Реферат: З м І с т вступ

З М І С Т


ВСТУП…………………………………………………………………………………3-11 РОЗДІЛ 1. РИМСЬКЕ ПРАВО – ДОКТРИНАЛЬНА ПЕРШООСНОВА ПРАВА В КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ‘Ї ТА УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….12-119



Історіографія та методологія досліджень римського права……...12-38

Рецепція римського права як форма його впливу на право в

країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні……..……39-64

Започаткування римським правом системи та структури права

в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні ………..65-90

Роль римського права у формуванні джерел права в країнах

романо-германської правової сім‘ї та Україні…………………..91-113

Висновки до розділу……………………………………………..114-119


^ РОЗДІЛ 2. РИМСЬКЕ ПРАВО – ДОКТРИНАЛЬНА ПЕРШООСНОВА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ В КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ

ПРАВОВОЇ СІМ‘Ї ТА УКРАЇНІ……………………………………………..….120-191


Римське право як історичне джерело формування правової

доктрини в країнах романо-германської правової сім‘ї та

Україні……………………………………………………………...120-150

Римське право в системі юридичної освіти країн романо-

германської правової сім‘ї та України…………………..……..151-175

Перспективи використання римського права для

вдосконалення права та юридичної науки України……………176-188

Висновки до розділу……………………………………………...189-191

ВИСНОВКИ………………………………………………………….…………...192-197


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………198-214

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП

Актуальність теми. Євроінтеграційні процеси у світі зумовлюють потребу відпрацювання єдиних принципів і підходів до зближення систем права європейських держав та України. Дослідження доктринальної першооснови теоретико-історичного аспекту виникнення і формування романо-германської правової сім‘ї дає змогу не лише проаналізувати перспективи її розвитку, але й знайти оптимальні форми і шляхи взаємодії різних держав для їх конструктивної співпраці заради миру та добробуту в світі.

Різнобічні процеси глобалізації торговельно-економічних, політичних, соціально-культурних та інших відносин забезпечують не лише оновлення правових уявлень про впорядкування названих відносин, але й опосередковують як взаємодію і зближення національних правових систем країн Західної Європи та України, так і вироблення сучасної моделі їх правового поступу.

Відтак, формування оновленої континентальної правової системи зумовлює необхідність переосмислення концептуальних положень, уніфікації базових понять і категорій, перегляду відправних принципів та ідей з тим, щоб останні відповідали досягнутому рівню диверсифікованих суспільних відносин на спільному європейському правовому просторі. Римське право, як теоретичний фундамент об‘єднання різних систем права західноєвропейських держав, продовжує поєднувати і згуртовувати європейську юриспруденцію у теоретично-практичних правових пошуках оптимальної моделі романо-германської правової сім‘ї.

В умовах розвитку євроінтеграційних процесів актуальність дослідження доктринального підґрунтя формування романо-германської правової сім‘ї є беззаперечною. Ця проблема в науковій літературі досить активно розроблялась як зарубіжними вченими-романістами, так і правниками радянської доби, хоча наукові надбання останніх мали тенденційний характер з огляду на продукування особливої, “радянської” правової системи.

Проблема визначення концептуальних засад утворення континентальної правової системи ще не виробила єдиних наукових підходів і в сучасній спеціальній літературі. Вчені-теоретики досліджують загальні тенденції формування романо-германської правової сім‘ї, проте в їх наукових працях нема єдності думок щодо визначення ролі і значення римського права на цей процес. Проблема ж доктрини права, як формуючого ідейного підґрунтя створення та розвитку даної правової системи, розглядається у спеціальній літературі досить поверхово. Такий стан справ актуалізує необхідність наукового обґрунтування виокремленої проблеми. Усе це й зумовило вибір теми даного наукового дослідження, окреслило її структуру і зміст.

У процесі дослідження обраної теми ми зверталися до тих теоретичних надбань, що містяться в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених-романістів, фахівців загальнотеоретичних правових та цивілістичних наук. У цілому науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці з теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, римського та цивільного права.

Різні загальнотеоретичні аспекти проблем римського права, прямо чи опосередковано, досліджували в своїх наукових працях представники вітчизняної та зарубіжної правової науки радянського і сучасного періодів: С.С. Алексєєв, С.Д. Гусарєв, В.В. Копєйчиков, В.В. Кравченко, В.С. Нерсесянц, І.Б. Новицький, І.С.Перетерський, Ю.А. Тихомиров та інші.

Вагомим підґрунтям сформульованих у дисертаційному дослідженні теоретичних висновків та узагальнень стали загальні положення, які розробляли у своїх працях учені-романісти. Насамперед це стосується проблем історії розвитку римського права, його рецепції, системи римського права та його джерел, а також тих чи інших інститутів римського приватного права. Особлива увага приділялася нами науковим здобуткам знаних учених, зокрема: В.Г. Виноградова, Д.Д. Грімма, Д.В. Дождєва, В.К. Дронікова, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжного, А.І. Косарєва, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, І.О. Покровського, Є.О. Скріпільова, Б.Й. Тищика, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, М.Х. Хутиза, З.М. Черніловського та багатьох інших. Водночас враховувалися і теоретичні надбання зарубіжних учених-романістів: М. Андрєєва, Е. Аннерса, Г. Бермана, М. Гарсіа Гаррідо, Л.Дюгі, Р. Ієрінга, Ж. Карбоньє, М. Поленак-Акімовської, І. Пухана, Д. Рене, Ч.Санфіліппо, Дж.Франчозі та інших.

Окрім наукових праць основу дисертації складають першоджерела, вивчення яких допомогло зрозуміти генезис впливу ідей, положень та норм римського права на історичний процес становлення континентальної правової системи. Сюди належать Дигести Юстиніана, кодифікації країн Західної Європи та України, інші нормативно-правові акти, які зазнали істотного впливу права Риму, тобто ті, що становлять об‘єктивну цінність у процесі дослідження доктринальної першооснови права та юридичної науки романо-германської правової сім‘ї та України.

У процесі написання наукової роботи аналізувалися поряд з діючими, недіючі нормативно-правові акти, що дозволяє використати потенціал римського права для вдосконалення чинного цивільного законодавства України.

^ Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає напрямам Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення” та основним напрямкам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005 – 2010 рр.

^ Мета та завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є з‘ясування доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та України; визначення ролі і місця римського права у формуванні методології наукових досліджень, системи і структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання :

проаналізувати методологічний інструментарій романістичної науки з часу

формування останньої до сьогодення;

- сформулювати поняття “рецепція”, виділити та проаналізувати основні її етапи протікання у країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні;

- виділити і проаналізувати способи впливу римського права на формування системи та структури права західноєвропейських держав та України;

- виявити і розглянути характерні ознаки впливу римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України;

- сформулювати авторське визначення поняття “правова доктрина” з урахуванням існуючих тенденцій розуміння даної дефініції;

- дослідити послідовність впливу римського права на формування доктринальних ідей і теорій юридичної науки, проаналізувати форми реалізації правової доктрини у правотворчому та правозастосовчому процесах у країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні;

- визначити роль і місце римського права у формуванні системи вищої юридичної освіти в країнах континентальної Європи;

- на основі порівняльного аналізу норм римського приватного права та цивільного законодавства України внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм останнього.

Об‘єктом дослідження є процес формування права в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.

^ Предметом дослідження є доктринальний вплив римського права на право та юридичну науку в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.

Методи дослідження. Використання різних методологічних прийомів та способів, що стали дієвим інструментом розкриття сутнісного навантаження цілого ряду питань наукового дослідження, зумовлено необхідністю вирішення комплексу багатоаспектних завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є як загальнотеоретичні, так і спеціальні наукові методи, підходи та принципи.

Використання діалектичного методу дало можливість дослідити процес становлення і розвитку романо-германської правової системи, юридичної освіти (підрозділи 1.3; 2.2). Логіко-семантичний і формально-логічний методи використано у ході дослідження змістовного навантаження окремих термінів і понять, як-от: “рецепція”, “доктрина” та інші. Відтак, використання названих методів зумовило поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2; 2.1).

Застосування аналітично-системного методу дозволило виокремити основні критерії і принципи класифікації періодів рецепції римського права, а історико-правовий метод використано в процесі дослідження генезису рецепції римського права та доктринальних учень в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні (підрозділ 1.2; 2.1).

Використання соціологічного і статистичного методів дозволило отримати інформацію про стан та бажані перспективи щодо вивчення римського права на юридичних факультетах нашої держави (підрозділ 2.2).

Застосування порівняльно-правового методу дало змогу визначити загальну спрямованість впливу римського права на процес формування доктринальної першооснови права, юридичної науки, джерельної бази, системи та структури права в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні (підрозділи 1.3; 1.4; 2.1; 2.2).

Використання таких методів наукового дослідження як структурний та функціональний дозволило з‘ясувати зміст і сутнісне навантаження елементів системи права, їхню структуру (підрозділ 1.3). Для вироблення пропозицій по вдосконаленню цивільного законодавства України засобом використання потенціалу норм римського права використовувався як порівняльно-правовий метод, так і метод документального аналізу (підрозділ 2.3).

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що дана дисертація є першим на теренах незалежної України комплексним дослідженням римського права як доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, яке присвячене проблемам історіографії та методології наукових досліджень римського права, його рецепції як формі впливу на право в країнах континентальної Європи, визначенню ролі і місця римського права у започаткуванні системи та структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні. Вперше системно опрацьовано методологію наукових досліджень римського права, починаючи з часів раннього Середньовіччя до сьогодення.

У результаті здійсненого системного дослідження сформульовано авторську концепцію доктринального впливу римського права на юридичну науку та право в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, що характеризує наукову новизну дисертації і містить ряд практичних пропозицій та рекомендацій до цивільного законодавства України.

Вперше:

- сформульовано авторське визначення поняття правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, у тому числі і континентальної;

- визначено, що реалізація правової доктрини у правотворчому процесі має такі форми: вироблення та утвердження методів юридичної науки; пошук форм розвитку права (визначення тенденцій його розвитку); створення понятійно-категоріального апарату; активний вплив на правосвідомість законодавця, який спрямовує законодавчий процес у вироблене доктринальними положеннями русло; інтерпретацію законодавчої бази; примирення соціальних конфліктів шляхом вироблення єдиних загальних принципів, заснованих на засадах справедливості;

- встановлено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування: а) методи наукового пізнання, які використовуються з метою суто теоретичного дослідження римського права, - формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші; б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві, - порівняльний, діалектичний, моделювання та інші;

- доведено, що рецепція та аккультурація - не тотожні правові процеси, оскільки остання є двостороннім процесом взаємного проникнення правових культур різних держав, тоді як механізм здійснення рецепції римського права полягає в проникненні правової системи, що існувала раніше, в правову культуру наступної епохи;

- встановлено, що вплив римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України здійснювався в тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного, культурного, політичного та іншого розвитку європейських держав;

- визначено, що вплив римського права на формування правової системи європейських держав здійснювався багатовимірно: у теоретичному аспекті, у площині практичного застосування, на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи і справедливості в суспільстві, державі;

- на підставі отриманих висновків дисертаційного дослідження пропонується внести доповнення та зміни до глав 29, 33, 34, 86, 88, 90 Цивільного кодексу України з метою його вдосконалення.

Удосконалено:

- поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури минулої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування;

- методологію наукових досліджень римського права, починаючи з часів існування Римської імперії до сьогодення.

^ Дістали подальшого розвитку:

- теза про те, що створені римськими юристами юридична техніка, понятійний апарат права, принципи, структура, чітко визначена інструментальна цінність права, як важливого універсального регулятора суспільних відносин, склали міцне підґрунтя для створення та побудови романо-германської правової системи;

- твердження про те, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю і справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені європейськими країнами та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів, які стали ключовим елементом системи права країн романо-германської правової сім‘ї;

- положення про те, що розвиток юридичної освіти в університетах України нерозривно пов‘язаний з викладанням римського приватного права;

- тезу про те, що римське приватне право стало тією концентруючою віссю, навколо якої сформувалася система юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї;

- концепція про ключову роль римського права у формуванні юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, що сприяло розробці доктрини правового розвитку держав континентальної Європи; дослідженню низки теоретичних питань права, юридичних понять та правових інститутів; закладенню теоретичних підвалин правової системи; відпрацюванню методики, системи та форм здійснення навчального процесу; підготовці фахових знавців юриспруденції.

^ Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що результати наукових пошуків, сформульовані в висновках та рекомендаціях, можуть бути використані:

- у ході здійснення подальшого науково-дослідницького пошуку вчених щодо розв‘язання загальнотеоретичних проблем у галузі теорії та історії держави і права;

- у правотворчій сфері – в процесі внесення змін та доповнень до Цивільного, Сімейного та Земельного кодексів України з метою вдосконалення норм чинного законодавства з урахуванням досягнень у цій сфері римського приватного права;

- у правовиховній площині – теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, які містяться в даному дослідженні, можуть слугувати матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури та правосвідомості населення, студентської молоді, державних службовців;

- у навчальному процесі - при підготовці курсу лекцій з дисциплін “Римське право”, “Цивільне право України”, “Теорія держави і права”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Історія політичних і правових учень”, методичних розробок та навчальних підручників для студентів, при проведенні практичних занять.

^ Апробація результатів дисертації. Отримані результати, висновки та основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ.

Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на VІ Міжнародній науково-технічній конференції “Правові засади державотворення України” (26-28 квітня 2004, Київ); на V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Правові засади державотворення України” (12-13 квітня 2005, Київ); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”(20 - 21 квітня 2006, Київ); на Міжнародній науковій конференції “П‘яті юридичні осінні читання” (27-28 жовтня 2006, м. Хмельницький), тези опубліковано у збірниках конференцій.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у п‘яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та в чотирьох тезах науково-практичних конференцій.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



ВИСНОВКИ

У результаті дослідження встановлено, що доктринальною першоосновою права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні є римське право, що підтверджено такими висновками.

1. Сформульовано авторське визначення “римського права” як системи загальнообов‘язкових, формально визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, встановлених державою для регулювання суспільних відносин.

2. Визначено основоположні ознаки римського права, як-от: а) римське право є виміром свободи та справедливості відповідно до досягнутого рівня соціального розвитку та правової культури в суспільстві; б) вольовий характер права римської держави опосередковує спрямування поведінки суб‘єктів правовідносин у різних сферах суспільного життя; в) формальна визначеність римського права полягає в його чіткості та однозначності правових приписів через їх об‘єктивізацію у нормативно-правових актах та інших джерелах права; г) загальнообов‘язковий характер римського права виражається в тому, що правила поведінки, встановлені в правових нормах, є обов‘язковими для всіх без винятку суб‘єктів права незалежно від їх волі; ґ) системність римського права полягає в тому, що воно є певним чином упорядкованою та узгодженою, на основі відповідних принципів, сукупністю взаємозалежних і взаємодіючих норм та інститутів.

3. Методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування:

а) методи наукового пізнання, які використовуються з метою суто теоретичного дослідження римського права – формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші;

б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві – порівняльний, діалектичний, моделювання та інші.

4. Сформульовано авторське визначення поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури попередньої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування.

5. Виокремлено три етапи рецепції римського права в країнах романо-германської правової сім‘ї:

а) VІ –Х ст.ст. (безпосереднє застосування норм та елементів римського права у спрощеному та переробленому виді; створення варварських кодифікованих актів, що базувалися на римському праві; формування канонічного права на основі римських джерел);

б) ХІ - ХVІ ст.ст. (активне використання норм римського права для систематизації та доповнення місцевого звичаєвого права; пряме застосування рецепійованого римського права; виникнення університетів, що перетворюються у великі освітні центри з підготовки професійних юристів та наукового дослідження римського права);

в) ХVІІ - ХХ ст.ст. (перехід від прямого застосування римського права до включення його норм у національне кодифіковане законодавство).

6. Визначено 5 етапів рецепції римського права на території України:

а) Х - ХІV ст.ст. (через візантійські норми, які в своїй основі були рецепійовані з римського права, здійснюється опосередкований вплив останнього на руське право);

б) ХІV - ХVІІ ст.ст. (таким чином, на наше переконання, відбувається поєднання двох традицій рецепції римського права: східної через візантійське та руське право та західної через канонічні, польські та німецькі правові джерела);

в) 1654 - 1917 рр. (спроби розробки нового законодавства для українських земель, що супроводжуються прямою та опосередкованою рецепцією римського приватного права);

г) 1917 - 1991 рр. (офіційна відмова від застосування римського права з одночасною латентною і опосередкованою його рецепцією на теренах України);

ґ) 1991 р. - до сьогодення (відродження інтересу до римського приватного

права з метою якнайширшого використання його ціннісних надбань у системі права України).

7. Доведено, що правові системи країн романо-германської правової сім‘ї зазнали впливу римського права у площині практичного застосування на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи та справедливості в суспільстві, державі.

8. Дістали підтвердження положення про те, що принципи і структура системи права у своїй основі привнесені у романо-германську правову систему з класичного римського права.

9. Підкреслюється, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю та справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені країнами романо-германської правової сім‘ї та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів.

10. Стверджується, що інститути римського права завдяки своїй універсальності та логічній об‘єктивності поступово стали невід‘ємною якісною складовою романо-германської системи права, що зумовило не лише збереження їх змістовної сутності, але й забезпечило їхнє наповнення відповідним теоретичним змістом.

11. Констатовано, що принцип розподілу норм права та інститутів за галузями, започаткований і частково розроблений у римському праві, здебільшого приватному, знаходить як практичне вираження, так і теоретичне обґрунтування в системі права країн романо-германської правової сім‘ї та України.

12. Доведено, що започаткований римськими юристами процес відокремлення процесуальних норм від матеріальних був завершений у країнах романо-германської правової сім‘ї завдяки розробці системи матеріального права, для якої характерний високий рівень абстракції та теоретичної обґрунтованості норм та інститутів.

13. Сформовано авторське визначення поняття “джерело права” як спосіб та засіб вираження державної волі, об‘єктивованої через норми права, які становлять форму існування юридичного змісту.

14. Визначено, що вплив римського права на процес формування правових джерел західноєвропейських держав та України здійснювався поступово та систематично і мав неоднакове внутрішнє та зовнішнє вираження на різних етапах розвитку:

а) VІ – Х ст.ст. – джерела містять спрощений (варваризований) виклад римського права, що застосовується як діюче законодавство та зібрання звичаєвого права, для доповнення, систематизації і роз‘яснення якого застосовуються норми римського права;

б) ХІ – ХVІ ст.ст. – джерела створені на основі прямого використання перероблених та пристосованих до нових умов норм римського права;

в) ХVІІ – ХХ ст.ст. - кодифіковані джерела національного законодавства створені з використанням найдосконаліших досягнень юридичної науки з активним рецепіюванням ідей, системи та норм римського права.

15. Обґрунтовується теза про те, що формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України здійснювалося під впливом римського права у тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного розвитку європейських держав.

16. Сформовано авторське поняття правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, в тому числі і романо-германської.

17. Звертається увага на ту обставину, що римське право є базовим підґрунтям створення більшості доктрин у країнах континентальної Європи, які стали векторами, що спрямовують формування та розвиток правової системи романо-германської правової сім‘ї та України.

18. Наголошується на тому, що завдяки організації і діяльності Болонського університету римське приватне право стало провідною навчальною дисципліною в системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім‘ї, формування якої безпосередньо пов‘язане з відродженням римського права.

19. Доведено, що на сучасному етапі розвитку юриспруденції вивчення римського права має догматичне, освітнє (пізнавальне), практичне, методологічне, історичне значення.

20. Обґрунтовано можливість та необхідність використання римського права для розвитку юридичної науки України шляхом побудови на його основі нових доктрин та концептуальних теорій.

21. Пропонується запровадити нову навчальну дисципліну “Історія держави і права Стародавнього Риму” та розширити обсяг навчальної дисципліни “Римське приватне право” у програмі юридичних факультетів до ста двадцяти годин з обов‘язковим закріпленням даного обсягу державним стандартом.

22. Вважаємо за доцільне внести розроблені на основі римського права такі зміни до Цивільного кодексу України:

а) “Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі – емфітевзис)

- Емфітевзис встановлюється між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі – емфітевта).

Емфітевзис може відчужуватись і передаватись у порядку спадкування”;

б) “Стаття 408. Строк договору про встановлення емфітевзису

- Строк договору про надання емфітевзису не може бути меншим, ніж 25 років”;

в) надати право емфітевті відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш, ніж за 1 рік, і доповнити відповідним положенням статтю 410 Цивільного кодексу України;

г) у статтях 413 – 417 Цивільного кодексу України замінити поняття “право користування чужою земельною ділянкою для забудови” на термін – суперфіцій, а “землекористувач” – на суперфіціарій;

ґ) пункт 3 статті 413 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції: “Суперфіцій може бути встановлено на визначений, або на невизначений строк, але не менший, ніж 50 років”;

д) доповнити статтю 414 Цивільного кодексу України пунктом 3: “У разі продажу суперфіціарієм будівлі (споруди) власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на її придбання за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах”;

е) внести уточнення до підпункту 3 пункту 1 статті 416 Цивільного кодексу України і викласти його в такій редакції: “Відмови суперфіціарія від права користування за умови обов‘язкового попередження другої сторони не менше, ніж за 1 рік”;

є) запропоновано ввести до цивільного законодавства України правовий інститут договору дарування на випадок смерті;

ж) обґрунтовано доцільність надання права спадкодавцеві призначати виконавцем заповідального відказу не тільки спадкоємця, але й доручати виконання заповідального відказу будь-якій фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповідального відказу);

з) запропоновано внести зміни до Цивільного кодексу України у частині розподілу спадкоємців за чергами спадкування за законом (статті 1261 – 1265).


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. О.Е. Кутафин. – М.:

Большая Российская энциклопедия, 2003. – 559 с.

Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 3-е изд. - Т.10. – М.: Советская Энциклопедия, 1972. – 557 с.

Российский энциклопедический словарь: В 2 кн. – Кн.1 / Гл. ред. А.М.Прохоров. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. – 1023 с.

Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма процесу. – К-д.: Центрально-Українське вид-во, 1999. – 144 с.

Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства: Навч. посібн. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. – 328 с.

Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.

Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко …В.С.Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права: Пособ. для слушателей. - 3-е изд., испр. и доп. – СПб.: Тип. Ю.Н.Эрлих, 1910. – 421 с.

Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. - 5-е вид., зі змінами: Навч. посібн. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.

Мельник Л.Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике: Энциклопедический словарь. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2005. – 384 с.

Аннерс Э. История европейского права / Р.Л.Валинский и др. (пер. со швед.); РАН. – М.: Наука, 1999. – 395 с.

Стоянов А. Методы разработки положительного права. – Харьков, 1862. – С.10.

Барихин А.Б. Экономика и право: Энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2000. – 928 с.

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. - Т.ІІ. Европа: V-ХVІІ вв. / Нац. обществ. – науч. фонд; Руковод. науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.

Степанов Д.И. Вопросы методологии цивилистической доктрины // Актуальные проблемы гражданского права: Сборн. статей. Вып. 6 / Под ред. О.Ю.Шилохвостова. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 384 с.

История государства и права зарубежных стран: Учебн. для вузов. - 2-е изд. - Ч.1. / Под ред. проф. Н.А. Крашенниковой и проф. О.А. Жидкова. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 624 с.

Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 652 с.

Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. – 3-е изд. – СПб.: Лань, 2001. – С. 23.

Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории хозяйственного права. - 2-е изд., испр. – М.: Статут, 2003. – 782 с.

Гражданское право: Словарь-справочник / Под общ. ред. М.Ю.Тихомирова. – М., 1996. – 575 с.

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. - Т.ІІІ. Европа. Америка: ХVІІ-ХХ вв. / Нац. обществ. – науч. фонд; Руковод. науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.

Всемирная история государства и права: Энциклопедический словарь / Под ред. А.В.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 398 с.

Саммерс Роберт С. Господствующая правовая теория в США // Советское государство и право. - 1989. - № 7. – С. 109 – 116.

Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В.С.Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2004. – 784 с.

Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 156 с.

Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. – М.: Статут, 2003. – 685с.

Казанцев Л.Н. Учение о представительстве в гражданском праве. – К., 1878; Казанцев Л.Н. Об изучении римского гражданского процесса. – К., 1882; Казанцев Л.Н. Курс истории римского права. – К., 1886 та інші.

Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М.: Спартак, 1996. – 522 с.

Хвостов В.М. История римского права. – М., 1910. – 426 с.

Покровский И.А. Лекции по истории римского права, читанные в осеннем семестре 1897 г. – К.: Изд. студентов, 1897. – 275 с.

Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Изд. Юрид. книжного склада “Право”, 1913. – 572 с.; Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Летний сад,1999. – 533 с.

Покровский И.А. Роль римского права в правовой истории человечества и современной юриспруденции. - Ч.ІІ. Генезис преторского права. – К., 1902. – 288 с.

Барон Ю. Система римского гражданского права. - Вып. 3. Кн. ІV. Обязательственное право / Пер. с 5-го нем. изд. Л.И. Петражицкого. – К.: Типогр. Ун-та, 1988; Барон Ю. Система римского гражданского права. - Вып. 4. Владение. Вещные права / Пер. с нем. Л.И. Петражицкого. – К.: Типогр. Шульженко, 1988.

Петражицкий Л.И. Права добросовестного владельца на доходы с точек зрения догмы и политики гражданского права. – М.: Статут, 2002. – 426 с.

Корецкий В.М. Очерки международного хозяйственного права. – Х., 1928. – С. 132-133.

Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.

Андреев М.Н. Римско частно право. – София, Держ. изд-во “Наука и изкуство”, 1958. – 359 с.

Из истории цивилистической мысли (Юриспруденция Древнего Рима) // Проблемы гражданского и административного права / Ленингр. гос. ун-т. Отв. ред. Б.Б.Черепахин, О.С.Иоффе, Ю.К.Толстой. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – С. 314 – 341.

Roman law. – Hartford, Conn.: University of Connecticut School of Law Press, 1987.- 120 р.

Бартошек М. Римское право: Понятие, термины, определения / Пер. с чешск. Ю.В. Преснякова. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.

Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Пер. с испан.; Отв. ред. Л.Л.Кофанов. – М.: Статут, 2005. – 812 с.

Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева.- М.: Издательство БЕК, 2002. – 400 с.
<