Реферат: Заголовковий комплекс на сторінках газети Запорізька Правда

--PAGE_BREAK--Мова наша — дитя часу: вона фіксує в семантиці слова наше відношення до явища, нею названою. Це відношення може закріплюватися за словом незалежно від контексту на якийсь час або навіть назавжди. Так, наприклад, визначення «імпортний» десятиліттями позначало не стільки товар, привезений з-за кордону, скільки якісний товар, у відмінності від вітчизняного, м'яко говорячи неякісного. Крім того, відношення до явища може виявляти себе в певній язиковій ситуації [25, c. 45].
Понятійне значення, зафіксоване словниками, обростає численними коннотаціями – додатковими, значеннєвими й оцінними відтінками, які далеко не завжди бувають відбиті в словниках, але які безпомилково впізнаються всіма носіями мовної культури.
«Кремлівська дієта» («Запорізька Правда». ¾ № 6, 2004 р.).
Слово «кремлівська» по значеннєвих асоціаціях синонімічно слову «гарна».
“Безчастних — це голова” («Запорізька Правда». ¾ № 27, 2005 р.). Значення оцінки виражається самостійними реченнями. Оцінюється предмет, особа (у цьому випадку футболіст Володимир Безчастних), оцінка виражена іменником „голова”.
Оцінні висловлення зв'язані зі сферою людських почуттів, а головна особливість почуттів — їхня невиразність. Саме тому як оцінки часто виступають різноманітні гіперболи, метафори, які добре виражають суб'єктивне відношення мовця (пишучого) до предмета мовлення. Властивості, що є в основі метафори, наповнені позамовними асоціаціями розмовного мовлення, що відбиває емоційну реакцію людини. Гіпербола дає експресивне посилення, перебільшує щирі розміри предметів, властивостей ситуації, тим самим у мовленні створюється вартісність [19, c. 60].
Оцінюючи ситуацію, заголовок формує в читача певне відношення до події. Він впливає на читача, переконує його через факти (представлені в заголовку) і через авторську оцінку цих фактів. Заголовок формує в людей правильне відношення до громадського життя й конкретних справ, актуалізує проблеми сучасності, що представляють інтерес для суспільства (політичні, економічні, філософські, моральні, питання культури й т.д.), роблячи свій вплив на читача, заголовок не тільки орієнтує в подіях, але й прагне вплинути на думку читача. У підході до заголовків у їхньому відборі й оцінці завжди виявляється моральна позиція автора, що привносить у висловлення емоційний елемент.
1.2 Засоби виразності в заголовках
Для створення виразності в заголовках можна використати практично будь-який язиковий засіб, але заголовок повинен бути доречним, експресивним. Заголовок може бути жагучим і закличним, формувати в читачів певне відношення до публікації [21, c. 241].
Одним із засобів створення виразності можна назвати вибір авторами в заголовок речень, різних за висловленням, тобто питальних, оповідальних, спонукальних, а також різних за емоційною забарвленістю.
Питальні речення служать власне питанням — міркуванням, підкреслюють потрібну думку, виражають припущення.
Окличні речення можуть виражати в публіцистичному мовленні: оцінку (презирство, іронію, жаль, віру, замилування) спонукання до дії “Не рви квітів і не даруй букет!”, безпосередній емоційний відпочинок “Поруч із моєю Надею Лоліта відпочиває!”.
Ні, мабуть, жодного видання, зверненого до більш-менш широкої читацької аудиторії, на сторінках якого не миготіли б прислів'я й приказки. І не випадково: виступаючи в ролі загальновідомих істин, укладених у відточену століттями образну форму, вони збагачують нашу думку, дисциплінують логікові суджень, допомагають більш глибоко висвітити нове в старому досвіді народу [21, c. 243].
Вони можуть бути категоричними, філософсько-меланхолічними, втішливими або гіркими. Але найчастіше, іронізуючи й посміхаючись, вони б'ють не в брову, а прямо в око, що й робить сьогодні прислів'я й приказки особливо коштовним виразним засобом журналістики за умови, що цим засобом користуються вміло й у гідних цілях.
Насамперед, журналісти, як правило, уживають прислів'я й приказки, переінакшуючи їх за своїми потребами.
Авторські зміни, внесені в значення й форму прислів'їв різноманітні. По науковому їх називають «стилістичними прийомами використання стійких виражень у художньо-публіцистичному мовленні» [19, c. 39]. Незважаючи на розмаїтість, всі прийоми обертаються навколо того образа, що лежить в основі стійкого вираження. Непорушною умовою використання прислів'я або іншого стійкого звороту є заповідь: перефразуй, але не руйнуй образ. І, випливаючи з цієї заповіді, автори домагаються своєї мети — точно і ємко визначити й оцінити явище [19, c. 108].
Є й інший прийом — продовження прислів'я й нарощення його змісту за допомогою попутного зауваження. Наприклад: «З пісні слів не викинеш. Зате можна викинути музику» [22, c. 34].
Іноді текст заголовка повністю відрізняється від тексту прислів'я, але зберігається пословичний спосіб вираження думки: «Краще бути багатим і улюбленим, чим бідним і осоружним» [22, c. 34].
Часто проза вже не може виразити всіх авторських емоцій. Заголовки представляють римовані рядки: “Боєць зберігай вітчизну нашу за 30 руб., труси й кашу!” [22, c. 38].
Перероблено рядок з вірша В. Маяковського: “Я росіянин би вивчив тільки за те, що їм розмовляв Ленін”.«Базіка — знахідка для анархіста».
Перероблено відоме вираження: «Базіку — знахідка для шпигунів». «Хто сказав, що баби дурки?».
Обіграється відома фраза: «Баби — дурки».
Серед лексичних засобів виразності широко поширене використання багатозначних слів: “Злоякісне утворення” [22, c. 41].
Заголовок стає зрозумілий після прочитання. Слово утворення може сприйматися в значенні: те, що утвориться із чого-небудь, після прочитання статті стає ясно, що мова йде про навчання, сукупність знань.
Заголовок може відрізнятися деякою двозначністю, якщо слово вживається в переносному значенні: “Буш зробив обрізання фільмами” [22, c. 41].
«Цей «ешелон» під укіс не пустиш!».
Слово «ешелон» використано не у звичайному своєму лексичному значенні. Мова йде про глобальну систему підслуховування «Ешелон».
Як засіб виразності може використатися — метафоричність слів:
 “У золотій сім'ї – золоте весілля”.
“Золота сім'я” — сім'я чемпіонів світу зі спортивної гімнастики Муратових.
У заголовках можуть зустрічатися слова з низьким стилістичним фарбуванням: «Як з телепня зробити зірку?» [22, c. 42].
Виразність може ґрунтуватися на неясності, сумісності неспільного: “Що носити, коли зняли одяг?”.
Замітка про мистецтво малюнка по тілу.
Часто в заголовку використаються стійкі вираження — фразеологізми: «Путін у Брунєю носом не клював».
Використовується фразеологізм «клювати носом»: «У Лужниках наламали дров на 50 тисяч доларів».
Обіграється стійке вираження «наламати дров»: «Які наші шанси не вдарити в лід особою?».
Замітка про хокей у Росії, використається фразеологізм «не вдарити в бруд особою» [22, c. 42¾43].
Гра слів заснована на протиставленні, зіставленні й об'єднанні змісту слів з різним змістом, але однаковою вимовою.
Хтось із розумних людей мудро назвав гру слів нижчою формою прояву комічного, мабуть, маючи на увазі первородну щирість, зрозумілість і необразливість. У руках майстра цей прийом перетворюється в гру змістами, що збагачують наше подання про людину, предмет, явище. Наприклад: “Стара лянча колії не зіпсує” [22, c. 43].
Замітка про машини. Гра слів лянча-кляча, перероблена прислів'я: стара шкапа колії не зіпсує. Лянча — марка машини.
Таким чином, авторська фантазія не обмежена. У заголовках автори можуть викоровувати самі різні засоби виразності на рівні фонетики, морфології, лексики, синтаксису. Ці засоби можуть сполучатися, використовуватися одночасно, прекрасно доповнювати один одного.
1.3 Заголовки, що дезорієнтують
Іноді прагнення за всяку ціну потрясти уяву сучасного читача спонукує авторів газетних заголовків прибігати до прийомів далеко не коректних і часто не зовсім етичних.
Припустимо, ви переглядаєте свіжі газети й бачите заголовок: «Жванецького спустили зі сходів».
Негайно ознайомившись зі змістом замітки, що обіцяє сенсацію, ви переконуєтеся, що мова йде зовсім не про погрозу безпеки відомого артиста, а про Ляльку, що колеги М. Жванецького назвали в його честь.
Газетний заголовок, що вводить читача в оману щодо змісту тексту, логічно назвати що дезорієнтує.
О. Подчасов пропонує кілька різновидів таких заголовків:
1. Заголовки, передбачуваність яких зведена до мінімуму. Наприклад: «Служба порятунку не дала Шендеровичу загинути» [24, c. 18].
Не дивно, що такий заголовок відразу залучить до себе увага. Багато хто, щоправда, будуть здивовані, довідавшись, що мова йде про передноворічне шоу «Хто хоче стати мільйонером!», вході якого В. Шендерович кілька разів дзвонив у Службу порятунку міста Москви з метою скористатися підказками операторів цієї служби.
Другий приклад: «Як розчленувати сусідів?».
Ще до прочитання тексту ми розуміємо, що слово «розчленувати» навряд чи вжите в заголовку в буквальному значенні. І все-таки багато хто дивувався, коли довідаються, що автор мав на увазі, як розселити сусідів, а публікація присвячена проекту закону «Про приватизацію житлових приміщень у квартирах комунального заселення в місті Москві» [24, c. 18¾19].
Оборотний увага на те, що заголовки, об'єднані нами в цю групу, зв'язані не стільки з текстом, скільки з підтекстом статей, а ще частіше — із внетекстовою ситуацією. На жаль, такі заголовки на сторінках газет стали звичним явищем.
2. Заголовок, що представляє собою одну з тез публікації. При цьому авторові зовсім не неважливо, що теза заголовку не відбиває ідеї тексту, а часом спростовується в ньому. Істотно лише те, що він виразний, що інтригує, а тому успішно «продає» газету. Наприклад: “НТВ на новий рік буде роздавати жуків” [24, c. 19].
Покопавшись у тексті, присвяченому підготовці до новорічної трансляції на телеканалі НТВ, ми знаходимо нарешті пояснення заголовка: “НТВ у всю буде роздавати подарунки, найбільший з них “Фольксваген-Жук”. Але, по-перше: мова йде про автомобіль в однині, а друге: хіба про це текст? Адже головне в ньому — зміст новорічних передач. На жаль, заголовок повідомив читачеві лише про те, що найбільше вразило уяву журналіста.
3. Заголовок являє собою пряме перекручування, підтасування фактів, що втримуються в тексті: «Хто посадив брата Раїси Максимівни Горбачьової у психушку?» [24, c. 24].
Текст не тільки не відповідає на поставлене запитання, але й робить це питання недоречним. Зважаючи, що ніхто родича екс-президента СРСР у божевільний будинок не поміщав. Євгеній Максимович зловживав алкоголем і як наслідок потрапив у психлікарню.
«Дзержинський убив свою сестру, а потім утопив Росію в крові».
Поспішаємо завірити вас, що ця заява звучить у тексті далеко не так категорично й виразно.
Автор згадує думку деяких земляків Дзержинського, упевнених у тім, що саме Фелікс застрелив з рушниці сестру Ванду. Однак інші переконані в його непричетності до цього нещасного випадку. Так доглядач музею Дзержинського Михайло Грибів у відповідь на прохання прокоментувати слухи відповідає: «Це старі вже люди. Кому дев'яносто, а кому й під сто. Говорять дурницю всяку» [24, c. 24]…
4. Дефектні заголовки. Зміст заголовків залишається загадкою й після прочитання. У деяких випадках ми можемо висловити припущення, але повної впевненості на рахунок змісту такого заголовка бути не може: «Чи молилася ти на ніч, Ряба?” — замітка про рекламу.
Про відношення заголовку до матеріалу можна тільки догадуватися.
Надзвичайну популярність дезорієнтуючого заголовку, у газетярів Ф. Хадсон* пояснює прагненням журналістів зробити заголовок цікавим для читача, навіть якщо їм нема чого сказати останньому. Дійсно, що дезорієнтуючий заголовок зустрічається найчастіше з “прохідним”, нічим непримітним матеріалом [14, c. 311].
Отже, серйозною причиною поширення заголовків, що містять дезінформацію, є безвідповідальність і недалекоглядність журналістів, що не розуміють, що ризик втратити читацька довіра ніколи не буває виправданим.
Отже, специфічні особливості заголовків газет обумовлюються в основному трьома факторами.
По-перше, основне призначення заголовка в газеті полягає в тому, щоб зацікавити читача, залучити його увага до опублікованого матеріалу.
По-друге, заголовок призначений у короткій формі викласти зміст статті (повідомлення) або виділити найбільш важливі факти.
По-третє, заголовок повинен переконати читача, вселити йому основну ідею опублікованого матеріалу.

Розділ 2. ПОНЯТТЯ ЗАГОЛОВКОВОГО КОМПЛЕКСУ
2.1 Суть заголовкового комплексу
Заголовковий комплекс — єдина система рубрики, заголовка, підзаголовка й ліда матеріалу як багатоступінчасте уведення читача в основний текст.
Саме «жовта» преса зробила заголовкові комплекси ще наприкінці XIX ст. особливим оформлювальним елементом. Також вона першою звернулася до експлуатації такої особливості заголовкових комплексів, як функція сигналу значимості матеріалу. Інформативні заголовки з однаковим успіхом використовуються й у «жовтій», і в якісній пресі. Однак у зв'язку зі специфікою масових газет їхні інформативні заголовки мають певні відмінності. Саме помітне — оформлювальні [3, c. 41].
У практику ввійшли дезінформаційні заголовки наступних підвидів:
¾              Внетекстуальні заголовки. Вони зв'язані не з конкретним текстом матеріалу, а скоріше із внетекстовою ситуацією, що є більше цікавою, у порівнянні зі змістом тексту.
¾              Заголовки, що являють собою один із тез публікації. На відміну від змістовних заголовків якісної преси, бульварні заголовки намагаються не видавати всю суть історії, а лише привертають увагу якою-небудь деталлю.
¾              Заголовок, що представляє собою пряме перекручування, підтасування фактів, що втримуються в тексті [2, c. 229-230].
Носієм істотних ознак оформлювального стилю того або іншого видання виступає його заголовний комплекс — певна сукупність літературних і графічних засобів і прийомів, що дає читачеві попередні відомості про зміст номера й окремих матеріалів (публікацій).
Газетний номер складається з безлічі самостійних публікацій, дуже різних по призначенню, обсягу, тематиці, жанрам, авторству, адресованості й іншим інформаційним характеристикам. Не підкреслити їхньої своєрідності не можна, а виходить, і не можна обійтися тільки заголовками й підзаголовками, тобто назвами матеріалів і їхніх частин. Потрібна й значеннєва й графічна диференціація заголовкових засобів у рамках смуги, номеру.
За допомогою заголовних засобів загострюється увага читача на матеріалі. Сам характер змісту й форми газети спричиняється неоднорідну, багатоелементну структуру її заголовної частини. Заголовок і підзаголовок доповнюються іншими елементами: рубрикою, вставкою й т.д.
Значною мірою варіації створюються й за рахунок зорових компонентів — графічних засобів, і прийомів: розмаїтості шрифтового набору, активного використання всіляких образотворчих елементів, лінійок, прикрас, різних композиційних і кольорових рішень. Але заголовна частина в періодиці служить не тільки цілям поділу, диференціації матеріалів, але й цілям їхнього об'єднання [4, c. 202].
Виростаючи з конкретного змісту конкретного видання, заголовний комплекс несе в собі й головні типологічні характеристики цього видання. Вони стають вихідними при визначенні конкретної моделі заголовного комплексу даного видання: вибору найбільш прийнятних заголовних елементів, прийомів їх літературного й графічного оформлення.
2.2 Заголовкові елементи
У підзаголовку повідомляється, уточнюється або підкреслюється основна тема, проблема або якась інша істотна сторона публікації. Наприклад, заголовок «Україна продає своє єдиний ракетний крейсер» доповнили «Його будівля й зміст виявилися непосильним тягарем». Часто підзаголовки є продовженням основного заголовка. «Запоріжжя вибрало» — заголовок. «кращого вихователя дитячого садка» — підзаголовок.
Внутрішні підзаголовки, будучи назвами окремих частин публікацій, також служать доповненням до основного заголовка, допомагають розкрити тему [4, c. 274].
Буває, що у великому матеріалі необхідно дати одразу кілька підзаголовків. Тоді їх виносять на відкриття публікації й подають як єдиний блок – анонс. Анонс використовується для того, щоб підсилити зорово-значеннєвий центр публікації, одразу подати читачеві головні теми й проблеми. У журналах, на відміну від газет, часто анонсуються й майбутні матеріали.
Введення – це особливо виділений вступ до матеріалу, добірці, іноді – цільової сторінки. У горілці дається максимум вихідної інформації про тему, проблему публікації. Характер горілки носить також виділена особливим накресленням шрифту початкова частина тексту [7, c. 211].
    продолжение
--PAGE_BREAK--