Реферат: Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України

Зміст

Вступ

1.Сучаснийпротестантизмв україні: динамікаі тенденціїрозвитку

2.Протестантизмта церковно-державнівідносини

3.Українськийпротестантизмв контекстісучасних політичнихпроцесів

4.Роль протестантськихцерков у душпастирськійопіці в збройнихсилах України

5.Соціальнеобличчя протестантівнезалежноїУкраїни

6.Місіонерськадіяльністьпротестантськихцерков в періоднезалежностіУкраїни

7.Роль протестантіву освітньомута культурномужитті України

8.Порівняльнахарактеристикарелігійноїситуації наУкраїні

Висновки

Списоквикористаноїлітературита джерел

Вступ

ЗдобуттяУкраїною державноїнезалежностіпризвело доформуваннябагатьох науковихпроблем, зокрема, пов’язанихіз зростаннямролі релігійнихінституційу розвиткугромадянськогосуспільства, як прояву демократіїзахідногозразку. Одназ таких проблемє протестантизмв незалежнійУкраїнськійдержаві. Їїзначущістьзумовленанасампередтим, що на протязі90-х років ХХ ст.в Україніспостерігалосьзбільшеннячисельностіпротестантськихцерков, в якихзадовольняєсвої релігійніпотреби значнакількістьгромадян. Зчасу розпадуСРСР суттєвозмінивсясоціокультурнийстатус протестантизмуна Україні.Завдяки прийняттюнового демократичногозаконодавствапро свободусовісті, відсутністюдискримінаціїта переслідуваньз боку держави, відбулися змінив розвиткутрадиційнихпротестантськихконфесій, з’явилисьта організаційнооформилисьнові для Українирелігійнітечії.

У той же чассеред значноїчастки населенняпоширені ізалишаютьсядоволі стійкимиупередженнящодо протестантськихцерков, якіуявляються«деструктивнимикультами»,«чужими» та«ворожими»українськійкультурі релігійнимиутвореннями.Актуальністьдослідженняпротестантськихконфесій вУкраїні всоціально-політичнихумовах полягаєв необхідностідостовірнихзнань про нихдля державнихструктур, длявсього суспільстваз метою подоланнярелігійногоекстремізму.Залишаєтьсяактуальнимпитання щодозбереженнясектантськихпережитківу вітчизняномупротестантизмі, викликає увагурозвитокмісіонерськоїдіяльностісеред протестантськихцерков, а такожзростає важливістьспівробітництвавіруючих різнихконфесій міжсобою, з державнимита громадськимиінституціями.

На особливуувагу заслуговуєрозгляд питаньщодо участіпротестантіву політичному, культурномута соціальномужитті періодунезалежноїУкраїни. Тривалийчас спотворювалосьреальний станконфесій вУкраїні. В радянськийперіод протестантизмрозглядавсяяк «релігіядругого сорту».Світська релігійнаісторіографіявважала протестантизмтільки продуктомзахідних ідейних, часто ворожихвпливів наукраїнськіземлі, при цьомуконфесіюпротиставлялиіншим релігіямпередовсімправослав’ю.

В Україніпроблемапротестантизмуцікавила багатьохдослідників, однак вонирозроблялиїї переважноу контекстівивчення Реформації.

До 80-х роківХХ ст. українськіавтори взагаліприпинилидослідженняісторії протестантизму.Вивчення конфесіїу цей часпідпорядковувалосязагальномуспрямуваннюрадянськогосуспільстваі зосереджувалосьна негативномуїї висвітленні.

В періодздобуття Україноюнезалежностідосить широковисвітлюютьсяпроблемипротестантизмув працях такихсучаснихрелігієзнавцівяк А. Колодний, С. ГоловащенкоМ. Кошуба, В.Литвинов, І.Мицько, Я. Страшій, В. Ульяновський.У роботах В.Єленського, П. Яроцького, відзначеноголовні тенденціїрозвиткупротестантизмув нашій країні, підкресленопозитивнийвплив на цейрозвитокдержавно-політичнихзмін другоїполовини 80-хпочатку 90-х рр.ХХ ст.

Досягненняму вивченнівітчизняногопротестантизмустали фундаментальнісинтетичніпраці В. Любащенко, а також п’ятийтом десятитомної"Історії релігійв Україні" підназвою «Протестантизм».Нові тенденціїв організаційномурозвитку українськогопротестантизмувідзначаютьу своїх роботахЮ. Решетніков, С. Санніков, О.Назаркіна.

Аналіз факторіврозповсюдженнянеохристиянськихрухів в Українінаявний у роботахМ. Мариновича, Л Филипович, С. Свістунова, які сходятьсяу думці, що порядіз активноюмісіонерськоюдіяльністюмала великезначення наявністьоб'єктивнихісторичнихта культурнихпередумов вкраїні. Середдосліджень, що стосуютьсяролі церкову соціально-політичномурозвитку, слідвідзначитипраці О. Уткіна, О. Шуби, Г. Надтоки, С. Сьоміна.

Питанняполітико-правовогозабезпеченнядіяльностіпротестантськихконфесій відсвітлюютьМ. Бабій, В. Климов, які зазначають, що в Україніреалізуєтьсядемократичнамодель державно-церковнихвідносин, щосприяє розвиткурелігійнихспільнот.

Зацікавленістьнетрадиційнимиявищами в релігійномужитті суспільстваспричинилапояву праць, присвяченихновим течіямта рухам, в т.ч.протестантськогопоходження.Серед такихдосліджень– статті М.Новиченка, Ю.Наріжного, Н.Белікової.

Водночаспотребуютьопрацюванняі систематизаціїнові документита матеріали, що стосуютьсяїх діяльності, аналіз якихдозволяє побачитимасштаби, особливостіта перспективирозвиткупротестантизмув Україні, впливйого на соціокультурніпроцеси напострадянськомупросторі, місцеу формуваннігромадянськогосуспільства.

Досить цікавимиу вивченніпроблем протестантизмує історичнідокументиконфесійногохарактеру, асаме:

теологічно-катехитичні твори для внутрішніх потреб протестантських церков (твори М. Лютера, У. Цвінглі, Ж. Кальвіна);

пам’ятки полемічного, суспільно-політичного, науково-освітнього характеру, спрямовані на реалізацію участі протестантів у суспільних і культурних процесах;

пам’ятки історико-статистичного характеру, що вийшли з протестантських осередків і містять основний фактичний матеріал;

видання українських протестантських церков ("Євангельська нива", «Слово віри», «Стяг», «Богомыслие», «Братский вестник» та ін.)

Об'єктомдослідженняє: діяльністьпротестантськихцерков в українськихумовах в періоднезалежностіУкраїни.

Предметомдослідженняє: протестантськігромади в Україні.

Географічнімежі дослідженнявключають всютериторіюУкраїни. Присоціологічномуопитуваннідля визначенняполітичної, громадськоїучасті у освітньомута культурномужитті суспільстваактивностігромадян, їхставлення домовного питанняв Україні, опитуванняпроводилисьсеред респондентів, які є членамипротестантськихгромад м. Рівне.

Хронологічнірамки: дослідженняохоплює періодз кінця 80-х по2005рр.

Мета дослідженняполягає:

в з'ясуванні соціальної, політичної, культурної значущості протестантських конфесій в Україні кінця 80-х до 2005рр., ґрунтуючись на аналізі головних напрямків і форм розвитку релігійних течій.

в дослідженні соціальних, культурних, політичних та інших факторів протестантських громад м. Рівне;

Завданняроботи: аналізполітичних, соціокультурних, етичних основпротестантизмучерез призмурелігійно-політичних, соціальних, культурнихта інших чинників.

Методологічнаі теоретичнаоснова дослідження:

У роботізвертаючисьдо праць філософів, видатнихрелігієзнавчихдіячів протестантськихцерков, провіднихукраїнськихрелігієзнавців,істориків таполітиків, автор прагнувосмислитипроблему становлення, діяльностіпротестантськихцерков черезпризму релігійно-політичних, соціальних, культурнихта інших чинників.

До сферидослідженнябули віднесеніслідуючи компоненти: аналіз програм, офіційнихдокументівпротестантськихцерков, ставленняпротестантівдо участі уполітичному, соціальномуі культурномужитті України.

Джерельнубазу дослідженнястановлятьпрограми з'їздівпротестантськихцерков, заявита зверненнякерівниківрелігійнихгромад, теологічніпраці, конфесійналітература.

При вирішеннізавдань булизастосованітакі методи: порівняльнийаналіз, спостереження, анкетування, описовий, статистичний, науковий експеримент.

Матеріалиданої магістерськоїроботи буливикористаніу міжнароднійнауково-практичнійконференції«Релігія ісоціальні змінив сучасномусуспільстві», яка проходила18.04.2005 року в Чернівецькомунаціональномууніверситетіім. Ю. Федьковичау статті «Протестантизмта церковно-державнівідносини вперіод незалежностіУкраїни», тав роботі Х- тоїнауковоїстудентськo-викладацькоїконференції«Дні науки»Національногоуніверситету«Острозькаакадемія» устатті «Українськийпротестантизмв контекстісучасних політичнихпроцесів».

Дипломнаробота складаєтьсязі вступу, восьмирозділів, загальнихвисновків, списку використаноїлітературита джерел, додатків.

1. Сучаснийпротестантизмв Україні: динамікаі тенденціїрозвитку

Нові умовидля діяльностіпротестантськихцерков в Українівідкрилисяз проголошеннямв 1985р. «перебудови, а особливо з1988р., коли в країніофіційно відзначалось1000-ліття хрещенняРусі. Зміни уполітичномукліматі призвелидо змін у законодавстві, що дозволилоцерквам практичновийти з підпіллята розгорнутиєвангелізаційнупрацю».

Сучаснийпротестантизмв Україні, якуже зазначалося,— це переважнопізні течії.Вони продемонструвалиживучість заумов чужих їмсоціально-економічнихвідносин, відсутностіідейного плюралізмута релігійноїсвободи. Закількістюприхильниківпротестантизмсьогодні поступаєтьсятільки православ'ю, в західнихобластях — ігреко-католицизму.В останнє десятиліттяXX ст. конфесіявступила зпевними надіямина перспективуподальшогоіснування інавіть зростаннясвоїх церков, зміцненняпозицій у релігійномужитті України.

Політичнізміни у колишньомуСРСР активізуваликритичну стосовнорежиму позиціюбагатьохзареєстрованихпротестантськихгромад. Вонивсе голоснішевимагали правана повнокровнерелігійнежиття. Це значноюмірою стимулюваловияв внутрішніхпротиріч, щосупроводжувалистворення таіснування СоюзуЄХБ. У кінці80-х років відкритутенденціюізоляції щодонього демонструютьбратські меноніти.1989 року відбувсямасовий вихідз об'єднаннявсіх п’ятидесятницькихгромад.

Поза межамиСоюзу ЄХБ уповоєннийперіод існувалоще дві легальніпротестантськіструктури.Перша — автономнозареєстрованіп’ятидесятницькігромади, якіотримали наце дозвіл тількина початку 70-хроків і впродовжнаступнихдесяти роківдіяли переважноу східних іпівденнихрегіонах України.Саме вони відображали«парадне обличчя»течії в Україні, оскільки їхнякількістьподаваласьяк офіційнацифра всіхп'ятидесятників.Наскільки жвона була далекапід реальності, засвідчуютьхоча б такідані. За станомна 1 травня 1989 р.з 652 п'ятидесятницькихгромад, діючиху республіці, більшість (300громад) булизареєстрованіяк баптистські,186 діяли безреєстрації(нелегально)і лише 166 (тобтоочевидна меншість)були зареєстровані.Отже, офіційнастатистикаохоплювалатільки четвертучастину всіхп'ятидесятиицькихгромад України.

Третє післяСЄХБ місце улегальномупротестантизміпосідали громадиадвентистівсьомого дня(АСД). До кінця80-х років кількістьвіруючих у них, за офіційнимиданими, становилаа Україні близько20 тис. осіб. Внаслідокштучного припиненняу 30-х роках їхньогочленства уГенеральнійконференціїадвентистівсьомого дня(що офіційнапропагандаподавала якзв'язок «сектантів»з міжнароднимімперіалізмом), адвентистськігромади в Українідіяли у повоєннийчас окремимосередком, маючи статусРеспубліканськогооб'єднанняцерков АСД.Останнє працювалоу спілці з іншимиреспубліканськимиоб'єднаннями, підпорядковуючисьзагальномуорганові —З'їзду (або нараді)церков АСД вСРСР. На з'їздіобирали церковнураду та її голову.У грудні 1980 р. ус. ЗаокськомуТульськоїобласті створеноадміністративно-навчальнийцентр, що об'єднавусі громадиАСД колишньогоРадянськогоСоюзу в єдинуВсесоюзнуцеркву адвентистівсьомого дня.

Протестантськепідпілля вУкраїні зарізноманітністюта кількістювіруючих непоступалосялегальнимосередкам. Вонооб'єднувалочастину євангельськиххристиян-баптистів(громади РЦЄХБ), п'ятидесятників(окрім громадхристиян віриєвангельськоїта християнєвангельськоївіри, такожп'ятидесятників-сіоністіві п'ятидесятників-суботників), всіх адвентистів-реформістівта свідківЄгови. (Адвентисти-реформістидонедавна діялив межах Всесоюзноїцеркви вірнихі вільних адвентистівсьомого дня, яка не підпорядковуваласяжодній зарубіжнійцеркві). Нелегальнийстатус вказанихосередків, їхня«непідзвітність»місцевим органамвлади і цілкомприродне бажаннянеоприлюдненняконкретноїінформаціїпро себе не даєможливостідокладно з'ясуватикількіснийсклад протестантськогопідпілля. Водночасз цими незареєстрованимиосередкамиу 50-80-х роках вУкраїні діяланизка меншихсект і навітьпросто груп(іноді — декількадесятків віруючих), визначеноїабо напіввизначеноїконфесійноїорієнтації.Однак вони немали серйозноговпливу на розвитокпротестантизмута загальнурелігійнуситуацію вУкраїні.

На початку90-х років більшістьпротестантськихгромад країнистала легальними.З цього часу, по суті, розпочавсяновий етапеволюції конфесії.Його можнаназвати етапомподальшогоформуваннямсучаснихпротестантськихцерков. Уже в20-30-х роках цейпроцес у деякихтечіях розвивавсядосить активно, однак згодомбув штучнопризупинений.Радикальніполітичні змінив колишньомуСРСР, утвореннянової державиУкраїни дализмогу протестантамвідкрито здійснюватирелігійну тапозарелігійнупрактику. Сьогодніперехід більшостіпротестантськихтечій у церковнийстатус зносупожвавився.Це, зокрема, виявляєтьсяу структурнихзмінах, в явищіінституціоналізації, що відображаєпросуваннярелігійноїспільноти достійкості, стабільності, створенняформалізованоїструктури, розгалуженоїорганізації.

Спочатку— про течії, які найбільшнаблизилисьдо церковногостатусу. Цеєвангельськехристиянство-баптизм, деякі п'ятидесятнитськітечії, адвентизмсьомого дня.Йдеться покищо про наближення, оскільки частинапізньопротестантськихосередків щезберігай рудиментиорганізаціїсектантськоготипу. Це, наприклад, громади, щодіють у сільськіймісцевості, нечисленні, з незначнимвідсоткоммолодих віруючих.У недалекомумайбутньомутакі громадиабо взагаліприпинятьіснування якмалоперспективні, або приєднаютьсядо інших, унайближчихнаселенихпунктах. Власне, подібний процесвже відбуваєтьсяу великихіндустріальнихмістах, що постійнорозростаютьсяі «поглинають»навколишнісела, а з ними— й існуючігромади. Сьогодніможна з впевненістюконстатувати: центр діяльностіпротестантизмуостаточноперенесенодо міста. У 1985 о.на 10 тис. міськогонаселенняприпадало 29протестантів, сільського— 13[98;210]. На початку90-х років у містахзосередиласьбільшістьвеликих, життєздатнихгромад, що визначаютьхарактерпропагандистськоїта місіонерськоїпрактикипротестантизму.Це стосується, передусім,євангельськогохристиянства-баптизму(половина йогогромад діє вмістах), адвентизму(60%), п'ятидесятництва(три чверті відзагальноїкількостігромад). Лишеєговізм поширенийу селах більше, ніж у містах.Динаміка сучасногопротестантизму, як бачимо, відображаєзагальну тенденціюурбанізації.

Розвинутіознаки церковноїбудови мають, здебільшого, ті протестантськіспільноти, щоіснують в обласнихцентрах (зокрема, у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Рівному, Одесі, не кажучи вжепро Київ) і налічуютьблизько 2-3 тис.або й більшевіруючих. Наприклад, у Львові тількидві п'ятидесятницькігромади у 1990 р.мали близько5 тис. членів.Сьогодні їх6 тис.; окрім цього, у 1994 р. утвориласьнова п'ятидесятницькацерква з 1 тис.осіб. У підпорядкуванніцих осередківзнаходятьсямайже всіп'ятидесятницькігромади, щодіють на територіїЛьвівськоїобласті. Кожнатака громадабере участьу розв'язаннізагальнихпитань місцевогоп'ятидесятницькогобратства, причомуступінь їїучасті залежитьвід кількостічленів (більшагромада маєправо на більшепредставництво), авторитетупресвітера.

Найінтенсивнішевідбуваєтьсяпроцес оцерковленняпротестантизмуу західнихобластях України, де конфесіязберегла чималорезервів длявидавничої, освітньої, місіонерськоїпрактики. Скажімо, у Рівному, Луцьку, Тернополііснують великібаптистськіцеркви, якімають не тількизначні за розмірамикультові спорудиі чимало віруючих, а й численнігуртки, видавництва, місії з євангелізації, ансамблі, хоритощо. Вони сталисвоєріднимиосередкамипаломництвапротестантськоїмолоді з багатьохміст Україниі з-за кордону, тут часто буваютьвіруючі іншихконфесій, проводятьміжрелігійнісимпозіуми, біблійні конференції, концерти івистави, молодіжнівікторини. Прицерквах відкритонедільні школи, а також кореспондентські, регентські, дияконськікурси, влаштованонавчання керівниківмолодіжнихгруп та гуртківза інтересами(фотосправи, автолюбителів, народних промислів).Безумовно, такадіяльністьне має нічогоспільного зрелігійноюсектою. Стосовноцеркви, то вонане приховуєпрагнення дорозширеннясфер впливув суспільстві.Саме тому будь-якийцерковнийінститут намагаєтьсяоб'єднати віруючихі на нерелігійнійоснові: у жіночих, молодіжних, дитячих групах, гуртках і громадськеорієнтованихорганізаціях(місіях, філантропічнихгрупах, пропагандистськихагітбригадах), щоб, передусім, самі віруючіне відчувалиобмеженостіжиття у своємурелігійномуколективі.Процес інституціоналізаціїсучасногопротестантизмуактивізованотакож деякимоновленняму його керівництві.На зміну консервативнійгенерації вкінці 80-х — напочатку 90-х роківприйшло чималомолодих лідерів.їх кількістьпродовжуєзростати. Убагатьох церквахкерівникамистали віруючі, які у 1985-1990 рокахзавершилинавчання узакордоннихбогословськихзакладах. Цісучасні лідериостаточновибрали шляхрелігійногооновлення, екуменізмуй соціальногослужіння. Одниміз головнихкроків на цьомушляху сталооб'єднаннярозрізненихпротестантськихгромад України, створення їхцентрів.

Найрозгалуженішимпротестантськимцентром церковноготипу є сьогодніВсеукраїнськийсоюз об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів(ВСО ЄХБ), якийу 1995 р. налічувавблизько 1,5 тис.громад — абсолютнубільшістьбаптистів таєвангельськиххристиян країни.Союз діє яксамостійна, незалежна усвоєму внутрішньомужитті структура, що водночаспідтримує тісніконтакти зміжрегіональнимоб'єднанням, створеним наоснові колишньогоСоюзу ЄХБ, —Євро-Азіатськоюфедерацієюсоюзів ЄХБ.Нещодавно доскладу ВСО ЄХБувійшли українськієвангельсько-баптистськіцеркви діаспори.

Вищий органВСО ЄХБ — з'їзд.Він обираєправління, голову і йогозаступників, а також розв'язуєпроблеми релігійноїта позарелігійноїпрактики братства.У структуріСоюзу створенонизку біблійнихзакладів: наприклад, Київська біблійнасемінарія,Ірпінськийколедж, Львівськабіблійна школа, Найбільшийзаклад — Одеськабіблійна семінарія,її слухачі —баптисти таєвангельськіхристияни такожі тих громад, які поки щозалишаютьсяпоза Союзом.Чотирирічнийкурс семінаріїпередбачаєпідготовкупроповідниківй учителівнедільних шкіл; при закладііснує видавничийцентр. Він видавісторико-богословськийальманах«Богомыслие», навчальнулітературу, брошури, збіркидуховної поезіїтощо. Впродовж1992-1993 років центрвипустив 750 тис.примірниківрізних релігійнихвидань.

При ВСО ЄХБстворено молодіжнийсоюз — Всеукраїнськеєвангельсько-баптистськеоб'єднаннямолоді, а такожжіночий відділ, які мають своїстатути і керівніоргани. У межахСоюзу і прийого матеріальнійпідтримці дієнизка місійз питань євангелізації, створених майжев усіх великихмістах України.У їх функціївходить проповідуванняЄвангеліяневіруючим, пропагандаідей баптизмуневіруючимі віруючимінших конфесій, місійні поїздкипо Україні ідопомога місцевимгромадам ЄХБ, сприяння відкриттюнових громад, будівництвукультовихспоруд. ВСО ЄХБвидає кількажурналів ігазет у різнихрегіонах: наприклад, двомовнийжурнал «Жажда»(Володарськ-ВолинськийЖитомирськоїобласті), газети«Християнськежиття» (Київ),«Слово Вери»(Донецьк, окремістатті друкуютьсяукраїнською),«Предвестник»(Київ).

До ВСО ЄХБне увійшло 25незалежнихбаптистськихгромад, 35 громадРади церковЄХБ, 33 громадиєвангельських, християн.

Активнийпроцес будівництвацерковногосоюзу відбуваєтьсяу п'ятидесятництві.Так, у 1991 р. офіційнооголошено простворення Союзухристиян віриєвангельської(п'ятидесятників)України, щооб'єднав майжевсіх християнвіри євангельської(у західнихобластях) табільшістьхристиянєвангельськоївіри (на сходій півдні). У 1995 р, він налічувавблизько 800 громад, майже 100 п'ятидесятницькихосередківУкраїни залишилисьпоза Союзомяк автономнозареєстровані.

При 400-х осередкахСоюзу відкритонедільні школи, у Києві створеноУкраїнськийзаочний біблійнийінститут, щомає дві філії(у Рівному іЛьвові). Як і вєвангельсько-баптистськомубратстві, уп'ятидесятницькомуоб'єднанністворено молодіжнийосередок, низкумісій, благодійнихтовариств. УРівному 1993 рокувідкрито видавничийцентр Союзу.Крім біблійноїта навчальноїрелігійноїлітератури, він випускаєдекілька періодичнихвидань. Упродовж1991-1995 років п'ятидесятницькебратство вУкраїні видалодесятки тисячпримірниківчасопису «Вестник»(Львів), журналів«Вісник єднання»(Київ) та "Євангельськийголос" (Кременець).П'ятидесятницькамісія у Рівномудрукує щомісячник«Свет Євангелия».

Подібно доевангельсько-баптистськогоосередку, СоюзХВЄ на федеративнихзасадах донедавнавходив до спільногодля більшостіп'ятидесятницькихгромад колишньогоСРСР Об'єднаногосоюзу християнвіри євангельських-п'ятидесятників.

Окремийцерковнийосередок створилитакож адвентистськігромади України— Українськууніонну конференціюцерков адвентистівсьомого дня(УК АСД). До їїструктуривходять понад400 громад .(крім15 громададвентистів-реформістів), УК АСД існуєяк складоваЄвро-АзіатськогодивізіонуГенеральноїконференціїадвентистівсьомого дня.При Українськомууніоні організованівідділи молоді, служіння жінок, суботньоїшколи, з питаньєвангелізації, управлінняресурсами тавидавничий.Останній керуєвидавничимцентром «Джереложиття» (Київ), де виходятьукраїнськоюмовою журнал«Ознаки часу»та газета «Вісникмиру», іншаадвентистськалітература.

Загалом, будова внутрішньогожиття адвентистськогооб'єднання ійого позарелігійнадіяльність— типові дляпізньопротестантськихтечій. ЦерквиАСД опікуютьсяствореннямнавчальнихзакладів; окрімтрадиційнихшкіл для дітей, що існують прикожній громаді, діють курсивчителів суботніхшкіл, під Києвом— Стаціонарніінтенсивніпасторськікурси дляпресвітерів, проповідників,їхніх помічників.У межах Українськоїуніонної конференціїорганізованімісії, основнаформа діяльностіяких — євангелізаційнікампанії. Вониохопили всірегіони України.

Процесінституціоналізаціїсучасногопротестантизмуспричинюєвитворенняу рамках існуючихоб'єднань новихспільнот,ініційованих, переважно, молодими віруючими, котрі прагнутирадикальнішихзмін у релігійнійта позарелігійнійпрактиці своїхцерков. Виходячиз фундаментальнихзасад пізньопротестантськоговчення, вони, натомість, сповідуютьлібералізаціюцерковногожиття, прагнутьактивнішогооновлення йогодуховногоклімату. Середцих молодихспільнот вирізняєтьсяСобор незалежнихєвангельськихцерков України(на початку1996 р. нараховувавблизько 40 громаду різних регіонахкраїни), щоскладаєтьсяз недавніхчленів євангельсько-баптистських, п'ятидесятницьких, пресвітеріанськихгромад. АбсолютнабільшістьприхильниківСобору — молодь, причому, віруючіу першому поколінні.Значний відсотокмає вищу освіту.Коло інтересів— культурологія, наука, мистецтво; структурнеядро — біблійнікласи, гурткимолоді, місії; форма діяльності— проповідьта євангелізація; позарелігійнапрактика спрямованау філантропічнута культурно-освітнюсферу.

За данимианалізу релігійноїситуації станомна 1994р. протестанськіцерковні структуриоб'єднувалипонад 90% прихильниківконфесії вУкраїні. 40% громадналежало доєвангельсько-баптистськогобратства, 28 —до п'ятидесятницького,10 — до адвентистського9% загальноїкількостіпротестантськихспільнот становилиреформати, лотерани, атакож малочисельнігромади меннонітів, методистів, чеських братів, пресвітеріантощо. На сектантськомуступені вінституційнійеволюціїпротестантизмузалишилосябільшістьгромад свідківЄгови (13% загальноїкількостіоб'єднань), якіпродовжуютьдотримуватисяпозиції неприйняття«цього злогосвіту», обмеженнямирських інтересіввіруючих, залишаючисьневід'ємноюскладовоюміжнародногоТовариствасвідків Єгови.Останнім часом, однак, спостерігаєтьсяпевне налагодженнядіалогу керівниківцих осередківз державою, більш відкритеставленнявіруючих дооточуючогосередовища.Це зумовилонавіть ліберальніпрояви у середовищісвідків Єгови, де на початку90-х років відтворенадіяльністьМісійного руху"Єпіфанія"(переважно узахідних областях), зорієнтованого, зокрема, наперегляд окремихзасад віровченняєговізму, подоланняйого суспільноїізоляції. Впродовж1992-1993 років відбуласялегалізаціяєговістськихгромад в Україні, яку на міжнародномуконгресі Товариствау Києві у 1993 р.оцінено як фактпозитивний, як свідченнянових можливостейтечії. Подібнийшлях, до речі, у 70-80-х роках пройшлигромади свідківЄгови у більшостіколишніхсоціалістичнихкраїн. Тепер, наприклад, уСловаччині, за даними К.Кагана, течія діє як«впливова, активно діючарелігійнаструктура звисоким рівнемінституціоналізацїі.Вихід з ізоляціїспостерігаєтьсяй в інших сектантськихугрупованнях(скажімо, адвентистів-реформістівчи п'ятидесятників-сіоністів).Незначна частинаїхніх прихильниківвже перейшлав існуючі церковніоб'єднання.Консолідаціяпротестантськогосередовища, поступовеподоланнявнутрішніхпротиріч, щонакопичувалисьдесятиліттямиі не можутьбути вирішеніводночас, єзакономірнимнаслідкомпроцесуоцерковлення[50;306-308].

В Усеукраїнськомусоюзі об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистіву 2000 р. було 2236 громад(помісних церков, як називаютьїх самі баптисти)і 131950 членів [14;38], тобто в середньомупо 59 чоловік угромаді. ВУсеукраїнськомусоюзі християнвіри євангельськоїв 1999 р. нараховувалася901 громада з 88227членами; у 424недільнихшколах училося24309 дітей [129;11].

Таким чином, питома вагапротестантіву загальніймасі віруючихрізних церковУкраїни набагатоменше питомоїваги створенихними громаду загальноукраїнськійконфесіональнійконфігурації.Якщо порівняти, скажемо, офіційніповідомленняВсеукраїнськогоСоюзу ЕХБ, УніонноїконференціїАСД Україниі верховногоархієпископаУГКЦ, то на однубаптистськугромаду приходиться59 членів, на однуадвентистську– 106, а на одинприхід Івано-Франківськоїєпархії УГКЦ– відповіднодо церковного(нехай і серйознозавищеної)статистикою– 1072 вірних, Львівськийархієпархії– 2462, Тернопільско-Зборовскій– 757 [20;83-86-89]. Це, як бачимо, цифри різногопорядку, навітьякщо погодитися, що для дужебагатьох осібдекларуваннясвоєї приналежностідо церков більшості– досить формальнийакт. У 1985 р. на 10 тис.міського населенняУкраїни припадало29 членів протестантськихгромад, на 10 тис.сільського– 43. В наступніроки ситуація, звичайно, змінювалася, але не радикально.Наприклад, протягом 4 років(1994–1997 р.) кількістьгромад ВСОЕХБвиросло на 579, тобто майжев півтора рази.Збільшенняж членів братерствабуло менш динамічним– з 105807 до 120346, тобтона 20%.

Причому вдеяких областях(Харківська, Кіровоградська, Чернігівськаі Тернопільська)їх навіть сталоменше. Середпричин називаютьсяперехід в іншіконфесії йеміграція[31;12-13].

Конкретно-історичнетло еволюціїпротестантськихспільнот вУкраїні спричинилодо формуванняв їхній архітектоніціпевних спільнихрис. Це специфічнийтип організації, яка ґрунтуєтьсяна строго фіксованомуі неформальномучленстві, суворійдисципліні, ригоризм. психологіявинятковості, несхожості; особливі претензіїна істинність, обраного шляху; жорсткий контрольгромади заусіма сферамижиттєдіяльностівіруючих, обов'язковістьусіх її приписівдля всіх членів-збереженняелементів»критичноїдистанції"щодо «світу»; наявністьяскраво вираженихознак груповоїсамосвідомості, психології, пам'ятіспрямованістьна спасіннясвіту черезпоширеннявласного віровченняі наверненнядо нього інаковіруючихта невіруючих.Такі ознаки(реформатиЗакарпаттята інші ранніпротестантипід цей описне підходять)давали дослідникампідстави відноситиспільноти, щорозглядаються, до релігійно-соціальнихорганізаційсектантськоготипу [69;28] І хоча, скажімо, Союзєвангельськиххристиян-баптистівабо ЦеркваАдвентистівсьомого днявже доситьдавно практичноподолали деякіз вищезгаданиххарактеристик, церковні ідеологиусвідомлюютьїхню реальнунаявність усвоїх громадах.«У наші дні, дніблагословеннихможливостейі змін, особливоболяче усвідомлювати, що деякі сектантськіпрояви у нашійцеркві не даютьзмоги їй повноюмірою здійснюватисвоє служіння»[89;65], — пишеадвентистськийавтор. «Очевидно, знадобитьсячимало часу, поки ми признаємосясобі у тому, щотрадиції, якісклалися упомісних церквах.і дух євангельськоговчення — не ідентичніпоняття, — розмірковує)баптистськийбогослов. — Жоднахристиянськаденомінаціяне уникнерізноманітнихтрадиційнихнашарувань.Засмученіобличчя, замкненийспосіб життя, зневаженеставлення доетики, відторгненнякультур спадщини- все це є серйозноюперепоною длябагатьох людей, шукають істину»[25;3].

На початок2003 року в Україніофіційнофункціонувало6827 протестантськихорганізацій; протестантамибуло створено43% (65) духовнихнавчальнихзакладів країниі близько 35% всіхнедільних шкіл.39,4% загальноїкількостіпротестантськихгромад належитьдо євангельськиххристиян-баптистів(переважно цегромадиукраїнськогооб’єднанняЄХБ — 2272); 27,4% — доп'ятидесятницькихтечій, найбільшимз-поміж якихє Союз ХВЄ України– 1367 грамад; 13% — досвідків Єгови;14% — до УніонноїконференціїАСД. Всі іншіпротестантськігромади(реформатиЗакарпаття, методистинімецькі) українськіі шведськілютерани, пресвітеріанита ін.) разомскладають 6,2%загальноїкількостіпротестантськихгромад. Найбільшнасиченимипротестантськимиспільнотамив Україні пВолинські іПівнічні області(відповідно11 і 15 % із всіхпротестантськихгромад країни, Поділля і Степ- по 9% [82;55-56]. Протестантськігромади не єнадто численними.В середньомунараховуютьприблизно 100членів. Причому, якщо громадиу великих містахчасом маютьпонад 1000 членів(у Союзі ЄХБтаких громадв середині 90-хрр. було вісім), то в багатьохселах Північно-Східноїта ЦентральноїУкраїни діютьдуже нечисленнігромади, переважноз літніх і похилоговіку віруючих, які підтримуютьвідповіднийрівень духовногожиття не в останнючергу завдякиопікуваннюміських громад.

Отже, питома вагапротестантіву загальніймасі вірнихрізних церковУкраїни набагатоменша ніж питомавага створенихними громадузагальноукраїнськійконфесійнійконфігурації.Скажімо, якщопорівнятиофіційні, датованіпершою половиною1990-х рр. повідомленняВсеукраїнськогоСоюзу ЄХБ, УніонноїконференціїАСД Українита верховногоархієпископаУГКЦ, то на однубаптистськугромаду припадає82 члени, на однуадвентистську– 106,[126;24] ана одну парафіюІвано-Франківськоїєпархії УГКЦ- згідно з церковною(хай і серйознозавищеною)статистикою- 1448 вірних, Львівськоїархієпархії- 1844, Тернопільської- 1899. У 1985 р. на 10 тис.міського населенняУкраїни припадало29 членів протестантськихгромад, на 10 тис.сільського- 43.

У наступніроки ситуація, звичайно, змінювалася, але не радикально.Наприклад, упродовж чотирьохроків (1994-1997 рр.)кількістьгромад ВСО ЄХБзросла на 579, тобтомайже в півторарази. Збільшенняж членів братствабуло менш динамічним- з 105807 до 120346, тобто20%. Отже, в 1999 р. наодну баптистськугромаду припадаловже менше 67 членівцеркви. Причомув деяких областяхкількістьчленів навітьзменшилася(Харківська, Кіровоградська, Черкаська іТернопільська).Серед причинназиваютьперехід доінших конфесійта еміграцію[32;15].

Дещо швидшимитемпами зросталаЦерква Адвентистівсьомого дня.Із січня 1991 р. тутпочав втілюватисяплан загальноїєвангелізації, який передбачавподвоєннякількостічленів церквив 1995 р. порівняноз кінцем 1990 року.У 1990 р. церква АСДнараховувалав Україні 16478членів, у липні1993 — 31401, в 1995 — 45702 і в середині1996 р. — 52593 члени [1;29-32].

Але водночаспротестантизмє чи не найдинамічнішимчинником конфесійноїситуації вУкраїні. Упротестантськихгромад неухильнозростає числотих, хто прийнявводне хрещення, кількістьвідлучених, які повертаютьсяв громаду, стабільноперевищує числопомерлих івиключенихза нехристиянськуповедінку.Треба однак, мати на увазі, що за радянськихчасів уявленняпро кількістьпротестантівв Україні булосуттєво аберованим.Насампередбільшістьп'ятидесятників, усі члени громадРади церковЄХБ, свідківЄгови діялив неофіційномурежимі, щоунеможливлювалопідрахункикількості цихспільнот. Дотого ж, з оглядуна можливі ізовсім не гіпотетичнінеприємності, пресвітеридосить частоне вносили досписків громадтих віруючих, які були студентами, службовцями, усіх тих, комуприналежністьдо релігійноїорганізаціїмогла зашкодитина підприємстві, установі чиу навчальномузакладі. Можнастверджувати, що стрімкийріст кількостіпротестантіву країні не востанню чергузумовленийоприлюдненняманонімноїрелігійноїдіяльності.Зростаннячисельностіпротестантіввідбуваєтьсязначною міроюза рахуноквихідців зпротестантськихродин. Требатакож зазначити, що переважнабільшість тих, кого свого часубуло відлученовід громади, зрештою повертаютьсяназад. Протягомостанніх 25 років, наприклад, уСоюзі ЄХБ понад90% усіх відлученихбуло зновуприйнято угромади, а усередині 60-хрр. кількістьприйнятих звідлученихперевищувалащорічне числовласне відлучених.

Вважається, що постаннянових релігійнихрухів, у томучислі й неохристиянських, має під собоюпотужне соціокультурнепідґрунтя —задоволенняшляхом участів них низкисоціальних, психологічнихта духовнихпотреб. «Традиційні»церкви видаютьсябагатьом надтоінтегрованимидо суспільства, політизованими, навіть секуляризованими, недостатньоесхатологічними.Тоді перевагавіддаєтьсянечисленнимгрупам «обраних», які протистоятьсуспільствуз його вадамита проблемами, прагнуть врятуватисвіт.

Спрощенадоктрина йпрозора мораль, наголос наособистомувиборі, особистомудуховномузусиллі віруючогодають усвідомленнясамобутностій особистоїцінності, частопідвищуютьрівень духовногота моральногожиття.

Секти та рухикультистськоготипу, в томучислі християнські, дають доступнівідповіді наглобальніпитання людськогобуття та теології, практикуютьменш стереотипнібогослужіння, простішу символіку, спираютьсяна активністьмирян. Нарешті, вони працюютьсеред найрізноманітнішихсоціальнихгруп, особливосоціально йпсихологічноуражених.

Середнових протестантськихспільнот вирізняєтьсяСоборнезалежнихєвангельськихцерков України(напочатку 1996 р.налічувавблизько 40 громаду різних регіонахкраїни), щоскладаєтьсяз недавніхчленів євангельсько-баптистських, п'ятидесятницьких, пресвітеріанськихгромад. АбсолютнабільшістьприхильниківСобору — молодівіруючі, частоз вищою освітою.Біблійні класи, гуртки молоді, місії цієїспільнотиспрямованіна євангелізаційну, філантропічнута культурно-освітнюдіяльність.

Крім того, останнім часомз'являютьсятечії «новогопротестантизму».«Нового» дляУкраїни, бо вінне є подібнийдо євангельськогоруху, що виниктут у серединіXIX ст., не пов'язанийісторично зпротестантизмому ЗахіднійУкраїні першоїтретини XX ст.До неопротестантизмуналежать, наприклад, харизматичніцеркви: ЦеркваПовного Євангелія, Християнськамісія «Еммануїл», Церква «Філадельфія», Новоапостольськацерква, ЦеркваХриста, такірухи, як ЦеркваІсуса ХристаСвятих останніхднів (мормони), Церкваєднання Муната ін.В Україні 150осередківЦеркви ПовногоЄвангелія, 67громад іншиххаризматичнихтечій, понад39 громад мормонівтощо. Офіційнастатистиканалічує близько450 дрібнішихгромад та центрівпротестантськогонапряму [15;304].

Отже, відмовавід опозиційностій самоізоляції, легалізаціягромад, процесїхнього укрупнення, формалізаціявнутрішніхзв'язків,інституціоналізація, а також урахуваннябагатьма лідерамиоб'єктивнихсуспільнихреалій — всеце складовісучасного етапуеволюціїпротестантизмув Україні.

--PAGE_BREAK--

Рис. 14. Освітніхарактеристикивіруючих

У проведеномусоціологічномудослідженнісеред респондентіврелігійнихгромад м. Рівнена питання продоцільністьвикладанняоснов християнськоїетики у школі93% респондентіввисловилисьсхвально, 7% — вважають целише справоюсім’ї.

Варіантивідповідей:

«В цьому є велика необхідність».

Якщо це робити правильно (без конфесійних розбіжностей), але за Біблією, як основою.

Питанняпро обов’язковістьпроведеннябогослужінняукраїнськоюмовою, має такепроцентневираження:

Рис. 15. Про мовуведення богослужіння

На запитання«Яке Ваше ставленнядо засилляросійськоїмови в українськихЗМІ?» – респондентидали такі відповіді:

Рис. 16. Ставленнядо російськоїмови в ЗМІ

Важливоюпроблемою єфункціонуванняукраїнськоїмови:

Рис.17. Функціонуванняукраїнськоїмови

Підводячипідсумок вищесказаному, можна зробититакі висновки:

У християнськомусередовищівідбуваєтьсяпоступовезростання сферивжитку українськоїмови, хоча воночасто недостатньопідкріпленематеріально(літературою, перекладами, розвиткомдрукарства, україномовноюосвітою). Проблемоюзалишаєтьсястворення ірозвиток цілісноїрелігійноїукраїномовноїсубкультури.Для цього потрібніматеріальнабаза та інфраструктура(налагодженнявидавничоїсправи, кваліфікованенавчання, створенняповноціннихперекладівтощо).

Церковнаосвіта в більшостіхристиянськихконфесій покищо не відповідаєсвітовим стандартамбогословськоїосвіти, а в загальнійчастині — стандартамукраїнськоїсвітськоїшколи. Даютьсявзнаки обмеженняпопередньоїепохи, що перервалибогословськіта освітнітрадиції, спричинилидуховний такультурнийізоляціонізм.

8. Порівняльнахарактеристикарелігійноїситуації наУкраїні(етнотериторіальнідетермінанти, соціально-демографічніфактори, релігійністьі політичніпреференції)

Однiєю з оптимальнихметодик з'ясуваннястану та характерурелiгiйностiвважаютьсяґрунтовнісоцiологiчнiдослiдження, якi включаютьцiлий спектрпитань. На основiрезультатiваналiзу соцiологiчнихдослiдженьможна з'ясуватирiвень сучасноїрелiгiйностi.Прикладом єдослiдження, проведенеУкраїнськимЦентром економiчнихi полiтичнихдослiджень у2000 роцi, у якомуз'ясовано такiпроблеми, яквiра та життєвiцiнностi, вiрата полiтика, вiра та геополiтичнiорiєнтацiї, вiрата ставленнядо держави йсуспiльстватощо, та досліджень, проведенихна основі данихДержавногокомітету усправах релігійза 2004р.

Пропонованедослідженняпобудованена аналiзi результатiвсоцiологiчногоопитування, проведеногоу 2000 роцi Українськимфондом «Громадськадумка». Опитуваннямохоплено 3250респондентiву всiх регiонахУкраїни. Вибiркабула репрезентативною,iз чiтким урахуваннямусiх демографiчниххарактеристикреспондентiв.Соцiологiчнедослiдженняохоплювалошироке колополiтичних, економiчних, соцiальних, моральних iкультурнихпроблем. Розглянемоодин аспект, пов'язаний iзвпливом релiгiйногочинника насвiдомiсть, полiтичнiпреференцiїта соцiальнуповедiнку населенняУкраїни.

З метою виокремленнярезультатiвопитування, якi були необхiднi, було здiйсненодвомiрне порiвняннявiдповiдейреспондентiвна питання проїх ставленнядо релiгiї («Чивважаєте Висебе вiруючим?»), конфесiйнуприналежнiсть(«До якої конфесiїВи належите?»)та демографiчниххарактеристикреспондентiв(«Стать», «Вiк»,«Мiсто/Село»тощо), а такожвiдповiдей наiншi питанняанкети.

Етнотериторiальнiдетермiнантирелiгiйностi

Загальнiрезультатиопитуванняпоказують, щозагалом рiвеньрелiгiйностi всучаснiй Українiстаном на 2000 рiкстановить 62% — саме стiлькилюдей визначилисяяк вiруючi. Цедосить високийпоказник порiвняноз iншими пострадянськимиреспублiками.Наприклад, уРосiї сучаснийрiвень релiгiйностiстановить 55%[104; 46].

Рис. 18. Ставленнядо релiгiї (%)

Аналiз рiвнярелiгiйностi врегiональномувимiрi демонструєчiтку лiнiю зниженнярiвня релiгiйностiiз заходу насхiд України.Найбiльшийвiдсоток вiруючихзафiксованов Пiвденно-Захiдномурегiонi — 94,50%, а найменший- у Пiвденно-Схiдному- 49,03%.

Рис. 19. Регiональназумовленiстьрелiгiйнихпреференцiй(%)

За результатамисоцiологiчногодослiдженняотримано емпiричнепiдтвердженнязначно вищогорiвня релiгiйностiв жителiв сiльськоїмiсцевостi порiвняноз мiським населенням: рiвень релiгiйностiна селi сягає72%, тодi як у мiстiвiруючими себевважають тiльки57%.

Такi данi неважкобуло передбачити, зважаючи намiцнi устоїрелiгiйної культурив українськихселах, а такожбережливеставлення дотрадицiй i моралiна селi порiвняноз урбанiстичнимсередовищем.

Рис. 20. Залежнiстьрiвня релiгiйностiвiд типу поселення(%)

Соцiально-демографiчнiфактори релiгiйностi

Аналогiчноюдо типу поселенняє ситуацiя зiстатевою зумовленiстюрiвня релiгiйностi.Як показуютьрезультатиопитування, релiгiйнiстьжiнок є бiльшоювiд релiгiйностiчоловiкiв — 70% жiнокпроти 50% чоловiкiв.Такий стан тежможна пояснитипсихофiзiологiчнимита ментальнимиособливостямипредставникiврiзної статi.Жiнки, як правило,є бiльш емоцiйними, налаштованимина пiдтримкуморалi, в українськомуварiантi жiнкитакож традицiйноє берегинямидомашньоговогнища, що, вiдповiдно, виражаєтьсяй у бiльшомуступенi їхньоїрелiгiйностi.

Слід відмітити, що демографічнаструктурапротестантськихобщин стаєбільш адекватноюструктурісуспільства.ДослідженняО. Назаркіноїтрьохсот протестантівДонецькоїобласті даловідображеннясоціально-демографічногопортрету опитаних: середній вік– 38-39 років; 59% — жінки,60% — мають середнючи середньо-спеціальнуосвіту, 28% — вищуі незакінченувищу. Середопитаних 18,3%-пенсіонери,18% — студенти іучні, 14% — домогосподаркиі тимчасовоне працюючі,10% займаютьадміністративніпосади, працюютьв торгівлі іна приватнихпідприємствах,9% — робітникиосвіти культурита охорониздоров’я, 5,3% — кваліфікованітехнічні спеціалісти[58; 11].

Рис. 21 Залежнiстьрелiгiйностiвiд статi (%)

Так самоiсторично зумовленимита неодноразовофiксованимисоцiологамиє результатизiставленняконфесiйноїприналежностiопитаних урегiональномузрiзi (табл. 1). УГКЦповнiстю домiнуєв Захiдномурегiонi (65%), тодiяк у схiднихобластях вiруючихцiєї конфесiїабо зовсiм нема, або дуже мiзернийвiдсоток. Натомiстьв iнших регiонахпереважаютьвiруючi УПЦ КП, а також УПЦ МП.Причому в УПЦМП досить мiцнiпозицiї в Пiвнiчному, Пiвнiчно-Захiдному, Схiдному, Пiвденно-Схiдномута Пiвденномурегiонах, а такожв АР Крим.

Щодо християнпротестантськихконфесій, тона початку2000-х років в Україніофіційнофункціонувалобіля 8 тис. протестантськихобщин; протестантамибула створенаодна третя всіхдуховних учбовихзакладів країниі одна третинавсіх недільнихшкіл. До євангельськиххристиян баптистівналежало 36%загальноїкількостіпротестантськихобщин; (ОбщиниВсеукраїнськогооб’єднанняЄХБ); до п’ятидесятницькогонапрямку, якийє найбільшийсеред СоюзуХВЄ України20%; до Уніатськоїконфесії АСД– 13%. Всі іншіпротестанськіобщини (реформатиЗакарпаття, методисти, німецька, українськаі шведськаєвангельстко-лютеранськіцеркви та ін.)разом становлятьменше 20% загальноїкількостіпротестантськихоб’єднань.Найбільшепоширеннявідмічаєтьсяу Закарпатті– 7%, на Буковині– 7%, Рівненщині– 6%, Одещині — 6%, Волині — 5% зазначаєВ.Єленськийу своїй праці.

Однак якщовiдзначенi вищерезультатита зробленi наїх основi висновкистали лишедослiдницькимпiдтвердженнямзагалом вiдомихтенденцiй, тоданi, отриманiна основi двовимiрногоаналiзу за iншимипараметрами, дозволиливiдстежитизовсiм нез'ясованiдосi залежності.Маємо на увазi, зокрема, вiковийкритерiй у структурiта змiстовомунаповненнiрелiгiйностi.Як показуютьданi двовимiрногоаналiзу, показникирелiгiйностiсеред респондентiвкрайнiх вiковихгруп («18-29 рокiв»та «60 рокiв i старшi»)є вищими, анiжпоказникирелiгiйностiсеред респондентiвсередньоговiку. Це можнапояснити загальнимитенденцiямистану релiгiїта церкви вукраїнськомусуспiльствiпротягом йогоповоєнноїiсторiї: вищiпоказникирелiгiйностiпритаманнi тимвiковим середовищам, у яких вiраформуваласяабо в докомунiстичний, або в посткомунiстичнийперiод [48; 15].Слід зазначити, що процентнеспіввідношеннямолодих людейв протестантськихобщинах тотожнийпроцентномуспіввідношеннюосіб у віковихдіапазонах16-18 років і 29-30 роківу складі населенняУкраїни. У великихміських общинахпроцентнеспіввідношеннямолоді досягало40%.

Рис. 22. Вiковадетермiнантарелiгiйностi(%)

Конфесiйнийвимiр вiковихгруп указуєна «вiк» рiзнихконфесiй. Наосновi цих данихможна зробитивисновок, щона сьогоднi«наймолодшими»є УГКЦ i УПЦ КП, де люди вiком18-29 рокiв становлятьвiдповiдно 25,4% та24,5%, а «найстарiшою»є УПЦ МП iз найнижчимпоказникоммолодi (14%) та знайвищим показникомлюдей вiд 60 рокiвi старших — 32,5% (табл.1).

Таблиця 1Вiкова структураконфесiйноїрелiгiйностi вУкраїнi (%)

18 — 29 р. 30 — 39 р. 40 — 49 р. 50 — 59 р.

60 р. i старшi

Українська греко-католицька церква 25,42 15,82 16,38 16,95 25,42 Українська православна церква Київського патрiархату 24,46 18,67 13,46 13,46 29,96 Римо-католицька церква 20,00 5,00 20,00 30,00 25,00 Протестанти 21,52 18,99 22,78 17,72 18,99

Як виявилоопитування, високий освiтнiйрiвень негативновпливає нарелiгiйнiсть, адже за освiтнiмкритерiєм найвищийрiвень релiгiйностiв людей iз початковоюабо неповноюсередньоюосвiтою (70%), натомiстьнайнижчий улюдей iз вищоюта незакiнченоювищою — заледве53%. Проте, на нашпогляд, не слiдвиводити прямоїзалежностi цихдвох показникiв.Найiмовiрнiше, на такому станiречей позначиласяполiтика, якавелася РадянськимСоюзом у руслiкомунiстичноїiдеологiї, колибiльшiсть людейiз вищою освiтою, як правило, мали бутикомунiстами, а «комунiст»i «вiруючий» булипоняттяминесумiсними.Тобто релiгiйнiстьу середовищiвисокоосвiченихлюдей викорiнюваласяцiлеспрямованой через рiзногороду впливи.

Голова Союзуоб'єднаньєвангельськиххристиян-баптистівУкраїни Г. Комендантзатверджує, зокрема, що вскладі Союзув 2001 р. було 180 діючихучителів-практиків, не вважаючитих, хто маєпедагогічнуосвіту, але непрацює заспеціальністю,і близько 1200медичних працівників.У Союзі є такожадвокати, професора, депутати ВерховноїРади [70; 306-308]

Рис.23. Освiта та ставленнядо релiгiї (%)

Можнатакож вiдстежитизалежнiсть(хоча й не дужечiтко виражену)мiж рiвнем релiгiйностiта матерiальнимистаном респондентiв.Данi двовимiрногоаналiзу показують, що релiгiйнiстьу середовищахiз крайнiмипоказникамиматерiальногостану («дуженизький» i «високий»)є дещо вищою(67-68%) вiд решти майновихкатегорiйреспондентiв.Ізцього можназробити попереднiйвисновок проте, що люди думаютьпро вище начало, а просять продопомогу, колиїм дуже поганов житті, абоколи їм вжедосить комфортно.

Рис.24. Релiгiйнiстьi матерiальнийстан (%)

Релiгiйнiстьдосить чiткокорелюєтьсятакож iз родомзанять (рис.24). Данi двовимiрногоаналiзу в цьомузрiзi, до речi, пiдтверджуютьуже наведенiвище результатита зробленiвисновки. Зокрема, результативказують нате, що найбiльшевiруючих середкерiвникiв (74%), тобто тих, хтовпевнено почуваєсебе в життi.Так само високийрiвень релiгiйностiв середовищiiнвалiдiв тапенсiонерiв — 72,5%. Цю категорiюможна спiввiднестиз такими категорiямиз високим рiвнемрелiгiйностi, як: 1) люди з низькимматерiальнимстаном; 2) людистаршого вiку.На третьомумiсцi за рiвнемрелiгiйностiвiдповiдно дороду занятьрозташуваласятака категорiя, як безробiтнiй домогосподарки(63%), серед якихза статевоюознакою переважаютьжiнки, якi характеризуютьсязначно вищоюрелiгiйнiстю, нiж чоловiки, про що говорилосявище.

Рис.25.Релiгiйнiсть iрiд занять (%)

Релiгiйнiстьi політичніпреференції

Ще один цiкавийнапрям з'ясуванняприроди релiгiйностiрiзних групреспондентiвстосувавсявизначенняїхнiх полiтичнихпреференцiй.Так, на основiзіставленняконфесійноїприналежностіта ставленнядо демократiї(табл. 3) можнадійти висновку, що найбiльшдемократичноналаштованимиє вiруючi УГКЦ, серед якихперехiд до демократiївважають необхiдним44,6% респондентiвта вiруючi РКЦ(35%). Натомiстьнайменш «демократи, чними»виявилисяреспонденти, що репрезентуютьУПЦ МП, середних лише трохименше 18% вважаютьперехiд до демократiїнеобхiдним.

Демократичніперетворенняв державі далиможливістьпротестантампочувати себевільними людьми, тому серед нихдосить високийрівень людей,(41%), які визнаютьнеобхідністьдемократії.

Станом на01.01.2004р. згідно зданими державногокомітету усправах релігійв Україні діють27231 християнськарелігійнаорганізація, різних конфесій, течій та напрямів. Аналіз динамікизростаннякількостіцерковно-релігійнихінституційта розширеннявіросповідногоспектру релігійногосередовищапротягом 2000-2004рр.свідчить проте, що післяпіку розбудовиінституційноїрелігійноїмережі (1988-1990рр.)динаміка зростаннянабула усталеногохарактеру іскладає заразблизько 10% нарік; так, запідсумками2004р., кількістьрелігійнихорганізацій, порівняно зпопереднімроком, зрослана 8,5%.

Розподілцерковно-релігійнихорганізаційза конфесійноюознакою свідчитьпро домінуванняв Україніправослав'я, до якого належать14935 організацій, або 52,2% їх загальноїкількості.Діють три чисельніправославніЦеркви (УкраїнськаПравославнаЦерква, УкраїнськаПравославнаЦерква — Київськийпатріархат, УкраїнськаАвтокефальнаПравославнаЦерква), та 11невеликихугруповань, що сповідуютьокремі версіїправославноговчення.

Рис. 25. Порівняльнийаспект інституційноїмережі

Порівняльнийаналіз динамікизростаннякількостірелігійнихгромад виявляєстійку тенденціюдо переважаючого, порівняно зправославними, темпу зростанняпротестантських, а також неорелігійнихрухів, (зокрема— харизматичногонапряму).

Конфесійнийзріз

Як зазначалосявище, зараз вУкраїні діютьрелігійніорганізації120 конфесій, течійі напрямів.Найбільш численнімережі громадмають, традиційнідля Україниконфесії. Домінуючіпозиції уцерковно-релігійномужитті країнипродовжуєзберігатиправослав'я.

Водночас, протягом останньогодесятиріччяв Україні з'явилисянові конфесії, течії і напрями— як історичнопритаманнііншим країнам(наприклад, Церква ІсусаХриста СвятихОстанніх Днів(мормони)), такі новітні релігійнірухи (НРР; неорелігії).

УкраїнськаПравославнаЦерква (УПЦ), станом на01.01.2004., налічує: 9963; громади — або73,2% усіх православнихгромад України,36 єпархіальнихуправлінь; 151монастирі; 15духовних навчальних;74 друкованіперіодичнівидання; 3746 недільнішколи. Чисельністьсвященнослужителів— 8620 осіб.

УкраїнськаПравославнаЦерква — КиївськийПатріархат(УПЦ-КП). На початок01.01.2004р. інституційнамережа УПЦ-КПналічує: 3 395 громад,34 монастирів;16 духовнихнавчальнихзакладів; 1086недільні школи;25 друкованихперіодичнихвидань. Чисельністьсвященнослужителів2588 особи.

УкраїнськаАвтокефальнаПравославнаЦерква (УАПЦ).Інституційнамережа УАПЦналічує: 1156 громад;5 монастирів;7 духовних навчальнихзакладів; 325недільні школи;7 друкованихперіодичнихвидань. Чисельністьсвященнослужителівскладає 685 особи.

Протестантизм

Станом на01.01.2004р в Українічастка протестантськихгромад складає29,7% загальноїкількостірелігійнихгромад України.Інституційнамережа протестантизмурозвиваєтьсядинамічно.

Інституційнамережа протестантськихгромад налічує:8093 громад; 183 місії;86 духовнихнавчальнихзакладів; 4408слухачів; 5994заочники; 4284недільні школи;117 друкованихперіодичнихвидань. Чисельністьсвященнослужителівскладає 10778 особи;.

Рис.26 Кількістьпротестантськихгромад в Україністаном на01.01.2004р.

Водній з областейУкраїни (Донецькій)протестантськігромади маютькількіснуперевагу — 48%загальноїкількостірелігійнихгромад; понад40% релігійноїмережі протестантськігромади становлятьу Запорізькійобласті (41,3%), Кіровоградській— 44%, Чернівецькій— 41,0%. Лише у двохобластях —Івано-Франківськійі Тернопільськійпротестантськігромади складаютьменше 10%, в Рівненській-31,0 загальноїкількостігромад (карта«Розподіл громадпо областяхУкраїни»).

Найбільшукількістьгромад маютьєвангельськіхристияни-баптисти— 2801; християнивіри євангельської-п'ятидесятники— 2071, та адвентистисьомого дня— 991. Ці угрупованняпереважновизначаютьтрадиційнийпротестантизмУкраїни.

На01.01.2004р. було зареєстровано919 громад харизматичногонапряму. Заразв Україні діютьтри об'єднанняцерков харизматичногонапряму — ЦеркваПовного Євангелія, Церква ЖивогоБога, УкраїнськахристиянськаєвангельськаЦерква та Духовнийцентр «Новепокоління»християнськихЦерков України;існують такожпонад 200 незалежнихгромад.

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис.27Регіональнийзріз співвідношеннягромад

Рис.28 Розподілчисельностірелігійнихорганізаційпо регіонах

Рис.30 Розподілчисельностірелігійнихорганізаційпо регіонах(%)

Станомна 01.01.2004р., найбільше— 37,6% (10 747 одиниць)— релігійнихгромад діютьу Західномурегіоні країни;(35,3%, 10107одиниць) —у Центральномурегіоні; у уСхідному —14,7% (4 207); Північному– 5% (1329); Південному- 12,4% (3 552).

Західнийрегіон. Західнийрегіон відзначаєтьсяконфесійноюнеоднорідністю.Тут зосереджено96,5% громад УГКЦ, але лише у Львівськійта Івано-Франківськійобластяхгреко-католицизмє домінуючоюза кількіснимипоказникамиконфесією —греко-католицькігромади складаютьу них 54,6% та 53,2%, відповідно, загальноїкількостірелігійнихгромад; у Тернопільськійобласті майжеполовину мережігромад (47,3%) становлятьгромади УГКЦ.

УВолинській, Закарпатськійі Рівненськійобластях пріоритетніпозиції зберігаєУПЦ, до якоїналежать, відповідно,45,6% (519 одиниць), 35,0%(543) та 43,8% (546) загальноїкількостігромад. Другемісце в цихобластях посідаютьпротестантськігромади — 29,4%(335); 36,5% (566); 31,1% (387), відповідно.У Чернівецькійобласті маютьпершістьпротестантськігромади — вонистановлять43,0% (413) загальноїмережі; другемісце посідаєУПЦ — 37,3% (404 одиниці).

Динаміказмін релігійноїмережі регіонусвідчить пронаявністьсталої тенденціїдо зменшеннячастки православнихі греко-католицькихгромад на фонінезначногов абсолютнихцифрах, алепостійногозбільшеннячастки громадпротестантськихнапрямів.

Римо-католицькігромади зберігаютьсталий рівеньприсутностіу регіоні: протягомцих років їхчастка постійноскладала 3,7%.

Південнийрегіон. Пріоритетніпозиції в регіонізберігає УПЦ.До її юрисдикціїналежать 14%релігійнихгромад регіону(1059 одиниць). Нанаступномумісці —протестантськихгромад — 14% (1049одиниць). Натретьому місці— іслам: у регіонізосереджені87% мусульманськихгромад країни.

Присутністьу регіоні УПЦ-КПта УАПЦ є обмеженою: УПЦ-КП — 7,2% (235 одиниць)загальноїкількостігромад в регіоні); УАПЦ — 1,8% (62). Загалом, частка православнихгромад у регіоніскладає 58,3%(1907одиниць).

Північнийрегіон. Майжеполовину релігійнихгромад регіонускладаютьгромади УПЦ— (826 одиниць).Друга позиція—протестантськихгромад (320 одиниць)релігійноїмережі.

Центральнийрегіон. Мережірелігійнихгромад регіонустановлятьгромади УПЦ(45,8%) (4025 одиниць).Друге місцеза кількістюгромад належитьпротестантизму— громади різнихпротестантськихнапрямів становлять28,1% (2469 одиниць)кількостірегіону. Доситьактивно діютьу регіоні громадиРКЦ, що складають5,3% (459 одиниць)загальноїкількостігромад.

Уцілому, часткаправослав'яв регіоні становить61,5% (5400 одиниць)релігійноїмережі.

Східнийрегіон. 43,2% (1816 одиниць)мережі релігійнихгромад належитьУПЦ. Загальначастка православ'ястановить 50,7%(2132 одиниці) всьогообсягу релігійнихгромад регіону40,8% (1 716 одиниць)складаютьгромади різнихпротестантськихнапрямів.

На 1 січня2005 р. ДержкомітетомУкраїни у справахрелігій офіційнозафіксовано30805 організаційпонад ста різнихрелігійнихтечій, Церков, спільнот. Цяцифра включає29 587 релігійнихгромад, 378 монастирів(6184 насельників),173 духовнихнавчальнихзаклади (19 770 слухачів),298 місій, 75 братств.Священнослужителіву різних конфесіяхбуло 27 902 (із них722 — іноземці).Працювало у2004 р. при громадах12 039 недільнихшкіл, виходилодруком понад350 часописів ігазет.Інтенсивнорозвиваєтьсяв Україніпротестантизм.Загалом віннараховує 7278релігійнихорганізацій, в тому числі: християн-баптистів- 3051, християн віриєвангельської(п'ятидесятників)- 2141, свідків Єгови- 972, адвентистівсьомого дня- 1006. ГромадиРеформатськоїЦеркви є лишев Закарпатті(113). Три ЛютеранськіЦеркви — німецька, українськаі шведська — мають, відповідно,36, 39 і одну громаду.Пресвітеріанв Україні 50 громад.Всі ПротестантськіЦеркви маютьнеобхідніуправлінськіструктури, 74навчальнихзакладів (понад9400 слухачів), 4027недільних шкіл,171 протестантськумісію, налагодженувидавничудіяльність(видають 64 газетиі журнали).[162]Кількістьрелігійнихгромад в Українів розрізітериторіальноїнаповненостістаном на 1 січня2004р. [178]

Рис. 31 Кількістьрелігійнихгромад в Україні

Статистикастаном на 1 січня2004 року, що опублікованав журналі «Людинаі світ», №1, 2004 р.

У таблиціподаєтьсякількістьрелігійнихгромад основнихконфесій вобластях, м.Києві та АРКрим. На мапізображеніграфіки співвідношеннякількостірелігійнихгромад, статутияких зареєстровано, у тій чи іншійобласті. Числовезначення увідсоткахокруглене доцілих.

Пiдсумовуючиздiйсненийаналiз сучасногорiвня релiгiйностiнаселення, слiдвiдзначити, щосоцiологiчнийпiдхiд до вивченняпроблеми вiдiграєвелику рольу дослiдженняхсучасноїрелiгiйностi.Використаннясоцiологiчногоiнструментарiюдозволяє вiдстежуватирiвень, характер, стан i динамiкурелiгiйностiнаселення, атакож взаємозв'язокмiж релiгiйнимита соцiальнимичинниками вжиттi як окремихiндивiдiв, такi соцiальнихгруп у сучаснихумовах.

Узагальнюючинаведені дані, можна відзначитинаступне:

мережа релігійних організацій в Україні має усталену динаміку розвитку, що свідчить про її достатність для задоволення релігійних потреб віруючих громадян;

регіональні відмінності розповсюдження релігійних конфесій, течій і напрямів продовжують зберігатися;

кожна з українських Церков є переважно регіональною і не має рівномірного впливу на всій території країни;

поряд з традиційними для України конфесіями, динамічно розвиваються нові та новітні релігійні напрями, окремі з яких демонструють вищі, порівняно з традиційними Церквами, темпи розбудови своєї інституційної мережі.

освiта (у людей iз початковою та неповною середньою освiтою рiвень релiгiйностi вищий, нiж у людей iз вищою освiтою — майже 70% проти 53%);

матерiальний стан (рiвень релiгiйностi людей iз «крайнiми» показниками матерiального стану — «дуже низький» i «високий» — є дещо вищим вiд решти майнових категорiй людей);

рiд занять (найвищий рiвень релiгiйностi тут знову серед «крайнiх» категорiй, зокрема керiвникiв, тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi, а також серед iнвалiдiв i пенсiонерiв, якi звертаються до Бога за розрадою та по допомогу).

Розглядаючисоціально-демографічнуструктуруУкраїнськогопротестантизму, можна, відмітити, що в більшостісвоїй він єміським конфесійнимоб’єднанням.Більше половиниукраїнськихєвангельськиххристиян-баптистів, прибічниківбувшої Радицерков ЄХБ, велика кількістьп’ятидесятниківживуть в містах.Виключенняскладаютьсвідки Єгови, більшість якихживуть в селахЗахідної України.

Соціологічнідослідження, які проводилисяна початкунового тисячоліттясеред молодихпротестантівВолинської, Закарпатської, Дніпропетровської, Чернівецькоїобластях там. Києві, засвідчуютьпро підтримкуполітики іпрагненнявирватись ізнав’язаноїпротестантамзовнішнімиобставинамисвоєрідноїсоціальноїкапсулізації.

Висновки

Розв`язуючипоставленів дипломнійроботі завданнящодо з’ясуванняпитання проособливостіпристосуванняпротестантськихгромад до українськихумов в періоднезалежностіУкраїни булизроблені таківисновки, яківиносятьсяна захист:

Радикальніполітичні змінив колишньомуСРСР, утвореннянової державиУкраїни дализмогу протестантамвідкрито здійснюватирелігійну тапозарелігійнупрактику. Сьогодніперехід більшостіпротестантськихтечій у церковнийстатус зносупожвавився.Це, зокрема, виявляєтьсяу структурнихзмінах, в явищіінституціоналізації, що відображаєпросуваннярелігійноїспільноти достійкості, стабільності, створенняформалізованоїструктури, розгалуженоїорганізації.За кількістюприхильниківпротестантизмсьогодні поступаєтьсятільки православ'ю, в західнихобластях — ігреко-католицизму.На сьогоднікількістьпротестантськихгромад становить25% усіх релігійнихгромад України.Зростає їхактивністьу різних видахдіяльності: філантропічній, місійній, просвітницькій, виховній. Центрактивностігромад переноситьсядо міст, відбиваючизагальну тенденціюурбанізації.За данимисоціологічногоопитуванняна початок 2003року, проведеногоУкраїнськимфондом «Громадськадумка», в Україніофіційнофункціонувало6827 протестантськихорганізацій; протестантамибуло створено43% (65) духовнихнавчальнихзакладів країниі близько 35% всіхнедільних шкіл.39,4% загальноїкількостіпротестантськихгромад належитьдо євангельськиххристиян-баптистів(переважно цегромадиукраїнськогооб’єднанняЄХБ — 2272); 27,4% — доп'ятидесятницькихтечій, найбільшимз-поміж якихє Союз ХВЄ України– 1367 грамад; 13% — досвідків Єгови;14% — до УніонноїконференціїАСД. Всі іншіпротестантськігромади (реформатиЗакарпаття, методистинімецькі) українськіі шведськілютерани, пресвітеріанита ін.) разомскладають 6,2%загальноїкількостіпротестантськихгромад. Найбільшнасиченимипротестантськимиспільнотамив Україні Волинськіі Північніобласті (відповідно11 і 15 % із всіхпротестантськихгромад країни, Поділля і Степ- по 9%. Крім тогозростає чисельністьгромад «новогопротестантизму».На даний часв Україні функціонуєпонад 150 осередківЦеркви ПовногоЕвангелія, 67громад іншиххаризматичнихтечій.

Підводячипідсумки продинаміку ітенденціїрозвитку сучасногопротестантизмув Україні можназробити висновок: відмова відопозиційностій самоізоляції, легалізаціягромад, процесїхнього укрупнення, формалізаціявнутрішніхзв'язків,інституціоналізація, а також урахуваннябагатьма лідерамиоб'єктивнихсуспільнихреалій — всеце складовісучасного етапуеволюціїпротестантизмув Україні.

Сьогоднів оновленійУкраїні, яказдобула незалежністьвідбуваєьсяактивний процесформуваннягромадянськогосуспільстваі розбудовидемократичноїсоціально-орієнтованоїдержави. Великезначення маєі Церква в розрізіїї відносиніз суспільствомі державою. Вцьому питанніварто відмітитистворенняВсеукраїнськоїради церкові релігійнихорганізацій, як представницькогоміжконфесійногоконсультативно-дорадчогооргану дляоб’єднаннязусиль релігійнихі громадськихорганізацій, державнихустанов у справіреалізаціїсоціальнихі культурнихпроектів, актуалізаціїміжцерковногодіалогу в Україніі поза її межами, розв’язанняпроблем, щовиникають удержавно-церковнихвідносинах, а також у відносинахрелігійнихінституційз суспільством, участь у процесівдосконаленнячинного законодавствапро свободусовісті тощо.Не стояв остороньцього процесуі Державнийкомітет Україниу справах релігій.Досліднимшляхом булознайдено дієвумодель співпрацідержави і Церквиу розв’язанніцих питань.Перш за всейдеться продовготривалуспівпрацюДержкомрелігійУкраїни зВсеукраїнськоюРадою Церкові релігійнихорганізаційу справі всебічноговдосконаленняправової базиіснуванняЦеркви та розвиткудержавно-церковнихвідносин. Вцьому питаннідержава можеефективнішевикористовуватиможливостіпротестанськихспільнот Українив залучені доУкраїнизахідно-європейськихділових кіл, в пропагандіна зовнішнійарені новопосталоїдержави, а такожможливостівласне українськогопротестантськогопідприємництва.

Кориснимиможуть статиспільні крокидержави і церквидо впровадженняв ЗбройнихСилах Україниінститутувійськовихкапеланів. Якщоу 1993 році за данимисоціологічногодослідження53% військовихнадавали перевагуповній ізоляціїцеркви відармії, то насьогодні ситуаціязазнає змін:інститутдушпастирствавважаєтьсяне тільки необхідним, але й неминучимдля ЗбройнихСил України.

Процес оновленняпринципівсоціальногоЄвангеліяпов'язаний зусе більшимпроникненнямпротестантськихтеологів упитання політики.Сьогодні ідеястворенняпротестантськоїпартії в Україніжваво обговорюєтьсяв нових, сформованиху 90-х роках євангельськихгромадах. Вартовизнати — протестантив Україні проявляютьпомітний інтересдо політики.І не тількирядові віруючі, але й пастиріпрагнуть братиучасть у парламентськійі державнійдіяльності.Згадаємо хочаб колишньогоміністра юстиції, голову Всеукраїнськогооб'єднанняхристиян-юристів, п'ятидесятникаВасиля Онопенка, або координаторапартії «Батьківщина»баптиста ОлександраТурчинова, скликання1998-2000 рр., або народногодепутата, пасторахаризматичноїгромади ВолодимираШушкевича, народногодепутата ВРУкраїни ЛеонідаЧернівецького, члена християнсько-ліберальноїпартії України.Визначноюподією в політичномужитті християн-протестантівстало заснуванняВсеукраїнськогооб'єднанняхристиян, якевідбулося 23травня 1998р., керівникомі координаторомякого є народнийдепутат ВРУкраїни В.Г.Бабич.

Всеукраїнськогооб'єднанняхристиян (ВОХ)- політичнапартія, якабудує своюдіяльністьна християнськихпринципах іцінностях. Вонаутвориласьяк результатусвідомленняполітиками, громадськими, духовнимидіячами необхідностіактивногоутвердженняхристиянськихідеалів, цінностей, основ в українськомусуспільстві.Головною метоюпартія визначилапобудову вУкраїні християнськоїдержави задуховноюнаправленістюі мораллю, громадянської, демократичної, правової засвоїм конституційнимустроєм.

За данимисоціологічногоопитування, яке проводилосяв квітні-травні2004-2005рр. в м. Рівнесеред респондентівпротестантськихгромад, з цікавістюдо політичногожиття в країніставиться 76%опитаних. Назапитання «Якимполітичнимсилам Ви віддаєтесимпатії?» — респондентидали такі відповіді:46% — національно-демократичним,12% — провладним,8 – лівим, 34% — взагаліне цікавляться.Про готовністьвзяти участьу виборах висловиласьпереважнабільшістьопитаних, це– 66%, не визначились– 15%, відмовилисьвід участі увиборах – 19%. Слідзазначити, щобільшістьреспондентіввважають недоцільнимучасть у роботігромадсько-політичнихорганізаційта громадськихоб`єднань таполітичнихпартій. Вонистановлять64% від усіх опитаних.Важливістьфункціонуванняукраїнськоїмови її розвитокі культивуванняусуспільствівиділила більшістьреспондентів.Опитуванівисловилисьза підтримкуслужби в арміїза умови якщовона буде напрофесійнійоснові з наданнямпевних гарантійматеріального, культурногота духовногозмісту: 41% — заслужбу в лавахзбройний силУкраїни, 28% — заальтернативнуслужбу, 21% — невизначились,10% — проти військовоїслужби.

Обговорюючитему українськогопротестантизмув контекстісучасних політичнихпроцесів, необхідноуточнити одинмомент, а самете, що діяльністьрелігійнихконфесій відбуваєтьсяу визначеномуполітичномупросторі, і цене може не зацікавитипевне колополітичнихдіячів, що, усвою чергу, використовуютьавторитетрелігії, духовенства, а точніше впливїхній на громадськудумку.

Вплив християнськоїЦеркви на владуможе з успіхомбути опосередкованийдіяльністюмирян, керованихЦерквою неадміністративно, а доктринально, через виробленунею соціальнудоктрину. Алеце потребуєяк і високоїкомпетентностів душпастирюванніполітиків, такі належноїкультури стосунківполітиків ізЦерквою, вибудовиздорової субординаціїта ієрархіїцінностей.

Підводячипідсумок питаннющодо участіпротестантськихгромад у церковномужитті Україниможна сказати, що політичнапозиція протестантськихцерков залишаєтьсядуже обережною.Основна масавіруючих всеще негативносприймає активнезвернення дополітики, маючиу своєму арсеналіпротилежнусистему аргументів.На тлі тенденціїполітизації, що виявляєтьсяу деяких іншиххристиянськихцерквах, орієнтаціябільшостіпротестантськихосередків наполітичнийнейтралітет, як висхіднийідеал християнськоїетики (Богу-Богове, кесарю – кесареве)виглядає доситьзваженою.

Соціально-демографічнізміни у протестантськомусередовищі, його орієнтаціяна мирськіаспекти буттязумовлюютьпосиленнясуспільноїдіяльностівіруючих.

Окрему ділянкустановитьробота середзлочинців інаркоманів.У більшостіколоній Українипрацюють групипротестантськихпроповідників, наставників, членів товариствмилосердя. Удеяких місцевостяхстворено постійніпункти морально-виховноїроботи середв'язнів, наприклад, у дитячій виправнійколонії у м.Прилуки Чернігівськоїобл., або в колоніїпосиленогорежиму в м. СокаліЛьвівськоїобласті. Закономірнимпідсумком такоїроботи є утвореннянових церков, що мають соціальнебачення, здатнічинити духовнийвплив на світ, готові до розвиткуміжцерковнихвідносин істворенняоб’єднань, керованихпресвітерськимирадами. Одназ таких громадМіжнароднагромадськаблагодійнахристиянськаорганізація«Надія – людям», яка тісно співпрацюєз Асоціацієюєвангельськиххристиян України(АМЦЄХУ), надаючивсебічну підтримкуцерквам в здійсненнісоціальнихпроектів. Вагомаробота проводитьсяпротестантськимигромадами повихованнюдітей-сиріт, та дітей, батьківяких позбавленобатьківськихправ.

Окремі віруючіза підтримкизакордоннихмісій та у тіснійспівпраці зВсеукраїнськимхристиянськимсирітськимфондом «Струмок»м. Києва створюютьдитячі будинкисімейного типу.Серед такихварто відмітитисім’ю ЛюбовіНестерук і їх«Ноєв ковчег», подружжя Новосадів, сім’ї Лебедівта Зарічнюківз міста Рівне, дитячий будиноксімейного типу«Вулик» підкерівництвомОльги Збирун, де сьогодніпроживають20 дітей-сирітпідлітковоговіку з різнихдитячих сирітськихбудинків країни.Ці закладитісно співпрацюютьз міською опікунськоюрадою у справахнеповнолітніх.

Соціальнозначущу роботупроводять середалко- та наркозалежнихцеркви харизматичногонапрямку. Притаких церквахвідкриваютьсяреабілітаційніцентри, безкоштовніблагодійніїдальні, працюютьтелефони довіри, служіння длялюдей з фізичнимивадами, длябезпритульних.

Соціально-значущимаспектом діяльностіпротестантськихцерков в Україні,є те, що вони вданий періодвиявилисьздатними задовольнятиряд актуальнихпотреб людей, насамперед, на особистісномурівні, реалізуючитакі важливіфункції релігії, як світоглядна, комунікативната компенсаторна.Протестантськагромада виступаєокремимсоціально-релігійнимсередовищем, в якому відбуваєтьсяформуваннясвітоглядувіруючого.

Неабиякуроль у зміцненніпозицій сучасногопротестантизмувідіграє поступовезростанняпропагандистськоїта місіонерськоїактивностіконфесії. Заданими ДержкомрелігіїУкраїни заостанніх 6 роківпротестантськіцеркви створили95% усіх зареєстрованихв Україні релігійнихмісій, діяльністьяких спрямованана релігійнепробудженняв країні, передусімсеред молодогонаселення.Місіонерство, форми і методиякого у протестантизмізавжди булирізноманітнимиі витонченими, за умов відсутностірелігійнихутисків стаєособливо ефективним.Сьогодні — ценайрезультативніший, після сімейноговиховання, засіб поповненнярелігійнихгромад. Унеопротестантськомусередовищічерез місіонерствовідбуваєтьсяприхід майжетретьої частинипрозелітів.

Винятковаувага приділяєтьсяпротестантамипідготовцівласних кадрів, релігійномунавчанню дітей.У Київській, Львівськійі Ровенськійфіліях Українськогозаочного Біблійногоінститутунавчаєтьсябіля 300 чоловік, у Союзі ХВЕУкраїни дієпонад 400 недільнихшкіл. Ще більшмасштабнимипредставляютьсяпрограми розвиткудуховногоутворення, здійснюваніпри адекватнійдопомозі закордоннихп’ятидесятницькихцентрів. Такіінститутизасновані ум. Чернівці, Вінниця, Черкаси, Миколаїв таін. За біблійноюпрограмоюрозширеногонавчання українськімісіонерипрацюють вмістах Росії, Білорусії, Вірменії, Приморськомукраї.

За данимисоціологічногоопитуванняреспондентів2004-2005рр. в м. Рівнена запитання«За яких обставинВи вперше відвідалицеркву?» – більшість– 57% — запросилиродичі чи знайомі.Питання «Чинамагаєтесьзалучати людейдо церкви?» –отримало резонанснівідповіді:42,4% — роблять цеіноді, 32% — доволічасто, 19% — активноі постійно,6,3% — дуже рідко,0,3% — не намагаються.Серед причин, які приваблюютьдо церкви такі: можливістьспілкуванняз Богом — 85%, спілкуванняз віруючими- 63,5%, можливістьотримати душевнийспокій — 37,7%, пізнаннявищої Божоїістини, 10,7% — особистесамовдосконалення.

Цікавим нанаш погляд єпитання проучасть іноземнихмісіонеріву релігійномужитті країни.Так, якщо протягом1996 року Українувідвідалоблизько 3000 тис.представниківзакордоннихрелігійнихцентрів, топочинаючи з1999 року, їхнязагальна чисельністьщо року сягаєдалеко за 10 тис.осіб. Соціологічнідослідженнясвідчать швидшепро байдуже, ніж ворожеставлення дозакордоннихмісій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими1997 року в Києві, думку про те, що «закордонніконфесії требазаборонити»- поділяютьлише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чині, 36,5% — не могливідповістина запитання.На сьогоднісуспільна думкастосовномісіонерськоїактивностііноземців, щепо переду. Слідвідзначити, що. по-перше: сприйняття, українцямиєвангелізаційнихвпливів більш-менштолерантне(в країні небуло варварськихакцій, як у деякихпострадянськихкраїнах, такожне було і обмеженьта заборон наурядовомурівні). А по-друге: у свідомостіієрархів таслужителівісторичнихцерков всебільше переважаєрозуміння того, що піднесеннявласної духовноїтрадиції неможливешляхом приниженнятрадицій чужої.

Підводячипідсумок вищесказаногопотрібно сказати, що місіонерськадіяльністьводночас сприяєпіднесеннюрівня общинно-релігійноїактивностівіруючих, активізаціївнутрішньогожиття у самомупротестантизмі.Міцна дисципліна, виразністьрелігійноїдомінанти усвідомостіта поведінцібільшостічленів громад, що спричиняєїхню винятковуактивність, робить протестантизмпопри невеликупитому вагудуже помітнимчинником релігійногожиття України.

Криза сучасноїукраїнськоїдержави засвідчує, що побудовагромадянськогосуспільстванеможлива бездуховно-моральноговідродженняУкраїни, якфундаментальноїпідставистабільності, громадянськоїзлагоди іпроцвітання.Масове поширеннятаких аморальнихта антисуспільнихявищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім’їне тільки створюютьнегативнийобраз Українив очах міжнародноїспільноти алей виявляютьвсю немічністьдержави, в якійхристиянськіта загальнолюдськіцінності нестали особистимвибором длябільшостігромадян. Питаннярелігійноїосвіти та вихованняпотрібно розглядатив контекстітого факту, щоУкраїна – європейськадержава, дехристиянськікорені сягаютьпочатків їїдержавності, освіти, культури– всіх без винятку, сторін суспільногобуття.

Дуже важливо, щоб люди, якізнайомлятьдітей з біблійнимиістинами самібули відродженимихристиянами, мали ґрунтовнупедагогічнуі теологічнупідготовку.Тому МГБХО«Надія-Людям»м. Рівне бачитьсвоє завданняв тому, щоб всебічносприяти впровадженнюпредмета«Християнськаетика» в усішколи України, допомагативчителямхристиянськоїетики методичнимиматеріалами, налагоджуватиконтакти збатьками, безпосередньопрацювати зучнями в позаурочнийчас. Досвідроботи в Рівненськійобласті переймаютьпедагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщинита інших регіонівкраїни.

Позитивноставитьсясучасна протестантськацерква до культурногожиття країни.Протестантськіцеркви позитивноставлятьсядо тих сферкультури, щорозвивалисьу контекстіхристиянськихтрадицій ісьогодні орієнтуютьсяна їх відновлення(література, музика, архітектура).Сучасну секулярнумаскультурупротестантисприймаютьстриманіше.Однак деякіформи молодіжної(насампередмузичної) культурипроникаютьу життя громад.У багатьох зних створеновокально-інструментальніансамблі, яківиступаютьне лише у релігійномуале й в світськомусередовищі, беруть участьу молодіжнихмузичних фестивалях.

Протестантизмне стоїть остороньі національнихпроблем, якимиживе сьогодніУкраїна. Протестантськесередовищеактивно використовуєнаціональніобрядові традиціїпід час молитовнихзібрань, релігійнихсвят, спостерігаєтьсявідновленняукраїнськоїтрадиції впроповідництвіта общинномужитті. Релігійналітература, що до недавнабула тількиросійськомовноюпоступово сталаукраїномовною.

Особливопомітно активізуєтьсядіяльністьосередків, спрямованана відтворенняісторичногоминулого України, яка розглядаєтьсяяк складовазагальноїісторії українськогонароду, а власнепротестантизм– як невідємнийелемент йогокультури ісуспільногожиття.

Помітнимє зверненняпротестантизмудо євангельськихтенденцій упоглядах тадіяльностібагатьох діячівукраїнськоїкультури – Г.Сковороди, П.Куліша, М. Костомарова, Т. Шевченка.Серед провісниківукраїнськогопротестантизмуназвані такожГ. Квітка-Основяненко,І. Франко, М. Павлик, М. Максимович, М. Шашкевич, О.Конинськийта ін.

Цікавим нанаш погляд євідношенняпротестантівдо традиційукраїнськогонароду. Длявіруючихєвангельськогоспрямуваннятільки 66 канонічнихкниг Бібліїможуть визначатисьяк богонатхенніПисання. Рештакниг, усні передання, постанови –другорядніі можуть бутилише кориснимидля читання, якщо вони несуперечатьБіблії. Традиції, що приводятьлюдей до «народженняз гори» та особистогоспілкуванняз Богом повинністати взірцемдля наслідування.

Вартим увагиє ставленняпротестантівдо святкуваннятрадиційниххристиянськихсвят за «новим»стилем — Григоріанськимліточисленням(Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).

Загаломполіконфесійністьта урізноманітненнярелігійнихпроцесів, дояких у значніймірі спричинивсяпротестантизм, збагачує сучаснунаціональнукультуру іразом з тимдозволяє виробитиприоритетнізагальнолюдськіцінностівіротерпимості, толерантності, свободи віровизнання, які необхіднідля формуваннягромадянськогосуспільствав Україні.

Підводячипідсумок вищесказаному можнасказати, що заперіод незалежностіУкраїни протестантизмістотно змінивсвоє обличчя.Головні напрямкизмін: послідовнаінституціоналізація; подальша розмаїтістьденомінаційноїпалітри; підвищеннясоціальногостатусу; активневключення всамий широкийспектр суспільно-політичних, культурно-освітніх, економічнихпроцесах; досягненняусе більш помітногомісця на релігійнійкарті Україні.Особливостіпристосуванняпротестантськихгромад до українськихумов в значніймірі позначаютьсяна змінах, щопереживаєсьогодні країна.Отже, подальшийрозвиток українськихпротестантськихцерков за майбутнім.

Дану магістерськуроботу можнавикористатипри викладаннірелігієзнавства, в освітніхзакладах, атакож в такихгалузях науки, як соціологія, політологія,історія релігій, культурологіята інших.

продолжение
--PAGE_BREAK--

Список використаноїлітературита джерел

1 Адвентистисьомого дняв Україні. –К;1996. – 105с.

2 АнастасіосЯннулатос.Східне православ’яі права людини// Релігійнасвобода і правалюдини: Богословськіаспекти. У 2 т.Т.1. – Львів: Свічадо,2000. – 452 с.

3 Бабій М. Державнаполітика щодосвободи совістій релігії: сутністьі практика//Людина і світ.- №3(522). — Березень,2004. — 62 с.

4 Бедрач О.Церква, суспільство, держава: їхвзаємовідносинина сучасномуетапі. – Матеріалиміжнародноїмолодіжноїнауково практичноїконференції15-16.03.2001р..- К., 2001. – 205 с.

5 Бікман В.НСJВ «СвітовеРадіо» в Україні//Євангельськанива. – 1999. -№1.- 50 с.

6 Бойко Л.Капеланствов ЗбройнихСилах України//Євангельськанива., — 1997. -№2. – 50 с.

7 БондаренкоВ.Д., ЄленськийВ.Є., ЖуравськийВ.С. Релігійнежиття в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації.-К.-1996. – 204 с.

8 Борейко Л.Проблемивзаємовідносинцеркви і держави.-Християнствона межі тисячоліть.-К., 2001. – 210 с.

9 БородинськаЛ… Християнськамісія Спадщина"// Свічник. 2005. — №1(27)-18.- 28 с.

10 Бунечко И, Пхиденко С.Социологическиеисследованияпроблем социальнойактивностимолодых верующихпротестанскихтечений в современныхусловиях // Верующиев условияхперестройки.– М; 1989.- 258 с.

11 В.СтретовичВремена изменились, но изменилисьли мы? \ журнал«Реалис»весна-лето2003 кол.стр.-48с.

12 ВакуленкоГ. Скорбящиеангелы. //Християнство№2 2002 – 66c.

13 ВестникСоюза ХВЕ. 1991. №1.С.19; Ознаки часу.1995; Християнськежиття. 1995. №7-8.

14 ВсеукраїнськийСоюз об’єднаньєвангельськиххристиян-баптистів.– К., 2000. — 48 с.

15 ГоловащенкоС. Історіяхристиянства: Курс лекцій.– К., 1999.- 350 с.

16 ГончаровК. Її величністьТрадиція//Євангельськанива. – 2002р. №1. 50 с.

17 Горбач К.Благословенняв терпінні.Баптисти наУкраїні // Сучасність– 1986. — №1. – 37 с.

18 ГордеевГ.И. О духовно-церковномоформлениимест лишениясвободы // Материалымеждународнойнаучно-практическойдуховно светскойконференции«Еще возможно, будьте в миресо всеми…». –Том 1. – Запорожье,1997. 304 с.

19 Гузик М.Християнськаетика в школі//Євангельськанива. – 2001. -№3 – 50 с.

20 Доброєр О.КатолицькаЦерква в Україні.Статистика, аналізи, коментарі.– К., 2001. – 159 с.

21 ДолматоваЮ. «Київ-25/ Євангельськанива. 2004. — №1.- 50с.

22 ДолматоваЮ. Україна — стартоваплощадкамісіонерства//Євангельськанива. 2005. — №1.- С.42-43. 50с.

23 ДомашковецьВ. Українськийбаптиськийрух.- К.,1989. – 358 с.

24 ДонецкийХристианскийУниверситет…// Христианство-2003 -№1 – 66 с.

25 ДуховченкоЯ.… Приходьтез відкритимсерцем // Людинаі світ. – 1993. -№1. –62 с.

26 Единствовыбора. // Христианскаянадежда. -2004.-№10.-с.2.

27 Ефетов А, Отпуститьизмученых насвободу. //Християнство№5 2002- .66 с.

28 Євангельськийголос // 1994. — Ч.1.- 35 с.

29 ЄленськийВ.Є. Релігія, церква і суспільствов Україні: початок2002-го, // Людина ісвіт. — березень2002.- 62 с.

30 ЄленськийВ.Є., ПеребенесюкВ.П. Релігія.Церква. Молодь.К., 1996.- 54 с.

31 Життя братерствамовою цифр //Євангельськанива. – 1998. – №1. –36 с.

32 Життя братствамовою цифр //Євангельськанива. – 1998. — №2. – 36 с.

33 ЖуковськийВ. Духовно-моральне-вихованнямолодого поколінняв Україні. //Християнствона межі тисячоліть(матеріалиміжнародноїмолодіжноїнауково-практичноїконференції15-16.03.2001р.- К. 2001. – 194 с.

34 Закон України»Про благодійництвота благодійніорганізації"// Юридичнийвісник України.- 1997. — №43 (121).

35 Звітна доповідьна 22-му З’їздіЄвангельськихХристиян БаптистівУкраїни // Християнськежиття. – 1994. — лютий– березень. –С.24.

36 Зверненняпредставниківцерков до Л.Кучми щодофальсифікацій...//Людина і світ.2004.-№12.62 с.

37 ЗвітнаконференціяВсеукраїнськогоСоюзу ХристиянВіри Євангельської// Голос надії.№4. – Квітень1999 р. — 21 с.

38 Ільюк М. «Щотаке ВІІ» // Свічник.2000. — №4-18.- 39 с.

39 Історія такультура //Євангельськанива. 2003. — №4.- 50с

40 Історіярелігій в Україні.Релігія і церквароків незалежностіУкраїни / Заред. Б. КолодногоТ. 10. – К; 2003. – 612 с.

41 КалашникП. Всеукраїнськарада церкові релігійнихорганізацій,її місце і рольв розвиткудержавно-церковнихвідносин. Актуальніпроблемидержавно-церковнихвідносин вУкраїні.- К., 2001. –190 с.

42 КовальчукА. Що може врятуватисвіт? // Євангельськанива. 1999. №1-. 50 с.

43 КолоднийА., проф. Дорогийчитачу!// Релігійнапанорама.Інформаційно-аналітичнийжурнал. — 2004. — № 8-9. –80 с.

44 Концепціядержавно-конфесійнихвідносин//Національнабезпека і оборона.-2004.-№3.-С. 3-10

45 Королюк ЮФорум християнськоїспадщини, історіїта культури// Євангельськанива. 2003. — №4.- 50с

46 КоханчукР.М. Душпастирськаопіка військовослужбовцівв арміях зарубіжнихкраїн. – К., 2000. –92 с.

47 Лещук Церкови политика…90 с.

48 Львiвщинана порозi ХХІст.: Соцiальнийпортрет / Заред. С.А. Давимуки, А.Ф. Колодiй, Ю.А.Кужелюка, В.М.Подгорнова, Н.Й. Черниш. — Львiв,2001.-164 с.

49 ЛюбащенкоВ. Протестантизмв Україні: твореннястереотипівтриває // Незалежнийкульторологічнийчасопис "І".- №22. — 2001. 48 с.

50 ЛюбащенкоЛ. Історіяпротестантизмув Україні.-К.,1996.- 424 с.

51 Мартін Шупак.Церква і правалюдини: католицькій протестантськіпогляди, відображеніу церковнихдокументах// Релігійнасвобода і правалюдини: Богословськіаспекти. У 2 т.Т.1. – Львів: Свічадо,2000. –– 452 с.

52 Матеріаликонкретно-соціологічнихдослідженьІнститутуфілософії НАНУкраїни ТТ…145/88; 147/88; 148/88.

53 МельникВ.И. Малые конфессиональныеобъединенияв Украине: напути к церковности// Философскаяи социологическаямысль. – 1992. — №8. –С. 81.

54 Мир с Богом.Б.М.Г.- 1997. – 240 с.

55 Місіонерськесуспільство'Світло Євангелія'.Інформаційнийбюлетень. –Рівне, 1990. – № 2.

56 Міщенко М.Яка ж ідеологіянам потрібна?// Сучасність.1992. №3.

57 МозговойС., Данилов Н.Роль институтавоенных священниковв зарубежныхармиях // Зарубежноевоенное обозрение.– 1997. — №3.

58 НазаркінаО. Соціальнеобличчя протестантськихобщин Українина межі тисячоліть//Людинаі світ.2001.-№11-12. 62 с.

59 Настольнаякнига пресвитера// М.- 1987.- В.2.- 210 с.

60 Недавня О.Духовний феноменпомаранчевоїреволюції: уроки церков? уроки церквам?/науковий вісникЧернівецькогоуніверситету.Збірник науковихпраць. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип.240-241. Філософія.– 240 с.

61 НестерукВ. Біі: не студентийдуть… // Євангельськанива. 2003. — №1.- 50с.

62 Никодим(Руснак), митрополит.Возможныефакультативныеформы возрождениявойсковогосвященстваразных конфессий// Материалимеждународнойнаучно-практическойдуховно светскойконференции«Еще возможно, будьте в миресо всеми…». –Т. 2. – Запорожье,1997. 286 с.

63 НовиченкоМ.Р. Виступ//Матеріалихристиянськоїміжконфесійноїзустрічі «Будьтеж милосердні, які і Отець вашмилосердний.»– К., 1998. –21с.

64 Общенациональнаямолитва. // Христианскаянадежда. — 2004. — №10. — с. 1.

65 ОржевськийП. О старом иновом стилях//Євангельськанива.-№1.-1999.-С.39.

66 Павлюк П.Християнині суспільство.- Євангельськанива., 1997. — №4. – 50 с.

67 Післямова// Свічник. — №1.(21)2002. – 35 с.

68 Права людинив Україні. — Вип.13. -К.-Х, 1995.

69 Правовіоснови свободисовісті і релігіїта релігійнихорганізацій// УпорядникБабій М.Ю.-К., 2002.-150 с.

70 Проблемитреба не ховати, а розв'язувати…// Людина і світ.– 2001. – №5. — 62

71 ПрограммаВсеукраїнськогооб'єднанняхристиян. 26 лютого1998 р., К., 1999. 46 с.

72 Прозелітизм, місіонерствота боротьбанавколо ідентичностіукраїнськогосуспільства.За матеріаламидержавногокомітету усправах релігіїУкраїни // Християнськийсвіт. – 2002р.- листопад№21.

73 Протестантизмв Україні —державно-церковнівідносини//Віче. №2., 2003.

74 ПчелинцевА. Религия ипpава человека// Религия и правачеловека: Hапути к свободесовести. Вып.ІІІ / Институтрелигии и права/ Сост. Л.М. Воронцова, А.В. Пчелинцев, С.Б. Филатов.Под общ. Ред.С.Б. Филатова.– М.: Наука, 1996.

75 РабіновичП. Основні правалюдини: поняття, класифікації, тенденції. //Українськийчасопис правлюдини. – 1994. – №1. – С. 35

76 Райчук Л.Свято християнськоїпісні у Крупці.// Свічник №4 -18;2000.- С.8.

77 Релігієзнавство.(ред. М. М. Заковича)К.«Вища школа»2000. — 350 с.

78 Релігієзнавчийсловник/ Заред. Б. Колодного- К., 1996. – 80 с.

79 Релігійнапанорама / Заред. Б. Колодного- К., 2001 — №7 80 с.

80 Релігійнапанорама / Заред. Б. Колодного- К., 2001- №12. – 80 с.

81 Релігійнапанорама / Заред. Б. Колодного- К., 2001- №5. – 80 с.

82 Релігійнапанорама / Заред. Б. Колодного- К., 2003. — №3 – 80 с.

83 РешетніковЮ. Питаннясьогодення: вибори –2004//Християнськийсвіт №16 серпень2004

84 Рогозин П.Кто же Этот.Б.М.Г.– 1996. 124 с.

85 РумянцеваО. Християнствоі правова держава.– Матеріалиміжнародноїмолодіжноїнауково практичноїконференції15-16.03.2001р..- К., 2001. – 180 с.

86 СанніковС. Інформаційнеслужіння – одинз головнихпріоритетівЦеркви у ІІІтис. // Євангельськанива. – 2004. -№3.- 50с.

87 СапрыкинВ.А. Актуальныепроблемынаучно-атеистическоговоспитанияв условияхгорода. – М;. — 1986.- 45 с.

88 Сенин О. Сектаили церковь//Церковь остатка.– 1998 г. — №2 28 с.

89 СергиенкоГ. Вы будетемне свидетелями// Братский вестник.– 1988. — №6. – 74 с.

90 СметанінЛ. ПроповідьЄвангелії ув’язницяхУкраїни // Євангельськанива. 1999. — №3.- 50 с.

91 Совместнотрудится лучшеузнавая другдруга. //Християнство№5 2002 66 с.

92 Спис О. Протестантськігромади в процесіпрезидентськихвиборів 2004/науковийвісник Чернівецькогоуніверситету.Збірник науковихпраць. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип.240-241. Філософія.– 240 с.

93 Сташук О.Християнськадуховна культура.// Свічник. — №1.2002. 35 с.

94 СтретовичВ. Временаизменились, но изменилисьли мы?/Реалисвесна-лето2003-48с.

95 Сучаснарелігійнаситуація вУкраїні: стан, тенденції, прогнози. К.,1994. Ч. 2. -218 с.

96 Сучаснерелігійнесектантство: динаміка процеситенденції. –К., 1990. – 182 с.

97 Східно-Українськатеологічнасемінарія//Євангельськанива. – 2004. -№2.- 50с.

98 Сьомін С. Зчужими ідеаламиі ворожиминамірами// ПіЧас. — 2002. — №2. – 50 с.

99 ТабацькаК. БлагодаряГосподу Богуя не боюсь… //Общество №22.2004.- 11 с.

100 ФилиповичЛ. О. Поширеннянових релігійв Україні. // ВісникНАН України,1998., -№5-6. – 240с.

101 ХристенкоТ. З любов’ю доБога…// Євангельськанива. – 2004. -№3.- 50с.

102 Христианскийгуманитарно-экономикомическийуныверситет//Зов веры. –1999.№4(6). 35с.

103 Християнськевиховання іосвіта: розділеннячи гармонія//.//«Освіта» 10-17 квітня2002р. С.12

104 ЦеханскаяК.В. Россия: тенденциирелигиозностив ХХ веке: Некоторыестатистическиеданные // Историческийвестник. — 2000. — №5. – 50 с.

105 Ч. 2. ст. 64 КонституціїУкраїни // ВідомостіВерховної РадиУкраїни – 1996, N 30.– 300 с.

106 Ч. 4 ст. 3 ЗаконуУкраїни «Просвободу совістіта релігійніорганізації»від 23 квітня1991 року // ВідомостіВерховної РадиУкраїни. – 1991, N25. – 300 с.

107 ЧерновецькийЛ. Не веришь вБога – тебе…// Правда Лівобережжя".–лип. 2004 №7

108 ЧерновецькийЛ. Передвиборнапрограма //Маюправо. — 2004. — № 1.

109 Шапоша В.Раздели с голоднимхлеб твой// КаменьКраегольний.2004. №8.

110 Шумра Л.Проблема науковогопізнання духовногосвіту.// «Освіта»10-17 квітня 2002р. 42 с.

111 3 КонституціїУкраїни // ВідомостіВерховної РадиУкраїни – 1996, N 30.– 300 с.

112 Асоциация«Новомедиа»: взгляд вблизи// Камень Краеугольный.2005. №2.

113 В Украинебудут защищатьвсе церкви //Камень Краеугольный.2005. №7. (28)

114 ВідомостіВерховної РадиУкраїни. – 1991, N25. –310 с.

115 Військовослужбовціперебуваютьпід захистом...(ВідомостіВерховної РадиУкраїни. – 1999, N22-23, – 194 с.

116 Вовк Р. Всемнародным депутатаммы подарилипо Библии // КаменьКраеугольный.2004. №12. С.4.

117 ВсеукраїнськийСоюз об’єднаньєвангельськиххристиян-баптистів.– К., 2000. – С.48.

118 ГаврилюкА. Мы не участвуемв работе……//Каменькраеугольный… 2004. №10.

119 Глава службыбезопасности…//Каменькраеугольный.2005. №3.

120 ГладышкоС. Вести ангельскойвнемли // ЗовВеры №1 (27), 2001г.

121 ДолматоваЮ. «Київ-25/ Євангельськанива. 2004. — №1.- С.40-41. 50с.

122 Ефетов А, Отпуститьизмученых насвободу. //Християнство№5 2002- 66 с.

123 Заєць О., РешетніковЮ. Хто є хто урелігійномуспівтовариствіУкраїни // КаменьКраеугольный.2004. №4 (25)

124 Замятин С.Кузница распостраниместо шатратвоего // Каменькраеугольный.№3 (12) март, 2004г.

125 Зверненняхристиян-ученихдо Президента, Голови ВерховноїРади, Головидержкомрелігійта депутатівВерховної РадиУкраїни. //Віче.- 2002. — № 6.

126 Звітна доповідьна 22-му З’їздіЄвангельськихХристиян БаптистівУкраїни // Християнськежиття. – 1994. — лютий– березень. –29 с.

127 ЗвітнаконференціяВсеукраїнськогоСоюзу ХристиянВіри Євангельської// Голос надії.№4. – Квітень1999 р. — 21 с.

128 ЗвітнаконференціяВсеукраїнськогоСоюзу ХристиянВіри Євангельської// Голос надії.№5 – Травень1999 р.- 24 с.

129 Информационныйбюллетень „ВЕЕ– Украина“. –2001. — №2. – 38 с.

130 Інформаційнийбюлетень Міжнародноїасоціаціїхристиянськихшкіл (МАХШ).»Откройте имБожий мир вовсей его полноте"С.3,5; 15с.

131 Інформаційнийбюлетень«Всеукраїнськийсоюз євангельськиххристиянбаптистів»//К.-2002. – 14 с.

132 Киевскийхристианскийуниверситет//Зов Веры №1 (27),2001г.

133 Котенко И, Химич В. Ученичествос оружиєм вруках//Христианство.,- 2002. -№6. — С.31. стор. 66

134 Крупа Н… «Нашацель – нестиблагую весть..» // Зов Веры 2001.№1. (27) С.2. 8с.

135 КулигінаО. «Щоб вирішитипроблемубезпритульнихдітей...»// КаменьКраегольний.2005. №7.

136 КухарчукР. «Мы будемпомагать государствуосуществлятьего социальнуюполитику»//Камень Краегольний.2004. №6.

137 КухарчукР. «Единство.Пробуждение.Благословение.»…// Камень Краеугольный.2004. №3. (24)

138 КухарчукР. «Шаг в будущее»// Камень краеугольный… 2004. №8.

139 Місіонерськесуспільство'Світло Євангелія'.Інформаційнийбюлетень. –Рівне, 1990. – № 2.

140 Настольнийкалендаль ЦервиХристиан Адвентистовседьмого дняна 1982. – М;82. – С. 32.

141 ОнопенкоВ. «Украинатогда встанетна ноги, когдаопустится передГосподом Богомна колени» //Камень Краегольний.2004. №4.

142 Открытиецентра духовно-естетическоговоспитания// Зов Веры 2000. №6.(20)

143 Полторытысячи человекпять дней постилисьи молились завыборе в Украине.//Камень краеугольный.- 2004. — № 8.

144 Полторытысячи человекпять дней постилисьи молились завыборе в Украине.//Камень краеугольный.- 2004. — № 8.

145 Пузь Е.«Реабилиациономуцентру...»// КаменьКраегольний.2005. №10.

146 РешетніковЮ. Питаннясьогодення: вибори –2004//Християнськийсвіт №16 серпень2004 .

147 СамойленкоА. Живая водав херсонскойстепи // Каменькраеугольный.№4 (13) апрель, 2004р.

148 СверстюкЕ. Некоторыепротестантисаамы работаютна понятиесекта… // КаменьКраеугольный.2004. №3.

149 Совместнотрудится лучшеузнавая другдруга. //Християнство№5 2002 – 66 с.

150 Стульба А.Кузница кадровдля Бога // Каменькраеугольный.№1 (10) январь, 2004г.

151 Сходи у небо// Камень Краеугольный.2004. №11.

152 ХристианскиежурналистыУкраины объединяются…// Камень Краеугольный.2004. №11. (20) С.3.

153 Христианскийгуманитарно-экономикомическийуныверситет//Зов веры. –1999.№4(6). С.31. 35с.

154 КонституціяУкраїни Ч. 2. ст.64 // ВідомостіВерховної РадиУкраїни – 1996, N 30.– С. 141.

156 Закон УкраїниЧ. 4 ст. 3 «Про свободусовісті тарелігійніорганізації»від 23 квітня1991 року // ВідомостіВерховної РадиУкраїни. – 1991, N25. – С. 283.

157 ЧернівецькийЛ.:«Не веришьв Бога – тебе...»//Правда Лівобережжя".–лип. 2004 №7 С.1

158 ЧерновецькийЛ. Передвиборнапрограма //Маюправо. — 2004. — № 1. – 4с.

159 Шапоша В.«Раздели сголодним хлебтвой»// КаменьКраегольний.2004. №8.

160 Юлия Тимошенкохочет…//Каменькраеугольный.2005. №3.

161 О.Саган. ЦерквиУкраїни обираютьпрезидента//http://ua.proua.com/analitic/2004/10 /08/101054.html.

162 О. Саган, А.Колодний «ЦерквиУкраїни: цифрифакти тенденції»ProUA.com

163 МіжнароднетовариствоЄвангельськихстудентів/risu.org.uaРІСУ — Релігійно-інформаційнаслужба України,2001-2005

164 Міжнароднахристиянсько-військоваконференція«Християнсько-військовийрух і душпастирськаопіка надвійськовослужбовцямив Україні»/http://www.liga.kiev.ua/news/show/?id=108521

165 БондаренкоВ. Церква в Україніотримає правоюридичноїособи//www.RISU.org.ua

166 В Киевесостояласьмежконфесиональнаямолитва//http://www.proboga.com/more. php?id=A505_0_l_0_М

167 Выборы-заключительноеписьмо//http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

168 Выборыпрезидента- //http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

169 Душпастирієвропейськихв’язниць обмінялисьдосвідом/http://www.ipca.net

170 ЕленскийВ. Духовноеслужение вВооруженныхсилах Украины: дискуссии иперспективы// Мир религий, аналитика.(http://www.religio.ru/relisoc/98.html)

171 Заявленияруководителейцерков Объединенияевангельскиххристиан Украины// www. invictory. org/news/?id=710

172 Модава иАделаджа ополитическойситуации вУкраине // htth://www.//news.proboda.com/more.php?id=A430_0 _1_0_М

173 ОбращенияУМС к украинскомународу и мировойобщественностиhttp://www.godembassy.org/ru/news/_frphp?showdetail=584&=all=&upjrubesh=:2curent_sub=

174 Принципинаціональноговідродження//Разомнас багато насне подолати!– груд. 2004//Офіційнийсайт церкви«ПосольствоБоже»20.01.2005 www.godembassy.org

175 ПатриархАлексей II встретилсяс премьер-министромУкраины В. Ф.Януковичемhttp:// www.religare.ru/search2963. p7.htm

176 ПротестантськіЦеркви створилисвою раду івідцуралисяполітичноїдіяльності/ www.realis.org/article_politic.htm

177 РешетниковЮ. Церква відвиборів довиборів /http://www.realis.org/article_Resh_DergCom2.htm

178 Cтатистичнідані держкомрелігії2004 р//www.derzhkomrelig.gov.ua

179 ТимченкоС. «Церква ісуспільство»// www.realis.org/article_Timch_church.htm

180 Церква вУкраїні отримаєправо юридичноїособи. — Прес-службаУПЦ /НОВИНИ//www.orthodox.org.ua.

181 Християнськіконфесії об’єдналисяза християнськіцінності ушколі//http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;5887/

182 Щоткіна К.Релігія тавлада в Україні: проблемивзаємовідносин//www.RISU.org.ua.

183 ЯворськийВ. Аналіз зміну релігійномузаконодавствіУкраїни АналізЗакону України«Про внесеннязмін до ЗаконуУкраїни „Просвободу совістіта релігійніорганізації“//www.oracle2.rada.gov.ua/pls/zweb/webproc34 ?id=&pf3511 =12609&pf3540

продолжение
--PAGE_BREAK--

2. Протестантизмта церковно-державнівідносини

Сьогоднів оновленійУкраїні, яказдобула незалежність, відбуваєтьсяактивний процесформуваннягромадянськогосуспільстваі розбудовидемократичноїсоціально-орієнтованоїдержави. Великезначення маєі Церква в розрізіїї відносиніз суспільствомі державою.

Пріоритетнароль у концепціїправової державиналежить принципуверховенствазакону у всіхсферах життєдіяльностідержави ісуспільства.Для християнзалишаєтьсяі буде основнимзаконом їхземного буттяСвященне письмо.Його доктринисвяті, йогозаповіді обов’язковідля виконаннята дотримання, його твердженняне змінні і всесказане в ньомуістина дляхристиян. Прикладомцього є БожіЗаповіді: «Невбивай!», «Некрадь!», «Несвідчи не правдивона ближньогосвого» [85;161].

Україна ніколине була незалежноюдержавою, і немала своєїмоделі державно-церковнихвідносин. Але, релігія — явищесуспільне, отже, Церкваі держава — двасуспільнихінститути[4;16].

Питаннявзаємовідносинцеркви і держави– питаннянадзвичайноїважливостіта складності, питання, рішенняякого багатовизначало івизначає хідсвітової історії.

Церква визнаєдержаву нетільки як явище, але і необхіднуформу співжиття.Вона вважаєдержаву необхідноюдля співжиттялюдей, для захистулюдей від нападузовнішніхворогів і дляпідтримкивнутрішньогопорядку в співжитті.Вона визнаєза державоюналежні їйправа законодавствау її справах, права управлінняі суду за порушенняйого законів.Вона наставляєхристиян віддаватицивільній владівсе належне: податки і повинності, коритися їхрозпорядженням, виявляти їмповагу і пошану[8;172].

Сьогодні, коли в Українівтілюютьсяв життя демократичнізасади громадянськогосуспільства, гостро посталопитання врегулюваннявідносинЦерква-держава-суспільство.В 1991р. було прийнятоЗакон «Просвободу совістіта релігійніорганізації», переглянутоЗакон ще УРСРта внесенозміни, однакцим не булознято всьогокомплексупроблем щододаного питання.Це й призвелодо необхідностівиробленняКонцепціїдержавно-церковнихвідносин назасадах КонституціїУкраїни тапринципахдемократичногорозвитку суспільства.

Сьогодніпитання державно-церковнихвідносин постаєнадзвичайногостро, оскількиУкраїна ужемає певний«досвід» якнезалежнадержава, а томупотребує своєїмоделі дляврегулюваннявсього спектрупитань даноїпроблеми, яківиникають внових соціальнихумовах.

Питаннядержавно-церковнихвідносин вумовах демократизаціїсуспільнихвідносин єактуальнимі в різні часидосліджувалосябагатьма науковцями, такими як, А.Колодний, А.Черній, М.Бабій,, В.Бондаренко, К.Щоткіна, В.Яворськийта інші.

ОскількиУкраїна здобувшисвою незалежність, заявила проДЕМОКРАТІЮ, як шлях свогоподальшогорозвитку, томуй нового змістунабув принципсвободи совістіст. 35 Конституції.

Протягомостанніх роківвідбулисякардинальнізміни у ставленнісуспільствадо релігії іЦеркви, а такожв аспектіміжконфесійнихта державно-церковнихвідносин, урозвитку українськогосуспільства.Це стало причиноюпереглядуЗакону від 1991р. та розробленняпроекту Закону«Про внесеннязмін до ЗаконуУкраїни „Просвободу совісті...“».СпівробітникЦентру правовихта політичнихдосліджень«СІМ» В.Яворський, зазначає, що«в юридичномузабезпеченніправ осіб, пов'язанихіз їхніми релігійнимипереконаннями, слід розрізнятидві сторони: право віритита право сповідувати.Перше, є абсолютнимі повинно бутизахищеним безбудь-яких винятків.Друге, повинно, очевидно, міститинизку обмежень.При цьому, вдругому випадкуфундаментальнимє доступ людейдо організаційноїформи першогорівня, за допомогоюякої можнасповідуватирелігію. Томупитання утвореннярелігійнихорганізаційпершого рівняє найважливішимі повиннорозглядатисяу дусі статті11 Конвенції(свобода об'єднаньта асоціацій), яка захищаєіснуваннясуспільнихорганізаційвід невиправданоговтручання збоку держави[Справа Європейськогосуду з правлюдини: Hasanand Chaush v.Bulgaria В Україніважливістьотриманняпевного правовогостатусу збільшується, оскільки тількитаким чиномрелігійнеутворення можеутримуватикультові будівлі, друкувати тапоширюватилітературу, запрошуватипредставниківіноземнихорганізацій, організовуватипублічні акціїта отримуватистатус неприбутковості, так само як ізайматисяблагодійністю.Все це неможливов Україні.безреєстраціїрелігійногоутворення, безстатусу юридичноїособи» [183].

В наш час нановому етапісуспільногорозвитку, пов’язаномуіз формуваннямгромадянськогосуспільствата правовоїдержави, потребуєрозробки тавпровадженнянових концептуальнихзасад державно-церковнихвідносин. ЗаконУкраїни «Просвободу совісті...»від 1991 р. не маввідповідноїбази, проектякої сьогоднірозроблений, але ще не прийнятий[68;51].

23 жовтня 2001 р.в Києві відбулосячергове засіданняпостійно діючогоКруглого столу«Релігія тавлада в Україні: проблемивзаємовідносин», підготовленеУкраїнськимцентром економічнихта політичнихдосліджень(УЦЕПД) ім. О.Разумкова.На засіданнябуло винесенокілька фундаментальнихпитань, якімали би визначитичіткіше засадивзаємовідносинЦеркви й державив нашій країні: законодавчезабезпеченнядіяльностірелігійнихорганізацій; дотриманняіснуючогозаконодавства; визначеннясуб'єктів правовихвідносин; поверненнякультовихбудівель; упередженеставленнямісцевої владидо них деномінацій; присутністьЦеркви у школіта армії; питаннястатусу релігійнихнавчальнихзакладів; неорелігіїу соціально-депресивнійатмосферіУкраїни; наданняконтролюючихфункцій органамдержавноївлади; визначеннявідповіднихвихідних днів.Церкві зновупропонуваливідчути себе"інститутомгромадянськогосуспільства"[182].

На черговомузасіданняКруглого столу«Релігія і владав Україні: проблемивзаємовідносин», розпочаласьробота надтакою Концепцією, який організувалиЦентр Разумкова, Державнийкомітет Україниу справах релігійта ПредставництвоФонду КонрадаАденауера вУкраїні. Булисформульованіголовні їїзасади, а координаціюроботи з підготовкипроекту булодоручено ЦентруРазумкова. Їїактуальністьзумовленапотребоюудосконаленнязагальних засадреалізаціїправа людинина свободусовісті тапартнерськихвзаємовідносинміж державоюта церквою вУкраїні.

ЗавданняКонцепціїполягає вгармонізаціїцерковно-державнихвідносин вінтересахсуспільства, покращенніситуації уміжцерковнихта церковно-державнихвідносинах"[44;3-10].

Прийняттятакої Концепціїє важливимфактором упитанні І щодовідносин міждержавою іЦерквою ще йтому, що «наставчас надатиЦеркві як суспільномуінституту правоюридичноїособи, бо досізберігаєтьсяпрактика радянськихчасів, коли зодного боку-держава, а зіншого — релігійнагромада» [184].

Процес вдосконаленнязаконодавства, на думку головиДержкомрелігійВіктора Бондаренка, повинен йтипостійно івідображатистан релігійногожиття та церковно-державнихвідносин вУкраїні. Прицьому він зазначив, що зауваження, пропозиціїі претензії, які мали місцез боку релігійнихорганізаційповністю враховані[183].

Проф. А.Колодний, оцінюючи проектКонцепції, подає свійвласний поглядна окремі твердженняцього проекту.До позитивногопроф. А.Колоднийвідносить:

наголошення на тому, що державно-церковні відносини повинні сприяти збереженню традиційно релігійної культури суспільства;

положення про необхідність спеціального навчання державних службовців, у сферу діяльності яких входять питання забезпечення свободи совісті (це надзвичайно важливий пункт для постсоціалістичної держави);

положення про право Церкви на існування своїх загальноосвітніх навчальних закладів всіх рівнів;

невизнання жодної конфесії і релігії, а також Церкви, як загальнообов'язкової і державної.

Водночас, застереженняза проф. А.Колодним, викликаютьтакі положення:

прагнення проекту забезпечити абсолютну незалежність Церкви від Держави, не підконтрольність останній всіх форм діяльності релігійних організацій, право на безперешкодне здійснення ними будь-яких обрядових форм;

наголошено на світськості державної освіти і водночас (а це вже невідповідність) на можливості викладання в державних навчальних закладах на правах факультативу релігійних предметів; не визначено зміст окремих важливих понять релігійного змісту;

державний орган, який курує питання державно-церковних відносин, не може бути лише консультативним органом, за ним слід закріпити ширші права та повноваження [43;2-3].

Що ж стосуєтьсяміжконфесійнихутворень, то, як показуєпрактика, вцьому питаннііснує певнийбрак відповідноїінформації.

Ідея створенняпредставницькогооргану релігійнихлідерів Українивисловлюваласьне одноразово.

На сьогоднів Україні існуєтри інституції."ВсеукраїнськаРада Церкові релігійнихорганізацій.Нарада представниківхристиянськихЦерков Українита Українськаміжцерковнарада. Здається, що є суспільнапотреба в тому, щоб мати більшповну інформаціющодо вказанихвище міжконфесійнихінституцій,їхнього складу, принципівдіяльностітощо.

ВсеукраїнськаРада Церкові релігійнихорганізацій(ВРЦ) була утворенау грудні 1996 р. зініціативитодішньогоПрезидентаУкраїни Л. Кучмив якості представницькогоміжконфесійногодорадчо-консультативногооргану приДержавномукомітеті Україниу справах релігій.Згідно Положенняпро ВсеукраїнськуРаду Церкові релігійнихорганізаційметою діяльностіВРЦ є об'єднаннязусиль релігійнихорганізаційз духовноговідродженняУкраїни, координаціїміжцерковногодіалогу, участьв розробціпроектів нормативнихактів з державно-церковнихвідносин ідіяльностірелігійнихорганізацій, сприянняблагодійництвуз боку релігійнихорганізацій.

Основноюформою роботиВРЦ є засідання, які відбуваютьсяза необхідністю, але не рідшеодного разуна квартал. Насвоїх засіданняхВРЦ приймаєзвернення довіруючих, громадянУкраїни, державнихорганів тощо, ухвали, що маютьрекомендаційнийхарактер. Рішенняухвалюєтьсяшляхом консенсусу.

ПроблемоюВРЦ, на думкуїї окремихчленів, є зменшенняостаннім часомактивностіїї діяльності, певна розмитістьїї функцій, залежністьвід ДержкомрелігійУкраїни, некоректневикористанняостаннім авторитетуВРЦ.

ВРЦ функціонуєна засадахрівності ірівноправ'я, поваги до внутрішніхнастанов ітрадицій усіхдіючих в рамкахКонституції, Законом України«Про свободусовісті тарелігійнихорганізацій»,іншими законодавчимиактами таміжнароднимидоговорамиУкраїни [41;188].

До складуВРЦ входятькерівникирелігійнихоб'єднань України, зареєстрованиху встановленомупорядку, а такожна рівні своїхголів Державнийкомітет Україниу справах релігій, та УкраїнськеБіблійне Товариство.Підставою длявступу до складуВРЦ є заяварелігійногооб'єднання, якарозглядаєтьсяна засіданніВРЦ. На сьогодніу складі ВРЦпредставлені: Українськаєпархія Вірменськоїапостольськоїцеркви, ВсеукраїнськийСоюз Об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів, ВсеукраїнськийСоюз церковхристиян віриєвангельської-п'ятидесятників, Державнийкомітет Україниу Справах релігій, Духовне управліннямусульманКриму, ДуховнеуправліннямусульманУкраїни, Духовнийцентр мусульманУкраїни, Закарпатськареформатськацерква, Німецькаєвангелічно-лютеранськацерква, Об'єднанняіудейськихрелігійнихорганізаційУкраїни, Римсько-католицькацерква в Україні, Союз вільнихцерков християнєвангельськоївіри України, УкраїнськаАвтокефальнаПравославнаЦерква, УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, Українськалютеранськацерква. УкраїнськаПравославнаЦерква, УкраїнськаПравославнаЦерква — Київськийпатріархат, УкраїнськаУніонна Конференціяцеркви адвентистівсьомого дня.УкраїнськаХристиянськаЄвангельськаЦерква, УкраїнськеБіблійне Товариство.

Чи не найпрогресивнішимкроком на шляхуполіпшеннякоординаціїсоціальноїі гуманітарно-благодійницькоїдіяльностіконфесій таїх співробітництвау цьому напряміз державоюстало розробленняВсеукраїнськоюрадою церкові релігійнихорганізаційспільно зДержкомрелігійУкраїни Програмирозвиткумилосердницькоїта доброчинноїроботи в ім'яХриста".[63;18-21] Неюзокрема передбачаєтьсятакі напрями:

— координаціядій державнихорганів, громадськихі релігійнихорганізаційнаправленихна формуванняв суспільствісвітоглядусолідарностіпоколінь, вихованняповаги до літніхлюдей, почуттявідповідальностідітей за долюбатьків, підвищенняпрестижу сім'ї;

— наданнямилосердницькоїта доброчинноїдопомоги знедоленимі людям похилоговіку, розширенняосередківгуманітарноїдопомоги, створенихпри релігійнихорганізаціях;

— сприянняобслуговуваннюветеранів війнита праці, інвалідів, непрацездатнихлюдей, дітей-інвалідіву лікувально-оздоровчихзакладах, наркозалежних- у відповіднихреабілітаційнихцентрах;

— розширенняпри клінічнихлікарняхмедико-соціальнихвідділень длялікуваннясамотніх людей, осіб літньоговіку, дітей-сиріт, одиноких матерів, членів багатодітнихродин, малозабезпеченихверств населення;

— створенняза підтримкимісцевих органіввиконавчоївлади пунктівсоціальноїдопомоги замісцем проживаннялітніх людей, самотніх хворих, ветеранів війниі праці із залученнямдо цієї діяльностігромадськостіта доброчиннихорганізацій, що діють прирелігійнихмісіях і братствах;

— активізаціядушпастирськоїроботи в будинкахпрестарілих,інвалідів таустановахвиконанняпокарань;

— поширеннямережі закладівбезкоштовногохарчуваннядля соціальнонезахищенихверств населення, самотніх ілітніх людей.Відкриття підопікою релігійнихорганізаційтаборів відпочинкудля дітей ізбагатодітнихсімей, дітей-сиріті дітей, постраждалихвід аварії наЧАЕС;

— налагодженнязв'язків зодновірцямиза кордономз метою поширенняруху доброчинноїта милосердницькоїдіяльностів Україні.Активізаціядіяльностірелігійнихорганізаційщодо співпраціз міжнароднимирелігійнимидоброчиннимиустановами, які берутьучасть в розв'язаннісоціальнихпроблем літніхлюдей і всіхосіб, що потребуютьдопомоги;

— започаткуванняміжцерковногофонду «Добродійністьта милосердя», який би акумулювавнеобхідні коштидля реалізаціїблагодійноїта милосердницькоїдіяльностірелігійнихорганізацій;

— створенняпри багатопрофільнихлікарнях відділеньсестринськогодогляду захронічно хворимилюдьми похилоговіку та налагодженнядопомоги упідготовцікадрів патронажногомедичногоперсоналу зчисла членівхристиянськихорганізацій;

— активізаціязусиль державнихорганів, громадськихрелігійнихорганізаційв напрямкуформуваннягромадськоїдумки: «не залишатилюдей сам насам із матеріальниминестатками, зневірою».[63;18-21].

Програмацих дій буласхвалена назасіданніОрганізаційногокомітету зпідготовкита відзначенняв Україні 2000-літтяРіздва Христового15 вересня 1998 року,її реалізаціїзначною міроюсприяє низказаконодавчихактів України[25; 3].

ПередумовоюутворенняНаради представниківхристиянськихЦерков Українистало усвідомленнякерівникамихристиянськихЦерков Українинеобхідностіспільних зусильщодо відстоюваннясвободи совістіта віросповідання, а також узгодженняпозицій Церкову царинідержавно-конфесійнихвідносин. Певнимчином ці процесибули посиленіспільнимизусиллямиЦерков у 2002-2003 рокахщодо недопущенняприйняттяЗакону України«Про внесеннязмін до ЗаконуУкраїни „Просвободу совістіта релігійніорганізації“, що був внесенийдо парламентуКабінетомМіністрівУкраїни тамістив цілунизку неприйнятнихдля переважноїбільшостіконфесій положень.Тоді ж стализрозумілимипевні недолікиВсеукраїнськоїРади Церкові релігійнихорганізацій, в першу чергуїї залежністьвід Державногокомітету Україниу справах релігій.Також виникланеобхідністьналагодженнябільш тіснихконтактів міжхристиянськимиЦерквами України.Наслідком цихпроцесів істало утворення2 грудня 2003 рокуНаради представниківхристиянськихЦерков Українияк представницькогоміжконфесійногоконсультативно-дорадчогооргану. Відповіднодо Деклараціїпро утворенняНаради представниківхристиянськихЦерков України, головною метоюостанньої єсприяння поширеннюв Україні засадхристиянствата релігійноїсвободи, поширеннядіалогу міжхристиянамиу відродженніхристиянськоїморалі в суспільстві, подоланнянаслідківрадянськогоатеїзму ітоталітаризмута встановленняпартнерськихвідносин міжДержавою таЦерквою. ЗавданнямиНаради є підготовкавзаємоузгодженихпропозиційпо вдосконаленнючинного законодавства, в першу чергуз питань, щостосуютьсярелігії і моралі; сприянняміжконфесійномувзаємопорозуміннюта злагоді усуспільстві; організаціята проведенняконференцій, семінарів, нарад тощо зпитань духовності, застосуванняі додержаннязаконодавства; сприяння всебічномувисвітленнюрелігійногожиття в Українізасобами масовоїінформації; налагодженняспівпраці зорганами державноївлади і місцевогосамоврядування, політичнимипартіями ігромадськимиорганізаціями.Принципамироботи Нарадиє відданістьслужінню Богові, Україні якнезалежнійдержаві та їїнароду, переконаннящодо невід'ємностіправ людинияк істоти Божої, в тому числіправа на свободусовісті тарелігії. Основноюформою роботиНаради є засідання, що проводятьсяза необхідністю, але не меншеодного разуна місяць. Головуютьна засіданняхчлени Нарадипочергово, рішення приймаютьсяшляхом консенсусу.

На даниймомент до складуНаради входятьпредставникиУкраїнськоїПравославноїЦеркви — КиївськийПатріархат, УкраїнськоїПравославноїЦеркви, УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, Римсько-КатолицькоїЦеркви в Україні, ВсеукраїнськогоСоюзу церковхристиян віриєвангельської-п'ятидесятників, УкраїнськоїХристиянськоїЄвангельськоїЦеркви, ВсеукраїнськогоСоюзу Об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів, Братства незалежнихцерков і місійєвангельськиххристиян-баптистівУкраїни таУкраїнськоїЛютеранськоїЦеркви. ДляЦерков, що неприєдналисядо Деклараціїпро утворенняНаради, алебажали б братиучасть у їїроботі, передбачаєтьсястатус спостерігачів.Для організаційногозабезпеченняроботи Нарадаобирає виконавчогосекретаря.

З грудня 2003року по березень2005 року відбулосявісімнадцятьзасідань Наради.За цей же періодНарадою булопідготовленовісім зустрічейкерівниківхристиянськихЦерков України, п'ять прес-конференційта круглий стілпо темі „ПозиціяхристиянськихЦерков Українив контекстівиборчогопроцесу“. РезультатомдіяльностіНаради сталоприйняттякерівникамихристиянськихЦерков України18 документівз питань духовності, суспільноїморалі та значущихсуспільно-політичнихподій в країні.Це зокрема, Звернення ГлавхристиянськихЦерков Українидо українськогонароду з приводу70-ліття Голодоморув Україні 1932-1933років, ЗверненнякерівниківхристиянськихЦерков Українидо законодавціві громадськостіз приводу пропозиційзапровадженняв Україні новихспособів реєстраціїфізичних осіб, ЗверненняхристиянськихЦерков Українидо держави таукраїнськогонароду щодозахисту життялюдини, ЗверненнякерівниківхристиянськихЦерков Українидо співгромадяннапередоднідругого турувиборів ПрезидентаУкраїни, ЗверненнякерівниківхристиянськихЦерков Українидо народу Україниз приводу результатіввиборів ПрезидентаУкраїни, Відкритийлист до чинногоПрезидентаУкраїни панаЛеоніда Кучми(щодо ситуації, що склаласяпісля другоготуру виборівПрезидентаУкраїни) таінші.

На думкупредставниківНаради, важливимрезультатомїї діяльностіє налагодженнядіалогу і співпраціміж християнськимиЦерквами Україниу питанняхзахисту суспільноїморалі тавдосконаленнячинного законодавствапро свободусовісті тарелігійніорганізації, що позитивновпливає нагармонізаціюдержавно-церковнихта міжконфесійнихстосунків.

ФормуванняУкраїнськоїміжцерковноїради (УМР) відбувалосяпаралельноіз створеннямНаради представниківхристиянськихЦерков України.УМР почалаактивно формуватисяз другої половинилютого 2003 р. окремимирелігійнимидіячами, зокремаєпископом В.Гарбаром —заступникомГолови РадиСобору незалежнихєвангельськихцерков якальтернативаі ВРЦ, і майбутнійНараді. Найбільшактивну участьв процесі їїстворення бралипротестантськірелігійніоб'єднання, здебільшого, харизматичногонапрямку. Вжев лютому, відразупісля першогож засіданняпредставниківЦерков з даногоприводу, булопроголошенопро створенняУМР [Див. газету»Собор" № 2 за2003 р.]. Таке поспішнеповідомленняпро створенняУМР ще до підписаннябудь-яких установчихдокументіввикликалонегативнуреакцію з бокупредставниківряду конфесій.Певна частинаЦерков, що напочатку убралиучасть в процесіформуванняУМР, з часомвідмовиласьвід участі вданому проекті.

ФормальноУгода про створенняУкраїнськоїміжцерковноїради була підписанакерівникамиряду Церкову травні 2003 року.Метою діяльностіУМР є захистінтересівхристиянськихЦерков, відстоюванняхристиянськихпринципів тавпливу на суспільстводля поширенняхристиянськоївіри. ЧленамиУМР на сьогодніє Англіканськацерква, БожаЦерква християнвіри євангельськоїУкраїни, Духовнеуправлінняцерков євангельськиххристиян України, Методистськацерква України, Об'єднанняєвангельськихцерков України, Об'єднаннянезалежниххаризматичниххристиянськихцерков України(Повного Євангелія), Собор незалежнихєвангельськихцерков України, Собор церковУкраїни християнвіри євангельської«ВідкритаБіблія», СоюзЦеркви БожоїУкраїни, УкраїнськамісіонерськаЦерква (ХВЄ), Харківсько-Полтавськаєпархія УАПЦ(архієпископІгор Ісіченко), УправлінняОб'єднаноїХристиянськоїєвангельськоїцеркви ЖивогоБога. УкраїнськаУніонна конференціяцеркви адвентистівсьомого дняхоча й бралаучасть у формуванніУМР, але в подальшомувідійшла відактивної участів діяльностіради, обмежившисьстатусомспостерігача.Керівним органомУМР є засідання, яке збираєтьсяраз на місяць.Для координаціїпоточної роботиобираєтьсякоординаторУМР ".[123;4]

Слід зазначити, що демократичніперетворенняв державі вселяютьсподіванняна стабілізаціюстосунків міжцерквою тадержавою.

ПрезидентУкраїни ВікторЮщенко пообіцяввикористовуватисвої можливостідля забезпеченнягарантій рівногоправового ісоціальногозахисту всімзареєстрованимЦерквам і релігійниморганізаціям,—повідомляєІнтерфакс. «Яхочу підкреслити, що курс державина твердженняволі совісті, гарантійконституційнихправ громадянна волю світоглядуі віросповіданнязалишаєтьсянезмінним. Усвоїй діяльностія буду використовуватисвої повноваження, щоб гарантуватирівний правовийі соціальнийзахист усімЦерквам і релігійниморганізаціям, зареєстрованимна Україні.Дотриманняцього принципуя жадаю відкерівниківдержавної владина всіх рівнях»,— заявив Ющенко, виступаючина зустрічіз членамиВсеукраїнськоїради Церкові релігійнихорганізаційу Києві.

За словамиПрезидента, державна політикастосовно Церквибуде відкритаі публічна, авсі «спірніі конфліктніпитання будутьвирішуватисяв режимі широкогодіалогу». «Уцьому я покладаювелику надіюна співробітництвоз Всеукраїнськоюрадою церкові релігійнихорганізацій»,— підкресливЮщенко.

На думкуПрезидентаУкраїни, діалогдержави і Церквиміг би стативідповіддюна багато викликівсьогоднішньогодня. Він підкреслює, що для поглибленнядіалогу Церквиз владою навсіх її рівнях«потрібно думатипро створенняаналогічнихрад на рівніобластей івеликих міст».

Президентзвернувся дочленів Всеукраїнськоїради Церкові релігійнихорганізаційіз проханнямвнести своїпропозиціїщодо розвиткусоціальнихпрограм наУкраїні. «Я бз задоволеннямпідтримав билюбу соціальнупрограму, якуб ви запропонували, щоб ми знайшлиспосіб координації, щоб ми розподілилицю роботутериторіально, по дитячихбудинках, поінтернатах»,— сказав Президент.Глава державизапропонувавпредставникамрізних Церкові релігійнихорганізаційвисловитисяз приводу йогоініціативипро розробкукурсу етикивіри, відповіднедоручення віндав урядові.

«Етика віри— це робочаназва. Ми хочемо, щоб з вустсвящеників, з вуст мудрихлюдей дитина, сидячи за партою, пізнавала просамого Богаі про шляхи, щоведуть до Нього»,— сказав ВікторЮщенко. «Це буденабагато краще, якщо дитиначерез освітнійкурс зможе цеусвідомити».

ПрезидентУкраїни такожзаявив: «Я і моїколеги готовівзяти підперсональнийконтроль кожнепроблемнепитання, щобуде виникатистосовно виділенняземлі або формуванняправ на землекористування, спірні питання, що постаютьперед місцевимиорганами владита не знаходятьсьогодні рішення, потрібно»скоординуватичерез секретаріатпрезидента.Ми знайдемоспільну мовуз місцевоювладою, щоб ціпитання буливирішені".[113;3]

Глави християнськихконфесій просятьКабінет Міністрівстворитиосвітньо-церковнукомісію, що маєрозробити вдвомісячнийтермін програмувикладанняоснов християнськоїетики в школах.Про це вониповідомилина прес-конференції29 червня, зачитавшиспільне зверненнядо ПрезидентаВіктора Ющенка, голови ВерховноїРади ВолодимираЛитвина, прем’єр-міністраЮлії Тимошенкоі міністраосвіти та наукиСтаніславаНіколаєнка.

У зверненнітакож йдеться, що вивченняучнями зазначеногопредмету сприятимеконсолідаціїсуспільства, сам предметбуде позаконфесійнимі не супроводжуватиметьсярелігійнимиобрядами. Главиконфесій такожпропонуютьКабміновірозроблятипрограму викладанняцього предметана засадахтолерантностіта добросусідства, передбачившив навчальнійпрограмі можливістьознайомленняз існуючимив Україні іншимирелігійнимикультурамиі традиціями.

За словамипредставниківЦерков, відповіднодо соціологічногодослідження, проведеногоЦентром ім.Разумкова, близько 40% респондентіввиступили завикладанняв українськихшколах християнськоїетики, понад10% – проти.

ПредставникиЦерков такожвідзначили, що пропонуютьвпроваджуватипредмет поетапно, зокрема, у тихобластях, девже є спеціальнопідготовленівикладачі, зокрема, у Донецькійобласті, Криму, Західній Україні, Рівненськійобласті таінших.

Предмет«Основи християнськоїетики» ужевикладаєтьсяв Київськомуколеджі ім.Сухомлинського.Як повідомлялося, раніше Ющенкозаявив пронамір доручитиМіністерствуосвіти ввестиз 1 вересняспеціальнийкурс з етикивіри. [181]

Неухильнедотриманняосновоположнихпринципівсвободи совісті, як важливогоелементазагальнолюдськихцінностей іневід’ємнихправ людиниє сьогодніознакою відкритогодемократичногосуспільства.В умовах новихреалій, якісклалися вУкраїні, Церкваактивно сприяєпроцесу духовногота національноговідродження, розширює сферусвого соціальногослужіння.

Розвитокрелігійногосередовищакраїни свідчитьпро динамічнезростаннякількостірелігійнихінституцій, збільшенняпитомої вагинаселення,інтегрованогов різні видицерковноїдіяльності, розширеннясоціальноїсфери, де присутністьцерков та релігійнихорганізаційє дедалі більшвідчутною.

"Єднання.Пробудження.Благословення."Під такою назвоюв Києві відбуласьВсеукраїнськаконференціяОб’єднаннянезалежниххристиянськиххаризматичнихцерков України.Перед присутнімиз доповіддювиступив помічникнародних депутатівУкраїни, керівникІнститутурелігійноїсвободи ОлександрЗаєць. Він говоривпро історіювідносин церквиі держави вУкраїні, прицьому відзначивдосить позитивнуроль у цих відносинахДержавногокомітету зісправ релігій.«В цілому, якщоговорити пробазовий законпро свободусовісті, провідповіднунорму Конституції, слід зазначити, що наше законодавствопро свободусовісті і релігійнихорганізаційє одним із кращиху світі», — сказавОлександрЗаєць. За йогословами, українськерелігійнезаконодавство— найкраще вЄвропі, хочав ньому такожє недоліки ілише декларативнінорми.

ОлександрЗаєць звернувувагу на те, щоколи заходитьмова про внесеннярізного родузмін в українськезаконодавствопро релігійніорганізації, то часто призводитьлише до йогопогіршенняй обмеженнярелігійнихсвобод християн.

О. Заєць відзначиввисоку молитовнуактивністьхристиян різнихцерков під часскладної виборчоїкампанії. Політикконстатував, що абсолютнабільшістьцерков зайнялоактивну громадянськупозицію підчас виборів, а пастори заохочувалилюдей робитивибір, не агітуючиза конкретногокандидата. Утой же час вінвідзначив, щов деяких церквахбула порушеномежі коли починаласяагітація затого чи іншогокандидата.Доповідач такожторкнувсяпитання роботиДержкомітетупо справахрелігій що, відповіднодо рішенняПрезидентаЮщенко, ліквідований.За словамиЗайця, це рішенняможе бутипередчасним.«Мені здається, що в уряду немаєчіткого планутого, як можерозвиватисясхема взаєминміж державоюі церквою», —сказав він.Вважається, що функціїДержкомітетуможуть бутипокладені наспеціальнийдепартаменту структуріМіністерстваюстиції України.Також можез'явитися структура, подібна доДержкомітету, з іншою назвою.Ще один варіант— рішення проліквідаціюДержкомрелігійскасують.[137;3]

Водночасстановленнярелігійно-церковногокомплексухарактеризуєтьсяяк очевиднимйого відродженням, так і напластуваннямстарих проблемі нових труднощів.Нажаль, існуютьпроблеми, якізумовлені невідповідністюпоглядів керівниківрізних рівнів, щодо баченняролі християнствав освіті, культурі, соціальномужитті суспільства.

Автор статтінадрукованоїв журналі«Сучасність»занепокоєнийситуацією вУкраїні, пропонуєуважніше придивитисядо протестантизму.«Його активноперетворююча, діяльна світогляднаконцепція…могла б прислужитисянам як засібформування»нової ідеології".При цьому, заавтором, «найпродуктивнішоюможе бути концепція»світськогопротестантства", котре, післявідмови відсвоєї релігійно-обрядовоїсторони, виступитьяк нова світогляднасистема в Україні[56; 79]. В іншій статтічитаємо проісторичніздобуткипротестантизму, його трудовуетику, передовіполітичнітеорії, ідеюгромадянськогосуспільства, становлення«середньогокласу». Статтязакінчуєтьсяпатетично: «Щонас може врятувати? Тільки великомасштабнідуховні зрушення, сумірні з такимивеличезнимивсесвітньо-історичнимиподіями, як…Реформація»[42; 21].

Майбутнємісце протестантизмув конфесійнійструктуріУкраїни значноюмірою залежатимене лише відйого внутрішньогорозвитку, алей від стануісторичнихцерков, національно-культурницькоїситуації вкраїні загалом.

Держава можеефективнішевикористовуватиможливостіпротестанськихспільнот Українив залучені доУкраїнизахідно-європейськихділових кіл, в пропагандіна зовнішнійарені новопосталоїдержави, а такожможливостівласне українськогопротестантськогопідприємництва.

Представництвоукраїнськихпротестантіву міжнароднихрелігійнихорганізаціях, може, за послідовноїі гнучкої працівиявитисьдосить кориснимдля державиі суспільства[165; 11].

Ставленняпротестантськихгромад доцерковно-державнихвідносин неоднозначне.Пасивністьі бездіяльністьдо політичногота громадськогожиття суспільстваактивно культивуєтьсяу деяких протестантськихгромадах.

Свою думку, щодо діяльностіпротестантськихгромад в державно-церковнихвідносинахвисловив ЄвгенСверстюк –дисидент, шестидесятник, учасник українськогонаціональногоруху сімдесятихроків: «Нажальукраїнськіпротестантизазвичай саміпрацюють напоняття „секта“своєю замкнутістю, соціальноюбезвідповідальністюі культурноюпасивністю.Наші протестантипросто не виведеніна великі соціальнімагістралі, адже християнствозобов’язуєдо активногосоціальногожиття» [148;6].

«Якщо мивідокремлюємосебе від суспільства, то не зможемовпливати налюдей, не зможемонести їм любові прощенняХриста». — сказаводин із лідерівпротестантськогоруху.

Цю думкупредставникалютеранськоїцеркви продовжуєПавлюк П.: «Длявизнання Богаяк рушійноїсили на державномурівні необхіднаактивна участьу цьому процесісаме відродженихлюдей, тих, хтоособисто знаєБога» [66; 30].У заяві-зверненніпасторськоїконференціїВсеукраїнськогосоюзу церковХристиян віриєвангельськоїсказано: «Мирозуміємо, щошлях до Бога, стосунки з Нимта дотриманняБожих заповідей— це особистасправа кожноїлюдини. Але йзагальноприйнятінорми моралі, поведінки тавідносин, щоїх держава, якінститут, встановленийБогом для підтриманняпорядку усуспільстві, повинна пропагувати, підтримуватий охороняти…Вважаємонедопустимим, що держава невикористовуєсвоє право, владу і можливостідля зупиненняподальшогорозтління тадуховногоруйнуваннясуспільства.Віримо, що єдинийшлях прогресублагополуччяі процвітання– це шлях покаянняперед Богомза гріхи табеззаконня».

Могутнімвикликом часу, на який протестантськіспільнотивимушені шукативідповіді, стало національнепробудження.Уникнути цьогопитання конфесії, що прагнутьякнайшвидшеподолати шляхвід нав'язаногоїм існуванняу сектантськомурежимі до завершеноїцерковності, не можуть.

Хоча за деякимивідомостями80% протестантівУкраїни є етнічнимиукраїнцями, національнапроблематикаперебувалана маргінесахїхніх соціальнихпоглядів. Цеспричинилодо гостроїкритики українськихпротестантівдослідникамиі публіцистаминаціонально-демократичногоспрямування, а також політикамицього табору.Так, аналізуючисвого часу насторінкахчасопису ЗакордонногопредставництваУкраїнськоїГельсінськоїспілки (УГС)твердженняпредставникаРади ЦерковЄХБ — «наше братствоне національнеі не інтернаціональне.Воно транснаціональне…Я люблю українськийнарод, але незабуваю словаІсуса Христа, що не буде ніюдея, ні скіфа»,- член УГС М. Гориньробить доволінесподіванийвисновок. «Нажаль, — пишевін, — це та саматеорія „злиттянацій“ — тількив релігійнійоболонці».

Такої ж точкизору дотримуваласяі публіцисткаКатерина Горбач«Українськібаптисти нецікавлятьсянаціональнимпитанням..., — пишевона. — Не випадкововід самогопочатку Союзбаптистівназивався неукраїнським, а Союзом баптистівУкраїни. Такінюанси такожвикористовувалий використовують, наприклад, комуністи вназвах своїхпартій. Великодержавництво, отже, не міняється, навіть коливоно — в ім'я Боже»[17; 37].

Ще більшкатегоричновисловивсяна адресу свідківЄгови відомийсвого часуукраїнськийдисидент В.Мороз. Вінхарактеризувавїх як «нашихнайлютішихворогів, найбільшнадійних агентіврусифікації, бо, ставши свідкомЄгови, українецьстає повністюбайдужим донаціональноїсправи». Дужемало уваги ісимпатій приділялиукраїнськіправозахисникисаме з цієїпричини, яквважають дослідникидисидентськогоруху, і змаганнямбаптистів-ініціативниківв Україні.

Водночасдеякі дослідникизвертали увагуна відсутністьу протестантськійдіяльностівласне антиукраїнськогоелементу івказували нате, що національнасвідомістьчленів баптистських, п'ятидесятнитських, адвентистських,єговістськихгромад є віддзеркаленнямзагальногостану національноїсправи. Вониразом із тимконстатуваливикористаннязахідноукраїнськимипротестантамиукраїнськоїмови у богослужінніі навіть наводилизвинуваченнярадянськоюпропагандоюв націоналізмісвідків Єгови, три чверті якихбуло зосередженоу західномурегіоні України(зазначимо, щоі свідки Єговив інших регіонахбули практичнозахіднимиукраїнцямиабо їх нащадками, які замешкалитам післяспецпоселеньчи ув'язнення).

Важливістьфункціонуванняукраїнськоїмови, її розвитокі культивуванняу суспільствівиділила більшістьреспондентів:

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис. 1. Функціонуванняукраїнськоїмови

Чітко виражаєтьсясеред опитанихпідтримка думкипро державністьукраїнськоїмови:

Рис. 2. Державністьукраїнськоїмови

Помаранчевареволюціянагадала проособливу актуальністьпитання, проприроду взаєминміж Церквоюта суспільством, в часи кризита суспільнихзмін. ХристияниУкраїни, якіналежать дорізних християнськихконфесій тасоюзів, разомє частиноюВселенськоїЦеркви, тобтовсієї спільнотивіруючих-християнрізних країнта народів, щожили протягомусієї історіїхристиянства.Під часта після помаранчевоїреволюціїпитання проприроду взаєминміж Церквоюта суспільствомпо-новому посталоперед багатьмавіруючими, щозасвідчуютьсвою приналежністьдо різнихправославних, католицькихі протестантськихоб`єднань тагромад в Україні.Це питаннятісно пов`язанеі з питаннямпро природувзаємин міжЦерквою тадержавою, яка, в свою чергу,є певною структуроюстосунківвсерединісуспільства, призначеноюдля того, щобдопомагатиспівіснуватиіншим суспільнимструктурам.Сьогодніможна сказати, що протестантськіцеркви і всієвангельськівіруючі вжене вважаютьсячужаками вУкраїні і нерідкоз великим ентузіазмомберуть участьу суспільнихі навіть політичнихпроцесах вкраїні. Питанняпро своє призначенняяк частиниЦеркви Христової, що має особливоважливу місіюв світі, постаєперед багатьмаз них.В той жечас для українськогосуспільства, особливо зараз, після помаранчевоїреволюції, важливо нарештівизначитися, чи збереже воноплюралістичнийшлях розвитку, чи віддастьперевагу поглядуна світ крізьобраний певнийфільтр уніфікованоїідеології, наприклад, пов`язаної зодною з такзваних традиційнихЦерков, що сьогодніпропонуютьдеякі політикита церковнілідери. Відмовавід плюралістичногошляху зарадиутвердженняу суспільствірелігійноїідеологіїозначала ббажання бачитимісію Церквив Україні першза все якполітико-ідеологічнута або культурно-декоративну.При плюралізміж Церква повинназалишитисяодним з голосів, а для багатьохлюдей – найважливішимголосом, щолине з «трибуниМайдану» тавказує суспільствута його керівництвуна вічні цінності.Таким чином, якщо суспільствозбереже вжеобраний длясебе плюралістичнийшлях, то Церквав Україні будей надалі продовжуватиакцентуватисвою увагу навиконанні своєїдуховно-етичноїмісії, найважливішоїдля суспільствата найприроднішоїдля самої Церкви.З іншогобоку, безсоціально-культурногоплюралізмусаме суспільствонавряд чи зможенормальнорозвиватисяв демократичномунапрямку, алей взагалі. Аджетерпимістьта доброзичливістьдо представниківінших культур, релігій, ідейстала особливістюУкраїни задовгодо приходуплюралізмута постмодернізмуу Західну Європу.АтмосфераМайдану з його«культурноюелегантністю»проявила тапідкреслилацю характернуособливістьукраїнськогосуспільства.Плюралізм тадемократичнийвектор розвиткудля Україниаж ніяк не єчимось чужим.[179]Однак цезовсім не означає, що плюралістичнийшлях – це легкийшлях. В ділянціцерковно-державнихстосунківплюралістичнийшлях ставитьскладні питанняяк перед суспільством, так і передЦерквою. Длясуспільствапроблема полягаєу питанні: «Якможна допустити, щоб якась однарелігія відігравалапровідну роль, коли у кожноїз них є багатоконкурентів?»Для християнже проблемапов`язана зсамою суттюхристиянства, висловленоюсловами Христа:"Я – дорога,і правда, і життя.До Отця не приходитьніхто, якщо нечерез Мене"(Івана 14:6).Місія Церквив суспільствісьогодні залишаєтьсяпов`язаною зїї присутністюна Майдані –єднанні народузаради загальнолюдськихцінностей: правди, справедливостіта любові, тобтотих цінностей, які насправдіє християнськими.

3. Українськийпротестантизмв контекстісучасних політичнихпроцесів

ПоверненняУкраїни у лоноцивілізованогосвіту, здобуттядержавноїнезалежності, орієнтаціяна Захід актуалізуютьпитання щодоролі протестантськихцерков в контекстісуспільнихта політичнихперетвореньв країні. Участьпротестантівв політичномужитті Українишироко висвітлюєтьсяв працях багатьохсучаснихрелігієзнавців.Водночас потребуютьопрацюванняі систематизаціїнові документита матеріали, що стосуютьсядіяльностіпротестантськихгромад у політичномупроцесі в періоднезалежностіУкраїни, їхмісце у формуваннігромадянськогосуспільства.Процес оновленняпринципівсоціальногоЄвангеліяпов'язаний зусе більшимпроникненнямпротестантськихтеологів упитання політики.Те, що протестантизмсьогодні неможе бути нейтральниму політичномужитті, більшістьцерковнихдіячів вже непіддає сумніву.

Парадоксально, але більшістьвітчизняниханалітиківу своєму оптимістичномупогляді наконфесію маютьна увазі самеєвропейськийта американськийпротестантизм, або хрестоматійний,«вичитаний»з Мартіна Лютера, що істотновідрізняєтьсявід «нашого».Як наслідок– чимало рецептів, пов’язанихіз розвиткомконфесії, їїмісцем у сучасномубутті України, виявляютьсяу кращому випадкуповерховими.Однак і негативніоцінки протестантизму, котрих зазвичайбільше, ніжпозитивних, також спираютьсяна образ, виплеканийзахідноюісторіографією, для якої Реформаціяв Україні всеще така собіterra incognita[49;23].

Досліджуючиукраїнськийпротестантизмв контекстісучасних політичнихпроцесів, важливорозрізнятидва аспекти.Перший — власнеполітика. Другий- відносини міждержавою іЦерквою. У першомувипадку мотиваціярадикальногопротестантазнову ж такивизначаєтьсяйого євангельськимідеалом, заяким навітьпоняття світунабуває особливоїтранскрипції.Під словом«світ» Євангелієрозуміє людейне відроджених, що не маютьДуха Святого,[2], тобто тих, якізнають проХриста, щоденномоляться Йому, але не прагнутьуподібненняХристу, не живутьза Його етикою.Тому питанняполітики вирішуєтьсяоднозначно: Богу — Богове; кесарю — кесареве.Ясно, що на практицідотримуватицієї максимидуже складно; радикальнітечії давновідійшли від«яскравих»соціо-етичнихконцептів(уникати державноїчи військовоїслужби, не даватиклятви). Те, щоЦерква не можебути нейтральноюу політичномужитті, сьогоднітут ніхто непіддає сумніву.Під час останніхвиборів доВерховної радиУкраїни балотувались14 протестантів.І все ж, як свідчатьопитування, молоді протестанти- найаполітичнішісеред віруючих:«ні» на запитанняпро участь уполітичномужитті відповілибільше третинип'ятидесятників, три чвертібаптистів і90% адвентистів[30;25].

При цьомуаполітизм маєчітке доктринальнеобґрунтування.Згадаймо Лютера, за яким кожнийвіруючий єсвященикомі служить Богуна своєму місці, своєю діяльністю.Тобто особистаполітичнаактивністьвіруючого незабороняється: вона — такожформа служіння.Однак це визнанонедоцільнимдля Церкви, котра маєнадсуспільнумісію. Тому, попри все, політикаоцінюєтьсябільш негативно- як така, щовідволікаєЦеркву від їїпризначення.Це добре «прочитується»в офіційнійзаяві Українськогоуніону Церквиадвентистівсьомого дняз приводу ініціативХристиянсько-демократичноїпартії Українищодо співпраціз протестантськимисоюзами: «Мине можемо братина себе зобов'язаньу царині політичноїдіяльності, оскільки обов'язководоведетьсяпоступатисяхристиянськимипринципами…Не можна займатисяполітикою ідо кінця залишатисьхристиянином».[3].

Поступкитут можливілише у налагодженнідіалогу з державоючерез послідовнедотриманняпринципу релігійноїсвободи. Якразу цьому політичномусекторі протестантизавжди виявлялинеабиякузацікавленість.У повоєннийперіод, разомз греко-католицькимпідпіллям іправославною«катакомбноюЦерквою», вонивиступилиєдиним таборомопозиції радянськомурежиму. Сьогодніпротестанти, з одного боку, відзначаютьполітичнізрушення вУкраїні, з іншого- абстрактністьбагатьох їїзаконів, яківсе ще є теорією, а не практикою.Отже, цей аспектжиття для протестантазалишаєтьсяактуальним.Чимало рядовихвіруючих ілідерів громаддосить скептичнооцінюють і «днінашої відносноїсвободи», якій«загрожуєпостійна небезпека»,і свій правовийстатус, вважаючизаконодавчусистему привідсутностідієвих механізмівїї реалізаціїненадійнимгарантом свободисумління.Особливузанепокоєністьу них викликаютьдії місцевоївлади, яка дозволяєсобі порушуватизаконодавство, афішує приналежністьдо тих чи іншихЦерков, а такожфакти втручанняв релігійнежиття політиківі навіть урядовців, що сприяє збереженнюштучного поділувіруючих на«своїх» і «чужих».

Сьогодніідея створенняпротестантськоїпартії в Україніжваво обговорюєтьсяв нових, сформованиху 90-х роках євангельськихгромадах. Щоправда, вона негативнооцінюєтьсядавно діючимив Україніпротестантськимицерквами зміцними традиціями, які дуже обережніу сприйняттібудь-яких ліберальнихідей у церковномужитті [73;3]. Однакварто визнати— протестантив Україні проявляютьпомітний інтересдо політики.І не тількирядові віруючі, але й пастиріпрагнуть братиучасть у парламентськійі державнійдіяльності.Згадаємо хочаб колишньогоміністра юстиції, голову Всеукраїнськогооб'єднанняхристиян-юристів, п'ятидесятникаВасиля Онопенка, або голову СБУбаптиста ОлександраТурчинова, народногодепутата, пасторахаризматичноїгромади ВолодимираШушкевича, народногодепутата ВРУкраїни лідераХристиянсько-ліберальноїпартії УкраїниЛеоніда Черновецького,.Чимало баптистіві п'ятидесятниківпрацює в місцевихорганах владирізного рівня.

1998 р. у ВерховнуРаду балотувалосякілька євангельськихсвященнослужителів.Кандидатамив депутати Радвсіх рівнівна березневихвиборах 2002 р. булизареєстровані6 лідерів ЄХБ,(обрано — 3), 5 — ХВЄ,(обрано — 2), середяких здійснювавспробу статидепутатомукраїнськогопарламентувідомий проповідник, публіцист таісторик церкви, пастор В.Франчук.Активними увиборах 2002 р. булихаризмати. Ум. БорисполіКиївської обл.депутатамимісцевої радистали 5 кандидатів, які є членамихаризматичноїцеркви «Слововіри», а до ВерховноїРади балотуваласяпастор жіночогослужіння церкви«ПосольствоБоже» СофіяЖукотанська.[]

Народнийдепутат ВасильОнопенко, вказуєна необхідністьхристиянськоговпливу на державуі політику:«Там, де домінуєхристиянськадуховність, а при владічесні і поряднілюди, там досягаютьзначних результатів.Мені хочеться, щоб в наступномуПарламентіУкраїни булобільше християн.Приємно, щомолоді християнипочинаютьрозуміти своюроль в суспільнополітичномужитті, середних багатопідготованихекономістів, соціологів, політологів, вони можутьсьогодні зайнятибудь-які посадив державі [141; 4].

Порушенняпитання щодоставленняполітичнихпартій і громадськихрухів до релігії, церкви, віруючихвідбиває новіреалії сучасногополітичногожиття України.Воно свідчить, що багатопартійністьяк одна з формвираженняреальногополітичногоплюралізмує фактом. Порядз цим сталисяістотні змінив соціальномустатусі церкви, діяльностірелігійнихорганізацій, функціонуваннірелігії у контекстідуховних цінностейта моральнихорієнтирівнашого часу.Обидва процесивзаємопов'язані.Водночас вониє породженнямякісно новихзмін у суспільстві.

Партійніпрограми по-різномуспіввідносятьсяу визначеннімісця й роліцеркви в досягненніпрограмнихцілей. Вонауявляєтьсяяк допоміжнийчинник комплексусоціальноорієнтованихзаходів.

Політичніпартії та громадськірухи ангажуютьцеркві широкийспектр можливостейдля співпраці— від впровадженняефективнихформ господарюваннядо розбудовидержавності, відродженнянаціональноїкультури. Більшістьз них апелюєпри цьому допевної конфесії, а середовищу, яке є соціальноюбазою партії, пропонує відповіднусистему релігійнихцінностей.[77;306-309]

Аналізуючиситуацію навколорелігійнихорганізацій, об’єднань, щосклалася у2002р. слід звернутиокрему увагуна зверненняхристиян-ученихдо Президента, Голови ВерховноїРади, Головидержкомрелігійта депутатівВР України.Науковці висловилисвоє занепокоєнняз приводу заяви47 депутатів ВРУкраїни проствореннядепутатськогооб’єднанняна підтримкуУПЦ (МП).

»Упродовжостанніх десятироків ми сталисвідкаминеадекватногоставлення доУкраїнськоїПравославноїЦеркви, яка невідповідаєїї ролі і значеннюу житті українськогонароду". «Мипостійно виступаємоза мир, взаємоповагу, порозуміння, братерськулюбов між християнамирізних конфесій.Для цього державаповинна створюватисприятливіумови і не втручатисяі не прискорюватипроцес єднання.»,- говоритьсяу зверненні.Зокрема зазначаєтьсяпозитивнийвклад християн-євангелістіву роботі, направленійна зміцненняролі сім’ї, суспільноїморалі, культури, у становленніоновленогопрогресивногосуспільства.Науковці нагадалидепутатам проте, що вони порушуютьнорми законівякі самі жприймали.[125;3]

Партія«Християнсько-демократичнийсоюз», головоюякої є В. Стретович, народний депутатУкраїни, головакомітету ВРз питань поборотьбі зорганізованоюзлочинністюта корупцією, кандидат юридичнихнаук заслуженийюрист України, чітко розмежовуєсфери впливуполітики іцеркви. Ця партіяініціює створенняКомітетупредставниківхристиянськихцерков усіхконфесій, щодіють в Україні, щоб мати можливістькраще співпрацюватиз ВР органамидержавноївлади, разоммати вплив напозицію державистосовно церков, захисту праві свобод віросповідання.

«Наша мета— об’єднативсі місцевіорганізації, які підтримуютьідею християнськоїдемократіїне словом, аділом, датиможливістьполітикам-християнамзайняти достойнемісце в парламенті, а через цейкрок мати впливна життя держави.Християнсько-демократичнірухи, в томучислі і нашапартія, виникли, щоб досягатиза допомогоюдемократичноїпо формі таполітичноїза змістомдіяльності— втілення ів життя християнськихідей. Ми прагнемостворити такіумови в своїйорганізації, які б давалиб можливістьхристиянамрізних конфесійбути її членами»— сказав у своїйдоповіді головапартії «ХДС»[48;10-11].

«Бог, Народ, Україна— наша метаєдина!». «Черезпокаяння допроцвітання!».Ці гасла належатьодній зхристиянсько-демократичнихпартій. Церквинатхненні, процес політизаціїхристиянствасприймаєтьсяяк благословення, але приходитьчас і спостерігаючиза перебігомподій в областіполітики християнипочинаютьрозуміти, щов політиці невсе так гладкоі просто як вгаслах та програмах.«Зрозуміло, що покаянняпотребує зміниспособу життята мислення, зреченням відбагатьох звичоклюдини, крімтого гасло»Наша метаєдина" – незавжди підтверджуєтьсясправами, оскількиістинні мотивиі цілі деякихполітиків"часто «не вписуються»в біблійнийконтекст.[47;82]

Визначноюподією в політичномужитті християн-протестантівстало заснуванняВсеукраїнськогооб'єднанняхристиян, керівникомі координаторомякого є народнийдепутат ВРУкраїни В.Г.Бабич.

Всеукраїнськеоб'єднанняхристиян (ВОХ)- політичнапартія, якабудує своюдіяльністьна християнськихпринципах іцінностях. Вонаутвориласьяк результатусвідомленняполітиками, громадськими, духовнимидіячами необхідностіактивногоутвердженняхристиянськихідеалів, цінностей, основ в українськомусуспільстві.

Головноюметою партіявизначилапобудову вУкраїні християнськоїдержави задуховноюнаправленістюі мораллю, громадянської, демократичної, правової засвоїм конституційнимустроєм.

Ця мета, яку ініціювавлідер ВОХ В.Бабич, а такожпрактичнадіяльністьдля її втіленняособливо виділяютьВсеукраїнськеоб'єднанняхристиян (ВОХ)серед іншихвітчизнянихполітичнихструктур. ВОХпрагне будуватихристиянськудержаву, якавідрізняється:

рівністю всіх перед Богом за моральними, фізичними, інтелектуальними якостями, а також перед законом, незалежно від віросповідання, раси, кольору шкіри, переконань, статі, мови, соціального стану;

визнання церкви як важливої частини суспільства;

ринковою системою економіки з обмеженим, державним регулюванням;

терпимістю до позицій, переконань, які відрізняються від загальноприйнятих, але не суперечать християнській моралі;

плюралізмом, забезпеченням рівноправного співіснування і цивілізованої конкурентної боротьби різних поглядів у політиці, культурі, економіці і різних сферах життя [71; 7];

Нове політичнеобличчя й неминучийдля будь-якоговідкритогосуспільстваполіконфесіоналізмі плюралізмдійсно зміцнюватимутьшанси протестантськихцерков, здатнихбільш динамічно, порівняно зіншими християнськимиконфесіями, реагувати насуспільно-політичнізміни.

За данимисоціологічногоопитування, яке проводилосяв 2004р. в м. Рівнесеред респондентівпротестантськихгромад, з цікавістюдо політичногожиття в країніставиться 76%опитаних. Назапитання «Якимполітичнимсилам Ви віддаєтесимпатії?» — респондентидали такі відповіді:46% — національно-демократичним,12% — провладним,8 – лівим, 34% — взагаліне цікавляться.Більшістьреспондентіввважають недоцільнимучасть у роботігромадсько-політичнихорганізаційта громадськихоб`єднань таполітичнихпартій. Вонистановлять64% від усіх опитаних:

Рис. 3. Ставленнядо політичногожиття

продолжение
--PAGE_BREAK--

На запитання:«Яким політичнимсилам Ви віддаєтесимпатії?» –респондентидали такі відповіді:

Рис.4. Політичніпріоритети

Проготовністьвзяти участьу виборах висловиласьпереважнабільшістьопитаних, щостановить 66%, не визначились-15%, відмовилисьвід участі увиборах -19 %.

Рис.5. Участь у виборах

Слідзазначити, щобільшістьопитаних членівпротестантськихгромад, вважаютьнедоцільнимучасть у роботігромадсько-політичнихорганізацій, політичнихпартій:

Рис.6. Ставлення доучасті у роботігромадськихорганізацій

Події, щовідбулисяостаннім часомв Україні натлі політичнихпроцесів злипня 2004р.- січень2005рр., свідчатьпро «вибух»національноїсвідомості, яка рокамицілеспрямованопригнічуваласявладою. Жодналюдина не можезалишатисябайдужою довідчайдушногоспротиву українськогонароду, що розірвавкайдани пригнобленняі показав силуєдності танепоборності.

В липні 2004р.в Україні стартувалапередвиборчакампанія. Виборинового Главиукраїнськоїдержави являлисяключовою подієюостанніх років.Президентськіперегони вУкраїні булимаксимально«гарячими».«Країна зновузнаходитьсяна перепутті»,- пише газета«Християнськийсвіт». «Багатохто розуміє, що цього рокудо певної міриобираєтьсямайбутнє нашоїдержави. Церквавизнає Божестановленнядержави, їїроль у підтримціпорядку тасправедливості.Небачене, неочікуваненавіть длямрійниківпіднесенняПомаранчевоїреволюції має, без сумніву, зокрема, й духовніважелі. Справжнімдивом називаютьініціативність, мужність, витривалість, терпимість, доброзичливість, навіть жертовність»помаранчевих"Церковні провідникита чимало пересічнихгромадян.«Співавторство»такого дива- Боже, Церков, самих звичайнихгромадян, їхвклад в особливудуховну атмосферуКиївськогота інших «майданів»вже почалидосліджуватисоціологи йпсихологи, теологи йрелігієзнавці.[161] Останніх, звичайно, найбільшецікавить місцей роль Церкову епохальномуперіоді виборівПрезидентаУкраїни 2004 рокута у феноменіПомаранчевоїреволюції.Вивчення цієїпроблематикинадзвичайноважливе й актуальне, адже у дзеркалівиборчої компаніїяскраво проявилипотенції (і їхпрактичнареалізація)усіх діючихв Україні Церковщодо їх участів духовному, культурному, цивілізаційномурозвитковіукраїнськогосуспільства.

Відповіддюна питання, щосаме зробилиЦеркви длянебувалогопіднесенняПомаранчевійреволюції, єнасампереддумки їх представників.Вони підкреслювалипо-перше, збереженуглибоке в душівіру, яку виховувалиЦеркви у багатьохпоколінняхпредків теперішніхукраїнців таяку не вдалосязовсім вбитибезбожницькомурежимові; по-друге, вплив Церкову незалежнійУкраїні, коливони вже відроджувалисяй вільно діяли(а отже, певноюмірою вплинулина нинішнійдуховний пориву Помаранчевійреволюції й-по-третє, зверненнята інша діяльністьЦерков вже уперіод виборчоїкомпанії [60;51].

Серед26 кандидатівна пост ПрезидентаУкраїни (шляхомсамовисування)був і народнийдепутат ВРУкраїни Л.Черновецький, лідер Християнсько-ліберальноїпартії Україничлен харизматичноїцеркви «ПосольствоБоже» м. Київ.[138;3]

В одномуз своїх виступівперед депутатамиВР Л.Черновецькийнаголошує: «Якполітик і глибоковіруюча людиная впевнений, що демократичнийвибір управліннякраїною, вибірринкової економікибезпосередньопов’язанийз християнськоюідеологією, що сприяє тому, щоб прості людижили в достатку, а політикидіяли згідноморальних норм.Я почав серйознозайматисяствореннямнової для Україниполітичноїсили — Християнсько-ліберальноїпартії, якаорієнтуєтьсяна християнськіцінності, принципиекономічноголібералізму, західноєвропейськоїдемократії,ідеї і програмніцілі партіїрозділяютьі підтримуютьвсе більшеморальних людейне залежно відвіросповідання.»[158;4]Л. Черновецькийє авторомзаконопроекту«Про захистсуспільноїморалі.» «ДякуючиБогу я подаюдуже багатодемократичнихзаконопроектівмені здається, що вони угодніБогу, тому щовони маютьхристиянськуі ліберальнускладову. Явпевнений втому, що Богхоче бачитивсіх людейвільними іморально таматеріальнозабезпеченими.А це означає: підтримуйсправедливихі моральнихполітиків ібудь активнимв суспільномужитті, тому щоніхто із насне може розраховуватина щось хорошев Україні, якщотільки ми разом, узявшись заруки, не станемоборотися збідністю, корупцією, неповагою владидо кожного знас, боротисяз неправдою, брехнею, порнографієюі багатьмаіншими тяжкимигріхами, якізавжди притаманнівладі.» [99;9]

У своїйпередвиборнійпрограмі Л.Чернавецькийнаголошує, щохристиянствота християнськіцінності повиннібути головнимив нашому житті,і стати посібникомдо дії будь-когочиновниканезалежно відйого віросповідання.«Не віриш у Бога— тобі нема щоробити у вищомузаконодавчомуоргані, в КабінетіМіністрів навищих посадах, в АдміністраціїПрезидента»,— одна з йогоголовних тез.[157;1] Результатпершого туру-120567 голосів або0,45% виборців –8 місце в загальномурейтингу кандидатів.У другому туріЛ. Черновецькийпідтримав В.Ющенка.

Активнуучасть у підтримціВ. Ющенка взяличлени відомоїкиївськоїхаризматичноїцеркви «ПосольствоБоже», пасторомякої є нігерієцьСандей Аделаджа.Було організувано01.12.2004р. марш «Правдиі Єдності», вякому взялиучасть понад2 тис. чол. Підчас маршу віруючіскандували:«Бог прийшовна Україну»,«З нами Бог інас не перемогти»,«Ющенко — народнийпрезидент!».[174]Ця «церква»випустила«помаранчеву»газету «Разомнас багато, насне подолати!», у якій булозасвідченонезгоду з брехнею, фальсифікаціямиі корупцією.

На засіданніВерховногосуду України, який був присвяченийрозгляду скаргиВ. Януковичана рішення ЦВКз вимогою визнативибори такими, в результатіяких не можливовстановитиволевиявленнявиборців, як«доказ» наданогазету «ПосольствоБоже». Позивачінамагалисяподати «Помаранчевуреволюцію», як «сектантськийрух» і «незаконнуакцію», а подіїна Майдані —зібраннямзазомбованихлюдей.

Своє баченняу розбудовінової відродженоїУкраїни, якаживе за Божимипринципамисправедливості, праведності, чесності талюбові харизматичнацерква «ПосольствоБоже» виразилав «Семи принципахнаціональноговідродження», котрі допоможутьподолати кризу, яка на разісклалася вУкраїні. Цимипринципамимають керуватися, як державнідіячі так іпересічнігромадяни:

Перший принцип полягає у відродженні поваги до землі, на якій ми з вами живемо, та до людей, які нас оточують.

Нещодавніманіпуляціївлади під часвиборів ПрезидентаУкраїни — цепідтвердженнянепорушностіБожих законів, які діють незалежновід того, чивіримо ми вних. Повага доземлі, по якійми ходимо, тадо людей, якіживуть на ційземлі, має бутив центрі увагивлади, що складаєзакони цієїкраїни, і в центріуваги кожногогромадянина.Взаємостосункиу нашому суспільствімають базуватисяна принципахБожої любові- люби Бога, любиУкраїну такожного українця.

Другий принцип національного відродження полягає в необхідності ліквідації причин усіх проблем суспільства.

Доки нашакраїна не будедивитися правдіу вічі, доки небуде називативсе своїмиіменами і непротистанебезчестю табеззаконню- нам немає чогосподіватисяна краще життя.

Третій принцип відродження нації — неможливо змінити суспільство, не змінивши перш за все серця людей.

Саме томувлада в країнімає дбати просвободу віросповідання.Держава повинназаохочуватицеркви, релігійніта громадськіорганізації, котрі спрямованіна досягненнядуховної просвіти.Для цього необхідноввести в системуосвіти християнськумораль та етику, Божі заповіді, праведністьі справедливістосунки таповагу до кожноїособистості.

Четвертий принцип національного відродження — єдність. Сила й могутність країни полягає в її єдності. Протистояння і роз'єднання завжди призводять до поразки. Єдність церкви, єдність народу, єдність країни — ось що звеличує народ, додає йому гідності.

П'ятий принцип національного відродження — вміння передбачати. Країною можуть керувати тільки ті люди, які бачать майбутнє цієї країни. Саме тому дуже важливою складовою частиною загальної державної політики є перспективна політика, яка передбачає високий рівень освіти молоді, що потребує реформи всієї освітньої системи. Маємо опікуватися обдарованими дітьми, бо саме від них залежить, чи будемо ми спокійні за долю України через десять-двадцять років.

Шостий принцип відродження нації — взірець керівництва. Країна, яка бажає стати великою, повинна мати лідера, що є прикладом для кожного громадянина. Україна матиме велике майбутнє з лідером, який боїться Бога, любить людей і ставить інтереси суспільства — кожної людини — вище своїх, який відповідає нормам високої моралі, є людиною совісті та вміє тримати своє слово. В керівництві країною мають посісти" чільне місце християни з кристально чистим сумлінням, для яких найважливішим є процвітання свого народу.

Сьомий принцип відродження нації це правління Ісуса Христа, втілення в життя суспільства Божих стандартів. Саме тому, всяка влада, Всяка держава, яка хоче просуватися вперед, має стати на коліна перед Христом — Спасителем наших душ. Немає майбутнього у тих, хто не визнає свого Творця і Спасителя, Який подарував нам нове життя. Нехай Бог допоможе кожному з нас виконати Його волю і ствердити Його зміни в нашому суспільстві. Нехай це і Слово, з яким Він звертається до кожного з нас, торкнеться наших сердець, щоб піднялася з колін красуня — Україна — благословенна земля Божа. [183]

ВодночасЦерква, як голоссовісті націїзалишає засобою праводавати моральнуоцінку діямдержави та їїокремих представників, в першу чергувиходячи ізнаслідків такихдій для благасуспільства.«Ми, як християни, виступаємопроти будь-якихтак званих»брудних технологій"ведення передвиборноїборотьби, поширеннянаклепів ікомпроматів.Ми виступаємопроти будь-якоготиску на вільнуволю виборців, проти будь-якихнамагань змуситиїх голосуватина користь тогочи іншого кандидата."[146;2]

Президентськівибори 2004 р. внеслисерйозні зрушенняв політичнусвідомістьта ставленняпротестантівдо політики.Протестантине просто доситьактивно віддавалисвої голоси, але й сталиучасникамизабезпеченнявиборчогопроцесу. Так, церква «ПосольствоБоже» надала1500 чоловік длявиборчих комісійі 4000 спостерігачів-добровольцівдля забезпеченнячесних виборів[168].

Вірні протестантськихгромад надзвичайносміливо відстоювалисвій вибірпісля другоготуру голосування.Цілком можназгодитися зпасторомВ.Котовським, який політичнусвідомістьсучасногопротестантавизначив утакий спосіб:"… Здається, відходять вминуле часи, коли віруючірізні політичніподії у своїйрідній країнісприймали, якжиття на другійпланеті. Місценашої битви- піднебесна,і зброя наша-молитва — але! Воля Божа полягаєв тому, щоб мизапровадилиїї на виборчихдільницях. Богдав нам можливість«знищити»богоненависницькуідеологію задопомогоювиборчихбюлетенів..."[28;2].

До виборівПрезидентапротестантськісвященнослужителіпоставилисядуже серйозно.Активно братиучасть у виборах, послідовнозакликалипроповідникиабсолютно всіхпротестантськихконфесій. Натакій позиціїстояли й християнськіЗМІ. «Бог дозволивнам жити в ційдержаві, люблячияку, вартомаксимальновисоко цінуватисвій голос замайбутньогоПрезидентаУкраїни», — писалагазета одногоз харизматичнихоб'єднань «Каменькраеугольный»[180;3] ..

Проте, однимилише закликамиу передвиборчомупроцесі — 2004протестантськілідери не обмежилися.У багатьохгромадах пасторипрагли навчитилюдей «правильномупідходу» довиконання свогогромадянськогообов'язку. Пояснюючи, що голосуючиза «войовничихбезбожників, ми проголосуємофактично протиБога, що обиратитреба не ідеальнулюдину, ідеальнихнавряд чи знайдешнавіть середщиро віруючих, але кращогоз реальнихкандидатів», виявивши прицьому "єдністьвибору".

Як продемонструваличисленніміжконфесійнімолитовнізібрання, напочаток XXIст. протестантськіхристиянипевною міроюнавчилисявідрізнятидругорядневід головного.П'ятидесятницькі, та харизматичнігромади м.Переяслав-Хмельницькогощо п'ятниціпідносили своїголоси за те«щоб воля Божав Україні булавиявлена ічерез обраннянового Президента».З 26 по 30 липня вПущі-Водиці, що під Києвом, в одному з санаторіївпроходилап'ятиденнамолитва і пістпротестантськиххристиян. Півторитисячі віруючихзібрались разомнапередодніпрезидентськихвиборів, щобмолитися замайбутнє народу.Основною темоюмолитви сталинаступніпрезидентськівибори. В останнійтиждень передвиборами проходивмолитовниймарафон в поміснихцерквах УкраїнськоїМісіонерськоїЦеркви. Темамимолитовнихслужінь були:1) виявленняволі Господомчерез вибірнароду; 2) єдністьвибору; 3) запобіганняфальсифікаціївиборів.

Напередоднівиборів проходилитижневі молитвиза Президента,«який будепоставленийБогом», за «чесніта демократичнівибори». Передвиборчакомпанія з'єдналарізні конфесіїу спільнихмолитвах замайбутньогоПрезидента.Цим самимпродемонструвалависоку громадськусвідомістьта вболіванняза долю свогонароду. У передвиборнийчас протестантськийсвіт Українияк ніколи зрозумівсилу єдностіЦеркви.

Представникипротестантськихгромад сталиучасниками«молитовногосніданку» — загальнонаціональноїранкової молитви, що відбулась27 вересня вКиївськомуПрезидент-готелі.Темою молитовбуло «пробудженнягромадянськогосумління нашогонароду» тадуховне оздоровленнякраїни. []

Слід зазначити, що до молитовногомарафону приєдналисьі протестантиХерсонщини, які здійснювалимолитву за«законну владу, законногоПрезидентаякого виберенарод». Висловилисвоє ставленнядо подій, щовідбувалисяне тільки молитвами, але і участюу мітинговихпроцесах, благодійництвомта численнимиЗверненнямиі Заявами лідерівгромад.

У зверненнікерівниківхристиянськихЦерков Українидо українськогонароду з приводувиборів ГлавиУкраїнськоїдержави читаємо:«Дана Богомі законамисвобода виборунакладає накожного з насвідповідальністьза наше волевиявлення...»

Масові громадянськіакції, які проходилив Києві післядругого турупрезидентськихвиборів об’єдналапід своїмизнаменами людейрізних конфесійта віросповідань.Керівники шестихристиянськихЦерков Україниу відкритомулисті чинномупрезидентуУкраїни закликалиЛ. Кучму «притягнутидо відповідальностітих посадовців, які винні уфальсифікаціївиборів шляхомзловживаннявладою, а такожтих хто виношувавплани розколукраїни». Середкерівниківхристиянськихконфесій: ЄпископЦеркви християнвіри євангельськоїУкраїни М. Паночок, Старший єпископУкраїнськоїХристиянськоїЄвангельськоїЦеркви Л. Падуном, голова Всеукраїнськогосоюзу об’єднаньєвангельськиххристиян-баптистівГ. Комендант.[168] Голова Всеукраїнськогосоюзу об’єднанняєвангельськиххристиян-баптистівГ. Комендантзаявив, що «вУкраїні вженастав новийчас».[5]

Своє ставленнявисловили іпастори ЦентруБлаговістяОб'єднанняЄвангельськихХристиян України.В заяві, підякою і підписалисяпастори ВалуєвГ.М.(Київськийхристиянськогоцентр «Благовістя»), Коробка А. І.(ХристиянськийЦентр Євангеліїм. Кременчук), Сабінін Ю.В. (церква «ЦаряЦарів» м. Сімферополь), Керасиди В.(церква «Словоблагодаті»м. Київ) пролунавзаклик відстоятисправедливість."Ґрунтуючисьна принципах, закладениху СвященномуПисанні, нанашому розуміннізаконів демократичногосуспільстваі на совісті, йшлося у Заяві,- ми не вважаємоможливим визнатисправедливимрезультативиборів і, відповідно, відмовляємосявизнати ЯнуковичаВ.Ф. законнимПрезидентомУкраїни. Ми невіримо, що Богможе затвердитивладу, яка булаотримана подібнимчином". Бажаючизберегти мирв церквах і всуспільстві, лідери закликалигромадян Україниі особливохристиян, незалежновід їхніх уподобань, під час виборів«активно заявитипро своє неприйняттяподібних дійвлади і результатіввиборів» [171].

Із Зверненнямидо українськогонароду виступилай УМР (УкраїнськаМіжцерковнаРада): «ЦеркваУкраїни сьогодніразом з народом.Ми молимосяза благословіннянового Президента.Ми молимосяза благословіннянароду України».Під Зверненнямпідписалися: координаторУМР, заступникголови СоборуНЕЦ Україниєпископ В.Гарбар, голова духовногоуправлінняцерков ЄХ єпископА.Білоножко, голова українськоїмісіонерськоїцеркви єпископВ.Решетинський, голова Об'єднанняБожої церквиХВЄ єпископВ. Вознюк, головаРади СоборуНЕЦ Україниєпископ А. Калюжний, голова церквиЖивого Богаєпископ С. Балюк, голова месіанськихцерков єпископБ. Грисенко, голова Соборуцерков ВідкритоїБіблії єпископВ. Дегтяренко[172].

УМР звернулосяі до всієї світовоїхристиянськоїспільнотипіднестисяв молитві іклопотанніперед Богомза Україну. Іхоча конкретнихпрізвищ неназивалося, та із закликів, газетних статейкращим з кандидатівпротестантамбачився В. Ющенко, оскільки протестантиототожнювалисаме цю особуз демократією.

Молитовніслужіння післядругого турувиборів набулище більшоїорганізованостіі потужності.29 листопада, вдень, коли почалосьзасіданняВерховногоСуду України, на Майданінезалежностібула організованаміжконфесійнамолитва. Нічнумолитву з 26 на27 листопадапроводилацерква «ПосольствоБоже», молитвурозпочиналибільше 300 осіб.Пізніше, домолитви приєдналисяблизько 1500 осіб[166].

Протестантськігромади Києваі Київськоїобласті бралиактивну участь, разом з багатьмасвітськимипідприємствамита організаціямиу наданні допомогидля жителівнаметовогомістечка (теплогоодягу, продуктівхарчуваннятощо), що розкинулосяна МайданіНезалежності.Також булорозбито наметмісії «Світлона Сході» тацерков АсоціаціїМісіонерськихцерков євангельськиххристиян Українипри сприянніСоюзу студентівхристиян (ССХ)був який такожмолитовнимцентром і місцемпідтримкилюдей, які«відстоюютьсвої законніправа в усьомунаметовомумістечку»[185;3].

Один з чинників, що вплинув навибір особиВ.Ющенка Президентомстало те, щовін для протестантівасоціюєтьсяяк гарант свободиі демократіїв країні, і зсвободоювіросповідання.[92;149]

Серйознийчинник у визначенніз вибором єнебажанняповертатисяпід крило такзваного «старшого»брата — Росії.А, отже, В.Янукович, всіляко заграючиз УПЦ МП, (навітьнапередоднівиборів мавзустріч в Москвіз патріархомМосковськимі всія РусіОлексієм) [175], неотримав підтримкив протестантськомусередовищі.Пастор однієїз найбільшихпротестантськихгромад «Перемога»Генрі Модавасвоє баченнявисловлювавтаким чином:«Якщо Януковичвсе ж станеПрезидентомкраїни, вінпосилити тискна протестантськіцеркви України..., буде намагатисяприборкатиУкраїну ПравославнійЦеркві і, швидшеза все, він зробитьїї домінуючоюцерквою в країні.В такому випадкув Україні будевсе проходитьза російськимсценарієм. Це, звичайно, некращий варіантдля протестантськихцерков. Якщож до влади прийдеЮщенко, вінзвичайно, неноситиме насна руках, алепри ньому вкраїні будевільніше ідемократичніше».В свою чергуСандей Аделаджалідер церквихаризматичногонапряму «ПосольствоБоже» характеризувавситуацію вУкраїні як«дуже складну»:«Ющенко є більшдемократичнимполітиком, алев той же часвін — націоналіст.Янукович євихідцем ізДонецькогорегіону, якийуславивсясвоїми мафіознимиструктурами»[172].

Таку позиціюразом з протестантамирозділилапереважнабільшістьрелігійнихгромад України.

Варто зазначити, що ставленнядо виборчогопроцесу в Українісеред протестантськихгромад неоднозначнеі носить достатньовиваженийхарактер. ТакпрезидентОб’єднаннянезалежниххаризматичниххристиянськихцерков Україниповного Євангелія(ОНХХЦУ ПЄ) А.Гаврилюк зазначає:- «Наше Об’єднанняпринциповоне приймаєучасті у поєднаннірелігійноїта політичноїдіяльності, та в роботіжодного з штабівкандидатівна пост ПрезидентаУкраїни. Однакми заохочуємочленів церквидо активної, відповідальноїгромадянськоїпозиції, в т.ч.під час виборів.»[120;2]

17-18.02.2005р. в Києвівідбувся круглийстіл «Церкваі політика: відпрезидентськихвиборів 2004 рокудо парламентськихвиборів 2006 року», організованийУкраїнськоюасоціацієюрелігієзнавців, Центром релігійноїінформаціїі свободи, Міжнародноюакадемієюсвободи релігіїта переконань, Міжнароднимцентром праваі вивченнярелігії Школиправа ім. Р.Кларкапри УніверситетіБ.Янга, ВідділеннямрелігієзнавстваІнститутуфілософії ім.Г.С.СковородиНАН України,Інститутомрелігійноїсвободи запідтримкиМіжнародногофонду «Відродження».

Учасникикруглого столуобговорилипитання, пов'язаніз участю Церков(релігійнихорганізацій)у політиці(характер, місце, форми участі), проаналізувалиучасть Церкові релігійнихорганізаційу минулорічнихпрезидентськихвиборах, торкнулисяпитання державногорегулюваннядіяльностірелігійнихорганізацій(зокрема йсуспільно-політичної).Гострота останньогопитання булавикликанаоприлюдненимнапередоднікруглого столурішенням КабінетуМіністрів проскасуванняДержавногокомітету Україниу справах релігій.

Безумовно, що надзвичайнаактуальністьтеми була викликанаяк ще свіжимиспогадами проосінні подіїминулого року, так й вже розпочатоюпідготовкоюдо наступних(парламентських)виборів. Це, атакож складучасників, якіпрезентувалияк практичновсі релігійнітрадиції України, в тому числіусі найбільшчисельні українськіЦеркви, так іжурналістське, право- та релігієзнавчесередовище, обумовилидинамічністьта цікавістьзаходу. На думкубагатьох учасників, даний круглийстіл за цимипараметрамиявно вигрававпорівняно збагатьма іншимирелігієзнавчимиконференціямиостанньогочасу. Показовоюбула присутністьпротягом усіхдвох днів роботидепутатівВерховної Ради, хоча, як правило,їхня присутністьна минулихконференціяхобмежуваласяхіба що протокольнимпривітанням.Інтерес самихучасників дообговореннябув з значніймірі обумовленийтим, що вониотримали можливістьдискутуватина справдізлободеннітеми, а не лишестосовно теоретичнихматерій. З іншогобоку, данаконференціястала першоюза останнійчас, проведенняякої відбулосябез участіДержавногокомітету усправах релігій, хоча йогопредставникий були присутнімиу залі.

Учасникикруглого столубули одностайнів тому, що Майданзасвідчивдуховну єдністьлюдей, які вірятьв Бога, оскількина Майдані неспостерігалосяякесь поділенняза конфесіями.Більше того, він наочнопродемонструвавте, що українціє єдиним народомнезалежно віднаціональності, місця проживаннячи конфесійноїналежності.Тобто у релігійномувимірі Майданзасвідчивсправжнюполіконфесійністьукраїнськогосуспільства.Вихід християнна Майдан бувпов'язаний нестільки з політикою, скільки з мораллю, з відстоюваннямсвободи, якукожній людинідарує Сам ГосподьБог, а отже якає невід'ємнимправом особистості.

Практичноусіма учасникамикруглого столунаголошувалосяна тому, що Церкване є відокремленоювід суспільства, а є його частиною.Отже вона неможе не реагуватина інтересисвоїх вірних, зокрема й щодоземного буття.Водночас вонає відокремленоювід Держави, що пов'язаноз її специфічноюмісією на землі– дбати продуховне, проспасіння, прозбереженнядуховностіта моральностіу суспільному, зокрема політичному, житті. ТакожЦерква як ТілоХристове об'єднуєлюдей незалежновід їхніх політичнихпереконань, а отже повинназалишатисяпонад політикою, проголошуючиістину, зокремай щодо моральнихпринципівполітичногожиття, закликаючисуспільстводо справедливостіі добра, своєюпроповіддюсприяючи більшспокійномупроходженнювиборів, долаючиагресивнітенденції, закликаючивірних до активноїі свідомоїгромадянськоїпозиції. Стоячина захистідуховностіта моральності, у політичномужитті Церквамає апелюватидо цінностей, а не до особистостейчи політичнихпартій. Будучиполітичнонейтральною, вона не маєправа мовчати, коли порушуєтьсяістина, бо інакшевона б перекреслюваласамий сенссвого існування.У зв’язку з цимслушною є думкапро те, що якщовлада прийматимезакони, що зневажаютьБожий Закон, то Церква завждибуде до такоївлади в опозиції.Політична жкон'юнктура, зв'язок Церквиз певною політичноюсилою будебезумовношкодити моральномута духовномуавторитетуЦеркви, що всвою чергуспричинитьпадіння духовностіта моральностіусього народу.З іншого боку, це буде створюватидодатковіскладнощі врозбудовідержавно-церковнихвідносин, зокремащодо забезпеченняконституційногопринципу рівностіЦерков і релігійнихорганізацій.

Учасникамибуло відзначено, що під час усіхпопередніхвиборів Церкваніколи не малавеликого впливуна їхній перебіг, що заклики збоку тих чиінших релігійнихорганізаційчи священиківдо своїх вірнихщодо того, закого требаголосувати, насправді немали визначальноговпливу на позиціюгромадян, а вдеяких випадкахнавіть призводилидо втрати даноюрелігійноюорганізацієючи священикамиавторитетув очах парафіян.Простіше кажучи, люди «ногами»висловлювалисвою згоду чинезгоду з політичноюпозицією священикачи церкви. Разомз тим відзначалось, що навіть незгодавірних із священикому політичнихпитаннях незавжди означаєнегативнеставлення донього в цілому, спричиняєрозірваннядуховної єдностіз ним або звідповідноюцерквою, оскількицей зв'язокбудується набільш глибоких, порівняно зполітичними, підвалинах.

Причиноювтягуваннярелігійнихорганізаційу політичнуборотьбу, надумку учасниківкруглого столу, стало наданняДержавою перевагоднієї з Церков(УПЦ), що призвелодо певної«заборгованості»останньої передвладою і даломожливістьвладі звернутисядо неї длявикористанняїї авторитету.З іншого боку, до церковногоавторитетузвертаютьсяпрактично усіполітичні сили, навіть комуністи.Отже на майбутнєзвучала думкапро те, що Церкване повиннаприймати відДержави якихосьособливихпослуг, за якіпотім їй прийдетьсявідпрацьовувати, підтримуючинавіть тих, кого не хочепідтримуватибільша частинасуспільства(як це трапилосьна останніхвиборах).

У зв'язку зцим представникиЦерков закликалине поширюватинедоліки окремихсвященнослужителівна усю Церкву, не судити усюЦеркву за помилкамиокремих їївірних, враховуючизагальну суспільнуатмосферуминулого року, не зводитипомилки окремихрелігійнихорганізацій, зроблені нимипід час виборів, у ранг абсолютногозла. ОскількиЦерква повиннапрацювати наконсолідаціюсуспільства, представникиЦерков висловилисяпроти будь-якогопереслідуваннятих релігійнихорганізацій, які на останніхвиборах підтримувалипровладногокандидата, дочого закликаютьокремі нецерковнідіячі.

Що стосуєтьсяможливостісвященнослужителямзайматисяактивною політичноюдіяльністючи претендуватина місце упредставницькихорганах влади, то представникибільшостітрадиційних, а отже й більшвпливових, Церков (в томучислі протестантських)зайняли доволістриману позиціюз даного приводу.Водночас представникинеопротестантськихутвореньпродемонструвалибільший радикалізму цьому відношенні, практичнозаявивши проте, що вважаютьза доцільнеприхід своїхпредставників, зокрема священнослужителів, до ВерховноїРади наступногороку. Зазначимо, що представникисталих протестантськихтечій наголосилина небезпецісимбіозу Церквиі Держави, щонаочно видноз історії. Скажімо, панівний статусПравославноїцеркви в Російськійімперії нетільки не сприявдуховному, моральномучи соціальномупіднесеннюімперії, незберіг останнювід знищенняу вогні революції, але й вів допрактичноївідсутностів імперії свободисовісті, масовомупереслідуваннюрізновірців, зокрема йпопередниківсучасних українськихнеопротестантів.Мабуть, все жтаки бажанокеруватисяне лише певноюейфорією, алехоч трохи вчитиуроки історії, щоб бодай нестати на ті жсамі граблі.

Певним підсумкомобговореннязазначенихпитань можнавважати згодубільшостіучасників щододоцільностізбереженняв законодавствізмісту статті5 Закону України«Про свободусовісті тарелігійніорганізації»щодо заборониучасті релігійнихорганізаційу політичнійдіяльності.Разом з тимвідзначаласьнеобхідністьбільш чіткоїправовоїрегламентаціїпитання участіЦерков у політичномужитті. Скажімо, закон не допускаєучасті релігійнихорганізаційу політичномупроцесі, водночаснадаючи такеправо священнослужителямяк громадянамкраїни. Алепостає цілкомзакономірнепитання: якимчином відокремитисвященнослужителяяк громадянинавід нього якпредставникатієї чи іншоїЦеркви чи релігійноїорганізації? Адже християнинне може бутихристияниномлише у храміі позарелігійноюособою позахрамом, таксамо й священикне може бутисвященикомлише у храміі світськоюособою позаним. Поки вінзалишаєтьсясвящеником, він є представникомЦеркви.

Аналізуючидосвід участіне лише суторелігійнихорганізаційу суспільно-політичнихпроцесах, алей громадськихорганізацій, створених зарелігійнимпринципом(скажімо, Союзправославнихбратств), робилосязауваження, що Церква об'єднуєне лише клір, але й мирян, аотже керівникиЦеркви маютьвідповідатий за діяльністьмирянськихгромадськихорганізацій.Зазначимо, щоце стосуєтьсяне лише політики, але й, скажімо, питань свободисовісті, оскількинетолерантніпо відношеннюдо інших релігійнихорганізаційпрояви частодопускаютьсясаме відповіднимигромадськимиорганізаціями, які формальноне входять доцерковноїструктури, алеє створенимивірними відповідноїцеркви (згадаємо«антисектантську»діяльністьзапорізького«Діалогу», активністьправославнихгромадськихорганізаційнапередоднівізиту до УкраїниПапи Римськоготощо).

Більшістьвиступаючихвисловилисяза необхідністьпевної державноїінституціїз релігійнихпитань, якамала б виконуватиряд функційсучасногоДержавногокомітету усправах релігійу випадку ліквідаціїостаннього.Відзначалося, що в умовахскладної релігійноїситуації вУкраїні, відсутністьдержавногоконтролю можепризвести дорелігійнихконфліктів, порушеннярівності релігійнихорганізацій, регіональнихособливостейправозастосування.Звучала пропозиція, що питанняДержкому повиннобуло б попередньообговоренона засіданніВсеукраїнськоїради Церкові релігійнихорганізацій.Правда, не зовсімзрозуміло, якце пов'язувалосяб із відокремленнямЦеркви відДержави, а зіншого боку, здається цебуло б не зовсімкоректно зогляду на існуваннясамої ВРЦ самепри Держкомі.Зазначимо, щона думку окремихпредставниківЦерков достатньообмежитиськонсультативно-дорадчиморганом зпредставниківЦерков приПрезидентіУкраїни, урядітощо. Але враховуючинеоднозначнівідносиниЦерков міжсобою, а тимбільш їхнєставлення допредставниківінших релігійнихтрадицій наврядчи це буде сприятиконсолідаціїукраїнськогосуспільства.Скажімо, представникиіудейськихі мусульманськихорганізаційзауважиливідсутністьіудеїв і мусульманпід час урочистогозаходу в СофіїКиївській 24січня, де булиприсутні представникивиключнохристиянськихЦерков.

На кругломустолі звучалобагато цікавихдумок, які булоб корисно почутидержавнимдіячам і нетільки. Наприклад,«якщо партіядекларує підтримкуконфесії, цене означає, щоконфесія підтримаєпартію» або«між політичнимипартіями, якідекларуютьсвоє ставленнядо релігії,існують більшіпротиріччя, чим між релігійнимиорганізаціямидо яких вониапелюють». Інасамкінецьхочеться процитуватиєпископаВ.Широкорадюка.[176]

2 серпня 2005 р.у приміщенніцентральногоофісу ЦерквиХристиян ВіриЄвангельськоїУкраїни відбуласязустріч керівниківєвангельськихпротестантськихЦерков України, у якій взялиучасть лідерипонад 20-ти протестантськихоб’єднань, щорепрезентуютьпрактично 90%українськихпротестантськихгромад 2 серпня2005 р. у приміщенніцентральногоофісу ЦерквиХристиян ВіриЄвангельськоїУкраїни відбуласязустріч керівниківєвангельськихпротестантськихЦерков. Рада, як консультативно-дорадчийорган, утвореназ метою об’єднаннязусиль протестантськихЦерков задляутвердженнята захиступринципівсвободи совістіта віросповідання, рівності всіхрелігійнихорганізаційу своїх правах, координаціїта узгодженняспільної позиціїЄвангельськихПротестантськихЦерков Українина міжконфесійному, державномута міжнародномурівнях, поширенняхристиянськихцінностей іморалі.

Рада репрезентуваласвій об’єднанийголос і спільнупозицію ЄвангельськихПротестантськихЦерков України, які підписалиДекларацію.Утворення Радистало результатомусвідомленнякерівникамиЦерков необхідностіта важливостідіалогу міжними, налагодженнябратерськихстосунків іспівпраці упоширенніхристиянськихєвангельськихістин, а з іншогобоку, прагненнядо встановленняпартнерськихвідносин міждержавою таЦерквою задлядуховноговідродженняукраїнськогосуспільства.

ДеклараціюпідписалиГолова ВсеукраїнськогоСоюзу Об’єднаньЄвангельськиххристиян-баптистівГ.І. Комендант,Єпископ ЦерквиХВЄ УкраїниМ.С. Паночко, Старший єпископУкраїнськоїХристиянськоїЄвангельськоїЦеркви Л.М. Падун, Старший пресвітерСоюзу вільнихцерков християнєвангельськоївіри УкраїниВ.Ф. Райчинець, Голова Братстванезалежнихцерков і місійєвангельськиххристиян-баптистівС.М. Дебелинський, Голова Асоціаціїмісіонерськихцерков євангельськиххристиян УкраїниВ.І. Давидюк,Єпископ УкраїнськоїЛютеранськоїЦеркви В. Горпинчук, ПрезидентУкраїнськоїУніонної КонференціїЦеркви адвентистівсьомого дняВ.А. Крупський.

Відбуласяжвава дискусіящодо завдань, які стоятьперед Радою, а також щодопитання політичноїактивностівіруючих. Усівиступаючівисловилиусвідомленнясвоєї відповідальностіза майбутнєпротестантськогоруху в Україні.Зокрема В.А.Крупськийвисловивзанепокоєністьситуацією упротестантськомурусі, захопленістюокремих Церковполітикою, нагадав проте, що відбувалось, коли Церквазливалася здержавою, наприклад, хрестові походи, наголосив натому, що ми можемозмінювати світтільки однимшляхом, якийдав нам Христос.В. Горпинчукзауважив, щомова може йтине лише прохрестові походи, але й про трагічністорінкипротестантськоїісторії часівРеформації, зокрема продіяльністьМюнцера, Карлштадта, про селянськувійну в Німеччині, хоча всі вонипочинали здоброї цілі– перетвореннясуспільства.Він наголосивна тому, щовинятковоюфункцією Церквиє проповідьЄвангелії, нанеобхідностівизначеннячіткого вододілуміж Церквоюі політичноюпартією. М.С.Паночко підкреслив, що свободу неможна використовуватидля задоволеннявласних амбіцій.

Водночасвиступаючізазначили, щоЦерква не можеповністювідсторонитисявід суспільногожиття, адже цеможе відкритишлях для деструктивнихсил, тому вонамає стояти заправду, підніматисвій голоспроти суспільнихвад, бути совістюсуспільства.Вірні за наявностівідповідногопокликанняможуть братиучасть у політичнійдіяльності, але цим не маютьзайматисякерівникицерковнихоб’єднань.Зазначалося, що політикоює не лише якісьпублічні акції, але й отриманняпевної допомогивід тих чи іншихполітичнихсил в обмін налояльністьщодо них. Дляподальшогообговоренняданих питаньЄпископ Об’єднаноїХристиянськоїЄвангельськоїЦеркви ЖивогоБога С.В. Балюкзапропонувавпровести богословськуконференціюна тему «Церква, суспільство, держава».

Л.М. Падунзазначив, щостворення Радимає дві сторони: любов до тих, хто бажає служитиБогу і людям, нести ХристовуЄвангелію, аз іншого боку, усвідомленнянеобхідностівстановленняпевного порядкуу діяльностіпротестантськихЦерков. Багатовиступаючихнаголошували, що люди дивлятьсяна діяльністьпротестантськихЦерков, нерозрізняючиїх, а навпакисприймаючияк щось спільне.Це покладаєна кожну Церквувелику відповідальність, адже вона, такимчином, представляєувесь протестантськийрух в Україні.

Виступаючівисловилирозуміннянаявностібогословськихта обрядовихрозбіжностейу служінніпротестантськихЦерков, водночасбуло підкреслено, що між різнимиЦерквами набагатобільше спільного, ніж відмінного.Тому Рада усвоїй діяльностіне буде торкатисядоктринальнихпитань чи втручатисяу внутрішнісправи Церков.[176]

Післяперемоги опозиційнихсил та формуваннянового Кабінетуміністрівголовою службибезпеки Українипризначенобаптиста О.Турчинова. Допризначенняна цю посадуО. Турчинов бувнародним депутатомфракції «БлокЮлії Тимошенко».На запитанняодного кореспондентапро політичнукар’єру вінсказав: «Меніцікаво писатикниги, займатисянауковою діяльністю.Мене менш завсе цікавитькар’єра чиновника.Я євангельськийхристиянин, баптист, я проповідуюв церкві, і длямене пастирськеслужіння булоб більш цікавим...»Голова СБУ О.Турчинов єдоктором економічнихнаук. В різнийчас був головнимредакторомУкраїнськоговідділу інформагентстваАПН, радникомПрезидентаз економічнихпитань, головоюБюджетногокомітету ВР, в.о. віце-прем’єра, лідером партії«Батьківщина».Він — авторстатті «Апокаліпсиспотребує бюджетногофінансування», та книги "Ілюзіястраху". НатретьомуВсеукраїнськомуконгресієвангельськиххристиян-баптистівТурчинов сказав,«церква неповинна політизуватися, однак своїмавторитетомповинна впливатина політикудержави». [119;7]

В програмідій уряду України, представленоїпрем’єр-міністромУкраїни ЮлієюТимошенко уВерховній Радіпід назвою«Назустрічлюдям» першийрозділ маєназву «Віра».Перш за все, засловами Тимошенко, потрібно відродитивіру в Бога, переглянутистатус духовноїосвіти. «Українаніколи не підніметьсяз колін докине стане наколіна передБогом підкреслюєпрем’єр-міністр– сказано вдокументі.»Кабмін буденалагоджуватиконструктивнуспівпрацюдержави тарелігійнихорганізаційнеухильногозбереженняпринципувідокремленнядержави відцеркви", — сказанов документі.Президент місії«Добрий Самарянин»і секретарДуховної радихристиян вОдеській областіО. Чернега поздоровивЮ. Тимошенкоз призначеннямна посадупрем’єр-міністраУкраїни. «ПочувшиВашу програму, ми ще раз впевнилися, що в нашомусуспільствізакладенопочаток реалізаціїхристиянськихта загальнолюдськихцінностей, таких, як повагадо ближнього, турбота і підтримкатих кому потрібнадопомога...» –говоритьсяв привітанні.[160;2]

Підводячипідсумок, потрібносказати, щоукраїнськийпротестантизмв контекстісучасних політичнихпроцесів маєдосить виваженийхарактер. Основнамаса віруючихвсе ще негативносприймає активнезвернення дополітики, маючиу своєму арсеналіпротилежнусистему аргументів.На тлі тенденціїполітизації, що виявляєтьсяу деяких іншиххристиянськихцерквах, орієнтаціябільшостіпротестантськихосередків наполітичнийнейтралітет, як висхіднийідеал християнськоїетики виглядаєдосить зваженою.

продолжение
--PAGE_BREAK--

4. Рольпротестантськихцерков у душпастирськійопіці в ЗбройнихСилах України

В умовахруйнації ірозпаду монолітноїсистеми взаємозв'язківміж соціально-економічними, політичнимиі соціокультурнимиструктурамив державі рольцього чинниказа певних обставинможе виконатирелігія, яка, охопивши всісфери людськогобуття (окремулюдину-особистість, сім'ю, економіку, політику, вихованнятощо) була бкаталізаторомстворенняглобальноїсистеми саморегулюваннястосунківлюдини з навколишнімсередовищем, суспільстваприродою.

На 1 січня2005 р. ДержкомітетомУкраїни у справахрелігій офіційнозафіксовано30805 організаційпонад ста різнихрелігійнихтечій, Церков, спільнот.

Розподілконфесiйноїрелiгiйностi накінець 2001 рокулюдей віком18-29 років відзагальногочисла віруючихУкраїни в процентномуспіввідношеннімає такий вигляд:

- Українська греко-католицька церква...................................................... 25,42 % - Українська православна церква Київського патрiархату...................... 24,46 % - Римо-католицька церква........................................................................... 20,00 % - Протестанти................................................................................................ 21,52 %

Наведенідані свідчатьпро зростаючупотребу удушпастирствіЗбройних СилУкраїни, оскількизбільшуєтьсякількістьмолоді, що єрелігійноактивними ісповідуютьпогляди тогочи іншого релігійногонапряму.

Сьогоднісеред протестантівбагато військових, які складаютьактивну групув Об'єднаннівійськовослужбовців-християнУкраїни. Надумку одногоз них — членап'ятидесятницькоїгромади, — самГосподь закликавйого «стримуватисили зла… і якбив силових структурахбуло більшехристиян, булоб більше порядку».А один із членівбаптистськоїгромади переконаний, що «чим більшев країні християн, тим менше свободиурядові чинитисамоправно, без огляду наСлово Боже»[77;11].

Тому, колиговоритимемопро душпастирськуопіку у ЗбройнихСилах України, зосередимоувагу на відносинахдержави і самехристиянськихрелігійнихорганізацій.Це не передбачаєдля них особливогостановища.Відповіднодо ст.5 ЗаконуУкраїни «Просвободу совістіта релігійніорганізації»від 23 квітня1991 року, «Усірелігії, віросповіданнята релігійніорганізаціїє рівними передзаконом. Встановленнябудь-яких перевагабо обмеженьоднієї релігії, віросповіданнячи релігійноїорганізаціїщодо інших недопускається.»[114;283]

Поприрізну природудержави і Церкви,[] у сферісуспільногожиття існуєбагато ділянок, де співпрацяцих інституційє не тількиможливою, алей бажаною. Засадничіпринципи їхньоїдіяльностіу цій сфері несуперечатьодні одним.Згідно з КонституцієюУкраїни тасучаснимиконцепціямидержавотворення, головним обов’язкомдержави є утвердженняі забезпеченняправ і свободлюдини. Найвищоюсоціальноюцінністю вУкраїні визнаєтьсялюдина, її життяі здоров'я, честьі гідність, недоторканністьі безпека [154;210].На переконанняхристиян, Бог, який є джереломусякого існування, так полюбивлюдину, що зарадинеї помер наХресті. [].Гідність людини, на думку християнрізних деномінацій,є основою таджерелом їїправ. [2;219-234]

Окрімтого, у західнійлітературі, присвяченійправам людини, все частішеможна зустрітитвердженняпро існуванняпевного зв’язкуміж християнськимсвітоглядомта походженнямконцепцій правлюдини тагромадянськогосуспільства.[].Подібні поглядиможна зустрітиі на теренахколишньогоСРСР. Наприклад, керівник Львівськоїлабораторіїправ людиниАПрНУ ПетроРабіновичвважає, що «Бібліяє, безперечно, одним із визначнихджерел, з якихпоступоворозвинулисьіснуючі ниніуявлення проправа людини»[75;15]. Такої ж позиціїдотримуєтьсядиректор Інститутурелігії і права(Москва) АнатолійПчєлінцев:«права людини, правова держава, демократія– усі ці цінностіз’явилися насвіт у надраххристиянськоїцивілізації,їх виникненняі розвиток булизумовленіЄвангелієм, яке проголосилолюдину Образомі Подобою Бога, Богосинівстволюдини» [74;8].

На основіцих міркуваньможна дійтивисновку, щоЦерква і держава, дбаючи прореалізаціюсвоїх завданьу сфері суспільногожиття, спрямовуютьсуспільнийрозвиток водному напрямку, характерноюрисою якогоє розбудовагромадянськогосуспільства.Морально-етичневчення Церквисприяє формуваннюв особи внутрішньогоімперативудо дотриманнязагальноприйнятихнорм, у томучислі і правових, що так необхіднодля політичногота економічногорозвитку України.При цьому важливо, щоб і Церква,і держава своїспецифічніфункції виконувалинезалежно однавід одної.Недотриманняцього принципуможе призвестидо обмеженнясвободи віросповідання: з боку держави, коли авторитетЦеркви та церковніструктуринамагатимутьсявикористовуватидля досягненнякороткотерміновихполітичнихцілей; з бокуЦеркви, колиза допомогоюдержавно-владнихважелів їйстворюватиметьсяпільгове становищеу порівнянніз іншими релігійнимиорганізаціями.Стаття 35 КонституціїУкраїни, якавстановлюєправо на свободувіросповідання, закріплює іпринцип відокремленнядержави і Церкви.

Одну зісфер, де особливогогостро відчуваєтьсяпотреба співпраціЦеркви і державистановлятьсуспільнівідносини, щовиникають узв’язку зіздійсненнямрелігійнихправ військовослужбовцями.За данимиМіністерстваоборони України, за період з1992 р. по 1996 р. чисельністьвіруючих зрослаз 4% до 29%, а кількістьтих, що приймаєучасть у релігійнихобрядах, зрослаз 1,3% до 27%. За результатамидосліджень, проведенихКиївськимгуманітарнимвійськовимінститутому 1996 р., віруючимиу ЗбройнихСилах Українивважали себе35,5% опитаних, ще26,6% вагалися звідповіддю.[].Ці цифри – ілюстраціяцілого секторудо кінця неврегульованихзаконодавствомсуспільнихвідносин зприводу реалізаціїконституційногоправа на свободувіросповідання[115;194].Якщо релігійніпереконаннявимагають відвійськовослужбовцяздійсненняпевних релігійнихпрактик, наприклад, періодичноїприсутностіна богослужіннях, то державазобов’язанаусунути перепони, що цьому перешкоджають, як такі, що обмежуютьйого релігійніправа, зокрема, у внутрішньомурозпорядкувійськовоїчастини, щорегламентуєповсякденнежиття і діяльністьвійськовослужбовця, повинна бутипередбаченавідповіднаможливість.

Згідноз чинним законодавствомУкраїни, «здійсненнясвободи сповідуватирелігію абопереконанняпідлягає лишетим обмеженням, які необхіднідля охоронигромадськоїбезпеки тапорядку, життя, здоров'я і моралі, а також праві свобод іншихгромадян, встановленізаконом івідповідаютьміжнароднимзобов'язаннямУкраїни», щовідповідаєнормам міжнародногоправа. [].З цього приводуу ч. 1 ст. 64 КонституціїУкраїни зазначено, що «конституційніправа і свободилюдини і громадянинане можуть бутиобмежені, крімвипадків, передбаченихКонституцієюУкраїни», відповіднодо якої встановленняокремих обмеженьправ і свободіз зазначенямтерміну їх діїможливі лишев умовах військовогоабо надзвичайногостану [161;141]. Обмеженнярелігійнихправ військовослужбовцівіз інших підставє порушеннямзаконодавстваі повинні бутиусунуті.

Додатковимаргументомна користькоординаціїзусиль арміїі Церкви євзаємозалежністьміж релігійністювійськовослужбовцята його дисциплінованістюі моральністю, на що неодноразововказувалосякомандувачами- офіцерамирізних рангів.В умовах кризовогоморально-психологічногостану в арміїце набуваєособливогозначення (згідноз дослідженнями, проведенимиЦентром Разумковау 2000 р., соціальнийнастрій українськихофіцерів єпереважнонегативним, близьким скорішедо апатії тадепресії, ніждо підйому таентузіазму; відомі чисельніфакти позастатутнихвідносин середрядового тасержантськогоскладу, що інколипризводилодо самогубствта ін.). Така жвзаємозалежністьвідзначаєтьсяі в арміях іншихкраїн. Наприклад, американськіфахівці вважають, що військовослужбовецьє добре збалансованоюособистістюлише тоді, колимає три взаємопов’язаніякості: фізичнездоров’я, психологічнустійкість тавіру в Бога[57;12].

Слід зазначити, що законодавецьпід релігійнимиправами, у першучергу, має наувазі можливістьвідправлятирелігійнікульти та поширюватирелігійніпереконання(хоч і не виключаєй інших можливостей), тоді як длябагатьох конфесій, особливо традиційних, коренем віросповіданняє творенняспільноти, уякій кожен можезнайти підтримкута взаєморозуміння.Така спільнотатвориться черезспілкуванняодновірців, священнослужителів, симпатиківтої чи іншоїрелігії. Цяформа віросповідуванняу зв’язку зіслужбою в арміїнабирає певнихособливостей.По-перше, внутрішнімрозпорядкомвійськовоїчастини накладаютьсяобмеження наспособи їїздійснення.По-друге, тематиказустрічейстосуєтьсярізних сторінжиття віруючоговійськовослужбовцяі покликанадопомагатийому прийматирішення у тійчи іншій ситуаціїзгідно з етично-моральнимипринципамита релігійнимипереконаннями.Чим кращесвященнослужитель, до якого звертаєтьсяза допомогоювійськовослужбовець, знайомий зіспецифікоювійськовоїслужби, тимефективнішоює його духовнаопіка і провід.

Суспільнапотреба налагодженнятіснішої співпрацівійськовихструктур тарелігійнихорганізацій, не зважаючина відсутністьреальних механізмівтакої співпраці, сама собі торуєдорогу, набираючиісторично-традиційноїформи капеланськогослужіння, щоіснувала уз’єднанняхСічових Стрільців, армії УНР, ЦарськоїРосії, не кажучивже про запорізькекозацтво. Унаші дні інститутвійськовогокапеланствапоширений убагатьох країнахсвіту, наприклад, США, Німеччині, Великобританії, Франції, Польщі,Ізраїлі, Іраніта ін. [46;51]. Присутністьсвященнослужителяу військовійчастині дозволяєвирішити одразудекілька проблем, пов’язанихіз реалізацієювійськовослужбовцямирелігійнихправ. По-перше, відпадає необхідністьвідпускативійськовослужбовцівна богослужіння, які можутьпроводитисяу військовійчастині, щопідвищує їїмобілізаційнуготовність.У воєнний час, це може мативирішальнезначення. По-друге, військовийкапелан кращерозуміє потребивійськовослужбовцівзавдяки беспосереднійблизькостідо їхньогожиття. По-третє, з’являєтьсяреальна можливістьзалученнясвященнослужителядо виховноїроботи чи соціальнихпрограм, як цепрактикуєтьсяу збройнихсилах іншихкраїн. Окрімтого, військовийдушпастир можевиступатипосередникомміж командувачемі підлеглимиі сприяти швидшомута ефективнішомувирішеннюконфліктнихситуацій щодопитань, якібезпосередньоне стосуютьсявійськовоїсфери. Капелантакож можевиконуватироль однієїз ланок цивільногоконтролю уЗбройних СилахУкраїни, необхідністьрозвитку якогонабирає всебільшої актуальності.

У суспільствідомінують двапогляди щодомісця та ролівійськовогокапеланства.Одна характернапредставникамсилових структур,інша – релігійнихорганізацій.Відповіднодо першої, призначеннявійськовогодушпастира– виховатидисциплінованого, моральноговоїна-патріота.Таке розуміннявідводитьсвященнослужителямдоволі обмеженийсектор діяльностіта відповідальності: бути помічникомкомандувачау виховномупроцесі, надаючицьому процесовіпевного духовноговиміру. Тобтоінститут капеланства, згідно з поглядом, повинен, посуті, дублюватифункції політорганівчасів радянськоїармії. Виконаннявласне релігійнихфункцій поступаєтьсяпріоритетністювиховній тамобілізуючійфункціям релігійногоінституту, щоперетворюєінститут капеланствана інструментвирішенняпроблемморально-психологічноїситуації, позастатутнихвідносин, військовоїдисципліни, ухилення відвійськовоїслужби, розкраданнявійськовогомайна тощо.Реалізаціяцієї концепціїможе призвестидо нівелюваннядуховної опікиі перетворенняїї у простоодин із військово-політичнихмеханізмів.

Інший поглядна інституткапеланства, що корінитьсяу церковномурозумінні цьоговиду служіння, хоч і набуваєпевних конфесійнихвідмінностей, однак має спільнеядро: забезпеченнянайбільш послідовноїдуховної опікинад віруючимивійськовослужбовцямита розширеннясфери церковноговпливу [170]. Прицьому Церкваможе, поруч зіздійсненнямдуховної опіки, легітимізувативійськовувиховну політику, або ж зміст іформи душпастирськоїроботи та співпраціз командуваннямвизначатицілковитосамостійно.Втілення вжиття такогопогляду накапеланськеслужіння міститьнебезпекуперетворенняйого у стаціонарно-парафіяльне, як "ідеальний"зразок пастирськогослужіння. Прицьому нехтуватиметьсяйого власнаспецифіка.

Вихід бачитьсяу взаємодоповненніобох моделей(задля нейтралізаціїнегативнихрис, властивихкожній зокрема)та чіткомувизначенніправовогостатусу військовогокапелана. Цейпроцес повиненсупроводжуватисяпоглибленнямрозумінняважливостіутвердженнята розширенняправ і свободлюдини, трансцендентностіїх походження.Відсутністьтакого розуміннячасто призводитьдо сприйняттязакону як засобуманіпулюванняна користьприватнихінтересів.Тільки за цієїумови вдастьсязреалізуватипоставленіперед інститутомвійськовогокапеланствазавдання.

Збройні СилиУкраїни, як іколишня РадянськаАрмія, є багатонаціональними,і лише однієюнаціональноючи державницько-громадськоюідеєю для вихованнявисокого моральногорівня і підтримкибойового духувійськовослужбовцівтут не обійтися[62; 6-18].

Цьому питаннюбула присвяченаII Міжнароднанауково-практичнаконференція, яка проходилаз 12-15 березня 1997року в м. Києві.Організаторамизустрічі сталиМіністерстваоборони, освітиі науки України, Державнийкомітет у справахрелігії, Київськийвійськовийгуманітарнийінститут, Міжнароднаасоціаціяхристиянськихбратств військовослужбовців(АМСР), іншігромадськіорганізації.

Для визначеннябільш чіткогота об'єктивногопогляду щодоактивної співпрацідвох, здавалосяб, несуміснихінституцій,- держави тацеркви, -зібралисявійськовінауковці тадослідники, представникидомінуючиххристиянськихконфесій вУкраїні. ВСОЄХБ представилизаступникГолови В.Д. Ткачук, пастор центральноїцеркви ЄХБ м.Києва В.В. Козубовський, Ю. Мальцев (м.Прилуки) таінші військові.До складу оргкомітетуконференціїувійшов і офіцервищого складуВ. Хіміч. Булиприсутні такожзарубіжнігості: виконавчийдиректор АМСРНоел Доуз івіце-президентІнгл Волд (Норвегія), представниккапе-ланськоїслужби ГоловногокомандуванняЗС США у Європіпопковник-капеланГерман Кайзер, представникміжнародногобратства офіцерів-християнинМарк ХібергХінстон (Великобританія), полковник увідставці ДжонШумахер (США), Мартін Хайнз- підполковникзапасу Королівськогофлоту (Великобританія), представникРимо-Католицькоїцеркви АрхієпископДжованні Марра- заслуженийвійськовийординарій дляІталії та інші.

Очевидновже назрілапотреба впритулнаблизитисьдо питання продуховний станармії. Якщо у1993 році за данимисоціологічногодослідження53% військовихнадавали перевагуповній ізоляціїцеркви відармії, то насьогодні ситуаціязазнає змін:інститутдушпастирствавважаєтьсяне тільки необхідним, але й неминучимдля ЗбройнихСил України.

«Оскільки,- зазначив усвоєму виступіВ.Д. Ткачук — заступникголови ВСО ЄХБ,- баптистидотримуютьсясвободи сумліннящодо обраннястрокової чиальтернативноїслужби, нашеБратство неможе лишатисяосторонь важливоїпроблеми —духовноговідродженняУкраїнськоїармії». ПередУкраїнськимиЗбройнимиСилами постаєпитання доцільностівведення капеланства.Адже конфесійнапалітра в Українінадто яскравадля об’єктивноговизначенняконфесій, здатнихосилити душпастирство.Все це разомз відсутністюкоштів спричиняєдо уповільненняконкретнихдій.

За статистикоюкожен третійвійськовийвважає себевіруючим, алемайже 30% з цієїкількостізаявили провороже чи простобайдуже ставленнядо представниківінших конфесій.Юнаки, що йдутьдо лав ЗбройнихСил —вірнівідображеннянашого суспільства.На багатьохлежить відбитокжорстокоїморалі сьогодення.

Проблемакапеланствапотребуєпереосмисленнята відкиненнясталих стереотипівне тільки збоку керівниківі посадовихосіб державнихустанов. Потрібнозауважити, щоконференціявиявиласьмісцем зустрічіта неформальногоспілкуваннявіруючих і тиххто ще не вважаєсебе такими.Міжнароднаконференціяокреслилареальну проблемужиття армії.Щодо практичнихдій, — поки щовирішили обмежитисязастосуваннямметоду душпастерствау кількох частинахдля науково-оціночногоаналізу[6;42].

Найкращимисвідками ЄвангеліяІсуса Христадля військовослужбовцівє християни, що перебуваютьна дійснійвійськовійслужбі. Середних є і старшіофіцери, щозаймають командніпосади. Такихзараз чималояк в Збройнихсилах Україниде є кількавійськово-християнськихорганізацій.Командуванняряду військовихчастин дозволяєпроводититематичнізустрічі зособовим складом.Цей факт, а такожте, що середвихованців, курсантів іслухачів військовихнавчальнихзакладів євіруючі, а середпризовників-віруючихті, які надаютьперевагу дійснійвійськовійслужбі альтернативній, говорить пронове явищенашої епохи, коли віруючимиробиться однозначнеі свідоме тлумаченняслів Христа«віддавайтекесарю- кесареві, а Боже Богові»(Лк. 20:25) на користьслужіння Вітчизнізі зброєю вруках.

Як і у всякійновій справі,іноді виникаютьпроблеми, колиметоди керування, властиві армії, застосовуютьсядо духовногослужіння. Інодікомандуваннязалучає доучасті в традиційних, успадкованихз минулогорелігійнихритуалах весьособовий складне аналізуючирелігійнихпереконань.У наш час вартовраховуватирозмаїтістьі особливостіхристиянськихтечій, представникияких служатьв армії. Тодіособовий складЗбройних Силбуде певнішепочувати себезахисникамиБатьківщини, що повною міроюповажає правокожного на волювіросповідання.У деяких областяхУкраїни вжеє групивійськовослужбовців-християн, що регулярнозустрічаютьсядля вивченняБіблії і спілкування.

Віруючі вармії, а такожзвільнені взапас об'єдналисяв міжконфесійнугромадськуорганізацію«Об'єднанняхристиян-військовослужбовцівУкраїни», (ОХВУ), у яке такожввійшли і члениїхніх родин.Головою Об'єднанняхристиян-військовослужбовцівУкраїни єпідполковникЗбройних СилУкраїни, випускникІрпінськоїБіблійноїсемінаріїпідполковникВ. Хіміч.

Головноюметою Об'єднанняхристиян-військовослужбовцівУкраїни є виконаннявеликого дорученняХриста, сформульованеу статуті як«поширенняхристиянськихцінностей середвійськовослужбовціві членів їхніхродин».

Організаціявиступає завведення інститутувійськовихкапеланів(священиків)у Збройнихсилах України.Основним методомслужіння членівОб'єднання єспілкуванняз військовослужбовцямиі членами їхніхродин. Йогореалізуютьза допомогоюіндивідуальнихі загальнихзустрічей, через листування, через спільнопроведенівідпустки. Ужечотири рокипідряд у Кримунеподалік відСевастополяОХВУ проводитьлітні туристичнітабори, що носятьєвангелізаційнийхарактер. Кожнеліто через нихпроходитьпорядку стап'ятдесятьохчоловік. Іншоюформою роботиє спорт. Так, недавно булипроведені тривелопробігиз відвідуваннямвійськовихчастин. Останнійвелопробігдовжиною 1150 кмбув здійсненийза підтримкоюмісії «Українадля Христа», у ході якоговісім разівбув показанийфільм "Ісус".В ОХВУ з листопаду1997 року організованеєдине молитовнеслужіння, здійснюванечерез щомісячнийінформаційно-молитовнийбюлетень «ВісникКорнилія», щоповідомляєпро молитовнінестаткивійськовослужбовціві в який деньпро них молитися.Через щоквартальнупізнавально-євангелізаційнугазету «Час»Ч"" Об'єднанняінформує провійськово-християнськийрух в Україніі за кордоном.

ОХВУ має гарнізв'язки з християнськимиорганізаціямиУкраїни. Запідтримкоюмісіонерськоготовариства«Біблійна лігав Україні» буливидані календарі-плакатиз біблійнимитекстами навійськовутематику. Черезцентральнийдрукованийорган МО Українигазету «Народнаармія» ці календарінадійшли вкожну військовучастину. ЧерезмісіонерськіорганізаціїОХВУ поширилосеред військовослужбовцівбільш тридцятитисяч НовихЗавітів, Біблійі буклетів.Члени ОХВУукомплектувалихристиянськоюлітературоюбібліотекиряду військовихчастин, госпіталів, ліцеїв і гарнізоннихдитячих садів.ОХВУ ввійшлодо складу міжнародноїАсоціаціївійськово-християнськихтовариств(AMCF), що складаєз більше ніжсто тридцятьвійськово-християнськихтовариств. Наміжнароднихфорумах, проведенихв Австрії, Угорщині, Німеччині, Латвії, Литві, Польщі, Росії, США, Швеції, Великобританії, Фінляндії іПівденнійКореї, представникиОХВУ познайомилисяз досвідомслужіння подібнихзакордоннихорганізаційі поділилисявласними наробками.

Так, ще в квітні1999 році в м. Київвідбуласязустріч керівниківмісії «Кадес»(США) з керівникамислужіння длявійськовослужбовцівв Україні (директормісії «Кадес»Д.Шредер., координаторв країнах ЗахідноїЄвропи Д. Мешке).

Обговорювалисьпитання проможливістьєвангелізаційноїроботи середвійськовихв Україні, атакож булорозглянутопрактичніпитання цьогонового і невідомогослужіння.

Мета цієїмісії — організаціяцерков длявійськовихпри частинах, та військовихмістечках. Впрактиці місії«Кадес», якбагаточисельнієвангелізаційнізаходи, так іпостійна роботау визначенихвійськовихчастинах.

Ставленняв силових структурахдо віруючиму погонах —неоднозначне.Поступовоміняєтьсяставлення доних з бокувійськовогокерівництва.Прикладом тогослужить проведенняОХВУ при сприянніоднієї з церковРіздвяногоконцерту вГенеральномуштабі Збройнихсил Українидля командуваннявійськ ПВО. Іце не єдинийвипадок міцніючоївзаємодіїчленів ОХВУз військовимичастинами.

Надзвичайноважливо, щобморальні підвалинивійська новогочасу формувалисяпри активнійучасті благовістяХристового, щоб в умовахармійськоїслужби зберегтите краще, що єв людині. Армія- завжди випробуванняна злам людськогохарактеру, йогофізичних іморальних сил, тому що вонавирішує питання, що громадянськесуспільствосаме по собіне може вирішити.Армія не тількизахищає країну, але і будує її.Молодь раноабо пізноповертаєтьсядо цивільногожиття, привносячив неї той потенціал, який вона надбалапід час проходженняслужби, і цейпотенціалповинний бутипозитивним, спрямованимна творення, а не руйнування.[133;31]

Згідно здослідженнямпроведенимсеред членівпротестантськихгромад різнихнапрямків у2004р. за службувисловлювалисьв армії за умови, якщо вона будепрофесійната при умовінадання певнихгарантійматеріальногокультурногота духовногозмісту.

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис.7 Ставленнгядо служби вармії

У м. Києві,12-14 травня 2004 року, у приміщенніКиївськогоуніверситетутуризму, економікиі права, відбуласьV Міжнароднахристиянсько-військоваконференція«Християнсько-військовийрух та душпастирськаопіка військовослужбовцівв Україні».

У роботіКонференціївзяли участьблизько 150 учасників, а саме: священикиУкраїнськоїПравославноїЦеркви, УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, УкраїнськоїПравославноїЦеркви – КиївськийПатріархат, Римо-КатолицькоїЦеркви, представникиВсеукраїнськогоміжконфесійногорелігійнохристиянсько-військовогобратства, Всеукраїнськоїгромадськоїорганізації«Об’єднанняхристиян-військовослужбовцівУкраїни», представникиіноземнихорганізаційхристиян-військовослужбовців(з США, Великобританії, Канади, Німеччини, Росії), представникиуряду, Міністерстваоборони України, Міністерствавнутрішніхсправ та Внутрішніхвійськ МВСУкраїни, Державноїприкордонноїслужби, Міністерстваз питань надзвичайнихситуацій тау справа захистунаселення віднаслідківаварії на ЧАЕС, ДержавноїподатковоїадміністраціїУкраїни, Національногоінститутустратегічнихдосліджень, викладачіНаціональноїакадемії оборониУкраїни, Київськогоінститутувнутрішніхсправ приНаціональнійакадемії внутрішніхсправ України, семінаристидуховних семінарій, представникиУкраїнськогокозацтва, науковці.

Під час проведенняКонференціїучасникамибули розглянутіпитання щодовдосконаленняформ виховноговпливу християнськоговіровченняна морально-психологічнийстан та поведінкувійськовослужбовців; визначенняшляхів та заходів, спрямованихна створеннявійськово-священицькоїслужби у ЗбройнихСилах Українита інших військовихформуваннях; практичноїорганізаціїдушпастирськоїопіки військовослужбовців; питання впливухристиянськоїроботи на розв’язаннясоціально-побутовихта морально-психологічнихпроблем у сім’яхвійськовослужбовців.Учасники Конференціїобговорилипроблемумиротворчостіу сучаснихвійськово-політичнихконфліктахз позиційхристиянськоговіровчення.Обмінялисьдосвідом роботисеред військовослужбовціві членів їхсімей між релігійнимита громадськимихристиянсько-військовимиорганізаціямиз обговореннямшляхів подальшогоспівробітництва, а також організаціїпаломницькихтурів за участювійськовослужбовцівта членів їхсімей.[164]

Основнезавдання –координаціяспівробітництваЦерков і релігійнихорганізаційзі ЗбройнимиСилами й іншимивійськовимиформуваннямиУкраїни в питанняхвідновленнядушпастирськоїопіки надвійськовослужбовцями, відродженнядуховної освіти, вихованнявійськовихі членів їхніхродин у дусіхристиянськоїморальності, духовно-патріотичноговихованнямолоді, створеннясистеми спеціальноїпідготовкисвящеників, що вже зараззаймаютьсядушпастирськоїопікою надвійськовослужбовцями, а в перспективі– створенняслужби військовихсвящеників-капеланів.

Братствопроводитьцілеспрямованудіяльністьпо наданнюЦерквам допомогив справі підготовкикваліфікованихсвящениківдля роботи звійськовослужбовцями.Воно початокдворічний циклнавчання, щопройдуть 150 духовнихпастирів, притягнутихЦерквями додушпастирськомуслужіння середвійськовослужбовців.Братствоспівробітничаєз ДержавнимкомітетомУкраїни у справахрелігій, ВсеукраїнськоюРадою Церкові релігійнихорганізацій, керівництвомЦерков-засновниківі керівництвомінших українськихЦерков, береучасть у науковихзаходах, виступаєорганізаторомвійськово-християнськихконференційі семінарів.На міжнародномурівні воновиступає якпредставникхристиянсько-військовогоруху в Україні.[] Релігійниморганізаціямварто більшеуваги приділитирозробці чіткихконцепційпідготовкикандидатівна душпастирськуроботу у ЗбройнихСилах та діяльностівійськовихкапеланів. Цеполегшувалоб процес запровадженнявідповідногоінституту. Уцьому контекстібула б плідноюспівпраця звищими військовиминавчальнимизакладами.Форми такоїспівпраціможуть бутинайрізноманітніші: від проведенняспільних конференцій, до організаціїспеціальнихкурсів длядуховних осіб, які хотіли бзайматисядушпастирськоюопікою в армії.

Надзвичайноважливою сфероюрелігійногоблагодійництваі духовногопросвітництвастає опіка надгромадянами, що перебуваютьу місцях позбавленняволі [18; 161-166]. Ще провіднийкласик пенітенціаріїДжон Говард(життя і діяльністьякого до речі, тісно пов'язаніз Україною)відзначаввелику рольі потужні можливості, які має релігіяв справі духовногооновленнялюдини. Теперна практиці, всього за декількароків, спеціалістипереконалисяв тому, що релігіясправляє величезнийефект на розкаяннялюдини у скоєномузлочині й воволодіннінею високосвідомимрелігійнимжиттям. А колизасудженівиходять ізколоній, черезекономічніобставини передними виникаєпроблема пошукуроботи. Ще більшширокі можливостіщодо духовно-моральногооновлення особимає релігіяпри організаціїпозатюремнихформ покарання, а також у періодсоціальноїреабілітаціїпісля звільнення.З огляду на цеактуалізуєтьсяпитання спеціальноїпідготовкисвященнослужителів, проповідників-вихователівдля роботи впенітенціарнихзакладах. Визначнимкроком на цьомушляху, в контекстідержавно-церковногоспівробітництва, повинно статизапровадженняінcтитуту капеланівпенітенціарнихзакладів, причомуза умов зваженогопідходу доорганізаціїцього інституту,із застосуванням, зокрема, зарубіжногодосвіду, знімаєтьсяі досить гострепитання конфесійноїприналежностіконкретногопрацівникапенітенціарії.Нарешті, моральнійрівень і громадянськавідповідальністьпрацівниківукраїнськихправоохороннихорганів тежне завждизаслуговуютьдобрих відгуківз боку пересічнихгромадян. Високавиховна рольЦеркви, зокремав особі капеланівправоохороннихорганів, і тутнезаперечна.

Цьому питаннюбуло присвяченочергова 6-аконференціяЄвропейськоговідділенняМіжнародноїасоціаціїкапеланів, якіпрацюють зв’язнями(IPCA-Europe), що проходилау Таллінні з1 по 7 червня 2004 р.У ній взялиучасть 130 представників29 європейськихдержав та керівникисвітової організаціїАсоціації.Найчисельнішіделегаціїприбули з Швеції, Нідерландівта Німеччини, були представникитакож Люксембурга, Грузії, Словенії, Росії, Українита ін.

Делегаціяз України складаласьз трьох осіб, що відобразилояк основнінапрямки християнствав Україні, такі усі її регіони.Представникомвід протестантства– АнатолійБаранов, пасторЦеркви ЄвангельськихХристиян-Баптистівіз Херсона.

У рамкахконференціївідбулисялекції, дискусії, обговореннязвітів та планівна майбутнєАсоціації, робота в малихгрупах. Прообсяг тем, якірозглядалаконференція, свідчать назвицих груп: Служінняу жіночих тюрмах, Запобіганнязлочинностіта опіка післяув’язнення,, Праця з волонтерами, СпівпрацяЦерков, щознаходятьсяу більшостіта в меншості, Служіння середнаркоманів, Структурнівідносини міжв’язничнимикапеланамиі адміністрацією, Служіння дляув’язненихциганів, Навчаннякапеланів, якіпрацюють ув’язницях.

Результатомконференціїстало прийняттяДекларації, в якій визнанопрогрес у реформіпенітенціарноїсистеми, щойого досяглиу багатьох, зокрема постсоціалістичних, країнах. Водночаснаголошено, що усім країнамще слід багатопрацювати, щобповністю втілитив життя європейськістандартиповодженняз ув’язненими.

Учасникиконференціїзвернулисядо усіх країнз пропозицієювизнати тапідтриматикапеланствов’язниць якурядами, такі Церквами, забезпечитиможливістьотриманнядуховної опікив’язнями. [169]

Функціональнавзаємодіядержави, суспільствай релігіїокреслюєтьсячіткими правовимирамкамисоціально-демократичногоустрою. Алерелігія, як вжебуло зазначено, може відновитибаланс в системівзаємодії угромадянськомусуспільстві«Через своїморальні послання, своє критичнеставлення довластей, освітнюдіяльністьу суспільствій через свійприклад виконанняобов'язку робитисвій внесоку суспільнийрозвиток тавдосконаленнядемократії», відзначаєдоповідачПарламентськоїАсамблеї РадиЄвропи ЛуїсДе Пьюг [69;67].

Сучаснурелігійнуситуацію, якахарактеризуєтьсястанами контакту, зіткненняконфлікту можнавважати кризовою.Можливою причиноюцього явищає об'єктивованеусуспільненнярелігійнихвідносин, щопереставаливиконуватисвої специфічніфункції йперетворювалисьу механічнийспотворенийпридаток суспільнихвідносин.

Вихід з такогостановищаможливий становленнямміжцерковногодіалогу тадіалогу міждержавою іцерквою, якібудуватисяна принципахтолерантності, взаємоповаги, порозуміння, дотриманнясвободи совістіта права вибору.А для цьогонеобхіднестворенняусталеноїсвітоглядноїпозиції назасадах релігійногоплюралізму, яка орієнтувалаб не на феноменрелігійноївідмінності, а на формуваннянової цілісностіяк поліфоніїбагатоманітностірелігії. Лишеза таких умоврелігія можепретендуватина роль рушіясуспільно-цивілізаційногорозвитку ікаталізаторау вирішенніглобальнихпроблем людства.

5. Соціальнеобличчя протестантівнезалежноїУкраїни

Соціально-демографічнізміни у протестантськомусередовищі, його орієнтаціяна мирськіаспекти буттязумовлюютьпосиленнясуспільноїдіяльностівіруючих. Невипадково членигромад не тількиприймають новіреалії «світу», а й беруть участьу деяких змінах, що відбуваютьсяв житті України.Цю участь бачатьу праві вільногой максимальноефективноговтілення кожнимвіруючим священногопризначення— служінняближньому. Цеу протестантизмітрадиційноозначає неполітичну чиідеологічну, а передусімпобутову, прагматичнусферу буття, яка зачіпаєінтереси звичайноїлюдини. «Христосучив, що найважливіше— це людина зїї проблемами, а не будівля, проекти і т.п.Небезпекаучителя — приділятибільше увагипредметові, ніж учням, аправителя —більше увагипроектові, ніж, праці, ніж проблемамлюдей… У ЦарствіБожому… на першомумісці стоїтьлюдина зі своїмипроблемами...»У практичномужитті віруючихтака позиціянайповнішевтілена у програмісоціальногослужіння [28; 21-22].

Програмасоціальногослужіння длябільшостіпротестантськихцерков, діючихв Україні, —це, по-перше, підтвердженняактуальностіЛютеровоговчення про«добрі діла».Віруючі йогорозглядаютьяк свідченняосмисленостісвого земногоі снування, пошуків найефективнішихзасобів практичноїреалізаціїхристиянськихзаповідей.Програма, по-друге, передбачаєй своєрідне: надолуженняпротестантськимигромадамиУкраїни свогоще досі нереалізованогосуспільно-етичногопотенціалу.Центральнемісце у програмісоціальногослужіння посідаєфілантропія— чи не найтрадиційнішаланка поза-культовоїпрактики упротестантизмі.Саме в нійреалізуєтьсяйого ідеалпрактичногохристиянства.Незважаючина багатолітнюзаборонублагодійницькоїдіяльностіза умов радянськоїсистеми, протестантинамагалисьпроводити їїсеред єдиновірців.Тепер її спрямовуютьнасампередна нерелігійнесередовище, тісно поєднуючиіз завданнямєвангелізації, проповідірелігійноговчення. Головнийоб'єкт філантропії— люди, котріпотребуютьневідкладноїдопомоги. Оскількижебрацтво упротестантизмі, зокрема кальвінізміта зв'язанихз ним пізніхтечіях, засуджуєтьсяяк вияв лінивства, небажаннявиконуватиБожі заповідій дотримуватисьосновних обов'язківперед суспільством, то йдетьсяпередусім продопомогу моральну.Безперечно, протестантине уникають: матеріальноїфілантропії, наприклад, жертвуютьінвалідам, пенсіонерам, малозабезпеченим, тим, хто постраждаввнаслідокстихійноголиха тощо. Протеосновним є — практичнаучасть віруючогов житті конкретноїлюдини. «Хайце буде найпрозаїчнішапраця, однакусвідомленнятого, що вонаслужить наблаго людиниі народу, перетворюєїї у щось священне»[60; 186].Крім свідківЄгови, які завіросповіднимистереотипамине визнаютьдоцільностісоціальноїпрактики, філантропіяглибоко увійшлав життя усіхпротестантськихосередківУкраїни. Йдеться, насамперед, про опікуваннядитячими будинками, лікарнями, будинками длялітніх людей[79; 17].У п'ятидесятницькихцерквах, наприклад, цю ділянкуочолює створенапри Союзі християнвіри євангельськоїМісія милосердяі благодійництва.Члени Місіїна добровільнихзасадах працюютьу пологовихі дитячих будинкахКиєва і Львова, куди передаютьтакож безкоштовномедичне обладнання, ліки, одноразовішприци. Членибаптистськоїгромади з Черкаспрацюють санітарамиі прибиральницямиу місцевомутубдиспансері.

Особливоактивно працюютьу медичнихзакладах адвентисти.При цьому вонивиходять нелише із загальнихетичних міркувань, а й з особливостейсвого віровчення, одне із суттєвихзасад в якомупосідає санітарнареформа. Прагнемаксимальноговтілення реформиУкраїнськауніонна конференція, пов'язуючи їїз розв'язаннямсуспільнихпроблем: «Мине можемо вважатисебе дітьмиБожими, якщопорушуємо Йогонастанови щодоздоровогоспособу життя.Якщо людиназнаходитьсяу пригніченому, хворобливомустані черезнеправильнеставлення досвого життя, вона не можепочути голосБожий, бутиактивним членомсуспільства.»Для практичногоздійсненнясанітарноїреформи прицеркві створеновідділ здоров'яі поміркованості.У 1992 р. відбуласяустановчаконференціялікарів-адвентистів, де оголошенопочаток діяльностіАдвентистськоїмедичної асоціаціїУкраїни.

Протестантськафілантропія— це також йопікуваннядітьми Чорнобиля, влаштуванняїхнього відпочинкув Україні таза кордоном.Це і відкриттябезкоштовнихїдалень прицерквах у Києві, Рівному, Дніпропетровську, Львові, лікуваннясиріт та дітейз малозабезпеченихсімей. Окремуділянку становитьробота середзлочинців, наркоманів, асоціальнихелементів. Убільшостіколоній Українипрацюють групипротестантськихпроповідників, наставників, членів товариствмилосердя. Удеяких місцевостяхстворено постійніпункти морально-виховноїроботи середв'язнів, наприклад, у дитячій виправнійколонії у ПрилукахЧернігівської, або в колоніїпосиленогорежиму в СокаліЛьвівськоїобласті. Великуувагу при цьомуприділяютьєвангелізації, тобто релігійномувпливові наособу, прагненнюввести її досистеми общиннихвідносин. Такаконфесійнаспрямованість, безперечно, не знижує суспільноїта етичноїзначущостіпрограми соціальногослужіння — цідані подає Л.Любащенко усвоїй книзі"Історіяпротестантизмув Україні".

У протестантизмі, відбуваєтьсяочевидна орієнтаціяна мирську, насамперед, соціально-етичнупроблематику.І не тільки збоку віруючих, так би мовити«знизу» (щоцілком природно, оскільки і самевони — головнийоб'єкт впливусекулярногосвіту), а й «зверху»— з боку церковногокерівництва.Чимало лідеріввизнає: церквисьогодні, опинилисьв неординарній, навіть дещонесподіванійситуації, якавідкрила дляних оптимістичніперспективи.«Час, який заразприйшов, розцінюємояк шанс, якможливістьзайнятисясправою, доякої покликані,— творінняцінностей, проголошенихСвятим Письмом, явлених ІсусомХристом у Бозіпочув молитвимільйоніввіруючих і давможливістьнам жити і працюватиу нових умовах…Не скористатисятакими можливостямибуде Богозневагою.Тому нагайноюпотребою дняпроголошують»нове баченняслужіння церквиу сучасномусвіті".

Останнєозначає, насамперед, більшу спрямованістьідейних програмпротестантськихцерков у суспільнупроблематику, до якої нещодавновони ставилисьобережно, скромноокреслюючиколо своїхпозакультовихнамірів. Це, передусім, проблема участіпротестантіву окремих cферахгромадськогожиття. Вонапов'язуєтьсяз поступовимподоланнямбагатьма віруючимиінфантильностісоціальногомислення, прагненнядо самореалізації, що підтримуютьпротестантськілідери, котрівсе частішепов'язуютьпозарелігійнуактивністьвіруючих звиконаннямїхньої релігійноїмісії— служіннюлюдині тасуспільству.Деякі теологивважають такудіяльністьвиконаннямБожих заповідей:"… Бути в Христіне означаєбездіяльного…стану, а навпаки— активне, пульсуюче, функціонуючежиття", «Особиставіра нікудине годиться, якщо вона невідбуваєтьсяна соціальномурівні». Окреміпротестантськілідери інтерпретуютьсуспільнуактивністьяк свідченнядуховноговідродженняцеркви, їїневичерпнихможливостей, ефективностіу сучаснійєвангелізації.

У центріподібноїпросуспільноїорієнтації— осучасненапротестантськаконцепціясоціальногоЄвангелія, діяякої полягаєу заохоченнімирської активностівіруючих, більшогосприйняттяними суспільних, виробничих, освітніх, культурологічнихі навіть політичнихсфер буття.КонцепціясоціальногоЄвангелія, надумку протестантськихтеологів, повиннадопомогти особіу переведенніїї християнськихетичних переконаньу русло конкретнихдій на поприщіудосконаленнясучасної людиниі сучасногосвіту. Не випадковопротестантськалітератураі проповідьокрім релігійно-етичнихі власне церковнихаспектів звертаютьсядо найрізноманітнішихсфер життєдіяльностілюдини.

Особливийоб'єкт їхньоїуваги — моральнийстан людиниі суспільства, який викликаєу віруючихвиправданехвилювання.На думку протестантів, головна причинасумнівноїморальностісучасноїтехнократичної, урбанізованої, знеособленоїлюдини міститьсяу ній самій, авже потім узовнішніхфакторах (політичнасистема, спосібжиття тощо).Адже суспільство— це передусімлюди, отже, потрібнойти від людини.«Христос вчить, що головнапричина будь-якихвад мирськогожиття — нематеріальна, а духовна»[84; 90].Якщо так, то і засобирозв'язаннянагальнихсуспільнихпроблем — прерогативарелігії. «Світперевантаженийсоціальними, моральнимий економічнимипроблемами.Люди гинуть…Світ потребуєХриста. Місіяцеркви — кинутирятувальнийканат тим, хтогине» [41; 231].

З цього оглядусучаснийпротестантизмоцінює більшістьсоціально-етичнихаспектів буття— особистогоі колективного.Наприклад, баптистська, адвентистська, п'ятидесятницькацеркви дотримуютьсяцілком визначеноїзагальнохристиянськоїпозиції стосовноабортів. Будь-яківтручання убіологічнуприроду жінки, вважають вони, не можуть бутиморальними, бо протирічатьБожому замислові.Такий же осудвикликає упротестантівєвтаназія(умертвіннябезнадійнохворих з гуманних, з погляду медичноїетики, міркувань), пересадкаорганів, геннаінженерія ібудь-які експериментиу галузі біомедицини.На їх думку, цілісністьбіологічноїприроди людини— це, передусім, питання їїБожественноїприроди. Ніхтоз людей не повиненвтручатисьу задумануБогом будівлюВсесвіту ілюдини, оскількицей задум єдиноправильний, найгуманніший.Віруючі переконані, що кожен несевідповідальністьперед Богомза власні вчинки,і зобов'язанийдотримуватисятих заповітівслужіння ідобра, котрізалишив Христос.У соціальнійпроекції розуміннядобра для багатьохпротестантів— це і вимогаабсолютноївідмови відалкоголю йкуріння, азартнихігор і нездоровогоспособу життя.Причому, вонине тільки засуджуютьподібну поведінку, а й прагнутьнадати практичнудопомогу.

Соціально-етичніуявлення протестантіввизначаютьїхнє ставленнядо глобальнихпроблем сучасності: війни і миру, екологічної, енергетичної, демографічної, сировинної, неґативнихнаслідків НТР, урбанізаціїтощо. За позицієюпротестантськихцерков, віруючіповинні взятинайактивнішуучасть у розв'язанніцих проблем.Саме з цьогопогляду розглядаютьвони посиленняєвангелізаційноїпрактики: аджевласними зусилляминіхто не спроможнийподолати труднощі, без втручанняБога гіднеіснуваннялюдини, побудовасправедливогосуспільстванеможливі,«Прийди доХриста!» — цеєдиний шляхдо індивідуальногоі колективногоспасіння.

З іншого боку, питома вагамолодих людейв протестантськихгромадах майжетотожна питомійвазі осіб між16-18 роками (коли, як правило, вихідці зпротестантськихродин приймаютьводне хрещення)і 29-30 роками (граничнамежа, на думкудемографіві соціологів, молодіжноговіку) у складінаселенняУкраїни. Причомуу великих міськихгромадах питомав молодих людейсягає 25, 30 і навіть40%. Ці дані наводятьу своєму дослідженнінауковці БунечкоІ.Г. та ПхиденкоС.С.

Зростаннямолодіжногопрошарку впротестантськихгромадах далеконе в останнючергу є результатомреалізаціїгнучкої й надтоефективноїпрограми релігійноговиховання танавчання дітейбезпосередньов родинах, щозабезпечилостабільністьпротестантськихтрадиції завиключнонесприятливихумов. Традиціїборотьби зперетвореннясім'ї у «домашнюцеркву», «духовнуфортецю» сягаютьще часів виснажливогоспротиву панівнійцеркві, колипослабленняконфесійногонавчання івиховання всім'ї могломати наслідкомерозію протестантськоїспільноти вжеза життя наступноїгенерації. Цейдосвід буводним з вирішальнихчинниківжиттєздатностіпротестантизмув радянськийчас. До того ж, усі протестантськіконфесії наполягаютьна беззастережномувиконаннібіблійнихприписів ікатегоричновідкидаютьштучне обмеженнядітонародження.Висока дітність, неприпустимістьїї регуляціївиступає ірелігійнимобов'язком, іобов'язкомперед одновірцями,і умовою благополуччявсієї спільноти.«Ті, хто піклуютьсяпро зростанняцеркви, — підкреслюєадвентистськийавтор, — не боятьсямати великіродини» [10; 126-137].Коефіцієнтдітності, задеякими дослідженнями, у протестантівнабагато вищийза середній, особливо умістах: 348 дітейна сто протестантськихсімей, що мешкаютьу містах, проти140 дітей на стосередніх міськихсімей [87;39]. Висока дітністькардинальновпливає наатмосферуродини, характернаслідуваннясоціальногой духовногодосвіду їїстарших поколіньі дуже істотнопозначаєтьсяна забезпеченнібезперервностірелігійноїтрадиції.

Насамкінець, розглядаючисоціально-демографічнуструктуруукраїнськогопротестантизму, можна зазначити, що він є здебільшогоміським конфесійнимзгромадженням.Понад половинаєвангельськиххристиян-баптистіввід їхньоїзагальноїкількості вУкраїні, переважнакількістьприхильниківколишньої Радицерков ЄХБ, велика кількість, п’ятидесятниківмешкають умістах. Винятокдонедавнастановилисвідки Єгови, більшість якихмешкала у селахЗахідної України.Ці дані приводитьу своїх дослідженняхукраїнськийнауковець, релігієзнавецьЄленський В.

Адаптаціяпротестантівдо багатополюсногосоціокультурногосередовищавеликого містапротягом останніх60-х років убираєв себе чи невесь драматизмзламу соціально-демографічноїструктуриУкраїни, якавідбуваласяне еволюційним, а насильницькимшляхом і вимагаєспеціальногомонографічногодослідження.Тут лише зазначимо, що більшістьпротестантів- сільськихмігрантів невідчували себемігрантаминезворотними;їхнє вживленняу міське середовище(через винятковужорсткістьі ворожістьцього середовища)більше дезадаптивний, аніж адаптивнийпроцес, формуванняспецифічноїсубкультури, створеннясоціально-психологічноїніші, особливоїмоделі поведінкиі взагалі способужиття, що бувздатним забезпечитизбереженняконфесійнихцінностей ізапобігти їхнійасиміляціїагресивносекулярниммістом. Вивільненнярелігійнихспільнот відтиску тоталітарногорежиму принциповозмінило становищепротестантськихгромад у суспільстві.Протестанти, чиє існуванняв радянськудобу наближалосядо умов соціально-духовногогетто, чи ненайпозитивнішесприйняли вжеперші крокигорбачовськогокерівництва, спрямованіна усуненняперешкод узадоволенніелементарнихрелігійнихпотреб і взагалі- спроби реформуваннясуспільства.

Соціологічнідослідження, здійсненіпротягом 1988р.серед молодихпротестантіву Волинській, Закарпатській, Дніпропетровській, Чернівецькійобластях там. Києві, засвідчилиїхню беззастережнупідтримкуполітики перебудовиі прагненнявирватися ізнакинутоїпротестантамзовнішнімиобставинамисвоєрідноїсоціальноїкапсулізації.У досить стислийтермін євангельськимхристиянам-баптистам, адвентистамсьомого дняі п’ятидесятникамвдалося втілитиу життя конкретніі досить значущімилосердницькіта доброчинніпроекти, пов’язанііз опікуваннямлюдьми похилоговіку, хворими, самотніми, сиротами ув'язненимитощо [52; 145]. Протестантибуквально«увірвалися»у суспільство, яке протягомдесятилітьзневажало їх, наполегливо,, прагнучи довестийому великуперевагу власнихвартостей.

Водночаснова ситуаціявикликалагостру потребузосередженнябогословськихі релігійно-інституційнихзусиль дляадекватноївідповіді наїї виклик.Відкритість«світові»кардинальнозмінюваласоціально-психологічнуструктурувітчизняноїпротестантськоїгромади, якадотепер будуваласяна обов'язковомувиконанні всіхсвоїх приписіввсіма своїмичленами, моральноїопозиційностідо секулярногосередовища.Громада надійноконтролювалапозакультовудіяльністьсвоїх членів, а для її мотиваціїнаявність абовідсутністьсанкції одновірцівмала дуже частовирішальнезначення. Активнезалученнявіруючих досоціальногопроцесу вимагалоспецифічнобогословськогообґрунтуванняцієї активності.

Наприкінці80-х рр. актуалізаціябогословськоїдумки, спрямованоїна виробленнятакої моделісвітськоїактивності, яка б ґрунтуваласьна традиційнихвіроповчальнихі організаційнихпринципах, стала доволіпомітним явищем.Ця модель малагармонійнопоєднати служіннясвітові ізслужіннямБогові. Аджепорушеннябалансу міжцими видамислужіння моглопризвести довивільненнясоціальноїактивностіпротестантіввід ідейно-мотиваційного, а можливо йорганізаційногопатронатурелігійноїспільноти.Водночас становленнятакої моделівимагає відповідногоінтелектуальногопотенціалуі богословськоїшколи, яку українськіпротестантипросто не могливибудувати(до речі, слабкістьтеоретичногобазису євангельсько-баптистськілідери визнавалисерйозноюнебезпекоюдля братства).

Але практичналінія в ційцарині керівництвабаптистів, адвентистіві п'ятидесятниківможе бутихарактеризованатаким чином.З одного боку,- це курс напослідовневитісненнясектантськихнашарувань, які полягаютьу беззастережномувідкиненнінеконфесійноїкультури, негативнихнастроях, запереченніекуменічногоруху, взагалівідчуженостіщодо світу. Зіншого, — цевходження в«світ», аленезмішанняз ним, позиція«понад світом»статус «соліземлі», спільноти, яка цілкомцілеспрямовановпливає на«світ» і ретельнофільтрує йогозворотні імпульси.Тому дуже помітні«прориви» всоціальномубогослов'їурівноважуютьсязверненнямдо консервативнихідей, староїспадщини. Тимбільше, що численніпрошарки віруючих, особливо старшоговіку, зміни інововведеннясприймаютьяк падіннядуховного стануцеркви і поступки«світові». Томуу виступах, скажімо, баптистськихдіячів звучатьзастереженнящодо надмірногозахопленняцеркви «світськимисправами», вимоги не забувати, що для неї головнимзавжди булоі залишаєтьсяне «горизонтальне», а «вертикальне»служіння: «КолисьГосподь ІсусХристос висловивдокір на адресугоризонтальноїактивностіМарфи і схвалив»вертикальне"спогляданняМарії, яка сиділабіля ніг ІсусаХриста", — наголошуютьпротестанськібогослови. На22 з'їзді євангельськиххристиян-баптистіввідзначалося: Часто можнапочути, що християнизапозичуютьті чи інші світськінововведення…Скажемо прямо, що підстроюванняпід світ непотрібне Богуі не приноситьблагословінняцеркві". Доситьшвидко сприйнялиознаки новогочасу і недвозначнооголосили просвійнамірплідно використатиїх Адвентистисьомого дня.Адвентистськілідери неодноразовопідкреслювали, що вони доситьчітко бачатьперспективубезболісноївисхідноїеволюції церквив суспільстві, де протестантизмне є домінуючоюсистемою поглядіві цінностей, що вони прагнутьякнайшвидшогорозриву ізуявленнямипопередніхчасів, які сьогодніоб'єктивнозаважаютьцьому. «Вічніобителі, — пишутьвони, — можутьбути довіренітому, хто навчивсяцінувати, берегтиі любити своїземні обителі…Христос ніколине вчив тому, щоб його послідовникиізолювали себевід оточуючогосуспільствай із свого вузького, замкненогокола критичноі осудливодивилися насвіт», — пишутьавтори-протестанти.

Соціальнадіяльністьяк окремоговіруючого, такі всієї церкви, на думку адвентистськихбогословів,є реалізацієюособливого(по суті справи- месіанського)призначенняадвентистськогоруху, який буввикликанийБогом у певнийчас історіїдля проголошенняособливоїзвістки, длявиконанняособливо важливихбіблійнихпророцтв. Томуадвентисти- це «особливийнарод..., якиймає гостреусвідомленнявідповідальностіза покладенуна нього місію»[141; 32]. Суспільство, що мало викривленеуявлення проадвентистів, протестантіввзагалі, маєзрештою скластипро них неупередженудумку. «Дужеважливо, — відзначаютьадвентистськібогослови, — щоб світ, якийв основномувважає християнськийшлях життяпозбавленимактивності, бачив у насістиннийхристиянськийспосіб життя».

Адвентистивзяли серйознийкурс на створенняпривабливогообразу церквина різних рівняхсприйняття: суспільства, локальногооточення, окремого індивіда.Вона має виступитиздоровим, життєрадісниморганізмом, який дає нелише есхатологічну, а й земну перспективу.КерівництвоУніонної конференціїцеркви АСДУкраїни накреслилодосить конкретнупрограму свогосоціальногослужіння, якавбирає наступніелементи: впровадженняздоровогоспособу життя; миротворчадіяльність; віднайденняплідної моделіспівпраці зусіма конфесіями, які вкладаютьсяу рамки загальновизнаноїлюдської мораліі не є небезпечнимидля суспільствай фізичногота духовногоздоров'я особи; віднайденнясвого місцяу відродженнідуховної культуривзагалі; піднесеннясуспільноїморалі, масштабнамилосердницькадіяльність; допомога потерпілимвід стихійнихлих чи техногеннихкатастроф; навчання ефективнимтехнологіямсільськогосподарськоговиробництватощо.

Значні зусиллядля подоланняспричиненихсоціально-політичнимтлом попередньоїдоби замкненостій відчуженостівід «світу»докладає керівництвоСоюзу ХВЄ України.Треба зазначити, що завдякицілеспрямованомуформуваннюгромадськоїдумки в нійбуло викоріненограничнонесприятливий, перевантаженийнегативнимкомпонентомстереотипп’ятидесятництва.Так, контекст-аналізпублікаційв республіканськихта обласнихгазетах України, присвяченихцій проблемі, дав вельмисимптоматичнірезультати.У 37,7% всіх статеймістятьсяобразливівипади на адресуп'ятидесятників; в 28,3% вони оголошуютьсякористолюбними, нечистими наруку; в 35,8% — вонивиступаютьаморальнимиособами, щестільки ж змальовуютьминуле п'ятидесятниківта їх керівниківу дуже непривабливомувигляді; у 17% статей- вони «бузувіри», у 15% — релігійніекстремістиі лише у 8,6% публікаційвизнається, що переважнабільшістьп'ятидесятників- чесні громадяний сумлінніпрацівники.

Багаторічніпереслідування, ув'язненняабсолютноїбільшостієпископів ізначної частинипресвітерів, потужнийсоціально-психологічнийтиск не моглине позначитисяна груповійсвідомостіп'ятидесятників.Водночасінституціалізаціяп'ятидесятницької, спільноти, скасуванняобмежувально-утискуючоїполітичноїлінії щодо неї, кардинальназміна соціально-духовногоклімату сприяливельми швидкійрозгерметизаціїп'ятидесятницькихгромад. З багатьохпозицій, якзасвідчилизгадані вищедослідженнясеред протестантськоїмолоді (а саме: ставлення догромадськогожиття, світськоїкультури, засобівмасової інформаціїтощо), молодіп'ятидесятникипрактично невідрізняютьсявід своїх ровесників- членів баптистськихадвентистськихгромад і є значносоціальновідкритішими, аніж, їх однолітки- свідки Єгови.

П'ятидесятникаминалагодженодієву милосердницько-добродійнудіяльність, створено понад50 місій, що поєднуютьєвангелізаціюз соціальноюпрацею. Винятковаувага приділяєтьсяпідготовцівласних кадрів, духовній освіті, релігійномунавчанню дітей.Лише в Київському, Львівськомуі Рівненськомудуховних навчальнихзакладах Церквинавчаєтьсяпонад 600 осіб, в Союзі ХВЄУкраїни дієпонад 870 недільнихшкіл. Ще більшмасштабнимиуявляютьсяпрограми розвиткудуховної освіти, які здійснюютьсяза адекватноїдопомоги закордоннихп'ятидесятницькихцентрів.

Дещо осібноювід загальногопроцесу соціалізаціїукраїнськогопротестантизмувиглядає організаціясвідків Єгови.Вони категоричнозаперечують«проповідьЄвангеліясоціальнимисправами», скерованістьрелігійнихінституційна реальневирішенняглобальнихі локальнихпроблем сучасності.Свідки Єгови, за доктриноютеократичногоцентру, не єчастиною цьогосвіту і не повиннівтручатисяв його справи.Участь церкову медичномуобслуговуваннінаселення, боротьба запом'якшенняпродовольчої, екологічноїкризи і особливомиротворчийрух проголошуютьсяне лише безрезультатними, але й шкідливими.Полегшуючистражданнялюдей, вважаютьтеологи теократичноїорганізації, такий рух відволікаєїх від ЦарстваЄгови". Самеу тому, щобабстрагуватисявід «сучасноїсистеми речей, піднести свійпогляд над їїнесправедливостямиі недосконалостямина нову, створенуБогом системуі полягає, відповіднодо приписівМіжнародноготовариствацентру свідківЄгови, покликанняйого вірниху цьому світі».Разом із тим, треба зазначити, що єговістськалітератураостанніх роківдещо пом'якшилаглобалістичніпобудови, якіпродукуютьтак званий«тупий песимізм»хоча апокаліптичнаперспектива, звичайно, залишаєтьсяв ній — актуальною.З іншого боку, на світосприйняттяукраїнськихсвідків Єговипозитивновплинула легалізаціяїхньої організаціїв країні, котрійпередувалатривала і важкапраця, багатораудовіпереговорипоміж керівництвомтеократичногоцентру і державнимичиновниками.Міжнародніконгреси свідківЄгови, які проходилив 1993 і 2003 роках вКиєві під гаслом«Божественненавчання»засвідчилизначну динамічністьїх організаціїв країні, великіпотенції длявисхідногорозвитку, високийступінь адаптивностідо кардинальнонових соціальнихумов. Водночаспротиріччя,іманентнозакладені успіввідношенняміж суспільнимиреаліями іфундаментальноюконцепцією«суперечливоїпроблемиуніверсальногосуверенітетуі світовогопанування», накладаютьнадзвичайносерйозну відбитокна соціальнеобличчя свідківЄгови.

Нова суспільнаситуація виявилав протестантськомусередовищідосить гостріпроблеми, атакож створиланові. Природно, що в силу свогогенетичногопоходженняпротестантськіспільнотивиявилися чине найбільшпідготовленимидо ринковихформ. Вже відсамих початківрозгортаннякооперативногоруху об’єднанняодновірців-протестантіворганізуютьрізноманітнікооперативи, насампередбудівельні.Надалі розвитокотримує іпідприємницькадіяльність, що здійснюєтьсяпід гаслом:«Зароблятигроші, аби служитиГосподу». Спираючисьна всебічнуорганізаційну, фінансовопосередницькута консультативнудопомогу закордонниходновірців, діяльністьводночас маєпід собою доволіміцний етичнийпідмурівок, який дозволяєїй уникнутиприкрих крайнощівнецивілізованоговітчизняногоринку.

Працездатністьі працелюбністьпротестантівзавжди дивувалакерівниківрадянськоїдоби, особливотих із них, хтозаймався фізичноюпрацею, (сантехніки, вантажники, опалювачітощо). Очевидно, однак, що поручіз протестантськоютрадицією тутдіяли й іншічинники. В умовахжорсткого тискусекулярногооточення, щовідкидав конфесійніцінності, бездоганнапраця ставалазасобом утвердженнявартостейхристиянськогоспособу життя, свідченнямна користьвибору протестантськоїжиттєвої перспективи.

Проекціюваннячужого досвідувіддаленихчасів (країнипівденно-східноїАзії) на доситьвідміннусоціокультурнуі суспільно-психологічнуситуації можевиявитисянеплідним і, до того ж, ставитьу незручнестановищеукраїнськихпротестантів, які, між іншим, не ініціювалисоціальнихсподівань уцій сфері. Зрозуміло, що попри відчутнийвплив протестантизмуна духовнийклімат України(який, на думкуфахівців, єнабагато потужнішим, аніж уважається)[40; 81], він залишаєтьсявсе ж таки локальнимявищем конфесійноголандшафтукраїни. Світовийже досвід вчить, що досягтивисокого рівняекономічногорозвитку націяздатна за умовактуалізаціїсутнісногоядра власноїтрадиції.

Соціальнеслужіння длябільшостіпротестантів– засіб практичноїреалізаціїхристиянськихзаповідей, своєрідненадолуженнясвого ще досіне реалізованогосуспільно-етичногопотенціалу.Тепер протестантиспрямовуютьсвою благодійнудіяльністьнасампередна нерелігійнесередовище, тісно поєднуючиїї із завданнямєвангелізації, проповідірелігійноговчення. Йдеться, передусім, проопікуваннядитячими будинками, лікарнями, будинками длялітніх людей, дітьми-сиротамитощо.

Так, наприклад, Міжнароднагромадськаблагодійнахристиянськаорганізація«Надія – людям», що в місті Рівне, яка утворилася29 вересня 1993 року, вбачає своєпризначенняу тому, щоб «робитилюдей учняминашого Спасителя, повністю присвяченимиГосподеві, здатними надалізбільшуватикількістьпослідовниківХристових»(Мт. 28: 19-20). Закономірнимпідсумком такоїроботи є утвореннянових церков, що мають місіонерськебачення, здатнічинити духовнийвплив на світ, готові до розвиткуміжцерковнихвідносин істворенняоб’єднань, керованихпресвітерськимирадами.

Перше такеоб’єднаннябуло створенов Приморськомукраї в 1997 р. Черездва роки, 31 серпня1999 р., зареєстрованоАсоціаціюєвангельськиххристиян України(АМЦЄХУ).

Зараз МГБХО«Надія – людям»тісно співпрацюєз АМЦЄХУ, надаючивсебічну підтримкумісіонерськимцерквам у розробціі впровадженніосвітніх програм, в євангелізаційнійроботі, проведеннімузичних ікультурно-просвітницькихакцій, здійсненнісоціальнихпроектів.

ОскількиМГБХО «Надія– людям» – благодійнаорганізація, вона активнозаймаєтьсясоціальноюроботою. Благодійнийфонд розподіляєгуманітарнудопомогу закладамосвіти, медицини, культури, центрамобслуговуванняпенсіонерів, малозабезпеченимгромадянамтощо. Першікроки робитьЦентр соціальноїопіки «Шляхдодому», діяльністьякого спрямованана роботу зважкими підлітками, бездомнимисиротами, сім’ями, де батьки позбавленібатьківськихправ. Духовно-просвітницька, виховна таблагодійнаробота ведетьсяв школах-інтернатахсмт. Мізоч тасмт. Клевань, дитячих будинках, виправнихзакладах –Дубенськавиправна колоніядля малолітніхзлочинців.Разом із співробітникамимісії в цьомуслужінні задіянічлени місіонерськихцерков. МГБХО«Надія – людям»бачить своєзавдання такожу тому, щоб всебічносприяти впровадженнюпредмета християнськаетика в школиУкраїни, допомагативчителямхристиянськоїетики методичнимиматеріалами, налагоджуватиконтакти збатьками, безпосередньопрацювати зучнями в позашкільнийчас. «Це великийпривілей – бутиучасникамислужіння нашогоГоспода і заЙого дорученняміти у світ, проголошуючиЄвангелієблагодаті іжиття в ІсусіХристі», – говоритьпро місію президентМГБХО ТарасПриступа.

«Міжнароднийблагодійнийфонд (МБФ) „Даржиття“ надаєможливістьУкраїнськійЛютеранськійЦеркві проповідуватиСлово Боже, пропагуватихристиянськулюбов та здоровийспосіб життялюдям України»,- каже керівникфонду Н. Лейнер(м. Тернопіль).Окрім просвітницькоїроботи місієюцієї організаціїє благодійництво, організаціядіяльностіклініки наколесах, жіночихконсультацій, проведенняв'язничогослужіння [81; 39].

В передмістіКиєва, у селищіПетрівське, знаходиться«Отчий дім», саме так називаєтьсяМіжнароднаблагодійнафундація, якає прикладомтого, як християнськіблагодійніустанови можутьефективнопрацювати вУкраїні і бутивзірцем у виконанніБожої заповіді— піклуванняпро сиріт тавдів. Це такожприклад плідноїспівпрацінедержавноїблагодійноїустанови звідповіднимидержавнимиорганами пороботі з дітьмиі керівництвомУкраїни. Самеспівробітникам«Отчого дому»належать законодавчіініціативи, які привелидо суттєвихзмін у законодавстві, що стосуєтьсядіяльностіцентрів соціальноїопіки дитини.Тепер цей досвід, який накопичувавсяв першу чергув столиці, втілюєтьсяу життя у багатьохрегіонах України.ПрезидентМіжнародноїблагодійноїфундації «Отчийпім» є РоманКорнійко .

У фундаціїє команда вуличногослужіння. Крімтого є реабілітаційнийтабір «ОстрівСкарбів», якийрозташованийна одному зостровів нарічці Десенка.Кожного літагрупу з 35-40 дітейзапрошуютьзалишити вулицюта жити в таборіпротягом 3-хмісяців. Їхзабезпечуютьзахистом талюбов'ю, навчаютьправильнимвзаємовідносинамміж собою ідорослими тапрививаютьпротилежнунав'язанійвулицею модельповедінки.Звідти, з острову, діти приїжджаютьна екскурсіюв «Отчий дім»і вже на власніочі можутьпобачити іотримати реальнерозуміння того, де вони можутьопинитися.

Перед тим, як потрапитисюди, діти проходятьпевні етапи.Як вже булозазначено, спочатку цевуличне служіння, потім — «Острівскарбів», наякий потрапляютьті діти, яківже виявилибажання змінитисвій спосібжиття. Третійетап для дітей, які пройшлицей шлях реабілітаціїі кому немаєкуди більшейти — це безпосередньоцентр соціальноїопіки дитини«Отчий Дім».В центрі дітиживуть близькороку. В середньомуприймають 12-14дітей на ріку кінці серпня, після закінченняпрограми «ОстровуСкарбів». ЗавданняЦентру полягаєу тому, щобпідготуватидитину дляжиття в сім'ї.Після визначеноготерміну з цихдітей формуєтьсянова сім'я. Заразвже сформовано5 сімей по 10 дітей..

Працює відділ, який займаєтьсядолею випускників.Деяким старшимдітям запропонуваливибір: залишитисяу сім'ях в якостістарших дітейабо обратисамостійнежиття. Тих, хтовідправляєтьсяу самостійнежиття, підтримують, виділяєтьсяокремий бюджет.Якщо вони десьзнімають квартиру, то надаєтьсядопомага усплаті за житлоу розмірі 50 % відйого вартості.Щомісячнустипендіюнадають длядітей з метоюзабезпеченнягідного життя.

До батьків, які мають бажаннявзяти участьв програмісімейноговихованняставлятьсяпевні вимоги.

Перша вимога— це мати своїхдітей, тобтомати досвіду вихованні.Друге — любитидітей. Такожпередбаченареабілітаційнапрограма длябатьків. Двічіна рік, вліткута взимку, запланованіі виїзди в однез мальовничихмісць країнина період від10 до 14 днів. Таківиїзди передбачаютьне тільки відпочинокбатьків, алей оновленнявідносин міжподружжям.

Для кожноїдитини часадаптаціїрізний, але всівони знаходятьсвоє місце вцих сім'ях. Однимтреба тількипотрапити усім'ю, і вонигармонійносебе відчуваютьтам, адже давномріяли про це.Іншим требаякийсь часпотертися, звикнути.

Більшістьз біологічнихбатьків нехочуть мінятисвоє життя, бознаходятьсяу полоні горілкиі ніяк не реагуютьна ті зміни, які відбуваютьсяз їхніми дітьми.Але є випадки, коли череззмінених дітейпокаялисябатьки, сталиходити до Церкви, діти повернулисядодому. Черездеяких дітейзмінили своєжиття цілісім'ї. Тобтодолі різні, наслідки різні, але є першіпозитивнірезультатироботи з батьками.

Останні рокиу фундаціїтриває доситьплідна співпрацяз органамидержавноївлади, бо безцього працюватибуло б доситьважко. Це службау справахнеповнолітніх, кримінальнаміліція — ті, хто має безпосереднєвідношеннядо дітей. Владаусвідомлює: щоб вирішитипроблему цихдітей, маютьпрацювати непросто благодійні, а саме християнськіорганізації, які не тількиза назвоюхристиянські, а й працюютьза християнськимипринципами.

Ще до реорганізаціїміністерствамолоді і спортуміж їхнімпопередникомі Фундацією«Отчий Дім»було підписаноугоду про співпрацю.Міністерстводопомагаєзнайти спільнумову з місцевимиорганами влади.Адже були різнівипадки, колипосадовці урегіонах протидіяли, заважалихристиянськимблагодійнимпроектам.

На сьогоднішнійдень існує уснадомовленістьі найближчимчасом будепідготовленийдоговір проспівпрацю ізфондом ВіктораЮщенка (тепер— першої ледіКатерини Ющенко)«Україна-3000».Разом з цимфондом будевідкрито дитячіцентри у регіонахУкраїни. Існуютьпартнерськізв’язки з місцевимиЦерквами, благодійнимиорганізаціями.У кожній областіУкраїни є подібніорганізації.У Криму, Маріуполі, Новій Каховціта багатьохінших містах"проводять своюроботу організаціїподібні до«Отчого Дому».[135;4]

Велике занепокоєннявикликає ситуація, що складаєтьсяз випускникамидитячих будинків.

Щороку інтернатипоповнюютьсяновими вихованцями,і, на жаль, єтенденція дозростання їхкількості. Нинів Україні є30000 дітей-бродяг, а також 700 інтернатів, в яких виховуєтьсяпонад 150 000 дітей.

Велику роботув соціальнійсфері з вихованнядітей-сирітта дітей, батькияких були позбавленібатьківськихправ проводятьєвангельськіхристияни-баптисти.За підтримкизакордоннихмісій та у тіснійспівпраці зВсеукраїнськимхристиянськимсирітськимфондом «Струмок»м. Києва створюютьдитячі будинкисімейного типу.

Дитячийбудинок сімейноготипу утворилидекілька родинз Першої Рівненськоїцеркви ЄХБ—Зарічнюків, Новосадів, Лебедів. Не такдавно навітьсвітська пресазвернула увагуна ці великісамопожертви.І це не дивно, адже такимродинам доводитьсяспівпрацюватиз різними державнимиструктурами, а всім відомо, що в більшостівипадків цедуже нелегкасправа. «В ТамариОлексіївни,— пише про ТамаруЛебідь кореспондентобласної газети»Вільне слово"Петро Пєшков,— окрім любовідо дітей, виявивсяще й педагогічнийхист — воназуміла кожнудитину захопитичимось цікавимі корисним".Розважаючипро цю родину, автор продовжує:«Возлюби ближньогосвого». Багатохто знає і повторюєцю біблійнузаповідь, але, проходячи повзнещасного, іне подумає —ось нагода«возлюбити».Та йдуть далі, минаючи… Не зтаких буласім'я Лебедів..."

Працею середсиріт, які були, або є вихованцямиінтернатів, займаєтьсявже більше 10років ОльгаЗбирун. Вонавзяла на вихованнядвох дівчатокз мізоцькогоінтернату —Наталку і Оксану.А коли в 1997 роцірівненськійгрупі (ОльгаЗбирун, ІринаКурченко, ЗояНаконечна, Надія Рихлюк)довелося працюватив християнськомулітньому таборідля дітей-сирітв м. Переяслав-Хмельницькому, то невдовзіпісля закінченнятабору в Рівномуутворився«Вулик». Це бувпритулок дляп'ятьох випускниць21-ого київськогоінтернату тадвох випускницьз Мізоча. Задопомогою Хенката Аліни Брінк, які оплатилиоренду квартирита допомоглиїї умеблювати, була розпочатавелика праця.Нині під опікою«Вулика» є біля25 підлітків.Разом з ОльгоюсамовідданопрацювалиСергій Морочинськийта Олена Сіліч.А тепер їїпомічникамиє Наталка Бурмакі Микола Аліферов.

Служіннядля таких знедоленихдітей — це робочийдень без початкуі кінця, безобідньої перерви, без вихіднихі відпустки.Саме в цьомузнайшла своєпокликання—Люба Нестерук.Люба та її чоловікВ'ячеслав сталиопікунами двохдівчаток —Ольги Балюк, Оксани Свідерськоїта організаторамидитячого будинкусімейного типу«Ноєв ковчег».Але до цієїпраці Любавирішила залучитибагатьох ітаким чиномвідділ сестринськогослужіння, якийвона очолює, став опікуномсирітськоїшколи-інтернатусела ВербаДубнівськогорайону.

Школа-інтернату Вербі, що вДубнівськомурайоні на Рівненщині, вважаєтьсяпоказовою середподібних закладів.Але саме сюдинаправляютьдітей, з вихованнямяких не змоглисправитисьвихователіінших інтернатів, тому між собоювихованціназиваютьВербськийінтернат «виправноюколонією длянепокірних».В інтернатіс. Верба, крімпостійногопроведеннябіблійнихуроків, булозроблено чималоінших добрихсправ." За допомогоюрізних спонсорівбуло придбанодитячий ігровиймайданчик, організованастабільнадопомога черезпридбанняхарчових продуктів, лікарськихзасобів, предметівгігієни, білизни, одягу. Дітямдарували виплетенівласноручшкарпетки, рукавички, шапочки, організовуваливипускнийвечір, даруючипри цьому випускникамцінні подарунки.Різдвяні тапасхальніподарунки сталивже традиційними.Неодноразовобула наданадопомога припроведенніремонтнихробіт. Ще одненадбання уроботі — цеканікули, яківихованціпроводять ухристиянськихсім'ях.

Служіннясеред сирітне обмежуєтьсялише Вербськимінтернатом.В Рівному сестринськеслужіння опікуютьсятакож і санаторієм«Новостав», де проживаютьі лікуютьсядіти, хворі натуберкульоз.За участю спонсорівтам було поставленоігровий майданчик, постійно надаєтьсядопомога ліками, взуттям, одягом.Проводятьсябіблійні уроки, гуртки, готуютьсяобіди. На вихіднідітей-сирітзабирають увіруючі родини.

Окремої увагизаслуговуєодин із останніхпроектів якийздійснюєтьсяза допомогижертводавцівз-за кордону.Цей проектзабезпечуєпідтримку 30дітей, які втратилибатьків і проживаютьз опікунамиабо родичами, або які втратилиодного з батьків, або ті, що виховуютьсяв багатодітнихмалозабезпеченихсім'ях. Такідіти маютьгостру потребув найнеобхіднішихречах. Щомісяцякожна такадитина отримуєадресну фінансовудопомогу відзакордонногоспонсора. Крімцього кількаразів на рікдіти отримуютьгуманітарнудопомогу увигляді одягу, взуття, іграшок.[67;15-16]

Однією з формнедержавноїсоціальноїроботи є робота, яку проводятьреабілітаційніцентри з дітьмивулиці. В нашчас гостростоїть питаннящодо дітейтисяч дітей, які живуть навулицях алебатьків якихне позбавленобатьківськихправ. Ці дітизалишаються«поза законом»— за них ніхтоне несе відповідальностіі не опікуєтьсяїхніми проблемами.В інтернат їхне візьмутьчерез відсутністьпевного комплектудокументів, а утримуватиїх в державномупритулку дозволеноне більше трьохмісяців. Цяпроблема актуальнане тільки дляУкраїни, алеі для всіх країнколишньогоСоюзу. З невеликимивідмінностями, ріст кількостісоціальнихсиріт, недосконалістьзаконів, щозахищають їхніправа, і відсутністьформ роботиз цими дітьми— усі ці проблеми, у більшій абоменшій мірі, стосуютьсявсіх.

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис. 8 (За данимиДержавногокомітету статистики)

Зважаючина перерахованіпроблеми єбагато способівслужіння такимдітям. Однієюз форм такогослужіння єсоціальніреабілітаційніцентри. Першоюпроблемою зякою стикаютьсяорганізатори— відсутністьзаконодавчоїбази, яка б пояснилаправа та обов’язкинедержавнихорганізацій, що працюютьз соціальнимисиротами. Зазвичайце спричиняєнатягнутістосунки звладними структурами, створює перепонив рішенні різнихпитань. Давайтеподивимосьна роботу тихорганізаційякі змогли нетільки пліднопрацювати, алей стали прикладомдля державнихструктур соціальноїсфери. «Буличаси, коли мипрацювали якпритулок іприймали в себедітей, що довгийчас жили навулиці, — розповідаєдиректор Дитячогосоціально-реабілітаційногоцентра „Дитячанадія“ ЗояПавеліца. —Більшість зних курили, нюхали клей, вживали алкоголь, деякі кололися.Зрештою мизрозуміли, щоповинні шукатиінші формироботи з цимидітьми, томущо одного аботрьох місяців, протягом якихнаші владидозволяютьтримати дітейу притулку, зовсім недостатньодля того, щобдопомогти їмповернутисядо нормальногожиття».

Сьогодніцентр є єдиниму своєму роді, тому що інститутпедагогікиАПН Українизаснував найого базішколу-лабораторіюдля проведенняексперименту, ціль якого —підтвердитидоцільністьі необхідністьстворення йіснуванняподібних установ.

Сам експериментполягає в тому, що дитина, потрапляючив центр, проходитькомплекснусоціальнуреабілітацію.Вона міститьу собі наданнянеобхідноїмедичної допомоги, а також навчанняекстерном поспеціальнорозробленихпрограмах, важливою частиноюяких є вихованняв традиціяххристиянськоїетики і моралі.Також «Дитячанадія» тісноспівробітничаєз центрами пореабілітаціїнаркоманіві алкоголіків, куди частонаправляютьна лікуваннябатьків дітей, що знаходятьсяв центрі. Напрямидіяльностіреабілітаційногоцентру розкритів діаграміскладеній наприкладі центру«Дитяча надія».

Експериментрозрахованийна п'ять років, але представникиінститутупедагогіки, дивлячись насьогоднішнірезультати, говорять проте, що він вжеудався. Залишаєтьсятільки сподіватися, що найближчимчасом ця програмабуде затвердженана законодавчомурівні і надійдев загальнекористування.

Тепер давайтеподивимося, що відбуваєтьсяв інших областяхУкраїни. Сьогодніви ніде не знайдетеінформаціїпро те, де і скількиіснує подібнихцентрів пореабілітаціїдітей вулиці.Деякі фахівці, що працюютьу цій області, припускають, що їх біля двадцяти.На жаль, черезнедолік інформаціїпро діяльністьбільшості зних, а такожмісця на сторінкахжурналу, ми незможемо детальнорозглянутиїхню роботу.Зупинимосялише на служінні— маріупольськогоцентру соціальноїреабілітації«РеспублікаПілігрим».

Історія йогостворення ідіяльностінетривала, алевже заслуговуєокремого дослідження.Його початокбув покладенийу той момент, коли пастор«Церкви Божої»Геннадій Мохненкопочав годуватибездомнихдітей. Тепер— це прекрасний, сучасний будинок, через який, тільки за рікроботи, пройшлобіля чотирьохсотдітей. Програмацентру такожунікальна —там проходитьсвоєріднийексперимент«державногобудівництва»,— коли дітямнадаєтьсяможливістьсамоврядування.Безумовно, таких служінькатастрофічномало, щоб покритивсі потребинашої країни.Але є надія, щопо їхніх слідахпідуть багатоінших і, завдякизагальнимзусиллям, вдастьсязупинити цюстрашну епідемію.[12;24-27]

Важливу рольу справі поверненнядо нормальногожиття тих, хтонедавно звільнивсяз місць позбавленняволі, граютьцентри реабілітаціїй адаптації.Великі реабцентрив Україні працюютьу Донецьку, Маріуполі, Нововолинську, Слов'янську, Острозі. Є декількав Києві, наприклад, центр церкви«Християнськанадія». Всьогоїх на сьогоднішнійдень більшесімдесяти.

У листопаді1998 року організувавсяперший реабцентру Бучі з характерноюназвою — «Вибір».Спочатку тамутримувалися6—10 чоловік.

Через рядпроблем, яківиникали зорганізацієюреабілітаційногоцентру в м. Київбуло вирішенозгорнули роботуі перенеслислужіння вБучу, ближчебезпосередньодо колоній тихмісць.

ЧоловічийБучацькийреабцентр«Вибір» сьогодніще більш виправдуєсвою назву. Вінслужить тимчасовоюбазою — усі хтобажає пройтиреабілітацію, направляютьсяспочатку сюди.До речі, направляютьсяне тільки церквами, але часто — іадміністрацієюприлеглихколоній, щопереконаласяв ефективностіроботи центрів.«Вибір» приймавмаксимум до34 чоловік.

В жіночомуреабілітаційномуцентрі «Вірність», що розташованоне далеко від«Вибору», знаходяться16 жінок. Деякі— з дітьми, якіживуть з ними.

Станом на2002р. благодійнийфонд «Краеутольныйкамень», поєднуєдев'ять реабцентров, розташованиху Київській, Житомирськійі Полтавськійобластях. Таму цілому постійнопроходятьреабілітаціюбіля вісімдесятичоловік. А всьогочерез реабцентриза час їхньогоіснуванняпройшло біляп'ятисот чоловік.

За час існуванняцентрів відкриласяще одна граньслужінняреабілітації.Якщо спочаткувони планувалисьв основномудля людей, щозвільняютьсяз виправнихустанов, тозараз більшістьмешканцівреабцентрів, люди з важкоюнаркотичноюзалежністю.Звичайно, граньміж тими й іншимиіноді буваєважко прокласти, тому що багатонаркоманівмають судимості, а ті. хто повернувсяз «зони», якправило, абораніше, або вжетам, сталинаркозалежними.

Ще один великийреабілітаційнийцентр «Скаласпасения»розташованийна окраїніДонецька. Вінутворився черезрік після «Вибору»у спеціальнопридбаномудля цих цілейколишньомулікарняномукомплексі. Насьогодні тампройшли реабілітаціюбіля двохсотчоловік. Навідновленняприбуваютьлюди з різнихміст України: Донецька, Житомира, Запоріжжя, Кривого Рогу, Умані, Бердянська, Маріуполя йінших. Приходятьлюди, що маютьнаркотичнуй алкогольнузалежність(до 25 років), майжеполовина —Віч-інфіковані.Ще один важливийаспект роботиреабцентрів— це допомогаособам, що пройшлиреабілітацію, у працевлаштуванні, визначеннімісця проживання, передача їхна піклуванняпоміснимхристиянськимцерквам, де їмбуде зробленанеобхіднадуховна і матеріальнадопомога. [122;24-27]

В реабілітаційномуцентрі «Преображение»що біля м. Кременчугза час існуванняцентру реабілітаціюпройшло приблизно450 осіб, які змоглидокоріннозмінити своєжиття (біля 70звільнилисявід наркотичноїзалежності).Центр офіційнозареєстрованийяк міжнароднагромадськаорганізація«Центр соціальноїадаптації»Преображение".Мінімальнийстрок реабілітаціїшість місяців.[145;7]

Християнськаблагодійнамісія «Розділиз голодним хлібтвій», заснованав 1994 році. За часдіяльностімісії склалисягарні стосункиіз школами-інтернатами, спеціалізованимишколами дляглухих дітейі дітей-сиріт, притулком«Проліски», училищем соціальноїреабілітаціїдля дітей-правопорушників.Місія проводитьспеціальніакції з роздачеюподарунківна Різдво, напочаток навчальногороку, на святоВеликодня. Кріміграшок дітиодержуютьхристиянськулітературу, слухають проповідьЄвангелія. Вучилищі соціальноїреабілітаціїмісія по понеділкахпроводитьрегулярніслужіння, кудиприходять від30 до 70 чоловік, а по неділяхпривозитьхлопців у церкву.

Місія «Розділиз голодним хлібтвій» такожпроводитьслужіння длядітей з вулиць, організовуєдля них благодійніобіди. Такожщотижня проводитьблагодійніобіди для нужденнихгромадян міста, знайомить нихіз християнствомчерез програму«Альфа-курсу».Місія «Розділиз голодним хлібтвій» і церква«Рема» надаютьгуманітарнудопомогушколам-інтернатам, лікарням, церквам, реабілітаційнимцентрам, нужденнимлюдям у Макіївцій інших містах.Велику частинублагодійноїроботи виконуютьдобровольці— члени церкви.[159;5]

Сім’ї, щоутримуютьприйомних дітейпри фінансовійпідтримцідержави, називаютьсяфостерними, прийомними, чи патронажними.В Україні першітакі сім’їз'явилися у2000 році. 80% сімей, що входять уцю організацію,— християнські.

ПрезидентомКиївськогоблагодійногофонду «Лігаприйомнихсімей», ВолодимирКононенкопрацює вжебільше трьохроків. Він такхарактеризуєосновні завданняроботи благодійногофонду «Лігаприйомнихсімей»:

«Ми налагоджуємоконтакти з тимилюдьми, які єключовими вреалізаціїнаших довгостроковихзавдань. Мипроводимозустрічі ізсуспільно-політичнимилідерами, щобзаручатисяпідтримкою.Зараз створюємоцентр, що будезайматисяінформаційноюкампанією, томущо бачимо, щодержава незацікавленав цьому. У деякихобластях єфонди, що працюютьпо розвиткуприйомнихродин, і в насє з ними налагодженіпартнерськістосунки. „[136;4]

Є багатокраїн, де фостернісім’ї — дужерозвинутапрактика. Убагатьох країнахдитячі будинки— велика рідкість.Якщо батькивиявилисянездатнимидоглядати задитиною, тодитина переходитьдо прийомноїсім’ї, а не потрапляєв інтернат.

З 1985 р. в УкраїніфункціонуєАдвентистськаорганізаціядопомоги тарозвитку (АОДР), в 1993 р. зареєстрованав Мінюсті Українияк відділенняВсесвітньоїорганізаціїАОДР. Це незалежнанеурядоваміжнароднаорганізація, заснованаЦерквою адвентистівсьомого дня(АСД) наприкінціДругої світовоївійни. Особливуувагу приділяєсоціальномуслужінню танаданню допомогинаселенню, потерпіломувід стихійноголиха. Здійснюєтьсяв рамках проголошеноїВсесвітнімз’їздом ЦерквиАСД (1990) програми“Глобальнамісія». За останніроки українськаАОДР здійсниланизку акцій: допомога потерпілимвід повені наЗакарпаттіта Волині (одягом, взуттям тапродуктамихарчування), оздоровленнядітей, що зазналирадіоактивногозабрудненнявід аварії наЧАЕС, організаціябезплатнихїдалень длямалозабезпеченихта інше [78; 10-11].[]

Серед новихпредставницькихспільнот вирізняєтьсяСобор незалежнихєвангельськихцерков України(на початок1996 р. налічувавблизько 40 громаду різних регіонахкраїни), щоскладаєтьсяз недавніхчленів євангельсько-баптиськихп’ятидесятницьких, пресвітерськихгромад. БільшістьприхильниківСобору – молодівіруючі, частоз вищою освітою.Біблійні класи, гуртки молоді, місії цієїспільнотиспрямованіна Євангелізаційну, філантропічнута культурно-освітнюдіяльність.

Крім того, останнім часомз’являютьсятечії «новогопротестантизму», які відіграютьпевну роль всоціальномужитті незалежноїУкраїни [100; 84-95]. Дотаких церковвідносятьсяхаризматичніцеркви: ЦеркваПовного Євангелія, Християнськамісія «Еммануїл», Церква «Філадельфія»та інші.

«На цьомутлі тисячівірних, що їхнабула створенахаризматичнакиївська громада»ПосольствоБоже" («СловоВіри»), виглядають, як справжнітріумфатори.Не розумно булоб з цього приводуговорити про«підступнихсектантів», які затягуютьу свої тенетапростодушнихукраїнців, — якщо люди прийшлиі залишилисяв цій громаді, значить, щосьїх там дужеприваблює"– пише у своїйстатті В. Єленський[29; 38].

Церква ПовногоЄвангелія«ПосольствоБоже» в м. Києві, яка нараховуєблизько 30 тис.членів, ведеактивну роботуз тими, хто потребуєдопомоги позбутисянарко- і алкозалежності.Реабілітаційнийцентр «Любов», який працюєпри церкві, повертає сотніхворих нанаркозалежністьдо щасливогожиття. НепереможнеСлово БожеЦерква несетим, хто за своїзлочини перебуваєу місцях позбавленняволі. Колишнізлочинці отримуютьпідтримку інадію, впевненістьу своєму майбутньомужитті.

При церквістворена громадськаорганізація«Об'єднанняхристиян-підприємців», яка бере насебе посередницькуроль між владнимиструктурамита Церквоючерез об'єднанняхристиян длязахисту відсвавілля.

На коштиприхожан-бізнесменівпри фонді соціальногопартнерствавідкрито благодійнуїдальню «Стефанія», де щодня безкоштовнохарчуєтьсяпонад 1000 чоловік.Здебільшогоце люди, позбавленіжитла, малозабезпечені.У церкві функціонуютьбагато іншихслужінь. Середних: «Служіннямилосердя»,«Дитяче», «Молитовне»,«Для безпритульнихдітей», «Служіннясурдоперекладу»,«Служіннязцілення», християнськиймолодіжнийцентр «Шлях»,«Служіння длянародів Закарпаття»тощо. Це газета«Слово віри», телепередача«Оазис середхаосу», програма«Мир вашомудому» з циклу«З любов’ю».Заснованахристиянська«Лінія довіри», яка працюєцілодобовота безкоштовно.За допомогоюсюди звертаютьсялюди різноговіку, соціальногорівня, одинаки, сімейні таінші. Працівникилінії довіри– психологи, медичні працівники, студенти духовнихсемінарій.Статистикасвідчить, щона основі СловаБожого вдаєтьсязнизити рівеньзлочинностіта порушеньморальних норм, зняти психологічністреси у людей, які опинилисьу різних критичнихобставинах, та послабитисоціальнунапругу всуспільстві.Окрема увагаприділяєтьсяжіночому служінню.

За останнідесять роківєвангельськігромади поповнилисясотнями, навітьтисячаминовонаверненихвіруючих, дляяких належністьдо помісноїцеркви, — хайто баптистськачи харизматична,– виявиласьне простопривабливою, але стала важливимчинником впливуна подальшежиття. Усе цеспонукалопровести дослідженнясоціальногообличчя протестантськихцерков за місцемпроживання, а саме м. Рівне.Це дослідженняпроводилосьу квітні-травні2004-го рр. складалосьіз включеногоспостереження, тематичнихінтерв’ю таопитувань. Уньому взялоучасть 100 респондентів-віруючихгромад такихнайчисельнішихна Рівненщиніпротестантськихнапрямків, якєвангельськіхристияни-баптисти,євангельськіхристияни, харизматичнацерква ПовногоЄвангелія.

На основісоціологічногодослідженнявдалося з’ясувати, що основнийсклад громадна цьому етапісформованийз людей які вминулому вважалисебе невіруючими(43% опитаних), абовірними Православноїцеркви (35% опитаних).При цьому останнічасто зазначали, що їх належністьдо православ’ябула номінальною.Один респондентнаприкладвисловивсятак: «Я думав, що я православний, але тепер розуміющо я був невіруючим.»10% віднесли себедо поза конфесійнихвіруючих івірних іншихконфесій (Адвентиститощо). Лише 8%опитаних відповіли, що є членамиєвангельськоїцеркви з дитинства, оскільки донеї належалиїхні батьки

Це свідчитьпро значнеоновленняпротестантськогосередовищав Україні протягом90-х років ХХ ст.Фактично понад90% сьогоднішніхвітчизнянихпротестантівє віруючимиєвангельськихцерков у першомупоколінні іпроходятьпочатковийетап соціалізаціїу громадах: середній стажчленства – 4-5років. Підчас проведеннясоціологічногоопитуваннясеред респондентів, членів протестантськихгромад (ЄХБ, харизматичнацерква ПовногоЄвангелія«Осанна», п’ятидесятницькагромада, що вм. Рівне) булопроведеноаналіз станомна квітень-травень2003-2004рр. і зробленотакі висновки: Серед членівобщин переважаютьжінки, що яскравовиражено надіаграмі соціально– демографічногопортрету опитаних.

Рис. 8.Соціально– демографічногопортрету опитаних

За віком членипротестантськихцерков, згідноз даними опитування, поділяютьсятак як зазначеноу діаграмі

Рис.9. Вікова структурапротестантськихцерков

Соціально-значущимаспектом діяльностіпротестантськихЦерков в Україні,є те, що вони вданий періодвиявилисьздатними задовольнятиряд актуальнихпотреб людейнасампередна особистісномурівні, реалізуючитакі важливіфункції релігії, як світоглядна, комунікативната компенсаторна.Протестантськагромада виступаєокремимсоціально-релігійнимсередовищем, в якому відбуваєтьсяформуваннясвітоглядувіруючого.

6. Місіонерськадіяльністьпротестантськихцерков в періоднезалежностіУкраїни

Неабиякуроль у зміцненніпозицій сучасногопротестантизмувідіграє поступовезростанняпропагандистськоїта місіонерськоїактивностіконфесії. Заякихось 5-6 роківпротестантськіцеркви створиливже 95% усіх зареєстрованихв Україні релігійнихмісій, діяльністьяких спрямованана релігійнепробудженняв країні, передусімсеред молодогонаселення.Місіонерство, форми і методиякого у протестантизмізавжди булирізноманітнимиі витонченими, за умов відсутностірелігійнихутисків стаєособливо ефективним.Сьогодні — ценайрезультативніший, після сімейноговиховання, засіб поповненнярелігійнихгромад. Унеопротестантськомусередовищічерез місіонерствовідбуваєтьсяприхід майжетретьої частинипрозелітів.

Ідейна програмапротестантськихмісій передбачаєуникненнясуперечностейміж прихильникамипевних протестантськихтечій; натомістьробиться акцентна актуалізаціюфундаментальнихрелігійнихідей та засад, спільних длявсіх християнськихконфесій. Такимчином, у діяльностімісій, окрімвласне євангелізаційнихзавдань, передбачаєтьсятакож здійсненняконкретнихекуменічнихкроків, що, надумку багатьохлідерів, є важливоюумовою підвищенняавторитетупротестантизму.Тому місії, використовуючипрактичні формироботи, безпосередньоспрямованіна невіруючихабо прозелітів(публічневідправленнякульту із залученнямякомога більшоїкількостісторонніх осіб, проведеннярелігійнихфорумів, фестивалей, масових сеансівзцілення абоінших заходів), виступаютьтакож ініціаторамиміжконфесійнихконференцій, молодіжнихз'їздів, спільнихкультурнихакцій. Щоправда, подібні ініціативипоширюютьсяздебільшогона протестантськесередовищеі майже не стосуються(окрім якихосьофіційно-параднихзаходів назразок зустрічейз президентамикраїн або «круглихстолів» у різнихурядовихінстанціях)-православних, католиків, віруючих іншихрелігій.

Водночасв останні рокизростає питомавага тих, хтоприєднуєтьсядо протестантськихгромад внаслідокїхньоїмісіонерсько-євангелізаційноїактивності.Хоча цей каналнавіть у свідківЄгови, де місіонерськадіяльністьвирізняєтьсявинятковоюнаполегливістюі винахідливістю, дає, за деякимипідрахунками, не більше чвертівсього приросту«видимої організації»[97; 15-16], він стає дедаліефективнішим.Щонайменше, змінюєтьсяобличчя неофітів, які стаютьчленами протестантськихспільнот. Ранішеце були здебільшого«формальніхристияни», яких не задовольняла«духовна температура»православнихабо католицькихпарафій, особи, для яких особливуцінність малафілантропічнапрограмапротестантизму.Тепер усе помітнішимисеред новоприбулихстають вихідціз умовно кажучи, середньогокласу, а такожті, кого приваблюютьзасадничіпринципи іспосіб життяпротестантизму, його раціоналізмі євангелізм.

«Серед душ, які пробуджуються,- зазначалосяу звітній доповіді22-му з'їзду євангельськиххристиян-баптистів(1994 р.), — багато людейосвічених, серед яких: лікарі, юристи, педагоги, вчені, військові, люди, що займаютьвисокі громадськіпосади, політики, письменникита інші...».

Протестантистворили переважнубільшість всіхофіційнозареєстрованихв Україні релігійнихмісій.

Місіонерськісоюзи виробилисвою спеціалізаціюй адресності: деякі з нихпрацюють зув'язненими, з людьми, щомають відхиленняу поведінці,інші – середмолоді, особамипохилого віку, у лікарнях іт.п. Вони здійснюютьдосить масштабнусоціальнозначиму роботу, що разом з тим, як було задуманоще на початкузмін, обов'язковоповинне супроводжуватислужінняевангелізації.

Так, приВсеукраїнськомуСоюзі об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів30 січня 1998р. уДержавномукомітеті Україниу справах релігійзареєстрованаХристиянськадуховно-благодійнамісія «Проміньсвітла». Діяльністьмісії розповсюджуєтьсяна територіївсієї України[90; 40]. Голова правліннямісії «Духовнаі благодійнаопіка в місцяхпозбавленняволі» АрхієпископЛьвівськийі ГалицькийАвгустин підкреслює: дякуючи нашійспівпраціконфесії можутькраще дізнатисьодин про одного.На даний часв державнихорганах зареєстрованамісія тюремногослужіння, якавходить в МіжнароднуАсоціаціютюремногослужіння (МАТС).Є правління, до якого входятьпредставникидванадцятиконфесій, щостали засновникамиМісії. Виконавчимдиректоромє Юрій Васильчук, за статутомйому наданіповноваженнядля оперативностіта зручностів роботі. «Мирухаємося вдекількохнапрямах.Зорієнтуватинаші можливостіна місцях, розібратисяв конфесійнійкарті Українидля того, щобуникнути конфліктівта дублюванняв тюремномуслужінні, атакож налагодитидоброзичливуспівпрацю зівсіма реальнопрацюючимилокальнимислужіннями– є нашим завданням.Вже пройшлодекілька зустрічей, на яких не булоніякого протистояннята протиріч.Друге — миналагоджуємо, координовану, плановану іконтролюючусистему гуманітарноїдопомоги. Нашаціль — статине альтернативнимслужінням вмісцях позбавленняволі, а об’єднати, координуватиі підтримуватизусилля всіхслужінь, якіє на сьогоднів Україні, незалежно відтого, до якоїконфесії вониналежать», —підкреслюєу своїй розмовіГолова ПравлінняМісії «Духовнаі благодійнаопіка в місцяхпозбавленняволі» АрхієпископЛьвівськийі ГалицькийАвгустин. [91;66]

СучаснаУкраїна –багатоконфесійнадержава, в якійза данимиДержкомрелігіїУкраїни активнодіє близько26 тис. релігійнихорганізацій, церков, конфесій, течій, напрямів.При цьому характерноюособливістюукраїнськоїрелігійноїпалітри є те, що її формуваннявідбувалосяне лише за рахунокісторичнихнаціональнихцерков та конфесій, а й під всезростаючимвпливом активноїмісіонерськоїдіяльностізакордоннихрелігійнихорганізаційта центрів.Так, якщо протягом1996 року Українувідвідалоблизько 3000 тис.представниківзакордоннихрелігійнихцентрів, топочинаючи з1999 року, їхнязагальна чисельністьщо року сягаєдалеко за 10 тис.осіб.

ПротягомостанньогодесятиріччяХХ ст. нетрадиційнідля Українирелігійніорганізаціїзбільшили своюзагальну чисельністьмайже у 19 разів[98; 50].

СимволічнийДень єднанняхристиянськихЦерков підгаслом «З любов’юзбудуймо Україну»провела Львівськаміська адміністрація.«Цей день примиреннядля нас усіхповинен статиднем очищення, днем прощення, бо тільки втакий спосібми зможемостати вільнимий повернутирівновагу внаше спілкуванняз ближніми»,– такі словабули у зверненніглави УГКЦ довіруючих всіхконфесій містаЛьвова. В ційакції бралиучасть представникиУПЦКП, УАПЦ, ХВЄ, ЄХБ та іншихрелігійнихгромад [80; 6].

Такі акціїєднання релігійнихгромад характернідля багатьохміст України.Зокрема, у м.Рівне булопроведено акціюпід гаслом«Хода в ім'яІсуса Христа», яка з 2001 рокуздійснюєтьсяуже п’ять роківпоспіль.

Дослідження, проведене О.Назаркіною, показало, що67% опитанихпротестантівуперше відвідалигромаду зазапрошеннямчи родичівзнайомих, 18%відгукнулисяна рекламніоголошенняв ЗМІ чи врекламно-інформаційнихбуклетах, 8%випадковопочули проповідьпід час євангелізаційнихкампаній.

Наприкінці1980-х – на початку1990-х рр. доситьмасштабнапідготовкаукраїнськихмісіонерівв Україні частоздійснюваласясаме по західномузразку, причомувикладачі –здебільшогопівнічноамериканськімісіонери –придбали свійдосвід під часроботи середплемен Уганди, Кенії, у країнахПівнічно-СхідноїАзії[139; 7].

Традиційнарелігійністьчасто розглядаєтьсяпредставникамипіздньопротестантськихгромад, як перешкодаїхній місіонерськоїактивності.Зокрема, старшийпресвітер ХВЄЗакарпатськоїобласті такоцінив ситуаціюу своєму регіоні:«Закарпаттязберегло своїхрами. Людипродовжуваливідзначатирелігійнісвята. Релігійністьє серйозноюперешкодоюдля дійсногозвертання людейдо Бога.»

Цікавим нанаш погляд єпитання проучасть іноземнихмісіонерівв релігійномужитті України.Проблема місіїопиняєтьсяв центрі суспільноїуваги тількитоді, коли мовайде про протидіюєвангелізаційнимзусиллям релігійнихспівтовариствіноземногопоходженняабо місіонерськійактивностінових релігійнихрухів. Можнастверджувати, що проблемаєвангелізаціїсприймаєтьсяцерквами швидшена рівні усвідомленнянеобхідностіпридушеннячужої діяльності, ніж у контекстірозгортаннясвоєї.

Одинадцятьроків тому доКиєва приїхалиМік і ДелізСтоквелл. СьогодніМік Стоквелл— стратегічнийкоординаторПівденноїбаптистськоїконвенції (ПБК)в Україні, Білорусіта Казахстані.У Харкові йогоосновним завданнямбула координаціяслужіння ПБКв області. МікСтоквелл такрозповідаєпро деякі аспектисвоєї праців Украні: «Говорячипро плани намайбутнє, можусказати, що їху нас багато.Вже розпочаласяробота середвійськовослужбовців.Військовіскладаютьзначну частинунаселенняУкраїни, і длятого, щоб працюватисеред них, потрібнаособлива підготовка.Ще одним напрямкомнашої роботиє медичне служіння.Це хорошийметод євангелізації— подаватимедичну допомогуі свідчитилюдям про Бога.Одним із важливихнаших проектівє заснуваннятрадиціїпрезидентськихмолитовнихсніданків (заприкладом тих, які проходятьв Америці. Україна— стартоваплощадкамісіонерства, стратегічнийцентр служіння, багато богословськихнавчальнихзакладів, хорошіслужителі, багато ідейі можливостей,і завдяки цьомуу нас є можливістьнадавати допомогуіншим — Росії, країнам СередньоїАзії. В Україніпроводимопідготовкумісіонеріві виробляємостратегію, якдосягати великіміста (70 % населення].

В Українівідбулася»помаранчевареволюція",і увага всьогосвіту булаприкута довашої країни— це стратегічнемісце між Азією, Сходом і Заходом."Кожен місіонер— особистість, у кожного —свої духовнідари. Кіт Вофорд, місіонер уХаркові, МайкРей у Дніпропетровську— наставникі вчитель. ШеннонФорд у Львовібере у роботіз відкриттянових церков.У Криму середтатар працюютьмісіонери, уяких свій підхід.Джоуел Регенскерує новоюнавчальноюпрограмою вКиївськійбогословськійсемінарії… кожен місіонерпрацює у своємурегіоніпо-своєму.[22;50]СемТейлор з 1999 рокубере безпосереднюучасть у проекті«Київ-25». Сутьцього проектуполягає у створенні25 нових церков.[21;40-41]

МіжнароднеТовариствоЄвангельськихстудентів — група християн, яка працює ізстудентамиуніверситетівУкраїни. Товариствоє підрозділомМіжнародногоТоваристваЄвангельськихстудентів зцентром в Оксфорді, Англія. Цяорганізаціямає осередкив 145 країнах світу.Вперше американціприбули в Українуз метою заснуватиосередки Товариствау 1989 році. Це булоу часі культурногообміну міжКиївськимдержавнимуніверситетомта ХристиянськимтовариствомInter-Varsity зіСША. Однак офіційнийстатус в Українібуло отриманов 1999 році. Організаціяв Україні має9 іноземців та19 українців.Вони працюютьв усіх областяхУкраїни: західнийрегіон (до ньоговходять 6 областейзахідної України), центральний(Київ), південний(Одеса, Миколаїв, Херсон, Крим)та східний(Харків, Донецьк, Луганськ). Роботаведеться у 4різних групах,є національнийпідрозділ, якийзаймаєтьсяадміністративними, навчальнимипитаннями тарозподілом.Місіонерськапраця проводитьсясеред студентівуніверситетів(академії, університети,інститути, коледжі). В західнійУкраїні немаєосередків уколеджах. Переважнопроводитьсяробота з тимистудентами, які є членаминашої організації, надаєтьсяпідтримка упізнанні СловаБожого таналагоджуютьсяконтакти зіншими студентами.Основний принципдіяльностіорганізаціїполягає в тому, що самі студентипроводятьмісійну діяльністьсеред своїходногрупниківчи однокурсників.Студенти навчаютьсяяк проводитизаняття з вивченняБіблії, та заохочуютьдо цієї справисвоїх друзів.Мета — організуватистудентів нелише до лідерствав університетах, та у групахТоваристваСтудентівХристиян, алей до того, щобвони продовжувалисвою діяльністьпісля закінченняуніверситету, у своїх церквах, та продовжувалижити за радиХриста у всіхсферах своєїдіяльності: чи це бізнесчи християнськемісіонерство.У заходах приймаютьучасть представникирізних конфесій.Це те що будуємости між різнимиденомінаціямита конфесіямихристиянськоївіри." [163]

Наведеморезультатианалізу публікацій, присвяченихмісіонерськійдіяльностізакордоннихрелігійнихорганізаційв Україні. Із72 публікацій1993-1997 рр., розміщенихв українськихгазетах тажурналах, тільки3 публікаціїприсвяченієвангелізаційнійдіяльностіісторичнихцерков. У рештімова йде проактивністьзакордоннихмісій або новихрелігійнихрухів (середних — одне заперечення,18 нейтрально-інформаційнихстатей, 6 стримано-співчуваючихі 44 викривально-агресивних).

Суспільно-політичніугруповання, особливонаціонал-радикальногоспрямуванняі ті, що прагнутьдо слов'янськоїєдності, такождуже рішученацілені навитісненнянових для Українирелігій таіноземнихмісіонерів.Водночас упевних сегментахсуспільноїдумки формуєтьсятак званий"інтелектуальнийантипротестантизм", який пов'язуєледве чи не всіпроблеми сучасноїУкраїни з американо- протестантськоюприсутністю.

Однак соціологічнідослідженнясвідчать швидшепро байдуже, ніж ворожеставлення дозакордоннихмісій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими1997 року в Києві, думку про те, що «закордонніконфесії требазаборонити»- поділяютьлише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чині, 36,5% — не моґливідповістина запитання.

На сьогоднісуспільна думкастосовномісіонерськоїактивностііноземців, щепопереду. Слідвідзначити, що. по-перше: сприйняття, українцямиєвангелізаційнихвпливів більш-менштолерантне(в країні небуло варварськихакцій, як у деякихпострадянськихкраїнах, такожне було і обмеженьта заборон наурядовомурівні). А по-друге: у свідомостіієрархів таслужителівісторичнихцерков всебільше переважаєрозуміння того, що піднесеннявласної духовноїтрадиції неможливешляхом приниженнятрадицій чужої[72; 3].

На місіонерськійниві на теренахУкраїни трудятьсябагато протестантськихгромад, середних місіонерськацерква «Херсонськийстеп», що в містіСкладовську.«Місіонерстводля нас не затертатема про якуми вимушеніговорити раз-пораз.Місіонерство- це наша головнаробота! Працяна територіях, де працюютьнаші місіонеридалеко не закінчена.Потрібно зробитибагато більшезробленого.Попереду –проповідьЄвангелія нанових територіяхта відкриттянових поміснихцерков. Нашепосвяченнякріпне з рокув рік, адже Ісуспризвав Церквудля спасіннянародів. Миповинні і зможемовплинути насвіт! Мільйонилюдей по всійземлі маютьпотребу в свободі.На жаль, не багатоз них розуміють, що істиннасвобода набуваєтьсяпри пізнанніСлова Божого.Ми живемо вдивний часвиконанняпророчого словапро те, що землянаповнитьсяпізнанням славиГоспода, якводи наповняютьморе» [147;5].

На картіСкадовськогорайону двадцятьтри села охопленіпрацею місіонерівцеркви «Аллілуйя».Щотижневомісіонерськігрупи виїжджаютьв села Петрівка, Шевченко, Красне, Таврія, Труд; проходятьдомашні групивже з місцевимислужителямив селах Антонівка, Тарасівна, велика Андронівка.Центральнацерква в Скадовськупродовжуєдопомагатигрупам, організованимв селах длятого, щоб вонивиросли в самостійніпомісні церкви.

В Дніпропетровськомурегіоні ідевелике пробудженнясеред молодіі підлітків.Створюютьсямобільнієвангелізаційнікоманди імісіонерськігрупи, які несутьсвітло Євангеліятакож в мусульманськікраїни. З цієюметою відкритоБіблійну семінаріюна базі церкви«Блага Вістка»в Дніпропетровськудля підготовкислужителів.

Поширюєтьсяєвангельськеслужіння середув’язнених.Сьогодні вдеяких в’язницяхрегіону функціонуютьцеркви. Християнидопомагаютьув’язненимгуманітарноюдопомогою, духовною літературою, віруючі в ув’язненніпроходятьбіблійний відеокурс Міжнародноїшколи служіння.

Cлав’янськеЄвангельськеТовариство(СЄТ) розширюєсвоє служінняв Україні, співробітникимісії за участюпомісних церковпроводятьєвангелізації, розповсюджуютьдуховну літературу, надають гуманітарнудопомогу. ВРіздвяні святамісія СЄТ відвідаладитячий дім-інтернатв с.Великополовецьке.Окремі служителіпостійно відвідуютьінтернат, проводятьз дітьми біблійніуроки, до служінняцієї місіїдолучаєтьсяляльковий театрДругої Київськоїцеркви, де дітиз великою цікавістюдивлятьсяріздвяні виставита інші виставина біблійнісюжети. Співробітникимісія СЕТ регулярновідвідуютьцеркву «Свобода», що знаходитьсяна територіїв’язниці неподаліквід м. Черкаси.В цій церкві27 членів, є новонавернені, які готуютьсядо хрещення.Церква має діммолитви, в якійнесе пресвітерськеслужіння А.Перепелиця.[120;2]

Протягомп’яти роківна базі церкви«Блага вістка»діє духовноблагодійнийфонд «Добробут», завдячуючиякому дитячібудинки отримуютьподарунки наРіздво. Разомз міським комітетому справах сім’їта молоді уДніпропетровськута інших містахрегіону фондпроводитьпрофілактичнуроботу, направленуна боротьбуз наркоманією.Щорічно літомпроходитьмузичний фестивальза участюхристиянськихгруп під гаслом«Молодь Українипроти наркотиків»[150; 5].

Плідну роботуна місіонерськійниві проводитьцерква «Благавістка» м. Черкаси.Завдяки діяльностімісіонерівцієї церквибуло організованоцеркви в містахСміла, Канів, Чорнобай. Насьогодні церква«Блага вістка»організувала17 дочірніх служіньв області.

Як в серединіцеркви, так іза її межамифункціонуютьрізноманітніслужіння. Інститутпідготовкихристиянськихлідерів вжене один ріквипускає бакалаврівбогослов’я.Служіння «Вподружжі навсе життя»проводитьактивну роботуз сім’ями направленуна їх відновлення.Служіння бізнесменів«БСБ» – бізнесменв служінні Богуоб’єднує діловихлюдей церквидля навчанняведення бізнесуопираючисьна засадаххристиянськихпринципів, атакож має метустворити Асоціаціюділових людей, у яку можутьвступити бізнесмениміста та області, не залежно відтого, християнивони чи ні. Длябільш систематичноїта успішноїмісіонерськоїроботи в церквібуло організованомісіонерськійвідділ. Вагомучастину у ційроботі займаєшкола місіонерів«Вогонь пробудження».В програмувходить, яктеоретичнетак і практичненавчання [124; 5].

Місіонерськетовариство«Cвітлo на Сході»почало своюроботу в Українів 1991 році. Основниминапрямкамироботи місіїє поширенняЄвангелія, благодійна, просвітительськай освітня програми, що сприяютьдуховномувідродженнюУкраїни.

Журнали «Вераи Жизнь», «Менора»,«Тропинка»,«Стежинка»поширюютьсясеред більшніж 150 тис. передплатників, а книжковийфонд місіїнараховуєблизько 120 найменувань.Журнали і книгивидаються напожертвуванняі поширюютьсябезкоштовносеред читачів, багато хто зяких знаходятьсяв будинкахстарих, дитячихпритулках, лікарнях, незаможнихродинах, проходятьвійськовуслужбу абознаходятьсяв місцях позбавленняволі.

Двоє зіспівробітниківдитячого відділумісії ведутьпостійну роботуз дитятами-сиротамиі безпритульниками.Молодіжнийклуб нараховуєблизько 150 підлітків.Місія видаєхристиянськийінтернет-журнал«Вертикаль»для молоді.Ціль проекту— проповідьЄвангелія. Длядосягненняцієї метипідпорядкованіосновні публікаціїжурналу. Однак, поряд з євангелізацієюжурнал ведеі культурнопросвітницькуроботу. Цільмесіанськоговідділу місіонерськоготовариства«Світло насході» є пошукшляхів зближенняі встановленнязв’язків міжхристиянськимицерквами імесіанськимєврейськимиобщинами.

В Українінараховуєтьсябільш 65 тис. сліпих.На студії звукозаписумісії йде підготовкалітературно-музичнихпрограм нааудіокасетахдля людей зповною абочастковоювтратою зоруі для дітей.Крім того, створенігрупи допомоги, що регулярнопроводятьзустрічі зінвалідамипо зору.

Місія підтримуєзв'язки з благодійнимизакордоннимиорганізаціями, силами якихздійснюютьсязбір одягу, продуктівхарчування, медичногоустаткуванняй іншої гуманітарноїдопомоги. Регулярнадопомога надаєтьсялікарням, товариствамінвалідів, об'єднаннямбагатодітнихсімей, родинам, що втратилигодувальникаі виховуєдітей-інвалідів.

Наприкінці2001 року при місіїбула заснованаВсеукраїнськахристиянськаасоціаціямедичної, духовноїі соціальноїдопомоги. Метоюстворенняасоціації єкоординаціяхристиянськихфахівців дляпідтримкидуховного, тілесногоздоров’я населенняУкраїни. Насьогодні вмедичномуцентрі місіїіде активнаробота по наданнюдопомогиокультнозалежнимлюдям, з алкогольноюі наркотичноюзалежністю, жінками зпост-абортнимсиндромом.

Асоціаціямісіонерськихцерков євангельськиххристиян Українистворена влітку1999 року і сталазайматисьреалізацієюпланів, закладениху стратегіюрозвитку МГБХО«Надія-людям»м. Рівне. Вонаоб’єднує євангельськіцеркви які булизасновані врезультатіслужіння різнихмісіонерськихгруп, з метоюпрославленняБога черезучнівство тамісію. АМЦЄХУпоширює місіонерськебачення шляхоморганізаціїнових церковв Україні таза її межамиі надає всебічнудопомогу церквам, які входятьв Асоціацію, у формуваннімісіонерськогобачення і йогореалізації.Церкви об’єднаноне за принципомієрархічногопідпорядкування, а на основієдиних принципівслужіння іспільних цінностей.

Для налагодженнябільш тіснихконтактів міжцерквами проводятьсязустрічімісіонерськихкоманд і церковнімісіонерськіконференції, всеукраїнськіта регіональніпасторськізустрічі, спільніміж церковнієвангелізаційніпроекти, у томучислі дитячіі молодіжніхристиянськітабори. Ужекілька роківу рамках Асоціаціїдіє проект«Місіонерськаінтернатура»- проходженнястудентамихристиянськихнавчальнихзакладів літньоїпрактики йінтернатурипісля завершеннянавчання.

З 1991 р у м. Рівнебула створенаодна з першихмісіонерськихцерков – «ОбщинаДоброго Пастиря».Через кількароків підготовленів церкві лідерипочали організовуватигрупи з вивченняБіблії в населенихпунктах Рівненськоїобласті, набазі яких згодомвиростали новіцеркви. Паралельномісіонерськаробота веласяв західнихобластях України, а з 1998 р — у СхіднійУкраїні. В данийчас близько30 новостворенихцерков євангельськиххристиян увійшлидо АМЦЕХУ, крімтого, місіонерипрацюють надствореннямцерков у більшніж 10 іншихнаселенихпунктах.

У Харківськійобласті ведетьсямісіонерськеслужіння середциган. У м. Мерефастворена циганськанаціональнацерква «Девлескодром» («Божийшлях»).

Майже всімісіонери маютьдуховну освітуабо ж навчаютьсяв християнськихнавчальнихзакладах. Уцерквах і групахпроводятьсязаняття попрограмівнутрішньоцерковноїосвіти, ведетьсяробота з дітьмита молоддю, розвиваютьсясоціальніпроекти (гарячіобіди длямалозабезпечених, допомога інтернатам, реабілітаційнийцентр для наркоманівтощо).

У багатьохцерквах регулярнопроводятьсямісіонерськіконференціїта семінари, спрямованіна формуванняу віруючихмісіонерськогобачення, членицерков даютьмолитовні тафінансовіобітниці віри.

У січневідні 2005 року відбулосявідкриття офісухристиянськоїмісії «Спадщина», яка офіційнорозпочала своюдіяльністьще в жовтніминулого року.Сама назва вжеговорить промету і завданняцієї організації— переданнядуховної іпедагогічноїспадщини лідерамдитячого служіння, щоб вони, в своючергу, вмілидонести божественніістини наступномупоколінню.Місія прагнепідтримуватиі розвиватислужіння таборіву селах та містечкахРівненськоїобласті, а такожпіслятабірнуроботу: недільнішколи, підлітковіклуби «МайбутнєУкраїни» таінші види дитячогослужіння. Такапідтримкавідбуватиметьсяшляхом навчаннявчителів недільнихшкіл та християнськихпідлітковихклубів, наставниківхристиянськихтаборів. Професійнапідготовкапроходить узаочній школіудосконаленнядитячих служителів2-3 суботи в місяць.Здобуватизнання і удосконалюватисвої навичкитут можуть нетільки початківці, а й вчителі зістажем, директори, тому що програманавчання розрахованана лідерівтрьох рівнів.

Ірина Курченко, директор місії«Спадщина», зауважує, щоважливим завданняморганізаціїє показатицінність дитячогослужіння вцеркві, якмайбутньогоУкраїни, запроситина це служіннябільше посвяченихлідерів, сприятиїх духовномута професійномузростанню. «Михочемо, щоббільше дітейі підлітківприходили доІсуса Христа, віддавали Йомусвої серця, поповнювалимісцеві церкви, духовно зростали, щоб їх життяв Христі булоповноцінним.Дитячі лідериповинні вмітирозповістипідростаючомупоколінню, яке, звичайно, піддаєтьсявпливу розбещеногосвіту, про небезпекуалкоголю, наркотиків, куріння, вільногосексу.» Співпрацяз місією допоможесільськимгромадам кращеорганізуватидитяче служіння, а відтак церквипоповнюватимутьсямолодими людьми.

Організатори«Спадщини»мають чималийлідерськийдосвід. Ще у1989 році у Рівненськійобласті почавпрацюватиперший християнськийтабір «Ноївковчег». До 1999року діяло вже7 таборів. Протезнаходилисьвони при великихгромадах області.Потерпалисільські церкви, які мали меншуможливістьфінансуваннятабору на навчаннянаставників.Але у 2000 роціз'явився більшдоступний методєвангелізаціїдітей — деннітабори. Це спонукалоорганізовуватинавчальнісемінари дляпідготовкидитячих служителів.Лише через двароки при Обласномуоб'єднанніцерков ЄХБ, засновуєтьсявідділ «Християнськітабори Рівненщини», який згодомтрансформувавcяу місію.

«Спадщина»співпрацюєз багатьмавсеукраїнськимита міжнароднимиорганізаціями, в центрі увагияких такожзнаходитьсядитяче служіння.[126;5]

В Українірозпочато новемісіонерськеслужіння- лялькове, яке діє приДонецькомуРегіональномуЦентрі «Духовноевозрождение».Особливий успіхце служіннямає серед дітейв християнськихцерквах, дитячихбудинках, притулках, лікарнях дитячих, таборах ташколах. «Нашамета, — говоритьС. Марченко, керівник старшоїгрупи ляльковогослужіння, — ітиі нести невіруючимлюдям, в першучергу дітямБлагу звістку».[134;2]

Важливуроль у розповсюдженніідей християнства, духовних цінностейБіблії, проповідуванняСлова Божого, християнськоговіровченнята моралі середгромадян України, насампередмолоді, виконує місія«Україна дляХриста»- керівникС. Бутенко.

Для виконанняцієї мети місіяпрацює в декількохнапрямках.

Одним ізнайзначнішихє студентськийрух КЕМПУС.Слово «кемпус»походить віданглійського«сатриз», щов перекладіозначає «університетськемістечко».КЕМПУС є міжнародноюорганізацією, а в нашій країнівін діє як КлубЕнергійнихМислячих По-новомуУкраїнськихСтудентів.КЕМПУС працюєв університетахКиєва, Львова, Донецька, Харкова, Одеси та Воронежу, розповсюджуючиСлово Божесеред студентів— тих, хто вмайбутньомубуде обійматикерівні посадив нашій країні.Окрім команд, що працюютьу вищезгаданихмістах, є такожкоманда ЛІНК.Вона відвідуєуніверситети, в яких ще нестворено постійноїкоманди КЕМПУС.На сьогодніце 15 міст, яківи можете бачитина мапі. Тут єневеликі групивіруючої молоді, які проповідуютьСлово Боже устудентськихмістечках. ЛІНКподає духовну, моральну таемоційну допомогуцим групам.

Команда, щопрацює з фільмом"Ісус", — ще одинважливий напрямокроботи цієїмісії Адже самезавдяки ційпраці сотнітисяч людейзмогли почутиі зрозумітиЄвангелію. Вкоманді задіяноблизько 30людей, завданняяких полягаєв тому, щоб успівпраці зпоміснимицерквамиорганізовуватипокази фільму"Ісус" по всійУкраїні. Активнодіяти цей проектпочав з 1999 р. Зацей час фільмбуло показаноу більш ніж 4тис. населенихпунктах. Завданняпроекту полягаєв тому, щоб кожномумешканцю Українидати можливістьпочути, побачитита прочитатиЄвангелію.

З 2002 р. місіязапочаткувалапроект «СімейнеЖиття», метаякого — допомогтизрозуміти тазастосовуватинезмінні Біблійніпринципи дляналагоджуванняміцних сімейнихстосунків.Сьогодні вцьому проектіпрацює двікоманди: перша— подружжя Скатта Сімп Стемпл.Вони проводятьсімейні конференції«Незабутнівихідні удвох»в центральнійчастині України.Друга команда— Біл та КолінТомас і Володята Олена Лосєви, які працюютьу Львові та повсій ЗахіднійУкраїні.

Також у рамкахмісії «Українадля Христа»працює проект«Молодь нароздоріжжі», завдання якого— підготовкафахівців дляроботи з підліткамита молоддю зпитань формуванняхарактеру тавихованняморальнихякостей, профілактикиСНІДу та іншиххвороб, щопередаютьсястатевим шляхом.Основним методомдосягненнямети є проведеннячотириденнихсемінарів занавчальнимкурсом «Життяна роздоріжжі».На семінаризапрошуютьсявчителі, медики, соціальні тамолодіжніпрацівники, тобто всі, хтопрацює безпосередньоз підліткамита молоддю.Програма «Молодьна роздоріжжі»вже затвердженаМіністерствомОсвіти та внесенадо спискуфакультативнихзанять середньоїшколи.

Все вищезгаданестосуєтьсяосновних напрямківроботи місії«Україна дляХриста». Однакце ще далеконе все, чимзаймаєтьсямісія. В нашомушвидкоплинномусвіті технічнийпрогрес набираєобертів, з'являютьсянові перспективи, можливості; всі, хто прагненести СловоБоже, повиннішвидко реагуватина ці зміни тавикористовуватинові можливості.

Навесні 2005року місія«Україна дляХриста» спільнозі СпілкоюКінематографістівУкраїни провелаперший християнськийкінофестиваль«ДАМАХ». «Ратаїі»у перекладіз давньоєврейськоїозначає метафорутрансформації, перетворення, що ближче зазмістом доросійського«преображение».Особливістьцього кінофестивалюполягає в тому, що він формуєпрограму зкороткометражнихфільмів «духовногодосвіду». Йдетьсяпро твори, вяких авторизосереджуютьувагу на основнихкатегоріяхдуховного життялюдей. Важливоте, що учасникамифестивалю сталипереважномолоді кіномитці,і хоча це булаперша спробаі кількістьпредставленихдуховних фільмівне була значною, ми сподіваємось, що в наступніроки зможемоговорити прореальну наявністьдуховного кінов Україні.[101;38-39]

У роботі, направленійна збільшеннячисельностігромад протестантськихцерков, використовуютьсярізні методиі форми інформування.Цікаві висновкиможна зробитина основі аналізупроведеногоопитуванняреспондентів, що є членамипротестанськихгромад м. Рівне, яке було проведенов 2004-2005рр. склаласятака картина:

на запитання«За яких обставинВи вперше відвідалипротестантськуцеркву?» більшість(57% опитанихвідповіли, щоїх запросилиродичі абознайомі, середних 10% у дитинстві).

20% — прийшлипо рекламнихоголошенняхЗМІ;

9% — випадковопочули під часєвангелізаційнихакцій;

7% — привелиособисті духовніпотреби;

3% — збіг обставин;

4% — особистіта сімейніпроблеми.

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис. 10. Аналізобставин приходудо церкви

Питання«Чи намагаєтесьви залучитилюдей до церкви?»отримало доситьрезонанснівідповіді, асаме:

42,4% — роблятьце іноді;

32% — доволі часто;

19% — активноі постійно;

6,3% — дуже рідко;

0,3% — не намагається.

Рис. 11 Динаміказалучення людейдо церкви

Серед основнихпричин, якіприваблюютьв церкву респондентівтакі:

85% — можливістьспілкуванняз Богом;

63,5% — спілкуванняз віруючими;

47% — нести служіння;

37,7 – душевнийспокій;

26,7% — пізнаннявищої Божоїістини;

10,7% — особистесамовдосконалення.

Щодо служіньякі респондентихотіли б виконуватив церкві, то36% задоволенітим що є; 26% бажаєпрацювати ухристиянськіймісії; 11% бажаєнести хоровета музичнеслужіння; 8% прагнутьбути пасторами;7% керувати місіями.

На даний час72% опитаних несутьслужіння: 19% музичнета хорове служіння;16% проповідування;8,3% робота з дітьмита молоддю.

Варто зазначити, що на питання«Ваше ставленнядо діяльностіхристиян іншихконфесій» — схвально відгукнулись79% респондентів,20% — висловилинейтральнеставлення, агресивноналаштованих1%.

Рис. 12. Тенденціїспівпраціконфесій

Місіонерськадіяльністьводночас сприяєпіднесеннюрівня релігійно-общинноїактивностівіруючих, оптимізаціївнутрішньогожиття у самомупротестантизмі.І хоча кількістьпасивних членів, так би мовити«зовнішніх, номінальниххристиян», уньому завждибула значноменшою, ніж управослав'їчи католицизмі, тенденція наподальше посиленнякультової, проповідницької,євангелізаційноїзавзятостікожного окремогочлена церквисьогодні виявляєтьсявсе виразніше.Міцна дисципліна, виразністьрелігійноїдомінанти усвідомостіта поведінцібільшостічленів громад, що спричиняєїхню виняткововисоку активність, робить протестантизмпопри невеликупитому вагудуже помітнимчинником релігійногожиття України.

7. Рольпротестантіву освітньомута культурномужитті України

Одним знайважливішихзавдань успішноїрозбудовиУкраїни, якнезалежноїдемократичноїправової держави, що сприятимеїї входженнюяк рівноправногочлена до світовоїта європейськоїспільноти, єдуховно-моральневихованнямолодого покоління.В Україніздійснюєтьсяпевна робота, спрямованана духовно-моральневихованнямолодого покоління.Такий досвідуже накопиченоу Львівській,Івано-Франківськійта Тернопільськійобластях, а з1999 року на Рівненщинів державнихшколах почаввикладатисяновий предмет«Християнськаетика». Зважаючина його позитивнірезультати,24 березня 2000 рокуРівненськаобласна радаприйняла рішення«Про запровадженняпредмета»Християнськаетика" в загальноосвітніхшколах Рівненськоїобласті". Дляпідготовкивідповіднихпедагогічнихкадрів приНаціональномууніверситеті«Острозькаакадемія» буловідкрито факультетпідготовкивикладачівхристиянськоїетики. Сьогоднітут набуваютькваліфікаціювикладачівхристиянськоїетики близько130 педагогів зРівненськоїта інших областейУкраїни. Заразцей предметвикладаєтьсяв 6-ти районахРівненськоїобласті. Викладанняздійснюють68 учителів у62-х школах області.Вивченнямпредмета«Християнськаетика» охопленобільше 12,5 тис.учнів. Основнимипринципами, на яких будуєтьсяпроцес викладанняхристиянськоїетики є: Біблійнаоснова викладання, міжконфесійнийхарактер змістууроку християнськоїетики, використанняактуальногоматеріалу зжиття учня, його найближчогооточення, атакож з життяукраїнськогосуспільства, здійсненняміжпредметнихзв'язків, врахуванняіндивідуально-психологічних, вікових характеристикта релігійногодосвіду учня, використаннявиховногопотенціалухристиянствадля здійсненнядуховно-моральноговихованнямолодого покоління.

За результатамипсихологічних, соціологічнихдосліджень,інтерв'ю з учителями, учнями та батькамиможна зробитивисновок провелику ефективністьпредмета«Християнськаетика». Так,74,6% опитанихбатьків, які

репрезентуютьрізні галузісоціальноїпрактики імають дітейшколярів, вважаютьвикладання«Християнськоїетики» корисноюсправою, якуслід поглиблювати.У дітей підвпливом «Християнськоїетики» різкознижуєтьсярівень агресивностіта ворожості, покращуєтьсяхарактер таповедінка, ставлення доровесників, батьків і вчителів.Багато учнівназиваютьпредмет «Християнськаетика» своїмулюбленим ізважають йогоодним з найважливішихпредметів ушколі.

Духовно-моральневихованнямолодого поколіннявимагає сьогоднівизнання іпідтримкидержави. Предмет, з виховнимпотенціаломякого не можепорівнятисьжоден іншийпредмет, викладаєтьсялише в чотирьохобластях України.Не викладаєтьсявін у вищихнавчальнихзакладах. Бракуєнавчально-методичнихпосібників, книг для читання, аудіовізуальнихматеріалів.Думається, щодуховно-моральневиховання станеметою вихованняукраїнськоїмолоді й посядечільне місцеу навчальнихзакладах різногорівня [33;56-58]. Важливимпитанням гуманізаціїукраїнськогосуспільстває розвитокдуховної освітигромадян. Провідніконфесії наполегливорозвиваютьмережу духовнихнавчальнихзакладів, готуютьслужителівінших релігійнихспеціальностей, а також розвиваютьшироку пропагандугуманістичнихідей. Церквинабувають заразмогутньогоосвітньогопотенціалу, який може виявитисякорисним і длянавчання спеціалістівнерелігійнихспеціальностей:істориків, філософів, філологів, психологівтощо. За дляцього необхіднопо-новомупереосмислитизаконодавчіположення провідокремленняшколи від церкви.

Тут требаусвідомити, що в контекстідуховно-просвітницькогоспівробітництваміж конфесіямиі навчальнимизакладамисвітськоготипу мова йдетьсяне про нав'язуванняучням чи студентампевної релігійноїідеології, алише про їхвсебічне ознайомленняз основамирелігії. Пропонуєтьсяузаконити ісистематизувативикладанняу державнихнавчальнихзакладахрелігійно-філософських, релігієзнавчихта релігійно-пізнавальнихдисциплін, яке, втім, не будесупроводжуватисявиконаннямрелігійнихобрядів і церемонійі носитимеінформативнийхарактер.

Відповіднодо «Концепціїсучасногоукраїнськоговиховання», авторами якоїє провідніфахівці Всеукраїнськогопедагогічноготоваристваім. Г. Ващенка, християнсько-ідеологічнастратегіяшкільноговиховання, маєстати домінуючоюв Україні. Тількивона, що визнаєвіру в Бога, якНайвищий Авторитет, спроможназ'єднати насз усім християнськимлюдом, а такожвідновитивтрачену намидуховну, культурнуі матеріальнуспадщину [19; 35].Дуже важливо, щоб люди, якізнайомлятьдітей з біблійнимиістинами самібули відродженимихристиянами, мали ґрунтовнупедагогічнуі теологічнупідготовку.Тому МГБХО«Надія-Людям»м. Рівне бачитьсвоє завданняв тому, щоб всебічносприяти впровадженнюпредмета«Християнськаетика» в усішколи України, допомагативчителямхристиянськоїетики методичнимиматеріалами, налагоджуватиконтакти збатьками, безпосередньопрацювати зучнями в позаурочнийчас.

Для цієїроботи в 1995 роціу м. Рівне буластворена творчагрупа присвяченихна це служіннялюдей. За часроботи в Рівненськійобласті булостворено 18 дитячиххристиянськихклубів пришколах, 18 відеоклубів, батьківськийклуб, клуб учителівхристиянськоїетики, клуббібліотекарів.Випущено трикниги: «Християнськаетика і педагогіка: статті і уроки»,«Конспектиуроків християнськоїетики для четвертогокласу», «Урокихристиянськоїетики для підлітків».При 45 школахсформованібібліотеки.Два рази на ріку школах проходятьтижні християнськоїетики.

Досвід роботив Рівненськійобласті переймаютьпедагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщинита інших регіонівкраїни.

З 1996. в м. Донецькурозпочав своюроботу ХристиянськийЦентр духовно-естетичноговиховання.Основне завданняЦентру — спрямованена допомогуталановитимдітям з малозабезпеченихсімей розвинутисвої творчіздібності тапривести допізнання християнствата увіруватив Христа. Центроснащено відповіднодо запитів, єкомп’ютернийклас, класиобразотворчогота декоративно-прикладногомистецтва, класанглійськоїмови. Функціонуєбібліотека, відеотека, драматичнастудія, організованодитячий хор.[147;6]

6 листопада2003р.в Києві, вНаціональномупалаці «Україна»відбувся Форумхристиянськоїспадщини, історіїта культуриУкраїни, в якомувзяли участьпонад 4000 осіб.ОрганізаториФоруму — ВсеукраїнськийСоюз об'єднаньєвангельськиххрнстнян-баптнстів, Міжнародниймедичний освітнійфонд ДжонаВуда, а такожКиївськийсимфонічнийоркестр та хорпіл керівництвомРоджера Макмерріна.

Варто зазначити, що цей Форумбув проведенийв рамках Декадидуховної спадщинита відновлення, проголошеноїПрезидентомУкраїни ЛеонідомКучмою та ВерховноюРадою України.В роботі Форумувзяли участьГолова ВСО €ХШГригорій Комендант, Голова Братстванезалежнихцерков та місійєвангельськиххристиян-баптистівУкраїни ОлексійМельничук, Голова Союзувільних церковхристиянєвангельськоївіри УкраїниВасиль Райчинець, Голова Державногокомітету Україниу справах релігійВіктор Вондаренко, народні депутатиУкраїни ОлександрТурчинов таВолодимирСтретович, релігійні, громадськіта політичнідіячі України, а також гостіз-за кордону.Головна метаФоруму, за словамийого організаторів, полягала втому, щоб сприятирозвитку релігійноїсвободи в Україніта духовномувідродженнюособистості; пропагуватихристиянськіцінності тазвернути увагуукраїнськогосуспільствана їх практичнезастосуванняв щоденномужитті, бізнесі, державномууправлінні; продемонструватиєдність християнськихконфесій услужінні знедоленимта малозабезпеченимверствам населення, а також допомогтиу розуміннігарантованогоКонституцієюправа кожногогромадянинаУкраїни насвободу совістіта віросповідання.

Форум заслуговуєлише на позитивніоцінки, аджевін засвідчивспроможністьєвангельськихцерков Україниефективноспівпрацюватив справах милосердя, добра, благодійностіта любові доближнього, атакож продемонструваввизначальнуроль християнв сучасномуукраїнськомусуспільстві.На Форумі булиприсутні багатомолоді, представниківінтелігенції, зарубіжнихгостей. Все цеговорить проте, що і в XXIстоліттіЄвангеліє ІсусаХриста є дужеактуальнимі життєво необхіднимдля всіх людей, незалежно відосвіти, соціальногостану, кольорушкіри та національності.[45;23]

Криза сучасноїукраїнськоїдержави засвідчує, що побудовагромадянськогосуспільстванеможлива бездуховно-моральноговідродженняУкраїни, якфундаментальноїпідставистабільності, громадянськоїзлагоди іпроцвітання.Масове поширеннятаких аморальнихта антисуспільнихявищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім’їне тільки створюютьнегативнийобраз Українив очах міжнародноїспільноти, алей виявляютьвсю немічністьдержави, в якійхристиянськіта загальнолюдськіцінності нестали особистимвибором длябільшостігромадян. Питаннярелігійноїосвіти та вихованняпотрібно розглядатив контекстітого факту, щоУкраїна – європейськадержава, дехристиянськікорені сягаютьпочатків їїдержавності, освіти, культури– всіх без винятку, сторін суспільногобуття [103; 12].

«Всі педагогічнізусилля, якілише можутьбути здійсненими, повинні бутинаправленіна те, щоб юнаособа могла»знайти себе"і творчо перероджуватисвій склад, якій вона виявляєв собі, як взаємодіюспадковості, соціальнихі духовнихвпливів" – такговорив В.Заньковській, філософ, богословпедагог психолог[110; 13].

Позитивноставитьсясучасна протестантськацерква до культурногожиття країни.Звичайно, йдетьсяпро тi сферикультури, щорозвивалисьу контекстiхристиянськихтрадицій, якісьогодні орієнтуютьсяна їх відновлення(лiтература, музика, архітектура, театр). Обережнооцінюють протестантиелементи сучасноїсекулярноїкультури, цінністьяких, з точкизору християнськоїморалі, сумнівна(кіно, естрада, цирк, шоу). Однакдеякі формимолодіжноїкультури проникаютьу життя громад.У багатьох зних створеновокально-інструментальніансамблі, яківиступаютьз концертамине лише у релігійному, а й світськомусередовищі, беруть участьу молодіжнихмузичних фестивалях.

Переважночлени протестантськихгромад (приблизно80%) — українці, у західнихобластях їхще більше. Тому, звичайно, протестантизмне може стоятиосторонь віднаціональнихпроблем, якимиживе сьогоднікраїна. Протестантськесередовищеактивнішевикористовуєнаціональніобрядові традицiїпiд час молитовнихзібрань, релiгiйнихсвят; спостерiгаєтьсявiдновленняукраїнськоїмови у проповідництвіта общинномужиттi. За останнiдекiлька рокiввідбуваютьсятакож окремiспроби національноїідентифікаціїпротестантськихосередків.Наприклад, релiгiйна лiтература, ще донедавнатiльки російськомовна, поступово сталаукраїномовною, змiст багатьохвидань — українознавчим.Особливо помiтноактивiзуваласядiяльнiсть осередкiв, спрямованана вiдтворенняісторичногоминулого України, яке розглядаєтьсяяк складовазагальноїрелiгiйної iсторiїукраїнськогонароду, а власнепротестантизм— як невід’ємнийелемент йогокультури iсуспільногожиття. У багатьохiсторико-бiблійнихпублiкацiях, упрограмахкомiсiй з iсторii, створюванихпри церковнихоб’єднаннях, основну увагуприділяютьпростеженнюнаціональнихрис українськогопротестантизму, його особливостейпорівняно з«захiдним братством».Показовою уцьому є, наприклад, програмнастаття альманаху«Богомыслие», в якiй читаємо:«активний впливчисленнихгостей з-закордону частозаохочує сутозовнішній, найбільш ефектнийаспект євангелiзації.Разом з євангелiзацiєюу наше братствопроникли теоріїзахiдного богослів’я, котре значнодосконалiшеза структуроюi систематизацією, філософськимта історичнимпiдходом. Однакце iнше богослов’я.Суть питаннянавiть не в окремихдоктринальнихвiдмiнностях, а у тому, що захiднебогослов’явиросло наiншiй культурi,iнших традиціяхта інших аналітичнихпринципах».

«Ми не можемостверджувати, що наша богословськатрадицiя краща, нiж західна, однак переконані, що вона маєінший устрій, який, безсумнівно, має право наіснування. Іякщо сьогоднiу Червонiй книзiприроди налiчуєтьсячимало видівтварин і рослин, що назавждизникли з винилюдини, то намдуже не хотiлося, щоб у Червонукнигу такихкультур потрапилобогослов’янашого братства»,- пише протестантськийавтор. При цьомузверненняпротестантизмудо своїх традицiйсьогоднi необмежуєтьсяпростеженнямєвангельськихтенденцій упоглядах тадiяльностi багатьохдiячiв українськоїкультури, спадщиниГ.Сковороди, П.Кулiша, М.Костомарова, Т.Шевченка, таін. Серед провiсникiвукраїнськогопротестантизмуназвані такожГ. Квiтка -Основ’яненко, М.Максимович, М.Шашкевич, Ол.Кониський, І.Франко, М. Павликта ін [23; 65]. Це зверненняпiдкрiплюєтьсячисленнимипублiкацiямиз iсторiї протестантизмув Украiнi, деоприлюдненоматерiал, зовсiмне вiдомий читачевi, який, однак, дав змогу по-новомуподивитисяна сам феноменпротестантизму.

Становленнядеяких протестантськихоб’єднань вУкраїні тежвідбуваєтьсясьогоднi завизначеноюнаціональноюознакою. Процеснацiональногосамовизначенняпротестантизмупросуваєтьсяповiльно, долаючичимало внутрішніхбар’єрів, пов’язанихз природоюконфесії, консервативнiстюбагатьох лідерiв, впливом деякихзарубіжнихосередків.Результатицього процесупевною мiроюзалежать i вiдполiтичногота духовногорозвитку самоїУкраїни, вiдрозв’язанняїї мiжконфесiйчихпроблем, позитивнiшогоставленнявiруючих іншиххристиянськихтечiй до протестантів.

Слiд вiдзначити, що зверненнядо культурноїспадщини, національноїсамосвідомості, успішне перебореннясектантськоїархаїки дализмогу окремимосередкамдосягти успiхiву пошуках(iнтенсивнiстьяких завждибула високою)нових, освiченiшихпрозелiтiв (прозелiт— той, хто прийнявнову віру). Сьогоднiце, переважно, особи не задоволенiусталенимиформамиiнституцiоналiзованоїрелiгiйностi, життям у православнихабо католицькихпарафiях, схильнiдо протестантськоїконцепціїбуття, безпосередньоїучасті у церковнійпрактиці. Надумку багатьохз них, сам протестантизмз його акцентомна системухристиянсько-етичнихчеснот, відмовоювід «надлишкового»споживання, здоровим способомжиття, ставленнямдо сімейно-родиннихзв’язкiв єуніверсальноюцінністю.

Винятковаувага приділяєтьсяпідготовцівласних кадрів, релігійномунавчанню дітей.У Київській, Львівськійі Ровенськійфіліях Українськогозаочного Біблійногоінститутуучиться 130 чоловік, у Союзі ХВЕУкраїни дієпонад 400 недільнішколи. Ще більшмасштабнимипредставляютьсяпрограми розвиткудуховногоутворення, здійснюваніпри адекватнійдопомозі закордоннихп’ятидесятницькихцентрів.

Біблійнаосвіта у організаційнійструктурі ЄХБпроводитьсяза декількоманапрямами:

□ Вищі навчальнізаклади

♦ семінарії:

1. ОдеськаМіжнароднаБогословська

2. КиївськаБогословська

3. ІрпінськаБіблійна

♦ університети:

1. Київськийхристиянський

2. Донецькийхристиянський

Готуютькваліфікованихвикладачіврізних богословськихдисциплін іорганізаторівхристиянськоїосвіти у регіонах, областях, церквах.

□ Середнінавчальнізаклади

♦ регіональніколеджі:

1. Західноукраїнський(Львів) 11. Вінницький

2. Закарпатський(Мукачево) 12.Донецький

3. Івано-Франківський13. Дніпропетровський

4. Чернівецький14. Луганський

5. Хмельницький(Дунаївці) 15.Харківський

6. Волинський(Луцьк) 16. Запорізький

7. Рівненський17. Кримський(Сімферополь)

8. Київський18. Ялтинський

9. Сумський

10. Кременчуцький

♦ Інститути:. Таврійський(Херсон)

20. Ірпінський

На відповіднихфакультетахготуютьсяпрацівникидля церковногослужіння: пастори, диякони, проповідники, регенти хорів, вчителі Недільнихшкіл, місіонери.

□ Євангелізмі учнівство

проводитьсязусиллямиБіблійнихінститутів, які є майже укожній області.Вони працюютьза єдиною програмоюВіЬІісаІ ЕсіисаііопЕхіапііопаІІпіегпаііопаІ, цінною рисоюякої є те, щовчителі йдутьдо людей, шукаютьучнів, виявляютьздібних і посилаютьїх іти далі.

О Духовно-повчальніконференції

короткотерміновісемінари такурси обласногота загальноукраїнськогомасштабу дляпасторів, дияконів, місіонерів, проповідниківпокликанідопомогти їмзвершуватидоручене служіння.

□ Церковненавчання

у церквахзапроваджуютьсяуроки Недільноїшколи для дорослихпо вивченнюБіблії.

Усі навчальнізаклади, їхніпрограми, різнівиди та форминавчання маютьєдину достойнумету –підвищеннядуховностікожного члена, усієї церкви, Братства вцілому та підготовкадо служіння.[131;10]

Рівненськийбіблійнийінститутзареєстрованийу 1992 році і основноюйого програмоює програма 20предметівміжнародноїпрограми БІІ(БІІ — це початковіукраїнськібукви англійськоїназви програми, яка називаєтьсяBible Educationby Extention —ВЕЕ).

Що ж таке єнавчання запрограмою«Біі»?

Цей методнавчання полягаєв тому, що студентзалишаєтьсяв своєму селі, місті, в своїйцеркві. А донього приїжджаєвчитель, якиймає здібностівести певнікурси, сам їхпройшов і успішносклав іспит.Студенти навчаютьсяневеликимигрупами, по8-10 осіб. Статистудентом можекожен членцеркви, незалежновід віку, освіти, статі, необхідналише рекомендаціякерівництвацеркви. Терміннавчання залежитьвід швидкостіпросуванняв навчанні тієїчи іншої групи.Але, як правило, група проходитькурс за 3 місяці.

Усього програмамає 20 курсів.Перший — цепочатковий, так званий«Серія 2:7». Цінністьцього курсуполягає в тому, що він сприяєдуховномузростаннюстудентів, допомагає усистематичномучитанні Біблії, навчає правильномупроведеннючасу єднанняз Богом, свідченнюневіруючимлюдям, а також«азам» веденнямалої групи.Він має такожціль розпізнатиі відібратистудентів дляподальшогонавчання заповною програмою.Наступні курси:2.«Послання догалатів» та«Послання доримлян», 3. "Євангелізаціята учнівство",4." Успішневикладання",5-6. «Огляд СтарогоЗаповіту», 7.«Християнськежиття», 8. «ОглядНового Завіту»,9 та 12. «Як вивчатиБіблію», 10. «ПроповідьСлова Божого»,11. «Християнськийшлюб», 13. «Християнськевихованнядітей», 14. «Динамікацеркви», 15. «Апологетика»,16. "Історія церкви",17-18. Доктрини, 19.«Утвореннянових церков»,20. Серія лекційз лідерствата управління.

Програмупобудованотак, щоб у студентазакарбувалисятри основніпринципи: знати, бути, робити, тобто, що повинензнати християнськийслужитель, якимвін повиненбути і що вінповинен робити.«Біі» робитьнаголос натому, що це —навчання вслужінні, а ненавчання длямайбутньогослужіння.

Після закінченняозначенихдесяти курсіві виконанняусіх практичнихзавдань студентотримує диплом«Служительцеркви». Якщостудент, щозакінчив програму«Біі», є активнимучасником ворганізаціїнової церкви, то він отримуєступінь «Бакалаврслужіння».

«Біі» такожмає програмудля навчанняжінок, методиі система навчанняякої аналогічніосновній програмі.Але самі курсипобудованітак, щоб підготуватидружин бутидобрими помічникамисвоїм чоловікаму служінні, атакож служитиіншим жінкаму церкві тапоза нею.

Основна цільусього процесунавчання — цепідготовкаслужителіврізного рівня, яких вкрай невистачає на«побілілійниві».

Програма«Біі» в Україніпоширена натому чи іншомурівні в усіхобластях. Майжев кожному обласномуцентрі є свійбіблійнийінститут, щопрацює за цієюпрограмою.Такий інституточолюють директорта адміністратор, працюють до40 викладачів, які виїжджаютьдля навчанняна місця. Біблійніінститутиутворюють«Асоціаціюбіблійнихінститутівза програмою»Біі" і входятьдо структуриВСО ЄХБ.

Програмоюохоплені близько30 % церков. Понад10 % членів церковЄХБ навчаютьсяза цією програмоюна різнихрівнях.[61;40]

В ідеальномуваріанті цяпрограма розрахованана 8 років, і позакінченніїї випускникиотримуютьступінь «Бакалаврслужіння». Впрограму входятьтакі предмети:«Послання доГалатів і доРимлян», "Євангелізм/ Учнівство",«Огляд НовогоЗавіту», «ОглядСтарого Завіту»,«Як вивчатиБіблію І ч. іII ч.», «Динамікацеркви», «Шлюб»,«Вихованнядітей», «ПередачаБожого Слова»,«Апологетика»,«Доктрини Іч. і II ч.»,"Історіяхристиянства".На сьогоднішнійдень в РівненськомуБіблійномуінститутінавчаєтьсяв 69 групах 689 студентів.

РівненськийБіблійнийколедж зареєстрованийв 1999 році і тепермає чотирифакультети:

• Церковнеслужіння: 24студенти;

• Музичнеслужіння: 22студенти;

• Місіонерськеслужіння: 24студенти;

• Християнськаосвіта: 27 студентів.

Протягомдвох роківчерез очно-заочнуформу навчаннябрати і сестриотримуютьбіблійну освітуі практичнінавички дляконкретногонапрямку свогослужіння Господу.На сьогоднішнійдень в Біблійномуколеджі навчається97 студентів.

Також трироки тому внашій областідля жінок розпочатапрограма «Біідля сестер».Ця програмавключає шістькурсів: «ОсьБог твій», «Духовнематеринство»,«Партнерство, що збудовує»,«Християнськевихованнядітей», «Відкриттяу вивченніБіблії», «Сповнистурбованесерце спокоєм».

Ці курси вкомплексідопомагаютьжінкам зрозуміти, що Божий задум, стосовно Йоговічних цілей, включає такожі жінок. Богхоче діятичерез кожнужінку особисто.Ціль жіночогонавчання —допомогтиоцінити своєстановище істосунки зБогом і встановитиправильні(біблійні) стосункиз Ним, розвиватив церкві духовнематеринствоі наставництво, встановитив своїй сім'їправильністосунки (згідноз Словом Божим), усвідомити, що діти — подарунокБога і вироститиїх для Нього, перебуватив постійномувивченні СловаБожого з ціллюзастосуватийого в повсякденномужитті, допомогтикожній сестрізнайти своєслужіння вцеркві (молитовне, благовістя, милосердя, душеопікунство, служіння викладачаБІI, викладачаНедільноїШколи, музично-хорове).Біля 80% членівцерков — це єжінки, а навчаннямохоплені лише27 церков області.На сьогоднішнійдень це близько400 студентів.[38;39]

КиївськийХристиянськийуніверситетВсеукраїнськогоСоюзу об’єднанняЄвангельськиххристиян-баптистівявляє собоювищу богословськушколу, що даєстудентамбазову вищубогословськуосвіту. Прицьому університеткеруєтьсястандартамиЄвро-АзіацькоїАсоціації.Досягненнянамічених цілейвключає в себе:

надання богословської освіти;

сприяння духовному росту студентів;

підготовку студентів до практичного служіння;

При цьомууніверситетпоєднує наданнябогословськоїосвіти з практичноюпідготовкою, враховуючикультуру українськогонароду і традиціїросійсько-українськогоєвангельсько-баптистськогобратства.

Університетпрацює длязадоволенняпотреб євангельсько-баптистськихцерков і в тісномуконтакті зними, маючикредо своєїроботи «ВідЦеркви, черезЦеркву, дляЦеркви ».

Університетвирішує завданнянавчання, підтримуючирівновагу міжакадемічнимнавантаженнямта практичноюпідготовкою, притримуючиськонсервативногобогословськоговчення ієвангельсько-баптистськихпринципіврозбудовицерков і життявіруючих.

На даний часв Київськомууніверситетіпроводитьсянавчання затакими програмами:

«Бакалавр богослов’я»;

Ціль програмипідготовкаспеціалістівв області богослов’я, що прагнутьприсвятитисебе практичній(пастирськійі місіонерській), а також викладацькій(в навчальнихзакладах рівнівА і В) діяльності.

«Бакалавр пастирського служіння»;

Ціль програмиполягає в підготовкаслужителівякі мають відповіднуосвіту, навичкилідера та духовнуосвіту дляпрактичноїроботи з людьмив церквах ірелігійнихорганізаціяхєвангельсько-баптистськогобратства.Передбачається, що випускникипрограми зможутьнести пастирськеслужіння вцерквах братства, вести роботуз представникамирізних верствнаселення.

«Бакалавр місіології»;

Ціль програмив підготовціслужителівякі мають відповіднуосвіту, духовнимрівнем і навикамимісіонеріві організаторівхристиянськогослужіння. Випускникипрограми зможутьнести служіннямісіонерів, організовуватинові церквичи служіння.[132;2]

Донецькийхристиянськийуніверситет(ДХУ) здійснюєнабір студентівна навчанняза програмами:

«Бакалавр богослов’я»;

«Бакалавр місіології»;

«Основи християнської доктрини і місії»;

ДХУ – це: місіонерсько-орієнтованийуніверситет, констектуалізованийв Україні центрноваторстваі розвиткудумки на базіфундаментальнихнаук, центрдослідженняі пошуку. Наданий моментв ДХУ навчається132 студенти, якіє громадянамиУкраїни, Росіїта ін. країн.За одинадцятьроків освітув університетіотримали 548 осіб.ДХУ відкритийдо творчоїспівпраці зцерквами іхристиянськимиорганізаціямиз метою підготовкихристиянськихслужителів, як в проведенніактуальнихпрограм, такі в фінансуванніосвіти студентівта в розробціучбових програм.[24;39]

продолжение
--PAGE_BREAK--

Рис. 13 СлужіннявипускниківДонецькогохристиянськогоуніверситету

Біблійнийінститут у м.Львові буворганізованийза схемою характерноюдля всіх БіблійнихінститутівУкраїни. Як вінших областяхзахідної Україниу Львівськійобласті починавпрограму ВЕЕ(Біблійна програмарозширеногонавчання) АвраамБайбл, засновникпрограми ВЕЕв Україні. Зацією програмоюбули заснованіБіблійні інститутив містах Чернівці, Рівне, Черкаси, Київ, Вінниця, Миколаїв. Запрограмою ВЕЕукраїнськімісіонерипрацюють вмістах Росії(Сиктивкар, Дутово, Ухта, Сосногорськ, Печора, Воркутата ін.), які знаходятьсяна територіїреспублікиКомі [129; 2-8].

Східно-Українськатеологічнасемінарія(СУТС) є вищимдуховним навчальнимзакладомВсеукраїнськогоСоюзу об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів.

СлужінняСхідно-Українськоїтеологічноїсемінаріїспрямованена підготовкута навчаннякваліфікованихмісіонерів, служителівпомісних церков, організаторівслужіння. Студентамисемінаріїможуть бутиті, які сповідуютьпринципихристоцентричностіта євангельськогослужіння, їхнєслужіння таставлення додорученоїсправи повинніцілком грунтуватисяна біблійнихцінностях, аїхнє життя —розглядатисяяк шлях учнівствау Христі Ісусі.

Основу вимогливихстандартівнавчання складаєвисокий рівеньпрофесорсько-викладацькогоколективусемінарії. Вінпредставленийвикладачамиавторитетнихсемінарій, служителямипомісних церковукраїнськогоБратства, атакож зарубіжжя, які мають науковіступені магістра, доктора богослов'ячи найвищийступінь практичногослужіння.

Навчанняв семінаріїбезкоштовнепо всіх спеціальностях.Студентизабезпечуютьсяжитлом та 3-разовимхарчуванням.У їхньомурозпорядженніє все необхіднедля того, щобнавчання всемінарії булоуспішним ікомфортним.

Семінаріяіснує за рахунокдобровільнихпожертвуваньцерков, місій, організаційта приватнихосіб. ОпікунськаРада семінаріїскладаєтьсяз числа досвідченихслужителівВСО ЄХБ та зарубіжнихцерков.

Одним ізфундаментальнихпринципіворганізаціїсемінарії євідкритістьта безперервністьдуховної освіти.З цією метою, починаючи з2001 р., щорічнонавесні тавосени, Семінаріяпроводить сесіїпостійно діючоїбогословськоїконференції«Сила Словаі Кафедра».Конференціямає міжнароднийстатус і є значноюподією в життіБратства. У неїнемає аналогів,і вона сталавідкритоюшколою длявсіх, хто звершуєслужіння вЦеркві. РоботаКонференції— це перш завсе навчальнийпроцес, і тіучасники, якіпрослухаютьувесь курслекцій, отримаютьсертифікатпро закінченняСемінарії.Східно-Українськатеологічнасемінаріязапрошує всіх, хто бажає, взятиучасть у роботіКонференції«Сила Словаі Кафедра».[97;49]

В Одесі функціонуєХристиянськийгуманітарно-економічнийуніверситетет.Ректор університетуакадемік, членцеркви ЄХБ Р.Крижанівський.В цьому університетіможна отриматизвичайну світськуспеціальністьзасновану наздорових духовнихзасадах. Середстудентів євіруючі інехристияни.Для педагогічногоколективустворено своюцеркву. Такеслужіння, засловами ректора,є дуже важливимі потрібним.

КерівництвоВУЗу ставитьна меті сприятипідвищеннюкваліфікаційногорівня християн, та дає можливістьвпливати наполітику держави.Головна метауніверситетувиростити новутехнічну, якакеруєтьсяхристиянськимипринципами.За основу буловзято досвідМосковськихгуманітарнихВУЗів, та християнськихуніверситетів.[153;31]

Інститутрозвиткухристиянськоголідерства(ІРХЛ)був заснованийв Україні в1996 році. За цейчас він випустивбільш 300 християнськихслужителівзі ступенембакалавратеології. Навчальнийзаклад співробітничаєз десяткамиукраїнськихцерков, на базіяких проходитьзаняття. Одинраз на місяцьвикладач, приїжджаючив помісну церкву, читає дванадцятигодиннулекцію, післячого студентиздають іспити.І так 40 тем протягом4-х років. Позакінченніпершого рокунавчання студентодержує сертифікатпро закінченняБіблійних наук; два роки навчанняі — асистентза курсом Біблійнихнаук; три — дипломислужителя.Після четвертогороку навчанняті хто успішносклали іспитодержуютьступінь бакалавратеології.

У 2003 році в ІРХЛбула початапрограма навчанняна ступіньмагістра теології, по якій можутьучитися викладачіІнституту іпастори церков.Ця програмаприпускаєдворічне навчання, що складаєтьсяз 12 курсів. Дипломибакалавра імагістра теологіїнадаютьсяМіжнароднимуніверситетом«Бачення».

Цікавим, євідношенняпротестантівУкраїни дотрадицій українськогонароду. На запитання, в яких випадкахтрадиції вітати, а в яких – застерігати, фахівець зісторії церквиЯрослав Пелікандає таку відповідь:«Традиція –це жива вірапомерлих, традиціоналізм– це мертвавіра живих.»Баптистськийавтор доповнює:«Ми, віруючієвангельськогоспрямування, робимо наголосна тому, що тільки66 канонічнихкниг Бібліїможуть визнаватись, як богонатхненніПисання, СловоБоже абсолютноавторитетнеі достатнє дляспасіння тадуховногозростання увірі. Рештакниг, усні передання, постанови –другорядніі можуть бутилише кориснимчитанням, якщоне суперечатьБіблії… Традиції, що приводятьлюдей до народженнязгори та особистогоспілкуванняз Богом, повинністати взірцемдля наслідування.Коли ж традиціяперешкоджаєлюдям прийтидо Бога, це вжетрадиціоналізм, проблема» [16;20].Автор спираєтьсяна Біблію розвиваючидумку і теологічніоснови ІсусаХриста в СвятомуЄвангелії, деМесія засуджуєспроби наставитичиїсь словапостанови вищечи на рівні зіСловом Божим.Спасительназивав їх«переданнямвашим» або«науками людськихзаповідей»(Мт.15; Мр.7), а апостолПавло такожзасуджувавучення, що суперечатьХристовому,і називав їх«переданнямлюдським».

КостянтинГончаров усвоїй статтінаводить принципи, що витікаютьзі згаданихвище посиланьна СвященнеПисання. Використовуючиїх, ми можемовиробити власнийпогляд на тучи іншу традиціюта визначитисьщодо її доцільності:

Традиція стає проблемою коли наголос робиться на форму (зовнішність), а не на зміст.

Традиція стає проблемою, коли за формою не стоїть зміцнене Божим Словом вірування. Традиція повинна піддаватися перевірці Біблією. Не досить також лише зрозуміти значення обряду. Треба переконатися чи не суперечить він ученню та принципам Біблії.

Традиція стає проблемою, коли робиться обов’язковою для всіх.

Традиція стає проблемою, коли вона стає дорожчою і важливішою за людину за ради якої виконується.

Традиція стає проблемою, коли її не можна змінити, чи відмінити.

Цікавим єставленняпротестантівдо святкуваннятрадиційниххристиянськихсвят за Юліанськимі Григоріанськимліточисленням(Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).

Григоріанськеліточислення,(«новий стиль»)було прийнятепо всій Європі, крім СРСР іГреції, де слідувалиЮліанськомуабо «старому»стилю. На 23 з’їздіВСО ЄХБ булоприйнято рішенняпро те, що всісвята встановленіпершою християнськоюцерквою святкуватиза «новим стилем», як це робитьмайже весьхристиянськийсвіт [65; 39].

Українаналежить докраїн, де християнськітрадиції такультура впродовжвіків відіграютьважливу роль.Довгий періодатеїстичногокомуністичногорежиму значнопідірвав старірелігійно-соціальнізасади суспільства.Проте ще допроголошеннянезалежності1991р. в Українірозпочинаєтьсяпроцес релігійно-духовноговідродження, який супроводжувавсяболісним процесомміжконфесійногопротистояння.Протягом останньогодесятиліттяцерковне життяв Україні набралопевних обертів,і неабияку рольу цьому відігралирелігійнізасоби масовоїінформації, переважногазети і журнали.

На 2001 рік вУкраїні нараховувалосяпонад 200 друкованихвидань релігійногохарактеру, приналежнихтій чи іншійІ конфесії абопоза- чи понадконфесійних, які так чи інакшепотрапляютьдо загальногореєстру релігійнихдрукованихвидань, тобтотаких, які пройшлипевну реєстраціюабо мають більш-меншмасовий характер(тираж від кількохдо кількохтисяч екземплярів).До цього необхіднододати незліченнукількістьдрібних релігійнихвидань, переважноПарафіяльнихгазет, тиражяких можеобмежуватисякількома десяткамиабо сотнямиі вони поширюютьсяв межах Однієїпарафії. Такимчином можнаговорити продоволі чисельнукількістьдрукованихрелігійнихвидань, якіВиходять вУкраїні. Протекількіснийпоказник ніякне може замінитиякісний.

Найбільшінаклади середрелігійнихвидань в УкраїніналежатьпротестантськимЦерквам і релігійниморганізаціям, насампередхаризматичнимгромадам тарелігійниморганізаціям.Багато газетноїплощі відданоматеріалампро т.зв. наверненнядо Бога, приватніпереживаннявід спілкуванняз Богом тощо.Чи не найцікавішоюзі всіх протестантськихвидань та екуменічноюза змістом єгазета Християнськийсвіт (рос. — Християнскиймир) — виходитьдвічі на місяцьі подає інформаційніматеріали зжиття ) різниххристиянськихЦерков Українита протестантизмув світі, а такожаналітичністаттібогословсько-катехитичного, суспільногота науково-релігійногохарактеру. ВУкраїні ще йінші протестантськівидання немають чіткоїприналежностідо окремоїконфесії(Христианствосегодня), алеза рівнем вонислабші, ніжХристиянськийсвіт.

Серед виданьЄвангельськиххристиян баптистівварто згадатижурнал Євангельськанива і газетуВоскресение, а також газетудля глухонімихвіруючих Голосв пустині. ГазетиСлово життяі Слово жизниналежать однойменнійЦеркві «Словожиття». Християнивіри євангельської(п’ятидесятники)видають газетиГолос надії, Вірую, СвітлоВоскресіння, журнал Благовісникта інші. Адвентистамсьомого дняналежать квартальнийжурнал Ознакичасу, газетиПуть к истине, Християнинта інші. Багатимина видання євже вищезгаданіхаризматичнірелігійніорганізації, наклад якихіноді сягаєдекілька десятківтисяч екземплярів.У таких газетахмістятьсявиключно проповіді, свідчення віри, зрідка новини- Слово веры, Нова надія, Сходи, Иисус- наша жизнь, Мировая жатва, Мариупольхристианскийта інші. УкраїнськаЛютеранськаЦерква видаєгазету Стяг- наповненупереважнопастирсько-катехитичнимипроповідямита матеріаламина актуальнусуспільнутематику. Чималогазет належитьрізноманітнимокремим християнськимгромадам. Середних — газетаДля тебя, в якійдоволі багатоінформаційногоматеріалу тастатей на актуальнісуспільніпроблеми, атакож — Тимофей, Родник, Добрыеновости, Путьк жизни.

• ЗагаломхристиянськіЗМІ представленів Україні широкимспектромрізноманітнихжурналів, газет, бюлетенів. ІБільшість ізних виходитьраз на місяцьі накладомдекілька тисяч(стало нормоюдля видавцівне вказуватинаклад).[169]

ВидавничудіяльністьЄХБ

її здійснюють:

♦ видавничівідділи місій:

«Світильник»(Маріуполь),«Богомыслие»(Одеса), «Світлона Сході» (Київ).Вони займаютьсяперекладомта підготовкоюдо друку книг, посібників, програм закордоннихі національнихавторів. Великийвнесок у цюсправу роблятьнаші семінарії.

♦ Друкованівидання ВСОЄХБ:

журнали:"Євангельськанива" (Київ),«Післанецьправди» (США-Україна),«Перед рассветом»(Маріуполь),«Волинь християнська»(Луцьк), «БлаговісникГаличини»(Львів), "ЄвангельськаПолтавщина"(Полтава),«Свічник»(Рівне);

альманах«Богомьіслие»(Одеса);

газети: «Зовверы» (Київ),«Жизнь и вера»(Крим);

інформаційнібюлетені вобластях;

серії книг:«Бібліотекапроповідника»(Маріуполь),«Бібліотекапастора» (Ірпінь),

«В помощьслужителю»(Ірпінь). Вонирозповідаютьпро життя церкові виконуютьдуховно-просвітницькумісію.

♦ Місійнакнижкова фабрика«Християнськежиття» (Луцьк)за період свогоіснування (з1994 року) надрукувалаблизько двохмільйонівпримірниківрізноманітноїкнижковоїпродукції.

Зміст Євангеліїзалишаєтьсянезмінним, алеспосіб донесенняДоброї Новинидо людей постійноміняєтьсязалежно відзмін, що спостерігаютьсяв сучасномусвіті. Інформаційнеслужіння можнасміливо назватиодним з головнихпріоритетівЦеркви у IIIтисячоліттіі сьогодні стаєвсе більш актуальним, особливо дляцерков Братствав Україні тав інших країнахСНД.

Головна цільінформаційногослужіння—розробитисистему підготовкипрофесіоналів, які були бсамовідданісправі Божій,і в той же часмали дуже високийрівень професіоналізмув журналістиціта у зв'язкахз громадськістю(PR).

Суспільнізв'язки (PR)— спеціальнасистема керуванняінформацією(у тому числісоціальною)для цілеспрямованогоформуваннябажаної суспільноїдумки. Ця системамістить у собіпроцес створенняінформаційнихприводів таінформації, а також поширенняготової інформаційноїпродукціїзасобами комунікації.

Сьогоднішнєінформаційнесуспільствопобудованена нових принципах, які необхідновивчати йаналізувати.Головний з них, у контекстіінформаційногослужіння Братства— донести інформаціюдо свідомостілюдей, і цяінформаціяповинна виходитиз авторитетнихдля світськогосуспільстваджерел. Вонамає бути поданав дуже цікавійформі, з урахуваннямзаконів комунікації, що діють у сучасномусуспільстві.Лише в такомувипадку інформаціяпро віруючихбуде сприйнятасучаснимилюдьми. Тобто, потрібно вкладатизначні коштив інформаційнеслужіння—розвиватителевізійніпроекти, фінансовопідтримуватихристиянськізасоби масовоїінформації, а також фінансуватипідготовкувласних професіоналівв області РНі журналістики.Крім цього, сьогодні єможливістьвикористовуватисвітські ЗМІдля того, щобвисловлюватиточку зору іпозицію Братствасвітськимиканалами комунікації.Природно, щоце вимагатимезалученняпевних коштів, необхіднихдля розвиткуінформаційногослужіння Братства, бо сучаснасистема масовоїкомунікаціїбудується напринципахфінансовоїпіраміди. [86;28]

У лютому 2004року в Києвіпочали проходитищотижневізустрічі віруючихлюдей, що працюютьу засобах масовоїінформації(ЗМІ). Уже тодібула поставленамета створитиасоціаціюхристиянськихмедіа-працівників.УстановчаконференціяАсоціаціїжурналістів, видавців, журналістівякі здійснюютьтелерадіомовленняхристиян «Новомедіа»пройшла в Києві13 червня 2004 року, А 8 жовтня Асоціаціяодержала посвідченняпро державнуреєстраціюв Міністерствіюстиції України.

Асоціаціїжурналістів, видавців івістівникихристиян «Новомедіа»створена, щобоб'єднатижурналістів, видавців, вістівники, різні ЗМІ длятвердженняхристиянськихбіблійнихпринципів усуспільствіі проповідіБлагої Звісткиз трибуни засобівмасової інформації.Створеннячистого медіа-просторустане надзвичайноважливим важелему справі протистояннядиявольськомувпливові насуспільнусвідомість.Саме для цьогоі створена цяорганізація.[152;3]Серед іншихзадач Асоціації:

Асоціація– ЗМІ, журналісти

Усебічна допомога християнським журналістам і ЗМІ, об'єднання їхніх зусиль по поширенню і популяризації біблійного навчання і християнських цінностей.

Проведення навчальних семінарів, конференцій, тренінгів з метою підвищення професійного і духовного рівня християнських журналістів і ЗМІ.

Створення ЗМІ, друкованої й аудіовізуальної продукції, що поширюють євангельську звістку.

Надання методологічної і творчої допомоги християнським журналістам, ЗМІ, інформаційним відділам у церквах, громадським організаціям, навчальним закладам.

Захист прав і воль, економічних і професійних інтересів християнських журналістів.

Забезпечення християнських медиа-работников і ЗМІ юридичною підтримкою.

Асоціація– церква

Ініціювання через ЗМІ молитов і постів для досягнення конкретної мети в духовному і громадському житті країни.

Надання методологічної і творчої допомоги церковним ЗМІ, інформаційним відділам у церквах. Створення інформаційно-матеріальної бази, яка б давала церквам можливість оперативно створювати друковану, аудіовізуальну продукцію і нові мас-медіа.

Проведення заходів щодо формування читацького і глядацького ринку християнських ЗМІ.

Асоціація– церква

Участь в обговоренні і розробці рішень органів державної влади, законодавчої бази країни з метою запобігання прийняття аморальних і антихристиянських законів;

Звертання до органів влади, громадським організаціям з метою запобігання негативних процесів і законодавчих ініціатив.

Ведення діалогу з державними і громадськими організаціями, союзами, фондами, культурними і політичними діячами України й інших країн.

Асоціація– церква

Просування християнських цінностей у суспільство, демонстрація через ЗМІ практичності біблійних принципів.

Стимулювання зацікавленості християнством, узвишшя християнства і віри в Ісуса Христа як єдиного шляху для порятунку людини і країни.

Організація і проведення мітингів, суспільних акцій, демонстрацій і пікетувань з метою відстоювання біблійних принципів, інтересів християн, церков, християнських ЗМІ.

Систематизування, аналіз і поширення власного практичного досвіду.

Проведення круглих столів, семінарів за участю відомих журналістів, політиків з метою налагодження зв'язків для подальшого їхнього використання в статутних цілях Асоціації.

Утворення осередків Асоціації на всій території України для досягнення поставлених цілей.

В Києві 5-6листопада 2004року пройшлавелика конференціяхристиянськихпрацівниківзасобів масовоїінформації.Захід, організованийАсоціацією«Новомедіа», стало могутнімстартовимпоштовхом дляконсолідаціїхристиянськихмедіа-працівниківУкраїни і ближньогозарубіжжя.Протягом двохднів більш стачоловік із усіхрегіонів України, а також з Росіїі Бєларусіперебувалив атмосферіпрофесійноговзаєморозуміння.

У серпніминулого рокупочало своюроботу християнськеінформаційнеагентство «НХС— Новини ХристиянськогоСвіту». Адресав Інтернетwww.news.proboga.com

Цей унікальнийпроект Асоціації«Новомедіа»уже зайняв своюнішу в медіа-просторіі продовжуєрозвиватися.Відтепер щоднякожний можебути в курсісамих оперативнихновин християнськогосвіту України, СНД і далекогозарубіжжя. Крімтого, на сайтіНХС знаходитьсярозділ анонсівподій. [114;7]

З метою підтримкирізних видівкультурноїта просвітницькоїдіяльності, що пов’язаназ популяризацієюу суспільствіхристиянськихдуховних цінностей, у 1995р. був створенийМіжнароднийблагодійнийфонд «Християнськамедіа-асоціація».Його заснуваликілька християнськихорганізацій, які бачилинеобхідністьоновленняхристиянськогорадіомовленняі ЗМІ з використаннямсучасноготехнічногообладнання.

ХМА і НСJВ«Світове Радіо»в Україні активновишукують новішляхи і місцядля використаннярадіо у розповсюдженнідоброї новинипро Ісуса Христа.

Основнимивидами діяльностіфонду є:

підготовка та реалізація проектів програм, що пов’язані з формуванням та розвитком християнських ЗМІ;

матеріальна, технічна, консультативна підтримка та інша допомога християнським ЗМІ та організаціям у їх діяльності, об’єднання зусиль християнських ЗМІ для духовного пробудження та морального виховання людей;

накопичення інтелектуального та матеріального капіталу для виконання завдань Фонду [5; 5].

Щоб оцінитивплив протестантівна українськукультуру, доситьпригадатиспадщину ГригоріяСавовича Сковороди, котрий першимпочав нестиЄвангеліє вмаси простоюі зрозумілоюукраїнськоюмовою. Як говоритьВіктор Бондаренко, голова ДержкомрелігіїУкраїни, «жодназ таких протестантськихцерков – лютерани,євангельськіхристияни-баптисти, п'ятидесятники– не потрапляютьпід визначеннясекти, томуназивати їхсектантамияк мінімумбезграмотно».Православнимцерквам вартобуло б звернутиувагу на позитивнийдосвід протестантіву таких питаннях, як дослідженняБіблії, місіонерствоі, нарешті, братерськеставлення однедо одного.

За роки незалежностіУкраїнськоїдержави значногорозширеннянабула сферадуховно-просвітницькоїроботи релігійнихорганізацій.Нині духовно-релігійнимпросвітництвомопікуються22,6 тис. священнослужителів, яких готуютьу 130 духовнихзакладах.Функціонують7,7 тис. недільнихшкіл, 214 благодійнихмісій. В порівнянніз 1991 роком мережаперіодичнихрелігійнихвидань збільшиласьу вісім разіві на сьогодністановить 222одиниці, в т.ч.і протестантських.

У 2004 році Міжнароднаасоціаціяхристиянськихшкіл (МАХШ)відзначить10-річчя роботив Києві свогорегіональногопредставництва— Центра просвітницькихпрограм (ЦПП).Сьогодні налічуєтьсяблизько 80, і значначастина з їходержала першийпоштовх дорозвитку завдякидіяльностіЦПП МАХШ.

МАХШ відіграєдосить помітнуроль у регіоні, де протягомбільш 70 роківпануваватеїстично-гуманістичнийпідхід до освіти.Маючи у своємурозпорядженнікоманду відданихспівробітниківі лекторів, атакож програмами, заснованимина Біблії, Асоціаціядопомагаєхристиянам-вчителямформувати внового поколінняпострадянськогосуспільства— дітей і підлітків— тверді моральніі духовніпереконання.Якщо взяти доуваги, що в регіоніаж ніяк не багатонавчальнихзакладів, щопрофесійнонавчаютьхристиянськихпедагогів, подібні змінив області освіти, швидше за все, були б набагатоскромніше безучасті МАХШ.

МАХШ маєчималий арсеналзасобів допомогихристиянам, залученим дотакої стратегічної, формуючоїлюдську особистістьсфери життя, як освіта. Освітніресурси і налагодженеміжнароднеспівробітництвоміж фахівцямияк у рамкахАсоціації, такі за її межами, здатні, збагатитидосвідом, надихнутиі підтриматипочинаннявіруючих в усімсвіті — особливов країнах, дечисельністьхристиян-протестантіву процентномувідношенніпорівняноневелика, як,-наприклад, українах колишньогоРадянськогоСоюзу.

Свою основнузадачу ЦПП МАХШбачить у тому, щоб сприятибільш глибокомувпливові біблійногосвітоглядуна філософіюосвіти, розробкунавчальнихпрограм і класнуроботу, керівництвоі керуваннянавчальнимпроцесом ізміст шкільнихпредметів. Зцією метоюЦентр просвітительськихпрограм проводитьщорічно в країнахСНД і Балтіїконференціїдля християнськихвчителів ікерівниківшкіл, а такожсемінари, консультації, видає професійноорієнтованулітературу,інформаційній інші допоміжніматеріали.

За останніроки професійній організаційніможливостіпомітно розширилися: якщо в 1994 роціЦПП міг організуватилише одну педагогічнуконференцію, те зараз щорічноми проводимотри конференціїдля педагогів,інтенсивнімісячні літнікурси навчаннядля вчителівхристиянськихшкіл, а такожконференціюдля директорівшкіл. Крім цьогоми проводимотематичнісемінари: викладанняв християнськомуконтекстідитячої літературий іноземнихмов, зв'язокхристиянськогосвітоглядуз утворенням,інтеграціяхристиянськихістин у шкільніпредмети, правовабаза і розвитокхристиянськихшкіл. З 2001 рокутрадиційнимстав «Фестивальдарунків» —щорічне свято, на якому учніхристиянськихшкіл можутьвиявити закладенів них Богомталанти. Крімтого, ЦПП МАХШздійсненіпереклад (переважнона російськумову) і видання14 книг і посібниківдля вчителів.

Що таке МАХШ?

• найбільшау світі асоціаціяхристиянськихшкіл. Сьогоднів 115 країнах світучленами МАХШє 5000 шкіл, у якихнавчається1 млн. 30 тис. дітей

• позаконфесійнаорганізація, що надає підтримкухристиянськимшколам тапедагогам-християнам

• професійнаорганізація, що сприяє поширеннюхристиянськоїосвіти, обміновіпедагогічнимиідеями, програмамиі досвідом, атакож підвищеннюрівня викладанняв християнськихшколах

• добровільнаасоціація —кожна школа-членМАХШ зберігаєсвою адміністративнунезалежність.

Заснованав 1978 році, Міжнароднаасоціаціяхристиянськихшкіл бачитьдоручення вслужінні учнівствув сфері християнськогоутворення.Надаючи додатковіможливостідля навчанняхристиянськимпринципамвикладанняі керівництванавчальнимпроцесом, МАХШдопомагаєпедагогам-християнамв усім світірозвивативідповіднодо їх культуритакі підходидо освіти, щовідображаютьбіблійнийспосіб життяі мислення.

У 1985 році МАХШрозширила своюдіяльністьна країни, щознаходятьсяза межами ПівнічноїАмерики, а в1992 році в Москвівідкрила своєперше представництвов країнах СНД.У 1994 році офісбув перенесенийу Київ, де іпродовжуєфункціонуватияк некомерційна, громадськаорганізація«Центр просвітительськихпрограм» (ЦПП).ЦПП МАХШ надаєметодичнудопомогувчителям-християнам, що працюютьу приватнихі державнихзагальноосвітніхшколах СНД іБалтії.

ЦПП не втручаєтьсяв справи міністерствосвіти країнцього регіону, але спонукуєвчителів-християнкеруватисяу своїй професійнійдіяльностізагальноприйнятимихристиянськимисвітогляднимипринципами.Виходячи зіснуючих узахідних країнахдосвіду, ЦППпропонує загальнінапрямки діяльностіпедагогів-християн, думаючи, що цейдосвід можебути переосмисленийі використанийпедагогамирізних країнстосовно доїх культури, законодавчійпрактиці іреальним потребамшкіл.

Членом МАХШможе статибудь-яка загальноосвітняхристиянськашкола (але неокремі вчителі), що:

розділяє погляди МАХШ на освіту;

дотримує загальхристиянських віроповчальних істин;

співробітничає з відродженими керівниками і вчителями;

не ущемляє прав викладачів і учнів за статтю, расою або національно-етнічною ознакою

Членствов МАХШ припускає:

пріоритетна участь у щорічних педагогічних конференціях, а також у літній програмі навчання вчителів, що викладають у християнських школах;

звільнення від обов'язкового реєстраційного внеску керівників шкіл, що беруть участь

у наших щорічних директорських конференціях;

можливість для школярів брати участь у щорічному «Фестивалі дарунків» (шкільній олімпіаді);

спілкування й обмін досвідом з однодумцями — християнськими педагогами і керівниками, що розділяють погляди щодо важливості християнської освіти.

видачу свідоцтва про членство у всесвітній професійній організації.[130;3-5]

Чільне місцеу формуваннідуховногосвітоглядунаселеннязаймає УкраїнськеБіблійне Товариство(УБТ), яке булозаснованепредставникамип’яти християнськихцерков 22 червня1991р.

СьогодніУБТ об’єднуєдесять постійнихі чотири асоційованихколективнихчленів, середяких: три православні, греко-римо-католицьката п’ять протестантськихЦерков. На четвертійВсеукраїнськійконференціїУБТ, 15 червня2000 року, асоційованимчленам Товариствабуло обраносвітську організацію– ВідділеннярелігієзнавстваІнститутуфілософії ім.Г.С. СковородиНАН України.

Згідно зіСтатутом, вперіод міжВсеукраїнськимиконференціямиУБТ керівнуроль у Товариствівідіграє центральнеправління, доскладу якоговходять по двапредставникивід кожноїЦеркви. Очолюютьроботу центральногоправління УБТза посадами: президент, віце-президент, голова ревізійноїкомісії тагенеральнийдиректор Товариства.Склад правлінняобираєтьсяна Всеукраїнськійконференціїтерміном натри роки.

УкраїнськеБіблійне Товариствопокликанедрукувати, перекладатий поширюватиСлово Боже вУкраїнськійдержаві. Дляпрактичногоздійсненняцього завданняв УБТ створеній активно працюютьтри відділи: перекладів, друкуваннята поширенняБожого Слова.

З 1995 року двічіна рік виходить«БюлетеньУкраїнськогоБіблійногоТовариства», в якому друкуютьсяосновні інформаційніматеріали продіяльністьУБТ та йогоцентральногоправління, зв'язки Товаристваз Церквами вУкраїні, за їїмежами та структурамиОб'єднанихБіблійнихтовариств тощо.Головним редакторомвидання с ПрезидентУБТ, відповідальнимредактором— досвідченийжурналістВасиль Коршак.

За часівтоталітарногорежиму не моглобути й мови продрук Бібліїта іншої християнськоїлітературиукраїнськоюмовою. Такалітература, за виключеннямневеликоготиражу журналу«Православнийвісник» такількох богослужбовихкниг, в Україніне видаваласьі вважаласяпідривною щодовлади і суспільства.

За сприяннядержави, припідтримціЦерков та допомогиОб'єднанихБіблійнихтовариств УБТза роки незалежностіпоширило вУкраїні понадтри з половиноюмільйони примірниківБіблії та окремихрелігійнихвидань: «НовийЗавіт. Псалми.Притчі», «ДитячаБіблія» (з кольоровимиілюстраціями),«Біблія в перекладідля дітей. Старийі Новий Завіт»,«Біблійніоповіді» тощо.Це більше ніжза попереднютисячу роківз часу прийняттяукраїнськимнародом християнства.

В Україніздійснено записі видано азбукоюБрайля Бібліїукраїнськоюмовою для сліпих, окремі книгиСвятого Письмакрупним шрифтом.Серед країнколишньогоРадянськогоСоюзу УкраїнськеБіблійне Товариствопершим завершилоукраїнськоюмовою інсценованийНовий Завіт, який на аудіокасетахпоширюєтьсяв усіх християнськихцерквах.

Вперше заостанні 400 років(з часу видрукуБіблії в м. Острог, що на Волині,1580—1581 рр.) буланадрукованаБіблія українськоюмовою (другийповний перекладмитрополитаІларіона Огієнка)на вітчизнянійполіграфічнійбазі. ЗусиллямиТовариствадо 2000-ліття РіздваХристовогоР.Турконякомздійсненоповний четвертийпереклад Бібліїсучасною українськоюлітературноюмовою, з якоговже підготовленийдо друку НовийЗавіт.

Незважаючина певні фінансовітруднощі, в2001 році УкраїнськеБіблійне Товариствовидало «Бібліюдля дітей»українськоюмовою. Відповіднодо програми«Можливості-21»150 тис. примірниківцього виданнявідправленодо загальноосвітніхшкіл країни.В 2004 році розпочалосявидання повногоперекладуБіблії сучасноюукраїнськоюлітературноюмовою.

Генсек УБТРоман Вовк такрозповідаєдіяльністьтовариства:«УкраїнськеБіблійне Товариство(УБТ) — унікальнаорганізація.І цьому є кількапричин. По-перше, воно займаєтьсянайважливішоюсправою — поширеннямСлова Божого, по-друге, Товариствооб'єднало усвоїх рядахпредставниківусіх християнськихконфесій України.Сьогодні президентомє АнатолійГлуховський.УБТ має чотириофіційніпредставництва— у Києві, Львові, Харкові і Херсоні.»

2004-й — багатов чому знаменнийдля УБТ. Вінбув оголошенийРоком Бібліїв Україні. Такожу 2004-ому виповнилося200 років з моментупояви перших, Біблійнихтовариств усвіті.

БіблійнеТовариствозаймаєтьсябагатьма проектами.Деякі з них ужезакінчились,інші будепродовжено…Поставленомету забезпечитинезрячих дітейдуховною літературою, шрифтом Брайля.Але цей проектдовготривалийна кілька років.Зараз на всюУкраїну працюєтільки однакиївська фабрика, що виготовляєкниги для такихдітей. А цьогонедостатньо, адже в Українібільше чотирьохтисяч незрячихдітей.

СьогодніУкраїнськеБіблійне Товариствоє першою організацієюв Україні інавіть у колишньомуСРСР, що самостійнонадрукувалабіблійні історіїдля незрячихдітей. Плануєтьсянавчати незрячихлюдей, що згодомсамі зможутьдрукуватиБіблії длясліпих дітей.Таким чином, вирішитьсяі питанняпрацевлаштуваннядеяких з цієїкатегоріїнаселення.Сьогодні вУкраїні ужевидрукувано2500 екземплярівбіблійнихісторій длянезрячих дітей.Півтори тисячівже знайшлисвоїх читачів,інші буде згодомпоширено підчас акцій ісвят.

Програма«Віра від слухання»проводитьаудіозаписбіблійнихтекстів. В данийчас у Києві, уведенні УБТ, знаходитьсяєвроазіатськийофіс програми«Віра від слухання.»

ЗаписанийНовий Завітна касетах дляциган на їхнійрідній мові.Приємно такожвідзначити, що адміністраціїв'язниць дозволяютьпрацювати вцих місцях.Кожен регіональнийпредставникмає офіційнийдозвіл працюватиу в'язницях.

БіблійнеТовариствопідтримуєдружні відносиниз різними церквами.Видано НовийЗавіт і цілкомздійсненийпереклад СтарогоЗавіту з грецькоїмови… У процесіберуть участьлюди з різнихденомінацій, а також учені-лінгвісти…В даний часздійснюєтьсяпереклад книгиПритч. [116;4]

Протестантськігромади є активнимиучасникамифестивалівхристиянськоїпісні, де приймаютьучасть окреміяк окремі виконавцітак і хоровіколективи таансамблі. Музикантипроводятьактивну концертнудіяльність: виступаютьв дитячих закладах, будинках дляпристарілих, лікарнях, санаторіях, серед слухачівінших аудиторій, пропагуючивласними піснямита своїм світоглядомлюбов до Христа.Так лише, в м.Рівне працюютьна євангельськійниві такі гуртита окремі виконавці:«Осанна», Авен-Єзер", християнськийбард — О. Лось, ансамбль юнихскрипалів«Небесні мелодії»та ін.

З метоюпопуляризаціїсучасноїхристиянськоїмузики, записумолодих християнськихвиконавців, озвучуваннярізноманітнихзаходів, конференцій, концертів у2001р. в м. Рівнебула створенастудія «Ехо».У планах – записрадіоспектаклів, відеороликів, реалізаціянових музичнихпроектів.

У різнихмістах Українисилами молодіжноговідділу, гурту«Есхате х’Ора»та місцевихцерков проводятьсяакції протинаркотиків, мета яких вказатимолоді на ІсусаХриста, як єдинийреальний вихідіз проблеминаркотичноїзалежності.

«Співайтедля Господапісню нову»,- ці слова псалмоспівцязвучать по-особливомудля кожногоспіваючого, чи то хористіз сорокарічним«стажем» служінняу хорі, чи співакпочатківець.Нову може співатилише серцевідроджене, спасенне, натхненняживотворчоюсилою від СвятогоДуха. Ми повиннівсіляко розвиватиі продовжуватинаші пісеннітрадиції інадбання, заснованіна притаманній для слов’янпростоті, задушевностіта ліризмовікотре у продовжвіків збагачувалосьі доповнювалосьелементамияк західноєвропейськогопротестантськогохоралу, так ітрадиціямиукраїнськогонароду", — говоритьу своєму виступістарший регентпо Рівненськійобласті ЄХБОлександрСташук. [76; 8]

«Сходи у небо»молодіжниймузичний фестиваль, який пройшоввосени у палацікультури «Юність»міста Калуша.Цільова аудиторіязаходу буланевіруючамолодь міста, до якої організаторимали на метідонести вісткупро спасінняв Ісусі у зрозумілійдля них формі.Організаторамифестивалю сталицерква «Благодать»та молодіжнагромадськаорганізація"Імпульс" впартнерствіз арт-студією«б секунд», управліннямкультури міськоїради, КалуськимБізнес-центром, торгівельноюмережею «555», дизайн студієюQU, УкраїнськимБіблійнимтовариствомта іншимиорганізаціями.

Основноюметою фестивалюбуло намаганнязмінити ставленнягромадськостіміста до церкви.Адже в сприйняттібільшості людейв західномурегіоні всевважаєтьсясектою, якщовоно не відноситьсядо католицькоїчи православноїцеркви. З цієюметою фестивальпроводивсяна належномуорганізаційному, технічномута виконавчомурівні в офіційнійспівпраці зпредставникамидержавних, громадськихта приватнихструктур.

Зважаючина рідкіснув проведенніподібних заходівна сьогоднішнійдень ремаркуна рекламі«Живий звук», доступну вартістьквитків і нате, що кожнийдень фестивалюпередбачавнову концертнупрограму, залжодного дняне був напівпорожнім.Все місто майорілотисячами якіснихповнокольоровихплакатів, представляючинаступнихвиконавців: гурт «Він знає»з Тернополя, Василь та НадіяКондратюк зКиєва, гуртWritten On Store " з Англії, калуський гурт«Смак Небес».

Гурт «СмакНебес» складаєоснову групипрославленняцеркви «Благодать».Родзинкою йоготворчості ємайстернепоєднання грискрипки, соло-та бас-гітарі, клавішних таударних інструментів, колоритнихвокалів таелементівфольклору. Нафестивалі «СмакНебес» представиливишукані речісвого бельгійсько-голландськомутуру 2003 року, атакож виконалинові композиціїв супроводікамерногооркестру містаКалуша. [180;5]

Серед цихпроблем найвагомішимиє питання мовноїкультури таосвіти. На рівніпарафій, побутовогорелігійногоспілкуванняв основномузадовольняютьсямовні потребивіруючих. Цестосуєтьсявсіх традиційнихконфесій. Протезалишаєтьсяпроблема освіти, друкуваннялітературиукраїнськоюмовою.

Протестантськіцеркви позитивноставлятьсядо тих сферкультури, щорозвивалисьу контекстіхристиянськихтрадицій ісьогодні орієнтуютьсяна їх відновлення(література, музика, архітектура).Сучасну секулярнумаскультурупротестантисприймаютьстриманіше.Однак деякіформи молодіжної(насампередмузичної) культурипроникаютьу життя громад.Розвинутістьобщинного життята максимальнанаближеністьбогослужбовогой побутовоговикористаннямови даютьзмогу практичноповністю врахуватимовні потребичленів місцевихгромад. Звідсистрокатістьу мовному питаннізалежно відрегіонів.Український, національнийкомпонентсильнішийтрадиційнона Заході. Вінших регіонахпереважаєінтернаціоналістський(космополітичний, універсалістський)компонент.Сьогодні, зрозширеннямсфери вжиткуукраїнськоїмови, посилюютьсятенденції доподоланнякосмополітизму.Дедалі більшерелігійнихвидань стаютьукраїномовними, а їх зміст —українознавчим.

Відносноскромнийбогословськийнабуток вітчизняногопротестантизмупорівняно зправослав'ямабо католицизмомпояснюєтьсяйого історичноюізольованістювід світовихцентрів протестантськоїбогословськоїдумки, неодноразовоюштучною перерваністюпослідовноїідейної еволюціїта недостатнімосвітнім рівнембагатьох поколіньвіруючих. Тимціннішим єнамаганнядеяких конфесій(баптистів, п'ятидесятників, адвентистів)створюватибогословськішколи, готуватипрофесійнихбогословів.Показово, щопротестантизвертаютьсядо вітчизняноїдуховної йкультурноїспадщини, донаціональнихджерел протестантськихрухів, виявляютьінтерес довивчення історіївласної конфесіїна територіїУкраїни. Вонарозглядаєтьсяяк складовазагальноїрелігійноїісторії українськогонароду, а власнепротестантизм— як невід'ємнийелемент йогокультури йсуспільногожиття.

Культура– сполучнанитка між минулим, теперішнімі майбутнімсуспільства.Низький рівенькультури убудь-якій країнінегативновпливає насуспільнежиття, міжнаціональнівідносини, нарівень розвиткуекономіки.

Для всіхгалузей життєдіяльностікультурою єсукупністькультурнихцінностей інадбань. Це поособливомугостро звучитьв наш час, колизагальнийрівень культурив нашій державіє занедбанимі досить невисоким. Самеця обставинанаштовхує надумку прообов’язковістьволодіння тимчи іншим рівнемхристиянськоїдуховної культурив християнськомусередовищі.

Поняття«духовна культура»– є досить широким, воно передбачаєнаявністьдуховних навчальнихзакладів, храмів, бібліотек. Це- музична спадщина, поезія, вихованість, відлагодженаетика, моральі т.п., а також, що є особливоважливим, зпрактичноговиконаннядорученогослужіння нависокомудуховно-професійномурівні тобтов дії, спрямованіна проповідьвчення ІсусаХриста, длявідродженняЙого волі іСлави на позитивнийвплив у суспільстві.«Наше християнствоє живим і діючим, воно не є мертвимі застиглим, воно постійнопрацює, розвиваєтьсяі вдосконалюється, змінюючи нассамих і впливаючина світ. Томуми стверджуємо: християнськадуховна культураможлива лишев дії, в розвитку»[93; 24-25].

На основіопитуванняпроведеногосеред респондентів, що є членамипротестантськихгромад м. Рівне, можна скластицілісну картинустану участіпротестантівв освітньомута культурномужитті суспільства:

На відмінувід усталеноїдумки про обмеженістьвіруючих, зокремапротестантів, спостерігаєтьсядосить чималийвідсоток освіченихлюдей.

еще рефераты

Еще работы по религии

Реферат по религии

Катехуменат в истории Церкви Подготовка ко крещению в Новом Завете

3 Сентября 2013

Реферат по религии

Религиозный культ в христианстве

Проблема выбора государственной религии и влияние христианизации на историческую судьбу Киевской

3 Сентября 2013