Реферат: Розділ природна монополія та її суб’єкти

ЗМІСТ


ВСТУП…………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНА МОНОПОЛІЯ ТА ЇЇ СУБ’ЄКТИ.....................16



Поняття природної монополії ..............................................................16

Сфери природних монополій та правовий статус їх суб'єктів ..........37

Загальна характеристика законодавства про природні монополії....58

Висновки до розділу 1.....................................................................................68


РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ.....................................................................71


2.1. Поняття, принципи та методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій .....................................................................................71

2.2. Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.....94

2.3. Правовий статус органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій ......................................................................................................109

Висновки до розділу 2...................................................................................131


^ РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИРОДНІ МОНОПОЛІЇ.........................136


3.1. Порушення законодавства про природні монополії..........................136

3.2. Відповідальність суб'єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність.............................................................................157

Висновки до розділу 3 ................................................................................177

ВИСНОВКИ………………………………………………………………179
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...187
ДОДАТКИ………………………………………………………………...207


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ ВСТУП


Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямків сучасної економічної політики в Україні є розвиток і підтримка конкуренції. Згідно зі ст.42 Конституції України [1] держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Види і межі монополії визначаються законом.

Однак існують такі ринки, де конкуренція з об'єктивних причин (технологічні особливості виробництва, характер попиту та пропозиції) неефективна або взагалі неможлива. Такі товарні ринки відповідно до законодавства України відносяться до природних монополій і підлягають державному регулюванню. Відсутність діючих конкурентних механізмів і загроза зловживання економічною владою суб'єктів природних монополій викликає необхідність створення спеціальної системи державного регулювання у цій сфері. Державне регулювання необхідне для захисту інтересів споживачів товарів і послуг суб'єктів природних монополій, а також для підвищення економічної ефективності їхньої діяльності.

Розвиток галузей природних монополій багато в чому визначає економічний розвиток України в цілому. Значне місце природних монополій у соціально-економічному розвитку української держави обумовлюють значення діяльності суб'єктів, що функціонують на відповідних ринках, та важливість її державного регулювання.

Через те, що в сферах природних монополій реалізуються життєво важливі інтереси як громадян, так і держави, усі відносини, пов'язані з функціонуванням суб'єктів таких монополій, є об'єктом найпильнішого публічного інтересу. Цей публічний інтерес пронизує всі відносини, що виникають на ринках природних монополій.

У державному регулюванні діяльності суб'єктів природних монополій існують значні проблеми.

Спрощені схеми державного регулювання природних монополій, засновані на індексуванні тарифів (цін) і не супроводжувані ретельною перевіркою обґрунтованості витрат та інвестиційної діяльності, дозволяють монополістам легко обходити обмеження, що ставили на їхньому шляху органи державного регулювання їхньої діяльності. Найважливішими причинами становища, що створилося, є: недостатність необхідної законодавчої бази; невизначеність статусу органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; їхня залежність як від уряду і міністерств, так і від суб'єктів природних монополій; недолік фінансових засобів і кваліфікованих кадрів.

Як відзначалося в Указі Президента України «Про Основні напрями конкурентної політики на 1999–2000 роки і заходи щодо їх реалізації» від 26.02.99 р. [2], недосконалість системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій негативно впливає на розвиток економіки, саме ці суб'єкти найчастіше припускають зловживання монопольним становищем на ринку. Тому було визначено в якості одного з напрямків конкурентної політики вдосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та посилення державного контролю за їх діяльністю.

Останнім часом в Україні були здійснені значні кроки у формуванні правової й інституціональної бази державного регулювання природних монополій. У 2000 р. вступив у дію Закон України «Про природні монополії» [3], розпочата робота із створення органів державного регулювання на загальнодержавному рівні.

В Указі Президента України «Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки» від 19.11.2001 р. [4] вказано, що потребує подальшого удосконалення система державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, оскільки ці суб'єкти найчастіше допускають зловживання монопольним становищем. Одним з основних напрямів конкурентної політики у 2002-2004 роках є удосконалення регулювання діяльності економічних відносин. Зокрема, вказано на необхідність розроблення концепції поступового розмежування функцій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій між центральними органами виконавчої влади та створюваними до Закону України “Про природні монополії” відповідними національними комісіями; завершення роботи з удосконалення правил надання послуг суб'єктами природних монополій, розроблення типових договорів про надання послуг, що належать до сфери природних монополій, з визначенням відповідальності за неналежне їх виконання; удосконалення механізмів формування цін (тарифів) суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на ринках природних монополій, порядку нормування витрат і втрат з метою стимулювання їх скорочення, формування дієвих засобів контролю в цій сфері; удосконалення порядку ліцензування діяльності у сферах природних монополій з урахуванням особливостей, установлених Законом України “Про природні монополії”, удосконалення механізмів контролю за додержанням суб'єктами природних монополій ліцензійних умов та застосування штрафних санкцій у разі їх порушення.

Згідно з цим Указом Президента України відносно сфери природних монополій метою державної політики в найближчі роки є впровадження сучасних методів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, як першого підготовчого етапу для лібералізації підприємницької діяльності у цій сфері.

Зараз в Україні простежується тенденція посилення регулюючої функції держави у сфері природних монополій.

Найближчим часом має бути нарешті вирішено питання запровадження в повному обсязі сучасних механізмів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Їх відсутність не лише призводить до численних порушень прав широких верств населення. Можливість суб'єктів природних монополій на транспорті та у сфері зв'язку встановлювати завищені тарифи, покривати за рахунок споживачів власні неефективні витрати негативно впливає на розвиток конкурентних галузей, „вимиває” з останніх інвестиційні ресурси. Не менш негативно на розвиток окремих галузей впливає створення суб'єктами природних монополій перешкод до вступу на перспективні ринки нових підприємців, що останнім часом мало місце в галузі електрозв'язку. Впровадження механізмів регулювання природних монополій, передбачених законом України „Про природні монополії”, невиправдано затягнулося [5, с.3].

Хоча у створенні законодавчої бази регулювання природних монополій були вжиті деякі важливі і необхідні заходи, але низка заходів ще має бути вжита для формування якісного механізму і системи державного регулювання природно-монопольних утворень.

Рівень законодавчого забезпечення є одним з найважливіших факторів, що визначає ефективність державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки.

Для надійного функціонування суб'єктів природних монополій необхідна стабільна правова база, що підтримує їхній розвиток і створює стимули для підвищення продуктивності. Оскільки законодавча база регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є неповною і суперечливою, немає чіткої концепції правового регулювання, відсутня повноцінна система контролю за цією діяльністю, необхідне удосконалювання нормативно-правової бази регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

Таким чином, у сучасних умовах реформування природних монополій у контексті їхньої ринкової адаптації з позиції необхідності створення фундаментальної бази державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій питання істотного вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює відносини в сфері природних монополій, набувають зростаючого значення.

Вищесказане і визначає актуальність дослідження правового регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

Проблеми природних монополій та регулювання діяльності у цих сферах досліджувалися переважно з економічної точки зору у працях вчених-економістів, зокрема Н.І. Бєлоусова, Є.М.Васильєва, В.Н.Лівшиця, В.О.Паламарчука, Г.М.Филюка.

Вчені–юристи В.І.Ерьоменко, С.Е. Жилінський, Н.Н. Клейн, Н.М.Корчак, С.Б.Мельник та ін. аналізували окремі правові аспекти регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Однак у літературі не досліджено багато аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема правовий статус цих суб’єктів, механізм регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, правовий статус органів регулювання цієї діяльності, а також порушення законодавства про природні монополії та юридична відповідальність за їх вчинення.

Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження також обумовлюється відсутністю монографічних досліджень з правових проблем регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії за темою “Правові проблеми розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 01010001195), де дисертантка брала участь як співвиконавець.

Внеском автора в розробку теми в якості співвиконавця є самостійний аналіз поняття природних монополій, та її наукове визначення, виявлення сфер природних монополій та дослідження правового статусу їх суб’єктів; дослідження поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; виявлення специфіки правового статусу органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; здійснення класифікації порушень законодавства про природні монополії та виявлення видів юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії та її підстави. На підставі проведеного дослідження обгрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.

^ Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні задачі:

аналіз поняття природної монополії та її наукове визначення;

виявлення сфер природних монополій та дослідження правового статусу їх суб'єктів;

дослідження поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб'єктів природних монополій і їх доопрацювання;

виявлення специфіки правового статусу органів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

здійснення класифікації порушень законодавства про природні монополії та видів юридичної відповідальності за їх вчинення;

обгрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.

^ Об’єктом дослідження є діяльність суб’єктів природних монополій та її регулювання з точки зору правових аспектів.

Предметом дослідження є правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

^ Методи дослідження. Дослідження грунтується на комплексі загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання.

При написанні роботи застосовувались такі методи наукового дослідження: порівняльно-правовий (з метою врахування світового досвіду регулювання діяльності суб'єктів природних монополій проведено порівняльний аналіз законодавства про природні монополії Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки тощо та ЄС); абстрагування (визначення та уточнення основних понять у сфері природних монополій); формально-логічний (аналіз сучасного стану законодавства про природні монополії, розробка пропозицій щодо шляхів удосконалення цього законодавства та практики його застосування); системно-функціональний (дослідження основних аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема уточнення правового статусу цих суб’єктів).

^ Теоретичну основу дослідження складають труди вчених в галузі економіки та господарського права, а саме А.Г.Бобкової, О.М.Вінник, В.М.Гайворонського, І.І.Дахна, Д.В.Задихайла, І.Є.Замойського, Г.Л.Знаменського, В.В.Лаптєва, В.К.Мамутова, В.С.Мартем’янова, Г.В.Пронської, Р.І.Кузьміна, С.А.Кузьміної, Б.Г.Розовського, Н.О.Саніахметової, К.Ю.Тотьєва, О.О.Чувпила, М.Л.Шелухіна, В.С.Щербини та ін.

^ Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, спеціальна вітчизняна та зарубіжна наукова література, в якій досліджуються проблеми правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

^ Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері діяльності.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

Уперше обгрунтовано доцільність:

визначення природної монополії як специфічного різновиду монопольного ринку, на якому виключне право суб'єкта господарювання здійснювати діяльність виникає не в результаті його конкурентної боротьби, а внаслідок визнання державою неефективності конкуренції, тобто її усунення і недопущення на визначеному ринку;

врахування, що природні монополії через їхню специфіку вимагають особливих форм державного регулювання, особливого правового режиму регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів, що функціонують на таких ринках;

для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії передбачити в розділі IV Закону «Про природні монополії»: вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії; види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії; відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

врахування, що спеціальне цілеспрямоване державне регулювання діяльності у сфері природних монополій поширюється виключно на визначену в Законі „Про природні монополії” категорію спеціальних суб'єктів природних монополій;

розробки Положень про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);

прийняття спеціальних законів, що передбачають особливості державного регулювання в окремих сферах природних монополій (наприклад, законів України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій).

Удосконалено механізм регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і поглиблення правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків з обгрунтуванням доповнень Закону України «Про природні монополії» наступними положеннями:

вказати в ст. 9 Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;

передбачити у ст.10 Закону не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій;

доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування.

^ Дістали подальший розвиток:

погодження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій або органів її регулювання, прийнятих до введення в дію Закону «Про природні монополії», з цим Законом як стрижневим у системі законодавства про природні монополії;

доведення необхідності усунення суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

обгрунтування необхідності диференційованого, зваженого підходу до оцінки різних видів діяльності на природно-монопольних ринках, чіткого і всебічного розмежування регульованих і нерегульованих видів діяльності на ринках природних монополій;

аргументування висновку, що правові норми, що визначають державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі функції і повноваження органів регулювання, повинні міститися в одному законі, а не бути розосереджені в значному масиві нормативно-правових актів, в тому числі відомчих.

^ Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що здійснений у роботі аналіз, викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі, для удосконалення чинного законодавства у сфері природних монополій під час внесення доповнень і змін до цього законодавства та інших нормативно-правових актів.

Крім того, основні положення роботи можна використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.

Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати в практиці, зокрема органів Антимонопольного комітету України.

Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії у навчальному процесі, зокрема при викладанні навчальних дисциплін "Підприємницьке право" та „Комерційне право", а також при підготовці навчально-методичних посібників з вищеназваних навчальних дисциплін (довідка № 3-1864 від 15 жовтня 2004 р., додаток А).

Окремі положення дисертаційної роботи використовувались в практичній діяльності підприємства „Іллічовськзовнішньотранс”, зокрема, при розробці механізму правової охорони у договірних відносинах з контрагентами (довідка № 006/120 від 3 листопада 2004 р., додаток Б).

Положення дисертаційної роботи, що стосуються предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та правових засобів захисту від порушень законодавства про природні монополії, використовувались у процесі реалізації фінансово-господарської діяльності підприємства ЧФ „Южновація” (довідка № 25/001 від 25 жовтня 2004 р., додаток В).

Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпеченню більш ефективного правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

^ Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто авторкою під час науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства про природні монополії та практики його застосування.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації, що отримані в процесі дослідження, доповідалися і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (Чернівці, 2003), міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку у контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004), а також на 6 (58) та 7 (59) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2003, 2004).

Публікації. Результати проведеного дослідження опубліковано в 6 наукових працях загальним обсягом 2,5 д.а., у тому числі 5 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Усі праці виконані особисто автором.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


Дослідження правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для вирішення наукової задачі обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про природні монополії з метою підвищення ефективності господарської діяльності у сферах природних монополій. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.

Дисертаційне дослідження дає підставу стверджувати про необхідність вдосконалення законодавства про природні монополії стосовно правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Вважаємо за доцільне внести наступні пропозиції щодо удосконалення законів України «Про природні монополії», „Про електроенергетику” та інших нормативно-правових актів щодо передбаченого ними правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

У роботі одержані наступні основні наукові та практичні результати:

1. Удосконалювання механізму державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій має оптимально сполучатися з дерегулюванням і розвитком ринкових механізмів саморегулювання на ринках природних монополій стосовно тих видів діяльності, де можуть ефективно розвиватися конкурентні відносини. Тому для підвищення інвестиційної привабливості й ефективності діяльності суб'єктів природних монополій необхідне створення законодавства, що стимулює появу, становлення і розвиток конкурентних відносин, формування реального конкурентного середовища в окремих сегментах ринків природних монополій, де конкуренція можлива й економічно доцільна.

2. Важливим напрямком удосконалювання законодавства про природні монополії є доповнення його нормами, що регулюють регіональні природні монополії.

Оскільки державне регулювання регіональних природних монополій повинне здійснюватися на тих же принципах, що і природних монополій у цілому, представляється необхідним внесення відповідних змін і доповнень у Закон України «Про природні монополії».

Доцільно закріпити наступне визначення: регіональна природна монополія – це стан регіонального товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше у відсутність конкуренції та у силу технологічних особливостей виробництва або соціально-економічних умов в адміністративному районі, що збігається з географічними границями цього локального товарного ринку.

Суб'єкти регіональної природної монополії - суб'єкти господарювання, що здійснюють виробництво (реалізацію) товарів на товарних ринках в умовах регіональної природної монополії. До суб'єктів регіональних природних монополій можуть бути віднесені підприємства, що здійснюють: транспортування газу регіональними газорозподільними мережами, послуги з приєднання до них; реалізацію природного газу населенню і житлово-будівельним кооперативам; послуги з передачі електричної і теплової енергії регіональними мережами, приєднання до цих мереж; послуги з оперативно-диспетчерського управління на регіональних роздрібних споживчих ринках; виробництво теплової енергії в регіональних системах теплопостачання; послуги регіональних систем водопостачання і водовідведення, приєднання до мереж водопостачання і каналізації; залізничні перевезення приміського сполучення; послуги, що надаються підприємствами залізничного транспорту на під'їзних коліях.

У законодавстві про природні монополії повинен бути визначений спеціалізований орган виконавчої влади, що здійснює регулювання і контроль діяльності суб'єктів регіональних природних монополій. Це може бути, наприклад, Комітет з цін і регулювання регіональних природних монополій. У його компетенцію можна включити, зокрема, ведення Реєстру суб'єктів регіональних природних монополій, стосовно яких здійснюється державне регулювання і контроль; визначення методів регулювання стосовно до конкретного суб'єкта регіональних природних монополій.

Законодавче закріплення правового статусу суб'єктів регіональної природної монополії виправдано з точки зору вирішення специфічних задач регулювання природних монополій в окремо взятому регіоні.

3. Необхідно для удосконалювання нормативно-правових актів, що складають законодавство про природні монополії, усунути його внутрішні неузгодженості та колізії:

включити в ст. 3 Закону „При природні монополії”, що містить перелік законів, що складають законодавство про природні монополії, Господарський кодекс України, Закон України «Про концесії» тощо;

внести в галузеві закони, що регулюють певні сфери діяльності природних монополій (у закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про нафту і газ» тощо) доповнення, що передбачають особливості діяльності суб'єктів природних монополій;

усунути суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

прийняти спеціальні закони, наприклад, закони України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі України, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій;

розробити Положення про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);

прийняти Порядок формування тарифів на послуги суб'єктів, що діють на ринках природних монополій і суміжних ринках, який би визначав особливості формування складу витрат при здійсненні основної діяльності. Зокрема, у цьому нормативно-правовому акті варто передбачити необхідність включення в тариф витрат і наднормативних втрат, пов'язаних з господарською діяльністю суб'єктів природних монополій, на підставі економічно обґрунтованих нормативів, а також стимулюючі міри, спрямовані на зниження власних витрат суб'єктами природних монополій.

З метою удосконалювання регулювання в окремих, найбільш значимих сферах природних монополій пропонується, зокрема, прийняти окремі акти на залізничному транспорті та на ринку житлово-комунальних послуг. Так, на залізничному транспорті пропонується прийняти Порядок встановлення і зміни тарифів на залізничні перевезення, розподіл експлуатаційних витрат Укрзалізниці за видами перевезень і окремого бухгалтерського обліку у кожному виді діяльності, що підлягає ліцензуванню, ведення окремого обліку витрат об'єктами інфраструктури залізничного транспорту і рухливим складом залізничного транспорту.

Доцільно з метою удосконалення механізму формування цін і тарифів суб'єктів природних монополій у житлово-комунальній сфері шляхом упровадження єдиних підходів до приведення оплати за житлово-комунальні послуги у відповідність з їхньою кількістю і якістю, встановлення обґрунтованих норм споживання і витрат води і теплової енергії, уживання заходів щодо стимулювання підвищення їхньої якості прийняти наступні нормативно-правові акти:

Порядок регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у житлово-комунальному господарстві, де передбачити однозначний перелік складених витрат, що повинні враховуватися в тарифах на послуги суб'єктів природних монополій;

Методику калькуляції собівартості і визначення ціни виробництва суб'єктів природних монополій і суб'єктів суміжних ринків;

Перелік витрат, що можуть включатися в загальні витрати суб'єктів природних монополій, які працюють на цих ринках, при формуванні тарифів на ці послуги;

Методику проведення перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі товари (послуги) і здійснення контролю за їх проведенням.

4. З метою удосконалювання механізму регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і розвитку правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків необхідно доповнити Закон України «Про природні монополії» наступними нормами (положеннями):

у ст.10 Закону передбачити не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій, з відповідною зміною її найменування;

доповнити ст.10 Закону частиною третьою наступного змісту: не допускається відмова суб'єкта природної монополії від укладання договору з окремими споживачами на виробництво (реалізацію) товарів, щодо яких застосовується регулювання відповідно до цього Закону, при наявності у суб'єкта природної монополії можливості виробити (реалізувати) такі товари;

вказати в ст. 9 Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;

доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування; а також указати, що рішення про застосування методів регулювання приймається органом регулювання природної монополії стосовно конкретного суб'єкта такої монополії;

вказати у ст.8 Закону в якості предмету контролю великі угоди за участю суб'єктів природних монополій, пов'язані з: придбанням основних фондів і капітального устаткування, не призначеного для основного виробництва; проведенням інвестиційної діяльності; придбанням права власності на частину основних засобів природного монополіста. Варто установити рівень зазначених угод (наприклад, вартість товарів (засобів) складає більше 10% вартості власного капіталу суб'єкта природної монополії), перевищення якого означає включення такої угоди в предмет регулювання і контролю, що означає необхідність одержання попередньої згоди органа регулювання діяльності такого суб'єкта на реалізацію угоди.

5. Для підвищення рівня законодавчого забезпечення незалежного правового статусу національних комісій регулювання природних монополій та зростання ефективності державного регулювання доцільно доповнити розділ III Закону наступними положеннями:

для забезпечення незалежності й ефективності дії комісій доповнити ст.11 Закону „Про природні монополії” частиною восьмою, де передбачити пряму законодавчу заборону заняття керівниками комісій посад в органах управління підконтрольних суб'єктів господарювання;

до переліку функцій, передбачених у ст.13 Закону, включити визначення методів регулювання стосовно конкретного суб'єкта природної монополії, а також контроль у межах своєї компетенції за дотриманням вимог Закону;

доповнити зазначений у ст.14 Закону перелік повноважень комісій наступними: прийняття рішень про включення в перелік суб'єктів природних монополій або виключення з нього; прийняття обов'язкових для виконання рішень про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю, що суперечать Закону, та (або) про припинення порушень Закону «Про природні монополії»;

доповнити ст.14 Закону частиною другою, де в якості однієї з гарантій діяльності національних комісій регулювання природних монополій передбачити наступне правило: для виконання функцій, покладених на національні комісії регулювання природних монополій, їхні працівники мають право безперешкодного доступу до інформації про діяльність суб'єктів природних монополій, що мається в цих суб'єктів, а також в органів державної влади і місцевого самоврядування. Для захисту інтересів таких суб'єктів варто передбачити, що відомості, отримані національною комісією регулювання природних монополій, що складають комерційну таємницю, не підлягають розголошенню;

доповнити ст.14 Закону частиною третьою, у якій чітко розмежувати повноваження національних комісій регулювання природних монополій і органів Антимонопольного комітету України.

Крім цього, пропонується внести зміни в галузеві закони про транспорт (закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт» тощо) доповнення, що передбачають задачі, функції національної комісії регулювання транспорту, її місце в системі управління транспортом і розмежування її повноважень і повноважень центральних органів виконавчої влади в галузі транспорту.

6. Для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії варто передбачити в розділі IV Закону «Про природні монополії»:

вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії;

види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії;

відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

правоохоронні засоби захисту (санкції): анулювання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності; спонукання суб'єкта природної монополії в судовому порядку до укладення відповідного договору із споживачем; визнання акту органу державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій України недійсним у судовому порядку.

Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних проп