Реферат: Розділ загальні підстави характеристики фізичних осіб як суб'єктів оподаткування

ЗМІСТ


ВСТУП……………………………………………………………………………. …..4


РОЗДІЛ 1.Загальні підстави характеристики фізичних осіб як суб'єктів оподаткування…………………………………………………………………... ..…13

Висновки до розділу …………………………………………………………… .….23


РОЗДІЛ 2. Прибуткове оподаткування фізичних осіб

2.1. Місце прибуткового податку в податковій системі України…………… .….25

2.2. Правове регулювання основних елементів правового механізму прибуткового податку…………………………………………………………………………... ..…31

2.3. Правове регулювання додаткових елементів правового механізму прибуткового податку………………………………………………………….. ..…51

Висновки до розділу……………………………………………………………. …..67


РОЗДІЛ 3. Оподаткування майна фізичних осіб

3.1. Особливості правового регулювання майнового оподаткування фізичних

осіб………………………………………………………………………………. …..71

3.2. Зміст основних елементів правового механізму податку при оподаткуванні майна фізичних осіб……………………………………………………………. …..75

3.3. Додаткові елементи правового механізму податку при оподаткуванні майна фізичних осіб……………………………………………………………………. .….83

Висновки до розділу……………………………………………………………. …..88


РОЗДІЛ 4. Правове регулювання непрямого оподаткування фізичних осіб

4.1. Особливості регулювання основних елементів правового механізму податку на додану вартість при оподаткуванні фізичних осіб………………………... ..…91

4.2. Додаткові елементи правового механізму податку на додану вартість при оподаткуванні фізичних осіб.......……………………………………………. ..…108

4.3. Регулювання основних елементів правового механізму акцизного збору при сплаті його фізичними особами..................………………………………….. ..…114

4.4. Додаткові елементи правового механізму акцизного збору при оподаткуванні фізичних осіб………….............................................................………………. .….130

4.5. Основні елементи правового механізму податку на промисел………... ..…135

4.6. Додаткові елементи правового механізму податку на промисел……... ..…144

Висновки до розділу…………………………………………………………. ……150


ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… ..…158


ДОДАТКИ…………………………………..………………………………… ..…169


СПИСОК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………….. …..190


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... ..…207

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВСТУП


^ Актуальність дослідження теми. Держава для виконання своїх функцій формує відповідні засоби, що концентруються в бюджетах різноманітних рівнів і цільових фондів. Перехід до ринкових відносин, удосконалення відносин власності визначають основні джерела формування доходної частини бюджету – податки.

Конституція України закріплює найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку [1]. Показово, що ще на початку ХХ ст. М.І. Тургенєв підкреслював, що держава, або, точніше сказати, уряд, нічого не може робити для громадян, якщо громадяни нічого не роблять для держави [2, с.128]. Певним чином перетинаються ці відносини, коли податки, здійснюючи свою регулюючу функцію, прямо або побічно впливають на економічне становище особи. Ефективне управління економікою, податкове регулювання можуть бути реалізовані тільки при об'єднанні і взаємодії інтересів особистості й держави, дотриманні принципу взаємної відповідальності. Практично всі громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які знаходяться в Україні, виступають платниками податків, що діють на території України. Тому недосконалість і невизначеність податкового законодавства відбивається на змісті їхніх прав і свобод.

Формування податкової системи України розпочалося на рубежі 1991-1992 років, проте вона ще далека від досконалості. У цілому, система податків з фізичних осіб потребує істотної зміни окремих елементів у сфері як економічного, так і правового регулювання. На жаль, часто норми податкового законодавства нечіткі й суперечливі, що відбивається на реалізації громадянами приписів правових норм, виконанні ними конституційного обов'язку по сплаті податків, мірах відповідальності за порушення законодавства про податки, а звідси, звичайно, і на формуванні доходної частини бюджету. Абсолютна зміна чинних правових податкових механізмів навряд чи має сенс, тому що може призвести до хаосу й заміни вже зрозумілих для платників норм. Тому внесені зміни повинні мати послідовний, поступовий характер або припускати перехідні положення.

Досліджуючи фінансово-правову літературу сучасного періоду, важливо підкреслити її певну особливість. Справа в тому, що переважно література, у якій досліджуються проблеми податкового права, подана підручниками, науково-методичними й довідковими посібниками. Саме тому достатньо часто в роботі ми посилаємося на дані видання, вступаємо з їхніми авторами в полеміку. Теоретичні дослідження, на жаль, є винятком. У ході дисертаційного дослідження, аналізуючи розглядувані питання, ми вважаємо за доцільне звернутися до матеріалу, що характеризує систему податків з фізичних осіб не тільки в Україні. Достатня кількість проблем, що виникають при формуванні ефективної податкової системи, характерна, наприклад, і для Російської Федерації, і для інших держав. Тому, на нашу думку, є важливим здійснення їх комплексного аналізу, порівняння запропонованих шляхів по їх вирішенню.

Таким чином, дослідження і розв’язання основних проблем правового регулювання статусу фізичних осіб – платників податків, функціонування правового механізму податків з останніх має важливе теоретичне і практичне значення. Наукових праць, у яких розглядалися б теоретичні і практичні сторони порушених нами проблем, дотепер існує небагато. Цим і пояснюються вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність і значення.

Несправедливо було б підкреслювати повну нерозробленість даного виду фінансово-правових відносин. Велику спадщину з питань оподаткування і фінансової науки в цілому становлять фундаментальні праці П.П. Гензеля, Д. Боголєпова, О.О. Ісаєва, В.О. Лебедєва, Д.М. Львова, М. Фридмана, А.Ф. Менькова, І.Х. Озерова, К.Г. Рау, П.І. Тарасова, М.І. Тургенєва, Ф. Нітті, Л.В. Ходського.

Теоретичну основу дисертації склали публікації провідних учених-правознавців: С.С. Алексєєва, Б.К. Бегичева, Я.Р. Веберса, Н.В. Вітрука, С.М. Братуся, С.О. Комарова, О.В. Міцкевича, П.М. Рабіновича, Р.Й. Халфиної, І.А. Ямпольської, Л.Н. Яснопольського.

Значний внесок у розвиток теорії та практики оподаткування зробили вчені радянського періоду: С.Д. Ципкін, М.І. Піскотін, Ю.А. Ровинський, В.В. Бесчервних, Ф.С. Массаригін, М.А. Гурвич, П.В. Мікеладзе, Д.В.Бурмистров, які розглядали фундаментальні проблеми фінансового права в цілому, а також їх окремі аспекти, на які автор звертає увагу у своїй дисертації.

Безпосередній вплив на формування висновків і положень поданої до захисту дисертаційної роботи мали також праці науковців Російської Федерації: Д.М. Бахраха, О.Б. Борисова, О.В. Бризгаліна, Д.В. Вінницького, О.М. Горбунової, В.В. Гриценко, В.І. Гурєєва, Н.І. Гусан, Є.Н. Євстигнєєва, О.М. Козиріна, Н.А. Куфакової, І.І. Кучерова, О.В. Мещерякової, С.Г. Пепєляєва, М.Б. Разгільдієвої, Н.І. Хімічевої, Д.Г. Черника. При дослідженні основних проблем дисертації була використана також робота Р. Дорнберга.

Серед українських учених, які досліджують питання оподаткування, проблеми податкового законодавства України, варто виділити публікації: Л.К. Воронової, Н.В. Воротіної, Д.А. Бекерської, Г.В. Бех, О.В. Бакун, О.С.Вишневецького, П.Т. Геги, Л.М. Долі, С.Т. Кадькаленко, І.Є. Кринницького, Д.А. Кобильніка, М.П. Кучерявенка, Т.Є. Кушнарьової, П.С. Пацурківського, М.О. Перепелиці, В.О. Предборського, В.М. Федосова.

Проте в цілому в податковому праві вивченню оподаткування фізичних осіб, аналізу систем податків і зборів з них приділено недостатньо уваги. Найчастіше розглядувана тема розроблялася паралельно з дослідженням загальних проблем предмета фінансового й податкового права, особливостей фінансових і податкових правовідносин, характеристики суб'єктів податкового права, а низка важливих питань не порушені й дотепер, а вони, на наш погляд, потребують теоретичного осмислення, систематизації, узагальнення накопиченого матеріалу й аргументації на цій основі положень, висновків і пропозицій, які й викладені в даному дослідженні.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Донецького інституту внутрішніх справ МВС України 29 грудня 1999 р. (протокол № 5). Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків, фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на 1995-2000 роки (додаток № 2 до рішення колегії МВС України від 28.02.95 р. № 4км/2), а також до Наказу МВС України "Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період із 2001 до 2005 року" від 11.05.01 р. № 356.

Мета і завдання дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є системний теоретичний аналіз і розробка пропозицій по вдосконаленню визначальних елементів правових механізмів податків з фізичних осіб; підготування на цій основі рекомендацій по викладенню законодавчого регулювання податків з фізичних осіб.

Досягнення зазначеної мети обумовлено постановкою і рішенням таких завдань:

визначити правовий статус фізичних осіб як платників податків;

проаналізувати нормативно-правову базу прибуткового оподаткування фізичних осіб;

окреслити місце й роль прибуткового оподаткування в податковій системі України;

обґрунтувати необхідність законодавчого закріплення майнового оподаткування фізичних осіб;

аргументувати пропозицію про введення єдиного податку на майно фізичних осіб;

проаналізувати нормативну базу, що регулює непряме оподаткування в Україні;

розглянути основні елементи податку на додану вартість й акцизного збору і розкрити особливості їхнього правового регулювання стосовно фізичних осіб;

обгрунтувати віднесення податку на промисел до специфічних непрямих податків, що припускає в якості платників виключно фізичних осіб;

вивчити зарубіжний досвід застосування податкового законодавства і запропонувати внести зміни до податкового законодавства України.

^ Об'єктом дослідження є суспільні відносини по встановленню, стягуванню, скасуванню й надходженню податків з фізичних осіб у відповідні бюджети, регульовані нормативно-правовими актами.

^ Предметом дослідження є теоретичні й методологічні проблеми правового регулювання податків, платниками яких виступають фізичні особи. Розглянуто їхню сутність і виявлено значення податків з фізичних осіб у податковій системі України.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання правової і соціальної дійсності застосовувався з позицій принципів цілісності, загальності, взаємного зв'язку і взаємозумовленості змін. На підставі цього вирішення поставлених завдань здійснювалося в єдності розгляду соціального змісту та юридичної форми. Безпосереднім доповненням цього методу став метод системного аналізу, що виявився в розгляді як конкретних елементів правового механізму податків, так і їхньої сукупності.

У роботі були використані також спеціальні методи: формально-логічний, логіко-юридичний, системно-функціональний. Історико-правовий метод дозволив простежити становлення прибуткового оподаткування фізичних осіб і тенденції розвитку системи непрямих податків. Порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі нормативно-правової бази, що закріплює встановлення і стягування аналізованих у цьому дослідженні податків в Україні, Російської Федерації, Німеччині. На підставі статистичного методу деталізується місце й роль податків з фізичних осіб у податковій системі України.

У дисертації поряд із творами фахівців у сфері фінансового права використовувалися також праці з філософії, загальної теорії держави і права, економічної теорії, галузевих правових наук.

Положення й висновки дисертаційного дослідження грунтуються на Конституції України, аналізі чинного законодавства України, нормативно-правових актів органів державної податкової адміністрації та органів місцевого самоврядування. При написанні дисертації розглянуто дореволюційні видання вчених-фінансистів, дореволюційне податкове законодавство. Для одержання достовірних результатів були проаналізовані статистичні дані державної податкової адміністрації України по Донецькій області про зареєстрованих фізичних осіб – платників податків з окремих видів податків і сум надходжень від сплати відповідних податків із 1997 по 2001 роки.

Логіка дослідження проблем, порушених у дисертації, полягає в послідовному переході від аналізу елементів правового механізму податків, платниками яких виступають фізичні особи, до висновків узагальнюючого характеру.

Інформаційною й емпіричною базою дисертаційного дослідження послужили законодавчі акти, акти органів податкової та митної служби, а також публікації в періодичних виданнях, довідкова література, статистичні дані.

^ Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням теоретичних проблем правового регулювання податків, платниками яких виступають фізичні особи. У роботі вперше зроблена спроба провести на підставі системного підходу комплексне дослідження основ і перспектив застосування в Україні єдиного податку на майно фізичних осіб. Елементи наукової новизни знайшли своє відбиття в таких положеннях:

1. По-новому аргументовано розмежування податкової правосуб`єктності платників на загальну і спеціальну на підставі принципу резидентства. Податкові резиденти із загальною правосуб`єктністю наділені всім комплексом обов`язків і прав, тоді як спеціальна правосуб`єктність нерезидентів формується відповідно до обов’язків з доходів отриманих із джерел в Україні.
2. Дається авторське визначення прибуткового податку як прямого податку, що сплачується фізичними особами безпосередньо або через податкових агентів із доходів, одержуваних від усіх джерел протягом податкового періоду. 3. Запропоновано новий підхід у визначенні платників прибуткового податку, якими визнаються фізичні особи, які є податковими резидентами (за доходами з усіх джерел) і податковими нерезидентами (за доходами із джерел в Україні). 4. По-новому сформульовано визначення об`єкта прибуткового податку як сукупного оподатковуваного доходу, який отриманий фізичною особою за календарний рік і складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів. Уперше зроблено акцент на необхідності закріплення категорії «доход» на законодавчому рівні, а так само і класифікації доходів за видами, що підлягають обкладенню прибутковим податком. 5. Уперше аргументовано обов`язкове визначення і закріплення податкового періоду як єдиного обліково-звітного періоду, після закінчення якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті. 6. По-новому доводиться необхідність відокремленого правового регулювання оподаткування майна фізичних осіб від юридичних. Аргументується введення в Україні єдиного податку на майно фізичних осіб (як рухоме, так і нерухоме). 7. Уперше обґрунтовується положення, що фактичними платниками непрямих податків є фізичні особи які після всіх етапів перекладення податків купують продукцію, ціна якої містить податок на додану вартість або акцизний збір. 8. Запропоновано авторський варіант структури законодавчих актів, що регулюють сплату непрямих податків. Розділ перший повинен включати загальні норми для юридичних і фізичних осіб; розділ другий – норми, що деталізують оподаткування виключно юридичних осіб; розділ третій – визначати порядок оподаткування фізичних осіб. 9. На підставі аналізу ознак непрямих податків уперше пропонується віднести податок на промисел до специфічного непрямого податку, що припускає платниками виключно фізичних осіб.
10. Запропоновано авторські варіанти проектів Законів України: «Про прибутковий податок з фізичних осіб», «Про податок на майно фізичних осіб», «Про податок на промисел».

^ Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження. Науково-практична значимість дослідження має декілька аспектів: науково-дослідницький, правотворчий, навчальний, правоохоронний.

Науковий аспект припускає використання матеріалів дисертації у процесі вивчення й розробки проблем регулювання податків, платниками яких виступають фізичні особи.

Правотворчий виявляється в тому, що висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при підготовці Податкового кодексу України (в основному з питань Особливої частини) і податкових законів.

У правоохоронній сфері висновки роботи можуть послужити при вирішенні колізій, що виникають у процесі застосування нормативно-правових актів, що регулюють оподаткування.

У навчальному процесі положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при підготовці лекцій з курсів "Фінансове право", "Податкове право", а також при написанні відповідних підручників і навчальних посібників.

^ Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, теоретичні положення за темою дисертаційного дослідження викладено в опублікованих автором роботах: 1) Деякі проблеми податкового законодавства України // Зб. наук. пр. – Донецьк: Ін – т внутр. справ МВС України, 2000. - № 1. – С. 127-136. 2) Підстави розмежування відповідальності за порушення податкового законодавства // Зб. наук. пр. – Донецьк: Ін – т внутр. справ МВС України, 200. - № 4. – С. 54-62. 3) Податок на промисел як специфічний вид непрямих податків // Вісник Львівського ін – ту внутр. справ МВС України, 2001. - № 2. – С. 237-244. 4) Акцизний збір у системі непрямого оподаткування // Вісник Луганського ін – ту внутр. справ МВС України, 2001. - № 4. – С. 92-98. 5) Деякі проблеми оподаткування майна фізичних осіб в Україні // Зб. наук. пр. – Донецьк: Ін – т внутр. справ МВС України, 2002 - № 1. – С. 104-111.

Окремі положення дисертації були висвітлені на двох науково-практичних конференціях, що проводилися Донецьким інститутом внутрішніх справ МВС України "Закон і неповнолітні" (листопад 2000 р.) і "Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності" (квітень 2001 р.), а також на науковій конференції, проведеній Академією державної податкової служби України "Актуальні проблеми розвитку податкової системи України в сучасних соціально-економічних умовах" (квітень 2001 р.) та на науковій конференції молодих учених "Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності", проведеній Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого (грудень 2001 р.).

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ


Важливість дослідження змісту й особливостей правового регулювання оподаткування фізичних осіб важко переоцінити. Звичайно існують свої аргументи на користь акценту на значимість непрямих податків, податків з юридичних осіб, але хотілося б підкреслити, що родова конституційна норма, що лежить у підгрунті деталізації багатьох відносин в оподаткуванні пов'язана саме з фізичними особами. Кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, установлених законом. Звичайно, юридичні особи мають виконувати подібні обов'язки, але на рівні Конституції України аналогічної норми немає.

Загальні підходи до характеристиці фізичних осіб як суб'єктів податкових правовідносин необхідно коректувати специфікою тих відносин, що регулюються податковим правом, і виділити головну особливість, основну передумову, що означає участь фізичних осіб у відносинах, пов'язаних зі сплатою податків.

Суб'єктом податкових правовідносин може виступати будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може бути учасником цих відносин, носієм суб'єктивних прав та обов'язків. Особливістю законодавчого регулювання платника податків є те, що деталізація статусу фізичних осіб як платників податків (та й узагалі їхнє визначення) дається в спеціальних податкових законах. Що стосується норм загальних законів, то платник податків визначається як родова норма, що охоплює як юридичних, так і фізичних осіб. Слід зазначити, що Закон, що раніше діяв в УРСР "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р., взагалі не містив визначення платника податків. Лише в другому його розділі при загальній характеристиці видів податків законодавець виділяв конкретних платників податків, зборів, обов'язкових платежів. На сьогоднішній день платниками податків, зборів (обов'язкових платежів) визнаються фізичні і юридичні особи, на яких відповідно до законів України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Звичайно, фундаментальні теоретичні підходи пов'язані з аналізом правової природи податкового обов'язку, характеристикою правового статусу фізичних осіб, але не менш важливим (правда, в більшій мірі для законодавчого регулювання) є визначеність у регулюванні податкового резидентства. Саме з ним найчастіше зв'язуються не просто основні підходи до змісту податкового обов'язку фізичних осіб, й особливості його реалізації в різних податкових механізмах. Система прав та обов'язків, що характеризує правосуб'єктність, визначається залежно від критерію резидентства. Саме тому ми вважаємо, що правосуб'єктність фізичних осіб, що деталізує особливості виконання податкового обов'язку, залежить від особливостей правового зв'язку між фізичними особами і державою, які є підставою поділу платників податків на резидентів і нерезидентів.

Аналізуючи прибуткове оподаткування в Україні, вважаємо за необхідне насамперед запропонувати змінити назву як податку, так і законодавчого акта, що регулює його в податковій системі України, оскільки чинна редакція Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (яка відрізняється від попередньої лише тем, що в останній вже в самій назві деталізувалося, кого розуміти під категорією "громадян") неправильно трактує зміст цього податку, і, фактично за платника податку має на увазі громадян України, а по логіці і по законодавчому закріпленню сюди включаються й іноземні громадяни, й особи без громадянства. Саме тому більш коректно в даному випадку виділяти механізм прибуткового податку з фізичних осіб, що повинно відбитися й у відповідній назві законодавчого акта.

Податкове законодавство України, як кількісний критерій резидентства, використовує 183 дні в календарному році. Ми згодні з тим, що більш раціонально розглядати в даному випадку саме цей відрізок часу, бо однією із специфічних особливостей прибуткового податку є те, що календарний рік – це не тільки обліковий період, й звітний. Інакше кажучи, по закінченні календарного року платник податку повинен реалізувати весь комплекс обов'язків, у тому числі й подати податкову декларацію за календарний рік. Саме тому поєднання спільних підходів в обліку і звітності вимагає прив'язки критерію резидентства до кількості днів саме в календарному році.

При трактуванні резидентства в Україні не враховується, у який спосіб здійснюється розрахунок кількості днів (цільно чи сумарно). Та, видимо, для визначення характеру обов'язку по сплаті прибуткового податку це й не так важливо, бо головне – це досягти межі 183 календарних дні. Таким чином, тлумачення платника прибуткового податку має будуватися з урахуванням певної кореспонденції до загального податкового закону, що визначає статус резидента і закріплює саме цього платника податку – як резидента, так і нерезидента. При цьому, очевидно, повинні бути сформульовані принципові підходи до визначення об'єкта оподаткування, що будуть деталізовані відповідною статтею.

Особливістю правового регулювання платника податку й об'єкта оподаткування є їх досить тісний взаємозв'язок і кореспонденція багатьох істотних положень. Це і зрозуміло: адже в цілому податковий обов'язок та чи інша особа здобуває тільки за наявності в неї об'єкта оподаткування. Можна, звичайно, припустити ситуацію, коли платник податку не одержує доходу, але він буде здійснювати діяльність, пов'язану з одержанням цього доходу, вести податковий облік звітність, тобто здійснювати весь комплекс обов'язків по прибутковому податку, хоча в окремій ситуації, на окремий момент часу і не буде реалізовуватися обов'язок по сплаті податку.

Як вбачається, при визначенні об'єкта оподаткування необхідно закріпити принциповий підхід до характеристики й регулювання цього поняття, оскільки у статті, що визначає платника податку, уже сформовано основний підхід при деталізації об'єкта оподаткування. Тут хотілося б звернути увагу на своєрідну логіку розташування статей у гл. 23 Податкового кодексу Російської Федерації. Так, між ст. 207 "Платники податків" і ст. 209 "Об'єкт оподаткування" розташована ст. 208 "Доходи від джерел у Російській Федерації і доходи від джерел за межами Російської Федерації", тобто характеристику цих специфічних доходів, а також диференціацію їх складових частин російський законодавець у більшій мірі пов'язує з критерієм резидентства і тільки після з'ясування характеру доходів податкових резидентів чи нерезидентів переходить до характеристики об'єкта оподаткування.

При визначенні об'єкта оподаткування має бути зроблено основний наголос на його характері, а не на джерелах походження доходів (які деталізуються при трактуванні платника податку). Об'єкт оподаткування в такій ситуації можна визначити як сукупний оподатковуваний доход, отриманий фізичною особою за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів.

Слід зазначити, що, й дотепер вітчизняним законодавцем на жаль, не вироблено поняття доходу як об'єкта оподаткування. Термін "доход" може вживатися в різних значеннях, тому його законодавче закріплення є дуже важливим. Доход визначають як суму будь-яких коштів, вартість матеріальних і нематеріальних цінностей, цінних паперів, інших об'єктів матеріальної і нематеріальної власності, що мають вартість, отримані платником податку протягом податкового періоду. Вважаємо, що доход саме як об'єкт прибуткового податку визначати таким чином було б не зовсім точно. Наприклад, виходячи з цього визначення можна констатувати, що суми матеріальної допомоги незалежно від форми й розміру, надані місцевими оганами державної виконавчої влади, не є доходом, який підлягає оподаткуванню, що фактично суперечить чинному законодавстві.

Структура Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є не зовсім логічною. Так, після статті, що визначає об'єкт оподаткування, розташовані статті, що регулюють усунення подвійного оподаткування й особливості застосування міжнародних договорів. І тільки потім законодавець переходить до характеристики податкових пільг. Подібна структура порушує цілісність законодавчого акта і не дозволяє сформувати чітко врегульований, раціонально діючий податковий механізм. Саме тому після визначення бази оподаткування мають бути закріплені норми, що регулюють його ставки. Звичайно, по даному податку ставки характеризуються деякою специфікою, бо тут дуже умовно можна говорити про існування єдиної базової ставки. Видимо, у цьому випадку необхідно закріпити систему ставок в основі розподілу яких знаходитиметься особливість форми доходів, одержуваних платником податку. При цьому ні в якому разі не повинно бути диференціації, яка випливає з різного податкового статусу, і застосування різних ставок щодо резидентів і нерезидентів, оскільки внаслідок цього можливе порушення принципу рівності в оподаткуванні. В аспекті саме цього положення вважаємо за необхідне звернути увагу на ст. 3015 проекту Податкового кодексу України, відповідно до якої оподаткування доходів нерезидентів пропонується здійснювати за ставкою 30 %, яка, у свою чергу, є відмінною від системи податкових ставок, закріплених для резидентів.

Платник прибуткового податку визначає податкову базу за підсумками кожного окремого податкового періоду на підставі даних податкового обліку об'єктів оподаткування чи об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням. Обов'язок визначити податкову базу і сплатити податок виникає у платників податків за підсумками кожного податкового періоду. Саме тому особливого значення при регулюванні оподаткування набуває чітке закріплення податкового періоду, чого в податковому законодавстві України немає. Податковий період має встановлюватися для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює цей податок. Однак, на нашу думку, було б доцільно закріпити поняття податкового періоду в Загальній частині Податкового кодексу України з наступним виділення його особливостей у відповідних статтях по конкретних видах податків.

У податковій системі України оподаткування майна фізичних осіб практично не представлено. Звичайно, існують майнові податки, що передбачають платниками фізичних осіб (податок на землю, податок з власників транспортних засобів). Однак це категорія податків зі змішаним платником, а чисто податків на майно фізичних осіб в Україні поки що не існує. Певною мірою це об'єктивний процес. Видимо, важко уявити встановлення податків заради податків. При цьому мають сформуватися відносно загальні, глобальні об'єкти оподаткування. Тому судити про об'єктивні засади формування майнових податків із фізичних осіб у першій половині 90-х років, коли значна частина населення проживала у квартирах державного житлового фонду, а майно, що знаходиться в особистій власності, було незначним, досить складно. На тому етапі витрати на обслуговування процесу по зборі подібних податків і контролю за цим могли б практично дорівнювати надходженням.

Думається, що об'єктивні підстави застосування податків на майно формуються тільки зараз. На жаль, відбувається це не настільки значними темпами, однак процес роздержавлення все-таки призвів до серйозного розширення і зміцнення майнових секторів. Таким чином, можна вважати, що процес формування об'єкта оподаткування відбувся.

Друга проблема, що на наш погляд, характеризує оподаткування майна фізичних осіб, - це якому шляху при оподаткуванні майна віддати перевагу - пооб'єктному чи посуб'єктному. Справа в тому, що на сьогодні в Україні сформувався підхід, що віддає перевагу першому шляху, і коли йдеться про оподаткування землі, транспортних засобів, законодавець застосовує податкові важелі, в основі яких закріплюється відповідний податковий режим різновиду об'єктів (ділянка землі, транспортні засоби тощо). Навряд чи цей підхід може бути досконалим. Проблема полягає в тому, що наявність певних об'єктів майна в різних типів платників (юридичних чи фізичних осіб) характеризується різним їх використанням (виробничим чи невиробничим), а значить обумовлює різні правові режими оподаткування, несхожий спектр обов'язків по обліку і звітності та фактично вимагає різних форм і способів правового регулювання.

Платниками податку на майно є фізичні особи, які мають у власності майно, закріплене відповідним законодавчим актом як об'єкт оподаткування по цьому податку. Складно погодитися з виділенням в окремих випадках як платників податку користувачів майна. Видиться важливим при характеристиці цього елемента податкового механізму зробити наголос саме на тому, що платниками є фізичні особи, у власності яких знаходяться об'єкти оподаткування. Казуси в застосуванні норм податкового законодавства пов'язані з тим, що необхідно відносно чітко підходити до оподаткування майна, що передається в користування на підставі генерального доручення.

Тільки акцент на власникові майна вносив певну визначеність у подібні відносини. Як одну з особливостей майнових податків вирізняють те, що об'єктом оподаткування є майно саме по собі, а не майно як джерело доходу. Вважаємо правильним положення, відповідно до якого майно саме по собі не породжує ніяких податкових наслідків. Обов'язок по сплаті податку виникає за наявності певної юридичної підстави. І в даному випадку ми маємо на увазі правл власності щодо оподатковуваного майна.

Законодавче закріплення об'єкта оподаткування в даному випадку має об'єднати два підходи, що визначають цей податковий механізм. Закріпивши спочатку родовий об'єкт оподаткування – майно фізичних осіб, необхідно його диференціювати на дві групи – рухоме й нерухоме майно. Цю диференціацію можливо здійснити, очевидно, шляхом закріплення вичерпного переліку конкретних різновидів, причому тільки на законодавчому рівні.

Однією з найбільш істотних проблем деталізації об'єкта оподаткування є визначення вартості того чи іншого виду об'єкта, що попадає під оподаткування. Йдеться про вартість, частина якої після відповідних обчислень і переведення в грошовий еквівалент буде попадати в бюджет у формі податку. Виникає запитання: про яку вартість може йти мова. У законодавстві немає єдиного підходу щодо цієї категорії. Немає його і в проектах податкових законодавчих актів. Ми можемо зіткнутися і з ринковою, і з балансовою, і з інвентаризаційною вартістю. Ось чому тут необхідний єдиний і зважений підхід.

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що при введенні в дію податку на нерухоме майно фізичних осіб більш раціонально при оцінці майна в Україні за основу брати одиницю площі майна. Надалі пооб'єктна оцінка повинна коректуватися відповідно до встановлених тарифів і територіальних коефіцієнтів (логічно прийняти коефіцієнт, який дозволив би враховувати, як давно створено (відремонтовано) об'єкт, його вік, місце розташування і технічний стан).

Слід зазначити, що повного обліку власності в загальнодержавному масштабі не ведеться. Тому з метою забезпечення уніфікованої реєстрації об'єктів власності в масштабі всієї України, очевидно, необхідно вести національний реєстр об'єктів усіх видів власності.

Непрямі податки посідають істотне місце в загальному впливі на платника. Незважаючи на велику прихованість застосування вони, на наш погляд, "ближче" знаходяться до носія податку, оскільки, реалізуючи соціальну спрямованість вони виступають одним із чинників, що стримують чи провокують споживання. Якщо в основі прямих податків лежить процес придбання й акумуляції матеріальних благ (вони сформовані як елемент ціни виробника), то в основі непрямого оподаткування знаходяться переважно потреби бюджетів, реалізація регулятивних функцій. Тому вони трохи відірвані від виробництва, орієнтовані на споживання. Іншими словами, специфіка непрямих податків полягає в застосуванні їх під час реалізації з орієнтацією на кінцевого споживача.

Нам вбачається, що можна спробувати сформувати законодавчий акт і по податку на додану вартість і по акцизному зборі в такий спосіб. Не порушуючи принципової логіки побудови законодавчих актів, слід у них виділити три розділи. У першому належить зосередити норми, загальні для податкових режимів і юридичних, і фізичних осіб (родове поняття платника податку, об'єкт оподаткування, суб'єкт оподаткування і т.д.), тобто має бути сформована як би Загальна частина законодавчого акта. Другий розділ повинен зосередити всі норми, що деталізують податковий режим по податку на додану вартість чи акцизному зборі саме юридичних осіб. Третій охопить специфічні норми, які регулюють сплату податків фізичними особами. Таким чином, другий і третій розділи складуть як би Особливу частину по подат