Реферат: Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара вікторівна

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


На правах рукопису

МАЗУР ТАМАРА ВІКТОРІВНА

УДК 347.73


ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У БАНКАХ


12.00.07 – адміністративне право

і процес; фінансове право; інформаційне право


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Науковий керівник –

Воронова Лідія Костянтинівна,

доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

Київ – 2008


ЗМІСТ


ВСТУП.................................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО СУБІНСТИТУТУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ..........................................................................................16

1.1. Поняття правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.................................................................................................................................16

1.2. Історія виникнення, розвитку та становлення законодавства про гарантування (страхування) банківських вкладів.....................................................26

1.3. Правова природа та місце норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів, в системі права України........................................................41

Висновки до Розділу 1.................................................................................................56

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ...........................................................................................61

2.1. Принципи організації діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.................................................................................................................................61

2.2. Компетенція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб................................79

2.3. Керівні органи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: особливості формування та розподіл повноважень.......................................................................99

2.4. Особливості правового режиму коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Порядок формування та використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб..............................................................................................................116

Висновки до розділу 2.....................................................................................................136

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ З ВКЛАДНИКАМИ ТА ОРГАНАМИ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ........................................................................................142

3.1. Перспективи розвитку відносин Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вкладниками................................................................................................................142

3.2. Оптимізація відносин Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з органами банківського нагляду.................................................................................................166

Висновки до розділу 3.....................................................................................................184

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................................196

^ ВСТУП

Актуальність теми обумовлена необхідністю наукового дослідження правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою виявлення недоліків та прогалин у правовому регулюванні, а також формулювання шляхів їх уникнення, з’ясування можливості запозичення міжнародного досвіду.

З проголошенням Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року Україна вперше заявила про свою економічну самостійність, задекларувала право самостійно створювати власну фінансову систему. Розвиток фінансової системи супроводжувався активним зростанням кількості комерційних банків, але у зв’язку із недосконалим правовим регулюванням та фінансовими кризами, рівень довіри населення до банків був досить низьким, більшість заощаджень зберігалися поза банківським установами. Для усунення такого стану у 1998 Указом Президента України [100] створено систему гарантування вкладів, управління якою покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд). Основні елементи правового режиму Фонду були закріплені Законом України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 року [94].

На сьогоднішній день система гарантування вкладів в Україні цілком виконала завдання, заради яких створювалася, а відтак має відбутися перехід на якісно новий рівень – завданням системи має стати не просто захист дрібних вкладників, а забезпечення фінансової стабільності держави. Крім того, Україна декларує прагнення інтегруватися в Європейське Співтовариство, що вимагає приведення внутрішнього законодавства у відповідність до стандартів ЄС.

Відповідно, найперше для цього повинен бути змінений правовий режим Фонду, який у юридичній літературі досліджений мало, багато питань залишаються нерозкритими та спірними. Зокрема, глибинного та ґрунтовного дослідження потребують положення щодо місця норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів, в системі права України та фінансового права зокрема. Перегляду та узгодженню підлягає термінологічний апарат. Мають бути визначені принципи діяльності Фонду, розширено його компетенцію, переглянуто порядок створення та використання коштів Фонду як державного цільового позабюджетного фонду, а також їх правовий режим, порядок формування та розподіл повноважень між керівними органами Фонду, реформовано систему відносин Фонду з органами банківського нагляду, вкладниками та учасниками Фонду. Наведене вимагає детального аналізу вітчизняного та закордонного законодавства і практики, існуючих в літературі поглядів на зазначені питання, вивчення рекомендацій спеціалізованих міжнародних організацій, що ще раз підтверджує актуальність обраної теми.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від 18 вересня 2006 року). Обраний напрям дослідження відповідає планам досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2006 – 2010 роки, є складовою загальної наукової теми „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (номер державної реєстрації 0106 U 006631) та спеціальної науково-дослідної теми „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер державної реєстрації 06 БФ 042-01).

^ Ступінь наукової розробки теми. На сучасному етапі розвитку української юридичної науки можна говорити про відсутність комплексних наукових досліджень правового режиму Фонду. Пояснюється це, на нашу думку, по-перше, новизною інституту гарантування вкладів для України, та, по-друге, відсутністю системних криз у банківській та фінансовій системах держави, а також нечастими банкрутствами банків. Відтак, складається помилкове враження, що правове регулювання діяльності системи гарантування вкладів фізичних осіб в цілому та правового режиму Фонду зокрема є ефективним і не потребує змін.

Єдиним на сьогодні комплексним дослідженням системи гарантування вкладів в Україні, але з точки зору економічної науки, є робота Огієнка В.І., в якій автор розглянув загальні питання функціонування системи гарантування вкладів, способи захисту вкладів, проаналізував та оцінив результати роботи Фонду, накресливши тим самим підходи до визначення оптимального розміру відшкодувань за вкладами та оцінки надійності і фінансової стійкості Фонду.

Вченими-правниками України в межах науки фінансового права розглядалися лише деякі елементи правового режиму Фонду – окремі аспекти Фонду як державного цільового позабюджетного фонду (О.Б. Зайчук), використання коштів Фонду як елемент публічних видатків держави (А.А. Нечай), правове регулювання сплати банками збору до Фонду (Я.О. Берназюк).

^ Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії держави та права, фінансового права, цивільного права, адміністративного права, а також економічних наук.

Теоретичною основою даного дослідження стали роботи вітчизняних науковців Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Л.І. Василенка, О.Д. Василика, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, С.С. Осадця, Ю.В. Пасічника, П.С. Пацурківського, О.Ф. Скакун, а також зарубіжних науковців С.С. Алексєєва, В.К. Бабаєва, Д.М. Бахраха, М.І. Брагинского, О.Г. Братко, С.М. Братуся, О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, О.С. Іоффе, В.Б. Ісакова, О.В. Малько, А.А. Мамедова, М.М. Марченко, М.І. Матузова, Д.І. Мейєра, В.С. Нерсесянца, М.В. Карасьової, В.М. Корельського, Ю.О. Крохіної, Ж. Матука, М.І. Піскотіна, В.К. Рейхера, І.В. Рукавішнікової, Г.П. Толстопятенка, Ф.Н. Фаткулліна, Н.І. Хімічевої, О.П. Шебанова та інших.

Система гарантування депозитів в України комплексно досліджувалася лише вітчизняними економістами, серед яких В.І. Огієнко, Т.С. Смовженко, окремі питання правового регулювання гарантування вкладів були предметом вивчення в роботах А.А. Нечай, О.П. Орлюк, О.Б. Зайчук, Я.О. Берназюка, А.Г. Пишного, О.М. Синкової та інших.

Чимало уваги питанням гарантування (страхування) вкладів (депозитів) приділяли російські науковці та практики економісти А.В. Анікін, Д.Ю. Колчанов, М.М. Євстратенко, В.О. Мірошников, Б.І. Герасімов, О.В. Тен та ін., а також правники О.В. Турбанов, О.Г. Братко, Д.В. Гаврилін, Г.А. Тосунян, В.В. Сергеєв, В.С. Пєтров, Є.А. Завода, М.В. Комісарова, В.М. Новіков, І.Г. Лєнєва та ін., білоруські науковці О. Крамаренко, В. Осипов, А. Устіновіч та ін. Питання побудови систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) досить глибоко розглянуті такими закордонними спеціалістами як Дж. Гарсія, Ж.П. Сабурен, А. Кюе, А. Деміргук-Кант, Е. Кане, Р. МакДональд, П. Вікман, Е. Детрагіаше, Р. Тан, М. Тейлор, Д. Уолкер та ін.

^ Нормативно-інформаційними джерелами дисертаційного дослідження є національне законодавство, що регулює діяльність Фонду, діяльність банків, порядок здійснення банківської діяльності та банківського нагляду, порядок створення, розподілу та використання державних цільових позабюджетних фондів коштів, а також законодавство країн СНД, Європейської Співдружності та інших держав світу.

Емпіричну основу дослідження склало вивчення практики функціонування систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та організацій, які здійснюють управління ними, в Україні, країнах СНД, країнах – членах ЄС та інших країнах світу.

Підтвердженням актуальності та своєчасності обраного напряму дослідження є факт відсутності розробки ряду теоретичних положень у сфері діяльності Фонду, суперечливість правового регулювання та необхідність проведення реформи у системі гарантування вкладів в Україні. Саме наявність вказаних проблем визначила вибір теми дисертаційного дослідження та зумовила обрання кола питань, які в ньому розглядаються.

^ Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: розкриття теоретико-методологічних і практичних фінансово-правових проблем правового режиму Фонду; розробка науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо напрямків розвитку теоретичних положень фінансово-правової науки в частині регулювання гарантування вкладів; узагальнення правозастосовної практики Фонду, Національного банку України, вітчизняного та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій з питань гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та формулювання пропозицій щодо вдосконалення на цій основі відповідного національного законодавства.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються наступні завдання:

виявити проблемні питання фінансово-правового регулювання гарантування вкладів в Україні, актуалізувати їх та запропонувати можливі шляхи вирішення;

визначити поняття правового режиму Фонду, встановити його структуру та характерні риси;

дослідити еволюцію систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) у світі та в Україні зокрема;

визначити місце норм, які врегульовують відносини з приводу гарантування вкладів, в системі права України та фінансового права зокрема;

визначити принципи діяльності Фонду та класифікувати їх;

розглянути компетенцію Фонду та запропонувати шляхи її удосконалення;

дослідити порядок формування, розподілу та витрачання коштів Фонду як державного цільового позабюджетного фонду коштів, визначити існуючі недоліки у цьому процесі, сформулювати шляхи їх усунення;

дослідити правові відносини, що виникають між Фондом та Національним банком України як органом банківського нагляду, виявити наявні прогалини в правовому регулюванні та запропонувати шляхи їх усунення;

дослідити правовідносини між Фондом та вкладниками, виявити недоліки у правовому регулюванні та визначити шляхи подальшого розвитку;

вивчити світовий досвід у сфері фінансово-правового регулювання систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та з’ясувати доцільність його застосування з метою вдосконалення українського законодавства у цій сфері;

на підставі проведеного дослідження, аналізу норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового режиму Фонду.

^ Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у процесі діяльності Фонду та пов’язані із мобілізацією, розподілом (перерозподілом) та використанням коштів Фонду.

^ Предметом дослідження є сучасний стан і перспективи розвитку фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиняються у процесі діяльності Фонду та пов’язані із мобілізацією, розподілом (перерозподілом) та використанням коштів Фонду, а також міжнародне законодаство та міжнародна практика у сфері гарантування (страхування) вкладів (депозитів).

^ Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та задач дослідження, його об’єкта і предмету. В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, автор спиралася на вітчизняний і зарубіжний теоретичний і практичний досвід правової та економічної наук, що знайшов своє закріплення в науково-практичній літературі. Базовою методологічною основою проведення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв’язок та взаємообумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, в тому числі тих, що виникають з приводу правового регулювання відносин щодо діяльності Фонду.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали також такі наукові методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), історико-правовий, порівняльно-правовий, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу, метод тлумачення, а також логічний метод.

Спеціально-юридичний метод відіграв важливу роль при ґрунтовному аналізі положень законодавства, яким врегульовано правовий режим Фонду (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). Крім того, за його допомогою досліджувалася правова природа, зміст та сутність правовідносин, що виникають у процесі діяльності Фонду.

За допомогою історико-правового методу в дисертації проаналізовано зародження, розвиток та становлення систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) у світі та в Україні. (підрозділ 1.2.)

Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства зарубіжних країн, актів міжнародних організацій, інших міжнародних джерел щодо гарантування (страхування) вкладів (депозитів) фізичних осіб, зокрема діяльності організацій, на які покладається управління вказаними системами, а також порядку формування та витрачання коштів в межах гарантування (страхування) вкладів (депозитів), та їх зіставленням з відповідними нормами чинного законодавства України (підрозділи 2.1.,2.2, 2.4, 3.1., 3.2).

Системно-структурний та структурно-функціональний метод використовувався під час дослідження та аналізу принципів системи гарантування вкладів фізичних осіб та принципів діяльності Фонду, функцій Фонду, порядку формування керівних органів Фонду та розподілу повноважень між ними тощо (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2., 2.3., 3.1, 3.2).

Метод тлумачення використовувався для з’ясування змісту норм вітчизняного і зарубіжного законодавства, що регулює відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб за участю Фонду (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1., 3.2).

Застосування логічного методу дослідження обумовило послідовність висловлених суджень, понять і висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація стала першим в українській фінансово-правовій науці комплексним, узагальненим дослідженням правового режиму Фонду. У дисертації автором сформульовано та обгрунтовано ряд нових та важливих положень, корисних як у теоретичному плані, так і для практики, які виносяться на захист.

На основі аналізу фінансово-правової доктрини про інститут правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів автором вперше:

- сформульовано визначення поняття правовий режим Фонду як сукупність закріплених в нормах права правил, що регулюють функціонування Фонду як державної установи та фонду коштів (або врегульований нормами права специфічний порядок діяльності Фонду);

- визначено структуру правового режиму Фонду та його характерні риси, зокрема наголошено на тому, що правовий режим Фонду включає в себе не тільки законодавчо закріплені правила функціонування Фонду як спеціалізованої державної установи (юридичної особи), а й Фонду як централізованого цільового позабюджетного фонду коштів;

- здійснено періодизацію розвитку системи гарантування вкладів в Україні з обгрунтуванням необхідності виділення чотирьох її етапів;

- досліджено принципи діяльності Фонду та обгрунтовано необхідність відокремлення цих принципів від принципів системи гарантування вкладів фізичних осіб, необхідність законодавчого закріплення основних принципів та розширення такого переліку на доктринальному рівні, запропоновано авторський підхід до класифікації принципів;

- зроблено висновок про необхідність реформування порядку формування керівних органів Фонду, виокремлено проблемні питання взаємовідносин Фонду із органом банківського нагляду та вкладниками і сформульовано шляхи їх подолання;

- зроблено висновок про належність коштів Фонду до публічної власності та необхідність їх поділу на ті, за рахунок яких фінансується відшкодування виплат за вкладами та ті, за рахунок яких покриваються витрати на управління системою гарантування вкладів.

Дисертантом удосконалено визначення поняття „вклад”, під яким пропонується розуміти прийняті банком на підставі договору банківського вкладу чи банківського рахунку кошти в національній чи іноземній валютах, які підлягають поверненню відповідно до умов договору чи вимог закону, включаючи відсотки.

Подальший розвиток у дисертації отримали положення щодо місця норм, які регулюють відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб, в системі права України та фінансового права зорема, висновки про необхідність розширення повноважень Фонду, розширення джерел формування коштів Фонду та конкретизації напрямів використання коштів.

^ Практичне та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані:

для подальшої розробки теоретико-методологічних та практичних проблем правового режиму Фонду; для наукових досліджень у сфері фінансового права, в тому числі гарантування вкладів, правового режиму централізованих цільових позабюджетних фондів коштів; у подальшій розробці теоретичних проблем правового режиму суб’єктів – учасників правовідносин у сфері гарантування вкладів;

при вдосконаленні чинного законодавства України у сфері гарантування вкладів, банківської діяльності та банківського нагляду, інших нормативних актів фінансового законодавства; при гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Співтовариства;

для вдосконалення нормотворчої роботи Фонду та Національного банку України в питаннях щодо гарантування вкладів фізичних осіб;

у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсів “Фінансове право”, “Банківське право”, „Фінанси України”, під час викладання даних дисциплін.

Положення і висновки науково-теоретичного дослідження знайшли своє закріплення під час роботи здобувача на посаді асистента кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права „КРОК”, викладача Фінансово-правового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження використовувались при розробці навчально-методичних матеріалів за дисципліною “Фінансове право України” Університету економіки та права „КРОК”.

^ Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де була виконана дисертація, а також на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права „КРОК”. Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних та міжвузівських науково-практичних конференціях, а саме:

Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (25 лютого 2007 р., м. Тернопіль);

Міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених „Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації” (15 березня 2007 р., м. Київ);

ХІV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Ломоносов” (11-14 квітня 2007 р., м. Москва, Російська Федерація);

Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (23-34 листопада 2007 р., м. Ірпінь);

VІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (березень 2008 р., м. Київ);

6. Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні” (24-25 квітня 2008 р., м. Київ).

7. Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні” (05 червня 2008 р., м. Київ)

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано автором у статтях, надрукованих у наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, а саме:

Мазур Т.В. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2006.- № 12. – С. 36-39.

Мазур Т.В. Діяльність фонду гарантування банківських вкладів: зарубіжний досвід і пропозиції для України / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2007. - № 2. – С. 95-99.

Мазур Т.В. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: до питання розширення кола функцій / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2007. № 8. – С. 24-27.

Мазур Т.В. Правовий режим коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Фінансове право, 2008. - № 1 (3). – С. 25-29.

Мазур Т.В. Місце норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів, у системі права України / Т.В. Мазур // Фінансове право. – 2008 - № 2. – С. 28-32.

Мазур Т.В. До проблеми реформування правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні / Т.В. Мазур // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні : матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. – Частина ІІ. – м. Тернопіль : [б.в.], 2007. – С. 46-49.

Мазур Т.В. Гарантуватися, страхуватися чи захищатися повинні банківські вклади (депозити) в Україні? / Т.В. Мазур // Актуальні проблеми держави і система права України в умовах світової глобалізації : збірник наукових праць : [матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції молодих вчених] / [Ред. кол.: В.І. Курило, В.О. Шамрай та ін.]. – К. : Видавничий центр НАУ, 2007. – С. 268-270.

Мазур Т.В. Страхователи вкладов России и Украины: сравнительный анализ и пути усовершенствования правового статуса / Т.В. Мазур // Материалы XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых „Ломоносов” / [Отв. ред. И.А. Алешковский, А.И. Андреев, П.Н. Костылев]. – Том IV. – М. : МГУ, ИТК „Дашков и К°”, 2007. – С. 441-442.

Мазур Т.В. Перспективи поширення дії системи гарантування вкладів у банках на юридичних осіб / Т.В. Мазур // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : [тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007 року] / Науково-дослідний інститут фінансового права. – К. : ПП „Укртехнопрінт”, 2007. – С. 365-368.

Мазур Т.В. Проблемні питання використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Актуальні питання державотворення в Україні : збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції (24-25 квітня 2008 року). – К. : ВГЛ „Обрії”, 2008. – С. 227-228.

Мазур Т.В. Історія виникнення, розвитку та становлення системи гарантування (страхування) банківських вкладів в Україні та за кордоном / Т.В. Мазур // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – К. : Університет економіки та права „КРОК”, 2008. – Книга ІІ. – С. 190-200.

Мазур Т.В. Проблемні аспекти формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні : матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – К. : Університет економіки та права „КРОК”, 2008. – Книга І. – С. 170-173.

^ Структура дисертації обумовлена логікою, метою і предметом дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, що поділені на глави, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок, список використаних джерел – 273 джерела.


РОЗДІЛ 1

^ ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО СУБІНСТИТУТУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ

1.1. Поняття правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

У юридичній науці вже ствердилася думка, відповідно до якої правовий режим є окремим інститутом, що існує практично в кожній галузі права [207, с. 85; 32, с. 400-401]. Часто термін „правовий режим” використовується як вже відомий та не потребуючий додаткового уточнення, що спричиняє проблему, коли невідоме визначається через невідоме, наслідком чого може стати хибність тих чи інших висновків, отриманих в результаті дослідження. Зважаючи на це, з метою уникнення в подальшому неоднозначного використання термінології, в межах даного дослідження доцільно сформулювати визначення правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, встановити його структуру та специфічні характеристики (ознаки).

Поняття „правовий режим” досить поширене в юридичному науковому обігу, адже саме воно якнайширше виражає ознаки суб’єктів права. Та не зважаючи на це, серед науковців досі немає єдності в підходах до його визначення та змістовного наповнення.

Виявлення характерних особливостей поняття „правовий режим” утруднене тим, що зміст, який вкладається в це поняття, в юридичній літературі розуміється неоднозначно. Тут часто спостерігається ситуація, коли один і той самий термін несе різне змістовне навантаження в залежності від ряду факторів (контексту роботи, особливостей авторського підходу до проблеми тощо). Разом з тим, в будь-якій галузі науки одночасно із розширенням знань відбувається уточнення термінологічної бази. Та у всякому разі, як влучно і справедливо зауважив С.С. Алєксєєв, „не можна забувати найважливіших вимог, що висуваються до юридичної термінології, - її однозначності, чіткої визначеності, ясності, стійкості, сумісності з усім комплексом вживаних в науці термінів. Збагачення понятійного апарату науки має відбуватися не за рахунок втрати точності термінів, оскільки втрачається скоординованість наукових понять” [63, с. 35-36].

Першою на шляху дослідження поняття „правовий режим” постає необхідність визначення сутності поняття „режим”.

В одних роботах під режимом розуміється законність [28, с. 12], в інших – порядок [38, с. 5], в третіх – соціальний режим деякого об’єкта чи виду діяльності, закріплений правовими нормами і забезпечений сукупністю юридичних засобів [24, с. 258-259].

В сучасний період поняття „режим” все більше стверджується в якості однієї з найважливіших категорій юридичної науки. Вже давно наукові дослідження, що ставили своєю метою виявлення особливостей правового регулювання визначеної ділянки діяльності, а особливо, коли ця діяльність має чітко визначений суб’єкт, проводилися під кутом зору правового режиму даного об’єкту, виду діяльності.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

5) Діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб поширюється на всю територію держави, Фонд не має регіональних відділень.

6) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підзвітний Кабінету Міністрів України та Національному банку України, підконтрольний Рахунковій палаті України.

7) Свою діяльність Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює на підставі щорічних кошторисів, які затверджуються щорічно адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за поданням виконавчої дирекції Фонду.

8) Фонд гарантування вкладі фізичних осіб має самостійні законодавчо визначені джерела формування коштів – внески банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та початковий внесок Національного банку України;

9) Кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є державною власністю але не включаються до складу державного бюджету чи будь-яких інших фондів;

10) Кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не можуть вилучатися в дохід держави чи на покриття витрат інших, ніж передбачені Законом України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”[94]. Цим підтверджується цільовий характер Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Підсумовуючи викладене, робимо висновок, що від правильності розуміння поняття правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його структури багато в чому залежить адекватність правового регулювання його діяльності. Саме від обрання належного (оптимального) правового режиму в основному залежить ефективність використання правових засобів для вирішення тих чи інших правових задач. А мобільність законодавчого регулювання правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб дозволить якнайбільше наблизити право до реалій суспільного буття.


^ 1.2. Історія виникнення, розвитку та становлення законодавства про гарантування (страхування) банківських вкладів

Дослідження будь-якого явища неможливе без розуміння його суті, передумов формування та особливостей виникнення. Саме тому і дослідження правової природи системи гарантування вкладів фізичних осіб необхідно починати з історії її становлення та розвитку.

Найвідоміша на сьогодні система державного страхування вкладів національного рівня з’явилася в США в 1934 році. Саме її вважають першоосновою систем страхування вкладів у світі.

З часу її впровадження у 1934 році починається відлік світової історії гарантування (страхування) вкладів. Проте, як свідчить історія, вважати такий підхід єдино правильним не можна. З 1934 року можна лише вести відлік страхування вкладів на державному (загальнонаціональному) рівні. Адже, якщо ретельніше дослідити історію, можна побачити, що у тих же таки США системи страхування банківських вкладів, хоча і на місцевому (локальному) рівні, існували ще задовго до 1934 року. Зокрема, у 1829 році в Нью-Йорку запроваджено так звану „bank-obligation insurance program” – програма страхування банківських зобов’язань (до останніх відносили векселі та депозити) та створено так званий „New-York’s Safety Fund” - Нью-Йоркський Страховий Фонд. Ідея створення такого фонду належала Джошуа Форману – Сіракузькому бізнесмену. Участь банків у фонді була добровільною і виявлялася вона у формі сплати щорічних внесків. Керівництво фондом здійснював уряд штату. [240, с. 4] На першому етапі (1829 – 1842 р.р.) фондом надавалися гарантії за всіма видами банківських зобов’язань, на другому (1842 – 1866 р.р.) – лише за векселями.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Указ Президента, крім іншого, визначив обмеження щодо можливості отримання Фондом позик від комерційних банків України – тільки у разі вичерпання його (Фонду) фінансових можливостей для виконання покладених на нього (Фонд) завдань. Залучення кредитів від Кабінету міністрів України та НБУ не передбачалося взагалі.

У разі недоступності вкладу в комерційному банку фізичній особі гарантувалося відшкодування за вкладом, включаючи відсотки, у розмірі вкладу, але не більше 500 гривень за станом на день, коли вклад став недоступним. Розмір відшкодування міг збільшуватися залежно від змін тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників комерційними банками, що сплачують збори до Фонду.

22 лютого 1999 року, майже одночасно з виданням Президентом України Указу „Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України”, з метою створення додаткової системи страхування вкладів фізичних осіб, а також у зв’язку з недостатністю накопичених Фондом коштів для виконання своїх функцій, Правління НБУ постановою № 72 затвердило Порядок формування комерційними банками спеціального фонду страхування вкладів фізичних осіб. Передбачалося, що всі банки, які мали ліцензію на залучення вкладів фізичних осіб, повинні були створити спеціальний фонд страхування вкладів фізичних осіб, розмір якого мав становити 10 % від суми вкладів. Встановлювалося два способи формування фонду: перший – за рахунок коштів, отриманих від придбання банками державних цінних паперів (до того ж, такі цінні папери в обов’язковому порядку передавалися на зберігання НБУ); і другий – за рахунок грошових коштів, перерахованих Різні підходи до питання принципів системи страхування (гарантування) вкладів висловлюють й інші науковці. Так, на думку Петрова В.С., під час побудови системи гарантування вкладів необхідне дотримання наступних принципів: система захисту вкладників повинна бути закріплена законодавчо і супроводжуватися чітко розробленими методиками розрахунків, оцінок запозичень, регулювання і контролю, компетентним державним відомствам повинні бути надані повноваження та необхідна інформація для реформування банків-банкротів та застосування заходів відносно неплатоспроможних банків [234].
На думку Олександра Соколова, основними принципами системи страхування депозитів повинні бути: обов’язковість участі банків у системі; скорочення ризиків настання несприятливих наслідків для вкладників у випадку невиконання банками своїх зобов’язань; прозорість діяльності; накопичувальний характер формування фонду обов’язкового страхування депозитів за рахунок страхових внесків банків-учасників системи страхування депозитів [213].

На нашу думку, оскільки принципи є керівними положеннями, якими слід керуватися у практичній діяльності, вони повинні якнайповніше відповідати обраній моделі гарантування вкладів. Принципи повинні повністю відбивати завдання, визначені законодавцем для системи гарантування вкладів. Тобто, якщо система гарантування вкладів сформульована на базі моделі „грошова корзина” і перед нею стоїть завдання відшкодовувати втрати вкладників у зв’язку з недоступністю вкладів, принципом її діяльності не може бути зведення до мінімуму негативних наслідків ліквідації неплатоспроможних ба