Реферат: Програма вступного випробування з української мови

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ


«ЗАТВЕРДЖУЮ»

РЕКТОР _______________В.Д.БУДАК

“ 22 ” ЛЮТОГО 2012 Р.


ПРОГРАМА

ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ


НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 06.020303. ФІЛОЛОГІЯ*.

УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА


ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ «БАКАЛАВР»

(НА ОСНОВІ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ

^ «МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ»)


МИКОЛАЇВ 2012


Розробник програми: канд. філол. наук, доцент Корнієнко І.А.


Затверджено на засіданні кафедри української мови та літератури

Протокол № 5 від 08 листопада 2011 року


Затверджено на засіданні вченої ради факультету філології та журналістики Протокол № 4 від 16 листопада 2011 року


^ 1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Вступне випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.010100 ПМСО «УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА» має форму індивідуальної співбесіди членів атестаційної комісії з фаху зі вступником. Вступникові пропонується 1 теоретичне питання з української мови.

Програма складена на основі шкільних програм з української мови, програми зовнішнього незалежного оцінювання з української мови, навчальної програми з української мови, яка входить до циклу основних дисциплін за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Матеріал програми з української мови розподілено за розділами: „Фонетика і фонологія”, „Графіка”, „Орфографія”, „Лексикологія”, „Фразеологія”, „Словотвір і морфеміка”, „Морфологія”, „Синтаксис”, „Стилістика”.

Основним завданням співбесіди є з’ясувати рівень знань та вмінь вступника з української мови, за яким абітурієнт повинен

знати:

основні поняття, пов’язані із сучасною українською мовою та її фонетикою, фонологією, графікою, орфографією, орфоепією, лексикологією, фразеологією, лексикографією, морфемікою, словотвором, морфологією та синтаксисом.

уміти :

з’ясовувати такі ознаки мови, як загальнонаціональний характер, наявність обов’язкових для дотримання норм різного типу, виключно важливе значення для функціонування й розвитку освіти, науки, літератури і мистецтва, засобів масової комунікації, для державного управління;

обґрунтовувати проголошення української мови як державної як необхідну засаду розширення її комунікативних і державотворчих функцій;

з’ясовувати артикуляційно-акустичну та функціональну природи голосних і приголосних звуків; природу історичних чергувань;

з’ясовувати загальну природу й конкретні вияви акомодаційних, асимілятивних і дисимілятивних звукових змін;

діагностувати фонетичні помилки в усному мовленні;

формулювати відповідні правила правопису й обґрунтовувати їх за допомогою орфографічних словників та інших довідкових джерел;

з’ясовувати поняття “слово” і роль слова як засобу називання (позначення) конкретних предметів, абстрактних понять, дій, ознак тощо; різні вияви відношень і зв’язків між словами;

з’ясовувати механізми формування багатозначності слів, порівнювати власне мовну (значеннєву) і художньо-зображальну (образну) природу метафори, метонімії, синекдохи;

з’ясовувати лінгвістичну природу лексичної синонімії, принципи організації синонімічного ряду;

розкривати лінгвістичну суть і можливі сфери функціонування антонімів;

пояснювати лінгвістичну природу омонімів, омографів й омофонів і відмінності між омонімічними та багатозначними словами;

розрізняти й характеризувати слова за ознаками активного й пасивного;

розрізняти й кваліфікувати історизми (застарілі слова, що називають не властиві сучасності реалії та абстрактні поняття) й архаїзми (не властиві сучасній українській літературній мові фонетичні і граматичні форми слів);

з’ясовувати номінативну сутність неологізмів та оказіоналізмів;

аналізувати функціональне співвідношення між літературно-нормативною лексикою і словами-діалектизмами (семантичними, лексичними, етнографічними);

аналізувати значеннєву й формально-граматичну специфіку слів іншомовного походження;

з’ясовувати лінгвістичну природу фразеологізмів (фразеологічних зрощень, фразеологічних єдностей, фразеологічних сполук);

ідентифікувати й кваліфікувати з функціонального погляду всі різновиди морфем (кореневі, префіксальні, суфіксальні, інтерфікси, флексії);

ідентифікувати й визначати лінгвістичну сутність властивих українській мові способів словотворення;

з’ясовувати складну частиномовну природу іменника; визначати його загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням; правильно відмінювати іменники;

аналізувати лінгвістичну природу прикметника, визначати його загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; розрізняти основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювати прикметники;

обґрунтовувати виділення в системі повнозначних частин мови числівника як окремого лексико-граматичного класу слів з властивою йому специфікою реалізації морфологічних категорій роду, числа й відмінка; розпізнавати розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; визначати сполучуваність числівників з іменниками;

з’ясовувати частиномовну природу займенника, визначати його загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; характеризувати поділ займенників за граматичними ознаками на іменникові, прикметникові, числівникові, прислівникові;

аналізувати й обґрунтовувати лінгвістичну сутність дієслова як найважливішої самостійної частини мови; розпізнавати особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни;

з’ясовувати принципи й конкретні засоби творення дієслів одного виду від дієслів іншого виду;

з’ясовувати лінгвістичну специфіку дієслівної граматичної категорії часу; аналізувати категоріальне значення форм теперішнього, майбутнього, минулого часів;

з’ясовувати лінгвістичну природу морфологічної категорії способу дієслова; характеризувати значення і творення дійсного, умовного й наказового способів;

з’ясовувати лінгвістичну специфіку лексико-граматичної категорії перехідності (неперехідності); пояснювати зміст поняття „перехідність” дієслова;

розпізнавати дієприкметники та дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання;

з’ясовувати частиномовну природу прислівника, визначати його загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників;

з’ясовувати функціональне призначення прийменників і сполучників як важливих засобів вираження формальних і значеннєвих зв’язків між словами у реченні й між частинами складного речення; функціональне призначення часток;

розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні;

з’ясовувати предмет синтаксису української мови; синтаксичну специфіку словосполучення, різновиди підрядних синтаксичних зв’язків;

з’ясовувати й обґрунтовувати ознаки речення як базової одиниці синтаксичного рівня мови; аналізувати синтаксичну природу простого двоскладного речення;

визначати предикативну основу, засоби вираження підмета і присудка, другорядні члени речення; виявляти наукову обізнаність з проблемою односкладного речення, практично визначати тип односкладного речення;

використовувати різні типи односкладних конструкцій в усному і писемному мовленні; практично розрізняти і теоретично обґрунтувати різницю між повними і неповними реченнями, односкладними і двоскладними;

теоретично обґрунтовувати поняття “однорідність / неоднорідність”,“відокремлення”, “вставність”, “вставленість”, “звертання” та аналізувати речення ускладненого типу;

теоретично інтерпретувати поняття складного речення та практично визначати його ознаки, засоби вираження семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами й типи синтаксичних зв’язків, чітко розмежовувати сурядний і підрядний типи зв’язку та сполучні засоби, що їх представляють;

класифікувати складносурядні речення за сполучними засобами, характером семантико-синтаксичних відношень, порядком предикативних частин тощо;

теоретично обґрунтовувати особливості граматичної будови складнопідрядних речень та практично визначати типи підрядних речень за основними показниками їх розмежування; розрізняти сполучники, сполучні та співвідносні слова, характеризувати смислові відношення, які вони виражають, та робити синонімічні заміни;

тлумачити безсполучникові складні речення з однотипними і різнотипними частинами, особливості їх інтонаційної організації та вживання розділових знаків;

чітко визначати складні синтаксичні конструкції з різними типами зв’язків, правильно їх кваліфікувати, пояснювати вживання розділових знаків;

визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалогом;

розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них; користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування.

2.^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Українська мова – національна мова українського народу. Поняття про діалектну базу сучасної української літературної мови. Поняття державної мови. Закон про мови в Україні. Поняття про літературну мову. Сучасна українська літературна мова як унормована, відшліфована форма загальнонародної мови. Писемна й усна форми української літературної мови. Функціональні стилі української літературної мови.

^ Фонетика і фонологія. Фонетичний і фонологічний аспекти вивчення звукового складу української мови. Предмет і завдання фонетики, що вивчає артикуляційні та акустичні характеристики звуків, особливості їх сполучуваності у потоці мовлення. Предмет і завдання фонології, що вивчає звуки мови з погляду їх функцій. Поняття фонеми. Система фонем сучасної української літературної мови. Голосні фонеми, їх класифікація. Звукова реалізація голосних фонем в українській літературній мові. Приголосні фонеми, їх класифікація. Звукова реалізація приголосних фонем. Подовження приголосних в українській мові. Фонематична та фонетична транскрипції. Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, мовленнєвий такт, фраза.

Фонетичні процеси, зумовлені сполучуваністю звукових одиниць у мовленнєвому потоці. Зміни приголосних у мовленнєвому потоці. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних. Різновиди дисиміляції. Спрощення в групах приголосних.

Чергування фонем. Найдавніші чергування голосних. Фонетичні (живі) та історичні чергування. Чергування голосних. Чергування приголосних. Чергування в групах приголосних.


Орфоепія. Орфоепічні норми української літературної мови. Орфоепія і культура усного мовлення. Вимова голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях. Вимова приголосних у різних позиціях і вимова сполучень кількох приголосних. Вимова слів іншомовного походження. Евфонічні чергування голосних і приголосних.

Наголос в українській мові. Норми українського наголосу. Склад, його фонетична будова. Складоподіл. Основні закономірності складоподілу в українській мові. Типи складів. Інтонація. Паузи.


Графіка як розділ науки про мову. Український алфавіт та інші знаки, що використовуються в українському письмі. Співвідношення між буквами українського алфавіту і фонемами. Букви для позначення голосних і приголосних фонем. З історії письма.


Орфографія. Предмет і завдання орфографії. Принципи української орфографії: фонетичний, фонематичний морфологічний, історичний, семантико-диференційний. Поняття орфограми. Різновиди орфограм. Вживання великої букви. Правопис прізвищ і власних назв. Правопис слів іншомовного походження. Правила переносу слів із рядка в рядок, технічні правила переносу.
Лексикологія. Предмет і завдання лексикології української літературної мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Лексичне значення слово. Знакова природа слова. Типи лексичних значень слів. Основні типи переносних значень слів: метафора, метонімія, синекдоха. Полісемія як лексико-семантичне явище. Омонімія. Розмежування омонімії та полісемії. Синонімія. Функції синонімів. Джерела синонімії. Антонімія. Антоніми. Функції антонімів. Паронімія.
Характеристика лексики української мови за походженням. Основні історичні яруси слів у лексичному складі сучасної української мови. Лексичне запозичення зі слов’янських мов. Старослов’янізми у складі лексики. Запозичення з неслов’янських мов.

Лексика української мови з погляду сфер вживання. Загальновживана і спеціальна лексика. Діалектна лексика. Термінологічна і професійна лексика. Жаргонна і арготична лексика.

Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання. Активна лексика. Пасивна лексика. Застаріла лексика: історизми й архаїзми. Неологізм, їх різновиди і шляхи появи в мові.

Стилістична диференціація лексики української мови. Міжстильова (нейтральна) лексика. Стилістично забарвлена лексика. Лексика усного мовлення (розмовна), її види.Лексика писемного мовлення (книжна), її види. Лексика офіційно-ділового стилю. Лексика публіцистичного стилю. Лексика наукового стилю.


^ Українська фразеологія. Українська фразеологія, предмет фразеології. Основні типологічні ознаки фразеологізмів. Класифікація фразеологічних одиниць. Джерела формування фразеологізмів.


Морфеміка як тип мовної одиниці. Морфемний склад слова. Поняття про морфему. Типи морфем в українській мові. Основа слова і закінчення.


Словотвір як учення про мотивацію і творення похідних слів. Способи словотвору в сучасній українській мові.


Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові. Повнозначні та службові частини мови.


Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників: іменники - власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні та збірні іменники, іменники з речовим значенням.

Граматичні категорії іменника. Категорія роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження. Формально-граматичні та значеннєві принципи розподілу іменників за родами. Іменники спільного та подвійного роду.

Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Іменники, що мають форму тільки однини або форму тільки множини. Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Кличний відмінок у парадигмі іменника. Основні значення відмінків.

Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.


Прикметник. Поняття про прикметник як частину мови. Специфіка граматичних категорій прикметника. Лексико-граматичні розряди прикметників: якісні, відносні, присвійні. Перехід відносних у якісні, присвійних - у відносні та якісні. Короткі та повні прикметника. Стягнені та нестягнені форми повних прикметників. Ступені порівняння як форми якісних прикметників.

Особливості відмінювання та правопису прикметників. Творення та значення вищого та найвищого ступенів порівняння. Аналітичні форми ступенів порівняння.

Відмінювання прикметників твердої та м'якої групи. Проблема кількості відмінюваних грамем прикметника. Словотвір прикметників якісних, відносних, присвійних. Творення прикметників від географічних назв. Прикметники, утворені складанням основ, їх правопис.


Числівник. Функціональні розряди числівників: власне-якісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні. Особливості їх вживання. Питання про порядкові числівники. Структурні типи числівників: прості, складні та складені. Відмінювання різних розрядів числівників. Синтаксичні функції числівників.


Займенник. Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови - іменниками, прикметниками, числівниками.

Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Словозміна іправопис займенників.


Дієслово. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській мові. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Поділ дієслів на дієвідміни.

Категорія виду дієслова. Протиставлення форм доконаного та недоконаного виду у видовій парі. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду.

Категорія особи дієслова та числа. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова. Категорія часу та роду дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення. Пряме та переносне вживання часових форм дієслова. Категорія способу дієслова. Дійсний, умовний та наказовий способи, їх творення та значення.

Ктегорія перехідності-неперехідності дієслова. Перехідні дієслова та засоби їх вираження. Неперехідні дієслова та засоби їх вираження. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю-неперехідністю. Дієслова активного стану, їх засоби вираження. Дієслова пасивного та зворотно-середнього стану.


Дієприкметник як форма дієслова та прикметникові характеристики дієприкметника. Граматичні категорії дієприкметника.

Творення дієприкметників. Активні дієприкметники теперішнього часу, їх значення та вживання. Пасивні дієприкметники минулого часу обох видів. Перехід дієприкметників у іменники та прикметники. Дієслівні форми на -но, -то.


Дієприслівник як форма дієслова. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Значення дієприслівників доконаного та недоконаного видів. Творення та синтаксична роль дієприслівників.


Прислівник. Значення прислівників як слів, що виражають статичну ознаку іншої ознаки. Морфологічні ознаки, синтаксична роль прислівників. Групи прислівників за означенням. Ступені порівняння означальних прислівників.

Творення прислівників (від прикметників, іменників, числівників, займенників, дієслів).


Прийменники як службові слова, що виражають відношення (просторові, часові та інші) між повнозначними словами. Морфологічний склад прийменників. Перехід самостійних слів і словосполучень у прийменники. Вживання прийменників з певними відмінками іменників і субстантивованих слів.


Сполучники як службові слова, що виражають зв'язок між словами в реченні, між частинами речень. Синтаксичні функції сполучників. Морфологічний склад сполучників. Сполучники сурядності і підрядності, їх групи. Сполучні слова їх відмінність від сполучників.


Частки як службові слова, що вносять певні відтінки у значення слів чи рівень. Групи часток за значенням. Функції часток. Частки словотворчі і формотворчі. Правопис часток в українській мові.

Вигуки як слова, що виражають емоції та волевиявлення, їх роль у реченні. Групи вигуків за значенням, їх уживання. Перехід у вигуки повнозначних слів. Звуконаслідувальні слова.


^ Предмет синтаксису як структурного граматичного рівня мови. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки у словосполученні і реченні та засоби їх вираження. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень. Граматичні зв'язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв'язку, синтаксичні відношення.


Речення як основна синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Типи речень за метою висловлювання та експресією. Стверджувальні і заперечні речення. Просте речення як тип синтаксичної конструкції. Просте двоскладне речення. Головні члени двоскладного речення. Підмет, його типи й засоби вираження. Присудок та його типи. Структурно-семантичні характеристики присудка, засоби його вираження. Характер зв'язку між підметом і присудком у реченні.

Непоширені та поширені речення. Другорядні члени речення. Сучасні підходи до класифікації другорядних членів речення. Типи і засоби вираження другорядних членів речення. Додаток, прямий і непрямий, засоби вираження. Означення. Узгодження та неузгодження. Прикладка як різновид означення. Обставини. Семантико-синтаксичні різновиди обставин та їх роль у організації двоскладного речення. Структура речення і розділові знаки.

^ Односкладне речення. Поняття про односкладне речення. Особливості семантичної структури односкладних речень. Поширені та непоширені односкладні речення, повні та неповні. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Повні та неповні речення. Типи неповних речень. Нечленовані речення.

^ Особливості простого ускладненого речення. Речення з однорідними членами. Особливості однорідних членів речення. Смислові відношення між однорідними членами та засоби їх вираження. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. однорідні й неоднорідні означення. Координація присудка з однорідними підметами в числі і роді.

Поняття про відокремлення. Речення з відокремленими другорядними членами. Відокремлені означення, прикладки, обставини та додатки. Уточнювальні члени речення.

Речення зі вставними і вставленими компонентами. Вставні слова, словосполучення та речення як засоби вираження суб’єктивної модальності. Класифікації вставних одиниць. Вставлені компоненти як виразники об’єктивної модальності. Речення зі звертаннями.

Система розділових знаків у простому ускладненому реченні.


^ Складне речення як синтаксична конструкція. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична та семантико-синтаксична структура складного речення. Комунікативна організація складного речення. Поділ складних речень за основними засобами зв'язку на сполучникові та безсполучникові.

^ Складносурядне речення в системі складного речення. Засоби вираження синтаксичних зв'язків і змістових відношень між частинами складносурядного речення. Структурно-семантичні типи складносурядних речень, виділювані на основі єдності характеру синтаксичних зв'язків і семантичних відношень між компонентами. Речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими та градаційними сполучниками. Складносурядні речення відкритої та закритої структур. Складносурядні багатокомпонентні конструкції.

^ Складнопідрядне речення як тип синтаксичної конструкції. Складнопідрядне елементарне речення. Структурні особливості складнопідрядних речень. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Вказівні слова як факультативні та обов'язкові компоненти в головній частині. Принципи класифікації складнопідрядних речень.

Складнопідрядні елементарні речення нерозчленованої структури. Характеристика складнопідряднх речень у зв'язку з функцією підрядної частини. Семантико-структурні типи складнопідрядних речень нерозчленованої структури. Складнопідрядні елементарні речення розчленованої структури. Різновиди складнопідрядних речень із підрядними обставинними. Складнопідрядне речення з підрядним супровідним. Складнопідрядні речення з пояснювальними відношеннями між предикативними частинами.

Складнопідрядне багатокомпонентне речення. Речення з кількома підрядними частинами, різновиди зв'язку підрядних частин у їх межах. Складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю, послідовною підрядністю та однорідною супідрядністю. Поняття про контаміновані складнопідрядні багатокомпонентні речення.

^ Складне безсполучникове речення. Проблема статусу складних безсполучникових речень. Складні безсполучникові елементарні речення з однорідними та неоднорідними частинами та їх основні різновиди. Складні безсполучникові багатокомпонентні речення та їх типи.

^ Складне речення з різними видами сполучникового зв’язку. Складні речення із сурядністю і підрядністю та їх різновиди.

Складне сполучниково-безсполучникове речення. Конструкції з сурядністю і безсполучниковістю; з підрядністю і безсполучниковістю; з сурядністю, підрядністю і безсполучниковістю.

Період як своєрідна синтаксична структура. Структурно-семантичні особливості періоду. Семантико-синтаксичні відношення між частинами періоду.

^ Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця і компонент тексту. Засоби зв’язку його компонентів. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту. Текст як об'єкт синтаксично-комунікативного аналізу. Діалогічне мовлення.

^ Конструкції з чужим мовленням. Засоби передачі чужого мовлення, співвідношення форм прямої та непрямої мови.

Основи української пунктуації. Система розділових знаків. Структура речення та пунктуація. Інтонація речення та пунктуація.



^ Питальник до співбесіди


1. Безсполучникові складні речення. Структурно-семантичні типи безсполучникових складних речень, їх характеристика.

2. Вигук, його роль у реченні. Групи вигуків за значенням, їх уживання.

3. Відокремлені другорядні члени речення. Основні умови відокремлення. Типи відокремлених членів речення, їх характеристика.

4. Вставні та вставлені слова, словосполучення і речення, їх характеристика.

5. Двоскладне просте речення. Підмет і присудок, їх типи та способи вираження.

6. Дієприкметник як дієслівна форма. Активні та пасивні дієприкметники, їх утворення та вживання. Дієслівні форми на -но, -то.

7. Дієприслівник як дієслівна форма. Дієприслівники доконаного та недоконаного виду, їх утворення і синтаксична роль.

8. Дієслівні категорії часу і способу. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в дієсловах.

9. Дієслово. Його семантичні, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Основні форми дієслів. Дві основи дієслова, їх роль у творенні дієслівних форм. Категорія виду.

10. Другорядні члени речення, їх функції в поширенні двоскладного речення. Означення, додаток, обставини, способи їх вираження.

11. Займенник, його граматичні ознаки, розряди за значенням, особливості відмінювання.

12. Зміни звукового складу слів у мовному потоці.

13. Іменник, його морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні та граматичні категорії іменника.

14. Лексика сучасної української літературної мови з погляду вживання. Активна та пасивна лексика.

15. Лексика сучасної української мови з погляду її походження.

16. Неповні речення. Нечленовані речення.

17. Односкладні речення. Характер головного члена в них. Структурно-семантичні типи односкладних речень.

18. Орфографія. Принципи української орфографії.

19. Орфоепія. Сучасні орфоепічні норми, причини відхилень від них. Норми українського наголосу.

20. Писемна й усна форми сучасної української літературної мови. Функціональні стилі української літературної мови.

21. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова. Основні типи морфем та їх класифікація.

22. Поняття фразеологічної одиниці. Типи фразеологізмів у сучасній українській мові. Вияв в українських ідіомах національної специфіки мови.

23. Прикметник, його морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-семантичні групи прикметників, їх характеристика.

24. Прислівник. Морфологічні ознаки та синтаксична роль. Групи за значенням.

25. Просте ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень. Однорідні члени речення. Однорідні й неоднорідні означення. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами.

26. Пряма, непряма і невласне-пряма мова. Співвідношення форм прямої мови з непрямою. Невласне-пряма мова, її структурні особливості й стилістичне використання.

27. Речення як основна синтаксична одиниця мови, його ознаки. Типи простих речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення.

28. Синоніми, омоніми, пароніми, антоніми, їх типи та стилістичне використання.

29. Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби поєднання частин складного речення. Типи складних речень.

30. Складносурядні речення, їх структурно-семантичні типи.

31. Складнопідрядні речення їх типи та характеристика.

32. Слово як основна одиниця лексичної системи української мови. Типи лексичних значень слів в українській мові. Явище полісемії та моносемії. Пряме та переносне значення слів. Основні типи переносних значень слів.

33. Словосполучення як одиниця синтаксису. Типи словосполучень, їх характеристика.

34. Словотвір як учення про творення слів і загальні принципи їх мотивації. Способи словотвору.

35. Статус службових частини мови. Прийменник.

36. Сполучники, їх функції, розмежування сполучників і сполучних слів.

37. Ступені порівняння прикметників та прислівників. Способи їх творення.

38. Українська лексикографія як теорія і практика укладання словників. Типи словників, їх характеристика. Історія української лексикографії.

39. Українська літературна мова як унормована, відшліфована форма загальнонародної мови української нації. Роль І.П.Котляревського та Т.Г. Шевченка в історії української літературної мови.

40. Українська мова і діалекти на різних етапах суспільно-історичного розвитку. Діалектне членування сучасної української мови. Питання про діалектну базу сучасної української літературної мови.

41. Фонетика і фонологія української мови. Поняття фонеми.

42. Частки. Частки словотворчі і формотворчі. Правопис часток.

43. Чергування в системі приголосних фонем української мови.

44. Чергування голосних фонем в сучасній українській літературній мові.

45. Числівник, його морфологічні ознаки й синтаксичні функції. Семантичні та структурні розряди числівників. Особливості відмінювання.


^ 3.КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ


Максимальна кількість балів, що їх може набрати вступник, становить 200 балів.


Запитання (завдання)

Максимальна кількість балів

Запитання з української мови

200

Всього

200


«Відмінно» - (180-200 б.)

Вступник виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.

«Дуже добре» - (170-179 б.)

Вступник вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.

«Добре» - (150-169 б.)

Вступник вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.

«Задовільно» - (140-149б)

Вступник відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.

«Достатньо» - (124-139 б.)

Вступник володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.

«Незадовільно» - (100-123 б.)

Вступник володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.

4.^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


Базова

Безпояско О.Х., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: Навч. посібник. – К.: ВЦ „Академія”, 2006. – 368 с.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Рад. школа, 1982. – 208 с.

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лек­сикографія. Словотвір. – К.: Вища школа, 1986. – 334 с.

Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1976. – 375 с.

Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К.: Академвидав, 2004. – 336 с.

Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія: Навчальний посібник (текст лекцій) – Дніпропетровськ, ДДУ, 1998. – 189 с.

Дудик П.С., Литовченко В.М. Сучасна українська мова: Завдання і вправи: Навч.посіб. – К.: ВЦ „Академія”, 2007. – 264 с.

Дудик П.С., Єрмакова С.Д., Литовченко В.М. Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ для лабораторних робіт. – К.: Вища школа, 1987. – 167 с.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1972. – 401 с.

Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка, 1984. – 255 с.

Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2008. – 414 с.

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. – У 2 ч. – К.: КУ, 1961. – 172 с.

Лінгвістичний аналіз: Практикум. Навчальний посібник / За ред. Г.Р.Передрій. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – 256 с.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1983. – 264 с.

Матвіяс І.Г. Курс сучасної української мови: Морфологія. – К.: Рад. школа, 1962. – 164 с.

Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 239 с.

Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ: Навч. посібник. / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – К.: Вища школа, 1995. – 284 с.

Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ: Навч. посібник. / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – 2-ге вид., переробл. і допов.– К.: Вища шк., 2003. – 287 с.

Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К. Білодіда. Вступ. Фонетика. – К.: Наукова думка,1969. – 583с.; Морфологія. – К., 1969. – 583с.; Синтаксис. – К., 1972. – 515с.; Стилістика. – К., 1973. – 588с.; Лексика і фразеологія. – К., 1973. – 440 с.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища школа, 1993. – 366с.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 414 с.

Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін. – К., 2001. – 312 с.

Тимченко М.П., Спанатій Л.С. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка й орфографія: Навчальний посібник. – Миколаїв: МДУ, 2004. – 112 с.

Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, о