Реферат: Демографічна ситуація в Україні

Демографічнаситуація в Україні

Вступ

громадяниннароджуваність розлучення добробут

ВУкраїні відзначається соціальне небезпечне співвідношення кількості чоловіківдо жінок як один до чотирьох. Про це на прес-конференції повідомила директорінституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.

«Середнятривалість життя громадян України, за її словами, на 10–12 років нижча, ніж українах Євросоюзу».

Передчаснасмертність, особливо серед чоловіків працездатного віку вища в 3–4 рази, ніж українах Євросоюзу. «Це найгірша демографічна ситуація в Європі», – підкреслилаЛібанова.

Українціввже давно не 52 мільйони, про що колись повідомляли по телевізору. А буде щеменше. У новій Доповіді Світового банку, презентація якого відбулася вБрюсселі, йдеться про те, що до 2025 року населення України зменшиться на 20%.У загальній складності України втратить 11,8 мільйона чоловік.

Згідноз даними державного комітету статистики, чисельність українців на сьогоднішнійдень складає 46 мільйонів чоловік. І фахівці застерігають, що якщо економічна іполітична ситуація в країні не зміниться, то до 2050 року населення Українискоротиться майже вдвічі – до 26 мільйонів чоловік.

Середпричин демографічної кризи експерти виділяють економічні проблеми,нестабільність, пияцтво і розчарування населення в політиці керівництва країни.

Подолатидемографічну кризу не допомагають навіть державні виплати молодим батькам. Крімтого, низька народжуваність обумовлена тим, що жінки віддають перевагустворенню кар'єри народженню дитини.

Найбільшлякаюча картина спостерігається в селах. Всі люди старше 70 років. Ясно, що тамніхто не народжується, і ніхто туди не приїжджає. Крім того, люди масововиїжджають у міста, а населення стабільно старіє. Зараз кожен третій українець –пенсіонер.

Директорінституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова: «Щостосується міського населення, можна розраховувати на те, що за рахунокзниження смертності і підвищення народжуваності ми можемо уповільнити процесидепопуляції. Але депопуляція буде, вона неминуча.

Прогнозина 2050 рік — 36 мільйонів населення в Україні – нормальний варіант 27–28мільйонів – як прогноз-попередження».

Керівникукраїнської редакції ФОРУМ. Володимир Філін: «Демографічна ситуація в Українісправді неблагополучна, оскільки на Україні як частина Європи діють загальнінесприятливі фактори, від яких страждають і куди більш благополучні країни ЄС,і накладається ще власні економічні та соціальні проблеми. Можливо, є кудибільш чіткі причини депопуляції Україні, але я б відзначив і відсутність сенсув житті українців, особливо на російськомовному сході та півдні.

Тутя б відіслав до класичних робіт Франкла про сенс життя. Що цікаво, депопуляціяна Заході Україні нижче, хоча формально рівень життя там скромніше, ніж наСході чи, скажімо, в Києві чи Севастополі. Країна не може жити без національноїідеї – вона вимирає, і пояснити це чисто економічними причинами не можна. Росіябагатша Україні і багатьох інших країн Європи, а вимирає теж дуже сильно.

Немаєідеї, немає мотивації до продовження роду. Чечня і взагалі республікиПівнічного Кавказу не дуже багаті, але мають багато дітей, а якщо ми візьмемочисто російські регіони, то там картина буде не набагато краще української. Я бзакликав уряд задуматися і про цю сторону питання, а не займатися тупоюбухгалтерією».

Міністерствофінансів має намір реформувати існуючу систему соціальних пільг: замістьбезкоштовного проїзду або лікування пільговикам буде виплачуватися грошовакомпенсація. Міністерство вже замовило незалежним дослідницьким центрамтеоретичне обґрунтування монетизації пільг.

«Російськийдосвід показує, що монетизація пільг – дуже непопулярний захід. Тому допрезидентських виборів жодна політична сила не візьме на себе відповідальністьза її проведення», – вважає Елла Лібанова. А от після виборів, коли владідоведеться розсьорбувати наслідки розданих бюджетних обіцянок, монетизаціявиявиться як не можна до речі.

Будуватисвітле завтра можна з єдиною метою: щоб жити в ньому. Однак поки що в новомубудинку, який ми створюємо в протягом 15 років незалежності, мешканцівзалишається все менше. За невтішними прогнозами експертів, якщо всі нинішнідемографічні тенденції збережуться, то до 2050 року в Україні залишиться небільше 25 мільйонів чоловік, з них працездатного населення – лише п'ятачастина. А до початку наступного століття українську націю може очікувати долявимираючого племені зразок австралійських аборигенів. Звичайно, святе місцепорожнім не буває. На звільняються землі хлинуть емігранти з країн, в яких жититісно і голодно. Україна як територія нікуди, безумовно, не зникне, тільки цевже буде, можливо, не Україна. Чи можна сьогоднішнього державі уникнути такоїсумної долі?

Заданими Всесоюзного перепису населення 1989 року, в Україні проживали 51,45 млн.чоловік. До середини 1992 року кількість громадян вже став незалежним державище продовжувало підростати. Тоді і з'явився гордий бренд «Нас – 52 мільйони!»,Хоча ця гордість більше нагадувала добру міну при поганій грі: у країніпанувала дика інфляція, жахливими темпами зростало безробіття, на прилавкахмагазинів було порожньо. Не дивно, що вже з 1993 року почався різкий спаднароджуваності, кількість абортів досягла 1 млн. 200 тис. на рік, а померлихлюдей ставало більше, ніж з'явилися на світ. За даними перепису населенняУкраїни, проведеного в 2001 році, в країні залишалося вже 48 млн. 150 тис.громадян. Ця трагічна тенденція збереглася донині, і до липня 2006 рокучисельність населення України, за даними Держкомстату, зменшилася до 46 млн. 778тис. осіб.

Сміємоприпустити, що і ця офіційна статистика прикрашає справжній стан справ.Враховуючи, що як мінімум 1,5 млн. українців, які виїхали на заробітки в чужікраїни і прожили там від 7 до 15 років, вже не збираються повертатися набатьківщину, реально в країні перебуває не більше 45 млн. громадян. Більшетого: навряд чи варто розраховувати, що і діти наших заробітчан, які народилисяна чужині, після досягнення повноліття виберуть українське громадянство іпоїдуть будувати хати на історичну батьківщину.

Чидопомогло збільшення народжуваності рішення влади про виділення 8,5 тис.гривень при народженні дитини?

Рішенняпро державну допомогу при народженні дитини набула чинності з квітня минулогороку, і говорити про істотне перелом у справі ще рано: адже потрібен час, щобзмінилася сама психологія молодих батьків, які мають повірити, що народженнядитини не тільки їхня особиста справа, але і неабиякою мірою – подія державногозначення. До того ж разова допомога у нас дуже швидко перетворилася на 3,6 тис.гривень, а решту суми видають щомісяця протягом року. За даними МОЗ, у 2005році в Україні з'явилося 412 тисяч новонароджених, а за весь цей рікочікується, за його ж оцінками, не більше 440 тисяч. Тобто, очікуваний прирістскладе менше семи відсотків, якщо, звичайно, прогноз ще справдиться.

Доречі, на Заході крім одноразової допомоги отримують ще й солідну щомісячнудопомогу (а не як у нас – разову стали розбивати на помісячну). В Естонії мамампівтора року платять «батьківську» зарплату, рівну стовідсотковому щомісячногозаробітку, а ще видається дитячу допомогу на малюка: до 3 років – 60 євро, з 4до 18 років – 20 євро на місяць. У Німеччині батьки протягом перших двох роківжиття їхньої дитини отримують 300–450 євро на місяць. У Швеції щомісячнадопомога всім дітям – 85 дол., Дітям з неповних сімей – 117 доларів. Як і вАнглії, допомога виплачується до 16 років або до закінчення дитиною гімназії.

Заданими координатора програми ООН в Україні Френсіса О'Донелл, 500–700 тисячукраїнських жінок щорічно роблять аборти. Таким чином кількість абортів якмінімум в 1,2–1,7 рази перевищує кількість пологів. У Європі співвідношеннядорівнює 0,25.

Втім,в МОЗ спростували такі дані і оперують своїми: за минулий рік зробили абортилише 242 тисячі жінок. Проте офіційна статистика не враховує послуги, щонадаються приватними клініками. А туди йдуть багато жінок, особливо якщодозволений термін аборту вже минув. А його в Україну скоротили ще два рокитому. Тоді Верховна Рада проголосувала за скорочення терміну штучногопереривання вагітності, який тепер не може перевищувати 22 тижнів замість 28тижнів, раніше передбачених статтею 281 Цивільного кодексу.

Застатистикою, на 100 шлюбів зараз припадає 58 розлучень. Тобто, розпадається вженавіть не кожна друга сім'я, а набагато більше. Звичайно, багато громадянодружуються і виходять заміж знову. Але, щоб знову розлучитися… Однак фахівціб'ють тривогу не тільки тому. Нині 14 відсотків розлучень припадає на раннійвік – до 20 років. Величезну частину – 31 відсоток – становлять подружжя 25–27років. Трохи менше «зав'язати» з сімейним життям у 28–30 років – 28 відсотків.А це ж дітородний вік!

Причинамирозлучень найчастіше служать зовсім не подружні зради або те, що називається «незійшлися характерами», а зовсім матеріальні речі. Наприклад, вже будучиодруженими, більше 50 відсотків пар вказали на те, що їх не влаштовують ніжитлові умови, ні убогий сімейний бюджет. Повністю забезпеченими визнали себелише 2% опитаних пар, 46% назвали своє матеріальне становище критичним.

Звичайно,обзаводитися дітьми навіть за умови державної допомоги у 8,5 тисячі гривень, зяких 1,5–2 тисячі піде ще до того – безпосередньо на пологи, наважиться далеконе кожна молода сім'я. Адже вартість аборту набагато дешевше – від 100 до 200гривень.

Незважаючина придбану державою незалежність, в Україні не поспішають повертатися українціКанади, США чи Австралії. Навпаки, до нас рвуться люди зовсім не слов'янськоїзовнішності з Азії та Африки, осідаючи, як правило, у великих містах. І прицьому на одного легального мігранта доводиться кілька нелегальних. У Києві вжез'явилася небезпека появи етнічних кварталів, в яких оселяються люди однієїнаціональності, які живуть за своїми законами, далеко не завжди збігаються іззаконами нашої країни (наприклад, вже в 2000 році в українських в'язницяхутримувалося 145 іноземних ув'язнених з 39-ти країн. Зараз їх ще більше). Владабоїться появи «чорних» і «жовтих» кварталів ще й тому, що з них потім починаютьвсіма способами виживати представників інших національностей. Наприклад, встворилися етнічних громадах мусульман у Європі чи китайців і японців у СШАзмішаних шлюбів немає навіть серед третього покоління іммігрантів.

Утой же час у США, де масовий приплив іммігрантів йде більше 200 років, вихідціз інших країн, по суті, «годують країну»: в самій активній соціальній групі – від25 до 54 років – їх 59%. Іммігранти є «годує силою» і в багатих країнах Азії.Скажімо, в Об'єднаних Арабських Еміратах 95% робітників – корейці, індійці,палестинці, а інженери – європейці. У Сінгапурі іммігранти взагалі складаютьбільшість населення (більше 40% приїхали з Китаю, 30% – з Індії). Тобто,іммігранти можуть як збагатити країну, в тому числі і в демографічному плані,так і зруйнувати її. І Україна ще доведеться впритул зіткнутися з цією нелегкоюпроблемою.

Однозначнотут не відповіси. У цілому медицина як галузь в Україні не гірша, ніж у Європі,але більшість громадян не в змозі платити за сучасну діагностику, ліки, некажучи вже про операції, адже задеклароване в Конституції безкоштовнемедобслуговування в реальному житті обмежується лише викликом швидкої допомогита візитом до дільничного лікаря за рецептом. Не випадково в Україні з'явилосябезліч запущених хвороб, що здобувають усе більш масового характеру. Наприклад,загальна кількість онкохворих наближається до 1 млн. чоловік, кількість новихвипадків онкологічних захворювань щорічно перевищує 160 тисяч. Також зростаєкількість хворих на туберкульоз, СНІДом, вірусним гепатитом. Щорічнореєструється майже 40 тисяч випадків захворювання на туберкульоз, причомублизько однієї тисячі – серед самих медпрацівників. Все більше молоді та людейзрілого віку підсаджуються на наркотики і алкоголь – рахунок теж вже йде намільйони! Не випадково, що середня тривалість життя в Україні – 67 років (учоловіків 62 роки, у жінок – 73). Для порівняння: в Європі люди живуть набагатодовше, ніж у нас. У Німеччині, Великобританії, Фінляндії і Греції – 79 років. УФранції, Норвегії та Іспанії – 80, а в Швеції, Італії, Ісландії і Швейцарії – 81рік. Ну а найдовше, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, живутьжителі Країни Вранішнього Сонця. Середня тривалість життя в Японії, незважаючина всі тамтешні урагани, цунамі і землетрусу, складає 82 року (чоловіки – 79,жінки – 86). До речі, по 79 років живуть чоловіки і в продувається вітрамикрижаними Ісландії…

Щобне закінчувати ці нотатки на далеких від нашої дійсності прикладах, порадуємочитачів тим, що і в України є понад 1,5 тисячі довгожителів, чий вік сягнув 100-річнийрубіж. Найбільше «дуже літніх» людей у Рівненській області – 95 (дані наквітень цього року). За офіційною статистикою, на 100 тисяч жителів тамдоводиться більше шести довгожителів, у той час як на більшій частині нашоїкраїни їх кількість не перевищує двох осіб. Так що і в рідній Вітчизні є накого рівнятися!

Замістьостаннього питання.

Демографічнапроблема, як ми бачимо, є багатогранною. І одним лише матеріальним заохоченнямза народження дитини її не вирішити. У демографічній ситуації важливу рольграють навіть такі «дрібниці», як боротьба з курінням і реклама алкоголю,рівень техніки безпеки на виробництві та наявність лікарів-педіатрів в районнихполіклініках (в Україні, виявляється, вже шість років у медичних вузах неготують дитячих лікарів!). Але головну – і вирішальну – роль у поліпшеннідемографічної ситуації відіграє рівень добробуту народу, який у свою чергузалежить від економічного потенціалу держави. Потенціал у Україні є, а от здобробутом в масовому масштабі поки, на жаль, сутужно. Тому прав Головапарламенту О. Мороз, не втомлюється повторювати, що Європу треба будуватинасамперед нам самим у себе в Україну. Тоді буде і хліб (добробут), і пісня(діти), і загальна тривалість життя людей почне збільшуватися.

Демографічнакартина Україні і багатьох пострадянських країн чимось схожа на простийматематичний приклад: «мінус два, плюс один». Адже в нашій країні смертністьвже давно перевищує народжуваність, поняття «приріст населення», на жаль,застаріло, а ось аналога йому з негативним значенням ще не придумали.

Всіми знаємо і бачимо, що відбувається в нашій країні з позиції демографії,народжуваності і смертності. Рідко коли побачиш сім'ю з трьома дітьми, але жсаме тільки такі багатодітні сім'ї забезпечують показник приросту населення.

Мирозуміємо, що нинішня демографічна ситуація негативно відіб'ється на майбутніхпоколіннях, у зв'язку з падінням добробуту українців вчені заявляють прозниження народжуваності до 2009–2010 роках. В першу чергу криза б'є по молодимсім'ям. Демографи стурбовані в першу чергу довгостроковими тенденціями, так якце загрожує скороченням працездатного населення України. Деякі фахівцістверджують, що помітним стане зменшення працездатного населення вже в 2012році.

НаселенняУкраїни стрімко скорочується з 1992 року, були періоди, коли воно зменшувалосяна 200–300 тисяч на рік. У період стабільності економіки цей показникзменшився, але тренд зниження зберігся. Позитивним фактором стало підвищеннянароджуваності, починаючи з 2000 року, але фахівці пов'язують це з великоюкількістю жінок, що народилися в 80-ті роки, коли був сплеск народжуваності, ітепер вступили у репродуктивний вік. Зниження смертності обумовлено тим, що напочатку 2000-х років в пенсійний вік вступили люди, що народилися в періодДругої світової війни. У період військових дій народжуваність різко впала, що істало причиною невеликого числа пенсіонерів 2000-х років, народжених у 1940-і рр.Що ж стосується державних заходів, що приймалися з метою стимулюваннянароджуваності, їх вплив було невелике, хоча в 2004–2007 рр. виплати допомогипо догляду за дитиною суттєво допомогли бюджетам молодих сімей. На жаль, заразця програма буде згорнута.

Такимчином, у період 2000–2008 років збільшувалася кількість працездатного населеннявік від 16 до 60 років. Податки і відрахування знизили економічне навантаженняна бюджет і взагалі підтримали економічне зростання України, ВВП Українизростав у середньому на 5% на рік. Кількісне вираження цього – приблизно накожну тисячу працездатного населення припадало близько 500 утриманців (людейпохилого віку і дітей), що є досить непоганим показником.

Скорокартина буде змінюватися, тому що на пенсію вийде покоління народилися впіслявоєнний підйом. Працездатне населення буде скорочуватися, і навантаження напенсійну систему знову буде рости.

Неможна також забувати і про велику кількість працюючих за кордоном українців,багато хто не просто заробляють гроші, а шукають можливості залишитися там житиназавжди і перевезти туди свою родину.

Збільшеннясоціальних видатків 2012–2020 рр. може дуже боляче вдарити по всіх секторахекономіки нашої країни, і можна не сподіватися на швидкий вихід із кризи іповернення до минулих позиціях приросту.

Подібнідемографічна проблема стоїть і перед Росією, яка активно намагається прийматизакони про залучення працездатного населення з країн СНД. Так, наприклад,Державна дума Росії розглядає законопроект «Карта росіянина», який дозволитьіммігрантам не мати громадянства Росії (в Україну заборонено мати подвійнегромадянство), але отримати всі права для роботи і навчання на її території.

Кризазавжди приносить велике скорочення працездатного населення країни, пов'язаногоз міграціями й зрослим прагненням безробітних до алкоголізму. Криза триватимедо 2010 року, і якщо врахувати всі фактори, які впливають на можливістьстабільного економічного зростання, з упевненістю можна сказати, що йогодосягнення є складним завданням. Зростаюча навантаження на видаткову частинубюджету по соціальних виплатах буде перешкоджати притоку інвестицій, розвиткуінфраструктури, лібералізації оподаткування.

Навітьякщо держава почне проводити політику стимулювання народжуваності, реальніпозитивні показники можна очікувати тільки після 2020 року. Зараз у нас є вихідлише в не зовсім популярної пенсійної реформи. Достатні економічні преференціїдля інвесторів могли б сприяти залученню робочої сили. На жаль, на цьому тереніми будемо конкурувати з Росією.

Емігрантиз Африки чи найбідніших країн Азії, могли б підтримати економічне зростання,але з іншого боку наше суспільство до цього не зовсім готове, на цьому ґрунтіможливі міжетнічні конфлікти.

Звпливом демографії на показники економічного зростання зіткнулися і розвиненікраїни Європи, Японія. Європа намагається вирішувати їх за рахунок недавноприйнятих до Євросоюзу країн – Польщі, Румунії. Наприклад, багато експертівстверджують, що в країнах Балтії, прийнятих в Європейський Союз, нікомупрацювати, так як все працездатне населення мігрувало в інші більш розвиненікраїни Європи.

УСША, що мають колосальний дефіцит пенсійної системи більше 50 трильйонівдоларів, демографічна проблема успішно вирішується за рахунок іммігрантів. Усередньому кожні 10 років населення країни приростає на 5–7 млн. осіб, восновному за рахунок низько кваліфікованої робочої сили.