співрозмовника за запланованою соціокультурною тематикою; аудіозапису. Вибіркове аудіювання окремих фрагментів (речень) тексту. Усунення мовних труднощів аудіо тексту (з’ясування значень незнайомих слів і виразів).З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкових зв’язків, основної думки аудіотексту. Визначення тематичної належності прослуханого тексту. Добір заголовка до аудіотексту. Поділ аудіо тексту на смислові частини. Сприймання емоційно-оцінної інформації та образної мови художнього тексту. Контроль розуміння фактичного змісту прослуханого тексту (вибір правильного варіанта відповіді на запитання з кількох даних).

^ Читання

(мовчки, вголос)

Формування читацького інтересу і потреби читати книжки. Читання мовчки і вголос з використанням вивчального та ознайомлювального видів читання. З’ясування значень незнайомих слів за допомогою вчителя, за словником; знаходження в тексті тлумачення окремих слів. Розширення словникового запасу. Користування словниками різних видів. Визначення теми й основної думки тексту. З’ясування фактичного змісту. Відповіді на запитання за змістом тексту. Виділення смислових опор (ключових слів і речень) у тексті. Поділ тексту на смислові частини, складання простого плану. Докладний переказ прочитаного за планом. Контроль розуміння фактичного змісту тексту (вибір

правильної відповіді з кількох даних). Правильна вимова надрукованого (написаного) на основі умінь співвідносити букву і звук. Знання і правильне застосування правил читання. Відпрацювання техніки читання тексту вголос.




Учень/учениця:
уважно слухає і розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослуховування;
складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, в якій послідовності відбувається);
з’ясовує значення незнайомих слів з допомогою вчителя чи самостійно;

розуміє фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, основну думку аудіо тексту;

сприймає емоційно-оцінну інформацію та образну мову художнього тексту.


Учень/учениця:

дотримується правил гігієни читання;

виразно читає тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення (у межах вивченого матеріалу), з достатньою швидкістю, з гарною дикцією відповідно до орфоепічних та пунктуаційних норм;

розуміє прочитане;

помічає в тексті незнайомі слова, вирази і з’ясовує їх значення самостійно і з допомогою вчителя; користується словниками різних видів; систематично поповнює словниковий запас;
виділяє і запам’ятовує у прочитаному головне, тему і основну думку тексту;
добирає заголовки до його частин; складає простий план прочитаного;


ставить запитання до прочитаного, відповідає на них.




5.


6.

4


10

^ Діалогічне мовлення


Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалоги етикетного характеру, діалог-розпитування), за поданим початком, малюнками.


^ Усне та письмове

монологічне висловлювання

(перекази, твори)

Твори (навчальні й контрольні) за готовим планом і без нього.
Говоріння.
Твори-описи окремих предметів, тварин (у тому числі за картиною) в художньому стилі.
Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) в науковому стилі.

Відгук про висловлювання товариша.
Твір-оповідання про випадок із життя.
Письмо.
Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі.
Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому і науковому стилях.
Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі.

Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.


Переклади. Переклад з молдовської мови невеликих текстів розповідного характеру з елементами опису(окремого предмета, тварин) і роздумів.




Учень/учениця:
складає, розігрує діалоги певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування, зразку, за поданим початком, опорними словами, малюнком, досягаючи комунікативної мети;
дотримується теми висловлення, норм української літературної мови;
використовує репліки для підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету.


Учень/учениця:

складає усні та письмові твори (вказаних у програмі видів) з урахуванням мети й адресата мовлення, типу і стилю мовлення;
підпорядковує висловлювання темі та основній думці;
використовує вивчені мовні засоби зв’язку між реченнями в тексті;
вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній);

додержується вимог до мовлення та основних правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлень;


Учень/учениця:

пише приватні листи з урахуванням комунікативного завдання;

правильно надписує конверт;

Учень/учениця:

перекладає з молдовської мови на українську, користуючись вивченим мовним матеріалом і перекладними словниками.

^ Міжпредметні зв’язки. Художній твір і його частини: тема та ідейний зміст художнього твору; розповідь і опис предметів, тварин у вивчених творах; роздуми про вчинки героїв (література); усний опис змісту і художніх засобів у творах живопису, що зображують предмети, тварин; усна розповідь за змістом жанрової картини про дітей; спостереження за окремими предметами при малюванні з натури (образотворче мистецтво).



^ Мовна змістова лінія



Дата

пров.

уроку

№

п/п

К-ть

годин



Зміст навчального матеріалу



Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів






1.

71

1



Вступ

Значення мови в житті суспільства. Місце і роль української мови в Українській державі.



Учень/учениця:

розуміє значення мови в житті суспільства, роль української мови як державної в Україні; необхідність володіння нею кожним громадянином України.





2.

5

^ Повторення вивченого в початкових класах


Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Особові займенники. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.
Правопис.
Велика буква і лапки в іменниках.
Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.
^ Не з дієсловами.

Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників із іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників.



Учень/учениця:
розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;
правильно пише слова з вивченими орфограмами;
розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;

правильно й доречно використовує вивчені частини мови в усному і писемному мовленні;
вміє користуватися орфографічним і тлумачним словниками;










Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Уживання вивчених частин мови як синонімів і антонімів, у прямому і переносному значенні.
Граматика. Роль вивчених частин мови в побудові речення і висловленні думки. Уживання прийменників та сполучників і, та, й, а, але для зв’язку слів у реченні.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.



будує речення з вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми так і антоніми;

оцінює випадки вдалого і невдалого використання (прийменника з іменником);

складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.




3.

16

5

Відомості з синтаксису і пунктуації
Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово у словосполученні. Словосполучення лексичні та фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
^ Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення).

Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні речення (повторення).


Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова.
^ Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.
Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.
Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мовлення. Синоніміка простих речень різних видів.

^ Текст (риторичний аспект).

Удосконалення вмінь формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати своїми словами сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я і приказки, давати

визначення понять.



Учень/учениця:
називає, що вивчає синтаксис і пунктуація;
відрізняє словосполучення від слова і речення;
розпізнає види речень за метою висловлювання, окличні речення; межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих; словосполучення, граматичну основу речення, головне і залежне слово у словосполученні;
правильно інтонує речення різних видів;
ставить та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;
знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;
добирає синонімічні словосполучення і речення, різні за будовою, у тому числі фразеологізми

формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;
переказує своїми словами почуте і прочитане, вживаючи прислів’я і приказки;
використовує у мовленні виразні й доцільні словосполучення з ряду синонімічних, різні за будовою і метою висловлювання речення, у тому числі прислів’я, крилаті вислови;
виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.



^ Міжпредметні зв’язки.

Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченням (література).




4.

5

^ Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
Граматика. Способи вираження означення, додатка й обставин різними частинами мови.
^ Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь поширювати думку з допомогою другорядних членів речення, давати поширені визначення понять, будувати висловлювання типу роздуму,

розповідати короткі історії.



Учень/учениця:
розрізняє додатки, означення, обставини;
виділяє другорядні члени умовними позначками;
будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обставинами, у тому числі із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;
переказує невеликі художні тексти з елементами опису;
складає висловлення про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до навколишнього.

^ Міжпредметні зв’язки. Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальну роль (література).




5.

3

^ Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнювальне слово перед однорідними членами речення.
Звертання.
Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично).
^ Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.


Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире після узагальнювального слова у реченнях з однорідними членами.
Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами.
Кома між частинами складного речення, що мають будову простих речень, входять у складне і з’єднані безсполучниковим зв’язком та сполучниками (і, й, та(і), а, але, що коли,який).


Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.
^ Культура мовлення. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними членами, із звертаннями і вставними словами, у складних реченнях. Використання звертань і вставних слів у розмовному і художньому стилях мовлення. Синоніміка складних речень, складних і простих речень. Засвоєння складних випадків слововживання.
^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати висловлювання типу опису і розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата повідомлення.



Учень/учениця:
розрізняє однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні, складні речення;
правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні, обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

будує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;
оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;
бере участь у діалогах на визначені теми та відповідно до запропонованої ситуації;
складає висловлювання типу розповіді та опису з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою прості та складні речення.






6.



3



^ Пряма мова. Діалог. Полілог.
Правопис. Розділові знаки

при прямій мові.

Тире при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі

власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.
^ Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях із прямою мовою і в діалогах. Синоніміка речень із

прямою і непрямою мовою. Засвоєння складних випадків слововживання.

^ Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати повідомлення, що містять висловлювання відомих людей, крилаті вислови в ролі арґументів, брати участь у процесі обговорення певних проблем.

Учень/учениця:
розрізняє слова автора і пряму мову в реченні з прямою мовою;

правильно інтонує речення з прямою мовою;
ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові та діалозі;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
складає висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою та діалогом, із засвоєними словами і виразами для докладної