Реферат: Митно-тарифне регулювання
Митно-тарифнерегулювання.Вступ
Розвитокзовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку,збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі єнадзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якоїдержави.
Зовнішня торгівляє одним із головних стабілізуючих факторів національної економіки. Протягом останніхроків, внаслідок зростання експорту, його питома вага у ВВП збільшилася від 17,9% до понад 40 %, що забезпечило зростання кількості робочих місць і значноюмірою сприяло виведенню економіки України з кризи. Не останню роль в цьомузіграла виважена політика митно-тарифного регулювання.
Таким чином,основна мета даної курсової роботи полягає у вивченні особливостейфункціонування митно-тарифної політики України.
Поставлена метаобумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· вивчитиособливості організаційно-правових аспектів діяльності митних інститутів вУкраїні;
· дослідитимитно-тарифну політику України на сучасному етапі економічного розвитку;
· розглянутипроблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політикиУкраїни
Предметом курсової роботи є системаекономічних відносин щодо формування митно-тарифної політики України.
В якості об’єктакурсового дослідження виступає митно-тарифна система України
В якості інформативноїбази курсової роботи виступили законодавчо-нормативні акти з теми дослідження, праціукраїнських і закордонних фахівців в галузі теорії міжнародної торгівлі;матеріали спеціалізованої періодичної преси.
Курсова роботаскладається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовуєтьсяактуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт таінформативна база роботи. Основна частина присвячена вивченню поставленоїпроблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.
Розділ 1.Організаційно-правові аспекти діяльності митних інститутів в Україні1.1 Митний Кодекс –основний інструмент митної політики країни
Інтеграціяукраїнської економіки в європейську і світову, наміри України приєднатися доУгоди СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямкуімплементації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набувчинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу повністюузгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національномузаконодавстві основні положення низки міжнародних конвенцій та угод з питаньмитної справи, у тому числі й тих, до яких Україна на даний час лише має намірприєднатись. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питанняекспортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжнихдержав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон,незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів;законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійсненнямитних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським,річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізуютьпроцесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. Дотого ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту правінтелектуальної власності в Україні [6].
В новому Кодексуподаються принципово важливі з позиції нашої державності норми, такі як: митнатериторія, митний кордон, спеціальні митні зони, широко окреслюються органидержавного регулювання митною справою, їх права та обов’язки.
Сформована за рокинезалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, що ставлятьсяперед митною службою України, водночас для підвищення ефективності роботигалузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок митної системи.Організація регіональних митниць, митниць, митниць централізованогопідпорядкування та митниць, підпорядкованих регіональним структурам, дозволитьсуттєво скоротити адміністративно-управлінський апарат та підвищитиефективність службової діяльності. Новий Митний Кодекс містить норми, якізакріплюють створену на сьогодні структуру митних органів України, чітковизначає статус та повноваження всіх елементів цієї структури: від Державноїмитної служби до митниць та спеціалізованих організацій. Даний акт конкретизуєправа та обов’язки регіональних митниць, митниць, митних лабораторій,навчальних закладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносинмитних органів України та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствамита громадянами.
У Митному Кодексурозроблено принципові положення щодо міжнародних зв’язків Державної митноїслужби України з міжнародними організаціями, а також митними службами іноземнихдержав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуру здійсненняспільного з митними службами суміжних держав митного контролю вантажів ітоварів на кордоні України. Новим, принципово важливим фактором длязабезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу норми щодозастосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни – власникатоварів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в яку країнунаправляються або з якої країни прибувають згадані товари і транспортні засоби,за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосуваннясанкцій до окремих країн.
Митний Кодекс встановлюєновий, більш гнучкий принцип побудови митного тарифу України, який відповідаєвимогам, які пред’являються до митних тарифів країн – членів Світовоїорганізації торгівлі (СОТ). Одне з першочергових завдань Кодексу – висвітленняі конкретизація всіх аспектів митного контролю, митного оформлення товарів івантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так ігромадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізаціюпроцедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріпленихчинних на сьогодні форм та засобів такого контролю, їх юридичногообґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче визначення запровадженого вкраїнах ЄС спеціального режиму огляду речей пасажирів та їх звільнення відобов’язкового декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортахтак званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання декларування товарів,транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільшвразливих як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Кодексу впершезаконодавчо визначено такі важливі фактори здійснення процедури декларування,як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливеюридичне значення в організації митного контролю та оформлення. З метоюспрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої деклараціїабо оформлення товарів на підставі періодичної митної декларації.
Вперше в митномузаконодавстві ґрунтовно розглядаються особливості здійснення митних операційпри переміщенні громадянами і вантажів різними видами транспорту. В окремомурозділі визначаються порядок та умови пропуску через митний кордон Україниморських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільнихтранспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті,лініях електропередачі, міжнародному поштовому каналі.
Ряд новихрозділів, глав і статей спрямований на впорядкування нарахування і справляннямита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення, надання гарантійщодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншимикредитно-фінансовими установами. Систематизовано перелік митних платежів, щосправляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі для митної справипроблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митніпільги та преференції тощо. Так, принципово новий підхід пропонується привстановленні преференцій щодо товарів, які імпортуються в Україну.Передбачається, що національна система преференцій встановлюватиме пільговийрежим для товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, атакож для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення неперевищує цього показника в Україні. Прогресивними аспектами Кодексу євизначення правового статусу митного брокера та митного перевізника. Пропозиціїщодо законодавчого закріплення цих інститутів вже давно надходили від фахівцівмитної справи та суб’єктів господарської діяльності, які працюють узовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформленняекспортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести домінімуму зловживання та забезпечити дотримання встановленого порядку припереміщенні товарів в режимі митного транзиту.
Підсумовуючивикладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України, є сучасним,актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає КонституціїУкраїни та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію нетільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи вУкраїні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу Українина світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних таекономічних зв’язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої державив міжнародному спiвробiтництвi з митних питань.
1.2 Мито як інструментрегулювання експортно-імпортних операційМито – ценепрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), щопереміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідуютьтранзитом), включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевогоспоживача [1].
Мито, щостягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, якіпереміщуються через митний кордон України.
В Українізастосовуються такі види мита:
· адвалерне,що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, якіобкладаються митом;
· специфічне,що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та іншихпредметів, які обкладаються митом;
· комбіноване,що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Мито вартовідрізняти від митних зборів, що представляють собою плату за послуги митниці.Мито має всі необхідні основні податкові характеристики:
1. сплата мита носитьобов'язковий характер;
2. мито є безоплатним платежем;
3. мито використовується дляцілей фінансового забезпечення діяльності держави і/чи муніципальних утворень.
На відміну відмита, митні збори представляють собою плату за надання різного роду послуг(перевезення, збереження), виконання різних заходів у процесі митногооформлення і, отже, не є податками у власному змісті слова. Таким чином, мито представляє собою платіж, що сплачується в обов'язковому порядку, стягнутиймитними органами з товарів, переміщуваних через митний кордон, і яких присутні усіриси податку, головним чином, безплатність його сплати, під якою розумієтьсяоднобічний характер податкового зобов'язання, без еквівалентність ібезповоротність податку, у той час як збір завжди возміздний. Платник зборуодержує за плату визначені права [11].
Імпорт товарівсупроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, увідношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифомУкраїни" та змінами і доповненнями до нього.
Ставки ввізногомита встановлюються ї змінюються Законами ВР України.
Ставки ввізногомита, які слід використовувати у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбоюсистематизованому зводі ставок ввізного мита (лист ДМК України від 30.08.96 р.N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.
При ввезеннітоварів з країн у відношеннях з якими діють угоди про вільну торгівлю, мито нестягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердження походженнятоварів з наданням документів за встановленою формою.
Преференції зввізного мита поширюються також на товари, походженням з митних територій країнСНД які поставляються в рамках Угоди про загальні умови і механізм підтримкирозвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД від 23грудня 1993 року. На окремі товари та інші предмети може встановлюватисясезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їхвстановлення.
З метою захистуекономічних інтересів України, українських виробників та у випадках,передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України івивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можутьзастосовуватися особливі види мита:
· спеціальнемито;
· антидемпінговемито;
· компенсаційнемито.
Спеціальнемитозастосовується:
· як засібзахисту українських виробників;
· як засібзахисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митнутериторію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкодуабо створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;
· якзапобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушуютьнаціональні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
· як заходиу відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митнихсоюзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав таінтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтересиУкраїни.
Антидемпінговемитозастосовується:
· відповіднодо Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінговогоімпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які єоб'єктом демпінгу, яку заподіює шкоду національному товаровиробнику;
· у разівивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою заціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на моментцього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Компенсаційнемитозастосовується:
· відповіднодо Закону України «Про захист національного товаровиробника відсубсидованого імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів,які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національномутоваровиробнику;
· у разівивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки,продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо абоопосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Особливі видимита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових,компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України«Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»,«Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»,«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» [11].
У разі, якщоімпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальнихзаходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом,який їх установив.
Нарахування митана товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базіїх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті заних на момент перетину митного кордону України. Мито сплачується митним органамУкраїни, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнароднихпоштових відправленнях — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки тарозстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України.
Розділ 2. Митно-тарифнаполітика України на сучасному етапі2.1 Рівень митно-тарифногозахисту в Україні
В останні рокиУрядом України проводиться активна робота щодо інтегрування України до світовихторговельно-економічних структур. Вступ України до СОТ та інтеграція доЄвропейського співтовариства створить українському товаровиробнику більшсприятливі умови для проникнення на ринки інших країн. Необхідно зазначити, щона зовнішню торгівлю впливають багато чинників. Це кон’юнктура на внутрішньомута зовнішніх ринках, купівельна спроможність населення, економічний стан суб'єктівгосподарювання, коливання валютних курсів, політика у сфері захистувнутрішнього ринку тощо. У 1996-1998 роках Урядом України проводилася політикарізкого підвищення ставок ввізного мита. У 1998 -1999 роках у зв'язку зактивізацією співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (навиконання положень Меморандуму економічної політики на період з 1 липня 1998року по 30 червня 2001 року, який було прийнято Урядом у зв'язку звпровадженням програми «Механізм розширеного фінансування»), Урядпочав проводити політику лібералізації зовнішньої торгівлі, яка в першу чергухарактеризувалася поступовим зниженням ставок ввізного мита. Спостерігаласянаступна динаміка середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту по групамтоварів [13, 15].
Сільгосппродукція(групи 1-24 УКТЗЕД) — у 1997 році різке підвищення середньоарифметичного тарифудо 23,6% призвело до падіння обсягів імпорту. Зниження середнього тарифу у 1998році до 19,5% призвело до невеликого підвищення обсягів імпорту. Подальшенезначне зменшення середнього тарифу до 19,2% (1999 рік) призвело до падінняімпорту у 1999 році. Однак, значною мірою це було пов'язано із фінансовоюкризою 1998 року. В подальшому, у 2000 – 2003 роках відмічається тенденціяпоступового зростання імпорту. а у 2004 року він знизився незначним чином.Тобто чіткої залежності рівня середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту,починаючи з 1998 року, не відслідковується.
Мило та миючізасоби (група 34 УКТЗЕД) — з 1997 року по 2003 рік середньоарифметичне значеннятарифу було знижено з 11,4% до 7,33%, а у 2004 році він зріс до 11,85%. Обсягиімпорту цих товарів повільно зростали до 1999 року, але у 2000 році, недивлячись на стабільні ставки мита, відбулося доволі різке падіння обсягівімпорту (до рівня 1997 року). Починаючи з 2003 року відбувається збільшенняімпорту цієї продкції, в тому числі, на 25% у 2004 році (незважаючи назростання ввізного мита). Тобто рівень ставок мита не є визначальним факторомщодо обсягів імпорту цих товарів.
Текстильнапродукція (групи 50-63 УКТЗЕД) — з 1996 року по 1998 рік середньоарифметичнийтариф було підвищено з 11,3% до 18,9%, при цьому одночасно зростали обсягиімпорту цих товарів. З 1998 року по 2004 рік на виконання Угоди про партнерствота співробітництво з ЄС відбулося зниження середньоарифметичного тарифу з 18,9%до 5,52%, при цьому за 1999 рік обсяги імпорту впали і досягли рівня трохинижче 1996 року. За 2000 – 2004 роки обсяги імпорту різко зросли, але требавідзначити, що в цьому випадку зростання імпорту відбулося, в основному, зарахунок сировинних товарних позицій (нитки, волокна, тканини та інше), щодозволило українському виробнику нарощувати обсяги випуску готової товарноїпродукції і відповідно нарощувати обсяги експорту готової продукції, при цьомуобсяги імпорту готової продукції практично не зростали. Розпочата у 1998 роціполітика лібералізації торгівлі текстильною продукцією призвела збалансуванняпоказників експорту та імпорту цих товарів, що значною мірою пов'язано іззростанням експорту української готової текстильної продукції.
Взуття (група 64УКТЗЕД) — у 1996 — 1998 роках середньоарифметичний тариф не змінювався ізалишався на рівні 22,5%, водночас відбувалося плавне падіння обсягів імпортуцих товарів. У 1998 році середньоарифметичний тариф знизився до 20%, однакобсяги імпорту товарів цієї групи продовжували знижуватися до 2000 року. У 2004році відбулося збільшення імпорту на 25% порівняно з 2003 роком.
Холодильнеустаткування, в тому числі і побутове (товарна позиція 8418 УКТЗЕД) на кінець1997 року середньоарифметичний тариф було різко підвищено з 5% до 19% при цьомупротягом 1997 року відбувалося зростання імпорту цих товарів. На кінець 1998року обсяги імпорту знизилися на незначну величину і протягом 1999 рокупродовжували знижуватися. Однак, не дивлячись на те, що на кінець 2000 рокусередньоарифметичний тариф знову було підвищено до рівня 21%, протягом 2000 –2003 років відбувалося зростання імпорту цієї техніки. У 2004 році рівеньввізного мита було знижено до 9%, а обсяги імпорту зросли на 54% [13].
Меблі та іграшки(товарні групи 94-95 УКТЗЕД) — на кінець 1997 року середньоарифметичний тарифбуло підвищено з 11,1% до 11,8%, при цьому відбувалося зростання обсягівімпорту. На кінець 1998 року середньоарифметичний тариф було підвищено до рівня22,6% і протягом цього періоду відбувалося зниження обсягів імпорту цихтоварів. У 2003 та 2004 роках середньоарифметичний тариф було зниженовідповідно до рівня 18,6% та 17,83%, а імпорт у 2002 році зріс на 22%)порівняно з 2003 роком. Що стосується загальних змін середньоарифметичноготарифу по усіх товарах та загальних обсягів імпорту, можна відмітити, що у 1997- 1998 роках відбувалося підвищення ставок мита і в той же час, у 1997 роцівідбувалося зростання обсягів імпорту товарів. У 1998 — 1999 роках відбувалосязначне падіння обсягів імпорту товарів, не дивлячись на те, що у 1999 роцісередньоарифметичний тариф було знижено до рівня 9,82%. У 2003 році, незважаючина зростання середнього значення тарифу до рівня 10,68%, відбулося зростанняобсягів імпорту до 15,78 млрд.дол.США (на 54,5% порівняно з 1999 роком), У 2004році середній тариф зменшився до 10,5%, а обсяги імпорту збільшилися до майже17 млрд. дол. США, але це значною мірою можна пов'язати із загальнимекономічним ростом [13]. Аналізуючи наведенні статистичнідані можна зробити висновок, що зміни ставок мита, у визначених межах, не єголовним чинником, який може вплинути на зростання обсягів імпорту товарів. Вданий час, в основному, ринок споживання та виробництва стабілізувався. Зміниставок ввізного мита вже відбуваються по окремих товарних позиціях і це не можезначно вплинути на загальні обсяги імпорту продукції.
Слід зазначити,що Україна майже не використовує на практиці спеціальні, антидемпінгові такомпенсаційні мита для захисту внутрішнього ринку, хоча їх роль надзвичайноважлива, особливо з точки зору економічної безпеки.
Так, у 2002 р.Кабінетом Міністрів України введено спеціальне мито у розмірі 20% щодо низкиросійських товарів у кількості 22 позицій, в тому числі залізняка, хлора,мінеральних добрив, деяких фарб i лаків, бавовняних тканин, феросплавів. Митобуло введено на період дії спеціального мита, встановленого Росією у травні2001 р. на українські труби з чорних металів. Також з 30 липня по 8 грудня 2002р. було введено спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росії з робочимоб’ємом циліндра від 1000 до 1500 см3, що ввозяться громадянами намитну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення — підтримкавітчизняного виробника.
З цією ж метою 27вересня 2003 р. Україна ввела антидемпінгове мито терміном на 5 років на імпортсірників з Росії та Білорусі. У рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародноїторгівлі від 12.09.2003 р. розмір ставки ввізного мита для російських сірниківустановлено на рівні 8,8%, однак продукція ЗАТ «Плитспичпром» (Балабаново)обкладатися митом не буде. Для білоруських виробників розміри мита є значновищими: ЗАТ «Пинскдрев» — 31,8%, «Борисовдрев» — 68,7%, інших виробників —95,7% [13].
Аналізвітчизняного митного оподаткування далі здійснимо з огляду на структуру доходівЗведеного бюджету України за 1994 — 2004 рр. за такими напрямами: по-перше,з’ясуємо, яку питому вагу має митне оподаткування в цілому в дохідній частиніЗведеного бюджету України (мито/доходи), i в непрямому оподаткуванні зокрема(мито/непрямі податки); по-друге, визначимо зміни у структурі мита (ввізне тавивізне мито).
Таблиця 2.1
Динаміка та ланцюгові темпиприросту питомої ваги мита у складі доходів Зведеного бюджету України танепрямих податках, %
Показник 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 Мито/доходи 0,6 4,0 2,1 2,6 1,9 2,5 5,4 4,3 4,5 4,8 5,1 Мито/непрямі податки 1,4 9,2 5,7 8,0 6,1 7,0 8,9 8,1 11,9 12,2 11,0Ланцюгові темпи приросту
мито/доходи
Побудованоза даними Міністерства фінансів України
Згідно з табл. 2.1відзначимо, що митне оподаткування не належить до податків, які мають ключовезначення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питома вага митногооподаткування протягом усього періоду, що аналізується, не перевищувала 6%. Уцілому це позитивний результат, оскільки характерною особливістю податковихсистем більшості країн, що розвиваються, є висока частка податків на зовнішнюторгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету), насамперед імпортногомита. Однією з причин високої частки мита в державних доходах є простота зборутакого податку. До того ж ці податки служать ефективним замінником податку надоходи вітчизняних підприємств.
Водночас не можнане помітити, що роль митного оподаткування постійно підвищується, особливо востанні роки. Так, якщо у 1999 — 2001 рр. митні надходження становили всередньому 800 млн. грн. на рік, то за період 2002 — 2004 рр. вони досягають усередньому 1824 млн. грн., тобто відбулося зростання у 2,3 раза. Це зростанняможна пояснити такими факторами.
Першим фактором єзбільшення імпорту товарів до України після спаду у 1999 — 2001 рр., який бувспричинений як внутрішніми (нестабільність економічної ситуації, платіжнакриза, торгівельні конфлікти та неврегульованість проблем ціноутворення наімпортовані енергоносії й транзит), так i зовнішніми проблемами (падіннясвітових цін i глобальна економічна криза; фінансово-економічна криза в Росії,яка посилила проблеми в торговельно-економічних відносинах між Україною таРосією).
Загалом слідвідзначити, що імпорт товарів i послуг до України є досить стабільним,починаючи з 1996 р. Однак зауважимо, що зв’язок між імпортом товарів i послуг iсплатою мита є досить слабким, оскільки коефіцієнт кореляції цих двох групданих становить лише 14%.
Другим фактором єактивізація Україною діяльності останнім часом на шляху вступу до СОТ, що, усвою чергу, викликало прийняття низки нормативно-правових актів i внесенняпоправок до вже існуючих, які зробили прозорішою діяльність митних органів.
Підсумовуючиможна констатувати, що політика Уряду у сфері митно-тарифного регулювання заостанні роки, не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку.Порівняння середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповіднимипоказниками країн ЄС та Східної Європи також свідчить, що рівень тарифногозахисту українського ринку і після вступу до СОТ буде знаходитися на прийнятномурівні.
Як свідчитьдосвід, рівень митно-тарифного захисту для того, щоб бути ефективним, неповинен бути непомірним ( не більше 10-15%). Граничний рівень імпортного митане повинен, в усякому разі, перевищувати 30%. Інакше непомірно високі ставки митаі податків на імпорт призводять до того, що їх перестають сплачувати. Різновидимитних платежів, що діють в Україні наведено у додатку А [11].
2.2 Митно-тарифна політика України в контекстіінтеграції країни у Світову організацію торгівліБезперечним є тойфакт, що Україні потрібно інтегруватися у світову економіку, а без членства уСОТ подібна інтеграція являється ілюзорною.
Членство у СОТозначає членство у всіх договорах цієї системи і відповідність національнихзаконодавчих та адміністративних торговельних механізмів нормам, що містяться уцих договорах. Якщо законодавчий і адміністративний механізми держави-члена СОТне стикуються з відповідним механізмом країни, що не є учасницею СОТ, виникаютьпроблеми, насамперед тарифні перешкоди, які зачиняють ринки для товарів держави– не члена СОТ чи такі, що дуже обмежують її експорт.
Україна, як і всіінші країни-не-члени СОТ, має проблеми, пов'язані з неучастю в СОТ. Насамперед,це проблема торговельного аутсайдерства України й швидкого звуження їїторговельних ринків, тобто існує можливість поетапного перетворення України вторговельного одинака. Можливе створення ситуації, за якої Україна опиниться воточенні торговельних режимів, що не стикуються з її власним торговельним режимом,торгівлі перешкоджатимуть високі митно-тарифні бар'єри. Перспективами подібноїситуації стануть:
· подальшийспад експорту і скорочення валютних надходжень;
· зростаннязалежності від імпорту;
· збільшеннянегативного сальдо торговельного та платіжного балансів;
· знищеннястимулів розширення обсягів виробництва і факторів досягнення внутрішньоїконвертації національної валюти;
· зростанняінфляції.
ПриєднанняУкраїни до системи СОТ потребує гармонізації зовнішньоекономічногозаконодавства та вдосконалення торгівельної, тарифної, фінансової,інвестиційної бази відповідно до світових норм і стандартів [10].
Переговорнапозиція України щодо доступу до СОТ базується на:
1.Концепціїтрансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи СОТ;
2.Законі України“Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;
3.Висновках тапропозиціях галузевих міністерств та відомств щодо зміни ставок ввізного митана окремі види продукції.
На сьогодні врамках двосторонніх переговорів погоджено біля 95% тарифних позицій. Сьогоднісередньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі вадвалорному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі [13]:
· напромислові товари – 6,76%;
· насільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%.
Середньоарифметичнаставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі сьогодні становить — 10,54%,у тому числі:
· напромислові товари – 8,32%;
· насільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 19,96%.
Враховуючи результатипроведених переговорів середньозважена ставка ввізного мита у 2005 році маєскласти 5,68 %, у тому числі:
· напромислові товари – 5,08%; — на товари сільського господарства та харчовоїпромисловості –12,23%.
· напромислові товари – 5,02%;
· на товарисільського господарства та харчової промисловості –12,53%.
В рамкахпереговорного процесу з вступу до СОТ Україна заявила про приєднання до 16 з 19існуючих секторальних угод та ініціатив, які охоплюють широку гаму промисловоїпродукції [15]:
· Хімічнагармонізація 2004 рік
· “Сталь”2004 рік
· “Іграшки”2004 рік “Текстиль та одяг” 2004 рік
· “Кольоровіметали” 2004 рік
· “Фармацевтичніпрепарати” 2004 рік
· “Інформаційнітехнології” 2004 рік
· “Папір”2005 рік
· “Сільськогосподарськатехніка”2005 рік
· “Меблі”2005 рік
· “Науковеобладнання” 2006 рік
· “Будівельнатехніка” 2006 рік
· “Медичнеобладнання” 2006 рік
· “Цивільнаавіація” 2010 рік
· “Дистильованіспирти” Через 3 роки після вступу до СОТ.
Одним заргументів противників вступу України до СОТ є те, що лібералізація доступуімпортних товарів на український ринок призведе до витіснення українськоїпродукції. Насправді, зміни ставок ввізного мита на товари впливають лише назміни обсягів “еластичного” імпорту. У 2004 році обсяги імпорту товарів доУкраїни склали майже 17 млрд.дол.США, з них 6,65 млрд.дол. – це енергоносії, щосклало 39% загального імпорту товарів. В цілому, за даними Мінфіну, зурахуванням пільг при імпорті товарів до України та договорів про вільнуторгівлю ввізне мито стягується лише з 25% імпортних товарів. Таким чином, моваможе йти про збільшення обсягів “еластичного” імпорту, який склав у 2004 роціблизько 4,2 млрд.дол. США. При цьому необхідно враховувати, що у 2004 роціобсяги українського експорту товарів склали 18 млрд.дол. Таким чином, привступі України до СОТ і, відповідно, лібералізації доступу до ринку товарів таодночасному отриманні спрощеного доступу до ринків 145 країн світу (95%світової торгівлі) вартість української експортної продукції, що отримаєпереваги, буде у 4,7 рази більше, ніж вартість імпорту, доступ якого до ринкуУкраїни буде лібералізовано [13]. Аналіз умов приєднання країн, що сталичленами СОТ після завершення Уругвайського раунду переговорів, та країн зперехідними економіками свідчить, що переговорна позиція, яку займає Україна надвосторонніх переговорах з доступу до ринку товарів є виваженою та розумнопротекціоністською. Так, із загального обсягу 80% ставок мита знаходяться нарівні країн, які нещодавно приєдналися до СОТ (Естонія, Латвія, Литва, Молдова,Албанія, Хорватія, Китай, Тайвань), 13% — є вищими за ті, що встановлені узгаданих країнах, і тільки 7% — нижчими. Після вступу України до СОТ тарифибудуть “зв‘язані” на рівні, визначеному у процесі переговорів з країнами-членамиРобочої групи. Це передбачає неможливість подальшого довільного їх підвищення убудь-який час. При цьому угоди СОТ передбачають можливість тимчасовогопідвищення тарифів та запровадження нетарифних заходів за умови проведенняпереговорів і досягнення відповідної угоди з членами СОТ [13].
ПриєднанняУкраїни до СОТ може стати початком її принципово нової зовнішньої економічноїстратегії.
При вступіУкраїни до СОТ можуть виникнути такі переваги:
· приєднаннядо СОТ є впливовим фактором реструктуризації та модернізації національноговиробництва;
· відкриттяшироких можливостей щодо виходу на ринки більш ніж 130 країн-членіворганізації;
· недискримінаційні,передбачувані, стабільні, відкриті для чесної конкуренції відносини;
· збільшеннядовіри до України з боку торговельних партнерів та іноземних інвесторів;
· можливістьвирішення міжнародних суперечок через механізм врегулювання спорів СОТ;
· спрощеннядоговірних відносин стосовно встановлення торговельних бар'єрів;
· в ідеалі,відсутність політичної дискримінації (рівні відносини між впливовими таслабкими країнами на базі встановлених правил та механізмів).
В той же часможна виділити і недоліки від вступу до СОТ:
· використанняУкраїни розвиненими країнами як ринок для збуту своєї продукції;
· занепаднеконкурентоспроможних галузей економіки;
· зменшеннязолотовалютних резервів, пов'язане зі збільшенням обсягів імпорту та йогообслуговуванням;
· перетворенняУкраїни в країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростанняімпортозалежності;
· дискримінаціянаціональних товаровиробників.
Треба такожзазначити, що можливо значення СОТ є перебільшеним через недосконалість таневідпрацьованість механізму функціонування СОТ, і через це очікувані перевагивід вступу можуть бути недосяжними або перетворитися на недоліки.
Можна виділититакі основні недоліки функціонування СОТ:
Дискримінація збоку сильних держав-членів СОТ. Вважається, що механізм СОТ дозволяє стертирізницю у відносинах між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, завдякизастосуванню встановлених міжнародних правил та стандартів, але, на практиці,розвинені країни при необхідності можуть навіть використати правила СОТ на своюкористь;
Недосконалістьпроцедур антидемпінгового розслідування. Через відсутність чітко визначенихкритеріїв, за якими може бути встановлений факт демпінгу, та практичнувідсутність жорсткого контролю за його встановленням, розпочати антидемпінговерозслідування досить просто.
Існуванняприхованих можливостей для вимушення сильними країнами більш слабких, маленькихза розміром країн лоббіювати їх інтереси у законодавчих органах, приєднуватисядо певних угод та ін…
Відсутністьдосвіду у вирішенні суперечок між країнами, особливо на етапах, коливиключається можливість досягнення згоди між країнами [11].
Відсутністьефективних заходів для змушення країни виконати взяті зобов'язання. Звичайно,існують такі заходи як призупинення договору та введення компенсаційнихплатежів, але при застосуванні цих заходів у кінцевому разі у програшізалишається країна-позивач. Треба зазначити, що ці заходи є тимчасовими, тобтодо тих пір, поки країна-порушувач не погодиться виконувати взяті на себеобов'язки. При призупиненні договору країна-позивач повертається у вихіднеположення, яке було до укладання договору та втрачає можливість отримання хочаб якихсь вигод від договору, при встановленні компенсаційних платежівкраїна-порушувач може взагалі вийти з ринку та знайти більш дешевий ринокзбуту, внаслідок чого страждають покупці в країні-позивачі через зменшенняможливості вибору, подорожчання імпортованого товару, також виникають перешкодидля лібералізації торгівлі. Взагалі відбувається дискримінація країни-позивача,оскільки вона здійснювала перебудови, які були обумовлені в договорі, ввела їхв дію як поступку країні-порушнику в обмін на певні вигоди, які так і не булиотримані через недодержання країною-порушником своїх обов'язків.
Багато залежитьвід того, як Україна зуміє скористатись своїм майбутнім членством в СОТ. Однієюз найважливіших передумов успіху України в СОТ може стати вміння використати всвоїх інтересах конкурентну боротьбу між США, Європейським співтовариством таЯпонією і одержати вигідні привілеї для своїх експортерів [11].
Необхідно, щобУкраїна була належним чином підготовлена до вступу в СОТ треба пам'ятати, що їїуспіх у СОТ залежить не тільки від суто економічних показників, велике значеннямає політичний аспект.
Розділ 3. Проблемимитного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики УкраїниЗовнішньоекономічнадіяльність держави повинна бути спрямована на стимулювання експорту своєїпродукції, а не на сприяння імпорту готової продукції, як це, на жаль, певноюмірою відбувається сьогодні в Україні. Стимулювати експорт мають в першу чергуподаткова і митно-тарифна політика держави через відповідне субсидуванняекспорту, реструктуризацію заборгованості, а також створення умов длядобросовісної конкуренції. Натомість, в Україні податкова і митно-тарифнаполітика фактично створюють перешкоди для експорту. Держава надає гарантії длятоварних кредитів, стимулюючи імпорт і збільшуючи державний борг.
За друге півріччя2004 року основу українського експорту складали чорні метали та продукція з них- 39,61 %. Це три чверті продукції української металургії. Впродовж останніхроків розпочато ряд антидемпінгових розслідувань проти українських виробниківметалопрокату в США, ЄС, Індонезії, тощо. Водночас, в Україні відсутні закони,що захищають виробника від іноземного демпінгу. Відсутні також механізми захистувід субсидованих поставок. Наприклад, причиною успішного проникненнясільськогосподарської продукції з ЄС на ринок України є дотації Євросоюзу.Угоди СОТ дають можливість захисту від демпінгу і субсидованих поставок. Проте,ці можливості в Україні не використовуються [13].
Верховна РадаУкраїни останнім часом прийняла ряд законів, які мають захистити вітчизняноговиробника від недобросовісної конкуренції, але вони є недосконалими іпотребують доопрацювання. Зокрема, в Законі України «Про єдиний митнийтариф» передбачено справляння компенсаційного мита у разі вивезення замежі митної території України товарів, для виробництва або експорту яких прямочи побічно використовувалась субсидія. Це може бути використано протиукраїнських експортерів і завдати їм значної шкоди. Тобто український виробникодержує субсидії, наприклад — сільгоспвиробник по ПДВ, а на митниці з ньогобудуть знімати компенсаційні мита, тим самим спрощуючи боротьбу з нашимекспортом на іноземних ринках збуту.
В межах СОТіснують можливості кількісних обмежень імпорту. Проте, Указ Президента України«Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм іпринципів системи ГАТТ/СОТ» від 27.07.96 № 478 жодного разу міністерствамиі відомствами України реалізований не був. Цим указом передбачалосявикористання квот по експорту та імпорту залежно від потреб українськоговиробництва. Коли на П'ятому раунді переговорів щодо приєднання України до СОТрозглядалося питання щодо захисних механізмів, передбачених умовами СОТ, головаукраїнської делегації це питання розглянув за півтори хвилини, тому що булосказано, що указ діє «де-юре», але «де-факто» його нереалізують міністерства і відомства.
Квоти існуютьмайже в усіх країнах світу, і квоти використовують і Сполучені Штати Америки, іЄвропейський Союз — всім відомі їхні квоти по сільськогосподарській продукції,по сталі, по текстилю тощо. Росія показала нам досвід дипломатичної роботи зприводу квот, коли встановила квоти для товарів Європейського Союзу по килимахна 200 млн. екю, і Європейський Союз змушений був відмінити свої квоти потекстилю і трикотажу для російських виробників. Таким чином, Україна залишиласяв дуже цікавій ситуації, тому що квоти колишнього Радянського Союзу по текстилюбули поділені по всіх країнах, і Україна одержала деякі квоти по продукції, якувона не виробляє. Плани щодо обміну ними з Росією закінчилися нічим, тому щовже мінятися нема чим — Росія не має квот по відношенню до Європи.
Прикладомзанепаду цілої галузі внаслідок відсутності належного державного митно-тарифногорегулювання є переробка насіння соняшників і виробництво олії. Необмеженнякількісних квот вивозу сировини, стратегічно важливої для переробнихпідприємств України, призвело до того, що вивозячи соняшник, допускаючи ерозіюгрунтів тощо, ми ввозимо готову олію, і не самого кращого гатунку. Змінитиситуацію ми не можемо, тому що в угоді з МВФ ми взяли на себе добровільнізобов'язання не вводити квоти на експорт.
Від 1-го січня1999 року ми беремо на себе добровільне зобов'язання не вводити квоти на імпортвідповідно до угоди про партнерство і співробітництво з ЄС [13].
Щоб розумнопоєднати захист передових вітчизняних виробників із стимулюванням їхніх зусильщодо науково-технічного вдосконалення власного виробництва, потрібно цей захистпоступово послаблювати, причому темпи цього послаблення повинні бути відомимитоваровиробникам наперед. Необхідно розрахувати розміри і терміни встановленняввізного мита на імпортні товари, аналогічні тим, виробництво яких починаютьрозробляти або модернізувати національні виробники. Залежно від складності ікапіталоємності кожного виробництва слід установити термін, протягом якогопервинна ставка мита буде незмінною, а потім поступово зменшуватиметься донуля. За термін, коли діятиме постійне мито, товаровиробник матиме можливістьповернути кредити з процентами за його використання, а за термін зменшення мита- отримати прибуток, достатній для оплати його підприємницького ризику і витратпраці.
Паралельнодержава повинна дбати про підвищення конкурентоспроможності національноїпродукції до світового рівня. Це необхідно здійснювати як за рахунокмодернізації виробництва і підвищення якості продукції, так і за рахунокзниження ціни. Для просування першим шляхом держава повинна вкладати великікошту в науку, розробку нових технологій, матеріалів, конструкцій, як це робилиуряди нині розвинених країн, коли вони перебували на етапі становлення, іроблять це і тепер. Для підтримки експортерів доцільно звільнити виробниківекспортної та імпортозамінюючої продукції від мита на імпортовані засобивиробництва, створити умови для вільної купівлі ними необхідної валюти та дляшвидкого переказу її за кордон на придбання імпортних засобів виробництва.
Україна підписалаугоди про зони вільної торгівлі (ЗВТ) майже з усіма країнами колишнього СРСР тапонад 60 двосторонніх угод про режим найбільшого сприяння (РНС) з іншимидержавами. (ЗВТ передбачають, зокрема, преференційні — нульові митні тарифи,РНС — пільгові). Надаючи іноземним товарам переваги в доступі на наш внутрішнійринок, ми на умовах взаємності теж повинні отримувати аналогічні пільги.Відповідне зменшення надходжень до бюджету від мита повинно компенсуватися зарахунок зростання податкових відрахувань унаслідок зростання експорту. Алечерез хронічну несплату податків цього не сталося, а реальним аналізом«балансу» втрат і додаткових надходжень до бюджету урядові структури досі незаймалися.
Відтак Україна неспромоглася виробити чіткого механізму, який би визначав процедури і термінзастосування двосторонніх преференцій у торгівлі, щоб гарантувати повноту таодночасність їх надання.
Можливо, цесталося ще й тому, що передбачався вступ нашої країни до системи СОТ, у якійрегламентовано єдині підходи, правила і стандарти у всіх компонентахторговельної політики: від допустимих рівнів митних тарифів (зборів) тауніфікованої митної документації — до справедливих процедур в антидемпінговихрозслідуваннях та арбітражного вирішення торговельних суперечок. У цьомувипадку до наших експортерів антидемпінгові санкції застосовувалися б у значноменших масштабах [13,15].
Крім того, в СОТавтоматично діє пільговий митний режим (РНС), що знімає необхідність укладатидвосторонні торговельні угоди (а це досить тривалий і затратний процес) і даєістотний імпульс до диверсифікації зовнішньої торгівлі.
Висновок
Дослідивши вданій курсовій роботі особливості митно-тарифної політики України ми можемозробити наступні висновки та узагальнення. По-перше, податкова політика Українияк складова фінансової політики на сучасному етапі має формуватися з огляду настосунки з іншими країнами. Тому розгляд особливостей митного оподаткування,яке є важливим економічним регулятором зовнішньоекономічної діяльності, насьогодення набуває особливої гостроти. Ми визначили, що мито, безумовно, є податком,оскільки, воно сплачується в обов’язковому безвідплатному порядку відповідно довітчизняного законодавства та не має конкретного цільового призначення. Відповідномито є важливою складовою податкової системи i характеризується таким:
· єнепрямим податком, а тому йому притаманні їх основні риси: по-перше, митовключається до ціни товару як надбавка i є податком на споживання; по-друге,мито має чітко виражену фіскальну природу; по-третє, стягується за тарифами;
· є загальнодержавнимподатком i у повному обсязі включається до Державного бюджету України.
Мито виконуєфактично ті самі функції, що й інші податки та збори, однак має певніособливості:
· фіскальнафункція мита полягає в тому, що акумулюються кошти для виконання державоюпокладених на неї завдань. Такий суто фіскальний підхід для встановлення митабув характерним для епохи протекціонізму, коли спеціально встановлювалисявисокі ставки мита, однак з початку інтеграційних процесів відбулосяпослаблення ролі мита у формуванні доходів держав;
· регулюючафункція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбуваєтьсякоригування національних i світових цін.
Можна виокремититри основні прояви цієї функції: протекціоністський (національна ціна будезначно нижчою за світову ціну разом із сплаченим митом), стимулюючий(національна ціна буде вищою за світову ціну разом із сплаченим митом) тастабілізуючий (національна ціна дорівнюватиме світовій ціні разом із сплачениммитом).
Наразі вітчизнянемитне законодавство та практика його застосування зазнають важливих змін. 1січня 2004 року чинності набув новий Митний кодекс України. Цього ж року набулачинності ціла низка підзаконних актів у сфері митного регулювання. В ціломуможна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі змінами внесенимиЗаконами України № 291-IV від 28 листопада 2002 року та № 3488-IV від 24 грудня2002 року, було визначним кроком у вірному напрямку.
Новий Митнийкодекс пов’язаний із застосуванням норм цілого комплексу законодавчих інормативних актів та міжнародних угод. Головні з них такі: Конституція України,Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс «Про Єдиниймитний тариф України», Кодекс України про адміністративні правопорушення(статті 1-212-4) Закон України «Про ліцензування певних видів господарськоїдіяльності«, Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 — 330), Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі1994 року, Закон України «Про державний захист працівників суду іправоохоронних органів«, Закон України «Про державну службу«, Міжнароднаконвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Митна конвенціяпро перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП),Генеральна угода з тарифів та торгівлі.
Питаннямитно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічнихвідносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблемвдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.
Митна політикаУкраїни розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторін системимитно-тарифного регулювання у відповідності з передовими, загальновизнаниминормами і правилами міжнародної практики. Вона включала одночасне вирішенняпроблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митної інфраструктури іактивну участь у опрацюванні митних режимів, що мають забезпечувати мінімізаціюмитних процедур та ефективність митного контролю.
Списоквикористаної літератури
1. Митний кодекс України
2. Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність»
3. Буковинский А.Е „Теориямеждународной торговли”. – М.: Дело, 2002. – 327с.
4. Бункина М.К. Национальнаяэкономика: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2003. – 452 с.
5. Власюк О.С. Модельний аналіздинаміки міжгалузевих цінових пропорцій в економіці України. – К.: НІСД, 2004.– 80 с. – (Сер. “Екон. стратегії”; Вип. 5).
6. Власюк О.С., Ямпольська І.Л.Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. – К.: НІСД, 2004. – 63 с. – (Сер.“Наук. доповіді”; Вип. 49)
7. Гаджиев К.С. Геополитика. –М.: Междунар. отношения, 2000. – 384с.
8. Мадиярова Д.М. Стратегияформирования внешнеэкономической деятельности.- Алматы: Экономика, 1999. –184с.
9. Михно І., Сіренко В. Допитання про ефективність міжнародного товарообміну України з країнами СНД //Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 80.
10. РевенкоА. Проблемы формирования национальной экономической безопасности Украины//Экономика Украины. – 2004. – № 11. – С. 15.
11. Розвитокзовнішньої торгівлі України та її економічна безпека /В.Г. Андрійчук, О.С.Власюк, А.І. Мокій, В.П.Титаренко; За ред. В.Г. Андрійчука: Моногр. – К.: НІСД,2003. – 148 с. – (сер. “Екон. стратегії”; Вип. 4).
12. Хэрис,Дж. Мэнвилл. Международные финансы /Пер. с англ. – М.: Информ.-издат. дом“Филингъ”, 1999. – 296 с. – (Сер. “Экономика для практиков”).
13. www.uaie.com.ua - інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.
14. www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної радиУкраїни
15. www.minfin.gov.ua – офіційний сайт Міністерства фінансівУкраїни
Додатки
ДодаткиДодаток А
Види митних платежів
/>/>
Додаток Б
Імпорт та експорт товарів і послуг в Україні, млн.дол.
/>