Реферат: Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. III харків 2010 ббк 73 І 57

Міністерство освіти і науки України


Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»


Академія педагогічних наук України


Мішкольцький університет (Угорщина)


Магдебурзький університет (Німеччина)


Петрошанський університет (Румунія)


Познанська політехніка (Польща)


Софійський університет (Болгарія)


Академія наук вищої школи України


Присвячується 125-річчю

Національного технічного університету

«Харківський політехнічний інститут»


Інформаційні технології:
Наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я


^ Наукове видання


Тези доповідей

ХVIII МіжнароднОЇ
Науково-практичнОЇ конференціЇ

У чотирьох частинах

Ч. III


Харків 2010

ББК 73

І 57

УДК 002


Голова конференції: Товажнянський Л.Л. (Україна).

Співголови конференції: Патко Д. (Угорщина), Поп Е. (Румунія), Карпушевський Б. (Німеччина), Хамрол А. (Польща), Ілчев І. (Болгарія).


Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.III (12-14 травня 2010 р., Харків) / за ред. проф. Товажнянського Л.Л. – Харків, НТУ «ХПІ». – 296 с.


Подано тези доповідей науково-практичної конференції за теоретичними та практичними результатами наукових досліджень і розробок, які виконані викладачами вищої школи, науковими співробітниками, аспірантами, студентами, фахівцями різних організацій і підприємств.

Для викладачів, наукових працівників, аспірантів, студентів, фахівців.


Тези доповідей відтворені з авторських оригіналів


ББК 73

© Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»,

2010

Зміст


Секція 13. Інтегровані хімічні технології у хімічній техніці та екології ..........4


Секція 14. Сучасні технології в освіті.…………………………...………….....41


Секція 15. Застосування комп'ютерних технологій для вирішення

наукових і соціальних проблем у медицині ….….………………………….....74


Секція 16. Сучасні технології в економіці та менеджменті ………………...109


Секція 17. Навколоземний космічний простір. Радіофізика та іоносфера....166


Секція 18. Нові технології захисту навколишнього середовища

та утилізації відходів………………………………………………….………..183


Секція 19. Сучасні проблеми гуманітарних наук …………….……………...211


Секція 20. Управління соціальними системами і підготовка кадрів …..…...245


Секція 13. Інтегровані хімічні технології у хімічній техніці та екології


^ ДОСЛІДЖЕННЯ ОТРИМАННЯ ПОЛІВІНІЛОВОГО СПИРТУ ЯК ПРОЛОНГАТОРА ДІЇ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

Агулян А.А., Підгорна Л.П., Фармазян З.М., Аракелова Е.Р.

Харківський національний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків

ЗАТ Єреванський науково-дослідний інститут “Пластполімер”,Єреван


Полівініловий спирт (ПВС) являє велику цікавість з точки зору застосування його в медицині. Наприклад, він використовується в технології приготування лікарських речовин, але при введенні препаратів, що вміщують ПВС, в організм людини існують принципові обмеження з молекулярної маси (ММ) цього полімеру, і використовувати ПВС з ММ вище 30000 недоцільно.

Метою даної роботи було дослідження можливості отримання полівінілового спирту з молекулярною масою 65000-70000 з метою використання його в якості пролонгатора дії протипухлинних лікарських речовин та зниження токсичності лікарської речовини. В живому організмі ММ полімеру зменшиться вдвічі за рахунок часткового гідролізу та дії лікарської речовини, і полімер буде виводитися з організму через нирки.

Вивчено технологічний процес отримання полівінілацетату в залежності від хімічної природи різних ініціаторів, температури та часу синтезу, співвідношення вінілацетат: ініціатор: розчинник (метанол). Процес полімеризації контролювали за такими параметрами, як ММ полімеру та вміст залишкового мономеру. В результаті обрано оптимальне співвідношення мономеру, розчинника та ініціатору, температура та час синтезу для отримання полівінілацетату з ММ 70000 і вмістом залишкового мономеру менше 5 %, омиленням якого в подальшому отримали розчинний у воді ПВС з вмістом ацетатних груп (5-6) %.

Наступним етапом досліджень було вивчення процесу приєднання протипухлинних лікарських речовин (ЛР) до ПВС і отримання препаратів у вигляді плівок, на які осаджували нанорозмірний шар ZnO в магнетроні для активації процесу взаємодії ПВС з ЛР і зниження токсичності ЛР. Біосумісність отриманих матеріалів [ПВС-ЛР] визначали шляхом введення плівки під шкіру білих мишей. Паралельно вводили протипухлинні лікарські речовини у вигляді ін’єкцій.

Встановлено, що розроблені марки ПВС можуть використовуватись в якості пролонгаторів дії протипухлинних лікарських речовин і знижують їх токсичність.

^ ІНТЕГРАЦІЯ ТЕПЛА ПРИ ВИРОБНИЦТВІ 93% ГІДРОЛІЗНОЇ СІРЧАНОЇ КИСЛОТИ

Биканов С.М., Гарєв А.О., Загорулько Н.Є., Зарєчнєв О.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків, Україна

Тези присвячені модернізації двох установок, що входять до складу технічного проекту отримання 93% гідролізної сірчаної кислоти. Установка буде експлуатуватися на ЗАО «Кримський титан», в Криму.

Початкова суміш – 60% H2SO4, надходить з попереднього цеху і потрапляє в два випарні апарати (ВА), де випарюється до 75% при температурі 1050С. Вторинна пара з ВА конденсується в інших теплообмінниках при 400С. Після ВА, 75% H2SO4 охолоджується у третьому теплообміннику до 600С. Охолодження теплообмінників здійснюється водою. В іншому цеху 75 % H2SO4 змішується з 20% олеумом в змішувачі. При цьому виділяється тепло, яке відводиться охолоджуючою водою. 93% H2SO4 після змішувача подається на склад.

Методами пінч аналізу проаналізовано існуючу технологічну схему. Для неї знайдено, що ΔТmin=220. Встановлено, що кількість гарячих утиліт QHmin=5024,66 КВт, кількість холодних QCmin=7737,15 КВт. Отримано сітчасту діаграму схеми. Вона свідчить про те, що теплота в існуючій схемі переноситься через пінч, що вказує на можливість інтеграції схеми.

З метою зменшення використання гарячих або холодних утиліт було запропоновано реконструкцію схеми. Для цього охолоджуючу воду з теплообмінників, де конденсується вторинна пара, спрямуємо в змішувач, де вона буде охолоджувати кислоту і водночас нагріватиметься до 450С. Потім цю воду спрямуємо на охолодження кислоти після ВА, де нагріємо її до 900С.

Знайдено, що такій схемі відповідає ΔТmin=50. Сітчаста діаграма, яка побудована за новими даними, надає таке розміщення теплообмінників, при якому теплота через пінч вже не переноситься. Кількість холодних утиліт при цьому зменшиться на 5799,9 КВт і складатиме QCmin=1937,25 КВт. Кількість гарячих утиліт не зменшилось і складатиме, як і раніше QHmin=5024,66 КВт. Тобто, ми зменшуємо кількість охолоджуючої води на 360 т/год і додатково отримуємо 12,8 т/год гарячої води з температурою 900С, яка може бути використана на технологічні потреби або для опалення приміщень. Для реалізації цього потрібно встановити два розподілювача і замінити теплообмінник, який охолоджує 75% H2SO4 до 600С. Замість його треба встановити пластинчастий теплообмінник.

Термін окупності проекту складає близько півроку.

^ Виготовлення пластмасових сцинтиляторів методом лиття під тиском

Близнюк Д. О., Авраменко В.Л.

Харківський національний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків


Одним з найбільш придатних технологічних способів масового виробництва однотипних оптичних виробів є метод лиття під тиском Використання цього методу для одержання сцинтиляційних тайлів пов'язане з такими його перевагами як, висока продуктивність і відносна дешевина, висока точність виготовлення виробів у комбінації з високими механічними властивостями останніх. Однак, отримання високопрозорих литтєвих пластин за цим методом є важким завданням, оскільки технологія їх одержання пов'язана з оптичними дефектами, які виникають у процесі переробки (двопроменезаломлення, оптична неоднорідність). Основними причинами цих дефектів є деформація макромолекул і їх орієнтація в напрямку руху розтопу та виникнення додаткових внутрішніх напружень під дією температурних градієнтів при охолодженні заготовки.

З метою поліпшення якості литтєвих тайлів було досліджено вплив умов підготовки вихідної сировини та технологічних параметрів лиття на значення їх світлового виходу. Показану що в процесі формування розтопу полістиролу литтєву форму слід нагрівати до 60 °С. При цьому пластини остигають повільніше, але їх оптичні властивості, зокрема якість поверхні, помітно поліпшуються. Слід також відмітити, що орієнтація макромолекул і внутрішні напруження зменшуються зі збільшенням температури розтопу або температури форми. Так само встановлені що при формуванні литтям під тиском для зниження внутрішніх напружень необхідно використовувати матеріал з вузьким молекулярно-масовим розподілом, який характеризується вузьким спектром часів релаксації. Ще однією операцією, яка дозволила поліпшити якість тайлів є просушка перед початком переробки приготовленої суміші гранульованого полістиролу з люмінесцентними доданками впродовж 1-2 годин при температурі 75 °С. Підвищений вміст вологи утруднює переробку і приводить до таких видів браку, як сріблисті смуги на поверхні, розводи, хвилястість, пухирі та раковини, тріщини, жолоблення, відшаровування поверхні, розмірний брак та ін.

В результаті проведених досліджень були отримані сцинтиляційні тайли світловий вихід яких не поступається детекторам, отриманим методом полімеризації в блоці.


^ Застосування засобів комп’ютерної інтеграції та автоматизація процесу концентрування розчину нітрату натрію

Болдирєв С.О., Горбунов К.О., Крикун О.І., Толста Н.О.

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", м. Харків, Україна


У хімічній промисловості для концентрування розчинів нелетучих та мало летучих речовин або кристалізації мінеральних солей широко використовується процес випарювання.

Випарювання розчину нітрату натрію – складний технологічний процес з фазовими змінами потоків та різними фізико-хімічними властивостями. Він пов'язаний з використанням складного технологічного устаткування і допоміжних механізмів. У багатьох випадках ці процеси супроводжуються виділенням великої кількості шкідливих парів, газів та інших забруднень.

Значною мірою зменшення забруднення відбувається за рахунок застосування автоматичного контролю й регулювання технологічного процесу.

У роботі розглянуто питання щодо розробки заходів підвищення енергоефективності процесу випарювання розчину нітрату натрію пінч методом. Було розраховано матеріальні та теплові баланси установки, визначені потоки, які будуть використані під час теплової інтеграції процесу. Аналіз схеми, що існує, показав наявність теплового потоку через пінч, який опосередковано переносить теплоту від гарячих утиліт до холодних. Завдяки методу табличного алгоритму визначено криві пінч-температури та цільове значення холодних й гарячих утиліт. Визначена точка пінча та оптимальні параметри роботи технологічної схеми. Запропоновано проект реконструкції системи теплообміну даного процесу, який дозволяє знизити затрати енергії.

Зменшення питомих енерговитрат при виробництві нітрата натрію позитивно діє не тільки на конкурентоздатність виробника, але й на зовнішнє середовище внаслідок зменшення викидів шкідливих речовин та емісії парникових газів.

Таким чином, завдяки отриманню удосконаленої технологічної схеми концентрування розчину нітрату натрію, потенціал енергозбереження складає близько двох мільйонів грн. на рік. Строк окупності запропонованого проекту реконструкції складає величину близько чотирьох років.


^ МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ МАСООБМІНУ КАТАЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ КОНВЕРСІЇ ВИПУСКНИХ ГАЗІВ ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ

Ведь О.В., Толчинський Ю.А.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків


У роботі показано послідовність складання рівнянь масообміну в газовій суміші, яка за складом відповідає основним компонентам випускних газів двигунів внутрішнього згоряння. Рівняння описують протікання каталітичного процесу нейтралізації в відповідному конверторі.

Для опису процесу нейтралізації прийнято до розглядання систему теплообміну й гідродинаміки, котра складається із п’яти рівнянь руху газів. Рівняння гідродинаміки, тепло- і масообміну записані для ламінарного режиму руху газової суміші й наближенні прилеглого шару.

Для основних компонентів, що приймають участь у хімічних перетвореннях, записано наступну систему рівнянь переносу:

, , ;

, ,

в якій – компоненти швидкості в гідродинамічному прилеглому шарі; – температура в тепловому прилеглому шарі; – мольні концентрації компонентів суміші в відповідних їм прилеглих шарах; – густина суміші; – теплоємкість суміші при постійному тиску; – коефіцієнт дифузії.

Сукупність записаних рівнянь надає можливість порахувати поверхневі потоки тепла й концентрацій і сформулювати рівняння руху газової суміші змінного складу в довільній зоні руху. Такі рівняння будуть мати тільки переносні складові й джерело температури і концентрацій. Для каталітичної конверсії газових сумішей внутрішнє упорядкування такої зоні руху може бути достатньо складним через розташування в ній розгалуженої каталітично активної поверхні. Вимоги, які висуваються до такої поверхні, полягають в наступному: вона повинна бути допустимо проникненою для газової суміші, вона повинна мати достатньо велику внутрішню поверхню. Рівняння гідродинаміки руху газової суміші в зоні з такою внутрішньою поверхнею потребує побудови джерела – об’ємної сили, що виникає в ході гідродинамічної взаємодії потоку й поверхні.

^ РОЗРАХУНОК ВЗАЄМОЗВ’ЯЗАНИХ ТЕПЛООБМІННИХ СИСТЕМ

О. В. Демірський

АО «СПІВДРУЖНІСТЬ-Т», м. Харків


На більшості промислових підприємств різних галузей впроваджені заходи раціональної рекуперації тепла та утилізації вторинних енергетичних ресурсів. Однак розповсюдження пластинчатого теплообмінного обладнання зробило можливим застосування нових ефективних технологій енергозбереження і підвисити степінь рекуперації тепла. З іншого боку впровадження пластинчатих теплообмінників потребує нових підходів до проектування теплообмінних систем або їх модернізації.

Враховуючи це, розглянуто проблему економічно ефективної модернізації системи теплообмінного обладнання випарного відділення цукрового заводу, що складається з випарних апаратів концентрування цукрового соку та системи підігрівачів соку перед його подачею до першого корпусу випарної станції.

Окрім безпосередньої заміни трубчатих підігрівачів на пластинчаті, як більш ефективні та компактні, існує і технологічна проблема, яка полягає у впроваджені високотемпературного випаровування, як більш ефективного для концентрування соку. Реалізація цієї технології не можлива без пластинчатого обладнання.

Головна задача енергозбереження випарної станції полягає у зменшенні витрат гострого пару на перший корпус. З іншого боку за високотемпературною технологією необхідно підвищити температуру нагріву соку перед випаровуванням, що приводить до зростання відбору екстра парів на підігрівачі. Внаслідок цього необхідно підвищити кількість гострого пару з котельної на перший випарний корпус, а розхід цього пару треба мінімізувати. Таким чином, має місце внутрішня суперечливість у формулюванні задачі, яка потребує розглядати систему випарних апараті і систему теплообмінників підігрівачів як взаємопов’язану систему теплообмінних пристроїв.

З метою оптимальної та економічно ефективної реконструкції випарної станції було розроблено алгоритм та математичне забезпечення для розрахунків взаємопов’язаних систем, який орієнтовано на сумісний вибір теплообмінного обладнання у ітераційному процесі. Наведені приклади розрахунків системи парових пластинчатих підігрівачів для чотирьох корпусної випарки.

^ ПВХ пластизоль для ВИГОТОВЛЕННЯ тканин з декоративним покриттям

Загоруйко І.Ю., Черкашина Г.М., Лебедєв В.В.

Харківський національний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків

Пластизолі та покриття на їх основі знаходять повсюдне застосування у виробництві автомобілів, в хімічній, машинобудівній, легкій та інших галузях промисловості. Покриття з пластизолів можуть бути безбарвними або будь-якого бажаного кольору, їх поверхня буває блискучою або матовою, а тиснення дозволяє одержувати будь-який профіль поверхні. Пластизольні покриття мають прекрасні фізичні і хімічні властивості, високий електричний опір, а також зносостійкість, вогнестійкість та стійкість до старіння.

Найбільшого поширення на сьогодні знайшли пластизолі на основі суспензійного полівінілхлориду (ПВХ), в яких як пластифікатори зазвичай використовують діоктилфталат (ДОФ), діоктиладіпінат та діоктилсебацинат, при чьому, останні два пластифікатора переважно застосовують при отриманні пластизолей для виготовлення кислото- та морозостійких покриттів. Як наповнювачі ПВХ пластизолей широко використовують двоокис титану, літопон, тальк, крейда та ін.

Технологія отримання пластизолей основана на тому, що з підвищенням температури розчинність ПВХ в пластифікаторі різко зростає і в певний час починається процес желатинізації розчину. Повністю желатинізована при температурі 160 ºС композиція утворює губоподібний пластикат.

Нами розроблений склад ПВХ пластизоля для отримання тканини з декоративним покриттям, який містить емульсійний ПВХ, пластифікатор ДОФ, крейду, двоокис титану, епоксидну смолу ЕД-20, стеарат барію та доданки металовмісного мастила, яке отримують взаємодією монокарбонових кислот з багатоатомним спиртом при 180-220 ºС в мольному співвідношенні 1,0:2,5 в присутності оксидів металів: кальцію, свинцю, цинку, магнію в кількості 0,5-1,5 %. Як багатоатомний спирт використовують гліцерин, етиленгліколь. За для поліпшення властивостей готової декоративної тканини до пластизолю додавали речовини, які змінюють його технологічні властивості. Додавання 15 % гранульованого поліетилену дозволяє знизити просочуваність пластизолю крізь тканину, оксиди кальцію та магнію забезпечують поглинання вологи, а застосування 10 % кремнійорганічної рідини призводить до зниження поверхневого натягу пластизолю і, тим самим, сприяє більш швидкому видаленню з нього бульбашок повітря.

^ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІМЕРНИХ КОМПОЗИЦІЙ НА ОСНОВІ ВТОРИННИХ ПОЛІПРОПІЛЕНІВ

Зотова Т.Г., Черкашина Г.М., Лебедєв В.В.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків


Широке використання полімерних матеріалів практично в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини сполучене з утворенням величезної кількості відходів, які важко розкладають і переробляються. Одним зі шляхів вирішення проблеми полімерних видходів є їхня вторинна переробка в корисні товари та вироби.

В данній роботі проведені дослідження полімерних композицій для виготовлення корпусних меблів на основі вторинного поліпропілену різних виробників з додаванням первинних та вторинних матеріалів та рециклізатору марки Стабітокс.


Вплив складу композиції на основі вторинного поліпропілену на величину ударної в'язкості*

Вторинний поліпропілен «Укржилсоюз» (Польща)

вихідний

ВПЕ ЗАТ1

ПЕВТ-1582

Стабітокс3

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

40 % мас.

1 %

мас.

34,67

33,94

31,75

28,29

27,48

33,98

33,05

32,37

31,68

30,86

33,89

Вторинний поліпропілен Астра

(ТОВ Донецький машинобудівний завод)

вихідний

ВПЕ ЗАТ

ПЕВД-158

Стабітокс

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

40 % мас.

1 %

мас.

67,69

66,65

65,69

63,48

62,05

66,68

66,03

64,43

63,58

62,67

66,73

Вторинний поліпропілен ( Полімер-Контейнер, м. Харків)

вихідний

ВПЕ ЗАТ

ПЕВД-158

Стабітокс

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

5 % мас.

10 % мас.

20 % мас.

30 % мас.

1 %

мас.

42,05

41,05

40,48

38,93

37,64

41,55

40,88

30,77

38,12

41,68

* Вміст чорного барвника у всіх досліджених композиціях становить 1,4 % мас;

1ВПЕ ЗАТ – вторинний поліетилен отриманий на основі поліетиленових пакетів;

2ПЕВД-158 – первинний поліетилен високого тиску марки 158;

3Стабітокс – рециклізатор для вторинних полімерів.

^ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНВЕРСІЇ АРОМАТИЧНИХ ВУГЛЕВОДНІВ НА ОКСИДНИХ КАТАЛІЗАТОРАХ У ЗОВНІШНЬОДИФУЗІЙНІЙ ОБЛАСТІ ПЕРЕБІГУ РЕАКЦІЇ

Краснокутський Є.В., Ведь В.Є.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків


В роботою досліджено протікання процесів конверсії ароматичних вуглеводнів на прикладі бензолу на каталізаторах оксидного типу, що містять метали групи платини як активний компонент. Встановлено експериментальну залежність ступеня конверсії бензолу від таких чинників, як час контакту реакційної маси із каталізатором та питома поверхня каталізатора (рис. 1).




Рис. 1. Залежність ступеня конверсії, Х, % від часу контакту, t, с та поверхні каталізатора, віднесеної до об’єму реактора, що його містить, S, см2/см3.


Аналіз експериментальних данних засвідує, що нелінійний процес зростання ступіня конверсії бензолу протікає із збільшенням питомої поверхні каталізатора. Але збільшення часу перебування реакційної маси в зоні каталізу приводить до зменшення ступеня конверсії бензолу.

Детальне вивчення кінетики цього процесу показало, що лімітуючою стадією його протікання при температурах від 320 до 350оС є зовнішня дифузія. Тобто, процеси, що протікають у зовнішньодифузійній області, практично не залежать від кінетичних параметрів хімічної реакції. Для підвищення ступеня конверсії у зовнішньодифузійній області необхідно знизити дифузійний опір, що досягається турбулізацію потоку газу і зменшенням товщини пристінного ламінарного шару, крізь який дифундує речовина до активних центрів. Із цього випливає, що на дифузію треба витрачати менше часу, про що свідчать дані, наведені на рис. 1.

^ Система упраВління процесом очистки промислових стічних вод

Подустов М.О., Литвиненко І.І. Єнокян С.Р.

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, м. Харків


Значний вплив стічних вод промислових підприємств на погіршення екологічного стану в державі продовжує збільшуватися, не дивлячись на значне скорочення виробництва. Найбільш небезпечними є масло емульсійні стічні води. машинобудівних, металообробних та інших галузей. У зв’язку з цим актуальною становиться проблема створення системи управління процесом очистки стічних вод в електролізері безперервної дії.

Системи керування процесом водоочистки, синтез який здійснений на основі результатів досліджень його статики та динаміки, що дозволило визначити сукупність вхідних величин за ступенем впливу їх на якість очищеної води. В роботі обґрунтована необхідність стабілізації заданих значень ряду змінних, що послугувало основою при розробці автоматичної системи керування процесом очистки промислових стоків, представляючи собою локальні автоматичні системи регулювання: витрати стічних вод, витрати електроліту, сили струму на електродах в електрохімічній камері та електрофлотаторі.

З огляду на те, що при очистці води затрати кількості електроенергії на метала що розчиняється повинні бути оптимальними та є можливість пасивації розчинених електродів, перебіг процесу електролізу доцільно контролювати. Встановлено, що в якості надійної опосередкованою величиною для контролю ходу процесу одержання коагулянту електрохімічним методом може бути використана різниця показників рН потоку електроліту на вході та на виході з електрохімічної камери, оскільки коефіцієнт кореляції між цією величиною та силою струму на розчинених електродах дорівнює 0,94. Зменшення впливу чистого запізнення об’єкту на якість роботи системи регулювання витрати стічної води по відхиленню вихідної ординати від її номінального показника досягнуто використанням зануреного фотодатчика в комплекті з приладом для виміру концентрації масел у воді. Розміщення фотодатчика на виході з апарату електрофлотатора дозволяє скоротити запізнення до 90с, що значно менше часу процеса в електролізері безперервної дії 876с. Крім тог, в розробленому датчику-перетворювачі, принцип дії якого оснований на нефелометричному методі виміру інтенсивності світлового потоку, розсіяного дисперсною системою, нивільований гістерезис, що визваний адгезією масел.

^ ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИРОБІВ З ФУРАНО-ЕПОКСИДНИХ КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

Рассоха О.М., Алешко С.Є.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Фурано-епоксидні композиційні матеріали знайшли широке застосування в різних галузях промисловості в якості полімеррозчинів, мастик, клеєвих та герметизуючих компаундів.

Важливим фактором, що забезпечує оптимальне функціювання виробів з полімерних композитів в процесі експлуатації, є створення раціональної структури під час формування композиційної системи та її відносна стабільність впродовж «життєвого циклу».

В роботі вивчені процеси кластероутворення та седиментації в наповнених фурано-епоксидних системах (наповнювач – кварцовий пісок, каолін тощо). Актуальність цих досліджень обумовлена можливістю цілеспрямованої зміни властивостей композитів: кластери з часток наповнювача, що утворюються під час еволюції дисперсно-наповнених фурано-епоксидних матеріалів здійснюють значний вплив як на реологічні (технологічні), так і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.

Показано, що на однорідність структури, яка встановилась, та седиментаційну стабільність полідисперсної системи найбільший вплив здійснює ступінь наповнення. При досягненні граничного ступеню наповнення дисперсною фазою розділ фурано-епоксидної композиційної системи на ізольовані підобласті не відбувається. Утворення кластерів з часток наповнювачів можливо тільки для тих структурних елементів системи, у яких лінійні розміри та відстань між ними приблизно дорівнюють параметру Н. Значення цього параметру в значній мірі залежить від поверхневого натягу фурано-епоксидного сполучника, кута змочування, густини, молекулярної маси олігомери та температури формування композиційної системи. Тому підбір оптимального складу компонентів матеріалу, та їх функціональна модифікація створюють можливість формування раціональної структури фурано-епоксидного композиту.

В роботі показано, що реологічні (технологічні) властивості фурано-епоксидних композиційних матеріалів доцільно регулювати типом та кількістю функціонального модифікатора, видом та ступенем дисперсності наповнювача, ступенем наповнення системи, а також температурою компонентів при суміщенні, способом та умовами приготування матеріалу.

^ НЕЯКІСНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ЯК ОБ’ЄКТ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Самойленко Н.М., Самойленко Д.Є., Аверченко В.І., Ткачева І.А.

Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”, Харків


Проблема утилізації та знищення неякісних лікарських засобів в Україні носить комплексний характер. З одного боку – це недопущення повторного незаконного обігу виявлених неякісних лікарських засобів, що можуть потрапити до пацієнтів і стати загрозою їх здоров’ю чи життю. З іншого ж боку це – попередження забруднення довкілля при поводженні з ними, яке звичайно передбачає поховання зазначених засобів на звалищах твердих побутових відходів, змив їх у каналізацію та використання високотемпературного спалювання. Дані способи супроводжуються ризиком надходження токсичних речовин у водоносні горизонти на полігонах та в атмосферне повітря при їх спалюванні з утворенням викидів моно оксиду вуглецю, оксидів сірки, фосфору, селену, миш’яку, фосгену, диоксину та ін.

Незважаючи на існуючу законодавчо-правову базу, що регулює утилізацію та знищення лікарських засобів, практично це питання в країні залишається ще не вирішеним.

Утилізація неякісних лікарських засобів передбачає певну кількість різних по своїй суті технологій. Переробці підлягають водні, водно-спиртові, спиртові розчини, речовини на основі нафтопродуктів ( вазелінові) , ліпідів (жири, віск), кислоти жирного ряду. Виходячи з цього необхідно мати обладнання та проводити розчинення, екстракцію, фільтрацію, іонний обмін, випарювання тощо. Враховуючи зазначене та економічний критерій доцільно при організаціях, які вже мають потенційну технічну базу для здійснення таких процесів створювати спецпідприємства.

Однак, з урахуванням низького бізнес-інтересу до цієї діяльності та незацікавленості володарів фармацевтичних організацій в утилізації неякісних ліків за рахунок власних коштів пропонується поєднання дій державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, Державної санітарної інспекції та органів Міністерства охорони навколишнього середовища, які під керівництвом державних органів виконавчої влади будуть у межах свої компетенції проводити роботу по організації і обов’язковій утилізації відходів.

^ ВИСОКОІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ АНАЕРОБНОЇ ПЕРЕРОБКИ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ

Тинда О.А., Зінченко М.Г.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків


В умовах постійного подорожчання енергоресурсів та погіршення екологічних умов навколишнього середовища триває пошук альтернативних джерел енергії, використання яких дало б змогу зменшити руйнівний вплив людини на природу. Особливу увагу привертають технології переробки біомаси органічних відходів в анаеробних умовах з отриманням біогазу (60-70% СН4, 30-40% СО2), що може утилізуватися з метою вироблення електричної та теплової енергії у когенераційних установках, а також в якості палива. Додатковою перевагою цього способу є добривна властивість збродженої маси. Тож метанове зброджування дозволяє вирішити актуальні сучасні проблеми: пошук альтернативного палива, покращання екологічної ситуації, використання дешевих органо-мінеральних добрив.

В якості сировини для анаеробного зброджування може використовуватися досить широкий діапазон органічних відходів: промислові стічні води, мул комунальних очисних споруд, відходи сільського господарства та ін. Використання метанового зброджування для утилізації біомаси відходів відоме ще з кінця 19 ст. За цей час було накопичено достатньо емпіричного матеріалу з вибору оптимальних умов процесу для більшості видів відходів. Вразливе місце існуючих технологій – необхідність переробки великої кількості рідких стоків з високим вмістом зважених речовин, що тягне за собою збільшення об’ємів реакторів, їх вартості, експлуатаційних витрат і стримує широке розповсюдження такого методу утилізації відходів. До нових інтенсивних технологій анаеробного зброджування відносяться різноманітні варіанти технологій фазового розділення. Наукова концепція технології фазового розділення базується на різних вимогах кислото- та метаноутворюючих бактерій до умов середовища і їх різниці у фізіологічних характеристиках. В процесі двохстадійного анаеробного зброджування використовуються два послідовних реактора: в першому відбувається гідроліз органічного матеріалу та кислотоутворення, у другому – метангенерація. В якості реакторів другої стадії перспективно використовувати реактори ІІ покоління, що характеризуються високою концентрацією активної біомаси в робочому об’ємі, тому дослідження по пошуку засобів підвищення кількості метаногенної мікрофлори всередині реактора є актуальнім питанням.

^ МІНІМІЗАЦІЯ ПОВЕРХНІ ТЕПЛООБМІНУ У ПРОЦЕСІ
ВИРОБНИЦТВА ГІПОФОСФІТУ НАТРІЮ

Товажнянськи
^ ІНТЕГРАЦІЯ АМІАЧНОГО ХОЛОДИЛЬНОГО ЦИКЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Ульєв Л.М., Болдирєв С.О., Гарев А.О, Ярмоленко Ю. М.

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", м. Харків, Україна


У зв’язку з тим, що світові ціни на енергоносії постійно зростають, проблема енергозбереження є дуже актуальною для промисловості України. Одним із методів скорочення енергозатрат є пінч-аналіз. Відомо, що для реалізації технологічних процесів в хімічній, харчовій і деревообробній промисловості, в технологічних процесах виробництва, переробки і зберігання сільськогосподарської продукції потрібна значна кількість низькопотенціальної теплової енергії. Зважаючи на те, що більшість з вказаних споживачів теплоти і холоду у багатьох випадках самі є джерелами низько потенціального вторинного тепла, а також та обставина, що часто зустрічається необхідність одночасного виробництва і застосування теплоти і холоду, впровадження високоефективних і екологічно чистих енергоджерел на базі тепло насосних установок (ТНУ) є найбільш актуальним.

У даній роботі було проведено обстеження аміачної холодильної машини з метою його подальшої інтеграції для збереження енергозатрат. За допомогою отриманих даних будуємо складові криві для існуючого процесу, де можемо бачити необхідні утилітні навантаження для обстежуваної системи технологічних потоків.

Для заданої мінімальної різниці температур ΔTmin = 7 ºC наведено температурно-ентальпійну діаграму. Область перекриття потоків уздовж температурної вісі визначає значення теплової енергії, яку можна рекуперувати в даному процесі, а саме 1014,49 кВт енергії, тобто QREC=1014,49 кВт. Частина холодного потоку, не може бути нагріта за рахунок теплообміну з гарячим потоком та повинна бути нагріта парою. Ця частина потоку є мінімальним значенням, яке потрібно для гарячих утиліт. QHmin = 147,09 кВт. Частина гарячого потоку, не може бути охолоджена при теплообміні с холодним потоком, тому для її охолодження потрібна охолоджуюча вода. Це мінімальне значення холодних утиліт, яке необхідне для задоволення вимог розрахункового процесу QСmin=38,06 кВт. Ці ж значення розрахунку були отримані за допомогою каскадного методу (методу табличного алгоритму).

Для визначення економічної ефективності впровадження пінч-інтеграції були проведені економічні розрахунки. За умови повного використання тепла рекуперативної системи термін окупності капітальних витрат складає 10,5 місяців

^ РОЗРАХУНОК ТА ПРОЕКТУВАННЯ АМІАЧНОЇ ХОЛОДИЛЬНОЇ МАШИНИ

Ульєв Л.М., Гарєв А.О., Волченко Я В.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, Україна


Аналіз виробничих процесів багатьох галузей харчової промисловості України указує на типовість структури схем енергоспоживання підприємств. Тепло до процесів підводиться гарячими утилітними потоками, а відводиться холодними утилітними потоками. Деякі процеси вимагають охолоджування технологічних потоків до достатньо низьких температур. Це може бути забезпечено тільки низькотемпературними холодильними утилітами, що отримуються в холодильних установках.

У існуючих холодильних системах підприємств харчової промисловості України тепло практично не використовується, тобто викидається в навколишнє середовище.

Вик