Тест: Хмельницкий
ЗмістВступПо десятироках цілковитогоупадку Українив 1648 році прийшланагла змінана ліпше, а цюзміну спричинивславний гетьманБогдан Хмельницький.
/>
Богдан Хмельницькийбув синомукраїнськогошляхтичаМихайла, що бувурядником умісті Чигириній недалекопід Чигириноммав невеликийхутір Суботів.Замолоду вчивсяБогдан у школаху Києві, в Ярославіта у Львові, апотім скоровступив докозацькоговійська. Вженебавом показалося, що з нього будехоробрий івідважнийкозак-лицарта розумнийвождь. Як козацькийстаршина вінбрав участьу численнихбитвах з Турками, а в битві підЦецорою (1620 року)боровся поручсвого батька.Батько згинуву тій битві, амолодий Богданпопався втурецьку неволю, де пробув двароки. В неволінавчився вінтурецької йтатарськоїмови та пізнавтурецькі звичаї, а це в пізнішімжитті йому нераз дуже придавалося.
Вийшовшиз неволі, ставсотником козацькоговійська і йогознали запорожці, як відважногой розумногочоловіка. Покозацькімповстанні вр. 1638, що не вдалося, Хмельницькийжив постійнов Чигирині, абов своїм хуторіСуботові, щоодержав побатькові. Тачигиринськийстароста йурядники недовіряли йомуй боялися триматиколо себе. Отжечасто висилалийого з козакамиу степи, побиватитатарськізагони. НайбільшезненавидівБогдана чигиринськийпідстароста, Чаплінські.Коли раз, ужев 1647 році, Хмельницькийрушив з сотнеюкозаків у степ, Чаплінськінапав зі своїмигайдуками наСуботів, ограбивцілий хутірі побив наймолодшогосинка Хмельницькоготак важко, щохлопець незабаромумер. Хмельницькийподав Чаплінськогодо суду, алесуд розсудивсправу несправедливо.Тоді Богданпоїхав на скаргуаж до польськогокороля ВолодиславаIVу Варшаву, такороль сказав, що й він самбезсильнийпроти шляхти.А зрештою —говорив король— „ви люди військові, маєте шабліпри боці, тожсамі боронітьсвоєї честиі свого майна..."
Тоді БогданХмельницькийсам рішив пімститисяза свою кривдуі за кривдународу, не тількина Чаплінськім, а й на всіх подібнихпанах, що самовільноповодилисяз народом. Вінпоїхав на Січ, скликав усіхкозаків, щомалими відділамиперебувалипо степах, ірозказав їмпро свою кривдуй кривду всьогонароду. Вінпромовив докозаків таксердечно, щовони вибралийого гетьманомі в захопленнівзивали його, щоб вів їх доборотьби.Хмельницькийдоговоривсяще з татарами, що обіцялийому помагати, й весною 1648 рокурушив протипольськоговійська і всієїшляхти, що булана Україні.Коли тількипо Україніпішла чутка, що Хмельницькийзбирає силипроти польськихпанів, усі, молодій старі, почалиприставатидо козаків.Незабаромгетьман мавколо себе великевійсько й зачавпобивати польськевійсько, раз-по-раз.
БОГДАНХМЕЛЬНИЦЬКИЙ(1648—1657)Великий рухнародній, піднятийХмельницьким, дав новий ладусій східнійУкраїні —Гетьманщині.
М.Грушевський.1913.
Хмельницькийстав керівникомВизвольноївійни завдякитому, що здобувдовір’я мас.Він ріс і живсеред козацтва, розумів йогопрагнення йінтереси. Народнімаси зустрілиХмельницькогоз цілковитимдовір’ям, розуміючи, що він є справжнімзахисникомїх інтересів.
І.Крип’якевич.1954.
Він поводивсятак, неначе бувмонархом суверенноїдержави, й розвинувшироку дипломатичнуакцію на міжнародномуполі для зміцненнясвого становища.
Д.Дорошенко.1921Народивсяблизько 1595 рокуна Наддніпрянщині, ймовірно уЧигирині, вродині службовцяпри дворі коронногогетьмана СтаніславаЖолкевського, пізніше чигиринськогопідстаростиМихайла Хмельницького.
Навчавсяв одній з Братськихшкіл, а такожу єзуїтськомуколегіумі уЛьвові, заснованій1608 року. Опанувавпольську, латинськумови, писав іговорив тогочасноюукраїнськоюмовою.
У 1620 році разомз батьком, старшиноюзагону охочихстрільців зЧигиринщини, бере участьу поході гетьманаЖолкевськогона Молдавію.У бою з татарамипід Цецороюв жовтні тогож року МихайлоХмельницькийзагинув, а Богданпотрапив уполон, в якомубув два роки.Після поверненняз полону вступивдо Запорозькоговійська, бравучасть у козацькихпоходах нататар і турків, у селянсько-козацькихповстанняхпроти польськоїшляхти 1630, 1632, 1637 років.
1637 року береучасть у битвіпід Боровицеюяк військовийписар Запорозькоговійська. 1638 рокуу складі делегаціїїздив до Варшавидо короля зпетицією проповерненняреєстровомукозацтву привілеїв.
1640-ві роки. Стаєвідомим козацькимдіячем, якийвикликав недовіруу польськоївлади й популярністьна Запорожжі.У березні 1645 рокуразом з козакамибрав участьу битві французівпроти іспанцівпід Дюнкерком(Франція).
Богдан-ЗиновійХмельницький, який провівглибоку межупо міждобами історіїУкраїни, поклавпочаток УкраїнськоїКозацькоїДержави, бувнайбільшимдержавниммужем, що йогобудь-коли малаУкраїна, — такхарактеризувавйого один знайвидатнішихдослідниківтієї доби, В.Липинський.
Проте, хочпорівняно нетак багатороків відділюютьнас від
Б.Хмельницького, ми знаємо пронього дужемало, а самежиття
йогоовіяне легендами.Невідомо навітьточно, де й колисаме він
народився.Не підлягаєсумніву, щопоходив БогданХмельницький
з шляхетськоїродини, бо користавсягербом «Абданк», але з котрої
частини Українипоходив — невідомо.З усіх гіпотезнайбільше за-
слуговуютьна довір'я дві: за одною — рідХмельницькихпоходив
зГаличини, зХмельника наПеремищині, бо в Галичинівже з XVI
ст. зустрічаютьсяХмельницькі; за другою гіпотезою— рід його
походивз Переяславщини; один із сучасників— князь За-
славський —називав його«переяславськимкозаком». Богдан
Хмельницькийдійсно мавзв'язки з Переяславом: мав там власний
двір, одруженийбув з переяславськоюмешканкою, Ганною Сом-
ківною, братякої пізнішебув полковникомПереяславським; там
Хмельницькийтримав до хрищеннямайбутньогогетьмана Павла
Тетерю. З Переяславомзв'язані видатніподії: 1649 рокуБогдан прий-
мав там польськихпослів, а 1654 рокувідбулася тамрада з москов-
ськими послами.
Рід Хмельницькихбув незаможний.Батько майбутньогогетьма-
на, Михайло, служиву коронногогетьмана Жолкевськогов Жов-
кві, потіму зятя Жолкевського, Яна Даниловича, на Львівщині,і
переїхавз ним, коли йогопризначилистаростоюКорсунськимта
Чигиринським.Михайло Хмельницькийбув осадчимЧигирина та
Лисянки. УЧигиринськомуповіті він бувподатковимписарем і зго-
дом — підстаростою.Під Чигириноммав хутір Суботів.1620 року
МихайлоХмельницькийіз сином Богданом-Зиновіємбрав участь
в поході наМолдавію і бувзабитий підЦецорою, Йоговдова одру-
жилася вдругез польськимшляхтичемСтавецьким.
Можливо, щопід час службибатька в Жовквінародився Бог-
дан-Зиновій.Це було деськоло 1595 року.Вчився вінспочатку в
українськійшколі, потімв єзуїтській«латинській», треба гадати, у
Львові, девикладав доктортеології АндрейГонцель-Мокрський,
відомий письменникта проповідник.З тієї школивиніс молодий
Хмельницькийдобре знаннялатини. Науказакінчилася1620 року,
колипід Цецороютурки взялийого в полоні два роки продержали
у Царгородів тяжкій неволі.Викупила йогомати. Післятого Хмель-
ницький служив, мабуть, у Чигиринськомуполку, одруживсяз
Ганною Сомківноюі господарювавна хуторі Суботові.
Про життяБогдана Хмельницькогов наступнихроках нічого
невідомо.Очевидно, вінздобув авторитетй зайняв поважнемісце
в козацькійгромаді. 1637 рокувін був військовимписарем: підпис
його с на актікапітуляціїпід Боровицею— 24 грудня 1637 року.
Наступногороку він їздив, як член делегації, до короля, а напід-
ставіординації 1638року втративуряд писаряі став звичайним
сотникомЧигиринськогоідолку.
1644 року французькийуряд закликавна військовуслужбу
українськихкозаків. Посолде-Брежі писав21 вересня 1644 року
кардиналовіМазаріні, щокозаки маютьдуже здібногополководця
Хмельницького, якого поважаютьпри дворі короля:«це людина
освічена, розумна, добрезнає латинськумову…. він готовийдопо-
могтинам». У 1645—1646 рокахпонад 2.000 козаківперевезенодо
Франції,і вони бралиучасть в облозіДюнкерхену.Треба гадати,
що серед кихбув і Хмельницький."Всі ці фактисвідчать проту
пошану, якоюкориставсяХмельницький, не зважаючина свою
невисокурангу.
Року 1646 корольВладислав IVзаходився бувтворити коаліцію
держав дляборотьби протиТуреччини, алезустрів опозиціюзбоку
польськоїшляхти. Тодіразом з канцлеромЮрієм Оссолінськимви-
рішив спровокуватиТуреччину навоєнні діїнападом на нихкозаків.
Дляцього закликанодо Варшави натаємну нараду4-ох козацьких
представників: осаулів — Барабашата Караїмовичаі сотників —
Нестеренката БогданаХмельницького.Король видавїм гроші, пра-
пор і грамоту, якою дозволялосязбільшитиреєстр козаківдо 12.000.
З цьогопляну нічогоне вийшло, хочзібрано тоді16.000 найманого
війська. Самканцлер зрадивтаємницю, ісойм у жовтні1646 року
зажадаврозпуститивійсько. Однак, для наступнихподій ця таємна
нарада відігралане абияку ролю: вістки про неїпоширилисясеред
козацтваі стали ґрунтомдля леґенди, що король дивитьсяна коза-
ків, як на своїхспільниківу боротьбі зпольськимимагнатами.'
До 1647 року бачимоБогдана Хмельницького, як цілком льо-
яльного сотника, який користувавсяпошаною не лишена Україні, алей у Варшаві.
Раптом усежиття Хмельницькогобуло зламанетак, як то часто
траплялосяв Речі Посполитій, де українцібули «унтерменшами».
Можливо, якразпошана, якоюкористувавсяХмельницькийпри
дворіВладиславаIV, викликаланенависть донього родинимагнатів
Конецпольських, вороже наставленихдо українців.ОлександерКо-
нецпольський, з 1632 року Корсунськийта Чигиринськийстароста,
синкоронногогетьмана СтаніславаКонецпольського, вирішив усу-
нути нелюбогойому сотника.Тож, підстаростаЧигиринський, Чап-
линський, учинивши «ґвалтовнийзаїзд» на Суботівпід час від-
сутностиХмельницького, зруйнував його, пограбувавмайно, забрав
його другужінку, а синадосмерти забивканчуками.Легальні захо-
ди Хмельницькогоне дали жаднихнаслідків, аКонецпольськийна-
віть давнаказ арештуватийого і стратити.Лише приятельі кум
Хмельницького, Станіслав-МихайлоКричевський, допоміг йому
втекти з-підварти. З невеликимзагоном козаківХмельницькийви-
їхав наЗапоріжжя.
Ці нещастя, ця сваволямагнатів переродилиБогдана Хмельниць-
кого: зі статечного, спокійногосотника він, позбавленийродини,
маєтку, переслідуваниймісцевоюадміністрацією, став бунтівником,
месником завласні образив
На ЗапоріжжіБогдан Хмельницькийнезабаромздобув загальну
пошану і йогообрали гетьманом.На його бікперейшла залогаре-
єстровихкозаків, щостояла на Запоріжжі, а татарськийхан вислав
йому на допомогусвоє військо.
Чутки прорух, що йогопідняв Хмельницький, занепокоїлиполь-
ськийуряд. Короннийгетьман МиколаПотоцькийвирушив на За-
поріжжя, щобздавити повстанняв самому початку.Реєстровихко-
загів і загіннімецькоїпіхоти вінвислав Дніпром, щоб вони біля
Кодака з'єдналисяз 4. тисячамипольськоговійська і реєстро-
вих козаків, що йшли підпроводом гетьмановогосина, Стефана
Потоцького.За ними йшло6.000 війська підпроводом гетьманів—
Миколи Потоцькогота МартинаКалиновського.
Реєстровікозаки, що пливличовнами, збунтувалися, перебили
всіхстаршин, крімМихайла Кричевського,і перейшли набік
Хмельницького.Біля балкиЖовті ВодиХмельницькийнапав на
польськийавангард, щобув під проводомСтефана Потоцького.Реє-
стровікозаки з військаСтефана Потоцькоготакож приєдналисядо
нього. ВійськоСтефана Потоцькогобуло знищене, а сам він тяжко
поранений, потрапив уполон до татарі помер. Живимзалишився
одинлише челядник, який сповістивгетьманів пропоразку. Вони
почали відступати, але Хмельницькийназдогнав їх26 травня 1648 р.
біляКорсуня і розгромив.Поразка поляківбула повна.Обидва геть-
мани опинилисяв татарськомуполоні.
Тим часомВладислав IVпомер і поляківохопила паніка: ні ко-
роля, нігетьманів, нівійська. Панікупідсилилоповстання селян
на Київщині, які почали битипанів, жидів, палити польськімаєтки,
Повстанняперекинулосяна Полтавщину, на Вишневеччину.Сам
князь ЄреміяВишневецькийледве втік доПольщі.
Згідно зконституцією, під час міжкоролів'яканцлер мусівпо-
даватисяна демісію, але, зважаючина тяжкий станкраїни, канц-
лер Оссолінськийпочав правитинею сам. Спішноскликано сойми-
ки, асигнованокошти на 70.000 найманоговійська. Обранонових
гетьманів: князя ДомінікаЗаславського, Миколу Остророгата Олек-
сандраКонсцпольського.
Хмельницькийдійшов до БілоїЦеркви. Вдаючи, що не знає про
смерть короля, він вислав донього листа, в якому вимагавзбіль-
шитиреєстр козаківдо 12.000, повернутиправославнимцеркви і
виплатитикозакам платнюза 5 років. Такіскромні умовизапропо-
нувавбув Хмельницькийпісля перемогпри ЖовтихВодах та Кор-
суні. Ці умовиконвокаційнийсойм прийняв,і оголошенобуло пе-
ремир'я.
Богдан Хмельницькийтоді ще й самне розумівграндіозних
форм тогоповстання, щовін підняв, щобпомститисяза власні
образи.Його лякалиселянськіповстання, івін намагавсявтихоми-
ритиїх. Однак, повстанняширилося повсій Україні— на Поділлі,
Волині. Ватажкомїх став МаксимКривоніс, шотляндецьз похо-
дження.З польськогобоку виступивЄремія Вишневецький, який
мордувавповстанців, вбивав їх напалі і тим щебільше розпалював
ненависть.
Тим часомвійсько Хмельницькогозбільшувалосяспольщеними
українськимишляхтичами, які переходилина його бікпісля по-
разкипід ЖовтимиВодами та Корсунем, серед них були— май-
бутнійвійськовийписар та вірнийспівробітникХмельницького
Іван Виговський, С. Мрозовицький-Морозенко, брати Іван таДанило
Нечай, ІванБогун, Кричевський.Деякі з цихлюдей малиосвіту,
якуздобули в закордоннихуніверситетах, мали державнийдосвід.
Вонизайняли високіпосади у війську, поруч з старимиполковни-
ками, здебільшогоз Запоріжжя, як Джеджалій, Бурлій, Вишняк,
Гиря, Нестеренко, Топига та інші.
Селянськіповстання ітерор, що йоговносив Вишневецький, при-
мусилиХмельницькогопоновити рух, бо тільки такимспособом
мігвін триматив руках повстанців.Знову закликаввін татар, 3-го
липня 1648 рокупоновилисявоєнні дії.
Сили противниківбули майжеоднакові: бл.100.000 чоловіка
і100 гармат малиполяки, бл. 118.000мав Хмельницький, але в
тім числібуло коло 40.000слабо озброєнихповстанців-селян, які
часто тількизаважали діям.Слабістю польськоговійська бувйого
величезнийобоз: до 100.000 возівз винами, припасами, посудом,
одягомпанів. На кордоніПоділля таВолині, підПилявцями, 23
вересня 1648 рокупольське військобуло розбите,80 гармат і десят-
ки тисяч возівзабрали козаки.Цю здобич оцінюванона декілька
десятківмільйонівзлотих.
Польськевійсько тікалона захід. Заним ішли козаки.Вони
здобулиЗбараж, Вишневець, Броди і 8 жовтняпідступилипід Львів.
Богдан Хмельницькийобложив Львів, але задовольнивсяоку-
пом у 200.000червінців такрамом на півмільйоначервінців ірушив
на Варшаву.Рух Хмельницькоговикликав великіселянські по-
встання вГаличині й наВолині. Селянипалили замки, палаци,
вбивалишляхту. Хмельницькийне врахувавзначення цихповстань
іне використавїх.
Не зважаючина погром польськоїармії, Хмельницькийвважав,
що воюєвін не з державою, не з королем, а зі шляхтою.Він ви-
славдо Польщі послівз вимогою обратина короля братаВладисла-
ваIV — Яна-Казіміра.Неясно, чомунаполягав вінна кандидатурі
цієї обмеженої, малоінтелігентноїлюдини. Новомукоролеві Хмель-
ницький ставивумови: амнестіядля всіх, хтобрав участьу війні,
залежністьгетьмана лишевід короля, скасуванняцерковної унії,
поновленнякозацьких прав, збільшенняреєстру козаків, право ви-
ходуна море, територіяльнаавтономіяУкраїни.
Чекаючи навідповідь, Хмельницькийзупинився вЗамосгі, де
йдістав вістіобрання накороля Яна-Казіміра.Причину, якаспи-
нила рухХмельницькогона Польщу, тлумачитьсяпо-різному. На-
самперед —військо буловтомлене, середнього ширилисяхворо-
би, стоялавже пізня осінь,і похід середворожого польськогонасе-
леннябув дуже небезпечний; полковникивідрадилиХмельницькомуйти далі. З другогобоку шансиПольщі значнопіднялися, бо
в жовтні 1648 рокупідписано вМюнстері мир, який закінчивЗО-літ-
ню війну,і Австрія, союзницяПольщі, могладіяти по їїбоці. Але
головнимбуло те, щоХмельницькийще не мав наметі нищити
Польщу, вінхотів лишевстановититам уряд, якийвиконав би
домаганнякозаків. ПолковникСилуян Мужиловськийписав, що
корольЯн-Казімір дообрання обіцявБогданові «бутируським ко-
ролем» і підтвердитивсе, що козаки«через шаблюузяли».
На бажаннякороля Хмельницькийзалишив Замостяі рушив до
Києва.
На Різдво1649-го року БогданХмельницькийтріюмфальнов'ї-
хав до Києва.Його зустрічали, як героя-визволителяУкраїни з
польськоїневолі, як новогоМойсея. Єрусалимськийпатріярх Паї-
сій, митрополитКиївськийСильвестерКосів, духовенство, профе-
сориКиєво-МогилянськоїКолегії, спудеївлаштовувалипишні акти,
виголошувалипанегірики.В Києві чекалипосли Молдавськогота
Волоськогогосподаріві Семигородськогокнязя.
Перебуванняв Києві відіграловелику ролюв формуванніпси-
хологіїБогдана Хмельницького, Розмови з патріярхомі київською
елітою відкрилийому очі на те, що сталося вУкраїні. Вінзбагнув,
щото було не повстанняселян протипанів, не помстамагнатам за
сваволю таутиски народу, а велика війназа незалежністьУкраїни,
заствореннядержави. Перемогипід ЖовтимиВодами, Корсунем,
Пилявцями, переможнийпохід до Замостястворили новуідеологію
українців: вони зрозумілисвою вагу, своюсилу. До військаХмель-
ницького, як згадановище, переходилобагато спольщенихукра-
їнців-шляхтичів, людей з широкоюосвітою, якісприяли створен-
ню державницькоїідеологіїБогдана.
У лютому 1649року, колиХмельницькийбув у Переяславі, при-
їхали донього посливід короляЯна-Казіміра.Хмельницькийроз-
мовлявз послами неяк ватажокповстанців, а як володарУкраїни.
«Виб'ю з лядськоїневолі руськийнарод увесь!— казав він. —
Перше я за своюшкоду і кривдувоював, тепербуду воюватиза на-
шу православнувіру… Поможемені в томучернь уся — поЛюб-
лин, поКраків, і я їїне відступлю, бо це праварука наша, щобви
(польськіпани), знищившихлопів, і накозаків невдарили. Буду
мати тисяч200, 300 своїх, ордупри тім… За границювійною не
піду, шаблі на турківі татар не підійму.Досить маю вУкраїні, По-
діллі і Волинітепер… у князівствімоїм по Львів, по Холм і Га-
лич»."
Таку широкупрограму розгорнувБогдан Хмельницькийперед
польськимипослами у 1649 році.Властиво, цюпрограму зберігвін
до кінцясвого життя.
Серед послівбув сенатор, воєвода Брацлавський, а пізніше і
Київський —Адам Кисіль, один із найвидатнішихукраїнських
патріотівта політичнихдіячів XVII століття.Він походивз волин-
ськоїшляхти, буводним із найзаможнішихмагнатів тапровідником
непокозаченоїправославноїшляхти і виступавв соймі та всенаті
в обороніукраїнськогонароду і православноївіри. Але вінбув
противникомповстання івважав, що міжПольщею таУкраїною
можназнайти компроміс.Кисіль не разбрав участьяк представник
Польщі в переговорахз козаками. ЗавідданістьінтересамУкраїни
польськашляхта вважалайого «зрадником».«Я майже зів'ялий,
ввесь умученийі на здоров'їскалічений,— писав КисільХмель-
ницькомув 1651 році, — трироки ганяю…від сойму почавши,
досі постійнозношуся з королем, щоб кров християнськане ли-
лася, щобостання частинанароду нашогокозацькогоне згинула».
Так характеризуваввін свою діяльністьз першого рокуповстання
Хмельницького.
В особахколишніх друзівХмельницькогоі Киселя сталиодин
протиодного патріоти, віддані Українідіячі, бо йшливони різними
шляхами ірозділяла їхрізниця ідеологіїі тактики.
Перед Хмельницькимстояло тяжкезавдання. Боротисяз Поль--
щеюсвоїми лишесилами Українане могла, боПольща не тільки
мала великівласні військовісили, але й булабагатою державою,
що могла користатисянайманим військом.Татари виявилисебе як
ненадійнісоюзники, якіграбувалинаселення івиводили ясир.Отже
требабуло шукатиінших союзників.
У перших жемісяцях повстання1648 року Хмельницькиймусів
звернутиувагу на Московщину.З 1647 року міжМосквою і Поль-
щею існувавоборонний союз, спрямованийпроти Криму, але по-
скількитатари сталисоюзникомХмельницького, московсько-польськийсоюз міг обернутисяпроти України.Богдан Хмельницький
щоб не допуститиспільноговиступу Польщіта Московщинипроти
України, ще в 1648 році радивцареві Олексієві, скориставшиз на-
годи, зайнятиСмоленськ ізаявити претенсіюна польськийпрестіл."
Ідеюсоюзу з «одновірною»Москвою підтримуваві патріярхПаїсій.
Щегостріше сталопитання процей союз у 1649 році, коли Хмель-
ницький готувавсядо нової війниз Польщею. СилуянМужилов-
ський, українськийпосол до Москви, пропонувавцареві на початку
того рокуокупуватиСіверщину, щобзабезпечитиУкраїну з пів-
ночі, просивхоч би дипломатичноїінтервенціїдля захиступрав
ПравославноїЦеркви в РечіПосполитій, але Москва недопомогла
Україні."
Шукання союзупривело Хмельницькогодо першої коаліції
украшо-турецько-татарської, яку створиввін тоді, колине вдалося
зреалізуватисоюзу з Молдавієюта Семигородом.
Війна буланеминуча, їїдиктувалинастрої селян:«вся чернь
зброїться, смакуючи собісвободу відробіт та податків,і навіки
нехоче мати панів,— писав сучасник.— Так черньроз'ярилася,
що або знищитишляхту, абосама згинутихоче». З другогобоку
Польщулякали чутки, що БогданХмельницькийтворить «вільне
князівствокозацьке»,«відокремленудержаву».
На початкуліта 1649 року200-тисячне польськевійсько посу-
нуло на Україну.Хмельницький, мавши лише коло70.000 козаків,
нерахуючи селянськихповстанців, та стільки жтатар, обложив
у Збаражіпольську арміюі тримав її воблозі півторамісяця.
Тим часомз півночі наУкраїну виступивЛитовськийгетьман
Радзівілл.Під ЛоєвомполковникСтаніслав-МихайлоКричевський
дав йому відсіч, але сам загинуву бою.
На допомогупольській арміїприйшов корольз новими силами.
Хмельницькийоточив королівськевійсько підЗборовом, алеканц-
лер Оссолінськийпідкупив ханаІслам-ґерея,і той поставиввимо-
гу Хмельницькому: замиритисяз королем, аботатари перейдуть
на бік поляків.Хмельницькийпримушенийбув погодитися.
Підписаний18 серпня 1649 рокуЗборівськийдоговір мавтакі
пункти: В межах Польськоїдержави утворюєтьсяавтономна об-
ласть, до якоївходять воєвідства: Київське, Брацлавськета Черні-
гівське— від Случі доДністра, частиниВолині, Поділля.Цією
областюуправляє гетьман.Вона має своєвійсько — 40.000реєстровихкозаків. Решта— селянство— мусить повертатисядо панів
івідбуватипанщину. Королівськаадміністраціята польськіпани
можутьповертатисяна свої місця.ПравославнаЦерква дістаєправа
рівніз Римо-Католицькою.Унія касується.Єзуїтські школив Ки-
єві ліквідується.
Так — замістьвизволенняукраїнськогонароду з-підпольської
влади та створеннявласної держави— здобуткикривавої бороть-
би обмежилисянаціонально-територіяльноюавтономієюдля ко-
зацькоїверстви."
Зборівськийдоговір проголошенийяк «Декляраціяласки коро-
ля, даної напункти проханняВійська Запорозького», був паперовий:
ні в Польщі, ні в Українійого не зреалізовано.Особливо викликав
протест пункт6-ий про зрівнянняправославнихз католиками.Оста-
точнерішення буловідкладенедо наступногосойму, на якомумав
бути присутнійі православниймитрополит.Однак, на засідання
сойму католицькієпископи митрополитане допустили, також не
допустилийого до сенату.УкраїнськаУніятськаЦерква звернулася
до папи ІнокентіяX, який в листідо короля просивзахисту дляунія-
гів, алене знайшовпідтримки. 8січня 1650 рокусойм ратифікував
Зборівськуугоду."
В Українівлада фактичноперейшла доВійська Запорізького.
Всю територіюподілено наполки, спочаткуна 16, згодом числоїх
зросло.Податки збираввійськовийскарб. Хмельницький, як не-
залежнийволодар, вівдипломатичніпереговориз сусіднімидер-
жавами.
Коли Хмельницькийспробував бувна підставіЗборівськогодо-
говоруперевестиреєстр козаків, селяни, що бралиучасть у війні,
не захотілизрікатисякозацьких правта повертатисядо панів і
піднялиповстання. Щебільше обурювалиїх польськіпани, які по-
верталися всвої маєтки.З другого бокуПольща не виконувала
своїх зобов'язань: православниймитрополит, як згадано, недістав
місцяв сенаті, неповерненоспірних земель, польський урядне
здійснивамнестії, ібагатьох повстанцівстрачено."
Відчуваючинеминучістьвійни, Хмельницькийстарався забез-
печити себесоюзами з сусідами.Насампередпримусив віндо союзу МолдавськогогосподаряВасиля Лупула, з дочкою якого, Роксан-
дою, мав одружитисяйого син Тиміш.Наприкінці1651 р. уклав
союзз Туреччиною,і султан дозволивКримськомуханові допо-
магати козакам.Султан МагометIV назвав Богдана«славою кня-
зів християнськогонароду» і обіцявсвою опіку. (М.Грушевський
вважав цевасалітетом, але Д. Дорошенко— просто союзом).Це
ще більшедратувалоПольщу. Навесні1651 року полякинапали
намістечко Краснена Поділлі, ів бою з нимизгинув одиніз най-
кращихукраїнськихполководцівДанило Нечай.Але від Вінниці
поляків відбиввидатний козачийстратег — ІванБогун.
Рішальнабитва відбулася28-30 червня 1651 рокуколо містечка
Берестечка, над р. Стирем.Там у болотянійдолині зустрілисядва
війська: Хмельницький-— бл. 100.000 козаківразом із повстанцями
та 50.000 татар, іполяків — 80.000 тастільки ж озброєноїчеляді.
На самомупочатку боютатари раптомпочали тікати.Хмельниць-
кийі Виговськийпоїхали мобілізуватинові сили, залишившико-
мандувачем1. Богуна, якийвідбиваючинаступ поляків, почав ви-
водитикозаків з бою.Але серед повстанцівзчиниласяпаніка, вони
кинулися тікатиі понад 30.000 їхвтопилося врічці. Загинуві мит-
рополитКоринтськийЙоасаф, що привізХмельницькомумеч, освя-
ченийна Гробі Господнім.
4-го серпня1651 року Литовськийгетьман Радзівіллузяв Чер-
нігівта Київ. Міщаниспалили Поділ, щоб не датийого литовцям.
МитрополитСильвестерКосів, піддавшисьпаніці, вітавпереможців.
Хмельницькийзібрав новіполки, побудувавукріпленнябіля
БілоїЦеркви, спинивпольський похіді погодивсяна переговори.
Згідно зБілоцерківськиммиром, за козакамизалишено лишеКи-
ївськевосвідство, реєстр козаківзменшено до20.000, польськашлях-
та малаправо повернутисядо своїх маєтків, заборонялосявести
закордонніпереговори"В Україні почалисязнову повстання, збіль-
шиласявтеча населенняза московськийкордон — наСлобожан-
щину.
Білоцерківськийдоговір такожне був реалізований: на соймі
одиніз шляхтичівнаклав «вето»,і договірнезатверджено.Богдан
Хмельницькийпоновив переговориз Молдавією, Кримом, Туреч-
чиною, Москвою.Тому, що Лупулвідмовивсявиконати угоду—
видати Роксандуза Тимоша, Хмельницькийвирядив підйого ко-
мандоювійсько доМолдавії. Подорозі підБатогом Тимішзустрів
20-тисячневійсько гетьманаКалиновського.Поляки зазналинищів-
ноїпоразки, а самгетьман бувзабитий, взято57 польськихгармат.
Тимішвступив доМолдавії іодружився зРоксандою. В1653 р. він загинувпід час облогиСучави, якузахопив волоськийкнязь Мат-
війБасараб.
Катастрофабалканськоїполітики буластрашним ударомдля
пляну БогданаХмельницького: він хотів посадитина пресгіл Мол-
давії Тимоша, Лупулеві датиВолощину і тимзабезпечитиУкраїні
надійнийзахідній кордон.
Нове лихочекало далі: обложене козакамив Жванці у грудні
1653 року польськевійсько з королемЯном-Казіміромвже готове
було капітулювати, але поляківзнову врятувалитатари, уклавши
з ними сепаратниймир. Татарамдозволенограбуватиукраїнське
населеннята брати ясирпо Барськестароство.
СтановищеУкраїни булотяжке. Війна, татарськінапади, тоталь-
на мобілізація, нарешті посухи, неврожай, пошесті, знищення про-
мисловихзакладів, головнорудень, ізоляціявід ринківЗахідньої
Европи — всеце руйнувалогосподарство.Внаслідок цьогонаселен-
няв щораз більшійкількостіпересолюєтьсяна схід, на півден-
ний схід, наСлобожанщину, Донеччину. Якказав М. Грушев-
ський, «справасамостійностиУкраїни булавбита за цінуїї тери-
торіяльногорозширення», бо прилученняУкраїни доМоскви було
вже пересудженеоцим еміграційнимрухом.
--PAGE_BREAK--
Загроза новоївійни з Польщею, повстання вполках України,
брак надійнихсоюзниківзвертали зновудумки до православної
Москви, тимбільше, що тисячівтікачів знаходилипритулок на
підлеглійСлобідськійУкраїні і далів Московщині.
З 1648 року БогданХмельницькийчас від часузвертався до
Москви з проханнямдопомогти вборотьбі зПольщею. Вінзагро-
жувавнавіть війною, якщо вона недасть допомогипроти Польщі.
Значну ролюв справі союзуУкраїни з Москвоювідігралосхідне
духовенство, вищі представникиякого бралина себе посередництво
иіж БогданомХмельницькимі царем: Паїсій, патріярх Єрусалим-
ський, що зустрічавХмельницькогоу Києві в 1648 роцій вітав, як
новогоМойсея; Йоасаф, митроп. Коринтський, що загинув підБере-
стечкому 1651 році; Гавриїл, митрополитНазаретський, що був
у гетьманапісля берестейськоїпоразки.
Усі зверненнядо Москви всправі допомогибули марні. Мо-
ковський урядвідмовляв абовідповідавзагальнимизаявами, виси-
лав хліб і сіль, але вичікував, не бажаючирозривати мируз Поль-
щею.
В. Ключевськийтак характеризувавполітику Москвисупроти
України: вона «протягом6 років приглядаласяз нерухомоюціка-
вістю, як справаХмельницького, попсованататарами підЗборовом
іБерестечком, хилилася доупадку, як Українапустошиласясоюз-
никами-татарамиі люто-нелюдськоюусобицею, інарешті, коли
Україна вжезнищиласядорешти, й прийнялипід свою високу
руку».
Наводячицю цитату, М.Грушевськийпояснювавсправу так:
«Увесь хідісторії СхідньоїЕвропи міг бивзяти іншийі кращий на-
прямок, колиб Україна ввійшлав політичнуунію з Москвоюв
початкахсвоєї боротьбиз Польщею, щеповна сил, повналюдности, незневіреноїв своїх провідникахі в піднятомуними ділі,
здатноїбути опозицієюМоскви, обстоятисебе в сій позиціїі не
дати себезіпхнути настановищепровінції.Московськіполітики
можененароком, аможе й умиснодали поборюкатисьукраїнській
козаччині зПольщею і дійтидо останньогообопільногознищен-
ня ..., аби ввійти зсвіжими силамиміж сил обезкровленихпротив-
никіві взяти козаччинувже не в родірівнорядногосоюзника, а
підручного, котрого можнабуло б звестидо ролі прислужника, під-
даного„холопа"».
У Москві добреврахували ідругий бікпитання. Союзз Укра-
їноюбув конче потрібнийдля Москви зрізних поглядів: він від-
кривавшлях до Чорногоморя і на захід, забезпечувавїй пануван-
няна сході, а головне— трагічнестановищеУкраїни загрожу-
вало Москвіабо захопленнямїї Польщею, абосоюзом Україниз Туреччи-
ною, чим не раз лякавМоскву Хмельницький.Союз з Україною
був дуже бажанийдля Москви тим, що забезпечувавїї мілітарні
інтереси. Українамала 300.000 випробуваного, досвідченого, най-
кращогона Сході Европивійська. Всіці умови робилисоюз з
Україноюконче потрібнимдля Москви.
1-го жовтня1653 року ЗемськийСобор у Москвіухвалив прий-
няти Україну«під високуруку царя», а1 листопадамосковське
посольствовже було накордоні України.Цей поспіх, невластивий
московськомуурядові, свідчить, яка велика булазаінтересованість
Москви. На чоліпосольствастояв бояринВасиль Бутурлін, наміс-
никТверський. Впосольствібули: окольничийІван Олфер'св, на-
місникМуромськийта дяк ЛаріонЛопухін. З нимиїхало духовен-
ство з іконами, корогвами, хрестами, зобразом Спаса— дар царя
Хмельницькому— та великийпочет.
Гетьман бувзайнятий війноюз Польщею тапохорономТимзша
і прибувдо Переяславалише 6 січня1954 року. Він уникавбудь-
якихурочистихприйнять і ніразу не запросивмосковськихпос-
лів до себе.Можливо, длятого обрав дляпереговорівне Київ,
чогодобивалисяпосли, а тихийкозацькийПереяслав. Небуло прий-
няттяі в полковникаПереяславськогоТетері. Всіпереговоривід-
бувалисясухо й офіційно."
8-го січнявідбулась РадаСтаршин тапоспіхом скликанаЗагальна РадамешканцівПереяслава.Після вислуханняцарської
грамоти, гетьман, послита старшинипоїхали доУспенськогосо-
бору. Тамстався інцидент, не передбаченийу Москві. Колиду-
ховенствохотіло булопривести доприсяги гетьманата старшину
Хмельницькийзажадав відпослів, щобвони першіпринесли при-
сягу від іменицаря. Цим Хмельницькийвимагав урочистого, фор-
мальногоствердженняукраїно-московськогосоюзу і запевнення
оборони Українита її прав. Вцьому виявиласярівноправністьсто-
рін і —недовір'я щододійсних намірівМоскви.
Боярин Бутурлінрішуче відмовивсяприноситиприсягу зацаря.
Гетьмані старшинапішли на нараду.Посли довгийчас стояли
всоборі, чекаючи.З'явились дваполковники— Тетеря таЛіс-
ницький(Миргородський)— і почалипереконуватипослів скласти
присягу, і зновувони відмовилися.Вся ця історіяз присягою була
публічнимскандалом длямосковськогопосольства.Воно кілька
годин чекалона гетьмана,і двічі підтвердженаБутурлінимобі-
цянка, щоцар охоронятимевсі права України, була фактичною
присягою.«Царское словопременно небьівает», —сказав Бутурлін.
Питання —чи приносилимосковськіпосли присягу, чи ні —
розв'язувалосярізним способом.Сучасникивважали, щофактично
присягабула зложена, бо двічі повторивБутурлін запевнення, що
цар словомсвоїм ручиться, що Польщі Українине віддастьі дер-
жавнийлад її будезбережений.Це витлумачилиХмельницькийі
старшина, як акт рівнозначнийз присягоюцаря.
Єдиний документ, в якому зберігсяопис подій —це «Статей-
ний список»Бутурліна —звіт, що йоговін подав царськомууря-
дові пропереговорив Переяславі.Цей звіт неможна вважатиза
цілком вірний, бо він мас ознакипізнішої переробки, а про неточ-
ність йогопромовляє такийдеталь: Бутурлінписав, що наПере-
яславськійРаді зібрався«весь народ»і в церкві присягало«вели-
коемножествовсяких чиновлюдей» — тоді, як відомо навітьімена
тих, щоприсягали, разом 284 особи."
Далі — протягомдвох днівХмельницькийз Виговськимта посли
обговорювалидеталі угоди, в тому числі— бажання гетьмана, щоб
на Україну, власне до Києва, прийшло московськевійсько. Це
було важливедля Українине як оборона, бо що моглизробити
навіть3.000 московськоговійська, колийшлося про60.000 реестровихкозаків та350-тисячну армію, що стояла підЖванцем. Алеце
було кончепотрібне дляУкраїни, якдоказ, що неіснувало вжей
тіні залежностивід Польщі, —це було найголовнішимна той мо-
мент.
На тому закінчилисяпереговоригетьмана зпосольствомцаря.
О. Оглоблину кількох словахрезюмує сенспереговорів:1) вста-
новленовійськовийсоюз Україниз Московщиною, гарантований
протекцієюМосковськогоцаря над Україноюта 2) дано гарантію
царем прозбереженнявсіх прав івольностейУкраїнськоїДер-
жави.
У Переяславісталася ще однадуже важливаподія. До Бутур-
ліна прибулиделегати відстаршини, якіпросили затвердитиїх на
різнихпосадах, неповідомляючипро це гетьмана.Бутурлін від-
мовив їм. Цікавіпрізвища деякихз прохачів: батько та братВи-
говського, батько майбутньогогетьмана Мазепи, Силуян Мужалов-
ський — видатнийдипломат, посолдо Москви в1649 та 1653 рр.,
зі своякамита інші. Цейепізод оцінюютьдослідникипо-різному.
М.Грушевськийта А. Яковлівне надавалийому значення.О.
Оглоблин, навпаки, вважає, що то була «першащілина в єдиному
українськомуфронті». Правда, московськийуряд не звернувтоді на
це уваги, але надалі«Москва занотувалацей факт — іраніше чи
пізнішевикористала…ці розбіжностісеред керівнихкіл Укра-
їни».
З Переяславапоїхали московськіпосли по Україні.приводити
доприсяги людність.Справа ця виявиласяскладною. ВКиєві мит-
рополитСильвестерКосів заборонивусім підлеглимйому людям
присягати.ВідмовилисяприсягатиполковникБогун, Кропив'янський,
Полтавський, Уманський, Брацлавськийполки, Чорнобильтощо.
У березні1654 року посольствовід Українив складі військового
судді СамуїлаЗарудного таполковникаПавла Тетеріз почетом
прибулодо Москви. УМоскві бажали, щоб приїхавсам Богдан
Хмельницький, але він не поїхав.Посли везлиакредитивніграмоти
відгетьмана, «Статті»(т. зв. 23 статті), текст Зборівськогодоговору танизку листів.Оригінали цихдокументівне збереглися.Зберег-
лисялише московськіпереклади.
У грамотігетьман виступає, як репрезентант«Руської Держа-
ви», і це виразнопідкреслює, що вона не пересталаіснувати йпісля
Переяславськоїугоди. «Статті»дійшли до нашихчасів у зіпсова-
ному виглядіі, очевидно, були переставлені.Не зважаючина це,
видно, що основна їхідея — встановленнятаких міждержавних
відносин міжУкраїною іМосквою, прияких за Україноюзастері-
гаєтьсядержавнасамостійність— зовнішня івнутрішня.
На грамотугетьмана та«23 статті», щоїх А. Яковліввважав
за проектдоговору, цардав посламвідповідь, якабула ратифіка-
цією договору.Таким чином, статті проекту, царські резолюціїй
жалуванаграмота «становлятьповний текстдоговору 1654 року»,
— писав А. Яковлів, Тож по суттіце був не Переяславський, а Мо-
сковськийдоговір, укладенийна підставіПереяславського.
В історичнійнауці і до цьогочасу нема сталоїдумки щодо ха-
рактеру Переяславськогодоговору. Сучасникивважали, що цебув
договір, який жадноюмірою не порушувавсувереннихправ Укра-
їни.Першими зрозумілице в Москві, для якої Українабула окре-
моюдержавою. В«Статейномусписку» Бутурлінапротиставляться
— «Московскоегосударствой Войска ЗапорожскогоУкрайна». За-
ява московськогоуряду про те, що Ян-Казімір«клятву своюна чем
присягал, переступил, а подданьіхсвонх, вас… темот подданства
учинил свободньіми», потверджує, що московськийуряд визнавав
Україну в моментукладеннядоговору свобідноюдержавою."
Треба матина увазі, щопоняття «підданий»у XVII ст., не озна-
чало «підданого»в сучасномурозумінні: такназивали царів, воло-
дарівдержав, що вступалив договірнівідносини зМосквою, шу-
каючи у неїпротекції.Піддані в сучасномузначенні словав XVII ст.
називалися«холопами»до бояр та князіввключно. ЗаПетра І слово«холоп» заміненословом «раб»,і лише КатеринаII в 1786 ро-
ці заступалайого терміном«верньій подданньій».
В офіційномусоветськомувиданні документів, що стосуютьсядо
Переяславськоїугоди, вміщено10 листів Хмельницького, в яких
просиввін московськийуряд допомогтив боротьбі зПольщею. Май-
же всі ці листиредакториназиваютьпроханнямипро «включение
Украйни в составРоссии» (т. III, стор. 195) або про«воссоедине-
ние» (т. II, стор.132, 177; т. III, стор. 364, 365, 381).
Аналіз цихдокументівпоказує щосьінше. В деякихлистах
Хмельницькийписав у неяснихвиразах просвоє бажання, щоб
цар бувдля України«государемй царем, якоправославноесвети-
ло» (т.II, стор. 132), або «царемй самодержцембьіл» (т. II, стор.177
— 1669 р., З травня).В пізнішихдокументахвиразно йдемова про
військовудопомогу, прийняття«під високуруку» (т. III. стор.195 —
3652 р., 21 лютого),«під кріпкуруку» (т. III, стор.364 — 1653 р., сер-
пень),«ратню рукупомочі» (т. III, стор. 365 — 1653 р., серпень)і т. ін.
Московськийуряд вважав, що договір зУкраїною бувдійсний
тількиза життя БогданаХмельницького,і поновлювавйого з кож-
нимнаступнимгетьманом, дещозмінюючи, алезавжди називаючи
акт 1654 рокудоговором.Навіть Петро1 писав у наказі1722 року,
утворюючиМалоросійськуКолегію: «… чинить… какопределено
в помянутьіхХмельницкогодоговорах».Якщо так розумілиакт
1654 року навітьу XVIII ст. — е логічним, коли стольникХлопов
писаву 1663 році: «вМалороссийскомгосударстве»,"а в далекому
Пекіні року1770 на нагробкуукраїнськогоченця викарбувано:«ро-
дом изКоролевстваМалороссийского, полка Ниженского»."
В Українітвердо знали, що Переяславсько-Московськийдого-
вір непозбавляв іїсувереннихправ. Договірцей зафіксувавсоюз
з Московієюна добровільнихзасадах, звільнявУкраїну відпід-
леглостиПольщі.
Року 1655 БогданХмельницькийказав польськомупослові, Ста-
ніславовіЛюбовицькому:«Я став у ж епаном всієїРуси і не від-
дам її нікому».Тут характеристичнийвираз «уже», себто післядо-
говору зМосквою. ДоказомнезалежностиУкраїни булиті численні
союзи, що їхукладала вонапісля 1654 рокуз різними державами."
Поняттю проУкраїнськудержаву відповідалинові титули, з
якими зверталисядо Богдана-..іеяьницького: його називали—
«Гетьманз Божої милости»,«Государ»,«Зверхнійвладця», «Зверх-
ній властитель»,«нашої земліНачальник іПовелитель»(так нази-
вавмитрополитСильвестерКосів). 1657 рокув листах догоспо-
даряВолощини БогданХмельницькийназивав себе«Сіетепііасіі-
уіпа ОепегаііаОих Ехегсіітп2арогоуіеп5івит», а в листідо кур-
фюрстаБрандебурзького— «Оих СоЬогІшп2арогоуіепзівит». Іван
Виговськийу розмові змосковськимипослами казав:«Як цар у
своїйземлі, так гетьману своїм краюкнязь або король».Як нале-
жалодружині монарха, гетьмановаГанна Хмельницькамала свій
двір;її штат складавсяіз знатнихжінок. Вонасама видавалауні-
версали.її універсалГустинськомуманастиреві22 липня 1655 року
підписаний— «ГетьмановаАнна БогдановаХмельницька»з пе-
чаткоюта родовимгербом «Абданк».
Традиціящодо характеруПереяславсько-Московськогодоговору
залишаласяв Україні довгийчас. Пилип Орлику «Виводі прав
України» давблискучухарактеристикуПереяславськоїугоди:
«Найсильнішимі найнепереможнішимаргументомі доказом суве-
ренности України— урочистийсоюзний договір, заключенийміж
царемОлексієм і«станами»України… Цейтакий урочистийі до-
кладнийтрактат, названийвічним, повиненбув, здавалося, на-
завждиустановитиспокій, вольнос-гій лад на Україні»."
Сучасникичужинці добрерозуміли новестановищеУкраїни.
Вже16 березня 1654 рокупольськийшляхтич ПавлоОлекшич пи-
сав полковниковіБогунові:«Хмельницький, бувший вашимтова-
рщііем, нині став вашимпаном». ДляПольщі козакиперестали
бути«збунтованимирабами», і вонапочала шукатишляхів для
замирення зУкраїною. Року1655 звернуласявона за підтримкою
до Криму. Посолпольськийсказав ханові, що Богдан Хмельниць-
кий будує «осібнудержаву», якабуде могутньоюта небезпечною
сусідкою Криму.Року 1656 польськідипломатипереконувалиСеми-
городськогокнязя, що БогданХмельницький,«маючи владунад
усімаруськими землями, стане монархом, що матиме 100-тисячну
армію»."
Так розумілистановищеУкраїни після1654 року політики.
Шведськийкороль Карл-Густав IV писавХмельницькомув 1656
році: «Мизнали, що міжВеликим княземМосковськимі народом
Запорізькимзайшов певнийдоговір, алетакий, що полишивсвободу народовіцілою і непорушною».Французькіурядові кола
вважали, щоПереяславськийдоговір потрібнийбув Україніяк тим-
часовийперепочиноку боротьбі зПольщею, щомета Хмельниць-
кого — бутиволодаремУкраїни." 1657 рокупосол австрійського
цісаря, архиспископбарон Парцевич, вітав БогданаХмельницького
та його «вельможнихі славних радників, що становлятьцю славну
йвойовничуреспубліку»."Дійсно, бачимонизку договоріврізних
державз Україною, якповноправною, незалежноюдержавою.
Не зважаючина теке одностайнерозумінннясучасникамисуті
угодиУкраїни з Москвою, в історіографіїне лише московській, але
й в українській, як вище зазначено,і досі не встановилосятвердої
опініїпро те, що самеявляла собоюця угода.
Не зупиняючисьна загальноприйнятійросійськійверсії про пов-
не підданствоУкраїни, якаспростованавже наведенимивище фак-
тами, зупинимосяна таких поглядах:1. Унія Україниз Москвою:
а)реальна (М. Дьяконов, О. Попов); б) персональна(В. Сергеевич, Р.
Лащенко); 2.васалітет (В.Мякотін у своїхперших працях, М. По-
іровський, почасти М.Грушевський,1, Крнп'якевич, М. Слабченко,
Л. Окіншевич, М. Петровський, А. Яковлів усвоїх першихпрацях);
3. Протекторат(почасти М.Грушевський,1, Крип'якевич, Д. Доро-
шенко, Б. Крупницький, А. Яковлів упізніших працях);4. Псевдо-
протекторат(Б. Галайчук);5. Остання думка: Переяславськаугода
—• мілітарнийсоюз двох держав(її висловивперший В, Липин-
ський, а підтримали— 1. Борщак, почастиА, Яковлів востанніх
творах, О. Оглоблин)"
Мілітарнийсоюз, спрямованийв першу чергупроти Польщі, мав
деякі рисипротекторатуМоскви. Такогож типу булидоговори, що
їх укладавХмельницькийз Кримом, Туреччиною.Григор Орлик
писав: «Хмельницькийприйняв опікумосковськогоцаря для краю
й нації з усімаправами вільноїнації. Але перфідіямосковського
царя булапричиною, щонегайно післясмерти Хмельницькогопра-
ва козацькоїнації почалипорушатисямоскалями». .
Висновок
Як бачимо, Богдан Хмельницький— відбудуваввільну державуна Україні, щобула цілихтриста літперед Хмельницькимпід пануваннямЛитви й Польщі.Правда, що молодуукраїнськудержаву невспів гетьманоборонитиперед усімиворогами, боїх було забагато, а до того щевін завчаснопомер, але поХмельницькімідуть йогослідами іншігетьмани і —як побачимо— Україна вженіколи потімне була в такійневолі, як передХмельницьким.
ГетьманХмельницькиймає в українськійісторії великуславу, бо вінперший рішучоповів козацькевійсько доборотьби заволю народуІ рідної землі.З тих славнихчасів нашімалярі намалюваликілька прегарнихобразів, а зних найкращийє: „В'їзд БогданаХмельницькогодо Києва", всічні 1650 року, по битві підЗборовом. Цейобраз намалювавартист-малярІвасюк.
Про Хмельницькогоукладав народпісні, з якихбагато дотеперзаховалося, його прославилидекотрі нашіпоети в віршах, а письменникив оповіданняхі повістях. УКиєві, на площіперед храмомсв. Софії, стоїтьгарний памятникХмельницькому, що представляєгетьмана наконі з булавоюв руці.
Список літератури