Реферат: Програма фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю 02030304 «Переклад»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський національний технічний університет






ЗАТВЕРДЖУЮ:

Голова приймальної комісії ХНТУ

Ю.М.Бардачов

„02” квітня 2012 р.



ПРОГРАМА

фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю

7.02030304 «Переклад»


Програму:


Схвалено методичною радою факультету

міжнародних економічних відносин


Розглянуто на засіданні кафедри

теорії та практики перекладу


^ ХЕРСОН – 2012

ЗАТВЕРДЖЕНО

на раді факультету

міжнародних економічних відносин


РОБОЧА ГРУПА


ДЛЯ УКЛАДАННЯ ПРОГРАМИ ФАХОВОГО ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ НАВЧАННЯ ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ РІВНЕМ СПЕЦІАЛІСТ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 7.02030304 «ПЕРЕКЛАД»


Возненко Н.В. – к. філол. н., доцент, зав. кафедри теорії та практики перекладу

Свиридов О.Ф. – к. філол. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу

Подвойська О.В. – к. філол. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу

Радецька С.В. – к. пед. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу



^ 1. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Загальні положення.

Перелік питань.

Список рекомендованої літератури.

Критерії оцінювання.


^ 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст полягає у визначенні якості підготовки студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за спеціальністю 6.020303 – «Філологія».

Завдання вступного випробування передбачають перевірку знань студента з практичних та теоретичних дисциплін основної іноземної мови, знань з другої іноземної мови, а також з теорії та практики перекладу.

Під час відповіді студент повинен продемонструвати:

- теоретичні знання з історії, лексикології та стилістики основної іноземної мови і перекладознавства;

- високий рівень володіння першою іноземною мовою;

- достатній рівень володіння другою іноземною мовою;

- вміння письмово перекладати письмові тексти з двох іноземних мов (англ., нім.) на українську і надавати перекладознавчий коментар;

- вміння робити компаративний аналіз текстів оригіналу та перекладу.

Конкретні напрямки та сфери знань і вмінь бакалавра, що перевіряються, відповідають нормативам «Освітньо-професійної програми» та «Освітньо-кваліфікаційної характеристики» бакалавра з філології за професійним спрямуванням 6.020303 - "Переклад".


^ 3. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

З дисципліни мовознавчого циклу, а саме: «Історія основної іноземної мови»: головні фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні тенденції на різних етапах розвитку основної іноземної мови (від стародавнього періоду до новітнього); «Порівняльна лексикологія основної іноземної та української мов»: шляхи розвитку словникового складу в основній іноземній та рідній мовах, моделі словотвору, запозичення в основній іноземній та рідній мовах, система частин мови в основній іноземній та рідній мовах, види смислового зв'язку між реченнями в основній іноземній та рідній мовах, види лексикографічних посібників; «Порівняльна стилістика основної іноземної та української мов»: функціональні стилі основної іноземної та рідної мов, стилістичні фігури та прийоми в основній іноземній та рідній мовах.

З дисциплін перекладознавчого циклу, а саме: «Вступ до перекладознавства», «Теорія та практика перекладу», «Теорія та практика усного та письмового перекладу з основної іноземної мови», «Переклад ділового мовлення», «Переклад науково-технічних текстів» та ін.: предмет дослідження та завдання теорії перекладу, місце теорії перекладу серед інших гуманітарних дисциплін, сучасні теорії перекладу, проблеми перекладності, головні типи перекладу, класифікація засобів адекватного перекладу, лексичні і граматичні проблеми перекладу, перекладацькі трансформації.


^ 4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З дисципліни «Історія основної іноземної мови (англ.)»

1. Брунер К. История английского языка: в двух томах. – Изд.2-е / Перевод с англ. / Под ред. и с предисл. Б.А.Ильина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. –720с.

2. Верба Л.Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 304 с.

3. История английского языка: Учебник /Т.А.Расторгуева. – 2-е изд., стер. – М. ООО „Издательство Астрель”: ООО „Издательство АСТ”, 2003. – 345 с.

4. Иванова И., Беляева Т., Чахоян П. Практикум по истории английского языка. - Санкт-Петербург: Издательство «Лань», 2000.

5. Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – „Радянська школа”, 1953.

З дисципліни «Історія основної іноземної мови (нім.)»

Бублик В.Н. Історія німецької мови. – К.: Вища школа, 1983.

Жлуктечко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. – К., 1986.

Левицкий В.В. Введение в германскую филологию. Сборник задач. – К., 1983.

Левицький В.В., Кійко С.В. Практикум до курсу «Вступ до германського мовознавства». – Вінниця, 2003.

Левицкий В.В. Германские языки и древние германцы. – Черновцы, 2004.

Левицкий В.В. Історія німецької мови. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова книга, 2007.

Таранець В.Г. Походження поняття числа і його мовної реалізації (до витоків індоєвропейської прамови). – Одеса, 1999.

Чемоданов Н.С. Хрестоматия по истории немецкого языка. – М., 1978.

Moskalskaja O.I. Deutsche Sprachgeschichte. – M., 1977.

З дисципліни «Порівняльна лексикологія англійської та української мов»

Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1981.

Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. – Запоріжжя, 1998.

Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. - Харків, 1993.

Раєвська Н.М. Лексикологія англійської мови. – Київ, 1994.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка, - К., 1993.

Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. - К., 1973.

З дисципліни «Порівняльна лексикологія німецької та української мов»

Левковская К.А. Лексикология немецкого языка. М., 1959.

Lewkowskaja X.A. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – M., 1968.

Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. – St-P., 1970.

Oguy O.D. Lexikologie der gegenwärtigen deutschen Sprache. – Winniza: Nova kniga, 2003.

Oguy O.D. Lexikologie der gegenwärtigen deutschen Sprache: Sprachpraktikum. – Czerniwzi: Ruta, 2003.

Stepanova M.D., Černyševa I.I. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – M., 1986.

Schippan Th. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig, 1984.

Lutzeier P.R. Lexikologie. Einführung. – Tübingen, 1995.

З дисципліни «Порівняльна стилістика англійської та української мов»

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1981.

2. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. – М.: Русский язык, 1976.

3. Винокур Т.Г. Закономерности стилистическоо использования языковых единиц. – М.: Наука, 1980.

4. Григорьев В.П. Поэтика слова. – М.: Наука, 1979.

5. Дубенко О.Ю. Англо-американські прислів’я та приказки. – Вінниця, 2004.

6. Жеребков В.А. Стилистическая грамматика немецкого языка. – М.: Высшая школа, 1988. – 222 с.

7. Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста.

8. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. – Запоріжжя, 1998.

9. Кулик Б.М., Шовторюх М.А. Курс сучасної української літературної мови. Т. 1 “Радянська школа”. - К., 1991.

10. Курс сучасної української літературної мови. Т.II Синтаксис / За ред. акад. Л.А. Булаховського. - К., 1951.

11. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. – Л.: Просвещение, 1979.

12. Кухаренко В.А. Практикум по интерпретации текста. – М.: Просвещение, 1987.

13. Пелевина Н.Ф. Стилистический анализ художественного текста. – Л.: Просвещение, 1980.

14. Пономарів О.В. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.

15. Скребнев Ю.М., Кузнец М.Д. Стилистика английского языка. – Л.: Просвещение, 1960.

16. Скребнев Ю.М. Очерк теории стилистики. – Горький: ГГПИИЯ им.

Н.А. Добролюбова, 1975.

17. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К., 1973.

З дисципліни «Порівняльна стилістика німецької та української мов»

Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. – М.: Высшая школа, 1984.

Тимченко Є.П. Дієслівні фразеологізми лексико-семантичного поля „обман” у сучасній німецькій та українській мовах // Мова і культура. Вип. 5. – Т. 3/2. – К.: Вид. дім. Дмитра Бураго, 2002.

Тимченко Є.П. Порівняльна стилістика німецької та української мов. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2006.

Шадрин Н.Л. Перевод фразеологических единиц и сопоставительная стилистика. – 58. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1991.

Braun P. Tendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. – Stuttgart, 1993. – 3. Aufl.

Elsen H. Neologismen in der Jugendsprache // Muttersprache, 2002. – H.2.

Erben J. Einführung in die deutsche Wortbildungslehre. - Berlin: Erich Schmidt Vlg. 2. Aufl. 1983.

Gläser R. A Plea for Phraseo-Stylistics // Linguistics across Historical and Geographical Bounderies. Vol. 1. – Berlin – New York – Amsterdam, 1986.

Henne H. Jugend und ihre Sprache. Darstellung. Materialien. Kritik. – Berlin – New York, 1986.

Faulseit D., Kühn G. Stilistische Mittel und Möglichkeiten der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1975. Fleischer W., Michel G., Starke G. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. – 2.A. – Frankfurt/Main: Peter Lang. 1996. Spillner B. Linguistische und literaturwissenschaftliche Stilforschung, Rhetorik, Textlinguistik. – Stuttgart, 1974.

Spitzer L. Die Wortbildung als stilistisches Mittel. – Halle, 2010.

З дисципліни «Теорія та практика перекладу»

1. Аполлова М. Specific English. Грамматические трудности перевода. – М.:

Международные отношения, 1995.

2. Зорівчак Р. Реалія i переклад. – Львів: ЛДУ, 1989.

3. Карабан В.І. Переклад англійської наукової та технічної літератури. – Вінниця:

Нова книга, 2001.

4. Карабан В.І. Теорія та практика перекладу з української мови на англійську. – Вінниця:

Нова книга, 2003.

5. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. (Очерк лингвистического учения о переводе). - М., 2002.

6. Коптілов В. Теорія i практика перекладу: Навч. посібник. – К.: Перун, 2003.

7. Корунець І.В. Теорія и практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2000.

8. Ланчиков В., Чужакин А. Трудности перевода в примерах: Практическое пособие

для студентов ІІІ-ІV курсов. - Издание 6. - Москва: “Валент”, 2001. – 60 с.

9. Черноватий Л.М., Карабан В.І. Переклад англомовної технічної літературі.

(англ. мовою) Вінниця: Нова книга, 2006.

10. Радчук В. Функції перекладу // Актуальні проблеми перекладознавства в контексті міжкультурної комунікації. Сучасні технології навчання іноземних мов: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 30-31 березня 2006 р. – Луганськ: „Шико”, 2006. - С. 111-132.

11. Ребрій О.В. Перекладацький скоропис. Вінниця, 2002.

12. Вardi, M English for Legal Purposes. Bucharest: Cavallioti, 2001.

13. Brieger.N and J. Comfort (1987) Technical Contacts. New York. Prentice Hall.

14. Kitto M. and R.West (1984) Engineering information. - London, 2004.

15. Powell.R Law Today. Harlow: Longman, 1993.

16. Riley. A. English for Law. London and Basingstone: Macmillan, 1991.


^ 5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Фахове вступне випробування проводиться в письмовій формі. Тривалість тестування 3 години (180 хвилин). Тести складаються з 10 завдань, розташованих за рівнями складності.

І рівень – 5 завдань, які становлять собою тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох наданих варіантів. Кожна правильна відповідь оцінюється в 4 бали, максимальна кількість балів за завдання І рівня – 20.

ІІ рівень – 3 завдання. Виконання кожного з завдань передбачає надання короткої відповіді. Кожна відповідь оцінюється в залежності від правильності та повноти від 1 до 10 балів, максимальна кількість балів за завдання ІІ рівня – 30.

ІІІ рівень – 2 завдання. Виконання даних завдань передбачає наявність високого рівня фахової підготовки абітурієнта, його вміння на практиці використовувати засвоєний теоретичний матеріал з низки професійно-орієнтованих дисциплін. Кожне завдання оцінюється в 25 балів, максимальна кількість балів за завдання ІІІ рівня – 50.

Сумарна максимальна кількість балів за фахове вступне випробування – 200.

Під час випробування кожний абітурієнт отримує індивідуальний варіант тестового завдання.

Результат відповіді вступника оцінюється за шкалою від 100 до 200 балів.