Реферат: Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ

ОБСЛУГОВУЮЧИЙ

КООПЕРАТИВ


(практичний посібник)


Автори-укладачі:

Гончаренко В.В., Гриценко М.П., Воскобійник Ю.П., Зіновчук В.В., Жук В.М., Корінець Р.Я., Копитець Н.Г., Лузан Ю.Я., Лупенко Ю.О., Малік М.Й., Могильний О.М., Месель-Веселяк В.Я., Молдаван Л.В., Пулім В.А., Рудченко Ю.С., Саблук П.Т., Саблук Р.П., Шпикуляк О.Г., Шиндирук І.П., Шмідт Р.М.


Редакційна колегія:

Гриценко М.П., Корінець Р.Я., Малік М.Й., Молдаван Л.В., Могильний О.М., Шмідт Р.М.


До читача:

^ Шановний читачу!

Ви тримаєте в руках брошуру, присвячену розробці методичних і практичних аспектів створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні. Прочитавши її, Ви матиме загальне уявлення про нову форму організації співробітництва сільськогосподарських товаровиробників. Ця форма організації обслуговування виробництва може об’єднувати їх і в умовах приватної власності, дозволяє продуктивно вирішувати ряд проблем у їх діяльності в досить складних ринкових відносинах.

^ А саме:

здійснювати реалізацію продукції на вигідних умовах та за прийнятними цінами;

спільно зберігати та переробляти продукцію;

забезпечувати матеріально–технічними засобами за доступними цінами та можливістю купівлі в кредит;

ефективно використовувати сучасну техніку та отримувати послуги за собівартістю.

^ Ці проблеми можуть бути розв’язані завдяки спільним діям сільськогосподарських товаровиробників шляхом об’єднання в обслуговуючі кооперативи.

вступ

Сільськогосподарська кооперація – це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооперування є логічною стадією подальшого розвитку реформ, що стає можливим завдяки виникненню значної кількості незалежних приватних товаровиробників-власників, які мають спільні економічні інтересі у здійснені ринкової діяльності.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної діяльності.

Член кооперативу – фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі.

Асоційований член кооперативу – фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Метою їхньої діяльності є надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, які є членами кооперативу, сприяння їх прибутковому господарюванню.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

Переробні кооперативи займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництва, хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, конопель, лісо- і пиломатеріалів тощо).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботи, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше.

У випадку поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

^ Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВІВ

Що таке обслуговуючий кооператив як неприбуткова організація

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це економічна неприбуткова організація, що:

належить сільськогосподарським товаровиробникам і управляється ними за демократичними принципами;

надає своїм членам ті послуги, які необхідні для власних господарств;

не ставить за мету отримання прибутку для себе, а прагне збільшити прибуток господарств своїх членів.

Які принципи організації кооперативу

Діє на основі Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та базується на таких принципах:

членами кооперативу обов’язково мають бути сільськогосподарські товаровиробники і виступають одночасно його клієнтами та власниками;

членство в кооперативі є відкритим та добровільним;

кооператив надає послуги своїм членам. Операції з іншими клієнтами носять виключно додатковий характер і обмежуються;

члени кооперативу мають зобов’язання щодо ведення спільної господарської діяльності, такі, як зобов’язання реалізувати продукцію або закуповувати матеріально-технічні засоби через кооператив, зобов’язання використовувати його послуги тощо;

члени кооперативу повинні сплачувати пайові внески пропорційно до обсягів операцій, що вони провели з кооперативами;

результат річної економічної діяльності кооперативу, що не є прибутком, розподіляється серед членів переважно у вигляді кооперативних виплат пропорційно до участі в господарській діяльності кооперативу. Виплата нарахувань на паї обмежується;

кооперативом управляють його члени на демократичних засадах (за принципом: «один член кооперативу – один голос»);

збереження політичного та релігійного нейтралітету;

піклування про освіту членів кооперативу.

Етапи створення кооперативу:

утворення ініціативної групи;

розробка проекту кооперативу;

заснування кооперативу;

реєстрація;

робота кооперативу.



Розділ 2. ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ КООПЕРАТИВУ

2.1. Формування ініціативної групи зі створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

Що таке ініціативна група

Ініціативна група – це колектив сільськогосподарських товаровиробників, об’єднаний ідеєю створення кооперативу з метою розв’язання спільної для всіх проблеми або проблем в їхній господарський діяльності.

^ Які завдання ініціативної групи

Головним завданням ініціативної групи є визначення спільних проблем, визначення виду чи видів діяльності кооперативу, розробка проекту та техніко–економічного обґрунтування його діяльності, Статуту, проведення Установчих зборів та реєстрації кооперативу.

^ Які документи приймаються групою

Першим документом, що приймається ініціативною групою, є протокол про наміри. Його приймають та підписують члени ініціативної групи після обговорення ідеї створення кооперативу.

Протокол про наміри скріплює підписами членів ініціативної групи їх зобов’язання по створенню кооперативу, визначає пропонований вид діяльності кооперативу на основі спільних для членів ініціативної групи потреб, та терміни реалізації намірів по створенню кооперативу та виконанню певних етапів підготовки.

На чолі ініціативної групи повинен бути лідер, людина, яка стимулювала в собі ідею створення кооперативу, користується довірою односельців.

Група повинна бути однорідою. Потреби членів кооперативу повинні бути однаковими.

В кооператив можуть об’єднуватись виробники різних форм власності, але різниця в обсягах операцій, що вони реалізовуватимуть з кооперативом, не повинна бути дуже великою.

^ Помилки, яких слід уникнути:

утворення ініціативної групи дуже відмінних між собою виробників, що мають різні інтереси та різне фінансове положення;

прийняття до ініціативної групи не виробників сільськогосподарської продукції.

Якщо ідея кооперативу визріла, на зборах ініціативної групи приймають рішення про створення кооперативу і підписують протокол намірів. Він містить:

твердження про зобов’язання учасників. Їх перше зобов’язання – разом і організовано проводити роботу на наступних етапах створення кооперативу;

більш менш точне визначення виду діяльності кооперативу, а також строки процесу створення;

порядок роботи та організації ініціативної групи. При великій чисельності її обирають робочу групу (додаток 1).

Протокол намірів завершає етап формування ініціативної групи.

^ 2.2. Розробка проекту кооперативу

Ініціативна група, опрацювавши початкову ідею, розробляє проект створення та діяльності кооперативу. Проект – це письмовий документ, в якому викладена сутність кооперативної ідеї даного кооперативу.

В проекті визначають цілі, мету та види діяльності кооперативу, шляхи і засоби реалізації ідеї, охарактеризовано ринкові, майнові, фінансові аспекти діяльності кооперативу.

Кооператив може мати лише один напрямок (вид діяльності або бути багатофункціональним. Для заснування багатофункціонального кооперативу необхідно більше фінансових коштів та управлінського досвіду. Якщо організовувати багатофункціональний кооператив, то потрібно впевнитись в тому, що всі потреби діяльності зв’язані між собою (постачання, зберігання, переробка зернових та реалізація продукції).

Як тільки мета діяльності кооперативу визначена, необхідно оцінити засоби її реалізації: потреби в капіталовкладеннях, оренді приміщень чи об’єктів, персоналі, обігових коштах.

^ Помилки, яких слід уникнути:

намагатися вирішити через заснування кооперативу ті проблеми, що стосуються не групи в цілому, а лише окремих господарств;

намагатися включити в діяльність кооперативу виробництво і переробку продукції;

прагнути, щоб кооператив займався всім відразу. Це потребує створення декількох кооперативів;

ставити дуже обмежені цілі.

^ 2.3. Члени та ресурси кооперативу

Успіх проекту визначаються фактори:

правильне розуміння потреб членів ініціативної групи та майбутніх членів кооперативу;

чітка постановка цілей, яких бажають досягти учасники проекту;

якісне планування початку та першого року діяльності кооперативу.

Розробка Проекту – це одночасно спосіб навчання і розвитку особистих управлінських якостей майбутніх членів кооперативу, набуття досвіду оцінки умов конкуренції, засобів просування продукції на ринок, фінансового планування, використання продукції на ринок, фінансового планування, використання переваг сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Розробка проекту також дає змогу перевірити реалістичність ідеї ще до її впровадження. Можливо, в процесі розробки виявиться, що можливий розмір наявного пайового капіталу є меншим, аніж фінансові потреби кооперативу. В такому випадку необхідно продумати можливості залучення коштів за рахунок отримання кредиту або відшукати шляхи зменшення потреби в фінансуванні на першому етапі діяльності.

Основними джерелами для складання Проекту є:

власний досвід практичної діяльності членів ініціативної групи;

безпосереднє обговорення з майбутніми членами кооперативу;

контакти з діючими сільськогосподарськими кооперативами, які може надати Національна спілка та дорадчі служби;

публікації в пресі, інформаційні та рекламні матеріали;

виставкові заходи, семінари та конференції;

тематична література;

консультації фахівців.

Завершення опрацювання Проекту варто провести до Установчих зборів кооперативу, а затвердження – безпосередньо на цих зборах.

Починати роботу кооперативу можна з обмеженою кількістю членів і поступово її збільшувати. Для успішної роботи потрібно, щоб число членів було достатньо великим. Якщо членами кооперативу будуть сільськогосподарські підприємства, достатньо навіть трьох господарств. Коли ж йдеться про особисті селянські господарства, потрібно об’єднати відразу біля 50 власників і одним з перших завдань ініціативної групи буде залучити нових потенційних членів. Крім того, потрібно розглянути питання про географічне розташування членів, найкраще, коли господарства членів розміщені комплексно.

На цьому етапі уточнюють які ресурси члени мають намір вкласти в кооператив і які зобов’язання вони готові взяти на себе.

Для цього потрібно відповісти на такі питання:

які фінансові кошти (або продукція, яку можна реалізувати) члени готові внести в рахунок вступного та пайового внесків і в який термін;

яке майно члени готові внести до пайового фонду, чи необхідне воно для діяльності кооперативу;

якщо кооператив планує отримати кредит, яке майно його члени готові надати в якості застави;

які зобов’язання члени готові на себе взяти.

Помилки, яких слід уникнути:

включати в члени кооперативу не виробників сільськогосподарської продукції;

встановлювати надто низький розмір внесків (що не дозволить зібрати необхідні ресурси і що свідчить про досить низький рівень мотивації членів);

встановлювати нереально високий розмір внесків, що не будуть сплачені;

вносити майно, непотрібне для діяльності кооперативу.

^ 2.4. Оцінка економічного середовища

Далі необхідно проаналізувати економічне середовище і перевірити відповідність запланованих напрямів діяльності кооперативу ринковим умовам:

в якій формі реалізовувати продукцію – незмінній чи перероблений. В останньому випадку, який вид переробки буде використано;

через які канали буде реалізовуватись продукція – оптом чи в роздріб, на місцевих чи на віддалених ринках, які існуючі можливості можна для цього використати;

які результати попереднього аналізу витрат на реалізацію можливих проектів (собівартість переробки, розфасовки, транспортування), якими будуть мінімальні обсяги.

Необхідно оцінити існуючі можливості та вартість залучення нових засобів виробництва:

які засоби виробництва можуть бути надані членами у вигляді внесків;

що потрібно придбати. Треба зібрати інформацію про технічні характеристики, вартість та умови оплати обладнання. Примірні розрахунки подані в додатках.

Головне в цьому – знайти вільні об’єкти, які відповідають цілям кооперативу і розглянути можливості їх використання. Найбільш реальним виходом є оренда.

^ 2.5. Організація роботи ініціативної групи

Організаційний комітет, що призначається ініціативною групою, повинен прийняти чіткий робочий план і розподілити завдання між членами. Свій внесок в роботу може зробити консультаційний центр або дорадча служба.

Ця робота містить два основних аспекти:

збір інформації про умови середовища (ринки, можливості використання необхідних господарських об’єктів, види сільськогосподарського обладнання, яке потрібно придбати та його вартість);

робота з потенційними членами (оцінка їхніх потреб, намірів по співпраці з кооперативом, можливостей щодо сплати пайових внесків, а також переконання, зацікавлення та пояснення членам кооперативних принципів).

Як тільки проект достатньо сформувався, оргкомітет розпочинає роботу над питаннями, що потім увійдуть до Статуту та до Правил внутрішньої господарської діяльності кооперативу. Основні з них:

які права та обов’язки матимуть члени кооперативу. Зокрема, якими будуть розмір, форма та строки внесення паїв, зобов’язання по веденню діяльності;

якою буде приблизна організаційна структура кооперативу.

Всі згадані елементи входять до концепції кооперативу, яка повинна бути ухвалена всією ініціативною групою. Коли концепція кооперативу схвалена ініціативною групою, потрібно перекласти її на юридичну мову (Статут) та на економічну і фінансову мову (бізнес-план).

^ 2.6. Етапи заснування кооперативу

2.6.1. Підготовка статуту

Статут – основний документ кооперативу. Він формулює мету та діяльність кооперативу, права та обов’язки членів, умови вступу й виходу з кооперативу, органи управління кооперативу та правила прийняття рішень, порядок реорганізації та ліквідації кооперативу. Щоб розробити Статут, потрібно спиратися на типові статути. Ті положення, які можуть часто змінюватися зазначаються в Правилах внутрішньої господарської діяльності.

Правила внутрішньої господарської діяльності уточнюють Статут і визначають відносини між кооперативом та його членами. Правила внутрішньої господарської діяльності, як і Статут, затверджуються рішенням загальних зборів. Статут повинен бути жорстким, передбачати достатньо обмежень, щоб уникати порушень.

2.6.2. Розробка бізнес-плану

Бізнес-план – це поглиблене відображення проекту розвитку підприємства, який містить детальний опис підприємства, середовища, в якому воно діє, а також системи управління, необхідної для досягнення поставленої мети.

На даному етапі розробляють спрощений бізнес-план, тому що не всі дані відомі. Справжній бізнес-план буде розроблений на другому році діяльності кооперативу.

Складові бізнес-плану

глобальна стратегія та цілі;

аналіз ринку та маркетингова стратегія;

технологічний опис процесу виробництва, план виробництва, планування впровадження в дію;

управління, організаційні структури та методи прийняття рішень;

фінансові прогнози;

аналіз ринків.

2.6.3. Підготовка та проведення установчих зборів

Установчим зборам повинно передувати інтенсивне обговорення самої ідеї створення кооперативу. Проект Статуту завчасно передається учасникам та обговорюється під час попередніх зборів. Завчасно передається членам кооперативу і установчий договір, який констатує згоду засновників створити кооператив та уточнює їх пайові внески. В решті питань установчий договір посилається на Статут.

Організаційний комітет направляє всім потенційним членам кооперативу запрошення на установчі збори з зазначенням порядку денного.

Установчі збори слід добре продумати і відмінно організувати. При проведенні зборів необхідно чітко дотримуватись порядку денного, що створить атмосферу відкритості і кооперативної демократії. Перш за все, збори мають заслухати звіт організаційного комітету. Після цього обговорюється і затверджується Статут кооперативу, його назва, обираються керівні органи (Правління кооперативу, його Голова, ревізійна комісія і/або наглядова рада). Обрання установчими зборами керівних органів – вирішальний момент в процедурі його заснування.

2.6.4. Сплата вступних та пайових внесків

Після проведення установчих загальних зборів наступним кроком є реєстрація кооперативу і збирання вступних і пайових внесків членів. Вступні внески, як правило, надаються в грошовій формі на тимчасовий рахунковий рахунок для витрат на створення і реєстрацію кооперативу. затримка сплати вступних внесків членами призведе до затримки реєстрації.

Якщо члени роблять внесок у натуральному вираженні, потрібно скласти оціночний акт, який підтверджує реальну вартість майна. Акт надається незалежною експертною комісією і додається до Статуту. після реєстрації кооперативу необхідно сплатити пайові внески відповідно до графіка, визначеного кооперативом. Як правило, це зазначається у Правилах внутрішньої господарської діяльності або установчому договорі (не в Статуті).

Хто не вніс навіть частини паю, не має статусу члена кооперативу, і член, який не виконує своїх зобов’язань, повинен бути виключеним. Завданням лідера (керівника) є забезпечення внесення паїв.

^ 2.7. Реєстрація кооперативу

2.7.1. У виконавчому комітеті

Для реєстрації кооперативу, особа, уповноважена зборами, подає наступні документи до органів державної реєстрації:

а) рішення зборів про створення кооперативу, Статут, установчий договір. Якщо членом кооперативу є колективне господарство, то необхідно також надати витяг з протоколу загальних зборів, в якому зазначається згода на вступ в кооператив; документи нотаріально засвідчені;

б) реєстраційну карту встановленого зразка, яка є одночасно і заявою для державної реєстрації;

в) документи, які засвідчують, що члени кооперативу зробили внесок в неподільний і пайовий фонди, розмір яких обумовлюється в Статуті.

При наявності усіх документів, обумовлених положенням про державну реєстрацію, орган державної реєстрації повинен протягом п’яти днів зареєструвати кооператив і видати свідоцтво встановленого зразку з ідентифікаційним кодом його членів. Орган державної реєстрації в п’ятиденний термін передає в статуправління і податкову інспекцію копії реєстраційних карток з поміткою про реєстрацію, а в Пенсійний фонд і фонд соціального страхування інформацію про реєстрацію кооперативу.

2.7.2.У податковій адміністрації та інших органах

При наявності реєстраційної картки, свідоцтва про реєстрацію і копії установчих документів керівник кооперативу повинен стати на облік у податковій адміністрації. Рекомендується відразу внести кооператив в реєстр неприбуткових організацій, згідно зі статтею 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», статтею 7.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Подати також заяву усталеного зразка, замовити форму 1 ОПП (інформація про засновників і надати паспортні дані та ідентифікаційні коди директора кооперативу і головного бухгалтера.

До установи внутрішніх справ подається копія свідоцтва про реєстрацію, два зразки ескізів печаток і штампів, які затверджуються правлінням (або зборами), і документ про оплату виготовлення печаток і штампів, після чого протягом п’яти робочих днів управління внутрішніх справ зобов’язане видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів.

На печатках і штампах має бути ідентифікаційний код кооперативу, отриманий в обласному управлінні статистики.

Наявність всіх цих документів дає можливість відкрити постійний розрахунковий рахунок в будь-якому банку України і розпочати господарську діяльність.

^ 2.8. Початок роботи кооперативу

2.8.1. Набір персоналу

Виконавчий директор повинен відповідати таким вимогам:

бути передбачливим менеджером, володіти економічними методами управління та планування;

мати підприємницькі здібності, вміти поводитись з комерційними партнера та знати ринки на яких діє кооператив;

мати технічні знання в області діяльності кооперативу, добре розуміти кооперативні принципи та механізми;

бути порядною людиною та користуватися повною довірою і повагою з боку членів кооперативу;

мати високі комунікативні здібності та вміти працювати в інтересах членів кооперативу;

вміти співпрацювати з правлінням та головою кооперативу, ретельно виконуючи їхні рішення;

проживати недалеко від кооперативу та задовольнятися невеликою зарплатою.

Якщо кооператив невеликий, то обов’язки директора добровільно може виконувати голова кооперативу, а бухгалтера з неповним робочим днем.

Далі Правління наймає бухгалтера, а директор – інший необхідний персонал.

Помилки, яких слід уникнути:

думати, що досвідчений директор чи бухгалтер можуть працювати безкоштовно;

не починати роботу кооперативу з недостатнім персоналом;

не наймати зразу багато персоналу.

2.8.2. Управління кооперативом

На етапі початку ділових операцій відбувається розподіл управлінських функцій між правлінням кооперативу і виконавчою дирекцією. Правління зосереджує свою увагу на питаннях стратегічного розвитку підприємства, його фінансової та маркетингової політики, входження та адаптація підприємства до конкурентного середовища. Виконавчий директор і його команда відповідають за щоденну роботу кооперативу згідно з делегованими повноваженнями, ресурсами і програмою, схваленою Правлінням кооперативу.

Кооператив повинен мати справжній бізнес-план на 3-5 років. Це потрібно не тільки для представлення бізнес-плану банкам при отриманні кредиту, але й для запобігання різного роду ризикам та переконання самих членів.

Бажано щоб кооператив співробітничав з якоюсь (дорадча служба чи науковий центр) консультаційною службою.

2.8.3. Фінансування діяльності кооперативу

На практиці часто виникає питання: що робити у тому випадку, коли на розгортання діяльності кооперативу не вистачає власних коштів, а зовнішні джерела фінансування обмежені або взагалі недостатні? Важливо позбавитися ілюзій, що фінансування кооперативу почнеться автоматично з його реєстрацією, якщо коштів для його розвитку немає, слід докорінно переглянути спектр його господарської діяльності й обмежити її види та обсяг до таких параметрів, які можуть бути профінансовані.

Працюючи на орендованих засобах виробництва, кооператив повинен дбати про створення власної матеріально–технічної бази за рахунок надходжень і поповнення пайових внесків. Необхідність нагромадження пайового капіталу є важливою складовою повноцінного розвитку кооперативного підприємства.

Основним джерелом фінансування кооперативу є пайові внески членів-клієнтів кооперативу. Важливість поповнення пайового капіталу пояснюється зростанням довіри кредитних установ до підприємств, що мають солідну матеріальну базі, яка може бути предметом застави при отриманні кредиту. Крім цього, фінансування власного кооперативу через механізм поповнення індивідуальних паїв зміцнює його членську організацію, сприяє зростанню зацікавленості членів кооперативу в ефективному використанні вкладених ними коштів.

Розділ 3. ВНУТРІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

^ В КООПЕРАТИВІ

3.1. Розробка правил внутрішньої діяльності кооперативу

Одним із ключових нормативно-регламентуючих актів функціонування кооперативу є: ^ Правила внутрішньої господарської діяльності кооперативу. Даний документ є продовженням статуту кооперативу, з посиленням уваги на регламентації господарського механізму його роботи. Потреба його розроби пов’язана не тільки з потребою регламентувати, уточнити основні правила та мови взаємодії між членами, з третіми особами, а й з потребою врахування вищої динамічності господарської діяльності. на відміну від положень викладених у „статуті” положення зазначені у „Правилах” можуть частіше змінюватись без відповідної їх реєстрації, яка передбачена для змін статуту. Значимість „Правил” вимагає того що їх розробляють та затверджують загальні збори членів кооперативу, вони ж повноважені затверджувати відповідні зміни.

Структура „Правил” наступна:

1. Загальні положення (Назва, юридична адреса, вид кооперативу, його статутні цілі, територія функціонування).

2. Членство у кооперативі (Порядок подання кандидатом заяви на членство, її розгляд і затвердження зобов’язання щодо внесення пайових і вступних внесків, порядок прийняття загальними зорам нових членів, реєстри членів кооперативу, порядок виключення членів кооперативу.

3. Зобов’язання щодо участі у діяльності кооперативу (зобов’язання участі у діяльності з визначенням умов постачання продукції, оплати послуг, закупівлі матеріально-технічних засобів їх використання, право та умови прийняття додаткових зобов’язань, тривалість зобов’язань, наслідки їх недотримання та штрафні санкції, інформація щодо діяльності членів, потрібна для планування діяльності кооперативу).

4. Порядок формування і використання фондів (розміри та порядок, строки та форми внесення вступних обов’язкових, додаткових пайових внесків, внесків асоційованих членів, порядок повернення, передачі, індексації паїв, розміри відрахувань і розподілу доходів кооперативу, формування і використання пайового, резервного, спеціального та неподільного фондів, проведення кооперативних виплат, виплат на паї.

5. Надання послуг, фінансові відносини з членами (форма та порядок подання і задоволення заявок на послуги, постачання, використання техніки, встановлення виплат щодо якості, складу продукції, умови збереження спільних засобів виробництва, умови постачання продукції, порядок проведення операцій з третіми особами, механізм встановлення попередніх цін, умови оплати та надання відстрочки членам, порядок ведення обліку і поточних рахунків членів).

6. Органи управління (склад, повноваження, строк дії, права загальних зборів, членів, правління. голови кооперативу, виконавчої дирекції, спостережної ради, ревізійної комісії).

^ 3.2. Організаційні засади діяльності кооперативу

3.2.1. Зобов’язання по веденню діяльності кооперативу є основним принципом. У кооперативі ризик розподіляється між усіма членами, солідарно. Важливо, щоб поведінка одного із членів не приносила шкоди іншим. Підписання зобов’язань по веденню діяльності та інші правила є справою довіри та відповідальності перед кооперативом. Члени є власниками кооперативу, тому мають довіряти кооперативу, а кооператив повинен бути впевненим у надійності членів. Зобов’язання по веденню діяльності (в збутових – щодо реалізації продукції, постачальницьких – закупівлі засобів виробництва, сервісних – по наданню послуг) дозволяють кооперативу концентрувати значні обсяги продукції, що уможливлює вихід на більш вигідні ринки, закупати засоби виробництва за оптовими цінами, повністю використати потужності матеріально-технічної бази. Дефакто прийняття і належне виконання членами своїх зобов’язань є запорукою ефективності роботи кооперативу, а через нього самих членів.

Ефективність роботи кооперативу прямо залежить від обсягу операцій з членами. Ось чому в кооперативі використовується принцип відданості, тобто продавати всю продукцію через кооператив. виключення можуть стосуватись лише тієї продукції, яка потрібна для внутрішніх потреб (оплата праці, внутрішнє споживання технологічні потреби). Тобто вся продукція, яку член кооперативу призначив для продажу повинна бути реалізована через кооператив. Строк дії договорів, прийнятих у збутовому кооперативі має бути досить тривалим, як правило 3-5 років, а обсяг визначатись за одним із трьох варіантів:

- як % від врожаю;

- як фіксований об’єм з гектара або голови с-г тварин;

- як фіксований обсяг або вся продукція.

Зобов’язання у постачальницьких і сервісних кооперативах приймаються членами за аналогічними принципами, з урахуванням специфіки сезонності поставок, засобів виробництва і використання техніки. Тому механізми прийняття зобов’язань у таких кооперативах базується на формуванні попередніх заявок і складанні графіків поставок і використання техніки.

3.2.2. Умови надання послуг в кооперативі

Іншою стороною взаємодії члена кооперативу з останнім є отримання послуг. Даний процес має певні регламентуючі норми зокрема:

1. Кожен кооператив повинен сформувати перелік тих послуг, засобів, які він надаватиме своїм членам, даний перелік визначається загальними зборами і фіксується у статуті кооперативу і більш детально у правилах ведення діяльності;

2. Зобов’язання кооперативу щодо дотримання якісних стандартів, нормативів надання послуг членам. Пріоритетність задоволення заявок включає: виключення задоволення заявок членів у порівнянні з нечленами, черговість виконання заявок між членами у відповідності із термінами подачі членами заявок, розподілом на основний і додатковий обсяг, прив’язку черговості до величини сплаченого паю.

3. Зобов’язання щодо пріоритетності або виключності поставок, надання послуг, техніки своїм членам, при цьому допускається надання послуг не членам кооперативу за умови повного, першочергового задоволення заявок членів або паралельної можливості надання послуг контрагентам.

Форму, терміни та умови подачі членам заявок на отримання послуг, використання техніки, поставок засобів виробництва, кожен член кооперативу подає до початку діяльності. При цьому на початку року ці заявки набирають форми заяви про наміри, а протягом року є твердими, акцентованими замовниками заявки.

5.Можливість впливу кооперативу на вибір його членом виду продукції, типу технології, засобів виробництва – замінників, тощо.

6. Умови приймання і видачі продукції, які передбачать встановлення порядку і графіка передачі продукції та постачання товарів, транспортне забезпечення і і умов перевезень, зобов’язання членів щодо якості, розфасовки та інших умов попередньої обробки продукції, порядок приймання товарів, зважування, аналіз якості, розвантаження тощо).

7. Порядок повної або часткової оплати послуг, умови авансованої оплати чи приведення операцій у кредит, можливість застосування системи знижок відповідно до вибраної членом форми і обсягу оплати.

3.2.3. Рух товарів в кооперативі

Кооператив не купує продукцію своїх членів, а реалізує її від їх імені, а в окремих випадках сплачуючи члену кооперативу аванс у формі попередньо встановленої ціни. продукція, що передається членом кооперативу залишається його власністю, у випадку включення у сферу послуг кооперативу зберігання та переробки неприбутковість останнього забезпечує давальницька схема руху товарів. Оскільки передача продукції не веде до зміни власника, немає причини нарахування ПДВ. З іншого боку кооператив не продає членам засоби виробництва, а закуповує їх від їх імені за поданими заявками, що викликає формування доходів кооперативу на рівні втрат на його утримання і вартість придбаних засобів через це не формується база оподаткування.

^ 3.3. Система цін та механізми оплати в кооперативі, розподіл його доходів

3.3.1. Принципи ціноутворення в кооперативі

Кооператив проводить господарські операції не з членами а з суб^ 4.2. Органи управління кооперативу
Управлінські функції в кооперативі здійснюють:

члени кооперативу;

спостережна рада;

правління кооперативу;

ревізійна комісія;

виконавча дирекція.

Органами кооперативу є:

– Загальні збори є вищим органом управління, на яких кожен член кооперативу має один ухвалений голос незалежно від розміру його паю, а асоційований член – лише право дорадчого голосу;

– Правління і його голова, що обираються на загальних зборах. Згідно з Законом правління утворюється лише в кооперативі, до складу якого входять не менше десяти членів. В іншому випадку функції правління виконує голова;

– Ревізійна комісія (або ревізор, якщо в кооперативі менше десяти членів);

– Спостережна рада, яка утворюється, якщо членами кооперативу є понад 50 осіб;

– Виконавчий директор, який не є членом кооперативу, а найманого правлінням особою, що керує персоналом і отримує платню за виконання своїх функцій.

^ 4.3. Загальні збори є вищим органом управління кооперативом. Проте це не означає, що саме ними здійснюється оперативне управління кооперативом, оскільки цю функцію виконує правління. Роль загальних зборів полягає в обранні правління, а також органів контролю – ревізійної комісії та спостережної ради, і у схваленні (або відхиленні) політики, яку проводить правління.

До компетенції загальних зборів входить: затвердження фінансового звіту, оцінки управління кооперативом (звіт про проведену діяльність), рішення про прийняття нових членів, прийняття Правил внутрішньої господарської діяльності.

Умови та порядок скликання загальних зборів визначаються в статуті і деталізується у Правилах внутрішньої господарської діяльності.

Голова правління скликає загальні збори, щонайменше раз на р