Реферат: Віл/снід. Відкритий погляд

ВІЛ/СНІД. Відкритий погляд.

СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ сторіччя. Та ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати той факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і не хочемо повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного з нас.

Чи потрібно сучасній людині знати про ВІЛ/СНІД? Один мудрець сказав: «Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці.»

Раніше в повідомленнях про СНІД завжди робився акцент, що це – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. В результаті склалися образи таких собі наркомана чи повії, з якими більшість населення ніяк себе не ототожнювала. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ порівнювався з належністю до певного «асоціального» прошарку. З`явилися випадки агресивного ставлення до людей, про яких стало відомо про їх ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба з ВІЛ/СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми.

Ми й зараз рідко замислюємося над тим, що подібне лихо може спіткати нас самих чи нашу сім`ю і вже завтра може виявитись, що ми самі клієнти СПІД – центру.

Страх, що формувався щодо ВІЛ/СНІДу протягом багатьох років, незнання шляхів передачі, стереотипи мислення призвели до того, що люди почали боятися не стільки інфекції, скільки ВІЛ-інфікованих людей. Стигма і дискримінація по відношенню до ВІЛ-позитивних людей призводять до того, що вони змушені приховувати свій діагноз через страх бути звільненими з роботи, отримати відмову в медичній допомозі, втратити сім`ю та друзів.

Інформація про шляхи передачі ВІЛ науково доведена і достатньо досліджена. Здавалося б, усе зрозуміло: через «побутові» контакти з ВІЛ-позитивною людиною інфікуватися не можна. Знаючи про шляхи передачі вірусу, досить лише уникати контакту з рідинами ( кров, сперма, грудне молоко), що можуть містити ВІЛ. Але чомусь і дотепер серед нас існує думка, що люди, які живуть з ВІЛ, - небезпечні, створюють загрозу для суспільства. Усе це є проявом непоінформованості людей, а часто й дезінформованості щодо ВІЛ-інфекції.

З бесід із багатьма ВІЛ-інфікованими людьми з`ясовано, що тільки після того, як вони довідалися про позитивний діагноз на ВІЛ, життя для них відкрилося по-новому. Ці люди навчилися цінувати кожний прожитий день. Багато хто з них почав учитися, займатися громадською діяльністю, допомагати тим, хто не зміг перебороти розпач, депресію після повідомлення про позитивний діагноз. Жінки з ВІЛ-позитивним статусом вагітніють і народжують дітей. І, до речі, кількість неінфікованих новонароджених досить велика. А якщо ВІЛ-позитивна жінка під час вагітності отримує антиретровірусне лікування, то ймовірність народження неінфікованої дитини значно збільшується. Кожен, хто так чи інакше зіткнувся з людиною, яка має ВІЛ-позитивний статус, проходить складний шлях від страху, неприйняття, відчуженості до усвідомлення своєї причетності до цієї проблеми і має розуміти, що всі ми ризикуємо однаково, й рано чи пізно можна опинитися на місці людини, що живе з ВІЛ.

На жаль, ставлення нашого суспільства до ВІЛ-позитивних людей поки що скоріше негативне, ніж позитивне. Давайте усвідомимо простий факт: боротися треба з інфекцією, а не з людьми!

Вже доведено, що ВІЛ НЕ передається: під час звичайних побутових контактів; через повітря, укуси комах або через навколишні предмети; при спільному користуванні верхнім одягом з людиною, яка інфікована ВІЛ; при рукостисканні; при користуванні загальним туалетом; при контактах у транспорті; при чханні та кашлі; через обійми; через гроші; через постільну й натільну білизну; через рушники, мило, мочалку; при плаванні у басейні; при поцілунках; через дверні ручки і спортивні знаряддя. ВІЛ-інфікована людина безпечна для оточуючих! Треба тільки дотримуватись певних правил.

На сьогодні немає радикальних засобів лікування ВІЛ/СНІДу, тому головною зброєю у боротьбі з поширенням вірусу є запобігання новим випадкам інфікування. Йдеться передусім про відмову від безвідповідальної поведінки, яку ми можемо контролювати та змінювати за власним бажанням.

Як би Ви поводились, коли б дізнались, що близька Вам людина інфікована ВІЛ? Це нелегке запитання постає нині перед багатьма людьми. Трагізм ситуації полягає в тому, що нічого не вернеш назад, і ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона могла інфікувати рідних, друзів, знайомих. Та все ж ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина з такими ж самими почуттями, бажаннями, надіями, що й здорова людина. Тому основна допомога для неї полягає в психологічній підтримці. Дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані, люди відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути, що вони не самотні в боротьбі з цією недугою.

Ви всі бачили червону стрічку, символ надії людства на те, що буде знайдена вакцина проти ВІЛ і ліки від СНІДу. Це пам'ять про померлих і символ протесту проти дискримінації людей, які живуть з ВІЛ. Слід пам’ятати, що будь-яка людина може інфікуватися ВІЛ. На ризик інфікування не впливає ані статева належність, ані сексуальні вподобання, ані соціальний статус чи раса. Всі ми ризикуємо інфікуватися ВІЛ, і тільки від нас самих, від нашого усвідомлення ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я.

Важко уявити собі, який тягар взяли на себе чоловік ВІЛ-інфікованої дружини; подруга молодого ВІЛ-позитивного юнака; мати маленької ВІЛ-інфікованої дитини; лікар, який підтримує душевну й фізичну рівновагу пацієнта. Співіснування з ВІЛ-інфікованими стає випробуванням наших справжніх людських якостей, щирості материнських, подружніх та дружніх почуттів, фактично – це мірило нашої людяності.

Вочевидь, настав час вчитися в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

Пам’ятайте: єдина людина, котра може вберегти вас від СНІДу – це ви самі!


Н. Білошицька, спеціаліст ЛМЦСССДМ