Реферат: С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Сумський державний університет (Україна)

Російський економічний університет ім. Г.В. Плеханова (Росія)

Московський державний технічний університет ім. Н.Е. Баумана (Росія)

Технічний університет Габрово (Болгарія)

Університет МакМастер (Канада)

Установа освіти «Гродненський державний університет ім. Я.Купали» (Білорусь)


Економіка та менеджмент:

перспективи розвитку





Матеріали доповідей

Міжнародної науково-практичної конференції

(Суми, 18-20 травня 2011 року)


Том 2


Суми

Сумський державний університет

2011








УДК [33+005](063)

ББК 65.9(4Укр-4Сум)

Е 45


Рецензенти:

O.Ф. Балацький – професор кафедри управління Сумського державного університету, доктор економічних наук, професор;

С.М. Козьменко – проректор ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», доктор економічних наук, професор


^ Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету (протокол № 11 від 11.04.2011 р.)




Е 45

Економіка та менеджмент: перспективи розвитку: матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. : в 2 т. / За. заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.Ю. Троян – Суми: СумДУ, 2011. – Т. 2. – 186 с.


ISBN 978–966–657–368–4

ISBN 978–966–657–370–7


У збірнику викладено матеріали доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка та менеджмент: перспективи розвитку» (18-20 травня 2011 року, м. Суми, Сумський державний університет), в яких розглядаються проблеми економічної теорії і історії, фінансів, грошового обігу і кредиту, світового господарства і міжнародних економічних відносин, економіки підприємства та управління виробництвом, розміщення продуктивних сил, регіональної економіки та регіонального розвитку, менеджменту та маркетингу, інноваційної та інвестиційної політики, економіки природокористування й охорони навколишнього середовища та інші питання.


УДК [33+005](063)

ББК 65.9(4Укр-4Сум)


ISBN 978–966–657–368–4

ISBN 978–966–657–370–7(Том2) © Видавництво Сумський державний університет, 2011









^ Організатори конференції:


Сумський державний університет (Україна)

Російський економічний університет ім. Г.В. Плеханова (Росія)

Московський державний технічний університет ім. Н.Е. Баумана (Росія)

Технічний університет Габрово (Болгарія)

Університет МакМастер (Канада)

Установа освіти «Гродненський державний університет ім. Я.Купали» (Білорусь)


^ Офіційні партнери та спонсори:





Публічне акціонерне товариство «БМБанк»




ЗАТ «Крафт Фудс Україна»





^ Компанія «САНДОРА»






Науковий журнал «Маркетинг і менеджмент інновацій»





^ Науковий журнал

«Вісник СумДУ. Серія «Економіка»








Зміст

Стор.

ПЕРЕДМОВА


Розділ 5 Менеджмент та маркетинг


^ Беловодская А.А. Теоретико-методический подход к стратегическому управлению крупными предприятиями


Белуха О.М., Лучкевич І.М. Дослідження ринку металопластикових вікон Львівського регіону


^ Бець М.Т., Кучер Л.І. Управління маркетинговими ризиками продавця


Бица В.Й. Концепція формування маркетингової стратегії розвитку вузькоспеціалізованих машинобудівних підприємств


^ Боднар А.В. Коммуникация в управлении предприятием


Божкова В.В. Організаційно-економічний механізм стратегічного планування маркетингових комунікацій інноваційної продукції промислових підприємств


^ Грищенко О.Ф. Перешкоди під час прийняття інноваційних рішень у системі стратегічного менеджменту підприємства


Dineva V.М. Strategic management of organizations in the focus of internal audit


^ Дмитрів А.Я. Функціональний підхід до застосування маркетингу для розвитку діяльності закладів вищої освіти


Домашенко М.Д., Прокопенко О.В. Показники інтегральної оцінки рівня економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності машинобудівного підприємства


^ Доронин А.В.,Доронина М.С. Актуальные проблемы научных исследований в менеджменте


Ілляшенко Н.С. Генерація ідей модифікації існуючих товарів


^ Ильяшенко С.Н. Восприятие абитуриентами специальности «маркетинг»


Караєва Н.В. Ризик-менеджмент в задачах стратегічного планування розвитком паливно-енергетичного комплексу

^ Криковцев А.А. Принципы формирования системы холистического маркетинга предприятия


Лебедев П.В. Алгоритм определения видов деятельности, создающих ценность для клиентов, как элемент стратегического контроллинга


^ Лебідь І.О. Оцінка ефективності корпоративного управління


Махнуша С.М., Косолап Н.Є. Дослідження проблеми бренд-колористики у контексті ефективності бренду


Neykova. R.N. The audit in the management of human resources – main strategy for economic development


Окландер Т.О. Напрямки підвищення проникаючої здатності реклами


^ Оксененко В.В., Олефіренко О.М. Аналіз факторів вибору та основних стратегій ціноутворення на ринку В2В


Peicheva M. M. Present and future of the social audit in Bulgaria


^ Пересадько Г.О. Маркетингові аспекти застосування інноваційних технологій альтернативної енергетики в Україні


Сагер Л.Ю. Аналіз моделей комунікативного процесу


Cадовникова О.В. Практика повышения эффективности деятельности рекламного агентства наружной рекламы


^ Суміна О.М. Особливості маркетингової діяльності підприємства на міжнародному ринку


Троян М.Ю. Модель управління просуванням на ринку промислового продукту на основі визначення рівня залучення


^ Фролов С.М., Прокопенко М.О. Оцінка конкурентоспроможності товару на сегментах ринку


Цар Г.В., Комарницький І.М. Модель формування маркетингового менеджменту на молокопереробному підприємстві


^ Якуга А.Г. Стратегічне маркетингове планування міжнародних підприємств


Якущенко Л. М., Могильна Н.О. Застосування коучингу в управлінні


Розділ 6 Інноваційна та інвестиційна політика


^ Герасимчук В.Г. Ідеї насамперед вітчизняних новаторів мають соціалізуватися в стратегії інноваційного розвитку


Даниліна Н.В. Екологічні інновації як базис інноваційної політики машинобудівного підприємства


^ Денисенко М.П., Бреус С.В. Інноваційна політика України як інструмент державного регулювання економіки


Іванова К.В. Оцінка раціональності використання інформаційного ресурсу інноваційних потенціалів підприємств


^ Калініченко З.Д. Перспективи інноваційного розвитку національної економіки


Карпіщенко О.О., Ілляшенко Т.О. Особливості реалізації інноваційних проектів у сфері інформаційних технологій із залученням зовнішніх інвестицій


^ Князь С.В., Георгіаді Н.Г., Богів Я.С. Стратегія диференціювання пріоритетів щодо реалізації трансферного потенціалу інноваційного розвитку підприємства


^ Кобушко І.М. Роль та місце інвестиційного ринку в структурі фінансового ринку


Криковцева Н.А. Ефективне управління портфелем інноваційної продукції


^ Лозюк В.Н., Должанский И.З. Модели управления оптимизацией ассортиментного портфеля торгового предприятия


Макаренко М.В. Проблеми інвестиційної політики України


Маргіта Н.О. Основні критерії підвищеної ефективності прямих іноземних інвестицій в економіці, що розвивається


^ Мехович С.А., Ткаченко М.О. Стратегічне управління інноваційним розвитком промислового підприємства


Могильна Н.О., Омельяненко В.А., Хворост О.О. Прямі іноземні інвестиції як інструмент транс націоналізації економіки


^ Мудра-Рудик Я.А. Стратегії інвестиційної діяльності глобальних пенсійних фондів в посткризовий період


Нагорний Є.І., Нагорна Г.І. Підходи до величини невдачі промислової інноваційної продукції на ринку


^ Романюк Т.Ф. Епоха інновацій


Сухіна О.М. Теоретичні аспекти удосконалення інноваційної політики у добувній промисловості України


Шаблиста Л.М. Підвищення ролі інтеграційних процесів у фінансуванні інвестиційних проектів в реальному секторі економіки


^ Шалигіна І.В. Сучасні аспекти інноваційної діяльності в Україні


Школа В.Ю., Щербаченко В.О. Визначення ролі інтелектуального капіталу у формуванні інноваційної економічної системи


^ Юхименко В.В., Шульгіна Л.М. Взаємозв’язок концепцій стратегічного управління інноваційним розвитком


Янковець Т.М. Ризики прийняття інноваційних рішень


Розділ 7 Економіка природокористування й охорони навколишнього середовища


^ Александров И.А., Половян А.В. Теория Гая в управлении охраной окружающей среды


Андрєєва Н.М., Мартинюк О.М. Екологічне маркування як механізм підвищення конкурентоспроможності екологічної продукції в Україні


^ Балджи М.Д. Синергетичні підходи в регулюванні комплексного природокористування


Вега А.Ю. Развитие системы экологического управления и повышение энергоэффективности в строительстве


^ Веклич О.О., Маслюківська О.П. Як активізувати стимулюючу функцію податку на двоокис вуглецю?


Волк О.М., Завдов’єва Ю.М. Еколого-економічні наслідки розвитку інформаційної економіки

Ільків Л.А. До питання виробництва біопалива: еколого-економічний аспект


^ Jiri Morawetz Current trends in the environmentally-friendly modes of transportation in the Czech Republic


Караїм О.А. Роль та значення ландшафтного управління в системі забезпечення екологічної безпеки


^ Кліменко О.В. Івестиційні умови екологізації економіки


Кислий В.М., Бондар Т.В. Еколого-безпечні основи досягення конкурентоспроможності промислових підприємств у процесі їх структуризації


^ Костюченко Н.М. Пріоритетні заходи на шляху до сталого розвитку


Кравець О.О. Обґрунтування складових механізму управління якістю навколишнього середовища


^ Лопачук О.Н., Босая В.В. Взаимосвязь экономической и экологической стратегий предприятия


Маценко А.М., Хижняк М. Экологические критерии экономичсекой безопасности водопользования


^ Мащак Н.М. Екологічний сталий ланцюг поставок як інструмент сталого розвитку


Мельник Л.Г., Мельник О.І., Бурлакова І.М. Екологізація економіки як передумова досягнення сталого розвитку


^ Мішенін Є.В., Ярова І.Є. Соціально-екологічна відповідальність підприємств лісового комплексу України


Мішеніна Г.А. Реорганізація власнісного статусу лісових ресурсів як передумова розвитку лісогосподарського підприємництва екологічного спрямування


^ Мішеніна Н.В. Інтегроване управління сталим розвитком підприємства


Мотосова Е.А. К вопросу о совершенствовании механизма обеспечения экологически устойчивого развития: экономические и правовые аспекты


Петровська С.А. Підходи до моделювання сталого розвитку


Пімоненко Т.В. Економічний ефект впровадження системи екологічного менеджменту та аудиту на промислових підприємствах


^ Потравный И.М., Гассий В.В. Методические подходы к обоснованию экологичеки значимых решений при анализе инвестиционного проекта


Прийменко С.А. Електроенергетика України з позиції соціо-еколого-економічного розвитку


^ Рожкова Є.Ю., Прокопенко О.В. Екологічна свідомість як інструмент впливу на поведінку споживачів


Савон Д.Ю., Карибжанова Е.Л. Эколого-экономическая политика хозяйственной деятельности предприятия в области охраны окружающей среды водных ресурсов Ростовской агломерации


^ Садченко Е.В., Филиппков Ю.С. Роль и место проблематики экологического маркетинга в формировании концепции административно-территориальной реформы в Украине


^ Сатторов А.Х. О возможности создания в республике Таджикистан компенсационного фонда для целей экологического страхования


Сосюра С.Г. Підходи щодо оцінки матеріальних збитків від надзвичайних екологічних ситуацій


^ Сотник И.Н., Коробец Е.М. Системный подход к управлению экологическими рисками на предприятии


Степанюк Н.А. Основні проблеми стійкого розвитку зрошувального землеробства та шляхи їх вирішення


^ Тихонова Ж.С. Платежи за негативное воздействие на окружающую среду в Ростовской области


Хлобистов Є.В., Жарова Л.В, Коваленко А.О. Стратегічний розвиток та потенціал реалізації політики екологічної безпеки


^ Ховавко И.Ю. Внешние экологические эффекты автотранспорта и способы их интернализации в мегаполисе


Чижов В.В. О принципах реализации долгосрочной экологической политики российской федерации и обеспечении экологически ориентированного роста экономики


^ Чухрай Н.І. Природнича термінологія у теорії менеджменту: причини та перспективи використання


Шапочка М.К., Рибіна О.І. Шляхи зниження викидів в атмосферу залізничним транспортом


^ Шлапак М.Ю. Чинні методичні підходи до екологічного коригування валового внутрішнього продукту


Щербакова І.В. Екологічний туризм в контексті охорони навколишнього середовища


11


14


14


15


17


19


21


22


24


26


27


29


31


33


34


36


38


39


41


42


44


46


47


49


50


52


54


55


57


59


60


62


64


66


66


67


69


71


73


77


78


80


82


83


85


87


88


90


92


93


95


96


98


100


103


105


107


109


109


111


113


114


118


121

123


125


126


127


129


131


132


134


136


138


139


141


143


144


146


149


151


153


156


157


159


163


164


168


169


171


173


174


176


177


181


182


183


185



ПЕРЕДМОВА


У збірнику викладено матеріали доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка та менеджмент: перспективи розвитку» (18-20 травня 2011 року, м. Суми, Сумський державний університет), в яких розглядаються проблеми економічної теорії і історії, фінансів, грошового обігу і кредиту, світового господарства і міжнародних економічних відносин, економіки підприємства та управління виробництвом, розміщення продуктивних сил, регіональної економіки та регіонального розвитку, менеджменту та маркетингу, інноваційної та інвестиційної політики, економіки природокористування й охорони навколишнього середовища та інші питання.

Конференція присвячена 20-ти річчю факультету економіки та менеджменту Сумського державного університету.

Факультет економіки та менеджменту бере свій початок від першого набору на економічні спеціальності, що координував у 1991 році к.е.н. Карпіщенко Олексій Іванович, нині почесний професор СумДУ. В організації створення факультету він відіграв одну з найголовніших ролей. У цьому йому допомагали Балацький Олег Федорович, Мельник Леонід Григорович та інші. Факультет економіки та менеджменту був створений 4 травня 1992 року у складі кафедр економіки, управління, фінансів, економічної теорії та економіко-математичних методів. Факультет очолив Карпіщенко Олексій Іванович. У 2002 році було створено кафедру маркетингу шляхом відокремлення від кафедри економіки.

Одним із засновників економічної науки в Сумській області та вітчизняної школи економіки природокористування є заслужений професор СумДУ, д.е.н., професор Балацький Олег Федорович, під керівництвом якого захищено 6 докторських та більше 30 кандидатських дисертацій. За його ініціативою була створена та вже 15 років діє спеціалізована рада по захисту дисертацій. У здобутку вченого близько 350 опублікованих праць, у тому числі більше ніж 30 книг, включаючи монографії, підручники та навчальні посібники. Олег Федорович нагороджений почесними знаками, медалями, дипломами та грамотами, удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

На сьогодні факультет складається з чотирьох випускових кафедр: економіки (завідувач – д.е.н., професор ^ Мельник Леонід Григорович), маркетингу (завідувач – д.е.н., професор Ілляшенко Сергій Миколайович), управління (завідувач – д.е.н., професор Теліженко Олександр Михайлович), фінансів (завідувач – к.е.н., професор Боронос Володимир Миколайович), а також загальнотеоретичної кафедри – кафедри економічної теорії (завідувач – д.е.н., професор Прокопенко Ольга Володимирівна).

Професорсько-викладацький склад факультету налічує понад 100 викладачів, серед яких 90 мають науковий ступінь та вчене звання. За роки існування факультету його викладачі неодноразово отримували стипендії Кабінету Міністрів України, Гранти Президента України та численні міжнародні гранти. Викладачі факультету також навчають більше ніж 2600 студентів за заочною, екстернатною та дистанційною формами навчання, а також майже 900 особам надають другу вищу освіту.

Сьогодні на факультеті економіки та менеджменту навчається близько 1100 студентів за денною формою навчання. Серед них – студенти з 15 країн світу: України, Росії, Китаю, Нігерії, Танзанії та ін. Навчання ведеться трьома мовами: українською, російською та англійською

Випускники факультету продовжують навчання в Україні і за кордоном, є керівниками та начальниками відділів престижних підприємств, організацій та фінансових установ, працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування, мають успішний власний бізнес.

Серед випускників факультету – більше 50 кандидатів і докторів наук. Деякі з них – професори університетів США, Нідерландів, Канади та інших країн.

Факультет економіки та менеджменту Сумського державного університету проводить навчання за спеціальностями:

економіка підприємства,

маркетинг,

менеджмент організацій,

фінанси,

адміністративний менеджмент,

бізнес-адміністрування,

економіка довкілля та природних ресурсів,

управління інноваційною діяльністю,

управління проектами.

Всі спеціальності (окрім «Управління проектами») акредитовані за найвищим рівнем – магістр.

Факультет надає освіту, що відповідає освітнім стандартам США, та видає випускникам сертифікати IES (визнання в Європі).

Студенти факультету є переможцями всеукраїнських і міжнародних предметних та фахових олімпіад, конкурсів наукових робіт (15 переможців всеукраїнського конкурсу в 2011 році), маркетингових і бізнес-планів, авторами наукових публікацій.

При факультеті працює аспірантура і докторантура за трьома спеціальностями, а також спеціалізована вчена рада по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) та 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища, в який захистилося більше ніж 220 осіб.

Факультет видає 3 наукових журнали, які внесені до переліку фахових видань ВАК України: «Вісник СумДУ. Серія Економіка», «Маркетинг і менеджмент інновацій», «Механізм регулювання економіки».

Викладачі та студенти факультету щороку проводять ряд всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференцій, серед яких «Економіка для екології», «Екологiчний менеджмент в загальнiй системi управлiння», «Економічні проблеми сталого розвитку», «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу», «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону».

Очолює факультет економіки та менеджменту Сумського державного університету ^ Прокопенко Ольга Володимирівна – випускниця цього факультету, доктор економічних наук, завідувач кафедри економічної теорії, автор більше ніж 270 наукових і навчально-методичних праць, лауреат гранта Президента України, двічі лауреат стипендії Кабінету Міністрів України.


З повагою,


Перший проректор

Сумського державного університету В.Д. Карпуша

^ Секція 5 Менеджмент та маркетинг


Беловодская А.А.

Сумской государственный университет


^ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧЕСКИЙ ПОДХОД К СТРАТЕГИЧЕСКОМУ УПРАВЛЕНИЮ КРУПНЫМИ ПРЕДПРИЯТИЯМИ


Стратегическое планирование и анализ являются важными факторами успешной деятельности компании на рынке. При этом следует помнить, что стратегии для больших предприятий следует выбирать после выполнения анализа ключевых факторов, которые характеризуют их состояние с учетом результатов анализа портфеля разных видов бизнеса, а также характера и сущности используемых стратегий.

Балабанова Л.В. в своей работе [1] рассмотрела матрицу для классификации крупных предприятий в зависимости от степени диверсификации и темпов роста рынка, усовершенствование которой было выполнено нами в данной статье. Так, определены типы крупных предприятий по всем возможным комбинациям критериев, а также предложены возможные стратегии роста в зависимости от типа предприятия, определенного с помощью данной матрицы.

Предлагаемая матрица изображена на рис. 1 (затемненными поданы ячейки присутствующие в исходной матрице). В табл. 2 приведены рекомендуемые стратегии роста для выделенных типов крупных предприятий.



Рис. 1 Матрица стратегий крупных предприятий

Разделительная линия между высоким и низким темпом роста рынка обычно устанавливается на значении 10%. Темп роста рынка определяется как средневзвешенное значение темпов роста различных сегментов рынка, в которых действует предприятие, или принимается равным темпу роста валового национального продукта. В данной матрице темпы роста отрасли более 10% рассматриваются как высокие, соответственно средние 5-10%, а низкие – менее 5%.

Для определения численных показателей степени диверсификации необходимо провести исследование рынка (рынков), в котором функционирует предприятие, и определить максимальное и минимальное значение диверсификации действующих на нем предприятий (основных конкурентов). На основе полученных результатов, определить минимальное (min) и максимальное (max) значение степени диверсификации для матричного анализа. Промежуточные значения (k1, k2) определяют по формуле (1):

(1)

Основные характеристики крупных предприятий согласно предложенной матрице представлены в табл. 1.


Таблица 1 – Основные характеристики крупных предприятий


Тип предприятия

Стратегии роста




Гордые львы

укрепление позиций на рынке (сегменте);

расширение номенклатуры, выход на новые перспективные сегменты

Сторожевые псы

ориентация на более перспективный сегмент;

расширение номенклатуры, выход на новые перспективные сегменты

Непривередливые гиены

переориентация деятельности на новые перспективные рынки;

модернизация номенклатуры

Властные медведи

укрепление позиций на рынке (сегменте);

концентрация внимания на наиболее сильные СЗХ

Могучие слоны

укрепление позиций на рынке (сегменте);

переориентация деятельности на новые перспективные рынки;

Покорные коровы

переориентация деятельности на новые перспективные рынки;

модернизация номенклатуры, отказ от неэффективных СЗХ

Хищные акулы

контроль номенклатуры, отсеивание неэффективных СЗХ;

концентрация внимания на наиболее сильные СЗХ

Агрессивные крокодилы

концентрация внимания на наиболее сильных СЗХ;

переориентация деятельности на новые перспективные рынки;

Неповоротливые бегемоты

переориентация деятельности на новые перспективные рынки;

сокращение номенклатуры, отказ от неэффективных СЗХ
Таким образом, усовершенствованный подход по определению типов крупных предприятий в зависимости от степени диверсификации и темпов роста рынка позволяет оценить предприятие по данным критериям и выбрать наиболее эффективную стратегию роста для дальнейшего успешного функционирования на рынке.


Маркетинговий менеджмент : навч. посіб. / за ред. Л.В. Балабанової. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 354 с.


Бєлуха О.М., Лучкевич І.М.

Львівський державний інститут

новітніх технологій та управління імені В. Чорновола


^ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ МЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН ЛЬВІВЩИНИ


Вікно - це один з найважливіших атрибутів будь-якого приміщення, це прикраса будинку. Але крім естетичних вимог до нього пред'являється і ще цілий ряд вимог: вікно повинно бути теплим і пропускати багато світла, легко відкриватися, надійно захищати приміщення від несприятливих метеоумов і несанкціонованого втручання.

Минув час, коли однією віконною системою можна було задовольнити всі потреби вітчизняних споживачів. На сьогодні в Україні сформувався ринок металопластикових вікон, зараз в державі нараховують кілька тисяч дрібних та середніх фірм, які випускають такі вікна. Система сертифікації продукції в Україні створює певні бар'єри на шляху недобросовісної продукції, але поки що ще не здатна надійно захистити ринок від неякісної продукції [2].

Актуальним на даний момент є ретельне дослідження цього ринку та з’ясування перспектив його подальшого розвитку.

Теоретико-методичнi питання дослiдження галузевих ринкiв присвячено багато праць зарубiжних та вiтчизняних вчених (М. Портера, І. Ансоффа, Ф. Котлера, А. Федорченко, О. Зозульова та iн.). Спираючись на теоретико-методологiчнi засади маркетингу i логiстики, викладенi у наукових працях провiдних вчених у цiй галузi, багато вiтчизняних дослiдникiв роблять спроби дослiдити окремi ринковi сегменти, виявити закономiрностi їх розвитку та прогнозувати їх подальший розвиток. В роботі зроблена спроба дослідити ринок металопластикових вікон Львівської області.

Металопластикові вікна - сучасна система, що може задовільнити дуже широкі споживчі запити від енергозбереження та звукоізоляції, до необмежених дизайнерських рішень.

Основні складові металопластикового вікна - профіль з ПВХ (полівінілхлориду), армуючий підсилювач з оцинкованої сталі, фурнітура і склопакет. В Україні налагоджено власне виробництво профілів на підприємствах «Надія» (м. Харків) та «Пластик» (м. Рівне). Виробничі потужності цих підприємств не в змозі задовольнити попит, тож більшість вітчизняних виробників металопластикових вікон працюють з імпортними профілями [3].

Всього в Україні сьогодні представлено більше 30 марок ПВХ-профілів. Найбільш потужну ринкову нішу (біля 60%) утворюють профілі західноєвропейського виробництва завдяки значному досвіду роботи, високій якості товару, та високому рівню логістичного сервісу. Значно меншою за обсягами продажу є ринкова ніша, яку утворюють торгові марки турецьких та китайських виробників ПВХ-профілів (до 27%). Ціни на продукцію більшості товарних марок у цій ринковій ніші є на 15% нижчими від цін на продукцію німецьких виробників. При цьому лише декілька турецьких виробників мають в Україні свої представництва [4].

Зараз у будівельному комплексі України після економічного спаду спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів будівельно-монтажних робіт і капітальних вкладень, тому ринок вікон щорічно зростає в середньому на 35-40% (по деяких позиціях і на 50%).

В процесі проведення дослідження ринку металопластикових вікон Львівського регіону було опитано більше 20 фірм, якi займаються виготовленням, та встановленням металопластикових вiкон. Для опитування випадковим способом було обрано фiрми, якi подають рекламнi оголошення у газетах або розповсюджують їх безкоштовно; у програмах мiсцевих телебачення i радiо; у листiвках.

Аналiз отриманих даних, показав, що виробники вiкон диференцiюють себе не тiльки за маркою профiлiв але й за цiною. Матерiальна складова у собiвартостi продукції становить – 65–70%, з яких 40-47% припадає на профiль. Тому рiвень цiн на готовi вироби залежить вiд марки профiлю. Найбiльш дорогими профiльними системами є: THYSSEN, Kömmerling, VEKA. Тому i готовi вироби iз профiлiв цих марок мають найвищi цiни. У середньому цiновому дiапазонi знаходяться профiлi марок: REHAU, Salamander, Pimapen, KBE та багато iнших. Цi марки профiлiв давно вiдомi на українському ринку i добре зарекомендували себе за спiввiдношенням показникiв “цiна-якiсть”. Найдешевшим залишається профiль вiтчизняного виробництва GPS, WDS, що i зумовлює низькi цiни на готовi вироби з цього профiлю та вiдносно великi обсяги продажу вiкон з нього[2].

Отже, лідером на ринку виробництва вікон виступає Німеччина, і не тільки стосовно профілю, а й фурнітури.

На дослiджуваному ринковому сегментi формується конкурентне середовище, що сприяє активiзації маркетингової дiяльностi всiх його учасникiв.

Говорячи про перспективу українського віконного ринку, багато виробників та імпортери цих виробів налаштовані дуже оптимістично і бачать майбутнє віконного ринку в подальшому його розвитку і розширенні. Жорстка конкуренція на ринку віконних виробів, на думку ряду фахівців, призведе до значного зниження їх вартості.


Войчак А.В., Федорченко А.В., Маркетингове дослідження: Підручник / За наук. ред. А.В. Войчака.- К.: КНЕУ, 2007. – 408с.

Режим доступу: http://www.consumerinfo.org.ua/must_know/quality/detail.php?ID=5507

Режим доступу: http://bztik.com/news/stock/224/lan/uk/

Режим доступу: http://www.ukrlogist.com/article/logistika-i-marketing/451



Бець М.Т., Кучер Л.І.

Львівський державний інститут

новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола


^ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ РИЗИКАМИ ПРОДАВЦЯ


В Україні з розвитком ринкових відносин посилилась конкуренція та невизначеність, яка змушує суб’єктів підприємницької діяльності вдаватись до сміливих, кардинальних, нетрадиційних дій пов’язаних з ризиком.

Одним із способів мінімізації реалізаційних ризиків є процес оптимізації затрат на виготовлення і витрат на просування продукції, як елемент маркетингової товарної політики, що дозволить обґрунтувати доцільність управлінського рішення [1].

Можна виділити декілька основних передумов появи ризиків, які виникатимуть у діяльності вітчизняних виробників:

1. Випадковість впливу глобалізації економічних процесів. За ринкових умов господарювання посилюється глобалізація економіки та складнішають зв’язки (через їх різноманітність) між основними бізнес-партнерами, що сприяє появі певних випадкових обставин, які важко передбачити в період планування роботи підприємства та адаптації до ринку.

^ 2. Відсутність достовірної інформації. На сучасному етапі розвитку економіки інформація стає основним чинником успішного функціонування підприємства. Наявність достовірної, повної та своєчасної інформації дозволяє керівництву підприємства оперативно приймати рішення, спрямовані на покращення роботи підрозділів підприємства. Проте на сьогоднішній день підприємства не можуть отримувати повний масив інформації, необхідної для швидкого прийняття управлінських рішень. Тобто, спостерігаються інформаційні розриви: наявність недосконалої та асиметричної інформації, що ускладнює ефективну роботу підприємств і вимагає значних фінансових витрат на отримання інформації.

^ 3. Кадрове та технічне забезпечення. Досить часто вітчизняні підприємства страждають внаслідок відсутності або недосконалості необхідного кадрового потенціалу, що зменшує їх конкурентоспроможність порівняно з іноземними компаніями. Важливим фактором є також наявність сучасного матеріального та науково-технічного забезпечення підприємств, своєчасна заміна застарілої техніки, постійний моніторинг новинок у власній галузі та в суміжних сферах науки та техніки. Не варто відкидати значення суб’єктивного чинника – персоналу підприємства. Недостатня його компетентність або відсутність мотивів призводить до прорахунків у прийнятті управлінських рішень.

^ 4. Зіткнення інтересів виробників на товарному ринку. За умов конкурентного середовища, характерного для ринкового господарства, у процесі власної фінансово-господарської діяльності підприємство зіштовхується із протидією з боку конкуруючих сторін внаслідок зіткнення інтересів. Крім того, може виникнути неспівпадіння інтересів між бізнес-партнерами (невиконання умов договорів постачальниками та покупцями) та працівниками власного підприємства (трудові конфлікти).

Після становлення ринкової економіки та побудови конкурентних відносин частково буде зменшуватись вплив третьої та четвертої передумови, оскільки в разі посилення уваги підприємств питань систематичної підготовки висококваліфікованого персоналу зменшиться дія цих передумов виникнення ризиків. Складніше питання із технічним забезпеченням, оскільки розвиток нових технологій потребує постійного оновлення технічного потенціалу підприємства для утримання власних ринкових позицій. В умовах побудови конкурентного середовища підвищиться етика у співвідносинах із основними контрагентами підприємства. Це дозволить знизити ризики невиконання ними договірних зобов’язань. Однак зниження впливу цих передумов нівелюється підвищенням ролі перших двох чинників. Внаслідок посилення глобалізації та інтернаціоналізації економіки посилюється значення випадковості через значну економічну, соціальну та політичну нестабільність у різних країнах та регіонах. Процеси інтернаціоналізації збільшують потоки інформації, що ускладнює пошук та обробку необхідної для підприємства інформації, посилюючи інформаційні розриви, тому рух від масового маркетингу до маркетингу відносин з підприємцем вимагає приймати рішення для кожного окремого учасника, на основі традиційних маркетингових інструментів. Маркетингові знання як товар «продаж рішень уникнення ризиків», таких, як акції стимулювання продажу товару, каналів розподілу, реклама на ЗМІ тощо. Зокрема, збільшення витрат на маркетинг і створення ефективних рішень в галузі технологічного прогресу дозволяє створювати більш складні рішення, які поєднують у собі елементи маркетингу і продажів у багатьох формах і по різних каналах зв'язку.

Таким чином, з’ясовано, що ризик у сфері маркетингової діяльності необхідно трактувати, як окрему функцію управління маркетингом, обумовлену невизначеністю чинників внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства при прийнятті рішень в галузі маркетингу, яка передбачає особливу процедуру виявлення, оцінки, вибору та використання методів впливу на ризики, обміну інформацією про ризики, і контролю результатів [2].


Маркетинговые стратегии, план и программа [Електронний ресурс]. – режим доступу http://www.thebookdeal.com/book_54_glava_47_7.1._Marketingovye_strategii,_.html

Старостина А.О., Кравченко В.А., Риск-менеджмент в маркетинге [Електронний ресурс]. – режим доступу http://www.4p.com.ua/content/ riskmenedzhment-v-marketinge Опубліковано в "Стратегія економічного розвитку України", 2002.



Бица В.Й.

Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя


^ КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Кризові явища у машинобудівній галузі України, обмежений внутрішній попит на вітчизняну продукцію, низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств вимагає перегляду стратегічних підходів до організації управління. Тенденція посилення невизначеності і розвиток маркетингової орієнтації зумовили домінуюче значення стратегічного підходу в діяльності господарюючих суб’єктів, що породжує потребу розгляду проблематики основних завдань стратегічного маркетингу в організації системи управління підприємствами машинобудівної галузі.

Призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоузго