Реферат: Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Реферат

на

тему:

Свято-УспенськаКиєво-ПечерськаЛавра

студента315-А группы

ЗайцеваАлександра

Одесса

Свято-УспенськаКиєво-ПечерськаЛавра — однез найдивовижнішихмісць світу.Древній монастирна дніпровихкручах називаютьдругим Єрусалимом, сприймаютьз тим же трепетнимпреклонінням, як і благословеннімісця СвятоїЗемлі. ІсторіяКиєво-Печерськогомонастиря являєсобою одну ізнадзвичайносвітлих сторінокруськогоцерковно-історичногожиття.

Ця дивна святаобитель посталана початку —в серединіXIст. в нетряхкиївськихлісів, і освятилаїї увагою імилостивимвибором самаЦариця Небесна.* 1*

На місці, десьгодні красуєтьсяКиєво-ПечерськаЛавра, знаходилисьдрімучі ліси.Недалеко звідсиразташувалосьсело Берестово, літнє місцеперебуваннякиївськихкнязів. В сільськійцеркві в ім'яапостолів Петраі Павла служивстарець Ілларіон.Схильний домолитв на самоті, на одному зхолмів на березіДніпра старецьвикопав печеру, але по воліЯрослава Мудрогобув вимушенийзаняти кафедрумитрополитаВсеросійського.Вибране старцеммісце зподобалосьприбувшомусюди з Афонаіноку Антонію.До святогосамітниказвідусіль сталистікатись люди.Так в підземнихпечерах в 1051 роціз'явився монастир.Сам преподобнийАнтоній віддаливсяна сусіднійпагорбок, детепер знаходятьсяближні печери, а над братієюпоставив ігуменомВарлаама. Варлаамзбудував підпечерами церквуна честь УспеніяБожої Матері.* 3*

Промислом Божимблизько 1051 рокув печері надДніпром почавподвизатисяв духовнихподвигах преподобнийАнтоній (в мируАнтипа з Любечана Чернігівщині), повернувшисьу рідні місцязі Святої Афонськоїгори. Згодомдо нього приєднавсяпреподобнийФеодосій (тодіюнак з Васильєва- нині Васильківна Київщині).Вражені святістюїхнього життя, довкола почализбиратисяподвижники, котрі прагнулиприсвятитисвоє життяслужінню Богу.* 1*

В 1078 році обітельперенеслажахливий нападполовців. Православнісвятині булирозграбленіта поругані.Але вже в 1108 роціпри игуменіФеоктистімонастир буловідновлено,і в ньому з'явилисянові будівлі.* 3*

Братія множилася,і монастирзростав і розвивався, ставши початкомі речникомчернечого життяДревньої Руси, зрештою — й насьогодні. В XIIст. Печерськиймонастир діставстатус Лаври, тобто головногомонастиря. Найого територіїзвелися дивовижніхрами. Зокрема, в XI ст. за особливимповеліннямсамої ПречистоїДіви тут збудованособорний храмв ім'я УспінняБогородиці.Спорудженотакож в XI-XII ст.ст.церкву ІоаннаПредтечі, Свято-Троїцькунадбрамну, Спаса на Берестові, Трапезну Палату,інші споруди.Творцями лаврськихсвятинь буливизначні давньоруськіта грецькімайстри.

Літописи збереглий імена художників-іконописців— святих Аліпіята Григорія, видатнихдавньоруськихлікарів — св.Агапіта, св.Даміана, ПетраСиріаника таінших, молитвидо яких і досізціляють хворих.У Лаврі подвизалисяв духовнихподвигах літописці— преподобніІаков, Никон, автор “Повістівременних літ”преподобнийНестор. У Лаврінародився«Києво-ПечерськийПатерик» — визначнийлітературнийтвір, що повідуєпро дивовижнідуховні подвигисвятих їїнасельників.Упродовж столітьмонастир бувне лише нездоланноютвердинеюПравослав'я, а й визначнимцентром культурногожиття нашоїВітчизни.

Мирний перебігжиття Лаврипереривавсясуворимивипробовуваннями.Міжусобнівійни, нападизовнішніхворогів супроводжувалисяпограбуваннямита руйнуваннямимонастиря. ТаЛавра постійновідроджувалася.Архітектурнийансамбль їївпродовжбагатовіковоїісторії змінювавсякілька разів, та на кінецьXVII ст. сформувавсяостаточно ів цьому вигляді, без суттєвихзмін, зберігсядо наших днів.

Період пануванняРадянськоївлади перервавдуховне життяЛаври. Насельниківмонастиря булорозігнано, цінності пограбовано, над святинямивчинено кощунськідії. В 1924 р. постановоюУряду УРСРтериторію Лаврибуло оголошеноКиєво-Печерськимдержавнимісторико-культурнимзаповідником.

Нове спустошенняпринесла ВеликаВітчизнянавійна. Чималолаврськихспоруд булопошкоджено, а унікальнийУспенськийсобор повністюзруйновано.До сьогоднівін очікуєсвого відродження, мов символзнівеченихсердець, щопотребуютьдуховногозцілення.

У 1942 р. чернечежиття Лавривідновилося, та 1962 р. монастирзнову закрили.Ллє й за цейкороткий строкЛавра зумілазалікуватидеякі ранивоєнного руйнування.

Лише в 1988 р. монастирськепризначенняКиєво-ПечерськоїЛаври відродилосяостаточно.Силами віруючихбуло приведенодо належногостану ті храмий споруди, якідержава передалав монастирськекористування.Долаючи численнітруднощі сьогодення, Києво-ПечерськаЛавра милістюБожою відроджуєсвої традиції.

Ніхто, мабуть, не вміє такцінувати божественнукрасу природи— витвір премудрогоТворця, як смиреннііноки, відрікшисьвід усьогоземного зарадислужіння Богу.Й монастирізавжди виникалив гарних місцях.

Якщо дивитисяна Київ з лівогоберега Дніпра, перед поглядомпостають всяйві золотихбань стародавніспоруди Києво-ПечерськоїЛаври, що напрочудзатишно розташувалисяна високихдніпровихпагорбах.

Вічний спокійта гармоніяцих місць, почавшив середині XIст. збиратиподвижниківхристиянськоївіри, зродилитут серце духовностінашого народу.Перші інокипечерногомонастиря, котрі, за походженнямсвоїм, здебільшогоналежали довищих станівруської суспільності: боярського, духовного таін., сіяннямсвоїх високихдуховних подвигіввиявили могутнєсприянняхристиянськомусонцю, що зійшлонад КиївськоюРуссю при св.князі Володимирі.Розсіюючи тойязичницькийтуман, той моральнийморок, котріоточували тодінашу землю.

Києво-Печерськиймонастир зперших же часівсвого існуваннябув головноюшколою вихованнянаших давньоруськихсвятителів.Ченці її булинайбажаннішимикандидатамидля заміщенняархієрейськихпрестолів уДавній Русі.Розходячисьз цієї святоїобителі в різністорони земліРуської, інокиїї всюди неслиз собою той духблагочестята подвижництва, що завжди живу стінах Києво-ПечерськоїЛаври. Лаврабула першоджереломруської наукиі первоначаломусіх нашихшкіл. Тут живі вихованийбув наш першийлітописець, тут же булиперші лікарі, перші описувачікниг і першінаші живописці.

І сьогодніЛавра — живийсвідок нашоїсвятої старовини.Прийшовши сюди, благочестивібогомольціввілльютьсяв молитвахсвоїх в староруськеуставне Богослужіння, почують прославленілаврські розспіви— ті розспіви, якими славилиБога, ПресвятуБогородицюта святих угодниківдавні руськілюди майже затисячу роківдо нас — ті люди, котрі потімй самі сталиугодникамиБожими.

Ближні печеримають загальнудовжину 228 м. ізалягають наглибині від5 до 15м, відоміще як Антонієвіпечери, томущо в них творивсвій духовнийподвиг засновникчернецтва наРуси преподобнийАнтоній Печерський.

За свідченнямПечорськогоПатерика, преподобнийАнтоній (в мируАнтипа з Любеча- нині Чернігівськоїобл.) народивсяприблизно 983року. З юнихліт віддавшисебе Боговіта молитві, близько 1030 рокувін пішов наСвяту горуАфон, де прийнявчернечий постриг.1051 року преподобнийАнтоній зблагословенняСвятої Афонськоїгори повернувсяна Русь, до Києва,і почав подвизатисяв молитві йтрудах у печерінаддніпровськихкруч. Першиммісцем подвигупреподобногоАнтонія булапечера Іларіона, що на Дальніхпечерах. Це йстало початкомКиєво-Печерськогомонастиря.

Приверненісвятістю життяй духовнихподвигів преподобногоАнтонія, накиївські кручісходилися новій нові подвижники, приймаючичернечий постриг.Братія множилася, створюючи новіпечери-келії.Прагнучищонайбільшогоусамітнення, преподобнийАнтоній 1062 рокувідселивсявід братії вновий затвор, виривши собінову печеру«за сто сажені»"від старої іцим поклавшипочаток Ближнімпечерам.

За роки зростанняпечерногомонастиря вБлижніх печерахбуло влаштованоі є зараз трицеркви: 1) Антонієвапоблизу келіїпреподобногоАнтонія Печорського, влаштованаза сивої давнини, при заснуваннімонастиря; 2)Введенська, влаштованатоді ж, і 3) Варлаамовав ім'я преподобногоВарлаама, влаштованав 1691 р. У Ближніхпечерах спочиваютьнетлінні мощі73 печорськихподвижниківі чудотворців, серед них: преподобногоАнтонія Печерського, засновникацих печер, преподобнихПечорських:Іоанна Постника, Прохора Лебедника, Агапіта — лікарябезвідплатного, священномученикаКукші, НестораЛітописця — автора «Повістівременних літ», преподобномученикаМоїсея Угрина, Аліпія Іконописця,Ілії Муромця,12 братів-греків- будівничихВеликої Лаврськоїцеркви.І сьогоднінетлінні мощіПечорськихсвятих являютьчуда зцілення.

Великий соборнийхрам УспінняПресвятоїБогородиці- це перша кам'янаспоруда вКиєво-Печерськомумонастирі.Зведений віну чудеснийспосіб на землі, дарованій длятакої святоїсправи Великимкнязем КиївськимСвятославом.За свідченнямПечерськогоПатерика, місцевказала самаПречиста Діва, золото на будівництвочудесно подала12 братам-грекамз Царгородуі направилаїх на Русь. Роботитривали з 1073 по1077 рік. Внутрішністіни соборуприкрасилифресковимживописом імозаїками в1082-1089 рр.
Успенськийсобор належавдо типу хрестовокупольнихцерковнихбудівель і ставсвоєрідниметалономдавньоруськоїцерковноїархітектури.Спершу він бувтринефнимшестистовпнимоднокупольнимхрамом з трьомаапсидами зісхідного боку.Центральну- олтарну апсидувсередині храмуприкрашаломозаїчне зображенняБожої Матері, а купольнесклепіння — таке ж зображенняХриста-Вседержителя.На парусах булозображеночотирьохЄвангелістів; на стінах написанолики мучеників, чиї мощі булопокладено підфундаментистін собору.Підлога в олтарібула мозаїчна, а в інших місцях- викладеначервонимишифернимиплитами, інкрустованимишматочкамисмальти жовтого, зеленого тавишневогокольорів. Увсіх оздоблювальнихроботах у церквібрав участьмолодий тодііконописець- Аліпій Печорський.СучасникамВеликий соборнийхрам здавався«небесам подібним».Таким храмзалишався допершого нашестяполовців наРусь у 1096 р. І вподальші рокиземлетруси, ворожі навалий численніпожежі неодноразоворуйнували йрозоряли Успенськийсобор. Та кожногоразу милістюБожою й молитвамибратії храмзнову відроджувавсяз руїни.

Суттєві змінив архітектуріУспенськогособору сталисяв XVII ст., особливопри реставраційнихроботах, здійсненихМитрополитомПетром (Могилою): собор стаємногоглавим, В Лаврі будипроведеніобширні будівельніта живописніроботи. І Успенськийсобор набувархітектурно-художньогооздобленняв стилі, щонашенувавсяукраїнськимбарокко.

Спустошливапожежа 1718 рокуспонукала донової відбудовиУспенськогособору. Зведеніраніше довколахраму каплицібули об'єднаніміж собою стінами, що значно збільшилойого розмір.Багатюще зовнішнєта внутрішнєхудожнє оформленнясобору в стиліукраїнськогобарокко, в здійсненняякого багатотруда вклавСтепан Ковнір, надало храмовілегкості йпишноти. Таквиглядав собордо 1941 року.

Під час окупаціїКиєва 3 листопада1941 р. Успенськийсобор буловисаджено вповітря. Існуєдві версіїцього варварськогоакту. Та жодназ них не маєані переконливихпідтверджень, ані заперечень.

Зараз зберігаютьсязаконсервованіруїни собору- залишки стіні двох стовпівта вцілілий, з південно-західногобоку, Іоанно-Богословськийолтар XVII ст. Своєюрозтерзанністювони немовволають до Небаі до людей провідродженняодвічної святинінашого народу.

Упродовж дев'ятивіків Успенськийсобор зігрівавусю ПравославнуРусь молитвоюполум'янихподвижників.

На руїнах соборуі тепер у Дванадесятісвята з головногоолтаря звучатьмолитви БожественноїЛітургії, збираючитисячі віруючих.

Свенська-Печерськаікона БожоїМатері

Свенська-Печерськаікона БожоїМатері написанаіконописцемпреподобнимАліпієм Печерським.На іконі зображеноБожу Матір, щосидить на престолі, на колінах уНеї — Богонемовля.Праворуч відпрестолу — стоїтьпреподобнийАнтоній, ліворуч- преподобнийФеодосій Печорські.До 1288 р. іконазнаходиласяв Києво-Печерськомумонастирі, а1288 р. її було перенесенодо БрянськогоСвенськогомонастиря вчесть УспінняПресвятоїБогородиці.

Ікона прославиласязціленнямсліпих, біснуватих, заступництвомвід ворогів.Святкуванняікони — 3травнята 17 серпня заст. ст. (16 травнята ЗО серпняза н. ст.).

БлагодатьБожественную, покров и заступлениеподаждь нам, Владычице нашаи Мати, припадающимпред иконоюТвоею Печерскою.Воздвигни насот греховногосна, сохраниЛавру Твою инас, недостойныхчад Твоих, сподобинас жительствовативо ограде обителиПечерския доконца днейнаших, и прославлятиТебе и СынаТвоего, ХристаБога нашего, поя Ему: Аллилуиа.

ІконостасХрестовоздвиженськоїцеркви

Коди переступаєшпоріг Хрестовоздвиженськогохраму, зупиняєшсявражений невимовноюкрасою й величчюйого внутрішньогооздоблення.Окрасою храмута й усієїКиєво-ПечерськоїЛаври є величнийрізьбленийпозолоченийтрияруснийіконостас, виконаний встилі рококо.Його вирізьбивз липи за власнимималюнкамикиївськийрізьбяр-сніцарК.Шверін у 1767 — 1769 рр. Іконостасприкрашенийпілястрамикоринфськогоордера.

Кіоти з обохбоків іконостасавиконано такожК.Шверіним.

Ікони до іконостасанаписав талановитийлаврськийіконописецьЗ.Голубовський.У першому ярусірозташованоікони Спасителяй Божої Матері,ікона храмуз часткоюЖивотворящогоХреста Господнього,ікона Введенняу храм ПресвятоїБогородиці,ікони МиколаяМирлікійського, Варвари Великомучениці, собор ПечорськихСвятих та ін., у другому ярусі- Спаситель іДванадцятьАпостолів, утретьому — Пророки.Міжярусні іконивідтворюютьДванадесятісвята.

Царські вратавирізьбленов 20-ті рр. XX ст. Надними знаходитьсяікона УспінняБожої Матері, що є сучаснимповтореннямчудотворноїікони УспінняБогородиці, котра булапринесена доКиєва 1073 р. грецькимимайстрами-будівничими.Їм ікону цю вчудесний спосібу Влахернськійцеркві вручиладля Києво-ПечерськоїЛаври СамаПречиста Діва.Вона була дивнимвитвором церковногомистецтва, щедро осипанадіамантамипо ризі щирогозолота. ДозруйнуванняУспенськогоСобору іконаневідлучнознаходиласятам. Зараз їїмісцезнаходженняневідоме.

Як і колись, нова іконаУспіння Богородиціпо закінченніБожественноїЛітургії опускаєтьсядля благоговійногоцілуваннябогомольцями.

ЦеркваРіздва Богородиці

НеповторноїчарівностіархітектурномуансамблевіДальніх печернадає стрімкасемибаннацерква РіздваБогородиці, що стоїть нависокому бастіоні.Спорудженав 1696 р. в стиліукраїнськогобарокко, вонає найдавнішоюз усіх наземнихкультовихспоруд, що збереглисяна територіїКиєво-ПечерськоїЛаври. На їїпобудову коштивиділив київськийполковникКостянтинМокіївський.

Церква РіздваБогородицістоїть на місцістародав-ньоїодноіменноїцеркви, яка, усвою чергу, була поставленана місці декількаразів нановобудованих іперебудовуванихдерев'янихцерков, алеспочатку нацьому місцібуло побудо-ванопершу наземнумонастирськуцеркву — дерев'янийУспенськийхрам, при якомуформувавсядревній Печерськиймонастир, Первіснийвигляд сучасноїцеркви РіздваБогородицібув хрестоподібнийі завершувавсятрьома грушо-подібнимибанями, розміщенимив одну лініюзі сходу назахід. Але творча, духовно збагаченауява невідомогонародногозодчого ХVІІ-гост. на основітрадиційноготрьохкупольногохраму створиланадзвичайноїкраси семиглавийхрам, що вражаєдосконалістюсвого силуету.Цей творчийштрих утіливсяв життя 1767 р. Сімглав храмусимволізуютьсім благодатнихдарів СвятогоДуха, сім церковнихТаїнств тавказують начисло ВселенськихСоборів, наяких Святі ОтцінепохитнозатвердилиПравославнувіру.

Храм РіздваБогородицінемов спираєтьсяна аркаду, щопростягаєтьсявздовж усьогопівнічногофасаду церкви, спираючисьна приземкуватіспарені доричніколонки. Побудованав 1744 р. архітекторомЙ.Г.Шеделем, вона неначестворює витонченубазу, на якійстоїть церква,і є ніби продовженнямсамої церковноїспоруди.

Храм РіздваБогородиці- унікальнеявище в історіїукраїнськоїархітектури.

Після відродженняв 1988 році в Києво-ПечерськійЛаврі чернечогожиття церкваРіздва Богородицістала храмомдуховних шкіл- Духовної Академіїта ДуховноїСемінарії, щодіють на територіїЛаври, — серцемрелігійногожиття студентів.

Дзвіницяцеркви РіздваБогородиці.

Надзвичайногарною спорудоюансамблю Дальніхпечер є двох'яруснадзвіниця. Вонависочіє порядз церквою РіздваБогородиці, має формувосьмикутноїдвоповерховоїбашти з банею.У першому ярусізроблений дляпроїзду прогін, у другому ярусі- чотири арковіпрорізи длядзвонів.

Стіни другогоярусу оздобленочудовим ліпниморнаментом, в якому переважаютьрослинні мотиви,і оформленоколонами коринфськогоордеру. Увінчанавитонченоюпозолоченоюбарочною банею, навкруг якоїпо кутах розташувалисяспрямованівгору гостріпозолоченішпилі, що створюютьразом з обрисамибані рідкіснийза красою силует.Дзвіниця вансамблі зцерквою РіздваБогородиціє шедевромукраїнськогобарокко.
Дзвіницюзакладено 1754р., для чого булорозкопаночастину захисноговалу. До кінцяїї спорудження(1761 р.) над нею трудивсялаврськийкріпак СтепанКовнір — «майстеркам'яних справ».Це була першаспоруда, виконанасамостійноцим чудовимнародним умільцем, що загаломпропрацюваву Лаврі понадпівстоліття.Відзначаючитруди С.Ковніра, Лавра подаруваламайстрові хутіру київськомупередмісті.Та через деякийчас С.Ковнірповернувсядо Києво-ПечерськоїЛаври — доживативік серед любихйому творіньрук своїх, урідній дляньлго Лаврі.

Хрестовоздвиженськацерква

ДомінантоюкомплексуБлижніх печерє Хрестовоздвиженськацерква. Скромнаі, здавалосяб, непоказназзовні, що булохарактернимдля початковогоперіоду стилюбарокко, всерединівона вражаєсвоєю величчю, пишністю йкрасою.

Теперішнякам'яна Хрестовоздвиженськацерква побудованана місці дерев'яноїкоштом полтавськогокозацькогополковникаП.Герцика в1700 році і в найдавнішоюз наземнихспоруд цьогокомплексу іза своєю архітектурноюкомпозицієюхарактерноюдля українськихдерев'яниххрамів XVII ст.Будівля церквизберегласябез суттєвихзмін і являєсобою прекраснуілюстраціюархітектуриминулих віків.

Інтер'єрХрестовоздвиженськогохраму має ефектнехудожнє оформлення.Про сюжетиперших настіннихрозписів архівнихданих немає, відомо лише, що в 1816 — 1817 рр. вонивже поновлювалися.В 1894 — 1895 рр. київськийхудожник Д.Г.Давидоврозписав церквузаново, але застарими сюжетами.Всі зображеннянастіннихрозписів виконанімаслом в академічномустилі, характерномудля XIX ст.

ОкрасоюХрестовоздвиженськогохраму та й усієїЛаври — є йоговеличний трияруснийіконостас, виконаний устилі рококорізьбяремК.Шверіним. Вінмає великухудожню цінність.

У Хрестовоздвиженськійцеркві, таксамо як і в іншиххрамах Лаври, ховали представниківзнаті та духовенства.Тут похованіфундатор церквиП.Герцик (XVIII ст.), шість київськихмитрополитів(друга половинаXIX — початок XX ст.ст.).З Хресто-воздвиженськоїцеркви є вихіду Ближні печери.

У 1990 р. церквупереданоСвято-УспенськійКиєво-ПечерськійЛаврі УкраїнськоїПравославноїЦеркви. У 1994 — 1996 рр.проведеновеликі реставраційніта ремонтніроботи.

ВеликаЛаврська дзвіниця- XVIII ст.

Велика Лаврськадзвіниця — окрасаархітектурногоансамблю всієїКиєво-ПечерськоїЛаври, своєріднийїї знак — височитьу центрі Соборноїплощі, її золотоверхуглаву добревидно із Задніпровськоїдалечини таз усіх семипагорбів Києва.Ця ведичнаспоруда являєсобою восьмиграннучотирияруснувежу висотою96,5 м і вирізняєтьсябагатимархітектурно-художнімдекором у стилібарокко. Великийінтерес являютьтри барельєфиXV ст., вмонтованінад входамипершого ярусудзвіниці, іззображеннямБожої Матеріта засновниківКиєво-Печерськогомонастиря — преподобнихАнтонія й ФеодосіяПечорських, перенесенісюди з Успенськогособору. Дзвіницювінчає шоломовиднапозолоченабаня.

Зведена запроектом архітектораИ.Г.Шеделя в1731 — 1745 рр. замістьбагатоярусноїдерев'яноїдзвіниці, збудованоїв 1669 — 1672 рр., що згорілав одній з пожеж, вона була натой час найвищоюбаштовою спорудоюв Російськійімперії. У їїстворенні бралиучасть місцевінародні майстри- лаврські кріпакиСтепан Ковнір, Йосип Рубашевський, Никита Горохта інші.

Дзвіниця маєв основі діаметрбіля 29 м. Товщинастін нижньогоярусу — 8м. Діаметркожного з наступнихярусів меншийза нижній, зарахунок цьогона них утворюютьсявідкриті оглядовіплощадки, огородженібалюстрадамиз балясинами.Кожний ярусдзвіниці мавсвоє призначення: в першому знаходивсялаврськийархів, у другому- бібліотекаЛаври, на третьому- висіли дзвонизагальною вагоюпонад 80 тонн! Годинниковиймеханізм курантіввагою 4,5 тонни,1744 р. розміщенийна четвертомуярусі, з'єднуєтьсяз системою зсеми дзвонів, котрі кожноїчверті годинивідбиваютьмузичну гаму.Восьмий дзвінпризначенодля щогодинногобою. Годинниковиймеханізм періодичнозамінювався.Зараз на дзвіниці- годинник, виготовленийі встановленийв 1903 р.

Під час ВеликоїВітчизняноївійни ВеликаЛаврська дзвіницяодержала значніпошкодженняй була в аварійномустані. В 1956 — 1962 рр.її було повністюреставровано.

Пророчимивиявилися словаархітектораИ.-Г.Шеделя: «Тебе, величавийвитворе, збудованиймоєю уявою ізавзяттям, зустрінутьурочисто нащадки».

Списоквикористованоїлітератури:

1. ІнтернетенциклопедіяКиєва.

адреса вінтернеті wek.kiev.ua/art.phtml

2. Музей книги

адреса вінтернетіwww.library.kr.ua

www.mignews.com3.Агенція новинMIGnews (стаття Украинапразднует950-летие Киево-ПечерскойЛавры) адресав інтернеті