Реферат: Багмет Л.Є, вихователь гпд знз №35 м. Чернігова

Багмет Л.Є, вихователь ГПД ЗНЗ № 35 м. Чернігова.


Свято казки

Вступне слово вчителя

«Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно», — кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм фольклористи, розшукуючи народ­них мудреців, які зберігають у пам'яті безліч народних оповідань, пісень та прислів'їв.

Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Перегортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки — то наші великі вчителі, які спочатку виховують, а вже потім розважають. У казках народ завжди цінує людину, її якості, яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм існуванням іншим людям?

Казка — це дитинство людства і його мудрість. Читай­те і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я приказки, притчі. Вивчайте їх, переказуйте. Нехай віки ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після виховують синів і дочок нашої землі, нашого як тре­ба по правді жити. Творчість українського народу згурто­вує українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці чи лісні мораль, любов і повага до людини-трударя, мужнього обранця добра і краси, захисника рідної землі.

Віриться, що для вас, як і для всіх дітей, так само близьке і рідне є з дитинства чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді, і хай від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

(Діти співають пісню «Казкарята»)

Ми маленькі казкарята,

Фантазери хлопчики й дівчата.

Про все на світі хочем знати,

В незвичайній казці побувати.

Приспів:

Казочко, казочко, ти приходь до нас,

Завжди в усміхнений наш зелений клас.


Нам шепоче казочку листочок,

Ми складемо казку про дубочок.


Нам шепоче казочку стеблинка,

Ми складемо казку про травинку.

Приспів.

В нашій школі голубі віконця,

Наша школа завжди повна сонця,

В ній живуть квітки і пташенята,

І бджілки, й малесенькі звірята.

Приспів.

Все у нашій школі оживає,

А чому, лиш казкарята знають.

Будь із нами, казочко чарівна,

Ти природи таємниць царівна.

^ 1-й учень.

Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає — дуже вони гарні.

^ 2-й учень.

Казка — це світ, чарівний та незвичний,

Казка — це диво, сповнене краси.

Поринуть у казку — це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

^ 3-й учень.

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі,

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

^ 4-й учень.

Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти даруєш ласку,

Вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою в світ Прекрасний і чудовий.

Вчитель. Давайте розгадаємо кросворд, щоб з'ясувати, кого ж не вистачає на нашому святі.



— Я читатиму завдання-уривки з казок, а ви будете відгадувать назву казки. Той, хто відгадає, вийде і впише назву казки у відповідний рядок.

1. «Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку...».

(«Ріпка»)

2. «Уліз і ведмідь — семеро стало...».

(«Рукавичка»)

3. «Я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, та вхопила водиці крапельку...».

(«Коза-Дереза»)

4. «А лисичка його гам! Та й проковтнула».

(«Колобок»)

5. «А мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила яєчко».

(«Курочка Ряба»)

— Яке слово утворилося у виділених клітинках?

— Так, на святі не вистачає Казки. Давайте разом по­кличемо її.

Всі. Казко! Казко! Ходи до нас!

(Під звук сопілки входить дівчина, сукня якої «прикраше­на» ілюстраціями казкових героїв).

Казка.

Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я — казка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати.

Бо, кажуть, казка вчить на світі жити,

Та правду й волю завжди боронити.

Я, друзі, казка добра і чарівна.

Мене ви знаєте і любите, мабуть.

(Заходить Біпосніжка).

Білосніжна. Так, мабуть, немає в світі людини, яка б не любила казки. Всі ми: і дорослі, і маленькі, із задоволен­ням слухаємо, читаємо, дивимось їх по телебаченню, а ви, я знаю, самі складаєте та інсценізуєте їх. Зараз ми пе­ревіримо, чи уважно ви читаєте казки.

Завдання: «З якої казки вони прийшли?»

(Заходять герої з казок і розповідають віршик, що харак­теризує героя з казки, а учні називають казку, де зустрічається той чи інший персонаж).

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

(«Червона Шапочка»)

До школи прямує хлопчак дерев'яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Пригоди Буратіно»)

На городі виростала,

Сили набирала,

Непомітно, дуже швидко,

Великою стала.

Став тут дід усіх гукати

Та красуню рвати.

А цю казку, діти, ви

Встигли відгадати?

(«Ріпка»)

Підробив він голосок.

Став малим співати.

Здогадалися вони:

Вовк — не наша мати.

(«Вовк і семеро козенят»)

Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості хто приходить?

І на свято він дібрався —

Скажем дружно:

«Здрастуй, ... (Карлсон)».

(«Малюк і Карлсон»)

Ой, набридло на віконці

Все на сонечку сидіть.

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

(«Колобок»)

Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці,

Є така у мене звичка —

Десь губити черевички.

(«Попелюшка»)

Він веселий і не злобний,

Цей хороший дивачок.

З ним господар, хлопчик Робін,

І товариш — П'ятачок.

До прогулянок він ласий,

Є на мед чутливий нюх,

Зветься плюшевий ведмедик,

Всім відомо...

(«Вінні Пух»)

Вигнав дід козу із хати —

Та й пішла вона блукати:

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли,

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.

(«Коза-Дереза»)

Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині.

А чому ж вона сховалась,

До ведмедя не призналась?

(«Маша і Ведмідь»)

(Білосніжна підводить підсумок цього завдання.

Звучить мелодія сопілки.

Застрибує Баба-Яга на мітлі, проходить між глядачами, кидає мітлу).

Баба-Яга. Оце літала-літала я по світу, і з висоти побачила, що тут щось діється. Коли підлетіла ближче, почула, що це у вас тут свято казки. А я дуже люблю казки, тож не хочу лишатися в стороні. Я теж проведу маленьку гру.

^ Гра «Намалюй обличчя Колобка».

Запрошуються учасники і з заплющеними очима малюють Колобка. Спочатку малюють коло, а потім їх повертають навколо себе, і вони домальовують обличчя.

(Баба-Яга показує всім малюнки, забирає їх і мітлу та летить далі.

Заходить дівчинка в костюмі Червоної Шапочки з кошиком у руках і співає).

^ Червона Шапочка.

Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці бігать, тупати й стрибати,

То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо, можна в школу нам попасти,

А-а — вчаться там діти великі й малі,

А-а — знань їм багато дають вчителі,

А-а — там навчаються читати,

А-а — і писати, й рахувати,

А-а — там цікаво всім завжди.

— Привіт усім! Я дуже рада, що ви мене запросили на свято. Але, крім вітання, я теж приготувала для вас вікто­рину.

^ Вікторина «Чарівний кошик».

— У кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, у якій казці вона зустрічається.

— Бинт («Айболить»)

— Яйце («Курочка Ряба»)

— Горошина («Котигорошка»)

— Ключ («Золотий ключик»)

— Тарілка («Лисиця і Журавель»)

— Солома («Солом'яний бичок»)

— Пір'я («Кривенька качечка»)

— Рукавиця («Рукавичка»)

— Черевичок («Три горішки для Попелюшки»)

— Цибулина («Цибуліно»)

— Яблуко («Срібне блюдечко і наливне яблучко»)

— Дзеркало («Білосніжна і 7 гномів»)

Білосніжка. Гадаєте, звірі не розмовляють? Розмовляють і птахи, і риби, жаби і ящірки, і павуки. Навіть трави, кущі і трава. Тож перенесемося на чарівну галявину казки, а учні старших класів нам покажуть інсценізацію української народної казки «Рукавичка».


^ Вистава «Рукавичка»

Автор.

Якось Дід старий по дрова в ліс ходив,

Та й у лісі рукавичку загубив.

Бігла лісочком тим Мишка маленька.

Бачить: лежить рукавичка старенька.

А вже настала холодна зима.

А в Мишки ні хатки, ні нірки нема.

^ Під музику між ялинкою біжить Мишка. Зігнувшись і тремтячи від холоду).

Вже прийшли зимові дні –

Треба щось робити.

(Помічає рукавичку).

Хатка буде тут мені,

В ній я буду жити.

Автор.

Ось і живе там Мишка – шкряботушка.

Коли скаче Жабка-скрекотушка.

(Під музику до залу стрибає Жабка, бачить рукавичку та и питає).

Жабка. Хтось там є? Чи нікого нема?

^ Мишка (з рукавички). Я Мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жабка.

А я Жабка – скрекотушка

Пусти мене в хатку –

Будемо разом жити,

Разом працювати,

Та удвох дружити.

(Заходить до рукавички).

Автор.

Живуть спокійно в рукавиці

І день, і другий, мов сестриці.

Стрибає по снігу якось Зайчик довговухий.

Замерз. Побачив хатку та й постукав,

(Під музику стрибає Зайчик із шарфом на шиї, зупиняється, тре лапки, переступає з ноги на ногу. Стукає в рукавичку).

Зайчик.

В рукавиці хтось є чи нема?

Бо мене застудила зима.

(Кашляє, три лапки, вуха).

Вуха замерзли,

Захололи й ноги -

В рукавичці б мені

Відігрітись трохи...

Звірята (з рукавички).

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка.

(Разом). А ти хто?

Зайчик.

Та я ж Зайчик-побігайчик.

Пустіть мене в хатку,

Будем разом жити,

Разом танцювати,

Та утрьох дружити.

(Зайчика пускають).

Автор.

Дружно так живуть – усі працюють.

Хоч зима надворі — не горюють!

Раптом Вовк біжить. Замерз. Від холоду дрижить.

(Під музику по залу підтюпцем біжить Вовк, дмухає на лапи. Помічає рукавичку і зупиняється).

Вовк.

Яка тепла рукавичка тут лежить,

Тож зимою в рукавичці можна жить.

(Стукає).

Хтось неначе там шепоче,

А мене пускать не хоче.

(Знову стукає).

В рукавиці хтось є чи нема?

В лісі бродить сувора зима.

Звірята (з рукавички).

— Я Мишка-шкряботушка.

— Я Жабка-скрекотушка.

— Я Зайчик – побігайчик.

(Разом), А ти хто?

Вовк.

Та я ж Вовчок, сірий бочок.

Пустіть мене до себе.

Лякатися не треба,

Будем в мирі разом жити,

Працювати і дружити.

(Вовка пускають).

(Звучить музика (на вибір музичного керівника), падає сніжок (або діти виконують танець сніжинок).

Автор.

А зима все сніжку підсипає…

Білим землю, дерева вкриває.

В кучугурах нелегко ходить.

Ось іде ледве-ледве Ведмідь…

(Під музику, перевалюючись, іде Ведмідь, не втримуєть­ся, падає, на чотири лапи, піднімається, іде далі. Зупиняється перед рукавичкою).

Автор.

Важко лапами переступає,

Бачить рукавичку, та й питає:

Ведмідь.

Ох і злюща настала зима! В рукавиці хтось є чи нема?

Звірята (з рукавички).

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка,

— Я Зайчик-побігайчик,

— Я Вовчок, сірий бочок.

(Разом), А ти хто?

Ведмідь.

Я Ведмідь волохатий,

Пустіть до хати

Будем разом жити,

Працювати і дружити.

(Ведмедя пускають).

Автор.

Бігла тим лісом красуня Лисичка,

Бачить: лежить на снігу рукавичка.

(Під музику легко і красиво біжить Лисичка. Зупиняється).

Лисиця.

Хто живе в цій рукавиці?

Відгукніться до Лисиці.

Звірята (з рукавички),

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка,

— Я Зайчик-побігайчик,

— Я Вовчок, сірий бочок,

— Я Ведмідь волохатий.

(Разом). А ти хто?

Лисиця. Я руда Лисичка.

Буду вам допомагать,

Можу ще й пісень співать,

Пустіть мене до рукавички.

(Лисичку пускають).

Автор.

Дружно так живуть, усі працюють,

Хоч зима надворі — не горюють!

Зайчик носить дрова. Вовчик їх рубає,

А Жабка лопатою сніг розгрібає.

Лисички хату прибирає

І пісню весело співає.

А Мишка у печі борщу наварила

І потім обідати всіх запросила.

(Звірята працюють під музику),

Працюють усі без утоми весь день,

А потім співають веселих пісень.

(Звірята заходять до рукавички. Звідти чути пісню)

Автор.

Якось близько Сорока літала,

На весь ліс вона скрекотала,

Про те, що дужче сонце пригріло

І надворі потепліло.

Що вже тане кругом сніг і лід,

1 до лісу іде знову Дід.

Мовляв, ідуть удвох з Буянком

Шукати рукавицю ранком.

Пес Буянко винюхує слід,

А за ним уже ступає Дід.

(З лісу виходять Дід і пес Буян, Буян нюхає, відшукує слід, і приводить Діда до рукавиці).

Дід.

Добре, що у ліс прийшли,

Рукавицю тут знайшли,

( З рукавиці виходять звірятка, дякують Дідові за рукавичку, яка лютою зимою була їм за хатинку).

Звірята (по черзі).

Тепло нам було зимою в рукавиці.

Кожен скаже вам: «Спасибі», як годиться!

Дід.

І я радий, що без діла не лежала,

І усіх вас рукавиця зігрівала.

Тож на згадку про дружбу таку

Заспіваємо пісню дзвінку.

( пісня про дружбу)

Казка. От і настав час повертатись вам із казкової країни до своїх класів, а мені потрібно іти в своє королівство. А ввечері, коли ви будете лягати спати, ми з вами зустрінемось. До зустрічі!

Вчитель. Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою. Діти до побачення! До зустрічі!