Реферат: Релігія в житті українського народу

План

Неоднозначністьвпливу релігіїна різні сферисуспільногожиття. Релігіяв житті українців

Релігіяі вільнодумствоі атеїзм. Історичнепідгруддя іреалії сьогодення

Свободасовісті якформи запобіганняі вирішеннясоціальнихконфліктівна релігійномуґрунті

Формивтілення свободисовісті в сучаснихкраїнах

НЕОДНОЗНАЧНІСТЬВПЛИВУ РЕЛІГІЇНА РІЗНІ СФЕРИСУСПІЛЬНОГОЖИТТЯ. РЕЛІГІЯВ ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ

Релігія, яка пристосовуваласяі пристосовуєтьсядо всього, втому числі ідо вільнодумстваі атеїзму, завждиграла і продовжуєграти значнуроль у життісуспільства.Ця роль дужебагатоплановаі неоднозначна.

Релігіямала і до цьогочасу має дужесильний впливна широкі верствилюдей, які шукаютьзадовільненнясвоїх земних, але прийнявшихформу релігійнихпотреб. Людипрагнуть виразитирелігійніпочуття, настрої, надії в певномуобразі особистостіі суспільноїповедінки, образі життяв цілому. Усякарелігія формуєу віруючихпевні моральнінорми, цінності, критерії відношеннядо інших людейсоціальнихспільностей,інститутів, закладів, державив цілому, сприяєрозповсюдженнюпевних життєвихустановок, певної ідеології.

Будь-якарелігійнаконфесія завждипрагнула задовольнитиприродне прагненнялюдини знайтивирішенняпроблем виникненняприроди і людськогосуспільства, становленнядуховного світулюдей. Вона даєлюдям дужепросту, легкозрозумілукартину буття.Невипадководовгий час вісторії людстварелігія і церквабули хранителямиі розповсюджувачамипозитивнихзнань про існуюче.При храмахДавнього Єгипту, наприклад,існували школи, в яких вивчалисяне тільки релігійніміфи і культи, але і грамота, мистецтвокеруваннядержавнимисправами, воєннасправа, медицинатощо. В похмурихкеліях священнослужителівКиївської Русіписалася їїісторія. Примонастиряхі храмах створювалисяшколи, бібліотеки.В палких диспутахсередньовічнихсхоластівзагострюваласьзброя логіки, розроблялисярізні підходидо вирішенняжиттєво важливихпроблем людськогобуття.

Релігійнатема була улюбленимсюжетом малюнківдоісторичниххудожників.В епоху немовлятстваі юначестванародів їхмистецтво такчи інакше буловиразом релігійнихідей. Художники, скульпториДавньої Індії,Єгипту, Китаю, Давньої Греціїз великоюмайстерністювідтворювалирелігійні міфи, створювалисянеперевершенівізірці красоти.Релігійна темадомінувалав мистецтвісередньовіччя, яке прагнуловідтворитивелич людськогодуху. Починаючиз епохи Ренесансу, з робіт Рафаеля, Леонардо даВінчі і до сьогочасу багатовеликих мислителіві митців віддавалиі віддаютьцеркві силусвого таланту, олюднюючирелігійні міфи.

Важкоперебільшитизначення релігіїу формуваннягуманних іморальнихпринципів.Християнство, наприклад, узагальнелоі зібрало внравственнийкодекс таківеликі нормилюдської моралі, які викладеніу десяти заповедяхМоїсея (не вбивай, не кради тощо)і у шести заповідяхІісуса Христа(накорми голодного, одягни гологотощо). Навітьнепримириміатеїсти, такі, як Вольтер, незаперечувалиморальний змісті значеннярелігії, вважаючи, що тільки визнаннявсевидячого, всесильного, караючого інагороджуючогобога з’являєтьсяосновою моралі.Досить згадатиз цього проводуславозвісніслова Вольтера:«Якби бога небуло його слідбуло б видумати».

Релігіязавжди булафактором, щоконсолідуваветнічні спільноти, формував у нихзвичаї, традиціїі системи цінностей, етнічну самосвідомість.Добре відомоз історії, щосаме православ’язіграло визначнуроль у консолідаціїмешканцівСередньогоПридніпров’я, Закарпаття, Буковини іінших областейв українськунацію.

Такимчином релігіяз моменту своговиникненнябула і залишаєтьсяважливим елементомдуховної культурисуспільства.Церква і релігійніорганізаціїграли і продовжуютьграти виднуроль у політичномуі державномуоб’єднаннінародів. Добревідомо, що введенняу 988 р. християнствов КиївськійРусі сприялоконсолідаціїдавньоруськихземель і створенніцентралізованоїдержави.

Добревідомо такожі те, що не разрелігія підпрапором єресіввиступалаідеологічнимвиправдовуваннямцілого рядупрогресивнихрухів. Так уперіод реформаційлютеранствовиражалозагальнонаціональнийрух німцівпроти папськоївлади. Під релігійнимпрапором розгорнувсягуситськийрух в Чехії.Аналогічно, українськийнарод під прапоромборотьби протиБрестськоїунії виступавпроти поневоленняукраїнськихземель панськоюПольщею. У сучаснійУкраїні вимогаавтокефаліїукраїнськоїправославноїцеркви по сутіє релігійноюформою виразуінтересівсоціальнихсил, які відстоюютьдержавну незалежністьУкраїни.

Звичайно, радикальнісоціальнізміни, які відбулисяу сучасномусвіті, суттєвовплинули навзаємовідношеннярелігії ісуспільства.У процесі цихзмін і під їхпрямим впливомрелігія в багатьохмісцях Земноїкулі пересталабути пануючоюформою ідеології, а церква втратилаколишнє значення.Тим не менш вбагатьох країнах, особливо вісламських, вона продовжуєутримуватиміцні позиції.В цих країнахШаріат, якийвиходить зКорану, продовжуєзалишатисязбірникомзаконів, регулюючихне тільки релігійні, але і громадянськісімейно-брачні, побутові, уголовній інші відношеннямусульман, атакож умовидіяльностідуховних суддів.

Але требавідмітити іте, що в історіїі сьогоденніне було і немарелігій взагалі, як не було інема віруючихвзагалі. Завждибули і є конкретнірелігійнітечії, послідовникиякихось релігій.Як правило, майже у кожнійкраїні і у кожногонароду булаі є не одна, адекілька різнихрелігій і церков.Створюючи різнісистеми цінностей, установок іоцінок, вонивступають вдуже складні, а часто і суперечливівідношення, втягуючи віруючиху вирішеннясвоїх богословськихі соціально-політичнихпретензій. Вісторії багатьохнародів і країн, та і у сьогоднішнічаси нерідківипадки, колиякась пануючаконфесія, уклавшигласну абонегласну угодуз державноювладою, переслідуєінші релігійнітечії і інаковірців.Трагічнихсоціальнихконфліктівна релігійномуґрунті не минувмабуть, жоденнарод. Так, переслідуванняєресей, охотаза відьмамитощо, вписанавогнем і мечемв історіюсередньовічноїЄвропи. Мабутьсамими похмуримив історії Українибули часи, колиукраїнськийнарод насильствомгреко-католиків, що уклали Брестськуунію, залишивсяна довгі рокибез вищої духовноїієрархії. Якщозвернутисядо сьогоднішньоїУкраїни, то вній заразнараховуєтьсябільш ніж 60 конфесійі релігійнихнапрямків.Деякі з них, наприкладукраїнськаавтокефальнацерква, українськаправославнацерква Київськогопатріархату, українськаправославнацерква знаходятьсяв дуже складнихвідношенняходна з одною.Це неминучевикликає ісоціальнунапругу.

РЕЛІГІЯІ ВІЛЬНОДУМСТВОІ АТЕЇЗМ. ІСТОРИЧНЕПІДГРУДДЯ ІРЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

В історіїлюдства релігіяніколи не булабезроздільнопануючим світоглядом.Поряд з нею іу боротьбі знею завждиіснуваловільнодумствоі атеїзм яксистема поглядіві суспільно-політичнапрактика, щозаперечувалирелігію.

Першіатеїстичніпогляди ґрунтувалисяна соціальніймотивації. Удавньоєгипетськомулітературномупам’ятникові«Пісні арфиста», у давньовавілонськихлітературнихпам’ятниках«Діалоги паназ рабом», «Поемапро страждаючогогрішника»підриваласявіра у божественнусправедливістьі божественнувсемогутність.Життя нестерпнотяжке. Крізьобман, бездушшя, прагненняскривдитилюдину. Однівмирають далековід рідногодому у рабстві, а інші живутьу палацах. Післясмерті для нихбудують розкішнігробниці. Хтостворив цейсвіт? Людиназвертаєтьсядо богів алевони не йдутьїй на допомогу.Чи можна шануватитаких богів?

МабутьДавня Греціябула батьківщиноюіншого шляхукритики релігії.Давньогречеськіфілософи-матеріалистипочали протиставлятирелігійномусвітоглядуатеїстичнийсвітогляд. Цейкосмос, казавГеракліт, нестворений нікимз богів, а завждибув, є і будевічним вогнем, який закономірноспалахує ізакономірнозгасає. У часипізньої античностіЕпікур і ЛукреційКар і їх послідовникивисунули етичнеобґрунтуванняатеїзму. Страхперед богами, вважали вони, це головне, щозаважає людинібути щасливою.Головний засібпозбавленнявід релігії- це розповсюдженнязнання проприроду речей.

У похмуруепоху Середньовіччярелігія перетвориласяв пануючу ідеологію, а релігійнінорми сталине тільки моральнимипринципами, але і державнимизаконами. Тимне менш атеїзмне був відкинутимі розвивавсяу теологічнійоболонці. П’єрАбеляр, наприклад, у протилежністьтертуліановськомупринципу приматувіри над розумом«Вірую, томущо абсурдно»висунув тезиспро сполученнявіри і розуму.Сумнів, казаввін, — це єдинийшлях до істини.Науки, щоб відстоятиможливістьнезалежноговід теологіїі церкви шляхнауковогодослідження, підхоплюютьтезу Авероесапро двоїстістьістини. Науцінічого робитиу питанняхбогослов’я, говорили Р.Бекон, В.Оккам і інші.

В епохуВідродженняпрагнення наукиі філософіївідокремитисявід релігіїі церкви приймаютьформу відкритогобунту. М. Копернікбудує геліоцентричнумодель Всесвіту, що прямо суперечилабіблейськіймоделі. ГалілеоГалілей винайшовтелескоп і давможливістькожному переконатисяу правоті поглядівКоперника.Дж.Бруно переробляєтеорію Копернікау вчення пробезмежністьВсесвіту. Подаліу працях Кеплера, Тихо Браге іінших астрономівзакладуютьсяпідвалинисучасних науковихуявлень пробудову Космоса, в яких не залишаєтьсямісця для бога.

ВеликігуманістиВідродженняЛоренцо Валла, Еразм Роттердамськийі інші протиставляютьхристиянськомууявленню пролюдину ідеаллюдини, якависоко цінитьземні радощі, активно боретьсяза них. Мабутьвід твору Е.Роттердамського«Похвальнеслово глупоті» бере свійпочаток гостракритика духовенстваяк людей жадних, користолюбивих, які живутьголовним чиномобманом народу.

Твори ЛеоТаксиля «Забавнабіблія», «Забавнаєвангелія»,«Війна богів»і інші до сьогочасу читаютьсяширокою публікою.

Новийчас, епоха буржуазнихреволюцій ставчасом нещадноївійни з релігією.Гоббс, потімСпіноза і іншімислителі прямоуказали на те, що релігіязобов’язанасвоїм походженнямлюдям і вонапотрібна державнійвладі, щоб триматинарод у покорі.«Вища тайнамонархічногоправління івеличезниййого інтерес,- писав Спінозау «Богословсько-політичномутрактаті»,-полягає в тому, щоб триматилюдей в омані, а страх, якимвони повиннібути охоплені, прикриватигучним іменемрелігії, щоблюди за своєпоневоленнябилися, як засвій добробут...».Спіноза піддавБіблію порівнянномутекстуальномуаналізу і привіввагомі аргументина користьтого, що вонає не божественна, а людська книга.

ФранцузькіпросвітителіХVІІІст. Вольтер, Дідро, Гольбахі інші прийшлидо прямогозапереченнярелігії і висунулиідею необхідностівідокремленняцеркви віддержави, школивід церкви.

Але мабутьнайбільш гострукритику релігіїдали Л. Фейербахі марксизм.Вони доказували, що релігія єніщо інше, якхибне, фантастичневідображенняу головах людейтих земних сил, які пануютьнад ними в їхповсякденномужитті, відображення, в якому земнісили приймаютьформу неземних.Подібно опіумурелігія одурманюєлюдей, спрямовуючиїх свідомістьу світ ілюзій.Формула марксизму«Релігія єопіум народу»надовго визначилаполітикусоціал-демократичнихі комуністичнихпартій і соціалістичнихдержав, зокремаСРСР ворожогоставлення дорелігії і церкви.

Паралельно,і частіше взв’язку зрозповсюдженнямфілософськихі соціально-політичнихаргументівпроти релігіїі церкви свійвклад в розвитоквільнодумстваі атеїзму вносилаі продовжуєвносити наука.Взагалі, релігіяі наука непримиренніантагоністи.Наука шукаєприродні причиниявищ, релігія- надприродні.Тому кожнийкрок науки нашляху прогресунаших знаньпро дійсністьбув для релігіїкроком назад.Наукові відкриттяпоставилинадзвичайногостро проблемиекзегетики(тлумаченняБіблії). Аналогічніпроблеми виниклиі в інших конфесіях.

Взагалі, прогрес векономічному, політичномуі духовномужитті людстванеминучесупроводжуєтьсярозповсюдженнямосвіти середвсіх категорійнаселення. Аце неминучесупроводжуєтьсямасовим розповсюдженнямвільнодумстваі атеїзму.

СВОБОДАСОВІСТІ ЯКФОРМА ЗАПОБІГАННЯІ ВИРІШЕННЯСОЦІАЛЬНИХКОНФЛІКТІВНА РЕЛІГІЙНОМУҐРУНТІ

Багатокращих умівлюдства давнозамислювалисянад тим, як запобігтинасильстванад особою, соціальнихконфліктів, що виникаютьна релігійномуґрунті. Вирішенняцієї складноїпроблеми прийшлоне зразу. Видатнішийсоціаліст-утопістХVІст. Т.Мор у своїйкнизі «Утопія», мабуть, одинз перших висловлюєідею свободисовісті і виборностісвященників.В своїх «Дослідах»філософ-гуманістепохи ВідродженняМ.Монтень засуджуєрелігійнийфанатизм івідстоює принципповної терпимостіу питанняхвіри. Ці ідеїрозвинули даліБ.Спіноза, Монтекс’є, П.Беаль і інші.

Спіноза іМонтекс’євважали, щорелігійна віра- справа кожногогромадянина, бо вона відноситьсядо думки, свободуякої державаповинна дозволяти.Аргументуючинеобхідністьсвободи совісті, Дж. Локк писав:«Свобода совістіє природнеправо людини… і… ніхто неможе примушуватиу питанняхрелігії закономабо силою».

В той жечас і Спінозаі Локк розумілисвободу совістіяк свободувіротерпимості.Ця свобода нерозповсюджуваласяна атеїстів-безбожників.ФранцузькіпросвітителіХVІІІст. в цьомувідношенніпішли далі.Вони сталитлумачитисвободу совістіне просто якрівність усіхрелігій передзаконом, алеі як свободуне визнаватиніякої релігії, свободу невір’я.Атеїсти, вважавГольбах, такожяк і віруючи, повинні мативсі громадянськіправа, матидоступ до вищихдержавнихпосад. Подібнодо того, як церкваз благословеннявластей відкритоведе релігійнуроботу у масах, атеїсти такожповинні матиправо вестипросвітницькуроботу середнаселення ітим самим підриватирелігійнийфанатизм.

Французькіпросвітителісправедливовважали, щопануюча церкваі феодальнесуспільство, уклавши міжсобою угоду, добровільноніколи не підутьна введеннярелігійноїтерпимостіі свободи пропагандиатеїзму. Томуєдиною гарантієюсвободи совістівони вважаливідокремленняцеркви віддержави. «Миніколи не поставимопитання наналежну основу,- писав Дідроу статті «Терпимість»,-якщо не відокремимоспочатку державувід церкви ісвященниківвід уряду».Однією з неодміннихумов здійсненнясвободи совістіфранцузькіпросвітителівважали відокремленняшколи від церкви, усунення духовенствавід керівництвашколами і передачуїх до веденнядержави. Вонипропонувализакрити богословськіфакультети, скасувативикладеннярелігії у школах,і ввести такіпредмети, яківідкривалиб учням дійснізакони природиі вчили основнимморальнимнормам.

Такимчином, свободасовісті розуміласяфранцузькимипросвітителямиХVІІІст. як гарантованеза допомогоювідокремленняцеркви віддержави і школивід церквиправо кожногогромадянинавірити в любурелігію абоне вірити вніяку, бутиатеїстом. Церозуміннясвободи совістістало програмнимпринципомвеликої французькоїреволюції ХVІІІст. і багатьохнаступних занею революційі демократичнихсуспільно-політичнихрухів.

ФОРМИ ВТІЛЕННЯСВОБОДИ СОВІСТІВ СУЧАСНИХКРАЇНАХ

Впершесвобода совістістала конституційноюнормою у Франції.Після перемогиВеликої ФранцузькоїреволюціїНаціональнізбори у 1789 р. прийнялаДеклараціюправ людиниі громадянина.

Стаття 10 деклараціїнаголошувала, що ніхто неповинен терпітиутискуваньіз-за своїхпереконань, хоча б у справахвіри, якщо їхвиявлення непорушує суспільнийпорядок, встановленийзаконом. Однак, далі проголошеннясвободи віросповіданняНаціональнізбори не пішли.

У США в1791р. була прийнятадодатковастаття доКонституції, в якій говорилося, що конгрес неповинен прийматизакони, якіоб’являлибудь-яку релігіюдержавною абонеобхідністьдодержанняякоїсь релігії.

В цих перших, а потім і упослідуючихзаконодавчихактах іншихкраїн свободасовісті нерозповсюджуваласяна свободуатеїзму. Так, стаття 19 КонституціїІталії говоритьпро право всіх«сповідуватисвої релігійнівірування улюбій формі, особисто абоколективно, пропагуватиїх і відправлятисвій культ, приватним чиномабо публічно, за виключеннямобрядів, щопротивні добримнравам». Алеу Конституціїнічого не говоритьсяпро свободуатеїзму іантирелігійноїпропаганди.

У конституціяхдеяких країнстатті, що присвяченісвободі совісті, суперечливі.Так у ст. 2 КонституціїГреції говориться, що свободасовісті непорушна, а у ст. 1 — що «пануючоюв Греції релігієює релігіясхідно-православноїцеркви Христової».

У конституціяхряду країнмістятьсявимоги почитатибога і додержуватисяморалі, що освяченарелігією. Таку ст. 44 КонституціїІрландії говориться, що свободасовісті гарантуєтьсякожному громадянинупри умові додержанняїм вимог релігійноїморалі.

У деякихкраїнах, такихяк Іспанія, Португалія, Греція і іншихпринципівсвободи совістіфактично неіснує. Тут існуєдержавна церква, виступати протиякої заборонено.Вихованняпідростаючогопокоління уцих країнахзнаходиться, фактично, уруках духовенства.В ісламськихкраїнах, такихяк Ірані, Іраку, Кувейті і інших, порушенняКорану абоШаріату тягнеза собою тяжкепокарання, аждо смертноїстрати.

Дуже різноманітніформи правовогорегулюваннявзаємовідношеньшколи і церкви.У ряді країн, таких як Франція, США і іншихшкола формальновідокремленавід церкви. Тимне менш у школахСША є часи релігійнихзанять.

Найбільшрадикальнупрограму здійсненнясвободи совістіпропонують, мабуть, комуністи.Паризька Комуна2 квітня 1871 р. видаладекрет провідокремленняцеркви віддержави. Вонавідміниласудову присягуна Біблії, відібралау духовенстваправо записівактів громадянськогостану, спробувалаздійснитиперебудовушколи на демократичнихначалах, висуваючина перше місцеідею науковоїі всебічноїосвіти.

Одним з першихзаконодавчихактів РадянськоїРосії був декрет«Про відокремленняцеркви віддержави і школивід церкви»від 23 січня 1918 р.Декретом булискасованіпривілеї церквиі духовенства, передбаченіправові гарантіїяк для свободисовісті, такі для свободиатеїзму.

Таким чином, форми законодавчогорегулюваннясвободи совістіне виводятьсяз абстрактнихпринципів. Вонивитікають ізреальних соціальнихумов, розстановкисоціальнихсил, діючихтрадицій івзагалі конкретнихумов у кожнійдержаві.

Література

Чекер Р. О. Релігія – основа буття. Навчальний посібник.- К. 2008.

Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. – К. 2007.

Бабичев Р.К. Релігієзнавство. К. – 2006.

Хомич К.С. Основи релігійних знань. К. 2008.