Реферат: Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ЦЕНТР РОЗВИТКУ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ

САМАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА УПРАВЛІННЯ

КРИМСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ





ОСВІТА ТА НАУКА

В УМОВАХ

ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ


Матеріали IIІ міжнародної

науково-практичної конференції


11-13 червня 2010 р.


м. Сімферополь – м. Судак


Освіта та наука в умовах глобальних викликів / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 11-13 червня 2010 р. – Сімферополь-Судак: ВіТроПринт, 2010. – 212 с.


Редакційна колегія:

Тарасов В.І. – ректор Кримського інституту бізнесу, кандидат філософских наук, доцент.

Задорожний А.Л. – ректор Самарського інституту бізнесу та управління, доктор економічних наук, професор.

^ Трофимова В.В. –директор Центру розвитку освіти, науки та інновацій, кандидат економічних наук.


У збірнику представлені тези доповідей учасників ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Освіта та наука в умовах глобальних викликів».

Для студентів, аспірантів, науковці, фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями розвитку освіти та науки.


Тематичні напрямки:

^ 1. Актуальні аспекти розвитку освіти (Стан професійно-технічної та вищої освіти. Зміст освіти. Неперервна освіта як інститут економіки знань. Освіта дорослих. Діалектика освіти та продуктивності праці Проблеми гуманітарної, педагогічної освіти тощо. Болонський процес. Економіка освіти.)

^ 2. Наука та механізми комерціалізації наукових ідей та розробок (Державне регулювання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Механізми наукового обґрунтування управлінських рішень на державному рівні. Прогнозування науково-технологічного розвитку. Інституційні проблеми української науки. Розробка новітніх технологій. Наука в університетах.)

^ 3. Парадигма сучасних економічних досліджень (Макроекономічні проблеми. Глобалізація як чинник розвитку національних господарств. Сучасні трансформації світової економіки. Перспективні напрямки розвитку економічної теорії. Дослідження закономірностей економічного розвитку на мікро- та мезорівні.)


© Автори статей, 2010

ЗМІСТ


^ АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ





Богачева Виктория Эдуардовна

НИКОЛАЙ ГРЮНДТВИГ - ВЫДАЮЩИЙСЯ ДЕЯТЕЛЬ ДАТСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВЗРОСЛЫХ.




9

Гавриленко Катерина Миколаївна

СИСТЕМА «ОСВІТИ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ» (LLL, LIFELONG LEARNING) У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ




11

Людмила Михайлівна Архипенко, Володимир Володимирович Волков

СУЧАСНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ




14

Сокирська Ольга Сергіївна

НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА І ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ



17

Сікорська Лариса Олегівна, Хоменко Тетяна Василівна

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ - ЗАПОРУКА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ


18

Kostenko Rostyslav Valeryovych

VOCATIONAL TRAINING OF THE FUTURE ECONOMISTS TO JOB IN THE CURRENCY MARKET ON THE BASIS OF COMPUTER TECHNOLOGIES


20

Костюченко Анна Миколаївна

ІННОВАЦІЇ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ


21

Левків Галина Ярославівна, Батюк Богдан Богданович

ОСВІТА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ


25

Перова Світлана В’ячеславівна,

УМОВИ РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН


27

Казачінер Олена Семенівна

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ


30

Крамаренко Алла Миколаївна

ІНТЕГРАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ОСВІТЯНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ


32

Кірей Катерина Олександрівна

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ У СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ


35

Kobzeva Nadejda Aleksandrovna

SOFT’ SKILLS DEVELOPMENT IN ENGINEERING EDUCATION WITH BOARD GAME SCRABBLE



38

Медведовська Тетяна Павлівна

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЙОГО РОЗГОРТАННЯ В ВІТЧИЗНЯНИХ УМОВАХ


40

Чирчик Сергій Васильович

ПЕРСПЕКТИВИ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В ДИЗАЙН-ОСВІТІ


43

Мартиненко Дар’я Володимирівна

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ


45

Ісмаїлова Ельзара Аблязісівна, Деркач Ірина Олександрівна

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ У КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ


48

Дусак Наталія Валеріївна

НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ У БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС


50

Ігнатьєва Вікторія Борисівна, Акулова Тетяна Георгіївна

СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНИХ МАРШРУТІВ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ДІЛОВИХ ЗАХОДІВ


51

Агапова Тамара Петрівна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ


55

Алексєєва Людмила Андріївна

ЗДОРОВ’Я ВЧИТЕЛЯ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ


57

Будас Анна Пилипівна

МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ОСВІЧЕНОСТІ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ


60

Бахмат Наталія Валеріївна

ДИДАКТИКО-МЕТОДИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ


64

Жорняк Тетяна Степанівна

ПРОБЛЕМИ ІТ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ


67

Кізім Марина Валентинівна

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ФОРМ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ (ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ)


68

Коваленко Наталія Сергіївна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ І РИНКУ ПРАЦІ В КОНТЕКСТІ ПЕРСПЕКТИВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ



70

Костенко Ганна Геннадіївна

ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ОСВІТНІХ РЕФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ


73

Корж-Усенко Лариса Вікторівна

МІСІЯ УНІВЕРСИТЕТУ: КЛАСИКА І МОДЕРН


75

Криуленко Лілія Євгенівна

ІГРОМАЙСТЕР ЧИ ЗВИЧАЙНИЙ ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ (підготовка студентів у ВНЗ)


77

Лукащук-Федик Світлана Володимирівна

ДОСВІД КАФЕДРИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ


80

Мазурік Олена Олексіївна

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ, ЗАСНОВАНИХ НА ДІАЛОЗІ (ПОЛІЛОЗІ), ЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ВЧИТЕЛЕМ І УЧНЕМ


82

Мащенко Ірина Леонідівна

ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ


86

Мехоношин Альберт Олексійович

СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ


88

Міронова Марина Юріївна

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ «ДОПОМАГАЮЧИХ» ПРОФЕСІЙ (НА ПРИКЛАДІ ПСИХОЛОГА)


91

Непокрита Олена Володимирівна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ІГОР, ЯК ОДНІЄЇ З ВАЖЛИВИХ СКЛАДОВИХ СИСТЕМ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ


94

Отравенко Ольга Вікторівна

ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА ОДИНОКИХ МАТЕРІВ (БАТЬКІВ) У США


97

Севастьянов Анатолий Константинович, Севастьянова Марианна Егоровна

СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВОМ В СФЕРЕ ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ: ПОСТРОЕНИЕ И РАЗВИТИЕ


99

Синица Д. А.

ОБРАЗОВАНИЕ В ПОСТИНДУСТРИАЛЬНОМ ОБЩЕСТВЕ: ТРАДИЦИОННЫЕ И ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ


102

Ситникова Юлия Владимировна

ОСНОВНЫЕ ДОКУМЕНТИРОВАННЫЕ ПРОЦЕДУРЫ, ОБЕСПЕЧИВАЮЩИЕ ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ


109

Сорокіна Галина Олександрівна

ДОСВІД ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ У ВНЗ УКРАЇНИ

111

Хаустова Олена Валеріївна

РОЗВИТОК ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЧИТЕЛІВ В УМОВАХ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ


113

Шажко Марина Володимирівна, Панчук Ольга Юріївна, Лаушкіна Тетяна Анатоліївна

«СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВИКЛАДАННЯ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН НА ШЛЯХУ ДО ТРАНСФОРМАЦІЇ БОЛОНСЬКОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ»


115

Шевцова Еліна Павлівна, Количева Юлія Андріївна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ


118

Шопіна Анастасія Володимирівна

ТВОРЧА СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ


122

Шуляченко Ганна Андріївна

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК БАЗОВА ЯКІСТЬ ОСОБІСТОСТІ ШКОЛЯРА»

125

НАУКА ТА МЕХАНІЗМИ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ІДЕЙ ТА РОЗРОБОК


Бауліна Тетяна Володимирівна

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ


129

Бобух Людмила Василівна, Сиволап Тетяна Миколаївна, Моргун Марина Петрівна

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ «НАВЧАННЯ»: ТЕХНОЛОГІЯ, ВИКОНАВЦІ, ПРОДУКТ


133

Журавлев Владимир Ильич, Дудник Татьяна Анатольевна

ДИСКУРС О ВОЗМОЖНОМ БУДУЩЕМ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЙ НАУКИ И ВЫСОКИХ ТЕХНОЛОГИЙ


136

Калюжний Валерій Віленович

прогнозування науково-технічного розвитку інноваційного продукту на основі дослідження патентної документації


139

Коваленко Наталія Володимирівна

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ


142

Москаленко Л. А.

КОНТРОЛІНГ, ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ


145

Олійник Людмила Григорівна

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА У СТИМУЛЮВАННІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ


150

Сабадирьова Антоніна Леонідівна

ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА


152

Ситникова Юлия Владимировна

СЕРТИФИКАЦИЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА



155



Мукан Наталія Василівна, Гаврилюк Маріанна Василівна

КОМПЕТЕНТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІДЕРІВ УНІВЕРСИТЕТІВ АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ


158


Bogun Lyubov Anatolievna

DIVERSITY IN ORGANIZATIONS AND DIVERSITY EDUCATION


160

Богун Любовь Анатольевна

ТРУДОВОЙ КАПИТАЛ В ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНЫХ ОТРАСЛЯХ


161

ПАРАДИГМА СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ


Асанова Эльвина Асановна

Формирование и использование местного бюджета АР Крым


162

Бурунова Олена Анатоліївна

ДО ПИТАННЯ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ З ЕКОНОМІЧНОЇ ІСТОРІЇ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК І СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ ГОСПОДАРЮВАННЯ


164

Васильчак Світлана Василівна, Томаневич Леся Миронівна, Жидяк Олександра Романівна

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


167

Господінова Олександра Іванівна

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЯК НАСЛІДОК ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ.


169

Дзядук Тетяна Вікторівна

ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖЕВИХ СТРУКТУР В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


172

Козка Вікторія Миколаївна

СУТНІСТЬ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СВІТОВУ ТОРГІВЛЮ


173

Котенко Олександр Олександрович

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКАХ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ


177

Куклінова Тетяна Вікторівна

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ПІДТРИМКИ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗИ


178

Петренко Сергій Степанович

РОЛЬ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ


181

Площик Микола Володимирович

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КАВИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ


184

Постол Олена Євгенівна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ


187

Проскуріна Марія Олегівна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИКЛІЧНОЇ ДИНАМІКИ НЕЛІНІЙНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ.


189

Пухальська Наталія Сергіївна

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ АСПЕКТ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ


192

Рогач Світлана Михайлівна

ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ


195

Скрыпник Елена Анатольевна

ГОТОВНОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЙ К ПОСТРОЕНИЮ И РЕАЛИЗАЦИИ НОВОЙ МОДЕЛИ РЕСУРСОСБЕРЕЖЕНИЯ


199

Тищенко Артем Юрійович

Вибір фінансово-інвестиційної стратегії для формування інвестиційної політики промислового підприємства


202

Шевченко Тетяна Володимирівна

Зовнішній державний борг та його взаємозалежність з валютними ризиками


205

Яценко Віктор Петрович

ПРОБЛЕМА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В ТОВАР


208

Богун Любовь Анатольевна

ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И КОНКУРЕНТНЫЙ УСПЕХ МНОГОНАЦИОНАЛЬНЫХ КОРПОРАЦИЙ


210

^ Актуальні аспекти розвитку освіти


Богачева Виктория Эдуардовна

Луганский национальный университет

имени Тараса Шевченко


НИКОЛАЙ ГРЮНДТВИГ - ВЫДАЮЩИЙСЯ ДЕЯТЕЛЬ ДАТСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВЗРОСЛЫХ


Образование взрослых в Дании ведет свой отсчет с середины девятнадцатого века и связано с именем Николая Грюндтвига, а также с таким уникальным институтом образования, каковым является народная высшая школа. Первая датская народная школа была основана в 1844 году на юге полуострова Ютландия, в городе Рёддинге, а после 1864 года их число в Дании возросло до 52. Сегодня на территории страны функционируют 87 высших народных школ для взрослых [2, 30].

Духовным отцом и основателем концепции народных школ был датский просветитель и церковный реформатор Николай Фредерик Сиверин Грюндтвиг (1783-1872), который по праву считается одной из самых влиятельных личностей в истории Дании[1, 159]. В своей стране Грюндтвиг известен так же, как писатель, поэт, философ, историк, лингвист и политик. Но в отличие от своих более знаменитых соотечественников, таких как писатель Ханс Христиан Андерсен и философ Сёрен Кьеркегор, он мало известен за пределами Дании.

Грюндтвиг был личностью необычной, разносторонней и достаточно противоречивой. Его называют романтиком и революционером, реакционером и анархистом, либералом и националистом, консерватором и мистиком. Такой разброс мнений можно объяснить тем, что Грюндтвиг находился в постоянном движении от одной точки зрения к другой, а его мысли были диалектичны и полны различных нюансов. Кроме того, он находился в состоянии непрерывного поиска самого себя, а когда постигал что-то новое, не боялся заявить об этом во всеуслышание. Несмотря на всю свою многогранность, только одна цель была по настоящему важна для Грюндтвига на протяжении всей его жизни: «…пробудить народ Дании от летаргического сна, поднять его из невежества и интеллектуального сна к энергичной жизни, к живому христианству, к сознательному патриотизму, к пониманию его божественного призвания и его исторической миссии в огромном человеческом сообществе» [3, 26]. Вне всякого сомнения, Грюндтвиг был яркой индивидуальностью и вполне заслуженно считается символом датской нации.

Историк Кай Тханинг, который изучал жизнь Николая Грюндтвига, подсчитал, что полное собрание его произведений составило бы 120 томов [4, 160]. Он оставил после себя огромную коллекцию писем, дневников, статей, песен, гимнов, религиозных трактатов, стихов и других литературных произведений. Именно поэтому его взгляды, и смена их, хорошо известны и могут быть прослежены хронологически. Но только малая часть того, что он написал, была переведена, так как его язык, с одной стороны, труден для восприятия, а с другой стороны, еще более труден для перевода. Его стиль - чисто датский, витиеватый и архаичный. Кроме того, много самых обычных слов Грюндтвиг употреблял в особом специфическом значении, а множество других просто придумывал сам, что также весьма затрудняет перевод.

Конечно, никто не может точно сказать, какой была бы история Дании без Грюндтвига. Но мало кто из датчан решиться заявить, что жизнь в Дании - ее культура, религия, система образования, политика, вся атмосфера и менталитет - были бы такими, какими они есть сейчас, без влияния этого человека. Грюндтвиг неутомимо работал всю свою жизнь. Может поэтому страстная сила его творчества, имела такое огромное влияние на соотечественников, на церковь и на школу, хотя, с другой стороны, остаётся малопонятной для иностранцев.

В заключении, хотелось бы обратить внимание на тот факт, что идеи Грюндтвига во второй половине девятнадцатого века охватили в той или иной мере все скандинавские страны, включая Финляндию. А вначале ХХ века буквально по всему миру прокатилась своеобразная волна по созданию школ для взрослых, в основе которых лежала датская модель народных школ. Если мы посмотрим на карту мира сегодня, то обнаружим, что народные школы были основаны и функционируют в США, Японии, Чили, Нигерии, Гане, Индии, Польше, Бангладеш, Венгрии, на Филиппинах и ряде других стран. И это тем более удивительно, что Дания никогда не пыталась экспортировать идею народных школ за рубеж. Интересно, что в последние годы страны Балтики и Россия также сильно заинтересовались народными школами и предпринимают попытки учредить их на практике [2, 15].

Вне всякого сомнения, в каждой отдельно взятой стране у народных школ существуют свои национальные отличительные черты, но есть одно общее, что объединяет их, - это свобода, которая предоставляется им согласно законам о народных школах этих стран. Эта свобода касается организации школ, сроков проведения и содержания курсов, методов и приемов обучения в них. Но, что более важно, народные школы дают каждому учащемуся ощущение свободы и желание работать с теми вещами и заниматься тем, что ему интересно.

Следовательно, именно благодаря Грюндтвигу в мире уже более 150 лет существует традиция добровольного объединения взрослых людей в группы с целью посещения интересующих их занятий, участия в различных мероприятиях и проектах.


Литература


1. Borish S. M. The land of the living, Blue Dolphin, California, 1991;

2. Grundtvig in international perspective: studies in the creativity of interaction by A. M. Allchin, S. A. Bradley, N. A. Hjelm, J. H. Schjorring, 2000;

3. Grundtvig N. F.S. Selected writings, Fortress Press, 1976;

4. Rordam. Th. The Danish Folk High Schools, Copenhagen, 1980.


Гавриленко Катерина Миколаївна

Національний технічний університет України, м. Київ


^ СИСТЕМА «ОСВІТИ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ» (LLL, LIFELONG LEARNING) У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ


Для сучасної європейської держави сьогодні сприяння організації навчання протягом усього життя є шляхом до так званої «Лісабонської мети», а саме, перетворення Європейського середовища на найбільш конкурентоспроможну і динамічну економічну зону в світі, здатну до стійкого економічного зростання. Це також сприятиме створенню більшого числа якісних робочих місць і зміцненню соціальної єдності. Системі освіти належить зіграти ключову роль у перетворенні цього наміру в реальність [1].

Для нашого часу характерні надзвичайно активні процеси зміни та оновлення знань. В останні роки помітно зросла динаміка соціальних процесів в цілому; люди в багатьох країнах виявляють високу мобільність в соціальному і географічному відношенні. Зміна середовища викликає необхідність засвоєння нових знань і компетенцій. Зокрема, знання, отримані у вузі, вже не можуть залишатися незмінними, ефективно забезпечувати соціальну та професійну адаптацію протягом усього життя. Звідси виникає потреба в тому, щоб протягом всього свого життя людина постійно доучувалася і, можливо, переучувалася. Саме ці процеси маються на увазі, коли говорять про систему навчання впродовж усього життя.

У вітчизняній освітній системі необхідність додаткової освіти була усвідомлена досить давно – це не що інше, як система підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки, до якої пізніше додалося і отримання другої вищої освіти. В даний час вимоги до цієї системи зростають як в кількісному, так і в якісному відношенні. У кількісному – тому що збільшується число людей, яким за родом професійних занять, а також з особистих потреб, необхідні додаткові знання та вміння в галузі інформатики, економіки, менеджменту, психології, педагогіки, права і т.д. У якісному – тому що виникають нові галузі знань, які раніше не існували, зростає роль знань, основаних на мультимедійних і міждисциплінарних підходах.

Впровадження концепції навчання впродовж усього життя має важливе державне значення. Швидкі темпи розвитку економіки і технологій в країні роблять необхідним адекватне забезпечення цих процесів висококваліфікованими кадрами, здатними гнучко реагувати на зростаючі зміни на ринку праці. Щоб іти в ногу з цими змінами фахівці повинні володіти відповідними якостями, як професійними, так і особистісними. Крім спеціальних, необхідним є цілий комплекс сучасних, життєво важливих навичок. У першу чергу, це навички в сфері переробки інформації та комунікаційних технологій (ІКТ), соціальні і (між)культурні навички (здатність працювати в команді, здатність до спілкування, усвідомлення існування різних культур, знання іноземних мов, толерантність та ін.) й особисті навички (самоврядування, мотивація до навчання, здатність до вирішення проблем, творчість, підприємництво, вміння пристосовуватися до змін).

Очевидно, що в рамках навчальних програм традиційного професійної освіти всіх рівнів розвиток названих якостей є неможливим. Більш того, як показує досвід багатьох країн, силами лише міністерства освіти таку складну задачу не вирішити. У цей процес повинно бути залученим все суспільство в цілому, особливо економіка та соціальні партнери, всі види та форми освіти. Навчання повинно стати постійним, безперервним процесом для кожної людини, щоб забезпечити її готовність до життя в сучасному динамічному і мінливому світі.96

Загальне значення LLL було сформульовано як певна цілеспрямована навчальна діяльність, що здійснюється на постійній основі з метою удосконалення знань, умінь і компетенцій, а також відповідна таким цілям, як:

Особистісна реалізація;

Активна громадянськість;

Соціальна включеність; [2]

Кожна з названих цілей тією чи іншою мірою спрямована на підвищення рівня життєдіяльності людей, подолання різних соціальних бар'єрів, розширення можливостей активної участі кожної людини в прийнятті рішень, що стосуються як життя суспільства, так і реалізації його особистих програм.

Міністри освіти країн-учасниць Болонського процесу підкреслили в Берлінському комюніке (2003р.) важливість і необхідність того, щоб кожен громадянин мав можливість вибирати індивідуальну траєкторію навчання у відповідності до своїх бажань, здібностей і потреб аж до досягнення ним рівня вищої освіти. Тим самим поняття навчання протягом всього життя значною мірою співвідноситься і з отриманням вищої освіти.

Відповідно до цього вузам належить розробити систему заходів з метою створення умов навчання для різних категорій студентів, яка включала б визнання отриманої ними попередньої освіти (Акредитація попереднього освіти (APL). Кожна країна-учасниця Болонського процесу, виходячи з національних особливостей політики освіти, розробляє систему кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (ЕВПО), засновану на Європейській системі перекладних залікових одиниць – ECTS. Така система покликана стати інструментом забезпечення необхідних зв'язків між попередніми рівнями підготовки та вищою освітою, тобто засобом реалізації безперервного процесу навчання протягом всього життя .

В останні роки формується новий підхід, який, на наш погляд, є більш продуктивним і перспективним. Автори такого підходу ідею довічної освіти «пропускають» через потреби особистості, прагнення якої до постійного пізнання себе і навколишнього світу стає її цінністю («освіта через усе життя»). Метою в цьому випадку стає всебічний розвиток (включаючи саморозвиток) людини, її біологічного, соціального та духовного потенціалу, а в кінцевому підсумку її «окультурення», як необхідна умова збереження та розвитку культури суспільства.

Традиційно теоретична і практична розробка проблеми розвитку вмінь і навичок у системі освіти України велася у тісному взаємозв'язку з навчальною діяльністю на всіх рівнях формальної освіти. Однобічна орієнтація на навчальний процес, слабка практична, особистісна та соціальна спрямованість навчання, недосконалість способів та засобів оцінки їх сформованості – є основними недоліками. Як показують результати аналітичних оглядів останніх років в області освіти, багато діючих навчальних програм різних рівнів освіти відірвано від реальної ситуації в країні, потреб людей. В основному, вони орієнтовані на засвоєння предметних знань і практичних дій, які є недостатньо ефективними для розвитку самостійності, здатності успішно жити і діяти в ринковому середовищі.

У контексті навчання впродовж усього життя, викладання та навчання, як очікується, має пристосуватися до величезного розмаїття інтересів, потреб і вимог людей різного віку. Отже, розвиток дослідного та інноваційного підходів з інтеграцією ефективного досвіду в процес навчання стає більш ніж суттєвим завданням усіх освітніх інститутів. З початку 90-х років почалися позитивні зміни у підходах до структури, цілей, змісту та технологій освіти всіх рівнів:

Здійснення навчання протягом всього життя потребує нового бачення політики у сфері освіти та професійної підготовки як опори для розвитку. Вимоги, що пред'являються до освіти протягом усього життя, можуть призвести до поступового стирання граней між базовим, вищим і подальшим навчанням, а також між професійним навчанням молоді та підготовкою фахівців у процесі їх професійної діяльності.

У концепції навчання впродовж усього життя наголошується на необхідності комплексного підходу до розвитку трьох головних категорій цілеспрямованої навчальної діяльності: формальне навчання в освітніх навчальних закладах з подальшим наданням свідоцтва, атестата або диплома; неформальне навчання в структурах додаткової та професійної освіти, а також спонтанне або неофіційне навчання в різних життєвих ситуаціях. Від здатності надбання молоддю та дорослими людьми нових умінь, затребуваних економікою, заснованої на знаннях та професіоналізмі, а також таких якостей, як уміння самостійно вчитися і позитивне ставлення до навчання, залежить успіх розвитку нашого суспільства і його економіки в майбутньому. Щоб поєднати всі ланки LLL, включаючи її правові основи, потрібна цілісна державна політика навчання впродовж усього життя.113

Література

1. Заключения Президиума Европейского Совета, Лиссабон, 23-24 марта 2000 г.

2. Обучение в течение всей жизни и во всей ее широте, Национальное Агентство по Образованию, Стокгольм, январь 2000.


УДК 378.147 Людмила Михайлівна Архипенко,

Володимир Володимирович Воліков

Харківський національний

економічний університет, м. Харків


^ СУЧАСНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ


Я думаю, що в будь-якому гарно поставленому

навчальному закладі можна стати дисциплінованою

людиною й набути навик, який знадобиться в майбутньому,

коли людина поза стінами навчального закладу

буде займатися самоосвітою.

(М.Булгаков)

Самостійна робота студентів – одна з найважливіших форм навчального процесу при підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Проблема організації самостійної роботи студентів в умовах реформування вищої освіти в Україні була у полі зору таких дослідників, як О.Бабкіної, Л.Журавської, О.Заїки, В.Козакова, А.Алексюк, І.Шимко, А.Аюрзанайн, П.Підласистого, В.Попович, Г.Січкаренко, Е.Петрова, Л.Радвінської, Н.Шаронової та інших. Нові тенденції в організації навчального процесу, де викладач не стільки навчає, як допомагає вчитися студентові самостійно, у результаті чого студент здобуває знання, уміння і навики, а викладач майстерність, залишаються актуальними.

Метою роботи є визначення доцільності використання системи персональних завдань та методу аудіо- та відеонавчання в організації самостійної роботи.

Основне завдання сучасного викладача вищої школи – навчити вчитись, створити атмосферу відповідальності, середовища, що стимулює самопідготовку кожного студента. Викладачі, звичайно, повинні створювати активне навчальне середовище, але самі зовсім не обов’язково повинні бути присутніми в окремих формах навчальної активності. Головне – сформулювати потяг і творче ставлення до навчання, створити для цього відповідні умови. Саме тому західні університети організовують цілодобову роботу бібліотек, Інтернету й іншої інфраструктури навчання для забезпечення самостійної роботи студентів. Викладач, таким чином, виступає не в ролі аудиторного лектора, а скоріше тренера, який розробляє план гри, вправи, дає поради і контролює роботу команди [7; с. 12-17]. Учені визначають самостійну роботу як форму, метод, прийом, засіб, умову, діяльність навчання, виховання, управління тощо. Оскільки самостійна робота виходить за межі аудиторних занять, логічним є підхід до її сутності з позицій управління. Отже, самостійна робота – це форма управління та самоуправління самостійною пізнавальною діяльністю студентів. Вона є необхідною складовою частиною навчально-виховного процесу, яка істотно впливає на його ефективність і результативність.

До основних цілей самостійної роботи студентів відносять: виховну – виховання самостійності як риси особистості та стереотипу пізнання; навчальну – набуття вмінь і практичних навичок техніки самостійної роботи, уміння приймати рішення, формувати конкретні завдання, визначати методи й засоби розв’язання проблем; освітню – надбання студентами загальноосвітніх та професійних умінь, знань і навичок.

Будь-яка діяльність має цілком визначену структуру. Мінімально необхідною умовою формування певної діяльності є завдання всіх її структурних компонентів і встановлення їхнього зв’язку. Основні структурні блоки самостійної роботи – це мотив, мета, зовнішні умови та форма організації.

Розглянемо детальніше форми організації самостійної роботи. Ми не будемо зупинятися на таких традиційних формах організації самостійної роботи, як розрахункові домашні завдання, курсові роботи, підготовка доповідей на семінари тощо. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології, основані на обчислювальній техніці, аудіо- та відео засобах, нові прийоми навчання дозволяють здійснити альтернативні підходи до організації самостійної роботи. Найбільш відомі два з них:

система персональних завдань;

метод аудіо- та відеонавчання.

^ Система персональних завдань – це один з підходів до навчання, який добре вивчений і довів ефективність та відповідність стандартним методам. Він складається з послідовних належним чином розроблених модулів, які зазвичай частково чи повністю підтримані лекційним чи лабораторним курсом. Кожен модуль має зрозумілий, орієнтований на розвиток тих або інших ділових навиків опис навчальних завдань з чіткою оцінкою мети, досягнення якої допоможе перейти до наступного модуля. На нашу думку, ключовими областями застосування системи персональних завдань є магістерське навчання й подальше самовдосконалення.

Цей підхід використовується у різних навчальних курсах. Як правило його застосування є корисним на ранніх стадіях викладання курсу, коли визначаються і засвоюються основні навики і знання.

^ Метод аудіо- та відео навчання – другий корисний і гнучкий метод, який може також застосовуватися у практичному навчанні. Навчання за цим методом зазвичай здійснюється в лінгафонній аудиторії, обладнаній магнітофонами та іншою аудіовізуальною технікою, або у комп’ютерному класі з різними мультимедійними засобами. Можна додатково використовувати інші матеріали і обладнання, необхідні для практичного навчання і досягнення мети навчання. Суть полягає в тому, щоб студент міг самостійно знову і знову удосконалюватися за допомогою цього обладнання під час індивідуальних занять або в малих групах з викладачем.

Як і у випадку з системою персональних завдань, необхідні спеціалісти для формування завдань планування і підготовки рекомендацій і матеріалів. Та все ж такий підхід не викликає труднощі у спеціаліста, адже існує велика кількість літератури, яка постійно поновлюється, з підготовки і використання навчальних матеріалів і технічних засобів, необхідних для сучасного надання інформації.

Описані методи організації самостійної роботи можуть бути використані як елементи дистанційного навчання. Принципова особливість цього методу полягає у наявності віддаленості (у територіальному неспівпадінні) студента і викладача. Головний акцент тут робиться на самостійну роботу при дистанційній, а не особистій підтримці (консультації, телелекції тощо) викладачем. Метод зорієнтований на глибоку комп’ютерну підтримку й використання сучасних мережних технологій, зокрема Інтернету.

Дистанційне навчання потребує реалізації нових підходів до структурування і представлення навчального матеріалу, створення електронних посібників і підручників, організації взаємодії з викладачем, розвиненої система самоконтролю й дистанційного тестування тощо. Усі ці специфічні проблеми потребують спеціального розгляду і виходять за межі цієї роботи.

Деякі студенти відчувають труднощі у навчанні, пов’язані не тільки з недостатністю чи відсутністю старанності чи психологічними проблемами, наприклад з тим, який шлях обрати для вивчення. Необхідно визнати, що деякі з цих проблем прямо залежать від методики навчання та організації начального процесу і самостійної роботи зокрема.

Література

1. Журавська Л.М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у вищих закладах освіти / Л.М. Журавська // Освіта і управління. – 1999. – №2. – С. 78-82.

2. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе / Е.В. Заика // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – 35-36. – С. 13-32.

3. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и её информационно-методическое обеспичение: [учебн. пособ.] / В.А Козаков. – К.: Выща шк., 1990. – 248с.

4. Алексюк А.М. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. / А.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П.І Підласистий та ін. – К., 1993. – 175с.

5. Попович В.В. Самостійна робота як чинник пізнавальної активності студентів / В.В. Попович, Г.Г. Січкаренко // Наука та наукознавство. – 2005. – №2. – С. 94-107.

6. Петров Э.Г. Современные технологии обучения в высшей школе: [учеб. пособие] / Э.Г. Петров, Л.Н. Радванская, Н.В. Шаронова. – Харьков: Коллегиум, 2007. – 172 с.

7. Степко М.Ф., Болюбош Я.Я., Лемківський К.М. Модернізація вищої освіти в Україні і Болонський процес / М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбош, К.М. Лемківський // Освіта. – 2004. – №38. – С. 12-17.

8. Шимко І. Проблеми організації самостійної роботи у вищій школі / І. Шимко // Безпека життєдіяльності. – 2006. – №1. С. 34-37.


Сокирська Ольга Сергіївна

Національний технічний університет України «КПІ», Київ


^ НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА І ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ


Сьогодні, в умовах постійного розвитку нових технологій, суспільство стає перед необхідністю вдосконалювати освіту і неперервно підвищувати кваліфікацію працівників різних галузей виробництва. Підвищення кваліфікації здійснюється у процесі навчання і самоосвіти дорослого населення, а також його донавчання та перенавчання у зв’язку з потребами науково-технічного прогресу.

В умовах науково-технічного прогресу актуальною є проб