Реферат: Міфи давнього Єгипту

РЕФЕРАТ

на тему: „Міфидавнього Єгипту”

м. Харків

У процесіпередачі зпокоління впоколіннязнань, відомостейпро звичайній незвичайніявища формуєтьсяособлива формазакріпленняпам'яті людства— міф (від грецькогоmythos – переказ, сказання). Міфиявляють собоюскладне культурнеявище. В нихсвоєрідновідбита прадавняісторія людства,і кожне новепоколіннясучасних людейпрочитує їїв дусі засвоєних(або втрачених)культурнихтрадицій.

Міф — ця почуттєвеуявлення просвіт, коли людинане протиставляєсебе природі.У ньому завждиприсутнійузагальнюючийпочаток. Міфипояснюють появурізних природнихі культурнихособливостей, оповідаютьпро походженнякосмосу й людини, розповідаютьпро зірки йпланети, прочудесних істот— родоначальниківплемені, пронадприроднефантастичнеспорідненняміж певнимигрупами людей(родом, племенем)і тотемом, оспівуютьподвиги героїв, попереджаютьпро кінецьсвіту й катастрофи.Міфи відображуютьвсілякі стихії, властиві природі, космосу, людині.У них живутьі діють боги, одержимі людськимипристрастями, що володіютьтими ж порокамий чеснотами.Міфи складалисяв ту історичнуепоху, колизвірі представлялисярівними богам, боги — людям, а люди — звірам.У ті далекічаси люди щене відокремлювалисебе від природий не проводиличіткої відмінностіміж різнимисферами своєїдіяльності.Міфологія тогоперіоду включалавсю культурупервісноїлюдини. Лишепізніше з неївиділилисярелігія, наука, мистецтво. Вмуках пізнанняй перетворенняприроди людисамі створювалисобі богів, одночаснопокладаючисьна їхній захист, підтримку івсебачення.

Міфологічнепізнання — цепізнання езотеричне, або, іншим словом,— таємне. Вонопередавалосячерез ритуальніпосвяти особливопідготовленимособам і самопо собі, яквважалося, володіє якоюсьнадприродноюсилою.

Міфологіяй за межамипервісноголаду протягомусієї історіїлюдства булай донині залишаєтьсяістотним аспектомкультури.Міфотворчістьрозглядаєтьсяяк найважливішеявище в культурнійісторії людства.У первісномусуспільствіміфологіяявляла собоюосновний спосіброзуміння миру.Людині із самихранніх часівдоводилосяосмислюватинавколишнійсвіт. Міфологіяй виступає якнайбільш рання, первісна формадуховної культурилюдства, щовідповідаєпрадавньомуй особливопервісномусуспільству.

Міфологіязіграла значнуроль у генезисірізних ідеологічнихформ, послужившивихідним матеріаломдля розвиткуфілософії, наукових уявлень.Через казкуй героїчнийепос, що виниклив глибокихнадрах фольклору, з міфологієювиявляєтьсяпов'язаною йлітература, зокрема, оповідальна.Відповіднодрама й почастилірика спочаткусприймалиелементи міфубезпосередньочерез ритуали, народні свята, релігійнімістерії.

У сучаснійнауці пануєдумка про тіснийзв'язок міжміфологієюй релігією, якіпри цьому, залишаютьсясамостійними.Джерела релігіїй міфологіїрізні: коріннярелігії – убезсиллі людиниперед сліпимиприроднимий соціальнимистихіями; міфології– в елементарнійпотребі людськогорозуму в розумінній поясненнінавколишньоїдійсності.Виражаютьсярелігія й міфологіяу формах, обумовленихі загальнимрівнем суспільно-культурногорозвитку, іконкретно-історичнимифакторами.

Міфи – цейвитвір народноїфантазії, щонаївно пояснюєфакти реальногомиру. Вонинароджуютьсяіз природньоїдопитливостілюдства, наранніх стадіяхйого розвитку, на ґрунті трудовогодосвіду. В мірурозширенняцього досвіду, разом зі зростаннямматеріальноговиробництва, розширюєтьсяколо міфологічноїфантазії, ускладнюєтьсяїї зміст. Маючирізне коріння, міфологія йрелігія маютьзагальне –фантазію, щоперсоніфікує.Саме це, вже наранніх стадіяхрозвитку, сприяєвключеннюміфологічнихуявлень в областьрелігії.

Таким чином, міфологія тіснопов'язана зрелігією, алев той же часвона залишаєтьсясамостійною, зберігає відомунезалежністьвід релігії.

Центральнугрупу міфівстановлятьміфи про походженнясвіту, всесвіту(космогонічніміфи) і людини(антропогонічніміфи). Звичайнов космогонічніміфи вплітаютьсятеогонічнісюжети – міфипро походженнябогів і антопогонічніміфи – про походженнялюдей. У числішироко розповсюдженихміфологічнихмотивів – міфипро чудесненародження, про походженнясмерті. Порівнянопізно виниклиміфологічніуявлення прозагробний світ, про долю.

Джерелавивчення міфологіїПрадавньогоЄгипту відрізняютьсянеповнотоюй не систематичністювикладу. Характері походженнябагатьох міфівреконструюютьсяна основі пізніхтекстів. Основнимиджерелами, пояких вивчаютьміфологічніуявлення провірування, культи, обрядистародавніхєгиптян єрізноманітнірелігійнітексти: гімний молитви богам, записи поховальнихобрядів настінах гробниць.Найважливішимиє так звані«Тексти пірамід»- найдавнішітексти заклять, замовлянь імолитов, щосупроводжувализаупокійніцарські ритуали, вирізані настінах внутрішніхприміщеньпірамід фараонівV і VI династійПрадавньогоцарства (XXVI–XXIIIст. до н.е.). Дляреконструкціїнайважливішихсторін життясуспільствастародавньогоЄгипту використовуютьсяй так звані«Тексти саркофагів», що збереглисяна саркофагахепохи Середньогоцарства (XXI–XVIIIст. до н.е.), а також«Книга мертвих», яка створенавід періодуНового царствай до кінця історіїстародавньогоЄгипту. Ценайпопулярнішазбірка релігійнихтекстів і заклятьу стародавньомуЄгипті. Примірникиілюстрованої«Книги мертвих»клалися догробниць поручіз мумією померлогоі слугувалийому дороговказому потойбічномусвіті.

Єгипетськаміфологіяпочала формуватисяв VI–IV тисячоліттідо н.е., задовгодо виникненнякласовогосуспільства.У кожній області(номі) складавсясвій пантеоні культ богів.В уяві стародавніхєгиптян світбуквально кишівнайрізноманітнішимибогами та духами.Боги у виглядітварин, з головамиптахів і звірів, боги-скорпіони, змієбоги діютьу єгипетськихміфах порядз божествамив людськомувигляді. Чиммогутнішимвважався бог, тим більшеприписувалосяйому культовихтварин, у виглядіяких він мігз'являтисяперед людьми.Єгиптологиналічили встароєгипетськомупантеоні понаддві тисячібогів! Можнасміливо стверджувати, що навряд чиіснувала вкраїні якасьживність, якубодай в одномуз номів не вважалиб священною.Найпоширенішимбув культ священногобика Апіса.Апіс сприймавсяяк уособленняпродуктивноїсили природиі родючості.

Культ священнихтварин проявивсяв зооморфномузображеннібогів. Так, сонячногобога спершузображувалиу вигляді левачи сокола, богинюСохмет — у вигляділевиці, місячногобога Тота (йогоще вважалибогом мудростій письма) — у виглядіібіса, охоронцяпідземногоцарства Анубіса- у вигляді шакала, бога війниВіпуата — у виглядівовка, охоронцямиособи фараонавважали сокола, коршака, гадюкута бджолу, самогож фараона зображувалиу вигляді сфінкса.Сфінкс же —божество, щоохороняє кордонпустелі, стережеЄгипет від Сета— бога смертіі гарячогоспопеляючоговітру — представлявсяу вигляді леваз людськоюголовою. Деякізвірі і птахистали вважатисядушами богіві жили при храмах.Щоб бути визнанимвтіленнямбожества, тваринаповинна булаволодіти особливимкольором, формоюплям, рогів.Після смертітрупи священнихтварин муміфікувалисяі захоронювались.Археологамизнайдені цілікладовищабиків, кішок, крокодилів.

Згодом єгиптяниперейшли наантропоморфнуіконографіюсвоїх богів, частину якихвони напіволюднили(зображувализ тілом людиний головою твариничи птаха). Так, бог Ра мав головусокола, Сохмет– лева, Анубіс– шакала, Хатхор– корови, Хнум– барана. Іншихже (Озіріса, Птаха, Амона, Хонсу, Мін, Атума,Ізіду та ін.)піддали цілковитійантропоморфізації.

Судячи з данихархеології, в самий прадавнійперіод єгипетськоїісторії ще небуло космічнихбогів, якимприписувалиствореннясвіту. Ученівважають, щоперша версіяцього міфу(космогонічніміфи) виникланезадовго дооб'єднанняЄгипту. Вищимкультом в країнібув культ сонячногобожества. Єгипетназивали «країноюСонця», фараонів— «синами Сонця».Згідно із цієюверсією, сонценародилосявід союзу землій неба. Це уособлення, безсумнівно, більш прадавнє, ніж космогонічніідеї жерцівз великих релігійнихцентрів. Якзвичайно, відуже існуючогоміфу не відмовлялися,і образи Геба(бога землі) іНут (богинінеба), як батьківбога сонця Ра, зберігаютьсяв релігії протягомусієї прадавньоїісторії. Західі схід Сонцяв різних міфахпояснювавсяпо-різному. Уодних — небеснезведенняпредставлялосяу вигляді коровиз тілом, покритимзірками, а іноді— в образіжінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рукі ніг торкаєтьсяземлі. У такомувипадку зникненняі появу Сонцяпов'язувализ проковтуваннямсвітила і новимйого народженням(щоранку Нутнароджує насвіт сонце йщовечора ховаєйого на ніч усвоєму череві).З інших уявленьРа вдень пливепо небу в човнідо західнихгір. Там вінпересідає внічний човен, допливає досхідних гір, звідки, витримавшибитву зі своїмворогом-змієм, знову з'являєтьсяна небі. СимволомнезмінноговідродженняРа був знак анх– це хрест уякого замістьверхньої паличкизнаходитьсяколо. У середньовічнійалхімії анхбув символомбезсмертя.

Богословськісистеми, щопропонувалиіншу версіюствореннясвіту, виникли,імовірно, уодин і той жечас у декількохнайбільшихкультовихцентрах ПрадавньогоЄгипту: Геліополі, Гермополі йМемфісі. Коженіз цих центрівоголошувавтворцем світусвого головногобога, який був, у свою чергу, батьком іншихбогів, що поєднувалисядовкола нього.

Загальноюдля всіх космогонічнихконцепцій булаідея про те, щостворенню світупередував хаосводи, зануреноїу вічну пітьму.Початок виходуз хаосу зв'язувавсяз виникненнямсвітла, втіленнямякого булосонце. Уявленняпро воднийпростір, з якогоз'являєтьсяспочатку невеликийпагорб, тіснопов'язане зєгипетськимиреаліями: вономайже в точностівідповідаєщорічномурозливу Нілу, мулисті водиякого покриваливсю долину, апотім, відступаючи, поступововідкривализемлю, готовудо оранки. Уцьому сенсіакт створеннямиру як биповторювавсящорічно.

Єгипетськіміфи про початоксвіту не являютьсобою єдиної, цільної розповіді.Часто ті саміміфологічніподії зображеніпо-різному, ібоги в них виступаютьу різному вигляді.

Жерці Геліополястворили своюверсію виникненнясвіту, оголосившийого творіннямбога сонця Ра, ототожненогоз іншими богами–творцямиАтумом і Хепрі(«Атум» значить«Досконалий»,ім'я «Хепрі»можна перевестияк «Той, хтовиникає» або«Той, хто приводитьдо виникнення»).Атума звичайнозображувалиу вигляді людини, Хепрі — у виглядіскарабея, а цезначить, щойого культприпадає натой час, колибогам надаваливигляд тварин.Цікаво, що вХепрі ніколине було власногомісця культу.Як уособленнявисхідногосонця, він бувтотожний Атуму– призахідномусонцю й Ра –, що світитьудень. Виглядскарабея, щонадається йому, був пов'язанийз переконанням, що цей жук здатнийрозмножуватисясам по собі, звідси йогобожественнатворча сила.А вид скарабея, що штовхаєпоперед себесвою кулю, підказавєгиптянам образбога, що котитьсонце по небу.

Міф про створеннясвіту Атумом, Ра й Хепрі записанийв «Текстахпірамід», а натой час, колитекст йоговперше буввисічений укамені, він,імовірно, існувавуже давно й бувшироко відомий.

Згідно «Текстампірамід», Ра-Атум-Хепрістворив себесам, виникнувшиз хаосу, іменованогоНуном. Нун, абоПершоокеан, зображувавсязвичайно якнеозорий передвічнийводний простір.Атум, з'явившисьіз нього, незнайшов місця, на якому йомуможна було бутриматися.Тому він у першучергу створивпагорб Бен-Бен.Стоячи на цьомуострівці твердогоґрунту, Ра-Атум-Хепріприступив достворення іншихбогів. Оскількивін був один, першу парубогів йомудовелося породитисамому, виплюнувшиз рота богів-близнюків: бога повітряШу й богинювологи Тефнут.Поява дітейв Атума зумовлюєпояву подвійності.Від союзу цієїпершої паринародилисяГеб (бог землі, а по суті самаЗемля) і Нут(богиня небаабо саме Небо).Вони у своючергу породили: Озіріса й Ізіду, Сета й Нефтиду.Так виниклаВелика Дев'яткабогів – ГеліопольськаЕннеада. Такимчином, згідноз геліопольськимміфом, з’явилисяземля й правлячінею божества.За уявленнямпрадавніхєгиптян вгоріперебуває Нут, внизу Геб, аміж ними Шу йТефнут.

Ця версіястворення світуне була єдиноюв єгипетськійміфології. Заодним з переказів, творцем людейбув, наприклад, гончар – богХнум, що уособлювавсяу вигляді барана, який виліпивїх із глини.

БогословиМемфісу, найбільшогополітичногой релігійногоцентру ПрадавньогоЄгипту, одногоз його столиць, включили у свійміф про створеннясвіту багатьохбогів, що належалирізним релігійнимцентрам. Аленайбільшевшановуваласятак звана Мемфісськадев’ятка богів: творець Птахі вісім йогодітей, середяких були богсонця Атум –око Птаха, богзнань Тот –язик Птаха, богродючості Апіс– душа Птаха, бог повітряШу – диханняПтаха, богинявологи Тефнут– слина Птахата інші. Птахвважався верховнимбогом, творцемусіх богів ісвіту. Йогоназивали владикоюістини, божествомсправедливості.Про Птаха говорили, що він – це сонцей місяць одночасно.Іноді він вважавсязаступникомремесел. УМемфісськомуваріанті Птахтворив думкоюта словом. Віняк правило, зображувавсяу вигляді мумії, у щільно прилегломуодязі, з поголеноюголовою. Птахчасто зображувавсяразом з крокодилом, якого він топченогами – символоммороку, зі скрабеєм(гнойовим жуком)на голові –символом воскресіння.

У Фівах головнимбогом був Амон– бог-творецьусього сущого, що змушує природущороку відроджуватись.Священна тваринаАмона – баран.Тому до храмів, присвяченихАмону, велидоріжки з обохбоків прикрашенібаранячимиголовами.Зображувавсябог у вигляділюдини в червонійкороні з двомависокими чорнимипір’їнами ісонячним диском, рідше – із головоюбарана. Амонототожнювавсяз богом сонцяРа – Амона-Ра.Його дружина, богиня Мут, вважаласяцарицею небаі володаркоюночі, вона жбула матір’юсонця, що сходить.Мут завждизображуваласяз подвійноюкороною – емблемоюпанування надВерхнім і НижнімЄгиптом. Священнатварина Мут– корова. Видимимвтіленням Амонавважався Ніл, якому Єгипетзобов’язанийбув своєю родючістю.У таких випадкахАмона називалиАмон-Ніл абоКнуфіс. З Амономпов’язанеобожнюванняфараонів –«синів бога».Вважалося, щофараон народжуєтьсявід звязкуАмона з царицею-матір’ю, до якої богприходить увигляді їїчоловіка. ТомуАмон і фараони– єдині владикисвіту, йогоправителі.

Іноді небеснийзвід представлявсяу вигляді коровиз тілом, покритимзірками, алеіснували щеуявлення, згідноз якими небо– це водна поверхня, небесний Ніл, по якому вденьсонце обтікаєземлю. Під землеютеж є Ніл, поньому сонце, спустившисьза обрій, пливевночі. РозливНілу, що протікаєпо землі, персоніфікувавсяв образі богаХапі (йогозображувалиу вигляді товстуназ дарами землідля богів), якийсприяв врожаюсвоїми благодатнимирозливами. СамНіл також населявсядобрими й злимибожествамив образі тварин: крокодилів, гіпопотамів, жаб, скорпіонів, змій і т.ін..

Родючістюполів відалабогиня – володарказасіків і коморРененутет, якашануваласяв образі змії, що з'являєтьсяна полі під часжнив, стежачиза старанністюзбирання врожаю.Врожай виноградузалежав відбога виноградноїлози Шаї.

Ідеалом вищоїмудрості йправди, уособленнямкращих сторінлюдської природи, втіленнямрозуму в єгиптянбув бог Тот.Він допомагавбогу Ра в йогоборотьбі ізсилами пітьми.Його символомбув Місяць.

Богом потойбічногосвіту вважавсябог Анубіс. Вінзображувавсязвичайно увигляді людиниз головою шакала.До нього зверталисяродичі померлогоіз проханнямпро заступництвов потойбічномусвіті.

Бог Амонвважався всесущимбожествомповітря й вітру, яке наповнюєувесь видимийсвіт, дає життявсьому живому.Амон вважавсябожественнимбатьком єгипетськихфараонів. Йогоназиваютьвеликою живоюдушею, яка стоїтьнад усіма богами.Як повітря йвітер душаневидима. Амонвважався такождухом оживляючим.Крім того, Амонбув захисникомпригнобленихі знедолених.Його дружиноюй жіночим втіленнямдуші була богиняАмаунет.

Бог Себек, який зображувавсячасто в образікрокодила, бувтакож у пантеонієгипетськихбогів однимз головнихбожеств. ДоСебека зверталисьіз молитвамипро лікуванняхвороб, продопомогу вскрутних життєвихстановищах.Вважалосятакож, що Себекопікуєтьсяпро долю померлогов потойбічномусвіті. ІнодіСебек вважавсясупутникомРа, а іноді йогосупротивником.Його дружиноюй жіночим втіленнямбула богиняСебекет, яказображуваласяу вигляді жінкиз головою лева.

Атон – вдавньоєгипетськійміфології богсонця. За часівДревньогоцарства буводним з багатьохєгипетськихбогів, уособленнямРа, богом сонячногодиску. Поступовороль цього богав давньоєгипетськомупантеоні зростала, а кількістьйого храміві жерців збільшувалась.Вже за часівправлінняХатшепсут, Атонуособлювавсяяк «Творецьвсілякої живоїістоти, якийстворив і впорядкувавВсесвіт».

У єгипетськійміфології Горвходив до складуголовних єгипетськихбогів. Йогоуособленнямбув божественнийсокіл. Символомцього богавважався сонячнийдиск із розпростертимикрилами. Горзображувавсяу вигляді соколаабо людини зголовою цьогоптаха. Гор носиврізні імена, однак завждийого культ бувпов'язаний ізсонцем і небом.Його дружиноюй жіночим втіленнямбула богиняХатхор, якабула богинеюлюбові, веселощів, танцю й музики.Греки ототожнювалиїї з Афродитою.

СпочаткуГор вважавсяпокровителемполювання.Пізніше цейбог став захищатифараонів. Своїмикрилами віноберігав правителяЄгипту. На статуїфараона Хефренабув зображенийсокіл, що прикриваєкрилами головуправителя. Горвважавсяродоначальникомусіх єгипетськихфараонів. Вімені майжекожного фараонабуло присутнєі'мя Гора. Воноввійшло в п'ятичленнутитулатуруфараона.

Гор є супутникомРа і Тота. Горсупроводжувавчовен свогобатька, богасонця Ра. Нашляху човнавін перетворюваву крокодиліві гіпопотамівворогів батька.У цьому міфіГор з'єднавсяз Ра в єдинебожество — Ра-Гарахути.В іншому варіантіобраз Гора бувзлитий з образомбога ГораБехдетського.

У всіх варіантахміфів Гор бувзахисникомбога сонця Ра.Іноді він фігуруєяк син Ізіди, яка зачала йоговід мертвогоОзіріса, убитогосвоїм братомСетом.

У єгиптянбули дуже складніуявлення, пов'язанізі смертю іпотойбічнимсвітом. Виникаютьуявлення проте, що померлі(тобто їхня Ба, душа) вденьвиходять насонячне світло, злітають нанебо до богів, мандрують попідземномуцарству (дуат).Смерть і існуванняпісля неї вонивважали безпосереднімпродовженнямземного життя.Розумілосяце настількибуквально, щобуло спеціальнезаклинання, яке в замогильномусвіті відверталосмерть відлюдини, вжевмерлої наземлі. До мертвихзверталисяз письмовимипроханнями, вони могливзяти участьв судовій справі, лікуванніхворого. Однак, щоб забезпечитивічне замогильнеіснування, треба булододержатисьбезлічі спеціальнихобрядів. Всіці віруванняі обряди складализаупокійнийкульт, якийпронизуваві світогляд,і побут, і мистецтвоєгиптян. Єгиптянивірили, що людинаволодіє декількомадушами. Одназ них — Ба — увигляді птахаз людськоюголовою в моментсмерті покидаєтіло. Для тогощоб померлийожив і знайшовбезсмертя, Баповинна повернутися, знову сполучитисяз тілом. Звідси- звичай бальзамуватинебіжчика(муміфікація)і споруджуватийому вічнежитло — гробницю.Крім збереженнятіла для подальшогощасливогоіснуванняпомерлий повиненбув мати все, що він мав зажиття. Людськихжертвопринесеньв єгипетськомуобряді похованняне було. В гробницюклали численнізображеннячленів сім'ї, слуг, рабів.Крім Ба, кожналюдина володілаще однією душею— Ка. Ка — примарнийдвійник людини, що мешкав вгробниці. Катакож повиннабула мати можливістьвідшукати своюземну оболонку, для цього вгробницю клалискульптурнізображенняпомерлого.

Вчені вважають, що стійку віруєгиптян у воскресіннядуші й тіламогло породитичудове збереженнятрупів у розпеченихпісках пустелі(археологинерідко знаходятьтіла єгиптян, померлих задовгодо винайденняспособу бальзамування).

Стародавнієгиптяни малинечітке уявленняпро потойбічнийсвіт. Він містивсядесь на заході, в Лівійськійпустелі, у виглядірайських полівІалу. На поляхІалу воскреслівідпочиваютьдушею й тілесно, бо там немаєані ворогів, ані суперників, отож немаєпотреби вестипостійну боротьбуза існування.Той, хто потрапляєна них, ведетам звичнийземний спосібжиття — готуєземлю під засів, вирощує хлібтощо. Не доводитьсяйому надриватисили на іригаційнихроботах, бополя Іалу вжезабудованіканалами йдамбами. Той, хто не горитьбажанням працюватифізично, можесидіти, згорнувшируки, аби тількиродичі не забулипокласти вгробницю ушебті- глиняні статуеткислуг, які оживутьі виконуватимутьза небіжчикавсю чорну роботу.

В уяві староданіхєгиптян життяі смерть — берегиоднієї ріки.Померти — значитьпереселитисяна інший берегріки. Свої помешканняєгиптяни будувалина правомуберезі Нілу, а гробниці — налівому.

Особливемісце в релігійно-міфологічнійкультурі стародавніхєгиптян посідавцикл міфів іритуалів, пов'язанихз богом підземногоцарства Озірісом.ЦентральнесвятилищеОзіріса містилосяв Абідосі, протейого культвшановувавсяв усіх єгипетськихномах та у васальнихкраїнах СхідногоСередземномор'я.

Міфи проОзіріса заплутаній суперечливі.В них домінуютьтри теми: політична(міф про поєдинокміж Озірісомі Сетом відображавборотьбу міжВерхнім і НижнімЄгиптом, наслідкомчого було утворенняєдиної єгипетськоїмонархії); землеробська(єгиптяни пов'язувализ Озірісомзміну вегетаційногота мертвогоперіодів ужитті природи); есхатолічний(Озіріс творивпосмертнийсуд, винагороджуючиправедниківі караючи грішників).Міфами про цебожество єгиптянипояснювалитакож традиціюкровозмішанняв царськійродині (Ізіда– сестра і дружинаОзіріса, а вони– батьки Гора-молодшого).

За одним зміфів, Озіріс, начебто, бувзачатий богомземлі Гебомв утробі богинінеба Нут, дружиниРа. Коли Ра довідавсяпро це, вінрозлютивсяі поклявся, щоне буде такогомісяця і дня, коли б зрадливаНут змогларозродитись.Якби Нут могларозраховуватилише на пудтримкуГеба, їй післяцієї клятвиРа було б непереливки, але серед небожителівзнайшлися йінші, здатнізахистити їївід розгніваногоРа. Бог мудростіТот виграв умісячного богав кості 1/72 частинудоби й склавіз цих частокп'ять повнихдіб, включившиїх до календарногороку. Упродовжцих додатковихднів прокляттяРа не діяло, йНут народилабогів Озіріса, Гора-старшого, Сета і богиньІзіду та Нефтиду.

Першим царемЄгипту вважалиАтума, післянього царювавШу, потім – Геб.НаступникомГеба став йогосин Озіріс.

Озіріс і йогосестра та одночаснодружина Ізідає найважливішимифігурами єгипетськогопантеону богіві божеств. Щев утробі своєїматері НутОзіріс і Ізідаполюбили одинодного. КолиОзіріс підріс, то він ставсправедливоправити своїмнародом, опікувавсяпро його культуру.Міф розповідаєпро те, як Озіріс, коли царював, навчив людейремеслам, оброблятиземлю і саджатисади, дав їмзакони і привчившанувати богів.Він багатомандрував, апід час йоговідсутності, країною правилайого дружинаІзіда. Молодшийбрат Озіріса, Сет дуже заздривйому, і докитой мандрувавпо своїх володіннях, підготувавпроти ньогозмову, знайшовши72-х змовників.Вони таємновиготовилисаркофаг, якомуне було рівнихза красою. КолиОзіріс повернувся, на його честьвлаштувалибанкет. На банкетіСет запропонувавсаркофаг вподарунок тому, хто ляже в ньогота кому вінпідійде зарозмірами.Багато хтоприміряв саркофаг, але не булорівних Озірісуза статурою.Йому ж саркофагдуже сподобався,і він вирішивтакож спробувати.Як тільки богліг до саркофага, змовники закрилиїї та залилисвинцем, а потімвикинули доНілу. Але саркофагне потонув, вода віднеслайого до фінікійськогоміста Бібл. Тамдружина відшукалатіло чоловікаі таємно поховалайого. Але якосьпід час полюванняСет випадковознайшов похованняі розрубав тілоОзіріса нашматки та розкидавпо всьому Єгипту.Ізіда зновузібрала всішматки тіладокупи. За допомогоюсвоєї сестриНефтиди і богапідземногосвіту Анубісанабальзамувалатіло. Тіло Озірісапроросло колоссям,і життя повернулосядо нього (в іншомуваріанті міфувоскресінняОзіріса пов'язуєтьсяіз щорічнимирозливами Нілу, які пояснюютьсятим, що Ізіда, яка оплакуєОзіріса, після«ночі сліз»наповнює рікусвоїми слізьми).Відтоді щовесни, коли зявляютьсянові пагони,єгиптяни святкуютьвідродженняОзіріса.

Ізіда магічнимспособом зачалавід Озірісасина Гора-молодшого, якого, потайвід Сета, народилав заростяхдельти Нілу.На суді богівза допомогоюІзіди подорослішавшийГор довів правона спадщинусвого батька.У двобої ізСетом він перемігйого. Сета буловигнано і вінстав богомпустелі і зла.За однією зверсій міфу, своє око, якераніше вирваву нього Сет, Гор подарувавОзірісу, і тойожив.

Однак Озіріс, не бажаючизалишатисяна землі, стаєцарем загробногомиру (володаремЗаходу, «полівІалу» — царствамертвих) й верховнимсуддею надпомерлими. Горавін проголосивцарем усьогоЄгипту. ЩоночіОзіріс зустрічаєтьсяз Ра, коли човенбога Сонцяповертаєтьсяіз заходу насхід.

Озіріс ставсимволом умираючоїй воскресаючоїприроди. Ізіда- велика богиня-мати, символ материнства, подружньоївірності. Сет- це бог зла. Колина родючі землібіля Нілу налітавсухий, піщанийвітер з пустелі, то вважалося, що це злоститьсяСет.

Культ воскреслогоОзіріса ставосновою заупокійногокульту. В стародавньомуЄгипті впершез'явилася ідеяпро відплатупо ділах людини, яка потім сталастрижневоюу світовихрелігіях. Надпокійним Озіріс, разом з іншимибогами, вершитьзагробний суд(йому присвячений125-ий розділ «Книгимертвих»). Померлийвимовляв «Сповідьзаперечення»що включала42 пункти, а потімвідбуваласьпсихостасія: зважуваннясерця померлогона терезах, урівноваженихістиною (зображеннямбогині Маатабо її символами).Якщо рівновагатерезів непорушувалася, душа отримувалавиправдання(оживлення длящасливого життяна полях Іалу), якщо серцевиявлялосяважчим, то йогопожирало чудовиськоАммат (лев зголовою крокодила).

Виправданимна суді Озірісаміг бути лишетільки покірнийі терплячийу земному житті, той, хто не крав, не зазіхав нахрамове майно, не повставав, не говорив злапроти царя іт.ін., а також«чистий серцем»(«Я чистий, чистий, чистий» — стверджуєпомерлий насуді).

Бог Тот завждибув присутнійу сценах судунад душами, тому його зображеннядосить частозустрічаєтьсяна надгробнихпам'ятниках.Він частозображувавсяз богинею-левицеюПахт, яка малагострозоріочі й гостріпазури. Пахт— богиня правосуддя, тому для грішниківвона набувалаобразу злісноїлевиці, дляправедників— ласкавоїкішки. Бог Тотзаписував дані- вагу добра ізла, а Озірісвиносив вирок.

Проте високоморальнуідею про відплатуза діла людиниєгиптяни сповідувалинепослідовно.В «Книзі мертвих»знаходимопоради, як можнаобдурити Озірісай здобути вічнеблаженствопопри весьтягар земнихгріхів.

Третій основнийцикл міфівПрадавньогоЄгипту пов'язанийз Озірісом(землеробськіміфи). КультОзіріса пов'язанийз поширеннямземлеробствав Єгипті. Вінбог продуктивнихсил природи(в «Книзі мертвих»він названийзерном, в «Текстахпірамід» — богомвиноградноїлози), в’янучоїта воскресаючоїрослинності.Так, сіяннявважалосяпохороном зерна- Озіріса, появасходів сприймаласяяк його відродження, а зрізанняколосся підчас жнив – якумертвіннябога. Гора жпорівнювализ сонячнимсвітлом, якедає життя (сокілбув одночасносимволом і Гораі сонця).

Пов'язаніз Озірісом міфизнайшли відбиттяв численнихобрядах. Наприкінціостанньогозимового місяця«хойяк» — початкупершого місяцявесни «тібі»відбувалисямістеріїОзіріса, підчас яких удраматичнійформі відтворювалисьосновні епізодиміфу про нього.Жриці в образахІзіди й Нефтидизображувалипошуки, оплакуванняй похованнябога. Потімвідбувався«великий бій»між Гором іСетом. ДрамазавершуваласявстановленнямприсвяченогоОзірісу стовпа«джед», щосимволізуваввідродженнябога, і, опосередковано,- усієї природи.В додинастичнийперіод святозакінчувалосьборотьбою двохгруп учасниківобряду: одназ них представлялаліто, а інша –зиму. Перемогузавжди бралоліто (воскресінняприроди). Післяоб'єднаннякраїни підвладою правителівВерхньогоЄгипту характеробряду міняється.Тепер борютьсядві групи, одназ яких в одязіверхньогоЄгипту, а інша– Нижнього.Перемога, природно, залишаєтьсяза групою, щосимволізуєВерхній Єгипет.У дні містерійОзіріса справлялисятакож драматизованіобряди коронаціїфараонів. Підчас обрядумолодий фараонвиступав у роліГора – синаІзіди, а померлийцар зображувавсяОзірісом, щосидить на троні.

ХарактерОзіріса, якбога рослинності, відбився й віншому цикліобрядів. Успеціальномуприміщенніхраму ставиласьзроблена ізглини подобафігури Озіріса, яка засіваласязерном. До святаОзіріса йогозображенняпокривалосязеленими сходами, які символізуваливідродженнябога. На малюнкахнерідко зустрічаєтьсямумія Озірісаіз пророслимиз неї сходами, які поливаєжрець.

Зі створеннямрабовласницькоїдержави єгиптянистали обожнюватифараона, якийвважався живимбогом на землі.Це був проявцарськогокульту. Вважалося, що безмежнувладу фараоновімогли дати лишебоги, тому дотронного ім'яфараона долучалий ім'я бога. Померлийфараон прирівнювавсядо Озіріса, який знаходитьвічне життя.Правлячогофараона вважалиживим богом, Гором у плоті, сином Ра. Такіуявлення малиреальну основу: влада фараонабула абсолютною, йому підкорявсявеличезнийаппаратчиновників, йому належаливсі землі вдержаві, золотірудники і копальнісрібла, в йогоособистерозпорядженнянадходилиподатки. Єгиптянивірили, що владафараона поширюєтьсянавіть на силиприроди.Уявленняпро Озіріса, як про богародючості, булоперенесеной на фараона, який вважавсямагічним осередкомродючостікраїни й томуприймав участьу всіх основнихобрядах землеробськогохарактеру: знастанням часупідйому Нілукидав у рікупапірус – указ, в якому наказуваврічці розлитися; першим урочистопочинав підготовкуґрунту дляпосіву; зрізавперший сніпна святі жнив, за всю країнуприносив вдячнужертву богиніврожаю Рененутеті статуям померлихфараонів післязакінченняпольових робіт.

Фараон, якнащадок творцяй володарясвіту (в кінціСтародавньогоЦарства) маєвладу над усімкосмосом. Самецей монументальнийаспект давньоєгипетськоївлади втіленийв статуї фараонівраннього періоду, й найперший, найвищий шедеврсеред них –піраміда Хефрена.Владний, незворушний, з очима, спрямованимиза далекийгоризонт, децарює йогобатько Ра, фараонвласною особоюзберігає рівновагусвіту, якомукожний моментчасу загрожуєповерненнямхаосу.

Простим людямзаборонялосяпромовлятивголос не тількиім'я фараона, але навіть йогоцарський титул– це вважалосятяжким гріхом.Про нього говорили:«… той, хто своєюмогутністюпідкоряє Всесвіт»або «… той, хтозатьмарює своєювеличчю зірки».Фараон – цеалегорія, яказберегласяв Біблії (в перекладі– великий будинок, тобто – той, який живе увеликому будинку).В написах ім'яфараона захищалося– обводилосяособливоюрамкою – картушем(цей звичайдопоміг у свійчас розшифруватиієрогліфи).

Нечуванеобожненняфараона і йоговлади зміцнювалорабовласницькудержаву.

У єгипетськихміфах знайшливідбиття особливостісвітосприйманняжителів долиниНілу, їх уявленняпро походженнясвіту і йоговлаштування, які склалисяпротягом тисячоріч, що ідуть своїмкоріннями впервісні часи.Тут і спробизнайти джерелабуття в біологічномуакті створеннябогів, пошукиспоконвічноїсубстанції, уособленоїбожественнимипарами, — зародокпізніших вченьпро першоелементисвіту, і, нарешті, як одне з вищихдосягненьєгипетськоїтеологічноїдумки – прагненняпояснити походженнясвіту, людейі всієї культурияк результаттворчої сили, втіленої вслові бога.

З єгипетськихміфів, у їхнійнерозривнійєдності з ритуалами, магічнимизаклинаннями,із загальноюсистемою релігійнихуявлень, мичерпаємо відомостіне тільки продуховне життяєгиптян, алей про окремісторони їхповсякденногобуття, починаючивід трудовихтурбот хліборобаі пастуха йкінчаючи сфероюдержавноїполітики.

Без знайомстваз міфами ми неможемо скластиповну картинуєгипетськоїлітератури, тому що самеміфологія буладжерелом літературнихтворів. Залученняміфологічногоматеріалунеобхідно йпри розглядіісторії Єгипту, особливо прадавніхїї періодів; необхідна вонай при розумінніряду проблемєгипетськогомистецтва. Алезначення єгипетськихміфів ще ширше– вони даютькоштовнийматеріал і дляпорівняльноговивчення релігійнихуявлень наПрадавньомуСході, і длядослідженняідеологіїгреко-римськогосвіту, і дляісторії виникненняй розвиткухристиянства.

Релігія таміфологіястародавніхєгиптян істотновплинули надуховний світінших стародавніхнародів ПередньоїАзії, насампередсхідно-середземноморських.Зокрема, жителіфінікійськогоміста Біблвшановуваликульт Озіріса, а стародавнієвреї влаштовувалипохорони наєгипетськийлад, їхній племіннийбог Яхве, як ієгипетськийПтах, створивсвіт за допомогоюбожественногослова. Античнийсвіт такожзазнав впливуєгипетськоїрелігії, особливов плані вшануваннякульту Ізіди, храми якоїіснували в рядіміст Греціїта Риму, а такожу Галлії, Іспаніїта Британії.Деякі вченівважають, щой християнськевчення провоскресінняпісля смерті, про страшнийсуд, про Трійцютощо також маєєгипетськепоходження.