Реферат: Земельний кадастр

--PAGE_BREAK--Реєстрація земельних ділянок — це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі [9].
Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.
Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості [10,11,12].
В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов'язані з ними інші об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.
Реєстрація — це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація — це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.
Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок — це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість  відповідно до чинного законодавства,  на основі документів, що підтверджують ці права.
Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи, єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності, державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.
Відповідно до "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. №27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації.
Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні, державних реєструвальних документів доцільно виділити чотири основні етапи:
1) підготовчі роботи;
2) визначення меж земельної ділянки на місцевості;
3) заповнення бланків державних актів і договорів;
4) реєстрація і видача документів.
Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній Книзі записів реєстрації.
Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08.2002 р. №24 запроваджено форми Книги у складі:
Книга 1 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;
Книга 2 — Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю юридичних осіб;
Книга 3 — Книга записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею;
Книга 4 — Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Поземельна книга, відповідно до вказівки Держкомзему України №11 від 20.03.2002 р. «Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її ведення», містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам.
При встановленні розмежування районів міст чи кадастрові квартали (зони) повинна бути забезпечена стабільність цих територіальних утворень. Кадастрове зонування включає встановлення:
а)місця розташування обмежень щодо використання земель,
б)меж кадастрових зон та кварталів,
в)меж оціночних районів та зон,
г)кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Роботи по впровадженню єдиної системи кадастрової нумерації земельних ділянок виконується державними та іншими землевпорядними органами.
При проведенні операцій із земельними ділянками попередні кадастрові номери земельних ділянок зберігаються на черговому кадастровому плані та архівах.
Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає:
а)геодезичне встановлення меж земельної ділянки,
б)погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами,
в)відновлення меж земельної ділянки на місцевості,
г)встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та обтяження щодо використання землі,
д)виготовлення кадастрового плану.
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з того факту, що земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Ст.200 Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економічна оцінка землі — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі [ 5].
         1.3. Інформаційна система земельного кадастру
Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, проекти формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, встановлення меж населених пунктів, матеріали інвентаризації земель усіх категорій, а грошової оцінки земель, населених пунктів і земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, — матеріали інвентаризації земель населених пунктів, економічної оцінки їх територій, генеральні плани населених пунктів, схеми генеральних планів сільських (селищних) рад, проекти районного планування (проекти територіальної організації) адміністративних районів, проекти детального планування.
Експертна грошова оцінка використовується при здійснені цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Земельний кадастр є основою функціонування цивілізованого ринку землі і нерухомості будь-якого суспільства, що в кінцевому результаті дозволяє ефективно здійснювати державну політику в галузі земельних відносин. Це вимагає створення державної автоматизованої системи земельного кадастру і в Україні, головною метою якої є формування інформаційної  інфраструктури, яка забезпечує органи державної влади громадян  країни інформацією про землю і нерухомість та захищає права власників землі і землекористувачів на передані у власність і надані у користування землі.
Структура автоматизованої інформаційної системи земельного кадастру в Україні випливає із компетенції органів державного управління земельними ресурсами.
Метою автоматизованої  інформаційної системи державного земельного кадастру є:
— наочне відображення в комплексі картографічних і цифрових даних земельного кадастру;
— забезпечення оперативного одержання земельно-кадастрової інформації для управління земельними ресурсами;
— скорочення строків, зниження трудових затрат на складання і оформлення земельно-кадастрових документів та підвищення якості їх виконання;
— підвищення інтелектуального рівня праці інженерно-технічних працівників із земельного кадастру і землевпорядкування.
Головним завданням автоматизованої інформаційної системи земельного кадастру є:
-          збір, аналіз і систематичне відображення в комп’ютерах картографічних і цифрових даних про правовий, природний і господарський стан земель різних господарських і адміністративно-територіальних одиниць, юридична реєстрація землеволодінь, землекористувань та об’єктів нерухомості не передані у власність і надані у користування землі, в тому числі і на умовах оренди, згідно з виданими власникам землі і землекористувачам документів на власність і користування землею;
-          графічне відображення територіального розміщення земельних угідь, даних кількісного і якісного обліку та показників бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель.
Автоматизована система державного земельного кадастру містить дані всіх його складових частин: реєстрації землеволодінь і земле користувань, облік  кількості та якості земель.
Таким чином удосконалення земельного законодавства в Україні сприятиме чіткому функціонуванню земельних відносин між державою та власниками землі і землекористувачами, стимулюванню раціонального використання і охорони земель, і соціального захисту громадян.
 Однак через відсутність належної координації контролю з боку державних органів, несвоєчасне вирішення ряду організаційних і правових питань реформування земельних відносин, реалізація земельних реформ стримується, її темпи залишаються незадовільними, а також відсутні роботи, які б дозволили встановити рівень використання земель на перспективу.
Основним і найскладнішим завданням земельної реформи є реалізація переходу функціонуючої системи землекористувань різних форм господарювання та землекористування на території сільської ради.
 Основним змістом земельної реформи є вирішення таких питань:
-           виділення фонду земель ОПГ;
-           визначення земель громади села – сільськогосподарських угідь громадського користування;
-           формування землеволодіння селянських (фермерських) господарств;
-           формування мережі основних шляхів на території сільської ради з врахуванням нової організації території.
Вирішуючи ці питання необхідно врахувати основні положення формування здорового і продуктивного агроландшафту. Одним із основних елементів виконання цього завдання є розробка складових частин раціональної системи використання земель, в структурі угідь, доцільний виробничий напрямок господарств, структура рослинництва.
 На сучасному етапі ведення державного земельного кадастру створюється система автоматизованого ведення земельного кадастру. Розроблена і постійно вдосконалюється система обліку земель (програмний комплекс “Земля”), закладено основу для створення нумерації земельних ділянок на основі класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), що забезпечує присвоєння унікального номера кожній земельній ділянці, яка знаходиться на території України, завершуються роботи по проведенні грошової оцінки земель населених пунктів і ін. Всі ці заходи дадуть змогу створити ринок земель, забезпечать можливість ведення земельного кадастру в ринкових умовах.

2 ІСНУЮЧИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ  
Згідно діючого земельного законодавства, а саме статті 196 «Про складові частини державного земельного кадастру» Земельного кодексу України та змісту державного кадастру видно, що його дані не є однорідними оскільки включають відомості про правовий, природний і господарський стан земель, тому він за своєю структурою включає такі складові частини:
1. Кадастрове зонування;
2. Кадастрові зйомки;
3. Бонітування ґрунтів;
4. Економічну оцінку земель;
5. Грошову оцінку земельних ділянок;
6. Державну реєстрацію земельних ділянок;
7. Облік кількості та якості земель.
2.1. Кадастрове зонування. Кадастрове зонування – це одна із складових частин державного земельного кадастру. Відповідно до статті 197 Земельного кодексу України кадастрове зонування включає:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель.
б) меж кадастрових зон та кварталів.
в) меж оціночних районів та зон.
г) кадастрових номерів ( території адміністративно-територіальної одиниці).
Кадастровий план обмежень і обтяжень складається з метою одержання достовірної графічної і аналітичної інформації про наявність, склад, місце розташування об’єктів з особливим режимом використання і меж зон в яких обмежуються ті або інші види господарської діяльності з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливих впливів при господарській діяльності, роботи об’єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності.
Обмеження – це перелік дій (право третіх осіб), що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою.
Обтяження на використання землі – це право на земельну ділянку включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов’язки по договору, рішення суду про передачу прав і інші встановленні законодавством права відносно землі.
Об’єктами кадастрового зонування являються зони особливого режиму використання земель:
— охоронна зона;
— зона санітарної охорони;
— прибережна захисна смуга;
— зона особливого режиму;
— санітарно-захисна зона;
— шумова зона;
— обмеження, обтяження і земельні сервітути;
— зони мінімальних відстаней;
— зони теплових мереж.
Для забезпечення, створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки, управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформацій цими системами запроваджено єдину систему кадастрової нумерації земельних ділянок.
Щоб забезпечити унікальність кадастрового номера земельної ділянки застосовано підхід фрагментації України за такою схемою: “Об’єкт адміністративно-територіального поділу України” => “Кадастрова зона” => “Кадастровий квартал” => “Земельна ділянка”.
Відповідно до наведеної схеми позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки складається із чотирьох частин. Використовуючи нотацію Бенуса-Наура, структура кадастрового номера земельної ділянки представлена в такому вигляді:
 | КОАТУУ |: | НКЗ |: | НКК |: | НЗД |,
 де | КОАТУУ | — код одиниці адміністративно-територіального устрою України;
 | НКЗ | — номер кадастрової зони;
 | НКК | — номер кадастрового кварталу у межах кадастрової зони;
 | НЗД | — номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;
 |: | — роздільник між складовими кадастрового номера.
Код одиниці адміністративно-територіального устрою України | КОАТУУ | складається із десяти чисел і використовують його тільки один раз для визначення зовнішніх меж населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради, після чого означену територію поділяють на кадастрові зони, кадастрові квартали, та земельні ділянки в межах кадастрового кварталу. Номер кадастрової зони | НКЗ | у межах території визначеної | КОАТУУ | складається із двох чисел, а тому максимальна кількість кадастрових зон в межах населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради становить 99 одиниць. Номер кадастрового кварталу | НКК| у межах кадастрової зони | НКЗ | складається з трьох чисел. Максимальна кількість кадастрових кварталів становить 999 одиниць. Номер земельної ділянки | НЗД | у межах кварталу | НКК | складається із чотирьох чисел. Максимальна кількість земельних ділянок в межах кадастрового кварталу може становити 9999 ділянок. Максимальна кількість земельних ділянок за даною структурою у межах визначеного | КОАТУУ | — об’єкта адміністративно-територіального устрою становить:
    продолжение
--PAGE_BREAK--