Сочинение: Формування життєвої перспективи у юному віці

--PAGE_BREAK--Для юнацького віку характерне розкриття діалектичного зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього, формування життєвих планів, абсолютизація перспективної орієнтації [2, с. 63]. Мрії, фантазії, пошуки ідеалу, спрямовані у майбутнє прагнення, сприяють поступовій побудові реальних життєвих планів, пов'язаних із вибором майбутньої професії чи роду  діяльності. Формування життєвих планів, утворення усталеного ядра ціннісних орієнтацій особистості на основі узагальнення поставлених цілей та ієрархізації мотивів діяльності виступає найхарактернішою рисою юнацтва.
Отже, становлення узгодженої життєвої перспективи у юнацькому віці є свідченням наявності потенціалу розвитку особистості у майбутньому та виступає основним фактором, від якого залежить подальше життя людини та рівень її соціальної ефективності й успішності.
  1.3 Формування світогляду в ранній юності Психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Найважливішим фактором розвитку особистості в ранній юності є прагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи. Життєвий план — широке поняття, що охоплює всю сферу особистого самовизначення (рід понять, стиль життя, рівень домагань, рівень доходів і т.д.). У старшокласників життєві плани найчастіше ще досить розпливчасті і не виділяються із мрії. Старшокласник просто уявляє себе в найрізноманітніших ролях, порівнює ступінь їхньої привабливості, але не спроможний остаточно вибрати щось для себе і часто нічого не робить для досягнення задуманого.
Про життєві плани в точному змісті слова можна говорити лише тоді, коли в них включені не тільки цілі, але і способи їх досягнення, коли молода людина прагне оцінити власні суб'єктивні й об'єктивні ресурси. Л. Виготський розглядав життєві плани як показник оволодіння особистістю своїм внутрішнім світом і як систему пристосування до дійсності, пов'язуючи з ними цільову регуляцію принципово нового типу. Попереднє самовизначення, побудова життєвих планів на майбутнє — центральний психологічний новотвір юнацького віку.
Основою для планування суб'єктом власного майбутнього є існуюча в суспільстві модель «типового життєвого шляху» члена даного суспільства. Ця модель закріплена в культурі, системі цінностей суспільства, у її основу покладений принцип своєчасності: у який час суб'єкт повинен укластися, щоб соціально «встигнути» у потрібний час зробити наступний крок. Ці орієнтири не завжди відомі сучасним старшокласникам, крім того, самі ці орієнтири в останні десятиліття піддалися істотному перегляду.
Підростаюче покоління найчастіше надане саме собі, змушено самостійно розробляти життєві цілі і знаходити способи їхнього виконання. У результаті багато аспектів свого майбутнього життя юнаки і дівчата сприймають як проблемні. Якщо старшокласники 1960-1970-х рр. чекали своє майбутнє з оптимізмом, то старшокласники 1990-х рр. переживали своє майбутнє як проблему. У західній психології процес самовизначення визначається як процес формування ідентичності.
Е. Еріксон розглядав пошук особистісної ідентичності як центральну задачу періоду дорослішання, хоча перевизначення ідентичності може відбуватися також в інші періоди життя. Ідентичність як свідомість тотожності суб'єкта самому собі, безперервності власної особистості в часі вимагає відповісти на питання: «Який я? Яким мені хотілося б стати? За кого мене приймають?»
У період дорослішання, на тлі різких фізичних і психічних трансформацій і нових соціальних очікувань, необхідно досягти нової якості ідентичності, тобто об'єднати різні властивості, пов'язані із сімейними, тендерними, професійними ролями, у несуперечливу цілісність (якою я є дочкою і внучкою, спортсменкою і студенткою, майбутнім лікарем і майбутньою дружиною), що суперечать їй відкинути, погодити внутрішню оцінку себе й оцінку, дану іншими.
Еріксон вважав, що криза ідентичності включає ряд протистоянь: тимчасова перспектива або розпливчасте почуття часу; впевненість у собі або сором'язливість; експериментування з різними ролями або фіксація на одній ролі; учнівство або параліч трудової діяльності; сексуальна поляризація або бісексуальна орієнтація; відносини лідер-послідовник або невизначеність авторитету; ідеологічна переконаність або сплутаність системи цінностей.
Якщо індивід успішно переборе цю першу кризу ідентичності, то йому буде легше справитися з подібними переживаннями в майбутньому. На цьому складному шляху можуть бути і невдачі. Дифузія ідентичності (або рольове змішання) характеризується тим, що молода людина протягом більш-менш тривалого часу здатна завершити психосоціальне самовизначення, що змушує її повернутися на ранню ступінь розвитку.
При цьому можуть виникнути специфічні труднощі: дифузія часу — порушення сприйняття часу, що виявляється двоїстим чином: або виникає відчуття найжорстокішого цейтноту, або розтягнутості і порожнечі часу, нудьги і нікчемності; застій у роботі — порушення працездатності, що виражається в захопленні непотрібними для подальшого розвитку речами на шкоду всім іншим заняттям, поверненні до едіпових ревнощів і заздрості до братів і сестер; нездатність ні продовжити освіту, ні обрати роботу; негативна ідентичність виявляється в запереченні всіх пропонованих ролей і цінностей, орієнтація на «протилежне» — небезпечний, шкідливий, небажаний зразок, від якого наполегливо застерігають (алкоголь, наркотики).
Еріксон ввів поняття «психосоціальний мораторій» для позначення певного інтервалу часу між підлітковим періодом і дорослістю, коли суспільство терпимо ставиться до проб різних соціальних і професійних ролей молодими людьми. Так, системі вищої освіти іноді приписують роль відстрочки остаточного вибору дорослих ролей. Таким чином, вибудовування життєвої перспективи може проходити відносно благополучно при оптимальному сполученні минулого, сьогоднішнього і майбутнього Я, а може відбуватися і у кризових формах.
Багато досліджень присвячені розвитку і якості Я-концепції у молодих людей, дослідженню співвідношень між Я реальним і Я ідеальним, особливо важливим у цей період. Підкреслюється, що по мірі дорослішання, нагромадження досвіду реальної діяльності і спілкування складається більш реалістична оцінка власної особистості і зростає незалежність від думки батьків і вчителів. Позитивна Я-концепція, почуття самоповаги, самоцінності сприятливо позначається на постановці перспективних цілей і активному прагненні до їхнього досягнення.
Переоцінка власних можливостей, «юнацька самовпевненість» зустрічається досить часто і часом штовхає молодих людей на невиправданий ризик. Негативна Я-концепція (низька самооцінка і низький рівень домагань, слабка віра в себе, острах одержати відмовлення) впливає найбільш негативно. Із заниженою самоповагою і негативною самооцінкою пов'язують соціальну пасивність, самотність, конформістську позицію, деградацію, агресивність і, нарешті, злочинність.
Розвитку самосвідомості й особистості Л. Виготський відводив у юності центральну роль. У цьому віці відбувається відкриття Я власного світу думок, почуттів і переживань, що здаються самому суб'єкту неповторними й оригінальними. Тенденція сприймати свої переживання як унікальні має небезпеку перерости у відгородженість і замкнутість, засновані на помилковій переконаності в тому, що зрозуміти його (підлітка) особливий внутрішній світ не зможе ніхто.
Прагнення пізнати себе як особистість призводить до рефлексії, до заглибленого самоаналізу: як і чому вчинив у тих або інших обставинах, проявив себе розумно, стримано або поводився розв'язно, або послухав пораду іншого. Міркуючи про риси характеру, про свої достоїнства і недоліки, молода людина починає вдивлятися в інших людей, зіставляти властивості їхньої особистості і поведінки і власні, відшукувати подібність і несхожість. Це пізнання інших і самопізнання призводить до постановки задач самовдосконалення.
У багатьох особистих щоденниках молодих людей знаходить вираження прагнення до самовиховання, самоорганізації, до роботи над собою. Взагалі, юнацькі щоденники виконують безліч важливих функцій: фіксації спогадів, що додають життю наступності і безперервності; емоційного катарсису; заміни партнера по спілкуванню або «ідеального друга»; творчого самовираження та ін.
У юності формуються ціннісні орієнтації (науково-теоретичні, філософські, моральні, естетичні), у яких виявляється сама сутність людини. Складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ у цілому, про навколишню дійсність, про інших людей і самого себе, про готовність керуватися цим світоглядом у діяльності.
Формується усвідомлене, узагальнене, підсумкове ставлення до життя, що дозволяє вийти на проблему змісту людського життя. У юності створюються сприятливі умови для становлення інтегративного психічного утворення, сенсу життя. Наявні життєві сили, нові можливості спрямовують підлітків, особливо юнаків, на пошук перспективи і життєвого змісту. З'являється зацікавлене, схвильоване ставлення до особистого сенсу життя.
Активно розвивається в юності сфера почуттів. Спрямованість на майбутнє, відчуття розквіту фізичних і інтелектуальних можливостей, нових перспектив створюють у юнаків і дівчат оптимістичне самопочуття, підвищений життєвий тонус. Загальне емоційне самопочуття стає більш рівним, ніж у підлітків. Різкі афективні спалахи, як правило, залишаються в минулому; але в деяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодої людини, її максималістські судження розходяться з поглядами співрозмовника, можуть виникати несподівані реакції.
Юність — це період, якому властиві суперечливі переживання, внутрішнє невдоволення, тривожність, метання, але вони менш демонстративні, ніж у підлітковому віці. Емоційна сфера в юності стає значно багатшою за змістом і тоншою за відтінками переживань, підвищується емоційна сприйнятливість і здатність до співпереживання.
У той же час емоційна сприйнятливість часто сполучається з категоричністю і прямолінійністю юнацьких оцінок навколишнього середовища, з демонстративним запереченням моральних аксіом, аж до морального скепсису. Отже, важливо усвідомлювати, що це відображення власного інтелектуального і морального пошуку, прагнення критично переосмислити «абеткові істини» і прийняти їх не як нав'язані ззовні, а як вистраждані і змістовні.

2 Розділ. Дайджест сучасних праць з проблеми дослідження
2.1 «Випускник — 2003»
Дослідження  проведено в травні   2003 р.;  опитано 197 випускників міських, селищних та сільських шкіл. Наведемо відповіді випускників на запитання: Ви закінчуєте школу. Які ваші найближчі життєві плани?
•      Піду працювати на будь-яке підприємництво — 2,09 %…
•      Піду працювати в колективно-селянське господарство — 1,57%.
•      Хочу вступити до вищого навчального закладу — 70,16 %.
•      Буду продовжувати навчання в професійно-технічному училищі-9,42 %.
•      Піду вчитись на будь-які курси, щоб здобути спеціальність — 10,99 %
•      Хочу деякий час відпочити: не буду ні вчитися, ні працювати — 1,05 %
•      Буду займатися бізнесом — 3,14%.
•      Буду   працювати   у   своєму   фермерському   господарстві — 0,0%.
•      Піду служити в армію — 2,09%.
•      Що не визначився у своїх життєвих планах  — 3,14
У подальшій перспективі — робота, яка має бути: цікавою — 70,62%; високооплачуваною -  58,25%; не повинна шкодити здоров'ю — 47,42%.
Позитивно оцінює шкільні роки кожен третій випускник, який все таки хотів би вчитися в приватній школі, вважаючи, що вона б забезпечила йому вищий рівень знань.
Якою має бути молода людина, щоб досягти успіху в житті?
•      Сильною,  готовою до подолання будь-яких  перешкод — 84,97%.
•      Бути  відповідальною перед людьми за свої дії — 47,67%.
•      Мати високий рівень освіти  — 43,01%.
•      Доброю, люблячою людей -  39,38%.
•      Бути висококультурною -29,53%.
•      Мати високу робітничу кваліфікацію — 20,21%
•      Знати норми та правила поведінки та дотримуватися їх постійно  — 17,62%.
•      Чинити в житті тільки на власну користь, не зважаючи ні на кого — 7,25%.
•Не виявляти жалю ні до кого  — 5,7%.
А як школа підготувала до цього життя?
Школа дала мені достатньо знань, вважає кожен п'ятий. За пріоритетами ця відповідь знаходиться на шостому місці. Перші місця займають ті напрями знань, яких школа недодала, і яких, на думку учнів, їм не вистачатиме: економічних — 60,11%,   вміння  володіти  комп'ютером —
53,19%, знання законів України — 44,68%.
Що означає для Вас «добре життя?
•       Мати хорошу сім'ю, дітей64,95%.
•       Мати надійних друзів — 48,97 %.
•       Мати цікаву роботу — 29,38%.
•       Бути здоровим — 59,79%.
•       Мати роботу, корисну людям, суспільству — 5,67%.
•       Мати чисту совість — 19,07%.
•       Багато мандрувати, в т. ч. і за кордоном — 11,34%.
•       Мати стільки грошей, щоб ні в чому не відчувати нужди — 33,51%.
•       Мати красиві, модні речі — 1,55%.
•       Весело проводити час -7,22%.
•       Вдало вийти заміж (одружитися) — 1 7,01 %.
•       Бути керівником  — 4,12%.
•       Не працювати — 0,0%.
•       Мати можливість відвідувати музеї, виставки, концерти, театр — 4,2%.
Знання яких предметів, вивчених у школі Нам найбільше знадобляться у житті?
•       Української мови -48,2%.
•       Математики — 45,2%.
•       Історії — 33,0%
А вже згадувані інформатика, економіка, право зайняли відповідно 11, 12 і 13-те місця (7,6%; 6,6%; 6,8%).
Кожна людина може подивитися на себе, ніби на стороннього. Цю здатність людини психологи назвали рефлексією. Чи може бути всебічна і об'єктивна рефлексія? Останні соціологічні дослідження показали, що на одні й ті ж самі речі вчителі та учні дивляться по-різному.
Проблема шкільних підручників: вони повністю задовольняють кожного восьмого учня і жодного вчителя. Міжнародні соціологічні дослідження і маркетингова практика стверджують, що ставлення до підручників у дітей не менш професійне, ніж у дорослих: 28% учнів та 45% вчителів хотіли б мати право вибору підручників.
Соціально психологічна ситуація в країні зумовлює різне ставлення. Як би Ви визначили свій емоційний стан у зв'язку з цим?
Стан активності характерний для 46% вчителів і 48% учнів, песимізм домінує у 18% учнів і 41% вчителів, розчарування — відповідно у 12% і 25%, апатія — 19% та 34%, на краще сподіваються 80 %    учнів та 75% вчителів.
Збігаються два основних мотиви це необхідність знань для майбутньої професії та загальноприйнята, обов'язковість освіти. Але є і розходження.
Як  Ви  думаєте, які  визначальні мотиви  навчання учнів?
Вчителі перебільшують роль авторитарних факторів і недооцінюють значення пізнавальних інтересів.
За пріоритетами виділені три групи якостей. Перша, найважливіша для випускників, характеризує стосунки вчителів і учнів. На другому місці — комплекс особистісних характеристик, тобто для учнів важливо, якою людиною є вчителі, і лише третє місце займають його фахові вміння та навички.
Наше сьогодення викликає стурбованість психологічним Самопочуттям та станом здоров'я випускників. Кожен третій має проблеми зі здоров'ям. Кожен другий пояснює виникнення стресів та нервові зриви станом здоров'я.
Досить високим є рівень конфліктності в повсякденному житті респондентів. Дослідження показало, що часто сім'я є джерелом психологічної нестабільності учнів: 58.38% випускників відзначають, що конфлікти з батьками трапляються часто у  17,28%, зрідка у 75,92% і є при чиною їх поганого настрою. Діти звертаються за психологічною допомогою до шкільних психологів і 39,7% з них, отримавши її, як правило, налагоджують свої стосунки з батьками.
    продолжение
--PAGE_BREAK--