Реферат: Система соціального захисту сиріт і дітей

--PAGE_BREAK--

3.                 Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу (від 27 квітня 1994 року №267);

4.                 Про Центр усиновлення дітей при Міністерстві освіти України (від ЗО березня 1990 року № 98);

5.                 Про гарячі обіди дітям-сиротам та дітям із малозабезпечених сімей (від 31 серпня 1996 року № 1032) [16, с. 15].
1.3 Альтернативні форми виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки
У світі існує кілька альтернатив утриманню дітей у державних установах. Моделі деінституціалізації (тобто переміщення дітей із «масових» закладів (інституцій) в альтернативне, більш турботливе середовище, а також надання допомоги за місцем проживання) включають у себе різнопланові заходи (див. таблицю 1.).
Таблиця 1. Моделі деінституалізації



Якщо говорити про соціально-педагогічну роботу з сім'єю як засобу запобігання появі бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації, то у світовій практиці відпрацьовані такі напрями:

-   розміщення дітей із девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сім'ях;

-   нормалізація дітей, які мають функціональні обмеження у фізичному та розумовому розвитку, в біологічних та прийомних сім'ях;

-   громадська підтримка сімей;

-   усвідомлене батьківство;

-   укріплення сімей, що переживають кризу;

-   організація груп само- та взаємопідтримки і допомоги, діяльність фахівців із сімейної просвіти;

-   формування тендерної рівності, захист жіночих, дитячих прав у сім'ї та суспільстві;

-   запобігання і боротьба з насильством у родині;

-   запобігання та боротьба з наркоманією, курінням, алкоголізмом, проституцією в родині;

-   навчання членів сім'ї поведінці у кризових ситуаціях (підтримка тяжкохворих, догляд за ними, спілкування з ними та найближчим оточенням, перебування члена сім'ї під слідством та у в'язниці тощо);

-   підтримка сім'ї в кризових ситуаціях (смерть члена сім'ї, вихід дитини з сім'ї, випадки насильства в сім'ї, вимушена зміна місця проживання, втрата роботи членами сім'ї, народження дитини з особливими потребами);

-   адаптація сімей у новому середовищі;

-   забезпечення умов для поєднання праці з сімейними обов'язками і з життєвими інтересами людини;

-   планування сім'ї, профілактика ранніх та небажаних вагітностей через статеве виховання;

-   об'єднання поколінь (непрацюючих пенсіонерів і молодих активних, але з недостатньою освітою і досвідом молодих осіб) [18, с. 78].

Не всі ці напрями реалізуються в Україні повною мірою. Однак відбувається й поступова трансформація державної системи опіки та піклування за дітьми, що залишилися без догляду батьків, апробуються нові форми і методи підтримки кризових та прийомних родин. Поява нових моделей соціальної роботи з дітьми викликана необхідністю викорінення системи стаціонарного догляду за дітьми, намаганнями покласти край стражданням, духовному зубожінню та втраті людського потенціалу, які є неминучим наслідком інституціалізації дітей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», дитина-сирота — це дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування, це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з:

— позбавленням їх батьківських прав;

— відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав;

— визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними;

— оголошенням їх померлими;

— відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства;

— розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження;

— тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;

— підкинуті діти, батьки яких невідомі;

— діти, від яких відмовилися батьки;

— безпритульні діти.

На даний час питання надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування регулюється Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі — Порядок), що набрала чинності 17.10.2008 [16, с. 27].

Щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які набули відповідного статусу до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, то їх статус без спеціального на те рішення підтверджується комплектом документів, зокрема:

— статус дитини-сироти — свідоцтвом про смерть кожного з батьків.

— статус дитини, позбавленої батьківського піклування:

— батьки якої позбавлені батьківських прав — рішенням суду;

— яка відібрана у батьків без позбавлення батьківських прав — рішенням суду;

— батьки якої визнані безвісно відсутніми — рішенням суду;

— батьки якої оголошені судом померлими — свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

— батьки якої визнані недієздатними — рішенням суду;

— батьки якої відбувають покарання в місцях позбавлення волі – вироком суду;

— батьки якої перебувають під вартою на час слідства — постановою суду;

— батьки якої знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження — ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

— у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки — довідкою закладу охорони здоров’я, що оновлюється раз на півроку;

— підкинутої дитини, батьки якої невідомі, покинутої в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі — актом за формою, затвердженою МОЗ і МВС.
1.4 Зарубіжний досвід утримання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківської опіки та піклування
У багатьох країнах дитячі інтернатні заклади розглядаються як місця, де дітям надається активна терапія, де діти можуть перебувати і короткий, і тривалий час.

За пріоритетністю форми опіки в міжнародній практиці визначаються так:

1.                 усиновлення

2.                 опіка в сім'ях родичів

3.                 прийомна сім'я

4.                 інтернатний заклад.

За рівнем розвитку системи прийомних сімей країни можна поділити на такі групи:

-            країни, де прийомні сім'ї існують більше тридцяти років (Великобританія, Фінляндія, Нідерланди тощо);

-            країни, де система прийомних сімей введена нещодавно (Угорщина, Румунія тощо);

-            країни, де система прийомних сімей тільки розробляється або планується розроблятися (Україна, Росія, Грузія, Вірменія, Болгарія, Польща тощо) [20, с. 128].

Соціальна робота у США має давні традиції щодо програм догляду за дітьми. Для дітей, які мають відхилення у поведінці чи певні емоційні проблеми, існують заклади (дитячі будинки та притулки) кількох типів: лікувальні центри з цілодобовим перебуванням дитини, сімейні дитячі будинки, кризові та дитячі психіатричні центри, профілакторії тощо.

Служби соціального забезпечення дітей США орієнтовані на конкретні групи населення. Ліга соціального забезпечення дітей Америки є сукупністю дитячих соціальних служб. Найпоширеніший вид послуг — патронаж сім'ї.

Усі послуги зазначених служб можна згрупувати за певними ознаками. Так, служби підтримки дітей та сімей охоплюють патронажні послуги, сімейну терапію, просвітницьку діяльність у сфері сімейного життя. Добровільні служби допомоги родинам та районні центри психічної корекції надають допомогу сім'ям, які мають проблеми у стосунках між батьками та дітьми, консультують з психолого-педагогічних та медичних питань. Останнім часом служби соціального забезпечення основну увагу приділяють питанням нормального перебування дитини у родині, забезпечення їй належної турботи. Перевага надається усиновленню та домашнім дитячим групам, що дозволяє зменшити кількість дітей, які виховуються у дитячих будинках та притулках.

Деякі, специфічні проблеми, які належать до компетенції соціальних служб (наприклад, зневажливе ставлення до дітей, жорстоке поводження з ними тощо), привертають особливу увагу громадськості. З метою вирішення означених проблем надаються кошти для дослідження, розробки й апробації програм та рекомендацій, підбору персоналу.

В Австрії постійно удосконалюється діяльність опікунських закладів. У цій країні добре налагоджена система усиновлення. Центр психологічної адаптації передбачає можливість передачі дітей, які усиновляються, батькам-опікунам відразу після народження без проміжного перебування у дитячому будинку.

Активна та багатопрофільна діяльність віденської служби у справах молоді й охорони дитинства дозволила значно скоротити кількість дітей, які передаються у дитячі будинки.

Давні традиції має розгалужена мережа соціальних служб Великобританії. Соціально-педагогічні функції даних служб, спрямовані на захист інтересів та допомогу різним категоріям громадян: дітям, підліткам, пенсіонерам, інвалідам, хворим тощо, а також родинам, які потребують психологічної чи матеріальної допомоги.

У Великобританії є три типи організацій, які надають соціальні послуги: державні, або урядові; підприємницькі, або за приватною ініціативою; неприбуткові, в тому числі волонтерський рух. Діяльність їх координована, як правило, проведенням конференцій, в яких беруть участь численні установи [20, с. 140].

Усі соціальні працівники мають відповідну спеціалізацію. Вони відрізняються напрямком і характером професійної підготовки, тому кожний співробітник вирішує проблеми конкретного «об'єкта» — навчального, лікувального, сирітського тощо.

Існують багатопрофільні центри, які надають допомогу дітям, підліткам та їхнім батькам. Подібні центри виступають «лінійними» структурами соціальних служб. Наприклад, центр, що спеціалізується на допомозі підліткам, котрі мають ускладнення в спілкуванні з дорослими; центри, орієнтовані лише на допомогу родині; центри, які надають допомогу підліткам, схильним до алкоголю та наркотиків. «Лінійні» структури надають психотерапевтичну допомогу, забезпечують соціальний захист відвідувачів центра, підтримують зв'язок з юридичними службами, організаціями охорони здоров'я, службами соціального забезпечення тощо.

Між структурами налагоджено тісний зв'язок, тому різні фахівці «ведуть» дитину від народження до повної самостійності, забезпечуючи соціальний захист, дотримання юридичних норм, організацію психологічної і педагогічної допомоги, а також координують свої дії із службами освітнього департаменту, які відповідають за організацію дозвілля молоді.

Соціальний захист дитини складається з упливу на умови та оточення, де вона росте, а також із надання підтримки її вихователям. За практичне здійснення захисту у Великобританії відповідають місцеві органи влади — соціальні служби. Разом із наданням загально-побутових послуг (догляд за дітьми в денний час, обслуговування вдома тощо) вони підтримують дитину й сім'ю індивідуально. Так, наприклад, у передмісті Лондона є мережа центрів для дітей раннього віку, які нагадують дитячі садки в Україні. Принципова відмінність – це обов'язкова робота з батьками. Тут вони можуть отримати консультації щодо виховання дітей. А ті батьки, чиї діти перебувають на вихованні у прийомній сім'ї, можуть поспілкуватися (під наглядом соціального працівника) із своїми дітьми[20, с. 133].

Головний принцип надання соціальної допомоги дітям у Великобританії — це сприйняття дитини як частини сім'ї. Тут діє система судів, які мають право винести рішення про обов'язкове відвідування батьками та дітьми відповідних центрів або про закріплення за сім'єю (ідеться про проблемні сім'ї, де є ризики для дітей) соціального працівника. Завдання такого працівника полягає в тому, щоб надати батькам кваліфіковану методичну допомогу щодо корекції недоліків виховання.

Центри підтримки сім'ї виконують дві головні функції: допомогу в критичних станах і превентивну діяльність. Відрив дитини від сім'ї застосовують лише в крайніх випадках, оскільки вважають, що позбавлена батьківського піклування й переведена в систему державної опіки, вона матиме набагато більше проблем у дорослому житті, ніж дитина, вихована в рідній сім'ї, навіть не зовсім благополучній. Тільки у випадку, коли робота соціальних служб не має позитивного результату, дитину вилучають із сім'ї і переводять до прийомної або до невеликого дитячого будинку.

В Угорщині заходи щодо охорони дитинства й виховання дітей здійснюються з раннього віку. Діяльність з питань захисту прав неповнолітніх регулює «Закон про охорону дитинства і відносин між батьками і дітьми» (1986 р.). Серед заходів, спрямованих на поліпшення виховання дітей, що живуть у неповних сім'ях, заслуговує на особливу увагу створення в містах мережі невеликих «сімейних» дитячих будинків для тих дітей, які були практично покинуті батьками, тобто для соціальних сиріт.

Слід зауважити, що в Угорщині і Румунії згідно з прийнятими у них законами щодо захисту прав дітей, будь-яка інтернатна установа має бути максимально наближеною до створення сімейної атмосфери виховання дитини. У закладі не може утримуватись більше 20-30 вихованців. На таку реформу інтернатних закладів уряд Угорщини виділив значні кошти з державного бюджету країни.

У Швейцарії за надання соціальної державної допомоги несе відповідальність громада. Усі соціальні служби керуються принципом «мінімального втручання держави» (А.М. Фішер-Ґейзер). До системи соціального захисту належать приватні соціальні служби, церковні, а також общинні, що безпосередньо належать до кантону (країна розділена на 26 кантонів і кожний з них має власне законодавство) [20, с. 135].

Надання соціальної допомоги ґрунтується на принципі: спочатку слід використати всі можливості в родині. Якщо їх виявляється недостатньо, тоді залучаються приватні чи церковні служби.

Існують центри соціальної допомоги в сфері судочинства, де роз'яснюють чинні правові акти щодо прав і обов'язків неповнолітніх. У різних частинах Швейцарії поширені й активно діють з 50-х років центри соціально-культурної анімації, які покликані організовувати вільний час дітей і підлітків.

Цікавий досвід накопичений Маннергеймською Лігою захисту дітей. У Фінляндії вона існує більш, ніж 70 років. Основна її функція — захист прав дітей і інтересів родини [14, с. 78]. Особлива увага приділяється профілактиці різного роду відхилень. її діяльність розпочалася у 40-х роках як служби допомоги сиротам — жертвам війни. У 90-і роки акцентується увага на становищі дитини в суспільстві, наявності здорового оточення, допомозі сім'ям з дітьми.

Соціальна політика Голландії базується на принципах рівності, унікальності й поваги до груп людей і окремих особистостей (Ніколас де Джон, Філіп Іденбург). Домінує в організації діяльності соціальних установ Голландії принцип соціальної підтримки, для якого характерне те, що державна допомога надається лише після того, як вичерпано усі можливості громадських організацій. За останні роки соціальна служба Голландії дещо трансформувалася, бо було розроблено нову систему соціального захисту. Почала реалізовуватися концепція соціальних інновацій, зміст якої ґрунтується на спільних діях уряду, організації місцевого самоврядування і громадськості.

Соціальна система у Німеччині ґрунтується на принципі: кожен громадянин зобов'язаний чинити в дусі соціальної солідарності, здійснювати індивідуальну і колективну самодопомогу. Особливою формою колективної солідарності є комуна. У випадку, коли людина не може допомогти собі сама, спочатку варто шукати допомоги в його родині, серед сусідів, груп самодопомоги і добровільних благодійних організацій і лише в крайньому випадку задіяти державу. Система соціального захисту ґрунтується на трьох пунктах: соціальне страхування, соціальна допомога і соціальна рівність, добродійність [20, с. 139].

Результатом інтенсивних дискусій останніх років у Німеччині стала актуалізація проблеми виховання в дитячих будинках та інтернатах, її співвідношення з іншими інститутами виховання і формами допомоги молоді. Німецькі вчені неоднозначно оцінюють існування закладів інтернатного типу. Вони вважають, що, по-перше, негативний характер інтернатних закладів як «тотальних інститутів» обмежує можливість розвитку і повноцінного життя дітей; по-друге, у результаті практичного розриву між навколишнім життєвим світом і світом дитячого будинку неминуче виникають нові проблеми", по-третє, саме існування таких закладів зумовлює ігнорування .інших форм допомоги зростаючому поколінню, альтернативних щодо їхньої відкритості і превентивного характеру.

Основний напрямок роботи з надання допомоги дітям-сиротам грунтується на створенні різного типу сімейних дитячих будинків і обов'язковому перегляді існуючих соціально-педагогічних позицій стосовно їхніх виховних можливостей.




Розділ 2. Аналіз соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки в Хмельницькому регіоні
2.1 Інформаційно-аналітичний показник системи соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
З метою попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання правопорушенням серед дітей, вжиття відповідних заходів щодо влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до закладів соціального захисту та надання їм соціальної, правової, медичної допомоги службами у справах дітей у взаємодії з підрозділами кримінальної міліції у справах дітей за І квартал 2010 року проведено 884 профілактичні рейди, під час яких виявлено 318 дітей (1 квартал 2008 року — проведено 9001 профілактичних рейдів в результаті яких було виявлено 543 дитини).

Відносний показник дітей, які опинилися поза сімейним оточенням, виявлених під час проведення профілактичних рейдів, до загальної кількості дитячого населення в Україні становить за 1 квартал 2010 року 0,06% (за 1 квартал 2009 р. такий відносний показник становив 0,08%).

Це свідчить про проведення службами у справах дітей ефективної реабілітаційної роботи з дітьми, які опинилися поза сімейним оточенням, та їх батьками.

Співвідношення чисельності дітей, вилучених з вулиці, до чисельності дітей, вилучених з сімей, за 1 квартал 2010 року складає відповідно 25% до 75%.

    продолжение
--PAGE_BREAK--В результаті проведення профілактичних заходів (рейдів) зменшився відсоток дітей (4%), які вилучені в результаті проведення профілактичних рейдів з комп’ютерних клубів та розважальних закладів порівняно з 1 кварталом 2009 року (21%) [26].

Заходами служб у справах дітей обстежено 4834 сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, вилучено з несприятливого побутового оточення 856 дітей.

За незадовільне виконання батьками своїх батьківських обов‘язків службами у справах дітей:

— попереджено про відповідальність 817 батьків,

— ініційовано притягнень до відповідальності 614 батьків.

Викликає стурбованість той факт, що за І квартал 2010 р. збільшилась на 3% чисельність виявлених дітей, які вживали спиртні напої.

В той же час за 1 квартал 2010 р. у регіонах України зафіксовано зменшення на 57 випадків порушень правил торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами.

Це свідчить про те, що не в повній мірі здійснюється відповідний контроль за продажем в торгівельній мережі спиртних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку.

З метою недопущення втягування дітей у протиправні дії, службами у справах дітей за 1 квартал 2010 р. попереджено 84 посадові особи, ініційовано притягнення до різних видів відповідальності 106 посадових осіб, які порушують законні права та інтереси дітей[26].

Із загальної чисельності дітей, виявлених під час проведення рейдів-15,5% влаштовано до притулків та центрів, 6% до закладів охорони здоров’я, 8,5% повернено до інтернатних закладів, 70% повернено в сім‘ю.

Не зважаючи на те, що загальна чисельність дітей в інтернатних закладах по Україні зменшується, залишається ще досить високою чисельність дітей, повернутих до державних закладів.

Діти, повернуті в сім‘ю, це переважно діти з благополучних сімей, але за різних обставин: особливості віку, уподобань, суперечностей з батьками залишаються без догляду.

В цілому проведення службами у справах дітей міських державних адміністрацій рейдів «Діти вулиці», «Вокзал», «Урок» сприяє покращенню ситуації у дитячому середовищі.

Рейд «Урок» проводиться на виконання Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 20.08.2009 № 2960 «Про організацію проведення у 2009 році Всеукраїнського рейду „Урок“ та з метою соціального захисту дітей, запобігання їх бездоглядності і безпритульності у зв’язку з початком навчального року.

Рейд „Урок“ проводить Міністерство у справах молоді, сім‘ї та ґендерної політики Автономної Республіки Крим, служби у справах дітей обласних, державних адміністрацій.

Із загальної кількості виявлених 1613 (48%) дітей [26]:

129 (34% від загальної чисельності виявлених дітей) влаштовано до загальноосвітніх навчальних закладів, ПТУ;

50 (4% від загальної чисельності виявлених дітей) до інтернатних закладів;

18 (8% від загальної чисельності виявлених дітей) до притулків та центрів, де діти залучені до навчання за місцем знаходженням даних закладів;

2 (0,1% від загальної чисельності виявлених дітей) навчаються за екстернатною формою навчання;

21 (2% від загальної чисельності виявлених дітей) працевлаштовано.

Службами у справах дітей упродовж жовтня – грудня 2009 року будуть вживатися заходи щодо повернення на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів, працевлаштування дітей, які виявлені під час проведення Всеукраїнського рейду „Урок“, та ще залишилися не влаштованими.

Аналіз причин, внаслідок яких діти не приступили до навчання, свідчить, що головними причинами є: невиконання батьками своїх батьківських обов’язків та самовільне залишення дітьми навчальних закладів.

З метою залучення дітей до навчання службами у справах дітей проведено відповідну профілактичну роботу з дітьми та їх батьками:

— відвідано за місцем проживання сім‘ї;

— проведено бесіди.

За результатами обстеження умов проживання дітей у сім‘ях, які опинилися у складних життєвих обставинах та з метою забезпечення охоплення навчанням дітей шкільного віку, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування було надано адресну матеріальну, фінансову та гуманітарну допомогу 1319 дітям на загальну суму 7536,82 грн[26].

Службами у справах дітей систематично (щомісячно) проводяться профілактичні рейди „Діти вулиці“, „Вокзал“ тощо з метою удосконалення соціального захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, застосування ефективних форм їх соціальної підтримки, профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності.

Так протягом 9 місяців 2009 року проведено 624 профілактичні рейди, під час яких виявлено 512 дітей.

Це діти вилучені не тільки з вулиці, а й з комп'ютерних клубів, розважальних закладів, ігрових залів, з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, або перебування в яких загрожує життю та здоров‘ю дітей.

У порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. співвідношення числа вилучених дітей під час проведення рейдів до загальної чисельності дітей в регіонах зменшилась на 1%, і становить 0,2%, що свідчить про збереження тенденції до зменшення чисельності безпритульних та бездоглядних дітей.

Питання попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання правопорушенням серед дітей, вжиття відповідних заходів щодо влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до закладів соціального захисту та надання їм соціальної, правової, медичної допомоги перебуває на контролі служб у справах дітей.

Крім того, у першому півріччі керівники міста Хмельницького урочисто вручили паспорти 17 дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які досягли шістнадцятиріччя.

За даними служби у справах дітей міської ради в обласному центрі в сім’ях опікунів та піклувальників виховуються 200 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Протягом цього року влаштовано під опіку 23 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за минулий рік – 22.

Діти отримують всі соціальні гарантії, користуються пільгами та оточені турботою держави та міської влади.

Щороку зменшується кількість вихованців інтернатних закладів області з числа мешканців міста в зв'язку з влаштуванням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї усиновителів, опікунів і піклувальників, на альтернативні форми сімейного виховання.

Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти-сироти користуються державними пільгами: безкоштовний проїзд у міському транспорті (на підставі єдиного проїзного квитка), безкоштовне харчування в школах, першочергове забезпечення підручниками, безоплатне утримання в дошкільних навчальних закладів, відвідання культурно-розважальних заходів, забезпечення безоплатними юридичними послугами, щорічне оздоровлення.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. З 1 листопада ц.р. із збільшенням суми прожиткового мінімуму відповідно збільшилась сума виплат на дітей.

Двічі на рік діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, проходять обов'язкове комплексне медичне обстеження.

При досягненні дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування 18-річчя, забезпечується виплата одноразової допомоги в розмірі 1590 грн. Так, у цьому році 43 дітей отримають ці кошти, а в наступному передбачається виплата коштів 65 особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування[26].

На виконання завдань, покладених на службу у справах дітей, в Програмі соціально-економічного і культурного розвитку міста Хмельницького з 2008 року в окремий розділ виділено „Захист прав дітей“.

За успіхи в навчанні діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, отримали комп'ютери завдяки місцевій владі, депутатам міської ради, спонсорам. В 2007 році подаровано комп'ютери 6 учням, які залишились без батьківського піклування. В 2008 році придбано 25 комп'ютерів і вручено їх дітям, які виховуються в сім'ях опікунів, старанні в навчанні. З нагоди святкування Дня Міста в 2008 році дітям вищеназваних категорій подаровано 15 ноутбуків. Для дітей комп'ютери стали справжньою підмогою в здобутті освіти.

Службою у справах дітей та іншими управліннями міської ради регіону постійно проводяться заходи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: до Міжнародного дня захисту дітей, до Дня знань, до Дня Святого Миколая, до Новорічних та Різдвяних свят.

На виконання наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 26.02.10 № 540 „Про впровадження рішення колегії Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту“ робочою групою у складі представників Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини з 23 по 25 червня 2010 року було вивчено стан роботи органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Хмельницької області щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, реалізації їх права на сімейне виховання (Табл. 2.1- 2.3) [26].
Таблиця 2.1Зведений аналіз показників соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за 2007 – 2009 рр.



Таблиця 2.2Кількість усиновлених дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у 2009 р.




Таблиця 2.3Окремі дитячі інтернатні заклади на кінець 2009 р.



2.2 Шляхи вдосконалення системи соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
За останні десять років на 60 відсотків збільшилася кількість дітей, влаштованих до закладів усіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — заклади). Тільки протягом 2004 року до будинків дитини влаштовано 500, дитячих будинків — 24 і до інтернатних закладів — 30 дітей.

На даний час державні заклади займають провідне місце в системі утримання та виховання, хоча статтею 5 Сімейного кодексу України (2947-14) визначено пріоритет сімейних форм виховання.

Перевантаженість закладів не дає можливості створити сприятливі умови для повноцінного виховання дітей.

У випускників інтернатних закладів виникають проблеми через відсутність житла, постійного місця роботи, а також труднощі із створенням власної сім'ї. Діти молодих одиноких матерів — колишніх випускниць закладів виховуються у тих самих закладах, в яких перебували їх матері.

В основу функціонування системи закладів покладено віковий принцип. Це означає, що до досягнення повноліття дитина перебуває в двох-трьох закладах — будинок дитини, дитячий будинок, інтернатний заклад, пристосовуючись кожного разу до нового середовища, педагогічного та дитячого колективу, що спричиняє їх психологічне травмування і ускладнює в подальшому соціальну адаптацію.

Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — Програма), поширюється на заклади усіх форм власності і спрямована на створення умов для реалізації державної політики щодо забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — діти), їх соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними формами виховання[18, с. 81].

Метою Програми є:

— створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини;

— реалізація права на розвиток у сім'ї, в територіальній громаді, тобто виховання дітей насамперед за місцем їх походження;

— створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини;

— забезпечення соціального захисту дітей, здобуття ними належної освіти та опанування навичок до самостійного життя;

— сприяння поширенню сімейних форм виховання дітей;

— запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності, правопорушенням, жорстокому поводженню з дітьми, насильству над ними;

— забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами;

— розвиток здібностей кожної дитини;

— виховання братів і сестер в одному закладі;

— забезпечення надання дітям індивідуальних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;    продолжение
--PAGE_BREAK--