Реферат: страхование в Украине

Вступ.

Страхування — одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у періодрозкладання первіснообщинного строю, вонопоступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий змістрозглянутого поняття зв'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи міжсобою у виробничі відношення, випробували страхза його цілість, за можливість знищення абовтрати в зв'язку зі стихійними лихами,пожежами, грабежами й іншими непередбачениминебезпеками економічного життя.

Ризикованийхарактер суспільного виробництва — головна причина занепокоєння кожноговласника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникнулаідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарноїйого розкладки між зацікавленими власникамимайна. Якби кожний окремо узятий власникспробував відшкодувати збиток за свій рахунок,то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по розмірі вартості свого майна, що природно,руйновано.

Тим часомжиттєвий досвід, заснований на багаторічнихспостереженнях, дозволив зробити вивід провипадковий характер настання надзвичайнихподій і нерівномірності нанесення збитку. Було замічено, що число зацікавленихгосподарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек. Затаких умов солідарна розкладка збитку міжзацікавленими господарствами помітно згладжує наслідкустихії й інших випадків.

При цьому чим більша кількість господарств бере участь у розкладу збитку, тим менша частказасобів доводитисяна частку одного учасника. Так виникнуло страхування, сутність якого складаєсолідарна замкнута розкладка збитку.

Найбільшепримітивною формою розкладу збитку булонатуральне страхування. За рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легко ділених продуктів,

формованихшляхом подушних натуральних внесків, виявляласяматеріальна допомога окремим постраждалим селянським господарствам. Однак такестрахування обмежувалося природними рамками однорідності і подільності формованихіз його допомогою натуральних запасів, тому в міру розвитку товарно-грошових відношень воно поступилося місцем страхуванню вгрошовій формі.

Розклад збитку вгрошовій формі створювала широкі можливості насамперед для взаємногострахування, коли сума збитку відшкодовувалася його учасниками на солідарнихпочатках або після кожного страхового випадку, або по закінченнігосподарського року. Взаємне страхування вумовах капіталізму стало закономірно переростати в самостійну галузь страхової справи. Якщо при взаємномустрахуванні ще не формувався заздалегідь розрахованийза допомогою теорії імовірності страховий фонд, то надалі ймовірний середній розмір можливого збитку, що доводитьсяна кожного учасника страхування, стала застосовуватися в якості основистрахових внесків для завчасного формування страхового фонду.

У умовахсучасного товариства страхування перетворилосяв загальний універсальний засіб страховогозахисту усіх форм власності, прибутків і іншихінтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу відшкодуваннязбитку, варто відрізняти від інших значеннєвихзначень цього слова. Зокрема, вираження“страхування” (страховка, підстрахування) іноді вживається в значенні підтримкив якій справі, гарантії удачі в чим-небудь, забезпечення безпеки людей припроведенні небезпечних робіт, при виступах гімнастів і акробатів, а такожзапасу тривкості і надійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Перерозподільні відносини, властивістрахуванню, звязані, з одного боку, із формуванням страхового фонду задопомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку — ізвідшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношеннязвязані з рухом грошової форми вартості,економічна категорія страхування є складовоючастиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношеньпри страхуванні перебуває в ймовірномухарактері цих відношень. Імовірність збиткулежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формуєтьсястраховий фонд. Використання засобівстрахового фонду вимушено з настанням інаслідками страхових випадків.

Ці особливостістрахових відношень включають їх у самостійнусферу фінансових відношень.

Специфічністрахові відношення єоб'єктом страхової науки. Ця наука висвітлюєфундаментальні теорії страхування, що охоплюють розгляд його економічної сутності, функції, ролі і сферизастосування в сучасному товаристві. Вона вивчає змістнайважливішої страхової термінології, класифікацію страхування й організаційніпринципи побудова системи страховихорганізацій, методику числення страхових тарифів; висвітлюєнайважливіші умови кожного виду страхування,методику визначення збитку і страхового відшкодування збитку, економічногоаналізу і планування страхових операцій, питання перестрахування.

Страхування за всіх часів вважалося дохідноюсправою. Такі фірми, як скажемо, англійська “Ллойдс”,є явними “передовиками виробництва” по частинізбору прибутку в країнах із ринковою економікою.

І Економічнасуть і сфера застосування страхування.

Страхування — цеспосіб відшкодування збитків, що постигло фізичну або юридичну особу, задопомогою розподілу між багатьма особами(страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації (страховика).Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникаютьунаслідок руйнівних факторів, в загалі непідконтрольних людині (стихійних сил природи), у всякому разі не тягнуть чий цивільно-правовий відповідальності. У подібнійситуації буває неможливо стягувати збитки з кого б тені було, і вони «осідають» у майновій сфері самого потерпілого.Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку.Страхування доцільно тільки тоді, коли передбаченіправовідносинами страхувальника і страховика страхові події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Так, наприклад, фізична особа, укотрого ця потреба виникає, як правило, не може покрити її з власних засобів без дошкульного обмеження свого життєвогорівня.

Страхування — одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом СОП і частини НБ. Для страхування в той же час характерніекономічні відношення тільки по перерозподілу прибутків і накопиченю,зв'язаних із відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхуваннязв'язане з наявним рухом грошової формивласності. Страховий випадок може і не наступити. Для страхування характернівсі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки:

1. Виникаютьперерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику якімовірності і можливості настання страховоговипадку, здатного нанести матеріальний і іншийзбиток.

2. Для страхуванняхарактерні замкнуті перерозподільні відносиниміж його учасниками, зв'язані із солідарною розкладкою суми збитку одного або декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, залучених устрахування. Це замкнута розкладка заснованана імовірності того, що число постраждалихгосподарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, числопостраждалих повинно бути істотно менше числа застрахованих. Для організаціїзамкнутої розкладки збитку створюєтьсягрошовий страховий фонд, сформований зарахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розкладці.Таким чином, чим ширше коло учасників, тимменше сума страхового внеску і вони більш доступні.Обов'язкове страхування втягує найбільше число учасників, отже менший страховийтариф і ризик настання страхового випадку.

3. Страхуванняпередбачає перерозподіл збитку в часу й у територіальному розрізі.

4. Характерноюрисою страхування є відносна безповоротністьмобілізуючих засобів.

Страхування- це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відношеньміж його учасниками з приводу формування за рахунок внесків страхових фондів,призначених для відшкодування матеріального й іншого збитку підприємствам,організаціям і фізичним особам.

У світовій практика існує 2 системи страхування:

1. Системапершого ризику — при настанні страховоговипадку виплачується страхове відшкодування в межах страхової суми, на якій полягає договір, але не більше суми збитку.

Страх. сума -15тис.грн.

Збиток — 25тис.грн.

Страховевідшкодування — 15 тис.грн.

2. Системапропорційного ризику — виплачують тільки ту частину збитку, якої визначається страхове забезпечення.

Вартість об'єкта- 30 тис.грн.

Страховезабезпечення — 50%

Страховевідшкодування — 50% збитку

Функціїстрахування:

Перша функція — це формуванняспеціалізованого страхового фонду коштів як плати за ризики, що беруть на своювідповідальність страхові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільномупорядку. Держава, виходячи з економічної ісоціальної обстановки, регулює розвиток страхової справи в країні.

Функціяформування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних ірезервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат івідшкодувань. Якщо в комерційних банках акумулювання засобівнаселення з метою, наприклад, грошових накопичень,має тільки ощадний початок, то страхування через функцію формування спеціалізованогострахового фонду несе ощадно-ризиковийпочаток. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, наприклад пристрахуванні життя, упевнений в одержанніматеріального забезпечення на випадок нещасної події і при завершенні терміна дії договору. При майновомустрахуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду нетільки вирішується проблема відшкодуваннявартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговоренихдоговором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодуваннячастини або повної вартості постраждалогомайна.

Через функціюформування спеціалізованого страхового фонду вирішуєтьсяпроблема інвестицій тимчасово вільних засобіву банківські й інші комерційні структури,вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і ò. ä. Зрозвитком ринку в страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватисямеханізм використання тимчасово вільних коштів. Значення функції страхування якформування спеціальних страхових фондів буде зростати.

Друга функціястрахування — відшкодування збитку й особисте матеріальнезабезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тількифізичні і юридичні особи, що є учасникамиформування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичним або юридичним особам урамках наявних договорів майнового страхування. Порядок відшкодування збиткувизначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування ірегулюється державою (ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієїфункції одержує реалізаціюоб'єктивного характеру економічноїнеобхідності страхового захисту.

Третя функціястрахування — попередження страхового випадку і мінімізаціязбитку – це широкий комплекс мір, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення абозменшення негативних наслідків нещаснихвипадків, стихійних лих. Сюди ж відноситьсяправовий вплив на страхувальника, закріплене вумовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе відношення до застрахованого майна. Міристраховика по попередженню страхового випадкуі мінімізації збитку звуться превенції.З метою реалізації цієї функції страховик утворить особливийгрошовий фонд попереджувальних заходів.

ІІ Класифікаціяй основні поняття в страховій справі.

Страхування проводиться спеціалізованими страховимиорганізаціями, які можуть бути державними і недержавними. Сфера їхньоїдіяльності може охоплювати внутрішній (обмежений), зовнішнійабо змішаний страховий ринок. Тим самимстрахування в умовах розвитого страховогоринку здійснюється як усередині даної країни, так і за рубежем. Це — організована класифікація страхування. Однак істотастрахових відношень виражається за допомогоюкласифікації по об'єктах страхування і родунебезпек.

Страхування охоплює різні категорії страхувальників. Його умови відрізняютьсяпо об'єму страхової відповідальності; вономоже проводитися в силу закону або надобровільних початках. Для упорядкування зазначеноїрозмаїтості страхових відношень і створенняєдиної взаємозалежної системи необхідна класифікація страхування.

Підкласифікацією звичайно розуміють ієрархічно підпорядкованусистему взаємозалежних ланок, що дозволяє створити струнку картину єдиногоцілого з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування покликанавирішити ту ж задачу:розділити всю сукупність страхових відносин навзаємозалежні ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.

У основібудь-якій класифікації повинні бути такі критерії, що пронизують усівзаємозалежні ланки. В основу класифікації страхування покладенітри категорії: розходження в об'єктахстрахування та в об'ємі страхової відповідальності. Відповідно до цогозастосовуються дві класифікації: по об'єктах страхування і по роду небезпеки. Перша класифікація є загальної, друга- часткової, що охоплює тільки майновестрахування.

Можна датинаступне визначення загальної класифікації страхування по об'єктах страхування.Це ієрархічна система розподілу страхуванняпо галузям, підгалузям і видам, що є ланкамикласифікації.

Всі ланкикласифікації розташовуються так, щоб кожна наступна ланка була частиною попереднього. За вищу ланку прийнята — галузь, середнє — підгалузь, нижче — вид страхування.

Всі ланкикласифікації охоплюють форми проведення страхування — обов'язкову ідобровільну.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження в об'єктах страхування. Відповідно доцього критерію всю сукупність страхових відношеньможна підрозділити на чотирьох галузі:майнова, страхування рівня життя громадян, страхування відповідальності істрахування підприємницьких ризиків. У майновомустрахуванні в якості об'єкта виступають матеріальні цінності; при страхуваннірівня життя громадян — їхнє життя, здоров'я і працездатність. Якщо в зв'язку з наслідками визначенихподій життєвий рівень знижується, то надопомогу приходить страхування. По страхуваннювідповідальності в якості об'єкта виступає обов'язокстрахувальників виконувати договірні умови по постачаннюпродукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і інший збиток, якщо він був нанесений іншим особам. Коли,наприклад, при авто аварії власник засобівтранспорту завдав шкоди майну і здоров'ю іншоїособи, то в силу діючого цивільного законодавства про відшкодування шкоди вінзобов'язаний оплатити відповідні витрати постраждалому. При страхуваннівідповідальності відповідне відшкодування шкоди робить за нього страховаорганізація. Те ж при страхуваннівідповідальності по погашенню заборгованості.

Об'єктамистрахування підприємницьких ризиків єпотенційно можливі різні втрати прибутків страхувальника, наприклад, збиток відпростоїв устаткування, упущена вигода що не відбулися або не вдалася угодам, ризик впровадження техніки і технології.

Тим часом розподіл страхування на зазначенігалузі ще не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси підприємств,організацій, громадян, що дають можливість проводити страхування. Дляконкретизації цих інтересів необхідно виділення з галузей — підгалузі і видистрахування.

Майновестрахування ділитися на декілька підгалузей, в залежності від форм власності ікатегорії страхувальників: страхування майна державних підприємств, колгоспів,орендарів, кооперативних і громадських організацій, майно громадян.

Страхування рівня життя громадян має дві підгалузісоціального страхування робочих, службовців і колгоспників і особисте страхування громадян. У свою чергу,соціальне й особисте страхування може матибільш конкретні підгалузі. Наприклад, по соціальному страхуванню:страхування посібників, страхові пенсії, страхування пільг; по особистому страхуванню:страхування життя і страхування від нещасних випадків.

По страхуванню відповідальності підгалузями є: страхуваннязаборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди, що також називаютьстрахуванням цивільної відповідальності.

Устрахуванні підприємницьких ризиків — дві підгалузі:страхування ризику прямих і непрямих утрат прибутків.

До прямих утрат відносяться, наприклад, утрати від простоюустаткування, до непрямих — страхування від перерв у торгівлі, страхуванняупущеної вигоди.

Для вступустраховика зі страхувальниками у визначеністрахові відношення страхові інтересистрахувальників повинні одержати своє вираженняв потребі застрахувати ті або інші об'єкти відтих можливих небезпек, що загрожують цим об'єктам.

Приз'ясуванні видів страхування відбуваєтьсяконкретизація страхувальника, об'єму страховоївідповідальності і відповідних тарифних ставок.

Видомстрахуванняназивається страхування конкретних однорідних об'єктів у визначеному об'ємі страхової відповідальності по відповідних тарифнихставках.

Видами майнового страхування є, наприклад, страхування будівель,тварин, домашнього майна, засобів транспорту і т.д. У якості видів соціального страхування виступають:страхування пенсій за віком, по інвалідності, із нагоди втрати годувальника іт.д. По особистому страхуваннюпроводяться такі видистрахування, як змішане страхування життя, страхуваннядітей, страхування від нещасних випадків і інші. По страхуваннювідповідальності — страхування непогашеннякредиту або іншої заборгованості. Види страхування підприємницьких ризиків прив'язанідо наявності конкретного ризику в процесі виробництва або надання послуг, що видно з приведенихвище варіантів даного страхування.

Страхування може проводитися в обов'язковій ідобровільній формі. Товариство в особі державивстановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідними страхувальникамифіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріальногозбитку або надання іншої грошової допомогизачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи,але і суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будівель і деяких господ.тварин у громадян, страхування військових, пасажирів і деякі інші видистрахування в нашій країні є обов'язковими.

Оптимальнесполучення обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати такусистему видів страхування, що забезпечуєуніверсальний об'єм страхового захистусуспільного виробництва.

Класифікаціямайнового страхування по роду небезпекпередбачає виділення чотирьох видів, що не знаходяться між собою в ієрархічному зв'язку:

1. Страхування відвогню й інших стихійних явищ таких об'єктів,як будівлі, спорудження,устаткування, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно і т.п.

2. Страхуваннясільськогосподарських культур від посухи й іншихстихійних явищ.

3. Страхування навипадок відмінка або змушеного вибою тварин

Страхування відаварій, викрадення й інших небезпек засобів транспорту.

Зазначені ланки, що також називають видами страхування в рамках даноїкласифікації, відбивають розходження в об'ємі страховоївідповідальності при страхуванні відповідних об'єктів. Класифікація по роду небезпек застосовується для розробки методів визначення збитку і страховоговідшкодування.

Основні терміниі поняття:

Страхувальник -фізична або юридичнаособа, що сплачує грошові (страхові) внески, що має, за законом або на основі договору одержує грошову суму при настанні страхового випадку. Страхувальник має визначений страховий інтерес. Через страховий інтерес реалізуються конкретні відношення, у які вступає страхувальник ізстраховиком.

Страховик -організація (юридична особа),що проводить страхування, що приймає на себе зобов'язання відшкодувати збитокабо виплатити страхову суму, а також питання створення і витрати страховогофонду. В Україні страховиками в даний час виступають акціонерні страховікомпанії. У міжнародній страховій практиці для позначення страховика такожвикористовується термін андеррайтер.Страховик вступає в конкретні відношення зістрахувальником. У своїх діях, формуючи ці відношення,він керується наявними в страхувальника і у товариствав цілому страховими інтересами.

Застрахований — фізична особа, життя, здоров'я і Працездатність якоговиступають об'єктом страхового захисту. Застрахованимє фізична особа,на користь якої укладено договір страхування.На практику застрахованийможе бути одночасно страхувальником, якщо сплачує грошові(страхові) внескусамостійно.

Страховий інтерес - міраматеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи в страхуванні. Носіямистрахового інтересу виступають страхувальники і застраховані.Стосовно до майнового страхування наявний страховий інтерес виражається увартості застрахованого майна. В особистомустрахуванні страховий інтерес полягає вгарантії одержання страхової суми у випадку подій, обумовлених умовамистрахування. Наявний страховий інтерес конкретизується в страховій сумі.

Страхова сума — грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності (у майновому страхуванні), життя, здоров'я,працездатність (в особистому страхуванні).

Об'єкт страхування - життя, здоров'я, працездатність громадян — в особистомустрахуванні; будинки, спорудження,транспортні засоби, домашнє майно та інші матеріальні цінності — у майновому страхуванні.

Страховий поліс - документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальнику (застрахованому).Засвідчує укладений договір страхування і містить усі його умови.

Страхова оцінка - критерій оцінкистрахового ризику. Характеризується системою грошових вимірників об'єктастрахування, тісно ув'язаних з імовірністю настаннястрахового випадку. У якості страхової оцінкиможуть бути використані дійсна вартість майна або якийсь інший критерій(заявлена вартість, початкова вартість і т.д.). У міжнародній практиці замість терміна«страхова оцінка» застосовуєтьсятермін страхова вартість.

Страхове забезпечення - рівень страхової оцінкистосовно вартості майна, прийнятої для цілейстрахування. В організації страхового забезпечення розрізняють системупропорційної відповідальності, граничної ісистему першого ризику. Найбільше часто на практицівикористовується система пропорційної відповідальності і система першогоризику.

Система пропорційної відповідальності — організаційна форма страхового забезпечення.Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачуєтьсяв розмірі тієї частинизбитку, у якій страхова сума складає пропорціюстосовно оцінки об'єкта страхування.Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 80% оцінкиоб'єкта страхування, то і страховевідшкодування складе 80% збитку. Частина збитку, що залишилася, (у даному прикладі 20%) залишається на ризикустрахувальника. Зазначена частка страхувальника в покритті збитку називається ФРАНШИЗОЮ, або власним утриманнямстрахувальника.

Система граничної відповідальності — організаційна форма страхового забезпечення.Передбачає відшкодування збитку як різницю між заздалегідь обумовленою межею ідосягнутим рівнем прибутку. Якщо в зв'язку ізстраховим випадком рівень прибутку страхувальника виявився нижче встановленоїмежі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманимприбутком.

Система першого ризику — організаційна форма страхового забезпечення.Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але небільше, ніж заздалегідь установлена сторонамистрахова сума. При цьому весь збиток в межах страхової суми (перший ризик)компенсується цілком, а збиток понад страхову суму (другий ризик) взагалі невідшкодовується.

Страховий тариф, або брутто-ставка, - нормованийстосовно страхової суми розмір страхових платежів. По економічному утриманню це ціна страхового ризику. Визначається в абсолютному грошовомувираженні, у відсотках від страхової суми взаздалегідь обумовленому тимчасовому інтервалі (терміністрахування). При визначенні страхового тарифу в увагу можуть прийматися інші критерії (ризикові обставини), наприклад, надійність, довговічність, вогнестійкість, мореплавністьта інще. Елементами страхового тарифу єнетто-ставка і навантаження. Нетто-ставка відбиває витрати страховика навиплати зі страхового фонду.

Навантаження -витрати на ведення справи, тобто пов'язані зорганізацією страхування, а також закладену норму прибутку.

Страхова премія - оплачений страховий інтерес; плата за страховийризик у грошовій формі. Страхову премію оплачує страхувальник і вносить страховику відповідно до закону або договорустрахування. По економічному утриманню страхова премія є сума ціни страховогоризику і витрат страховика, пов'язаних із покриттям витрат на веденнястрахування. Страхову премію визначають виходячи зі страхового тарифу.Вноситься страхувальником одноразово авансом при вступі в страховіправовідносина або частинами (наприклад, щомісяця, щокварталу) протягом всьоготерміну страхування. Розмір страхової преміївідражається в страховому полісі. Об'єм надходження страхової премії від усіхфункціонуючих страховиків — один із найважливіших показників стана страхового ринку. Синонімами терміна «страхова премія» є страховий внесок і страховий платіж.

Термін страхування - тимчасовий інтервал, протягом якого застраховані об'єкти страхування.Може коливатися від декількох днів до значного числа років (15-25). Крім того,можливий невизначений термін страхування, що діє доти, поки одна зі сторін правовідносин (страхувальник або страховик)не відмовиться від їхнього подальшого продовження, заздалегідь повідомив іншу сторону просвій намір.

Поняття регресивного права: Відповідно до міжнародного законодавства післявиплати страхового відшкодування до страховика переходить (у межах виплаченихсум) право пред'явлення регресної вимоги довинної сторони — ПРАВО НА РЕГРЕС. У цьомувипадку страхувальник повинний вчаснозабезпечити страховику одержання такого права,передавши йому свої повноваження.

ІІІ Майнове та особисте страхування, його формиі види. Майнове страхування.

Існує богато видів майнового страхування. Усі їх можна згрупуватипо наступній схемі:

1. Сільськогосподарськестрахування:

— с/г культур;

— тварин;

— іншого майнас/г підприємств

2. Транспортнестрахування:

— страхуваннявантажів;

— морських судів;

— авіаційне;

3. Страхуваннямайна юридичних осіб (усі, що не входить у с/г і транспортне страхування).

4. Страхуваннямайна фізичних осіб:

— страхування будівель

— тварин

— домашнього майна

— транспортних засобів громадян

Зараз переважаєдобровільне страхування майна. Умови страхування визначає кожна компаніясамостійно. Розмір страхового тарифу:

à пострахуванню будівельколивається від 0,1-1,0% від страхової суми,

à пострахуванню домашньогомайна -1-5%,

à пострахуванню тварин 5-20%,

à транспортнихзасобів 1-12%,

à майнопідприємств 0,05-8%,

à майнадержпідприємств 3-20%,

à морськихсудів 0,4-4%,

à авіація,вантажів 0,5-5%.

Багатострахових компаній диференціюють страхові тарифи по обсягустрахового ризику.

По ризику пожежа — 0,7%, крадіжка — 1-2%, проривши каналізації0,2-0,3%.

Чиннезаконодавство забороняє виплату страхових відшкодувань перевищуючу реальнувартість застрахованого об'єкта. Т.о. не повинно бути паралельно двох однаковихдоговорів страхування. Страхове відшкодування буде виплачено тільки в 1 випадку(якщо воно перевищує реальну вартість). Для контролю за реальністю настання страхового випадку і запобігання подвійногострахування необхідно надання первинних екземплярів про настання страхового випадку в страхову компанію. Страховакомпанія має право на регресивний ризиквинуватців страхового випадку.

Длястимулювання страхувальників, що дбайливо відносятьсядо свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів приповторному заключенню договорів страхування,якщо по старим (попереднім) договорах не було позовів.

Зараз страховікомпанії прагнуть розширити коло об'єктів страхування майна: дрібних домашніх тварин, страхування квартир, майнагромадян, що знаходяться у відрядженні, пам'ятники ювелірні вироби та інше.

Особистестрахування.

По кількостістрахових відшкодувань серед галузей страхування особистестрахування є самим великимпісля соціального. Особисте страхуванняділиться на 2 підотраслі: страхування життя істрахування від нещасних випадків.

· Основнівипадки страхування життя: на дожиття, на випадок смерті (виплачується родичам(вигодоотримувачам)),

· навипадок смерті і втрати здоров'я

· змішанестрахування (ризики усіх вищезгаданих видівстрахування). Виплата відшкодувань здійснюється при дожитті, смерті і втратипрацездатності.

· страхуванняренти — на дожиття, по настанні обговореногочасу компанія виплачує регулярно страхові виплати протягом визначеного часу, у т.ч. можуть бути довічні (додаткове пенсійне страхування).

· страхуваннядітей (страхувальник одна особа, застрахований- дитина — інша особа)на випадок смерті, утрати здоров'я, дожиття до повноліття (18 л).

весільнестрахування — страхування дітей. Випадок — договір одруження.

Страхуваннявід нещасних випадків:

1. Індивідуальнестрахування від нещасного випадку. Може бути окремих категорій працівників,окремих професій. Здійснюється за рахунок засобівстрахувальника, добровільне страхування. Сума, на яку полягаєдоговір, може бути дуже велика.

2. Страхування віднещасних випадків працівників підприємств — колективне страхування,здійснюється за рахунок засобів підприємства,добровільне.

3. Обов'язковестрахування від нещасних випадків — пасажирів ж/д. транспорту і деяких інших міжміських видівтранспорту, також військовослужбовців, працівників податкової інспекції, митниціі т.д.

4. Страхуваннядітей від нещасних випадків — повернення суми до закінчення терміна договору не буде, якщо страховий випадок ненаступив.

Більшість видів страхування життя єнакопичувальними (крім смерті і втратиздоров'я і працездатності) — компанія зобов'язується виплатити суму по закінченні термінадоговору.

Ризикибанкрутства, ризик невидачі кредиту, ризик інвестицій.

Щобзберігалася зацікавленість страхувальника в недопущенні збитку страховик повинний залишити частину що відшкодовується збитку страхувальнику (70-80% страховик, інше — страхувальник). Особливість страхування ризику — страховий випадок наступає, як правило, на початку терміна дії страхового договору або після терміна дії (наприклад при страхуванніінвестиційного проекту його спочатку треба реалізувати, одержати результат, а вцей час страховик може використовувати страхові внески).

Важливоустановити оптимальний термін для виявленняфінансових результатів (буде збиток або немає). Страховик зацікавлений у більш тривалому терміні, тому що за цей час може бутипокритий збиток. Для страхувальника вигідніше маленький термін: не діставприбуток у даному місяці — одержуєвідшкодування.

IV Роздержавленнята розвитокстрахового ринку в Україні.

Страхове законодавство в Україні бурхливо розвивається.Раніше, в умовах державної монополії на здійснення страхування, коли настраховому ринку були тільки дві установи — Держстрах та Індержстрах, не булопотреби в загальному законі про страхування. Достатньо було затвердити умовиокремих видів страхування.

Зараз, в умовах розвитку страхового ринку, де з'являєтьсябагато страховиків, які конкурують між собою, потрібне раціональне державнерегулювання страхової діяльності.

Яким ж образом здійснюється страхування в ринковій економіці.Суспільна практика виробила три основні організаційні форми організаціїстрахового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси «виступають:1) держава, 2) окремий товаровиробник. 3) страховик. В цьому зв'язку виділяютьдержавний резерв, який використовується для компенсації втрат у випадкахвеликомасштабних аварій і може розглядатись як страховий резерв держави, різністрахові резервні фонди підприємств; і, нарешті, спеціальні кошти тих, хтопрофесійно займається страхуванням, — страхові резерви страхових компаній іорганізацій.

Державний резерв утвориться за рахунок загальнодержавнихресурсів. Призначення цього фонду є забезпечення відшкодування збитків іусунення наслідків стихійного лиха і великих аварій, що створили надзвичайнуситуацію, потягли значні руйнування ^ великі людські жертви. Цей фондформується як в натуральній так і в грошовій формі.

Створення в децентралізованому порядку відокремленого фондупідприємств дає можливість оперативне подолати тимчасові труднощі в процесівиробництва. При переході до ринкової економіки значно поширюються межі самострахування. Його нова модель трансформується у фонд ризика, що створюєтьсяпідприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхдіяльності при несприятливій економічній кон'юктурі, затримці платежів запоставлену продукцію, нестачі коштів для погашення отриманих позичок.

Процес становлення страхового ринку в Україні йде не рівно.Поряд зі становленням і зміцненням одних страхових компанія можна спостерігатиі розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії у інших. Є багато негативнихчинників об`єктивного характеру, що впливають на здійснення страховоїдіяльності. Це слабка законодавча база страхування, неузгодженість між собоюбагатьох актів законодавства, низькі фінансові вимоги до статутного фонду длялицензіювання нової страхової компанії, жорсткий податковий прес (55 % на доходв 1994 році) для страхових організацій, низька платоспрожність потенційнихстрахувальників.

Проте поступово в Україні складаєтьсяекономічно — правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особіспеціально уповноваженого на те органу — Комітету в справах нагляду застраховою діяльністю здійснює керування цим процесом. Опрацьовуються правовінорми здійснення страхової діяльності, ведеться лицензіювання страховихкомпаній, постійно проводяться перевірки на предмет контролю їхплатоспроможності, фінансової стабільності і додержання ними вимогзаконодавства.

Найбільш загальні принципи страхування (в основномувідносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі Україні.

Але, не принижуючи значення нормЦивільного кодексу, все ж треба підкреслити, що основу страхового законодавстваУкраїни зараз складає Декрет Кабінету Міністрів України №47-93 від 10 травня 1993року, та закон України “Про страхування” №85/96-ВР від 7 березня 1996 р.

Розвиток страхового ринкуУкраїни відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва промисловоїпродукції, здійснення курсу Уряду подолання інфляції та інших передумов для пожвавленняекономічної діяльності.

Так, у 1998 році валовийвнутрішній продукт зменшився порівняно з 1997 роком в реальному обчисленні на3,2 відсотка, обсяг промислового виробництва — на 1,8 відсотка. Прибутокпідприємств і організацій зменшився на 18 відсотків при зростанні оптових цін упромисловості на 7,7 відсотка.

Зазначенні фактори певнимчином вплинули на розвиток страхового ринку України. В той же час, страховийринок розвивався досить високими, порівнюючи з іншими галузями економіки,темпами, а також намітився ряд позитивних якісних тенденцій в його розвитку.

В першу чергу, слідвідмітити, що вперше за 90-ті роки, в 1998 році відбулось суттєве перевищеннятемпів росту страхових платежів над темпами інфляції, тобто відбулось реальнезростання обсягів ринку страхових послуг.

Крім того, ряд процесів, щосвідчать про якісні зміни у розвитку страхового ринку, підтверджують окреміпозитивні тенденції, серед яких:

Ø темпи росту страхових платежів продовжують випереджатитемпи росту страхових виплат;

Ø в 1998 році мало місце досить значне збільшенняобсягів сформованих резервів на

кінецьроку у відношенні до зібраних за рік платежів. Це відбувається за рахунок

впровадження нового порядку формування резервів незароблених премій та

формуваннярезервів збитків;

Ø намітилася тенденція щодо значного збільшеннясплачених статутних фондів.

Страховий ринок України накінець 1998 року налічував 224 страховика, які звітувались передУкрстрахнаглядом. Ними отримано 408 401 тис. грн. страхових платежів по добровільнихта обов'язкових видах страхування, в т. ч. по добровільних видах страхування319 515 тис. грн., що складає 78 % від загальної суми страхових платежів, та пообов'язкових видах страхування — 88 886 тис. грн., або 22 % від загальної суминадходжень. Надходження страхових платежів по особистому страхуванню в 1998році складають 74 % від надходжень 1997 року, в тому числі, по страхуваннюжиття —55 %. По інших видах страхування спостерігалось зростання страховихплатежів, а саме:

¨ по майновому страхуванню — в 1, 89 раза;

¨ по державному обов'язковому страхуванню — в1, 1 раза;

¨ по страхуванню відповідальності — в 1, 05раза.

Виплати страховихсум та страхового відшкодування досягли 129 246 тис. грн., з них подобровільних видах страхування — 113 808 тис. грн., або 88 % від загальної сумивиплат; по обов'язкових видах страхування — 15 438 тис. грн., або 12 % відзагальної суми виплат.

Серед них в 1998році збільшились виплати страхових сум та страхового відшкодування по такихвидах страхування:

• по майновомустрахуванню — в 1, 46 раза;

• по державномуобов'язковому страхуванню — в 1, 17 раза;

По інших видах страхуваннявідбулось зниження виплат. Страхові виплати складають:

• поособистому страхуванню — 69 % від виплат 1997 року, в тому числі, по страхуванню життя — 50 %;

• по страхуваннювідповідальності — 54%;

• понедержавному обов'язковому страхуванню — 8%.

Всьогонадходжень страхових платежів збільшилось порівняно з 1997 роком в 1,29 разів,в той самий час виплати страхових сум і страхового відшкодування, вперше заостанні роки, зменшились на 18 129 тис. грн., або в 1,12 раза.

Темпиросту страхових платежів перевищували темпи росту страхових виплат в 1,5 раза(в 1997 році — в 1,3 раза).

Середнійрівень виплат (відношення виплат до платежів у %) становить в 1998 році 31,7 %,з них по страхуванню життя 112,6 %; по видах страхування, інших, ніжстрахування життя — 237,8 %.

Кількістьдіючих договорів страхування на кінець звітного року в 1998 році зменшились на17 відсотків проти попереднього року. Це пояснюється, в першу чергу,скороченням видів недержавного обов'язкового страхування. Між тим, існують іобнадійливі тенденції щодо діючих договорів страхування. Так, по майновомустрахуванню і по страхуванню відповідальності відбувся значний ріст договорів(відповідно в 1,8 та 2,4 раза); по особистому страхуванню, в тому числі пострахуванню життя темпи спаду кількості діючих договорів на кінець звітногороку значно уповільнились.

Обсягзаявлених статутних фондів страхових організацій станом на 01.01.98 становив131 924 тис. грн., зрісши порівняно з 1997 роком майже в 1,7 раз; обсягсплачених статутних фондів зріс відповідно майже в 1,9 раз та досягнув 118 656тис. грн.

Змінюєтьсяна краще ситуація зі сплаченням статутних фондів страховиків. Так, у 23страховиків сплачені статутні фонди складають від 500 000 грн. до 1 000 000грн., у 15 — більше 1 000 000 грн., що не могло не позначитися на середньомусплаченому статутному фонду, який збільшився за рік в 3 рази і досягнув 530тис. грн.

Ситуаціяіз різким ростом статутних фондів страховиків говорить:

•з однієї сторони, про виконання вимог страхового законодавства щодомінімального сплаченого статутного фонду;

•з іншої сторони, про привабливість страхового ринку для інвестування як галузінародного господарства, що динамічно розвивається;

•усвідомлення страховиками необхідності нарощування фінансових потужностей длябезумовного виконання страхових зобов'язань, місця і ролі страховика дляуспішного функціонування народногосподарського комплексу. Балансовий прибуток страховиківУкраїни в 1998 році збільшився в порівнянні з 1997 роком в 2,2 раза, досягнувши94 880 тис. грн. Причиною такого явища є те, що з квітня 1996 року, у зв'язку звведенням в дію Закону України „Про страхування“, використовуєтьсянова методика розрахунку технічних резервів, тому 1996 рік виявився перехідним,і як наслідок — значні збитки від страхової діяльності. В 1998 році ситуаціявирівнялась, тому від страхової діяльності одержані прибутки. Також назбільшення прибутку вплинули зміна об'єкту оподаткування страховиків з липня1997 року і зниження на 12 відсотків рівня виплат. В той же час, прибуток зарахунок інвестування тимчасово вільних коштів зменшився на 5 644 тис. грн., абона 16 %, досягнувши 29 379 тис. грн. Витрати на проведення страхування та іншівитрати, що відносяться на собівартість, складають 128 170 тис. грн., або 31,5% від надходжень страхових платежів. Страховики, створені за участю іноземнихюридичних осіб та іноземних громадян, одержали в 1997 році 52 993,4 тис. грн.страхових платежів, або 13 % від загальної суми надходжень. Ними виплачено 17949,5 тис. грн. страхових сум та страхового відшкодування, або 13,9 % відзагальної суми виплат. Рівень виплат по цих страховиках складає 33,9 %. Часткастраховиків, створених за участю іноземного капіталу, в загальному обсязісплачених статутних фондів дещо вища і складає 15,4 %, або 18 319,7 тис. грн.

Середній сплачений статутнийфонд на 01.01.98 вищезазначених страховиків складає 705 тис. грн. і перевищуєсередній загальноукраїнський в 1,3 рази. В цілому, страховики, створенні заучастю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, істотно не впливали в1998 році на стан та розвиток страхового ринку України.

Страховики, які звітувалисьперед Укрсграхнаглядом за 1998 рік по регіонах України підрозділяються такимчином:

Західний регіон (Вінницька, Хмельницька, Львівська, Ів.-Франківська, Тернопільська, Чернівецька,Закарпатська, Волинська, Рівненська області — 29 страхових організацій (12,9 %від загальної кількості);

Східний регіон (Сумська, Харківська,Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Полтавська області — 58 страховихорганізацій (25,9 від загальної кількості);

Південний регіон (Одеська, Миколаївська,Херсонська, Запорізька області, АР Крим та М.Севастополь) — 47 страховихорганізацій (21,0 % від загальної кількості);

Центральний регіон (Житомирська,Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, Київська області та М.Київ) — 90страхових організацій (40,2 % від загальної кількості);

Продовжує мати місце вкрайнерівномірна ситуація зі структурою розміщення страхового ринку. Найбільшакількість страхових організацій знаходиться в Центральному, Східному таПівденному регіонах, а саме в містах: м. Київ — 78 страховиків; м. Одеса- 18страховиків; м. Харьків- 14 страховиків.

Частка страхових платежів,сплачена перестраховикам в 1998 році, складає 63060 тис. грн., або 16 %надходжень страхових платежів. В порівнянні з 1997 роком питома вага платежів,сплачених перестраховикам, знизилась на 2,2 % при збільшенні суми платежів на 7610 тис. грн., або в 1,14 рази. Частка страхових відшкодувань, сплаченаперестраховиками, складає 3 160,4 тис. грн. Рівень виплат становить 5 % відплатежів, які були сплачені перестраховикам. По добровільному майновомустрахуванню 68,5 % платежів (43 222 тис. грн.), сплачено перестраховикам,збільшившись у звітному році в 1,74 рази (на 23,6 %). Перестраховикамивідшкодовано у звітному періоді по добровільному майновому страхуванню 2 199,3тис. грн. (5 %). Частка страхових платежів в структурі платежів, сплаченихперестраховикам по добровільному страхуванню відповідальності та обов'язковомустрахуванню, зменшилась відповідно до 13,3 % та 12,1 %. По добровільномуособистому страхуванню було передано в перестрахування лише З 864 тис. грн., щостановить 6,1 % проти 12 906 тис. грн., або 23 % минулого року.

Крім багатьох позитивнихмоментів на страховому ринку існують серйозні проблеми, серед них:

інвестиційні можливості страховиківвикористовуються недостатньо;

питома вага страхування життя на страховомуринку постійно знижується;

впровадження обов'язковогострахування цивільної відповідальності власників транспортних засобівзіткнулося з перепонами на законодавчому рівні;

мають місце окремі випадкизволікання страховиками виплат страхових сум та страхового відшкодування,неправомірні відмови в їх виплаті та порушення страхового законодавства.

Таблиця 1

Показники діяльності ст рахових рг анізацій Ук раїни 1996- 1998 роки Показники 1996 1997 1998 97/96 98/97 Страхові премії (тис. грн.) 244 360 317811 408401 130 % 129 % Страхові виплати (тис. грн.) 144 272 147311 129 182 102 % 88% Рівень виплат (відношення виплат до премій (%) 59 46 32 Сформовані страхові резерви на 01.01 (тис. грн.) 65216 92681 159 838 142 % 172 % Кількість діючих договорів на 01.01. (одиниць) 28 534 844 28 706 032 23 929 082 101 % 83%

Таблиця2

Показники діяльності стр

обов'язкового страхуван

ахових орга ня (крім стр нізацій Укр ахування ж

аїни з добро

иття) 1996-

вільного 1998 роки та і Показники 1996 1997 1998 97/96 98/97 Страхові премії (тис. грн.) 183372 284 357 389 841 155 % 137 % Страхові виплати (тис. грн.) 77185 105 449 108 285 137 % 103 % Рівень виплат (відношення виплат до премій (%) 42,1 % 37,1 27,8 Сформовані страхові резерви на 01.01 (тис. грн.) 51991 83390 138 364 160 % 166 % Кількість діючих договорів на 01.01. (одиниць) 12 550 489 17711388 14 524 749 141 % 82%

Короткий звіт про стан на страховому ринку України за період1998 початок 1999 роки.

Проаналізувавши вищенаведеніпоказники діяльності страхового ринку України за період 1997 — 1998 років,можна зробити висновок, що існує певна тенденція росту, та досягненняпозитивних результатів, а саме:

— зростаннячастки страхового ринку в НВП;

продовженнятемпів росту страхових платежів;

збільшеннярезервів;

збільшеннядоходів від страхової діяльності.

Таке пожвавлення страхової діяльності відбувалося завдяки стабілізаціїситуації в країні і, зокрема, деяким позитивним змінам в оподаткуванні страховоїдіяльності.

Проте, існують певні негативні тенденції, котрі не можуть невпливати на стан страхового ринку України.

Наприклад, відбувається падіння ринку особистого страхування, щопояснюється зниженням рівня життя в Україні. А з урахуванням фінансової кризи,яка за останній місяць охопила країну, паніку та недовіру громадян дофінансових установ, розкручування інфляційних процесів,- можна передбачитизменшення ліквідності та реального розміру статутного фонду, страховихплатежів, доходів, та інших показників страхових організацій. Це, в свою чергуприведе до проблем у виконанні зобов'язань перед страхувальниками таперестраховиками.

Серед негативних тенденцій, котрі впливають на розвиток страхового ринкуУкраїни слід визначити:

1. Відсутність чітко розміркованої та професійно розробленої програми будуваннястрахового ринку прийнятої на державному рівні.

2. Низький рівень освіти на всіх рівнях державного керування, у керівниківпідприємств та організацій. Наслідком цього нерозуміння ролі страхування якфінансового інструменту у забезпеченні рискової економіки перехідного періоду.

3. Відсутність належної законодавчої та нормативної бази для досконалого виконаннястрахових операцій.

4. Відсутність інституту страхових брокерів, як невід'ємної частини страховогоринку, для поліпшення якості страхових послуг та професійного захисту інтересівстрахувальників та страховиків.

5. Відсутність законодавчої бази для проведення страхової посередницькоїдіяльності.

Висновки.

Страхування — об’єктивно необхідний атрибут ринковоїекономіки.Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторівстану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.

Страхування забезпечує надійний захист майновихінтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійнимлихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншиминепередбачуваними обставинами. Страхування добре зарекомендувало себе як форманагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем /охороназдоров’я, пенсійне забезпечення, освіта тощо /. В останні роки страхуванняшироко використовується на випадок виникнення відповідальності перед третімиособами. В цілому світові темпи приросту страхових премій значно випереджаютьзростання валового внутрішнього прибутку.

Ця тенденція характерна і для України. Незважаючи на великі труднощі перехідного періоду обсяги страхових операцій помітнозростають. За 1998 р. вони збільшились в перерахунку на доларовий еквівалент на30%. Очікується зростання страхових послуг і в поточному році. Позитивну роль вцьому відіграв Закон “Про страхування”, інші вжиті законодавчі і організаційнізаходи щодо розвитку страхової справи.

Зараз на страховому ринку України діє 247 страховихкомпаній, Моторне, Авіаційне, Морське страхові бюро, ряд страховихпулів. Зросла кількість членів Ліги страхових організацій України. СтвореноАсоціацію професійних страхових посередників.

Разом з тим питома вага нашої країни в світовомустраховому ринку досі сягає лише 0.01%, а в Європі — менше 0,04 %. Якщоприйняти до уваги, що Україна є другою за територією державою на континенті (5.6 % ), має понад 51 млн. населення ( 7.4 % ), великий промисловий і аграрнийпотенціал, означений рівень страхової діяльності слід розглядати як дужемізерний і не адекватний потребам і можливостям країни.

Україна з огляду на наявність об’єктів, що потребують захисту, має надзвичайно великі потенційні можливості для розвитку страховоїгалузі / індустрії / в усіх напрямах — страхування майна, відповідальностіперед третіми особами, життя і здоров’я громадян.

Розрахунки показують, що страхове поле за основнимивидами добровільного страхування освоєно здебільшого лише на 5 — 7 %, тоді як вВеликобританії, Німеччині, Нідерландах та низці інших західних країн цейпоказник вищий за 90%. Швидкими темпами здійснюється охоплення страховимзахистом майна комерційних структур, життя, здоров’я і майна громадян впостсоціалістичних державах, зокрема в Польщі, Угорщині, Чехії, країнах Балтії.Вони розпочали активно працювати на міжнародному страховому ринку. Надійшлоряд пропозицій від підприємницьких структур країн Заходу, Естонії, Польщі проінвестування капіталу в страховий бізнес України. Цьому сприяє політика держав- інвесторів, спрямована на забезпечення розвитку страхового бізнесу, і вірав можливу ефективність співпраці з українськими партнерами.

Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту /бюджетні резерви, фонди вищестоящихорганізацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо/, що булапритаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значневідставання в формуванні нової системи захисту.

Здійснення в Україні широкої програми приватизаціїоб’єктів державної власності, зміни економічного механізму управління вдержавному секторі економіки, спрямовані на розширення самофінансування виробничих потреб, зумовлюють переорієнтацію підприємств на захист відризиків втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників, шляхом впровадження перевірених світовою практикою форм і видів страхування.Проте до цього часу з боку владних структур і самих власників майнанедооцінюються можливості страхування в створенні сприятливих умов розвиткупідприємництва. Нехтування страховим захистом нерідко призводить добанкрутства підприємств з огляду на що вітчизняні та іноземні інвестористримуються від спрямування капіталу в розвиток особливо виробничої сфериекономіки. Це призводить до невиправданого імпорту продовольчих і промисловихтоварів, посилення безробіття, підриву купівельної спроможності гривні,наростання зовнішньої валютної заборгованості країни. Виправленню становищасприяли б зокрема такі заходи:

· опрацювання глобальної програмиорганізації страхового захисту юридичних іфізичних осіб, яка повинна визначити стосовно до вимог розбудови ринкової економіки нову структуру резервів, шляхиїх наповнення і умови використання, напрямки розвитку загальнодержавних /централізованих/ резервів та децентралізованих резервів на рівні господарськихсуб’єктів а також місце і принципи страхування в системі захисту на випадокризикових ситуацій. Така програма дасть підстави для більш обгрунтованого визначення потреби і кращого використання ресурсів, що спрямовуються на забезпечення суспільства відповідними резервами;

· встановлення нормативної вимоги доюридичних осіб чітко визначати у статутних документах форму страховогозахисту / самострахування, страхування тощо/ на випадок втрати або пошкодженнямайна, нанесення шкоди здоров’ю працівників внаслідок вогню, стихійного лиха,техногенних аварій, та інших непередбачуваних обставин. Дотримання вимог щодореальної організації такого захисту має враховуватись під час кредитуваннясуб’єктів господарювання, з’ясування причин виникнення втрат майна і пошукахджерел його відновлення;

· прискорення організації в великихгосподарських структурах спеціалізованої служби, яка займалася б управліннямризиками / ризик — менеджментом /. В її обов”язки повинно входити прогнозуванняможливих ризиків, їх оцінка, накреслення і реалізація заходів щодо усунення абозменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарськоїдіяльності, в тому числі і шляхом передачі ризиків на страхування. В середніхта малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових та консалтингових організацій, страхові брокери;

· розширення переліку майна і видіввідповідальності платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати.Розповсюдити таке право і на платежі за страхування майна виробничогопризначення, яке страхується у зв’язку з передачею під заставу;

· уніфікація умов страхування врожаюсільськогосподарських культур та багаторічних насаджень в державних,колективних та фермерських господарствах на основі принципу добровільностістрахування. Одночасно здійснити уточнення переліку страхових ризиків всторону їх зменшення за рахунок виключення з під страхового захисту майна відподій малоймовірних або незначних за розміром можливих втрат;

· враховуючи позитивний зарубіжнийдосвід страхування сільськогосподарських товаровиробників рекомендуватианалогічним вітчизняним формуванням розглянути питання про доцільністьстворення до 2005 року національного товариства взаємного страхування сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Це дасть змогузнизити вартість страхування, ефективніше використовувати резерви, в тому числіі за рахунок раціонального поєднання грошових і натуральних фондів;

· більш активне освоєння страхування ризиків підприємств добувної промисловості, водного і лісовогогосподарства;

· налагодити страхування життя,здоров’я і пенсій громадян, передбачивши відповідні державні гарантії компаніямабо страхувальникам на випадок різкої зміни платоспроможності національноївалюти;

· вдосконалення страхуванняфінансових і кредитних ризиків комерційних структур;

· ширше використання полісівстрахування майна, життя і здоров’я громадян з метою надання їх власникамможливостей придбання в кредит під гарантію страхового полісу і купленихматеріальних цінностей / автомобілів, меблів, квартир та інших товарів /вітчизняного виробництва високої вартості і тривалого користування. Це будесприяти підвищенню авторитету і привабливості страхування, збільшить попит на промислові товари, що сприятиме розвитку відповідних виробництв, покращаннюзайнятості населення, приросту доходів бюджету.

Удосконалення системи правового забезпеченнястрахування повинно охопити внесення необхідних змін і доповнень взаконодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України.Зараз в ній немає жодних посилань на страховий захист матеріальних інтересівюридичних і фізичних осіб.

Міжнародні і міждержавні угоди з питаньзовнішньо-економічних відносин не завжди враховують інтереси використання ірозвитку вітчизняного страхового потенціалу.

Підготовлений за дорученням Уряду проект статей новогоЦивільного кодексу України, що регулюватимуть страхові відносини, враховуєнизку важливих потреб розвитку страхового ринку. На жаль прийняття цьогодокументу дуже затримується.

Потребують оновлення комплекс спеціальнихзаконів з питань страхової діяльності; постанови розпорядження УрядуУкраїни; регулятивні правила / вимоги, обмеження та економічнінормативи /, а також

методичні вказівки та роз’яснення, щодо деталізаціїзастосування законодавчих та нормативних актів. У цьому напрямі також ведетьсяпевна робота. У відповідності з підготовленим і переданим на розгляд ВерховноїРади України законопроектом щодо внесення змін і доповнень до Закону України“Про страхування” передбачено визначення видів страхування, уточнення низкистрахових термінів, конкретизовані функції посередників на страховому ринку,покращанні умови для розширення інвестиційних можливостей страховиків,підвищені кваліфікаційні вимоги до керівництва та провідних працівниківкомпаній.

Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття Законів України “Про страховий договір”,“Про медичне страхування”, “Про страхування відповідальності перед третімиособами”, “Про страхування життя та пенсій”, “Про страховий захист в системіАПК”, “Про страхування фінансових і кредитних ризиків”. “Про товариствавзаємного страхування”.

Потребує впорядкування обов’язкове страхування.Необхідно привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікуватиумови захисту всіх категорій працівників, страхові платежі за яких сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.

З врахуванням власного і зарубіжногозаконодавчого досвіду в галузі страхування підготувати до 2005 року проект Страхового кодексу України.

Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектівзаконодавчих і нормативних актів потребує активізації діяльності Експертноїради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України,. комісій Лігистрахових організацій, правових та фінансово-економічних науково — досліднихустанов.

Підвищення фінансової надійності страховиків. З цією метою передбачається:

* довести мінімальні розміристатутного фонду страховиків України починаючи з 1 липня 2000 року до 500 тис.екю, а з 1 січня 2003 року до 1 млн. екю.;

· опрацювати заходи спрямовані на забезпечення нарощування страховиками статутних фондів, особливо за рахунокзалучення капіталу акціонерів. Потрібно практикувати випуск облігацій звиплатою їх власникам гарантованого доходу;

* створити гарантійний фонд длязабезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками, особливо фізичнимиособами в разі банкрутства страховика;

* компетентним органам переглянутидіючу систему розміщення страхових резервів, надавши право здійснення їхвкладення у високорентабельні інвестиційні проекти з врахуванням їхпріоритетності за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.Опрацювати процедуру дозволу розміщення в окремих випадках частини резервів в вигідні зарубіжні інвестиції;

* здійснити заходи щодо розширення ринку перестрахування страхових договорів в Україні, шляхомстворення відповідної біржі або професійного республіканського пулуандеррайтерів — перестраховиків;

* більш активно працювати знерезидентами на предмет розширення взаємного перестрахування;

* посилити превентивну функціюстрахування, дозволивши страховикам відновити створення фонду фінансування запобіжних заходів. При необхідності використовувати можливості об’єднаннязусиль страховиків в здійснені превенцій.

Удосконалення державного нагляду за страховоюдіяльністю необхідно спрямувати на:

* посилення якості виконанняорганами державної виконавчої влади функцій щодо нагляду за страховоюдіяльністю в напрямах упередження: банкрутства страховиків, грубогопорушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення псевдострахування з метою відмивання грошових коштів, виплати керівникам таінших відповідальним особам підприємств, особливо державного сектору,незаконних комісійних винагород,

* підвищення статусуУкрстрахнагляду до Державного комітету в стравах нагляду за страховою діяльністю;

* уточнення Укрстрахнаглядом разомз Палатою аудиторів України вимог щодо здійснення обов’язкового щорічного аудиту страхових компаній і визначення переліку аудиторських фірм, яким, виходячи з забезпечення необхідними фахівцями, можна доручати здійснення аудитустрахових компаній. Опрацювати примірні розцінки оплати за аудит. Такий західдасть змогу підвищити якість і відповідальність за достовірність висновків занаслідками аудиту, зменшити кількість перевірок страховиків з розрізнених питань їх діяльності;

* обгрунтованість створення,реорганізацій і ліквідації страхових компаній. Передбачити розширення правУкрстрахнагляду, в тому. числі і відносно погодження з Комітетом кандидатуркерівника і головного бухгалтера страхової компанії. При цьому маютьвраховуватись наявність у претендента вищої фахової освіти та досвіду роботив страхуванні, відсутність судимості, аморальних вчинків, тощо;

* Укрстрахнагляду разом зМіністерством фінансів, Міністерством економіки, Держкомстатом з залученнямвчених та практиків опрацювати проекти нормативно — інструктивних документівщодо розробки бізнес — планів, ведення спеціального обліку, аналізу і звітностістраховиків / включаючи форму балансу/; здійснення реєстрації, облікута сертифікації страхових посередників. При цьому слід зосередити увагу на максимальне наближення цих документів і процедур до міжнародних стандартів;

* посилити кадровий потенціалконтролюючих органів за рахунок залучення до роботи в них працівників, що маютьдостатній теоретичний рівень і практичний досвід страхової діяльності. Вирішити питання мотивації кращої праці службовців Укрстрахнагляду, що дастьзмогу уникнути плинності кадрів і підвищити професійні вимоги до них;враховуючи досвід західних країн передбачити щорічні відрахування страховикамичастини прибутку / 0,2 % отриманих страхових премій / на спеціальний

рахунок Укрстрахнагляду з цільовим використанням цихкоштів на формування інформаційно — методичної бази, фінансуваннянауково-пошукових робіт із страхування.

Специфіка страхової діяльності вимагає залучення до роботи в галузі великоїкількості висококваліфікованих працівників / менеджерів, андиррайтерів,актуаріїв, брокерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, програмістівтощо /, добре обізнаних з теорією і передовою технологією страхування. Взв’язку з цим доцільно:

· визначити типові кваліфікаційнівимоги до працівників страхових компаній, їх посередників та органів наглядуза страховою діяльністю;

· передбачити поступовий перехід дозаміщення посад керівників страхових компаній, їх заступників та керівниківфілій особами, які мають вищу фахову освіту.

· відкрити в складі номенклатуриспеціальностей вищої освіти спеціальність “Страхування”. Визначити державні ікомерційні вузи, яким, виходячи із іх матеріальної бази, педагогічного інаукового потенціалу, місця розташування, можна в загальновстановленомупорядку дозволити підготовку фахівців на рівні магістрів та спеціалістів ізстрахування;

· вдосконалити програму підготовкимолодших спеціалістів із страхування векономічних технікумах таколеджах;

· організувати Інститут підвищеннякваліфікації персоналустрахових компаній та посередницьких структур;

· заінтересованим навчальнимзакладам разом з Лігою страхових організацій України здійснити відповіднідослідження з метою визначення потреби страхової галузі в спеціалістах певногопрофілю і рівня підготовки;

· організувати при Комітеті всправах нагляду за страховою діяльністю кваліфікаційну комісію з числа відповідальних працівників Комітету. Міносвіти, ЛСОУ, вчених та досвідчених практиків страхової справи. Покласти на комісію функції експертної оцінки іосвідчення відповідним сертифікатом рівня знань певних категорій працівниківстрахових компаній, які не мають дипломів про фахову освіту але захарактеристиками страховиків добре виконують свої обов‘язки і самостійноуспішно підвищують рівень теоретичних знань.

Покращання взаємодії між страховимикомпаніями, банками та іншими суб’єктами фінансового ринку. Страховимкомпаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства.

Розвиток страхових операцій зі страхування майна івідповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтівбанків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтересу розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страховихрезервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування. Проте напрактиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена.

З метою покращання використання потенціалубанків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку длязміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно:

· створити Координаційну раду зпитань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов”язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послугюридичним та фізичним особам з кредитування, страхування, торгівлі ціннимипаперами тощо;

· залучати установи комерційнихбанків до здійснення на агентськихзасадах операції по продажустрахових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашньогомайна та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінкиризику;

· збільшити межу дозволеної участікомерційних банків в придбанніакцій страхових компаній і одночаснонадати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фондвітчизняних банків;

провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів.

Отже, страхування має величезні можливості сприятиекономічному та соціальному розвитку країни, вирішувани проблеми кожногоасоційованого чи індивідуального власника.

еще рефераты

Еще работы по страхованию

Реферат по страхованию

Медицинское страхование в России, проблемы его развития

25 Июня 2015