Реферат: Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК

--PAGE_BREAK--Міркування представляють не лише результат розумової роботи ж-та, а і її процес. Будується як послідовність певних логічних операцій, в ході яких факти включаються у ланцюг інших зображальних засобів, завдяки чому вдається розглянути їхні соц. зв’язки і встановити значення, зміст. Часто використовується запитання як форма вираження думки.
Стуктурні змістові зв’язки роздуму:а)структура умовиводу в доказі або запереченні (від тези до аргументів і навпаки) б)певна закономірність пізнавального руху по досліджуваному об’єкту (від явища до суті, від фіксованих змін до аналізу їх причин, від розгляду якісних хар-к до кількісних, від елементів до їхніх зв’язків тощо) в)рух від конкретного до абстрактного і навпаки, одиночне-загальне, частина-ціле, відоме-невідоме, старе-нове тощо.

Обов’язково, щоб міркування приводили до нового розуміння реалій і переконували в авторському відкритті.

Правила роздуму: цілеспрямованість, логічна бездоганність, новизна оборотів думки, переконл-сть, афористичність підсумкового висновку автора (вищий рівень узагальнення).


39 Робота редактора над фактичним матерілом

Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми, розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактолог. системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).

Факт– відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різного предметного змісту.

Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня – ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.

Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, типовість, соц-політ. значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу – кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

За функціями факти: 1)вхідні – в основі теми, 2)деталізуючі (ілюстрат-вні і аргументативні) – уточнюють зміст 3)вихідні – результат автор. міркувань 4)посилкові – на які автор посилається в примітках.

Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1)ред-ого завдання, поставленого перед автором — виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2)комунікативного завдання – комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу написання і поширення твору, потенційної аудиторії.

Основою фактологічної структури (елемент її – факт)твору є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Ф. стр-ра – відносна річ, оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних: читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як факт.

Критерії виділення фактолог. стр-ри: 1)темат. однорідність фактол. членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; 2)логічно-категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають бути одного рівня узагальнення.
Методи фактол-ного аналізу
1)м-д фактол. членування – визначення теми-поняття і його компонентів, поділ змісту згідно з визначеними рвнями системи компонентів;

2)м-д системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів – об’єднання виділених фактів на осн. теми-поняття. Вимоги: достатня для розкриття теми кількість ф-тів, інтенціональна зумовленість тематичної системи ф-тів.

3)м-д зіставлення ф-тів – поєднання ф-тів між собою поза контекстом твору

4)м-д тлумачення термінів – для оцінки достовірності і точності ф-тів шляхом включення їх у природну систему ф-тів.

5)м-д ранжирування ф-тів –редактор розташовує ф-ти у різному порядку щоб зафіксувати можливе порушення логіки ф-тів.

6)м-д експлікації логіч. зв’язків – простеження і пояснення логічних зв’язків між поняттями.

7)м-д підрахунків перевірка цифрових даних

8)м-д індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків)

9)м-д семантичного аналізу мовних одиниць різних рівней, які є носіями логіч. зв’язків у творі.

40 Види правки
    продолжение
--PAGE_BREAK--43 Журналістика у системі соц. інститутів
Жур. діяльність здійснюється в певних суспільно-політ. умовах, при певному хар-рі і взаємовідносинах різних соц. сил. При цьому життєдіяльність суспільства протікає в значній мірі як функц-ня великої кількості соц. інститутів, які виникають як сукупність функціонально-нормативных основ життєдіяльності людей в тій чи іншій сфері і які потім отримують законодавчі рамки і організаційні форми. Існують економічні, політ., культурно-оосвітні та ін. інститути, діючі на основі чітких установлень — конституції, законів, кодексів,  положень тощо.

Соціальні інститути– це адміністративно-господарські організації, які діють у сфері розповсюдження певного органу ЗМІ і зобов’язані впроваджувати відповідні заходи за виступами ж-тів.

Ж-ка – один з соціальних інститутів. Це означає, що вона так чи інакше пов’язана з громадськими, урядовими, партійними чи сусп. інститутами. В нормальному громадян-кому суспільстві ЗМІ — особливий соц. інститут з дуже складною структурою — «органи» і «видання» інших соц. інститутов, «незалежні» і «державні» ЗМІ (в гром. сус-ві право засновувати ЗМІ мають соц. інституты, окремі особи, групи громадян, фірми). Оптимальний развиток і взаємодія ЗМІ дозволяють информаційно забезпечити функц-ння сус-ва. «Ядром» жур-ки як соцінститута виступють сусп-політ ЗМІ, т.к. для будь-якої сусп. сили участь у випуску ЗМІ має велике значення — надає можливість широко заявляти про своє интереси і позиції та реализовувати їх. Ч\з ЗМІ створюються. образи решти соц. інститутов. ЗМІ стають организуючим центром підтримки тих сил, від імені яких вони виступють. Т.ч. ЗМІ перетворюються на «четверту владу», де влада – здатність провадити свою волю, впливати на повінку тих чи інших соц. об’єктів в різних формах — через командування, керівництво, регулювання, контроль.

44 Функції жур-ки
Ф-ції жур-ки– це сукупність обов’язків і завдань, які вона виконує, результат поєднання мети та засобів її досягнення.

1)Інформаційна2)
Коммуникативна — спілкування, налагодження контакту. Ефективно реализуеться лише при ясному змістовому наповненні (тобто контакт + певна позиція, своя «модель світу»); 2. 3)Безпосередньо-організаторська — контрольна, регулятивна діяльність, реализація ролі «четвертої влади»


4)Ідеологічна (пропаганди і контрпопаганди) – зумовлена постійною потребою роз’яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми сус-ва. В Україні у зв’язку з проблемами нац. відродження, нової екон. і пол. ситуації – прищеплювати принципи демокр. сус-ва, націоналізації сус-ва, заг-люд норми, нові філософ. і соц. погляди, викривати інсінуації проти держави. Має виконуватися аргументовано, на фактах, з доказами.

5)Соціологічна – дослідження гром. думки з використанням методів соціол. дослідження і прийомами соц. аналізу. Вивчення і формування вірної соціальної орієнтації аудиторії, надання інф-ції про різні сфери людської діяль-ті (духовна, економіч., гром-політ, соціал. інф-ція тощо). Надання повної, актуальної, оперативної інф-ції. Сюди – ф-ція сусп. виховання.

6)Культурно-освітня –сприйняття інф. залежить не тільки від вчасного її одержання, а перш за все від усієї суми фундаментальних знань про важливі явища сус-ва і від суми знань, норм, цінностей і ідеалів, які виробило сус-во. Це передача знань, культ. спадщини. Ця ф-ція ставить перед ж-кой завдання формування політ. культури, экономічної освіти, этичного і естетичного ввиховання, пропаганди мед. знань, культури дозвілля тощо. Знаходиться в прямому зв’язку з ідеолог. ф-циєю.

7)Рекреативна – формування позитивних емоцій в сус-ві. Ефективного впливу решти ф-цій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із задоволенням.

8)Рекламно — довідкова– задовольняє утілітарні запити.

46 Етичні принципи жур. д-ті
    продолжение
--PAGE_BREAK--47 Ж-ка як форма тв. д-ті Творчість поєднує репродуктивні и продуктивні форми д-ті. Мета нетворчої, репродукт. діяльності виступає як уявлення про вже існуючі об’єкти дійсності, створені попередниками. Творча діяльність абсолютних аналогів не має. Мета тв-ті не задається готовими зразками, а створюється самим творцем, коли для автора наступає насиченість необхідною інф-цією, яка є продуктом діяль-ті для переробки. Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про родові і видові риси майбутнього твору). В теорії ж-ки це має назву “породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на формування способу тв-ті. Рівень творчості визначає співвідношення  «складових», в яких і проявл. міра і хар-р творч. здібностей, вмінь і навичок ж-та. Творчі пошуки можливі и необхідні у всіх боках і кроках д-ті, що вимагають повного використання. в конкретній творчій ситуації напрцьованих прийомів, а також максим. включения особистісно-унікального компонента. При чому унікальні св-ва виникають на базі впевненого володіння накопиченим в кажній сфері творчості «технологічним» знанням в різних галузях жур. праці. Свобода творчості проявляєтся в тому, що на базі володіння знаннми в сфері необхідності здійснюється «прорив» у сферу творчіх знахідок і відкриттів як в семантической галузі (як відображення дійсності), так і в синтаксич. (як будується твір). На всіх рівнях жур. д-ти знаходять застосуваня репродуктиві, звичні, рутинні форми праці, збагачені оргинальними знахідками, унікальними прийомами і рез-ми д-ті. Без використання рутинних форм плодотворна д-ть неможлива. Але використання ж-том тільки репродукт. форм і відомих технологій на рівні коритувача, не повністю вимагає вимогам творчої діяльності.
48 Принципи журналістики
Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи з заг-людських інтересів. Відображають найістотніші і відносно постійні за часом інтереси. Усі П-пи ж-ки пов’язані з моральним кодексом ж-ки., мають базуватися на гуманизмі (людина — міра всіх речей) і законах длійсності. Принципи:

49 Методи збирання інф-ції
Метод(грец. “шлях”, “дослідження”– в суч. науці – система практичного і теоретичного засвоєння дійсності, система науково обгрунтованих дій для розв’язання певних завдань.

1.        Традиційні:


1)Проробка документів. Завдання ж-та, який звертається до Д – отримання необхідних відомостей, які вже містяться в інформаційних сховищах суспільства (політ., ідеол-етич. установки, наукові положення, істор. чи статистич. данні, характеристики і опис людей чи подій, данні про життя закладів, установ).


В тексті Д-ти можуть бути представлені як 1) окремі витяги з документа із посиланням на нього або без (факти, думки, цифри); 2) ідеолого-етичні положення; 3) художні образи; 4) прецеденти історії та науки; 5) у вигляді цитат.

Класифікація документів

1)За типом діяльності, що породжує Д (сусп-політ, держ-адміністр, виробничо-адміністр, наукові, науково-популярні, нормативно-техніч, довідково-інформ, художні)

2)За сферою функціонування (виробничі, Д-ти сусп. організацій, побутові)

Для ж-та головна роль – державні Д-ти, оскільки вони мають загально-народне значення. Однак головні пошукові дії ж-т здійснює, коли виникає потреба у розгляді виробничих (сукупність документів, які забезпечують інф. обслуговування виробничого життя трудових колективів) і Д-тів суспільних організацій. Щоб отримати ці Д-ти необхідно визначити, які це можуть бути Д-ти, де і скільки часу зберігаються, хто має право їх давати, звернутися до цієї особи, краще – у кілька інстанцій для отримання достовірної інф-ції.

Більшість побутових Д-тів (сукупність офіційних і особистих матеріалів, які забезпечують інформаційне обслуговування людей у побуті) не реєструється і не лічиться. Часто це особиста власність людини (листи, щоденники, зобов’язання, розписки), отже треба бути тактовним. Виняток – протипрвні дії власника Д-та.

Етапи засвоєння Д

1)Витяг данихшляхом читання, прослуховування, перегляду.

2)Інтерпретація відомостей, заснована на їх аналізі, оцінці (оцінюється: ступінь достовірності Д, ступінь надійності даних, мета і наміри укладача Д, прояви особистості укладача Д, самі відомості). Оцінка з різних точок зору. Кращий спосіб перевірки на достовірність – зіставлення з даними, отриманими за допомогою інших методів, джерел. Перевірка на надійність даних – якою мірою вони грунтовні, репрезентативні, як можуть служити базою для висновків і узагальнень.


3)Фіксування даних– створення нового специфічного Д – професійних записів ж-та, які за певних умов можуть мати юридичну силу.

---------------------------------------

2)Бесіда– такий вид організованого мовленевого спілкування, який передбачає чітке усвідомлення ж-том завдань, які стоять перед ним і вироблення тактики, що відповідає умовам спілкування.

Завдання бесіди – 5 груп:

1)Отримати фактичні дані

2)Думки співбесідника

3)Пояснення ситуації, події, факту

4)Пропозиції і прогнози

5)Виявити характерні мовленеві прикмети співбесідника

Для результативності бесіди треба виробити її тактику – свідомий вибір тих засобів спілкування, які виявляються в даних умовах найдоцільніш (запитання, реплики ж-та, зауваження, інтонація, полемічні прийоми, інф. стимули.

Умови вдалої тактики Б:

1)Гарна підготовка до неї

2)Контроль її хода

3)Достатнє володіння прийомами стимуляції спіл-ня

Різновиди Б:— Б телефоном, — Б в листах.

----------------------------------------

3)Спостереження– дає матеріал безпосередньо з плинної дійсності. В основі – здатність до сприйняття предметно-чутливої конкр-ості світу. Для ж-та стає методом постійного використання, адже професійна установка включає готовність до постійного свідомого спец. сприйняття оточуючого.

За допомогою С можна отримати в аудіовізуальному контакті з об’єктом дані про сутність ситуації, нагромадити ці данні в тексті, завдяки чому перед читачем постане картина того, що відбувається. Це можуть бути деталі обстановки, риси зовнішньості людей, їхні дії, засоби і продукти виробництва.

Об’єкт пізнання– сукупність джерел інф-ції, що має 3 самост. зони: предметно-речове середовище, поведінка окремих людей, поведінка груп людей і їх взаємодія.

Різновид С– включене С, коли джерелом інф-ції про об’єкт стає власна поведінка ж-та в досліджуваній ситуації.

Група методів КСД:

1)Опитування:

-очне(інтерв’ю індивідуальне, групове, масове)

-заочне(анкетування масове, групове, персональне)

2)Спостереження (включене-невключене, польове-лабор-не, систематичне-випадкове, структуруалізоване-неструкт);

3)Експеримент – метод отр. відомостей про стан об’єкта за допомогою виявлення його реакції на еспериментальний фактор, яким виступає одна чи кілька змінних характеристик об’єкта.

---------

    продолжение
--PAGE_BREAK--