Учебное пособие: Інструментарій проектного аналізу

ЗМІСТ

1. Концепція вигід івитрат. 2

2. Альтернативна вартість. 6

3. Вартість грошей у часі 8

Список рекомендованої літератури… 14

1. Концепція вигід і витрат

Які б підходи або методи не використовувалисяв умовах оцінки ефективності інвестиційного проекту, в основу такої оцінкизавжди покладається аналіз вигід і витрат, який передбачає проходженнянаступних етапів:

·    формулювання цілі реалізації інвестиційногопроекту;

·    встановлення позиції, з якої має проводитися аналізвигід і витрат;

·    виявлення вигід і витрат, що зумовлені здійсненнямінвестиційного проекту;

·    визначення часового обрію для аналізу вигід івитрат;

·    представлення вигід і витрат у грошовому вимірі.

Перше завдання, яке постає перед проектниманалітиком, полягає в тому, щоб з'ясувати, які з «ефектів», щопов'язані зі здійсненням інвестиційного проекту, можуть бути віднесені саме довигід, а які — до витрат.

Аналіз вигід і витрат проходить червоноюниткою через всі аспекти, за якими проводиться оцінка інвестиційного проекту, ізнаходить своє концентроване вираження в фінансовому та економічному аналізі,якими передбачається співставлення вигід і витрат за певною системоюпоказників, що обрані як критерії ефективності проекту.

Одна з найсуттєвіших проблем, яка постає вумовах аналізу вигід і витрат, що зумовлені здійсненням інвестиційного проекту,пов'язана з їх ідентифікацією. Це означає визначення додаткових вигід і витратабо додаткових чистих вигід, або дослідження зміни у вигодах і витратахсуспільства або окремого підприємства, які є результатом здійсненняінвестиційного проекту:

Додаткові чисті вигоди =

Чисті вигоди в ситуації

„з проектом”

- Чисті вигоди в ситуації „без проекту”

Для того, щоб виявити саме ті вигоди івитрати, джерелом яких виступає інвестиційний проект, що розглядається,необхідно коректно обрати базу для порівняння. Такою базою виступає так званаситуація «без проекту», яка, як правило, є динамічною і можезазнавати суттєвих змін залежно від зовнішнього середовища існуванняпідприємства. Якщо ці зміни не враховувати, то оцінки вигід і витрат, яківідносять на певний інвестиційний проект, можуть виявитися хибними. Такимчином, коректним щодо аналізу вигід і витрат за певним інвестиційним проектом єпорівняння ситуації «без проекту» і «з проектом», в умовахпроведення якого особливого значення набуває прогнозування. Варіанти розвиткуситуації «без проекту» і результати, які забезпечує здійсненняінвестиційного проекту – ситуація „з проектом”, представлено на рис.

/>

Рис. Порівняння ситуації „з проектом” і „безпроекту”.

На рис. представлено ситуацію «безпроекту», за якою очікуються скорочення вигод і ситуацію «з проектом», який повинен запобігти такому скороченню і забезпечити зростаннядоходів на підприємстві.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявнівигоди і затрати.

Явними називають матеріальні вигоди (затрати)обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів(витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозволяє досить легковизначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовуютьдля розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінцівигід і затрат з урахуванням ринкових цін.

До неявних вигід (затрат) належать побічнівигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, зекономічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер.Неявні вигоди (затрати) обов'язково відображаються в економічній оцінціпроекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Дляоцінки вигід і затрат з точки зору економічного аналізу бажано використовуватиальтернативну вартість ресурсів і продукції.

В умовах поетапного здійснення інвестиційногопроекту постає проблема доцільності включення до витрат проекту незворотнихвитрат, тобто витрат, які були понесені раніше і не є додатковими. Аналогічнимчином, як вигоди, які слід відносити на певний інвестиційний проект,розглядаються лише ті вигоди, які з'являться після і понад вигід, які вженадходять від інвестиційного проекту, що залишився незавершеним.

Наприклад: підприємством за обладнання, яке єчастиною нового інвестиційного проекту, минулого тижня було заплачено 600 грн.Сьогодні необхідно витратити ще 800 грн. щоб інвестиційний проект булозавершено. Несподівано, перед тим, як зробити другий внесок, ви дізнаєтесь, щомаксимальні чисті вигоди, які ви отримаєте від здійснення інвестиційногопроекту, — 1200 грн. Тобто вартість інвестиційного проекту — 1400 грн., азагальні чисті вигоди — 1200 грн. Чи є сенс витратити 800 грн. на завершенняцього інвестиційного проекту?

У будь-якому випадку ви не уникаєте втратикоштів. Якщо не вкласти зазначену суму в інвестиційний проект, то 600 грн., що.вже витрачені, буде втрачено, оскільки чисті вигоди за інвестиційним проектомне можна буде отримати доти, доки його не буде завершено. Якщо ви витратите 800грн., то ви відшкодуєте ті 800 грн., які буде витрачено сьогодні і, на додачу,отримаєте ще 400 грн. Таким чином, мабуть краще продовжити інвестиційнийпроект. Важливо підкреслити, що це рішення має ґрунтуватися лише на величинімайбутніх витрат (800 грн) і чистих вигід (1200 грн). Витрати, які вжепонесені, в майбутньому не мають впливати на рішення щодо доцільностіінвестування.

Період, в якому має проводитися аналіз вигід івитрат за інвестиційним проектом, пов'язується, в першу чергу, з йогоекономічним терміном життя, тобто часом, протягом якого вигоди, які забезпечуєінвестиційний проект, розглядаються його власниками як суттєві. Встановленнячасових меж, в рамках яких вигоди і витрати, що генеруються інвестиційнимпроектом, мають прийматися до уваги, в значній мірі, впливає на оцінку величиницих вигід і витрат. Крім того, в умовах подальшого співставлення вигід і витратза відповідною системою критеріїв, які передбачають врахування фактора часу,важливим є визначення не лише абсолютної їх величини за певний економічнийтермін життя інвестиційного проекту, а й їх розподілу у часі.

При аналізі вигід і витрат перед розробникамипроекту постає ряд запитань:

За якими цінами проводити розрахунки?

Яку ставку дисконтування застосовувати?

Як ураховувати інфляцію та ризик інвестора?

Міжнародні фінансові інститути при оцінцівигід і витрат у номінальних цінах застосовують ставку процента, яка заекономічним аналізом відповідна до альтернативної вартості капіталу у країні,за фінансовим — рентабельності активів даного підприємства. При оцінці доходіві витрат у реальних цінах використовується реальна відсоткова ставка, щодорівнює різниці між номінальною процентною ставкою, тобто діючою поточною, ірічною величиною інфляції. Перевага віддається аналізу вартісних характеристикпроекту (доходів і витрат) у реальному виразі, а їх прогноз включає динамікуіндивідуальних цін ресурсів по відношенню до загального рівня цін. Це дає змогузастосовувати диференційований підхід до врахування інфляції для різних видівресурсів.

При проведенні фінансових та економічнихрозрахунків застосовується змінна за роками ставка дисконту, особливо длянайближчого прогнозного періоду. Ризик інвестора враховується збільшеннямзастосованої реальної ставки процента на певну величину „премії за ризик”.

В умовах нестабільної економічної ситуації вкраїні необхідно враховувати рівень інфляції. Для практичних цілей в умовах,коли прогнозні індивідуальні показники росту цін для окремих видів ресурсівмало відрізняються від показника загальної інфляції, можна вважати, що оцінкипотоків витрат і вигід у реальних цінах близькі до оцінок цих потоків упостійних цінах. Чим більший період прогнозу, тим більш невизначеними є оцінкиможливого росту цін на окремі види ресурсів. Тому при проведенні економічного іфінансового аналізу в номінальних цінах рекомендується застосовувати їх до тогороку, в якому проект сягає повної проектної потужності. Після цього можуть бутизастосовані постійні ціни. Найчастіше період, протягом якого доцільновикористовувати прогноз зміни цін на різні ресурси, складає термін виконанняпроекту плюс 5 років його експлуатації.

Окрім розглянутих проблем, пов'язаних зінфляцією, розробникам і аналітикам слід враховувати вплив цього фактора нарізні показники і на інших етапах фінансового аналізу (розрахунках коефіцієнтівліквідності, фінансової стійкості і ефективності виробничої діяльності,обґрунтуванні та виборі форми інвестування тощо), при порівнянні проектів закількома критеріями.

2. Альтернативна вартість

Одним з ключових положень проектного аналізу,особливо у сфері економічного аналізу, є поняття альтернативної вартості. Вонавиникає при наявності обмеженості ресурсів на об’єкт чи діяльність, що єцінними для когось. Оскільки практично будь-які ресурси мають обмежений характерто вони потенційно можуть бути використані для різних цілей. Так земельнаділянка в місті може бути забудована жилими будинками, адміністративнимиспорудами, промисловими підприємствами або відведена під паркову зону тощо.Або, якщо беруться у борг гроші для придбання автомобіля, тоді необхідно відмовитисявід інших можливостей, що могли б з’явитися завдяки позиченим грошам. Концепціяальтернативної вартості може поширюватися також і на нематеріальні речі.

Таким чином, альтернативна вартість — це втраченавигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замістьіншого, найкращого варіанта їх застосування.

Для економічного аналізу необхідно оцінити всікомпоненти проекту з погляду альтернативної вартості. Аналітик визначаєальтернативну вартість речей з точки зору їх найкращого використання, авироблюваної продукції — шляхом оцінки витрат суспільства на придбанняаналогічної продукції. Фінансова оцінка проектів побудована на використанніцін, які фірма сплачує за товари і послуги, необхідних проекту, і тих цін, якізаплатять споживачі за продукцію, одержану в результаті реалізації проекту.Втім, з погляду суспільства, такі ціни не завжди можуть бути прийнятною міроювартості витрат і вигід.

На ринку з досконалою конкуренцією ринкові цінидорівнюють альтернативній вартості. Тобто ринок здатен розподіляти ресурсисеред різноманітних потреб оптимально щоб отримати максимізацію національногодостатку. В іншому випадку ринкові ціни не можуть відбивати реальної(альтернативної) вартості ресурсів тому альтернативна вартість може виражаєтьсяза допомогою якого-небудь мірила, її іноді називають «тіньовоюціною», «ціною втраченого шансу», «ціною економічноїефективності». Тому при проведенні економічного аналізу аналітики змушенікоригувати фінансові показники, які значною мірою викривлюють реальну вартістьтоварів. Основними причинами невідповідності фінансових цін альтернативнійвартості є:

1. Фінансові ціни включають в себе трансфертніплатежі. Трансфертні платежі являють собою дії, за яких фінансові ресурсипередаються від одного суб’єкта іншому. Однак ці передачі не передбачаютьбезпосереднє використання реальних економічних ресурсів. Трансфертні платежі –це платежі, в обмін яких не надходять ніякі товари та послуги і тому вони неповинні включатися до економічного аналізу. Наприклад, податки, дотації,платежі в рахунок погашення кредитів, відрахування на доброчинні цілі, виплатисоціальних допомог.

2. На ринку з недосконалою конкуренцією цінивідображають недосконалість ринку та монополістські тенденції, які спричиняютьвідхилення від оптимального розподілу ресурсів.

3. Ресурси (земля, робоча сила, капітал) невикористовуються повністю в економіці, крім того цінність національної валютиможе бути занижена або завищена.

4. Можливість втручання держави щодо контролюта встановлення цін.

Концепція альтернативної вартості є базовимпринципом проектного аналізу, за яким альтернативна вартість ресурсу,залученого до проекту, визначається вартістю, яку він міг би мати за умовивикористання найкращим з альтернативних варіантів. Тому для об’єктивної оцінкиефективності проекту після ідентифікації основної мети проекту та їїструктуризації необхідно проводити аналіз можливих або альтернативних варіантівїї досягнення на всіх стадіях життєвого циклу проекту.

3. Вартість грошей у часі

В якості критеріїв оцінки ефективностіінвестиційних проектів в умовах співставлення вигід і витрат в економічному іфінансовому аналізі проектні аналітики використовують ряд показників, технікаобчислення яких передбачає врахування концепції вартості грошей у часі.

Припустимо, щоми маємо три інвестиційні проекти — А, В і С, капіталовкладення за якими єоднаковими і здійснюються протягом одного й того ж терміну. Приймемо також, щоступінь ризику, яка пов'язується з кожним з цих інвестиційних проектів,оцінюється приблизно на однаковому рівні. Очікується, що загальний обсяг чистихгрошових потоків і період, в якому вони надійдуть, також є однаковими за всіматрьома інвестиційними проектами, табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Порівняння інвестиційних проектів

Рік Чисті грошові потоки за проектом, тис. грн. А Б В 0(реалізація) — 40 -40 -40 1 10 15 30 2 15 30 15 3 30 10 10 Сума 15 15 15

Чи є ціінвестиційні проекти з точки зору вигід і витрат, які вони забезпечують, рівноцінними?Відповідь — «ні», хоч єдине, що їх відрізняє, — розподіл грошовихпотоків у часі. Проект С, за яким очікується, що більші грошові потокинадійдуть раніше, можна розглядати як кращий.

Для порівнянняокремих грошових сум і потоків за різні проміжки часу використовуються основніпринципи фінансової математики. Врахування вартості грошових потоків у часі єбазою для розрахунку критеріїв економічної ефективності проекту, які дозволяютьз’ясувати доцільність та ефективність вкладення коштів. Деякі основні положенняфінансової математики, які забезпечують приведення економічних і фінансовихпоказників різних часових періодів до співставного у часі вигляду, тобтодозволяють врахувати концепцію вартості грошей у часі представлено в додатку

Найчастіше уоцінці ефективності проектів використовується процес дисконтування або процесвизначення теперішньої вартості майбутньої суми грошовихнадходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента. Зворотним до процесу дисконтування є процескомпаундування, тобто визначення майбутньої вартості, в яку маєперетворитися теперішня сума коштів через певний проміжок часу з урахуваннямпевної ставки.

Така ставка упроектному аналізі носить назву ставки дисконту. В деяких підручниках можна зустрітиназви: просто процентна ставка, або вартість капіталу, які за умов сталоїринкової економіки можна вважати ідентичними. Ставка дисконту. – це відноснийпоказник зниження вартості грошового потоку протягом певного часового періодуабо гранична ставка доходу, на сонові якої приймається рішення про ефективністьпроекту. На практиці доходність капіталу є величиною змінною, яка залежить відступеня ризику тієї сфери діяльності куди планується вкласти інвестиції.Зв’язок тут прямо пропорційний – чим вищий ризик за проектом тим вища ставкадисконту. Найменш ризикованими є державні цінні папери, але вони і маютьнайнижчу ставку доходності на інвестиції, які вкладені в них.

У будь-якому разі інвестор розраховуєпоказники ефективності проекту і приводить грошові потоки до сучасних умов,маючи передусім так би мовити свій інтерес, а отже, визначає рівень нормидисконтування, що відповідає його розумінню “зміни вартості грошей у часі”. Вінпрагне позичити свої гроші якнайдорожче, а позичальник отримати необхідні інвестиційніресурси якнайдешевше. Тому визначення ставки дисконту з цих позицій може дещовідрізнятися і за методами і за кількісним виміром, тяжіючі до золотоїсередини.

Дисконтну ставкувизначають як рівень доходності, що можна отримати виходячи з різнихінвестиційних можливостей. У фінансовому аналізі ставку дисконту, як правило,визначають на базі того процента, під який дана фірма може позичити кошти,збільшуючи його на ризикованість проекту. Ризикованість окремих видів і цілейінвестицій наведено в табл.5.3

Таблиця 5.3

Види інвестицій і відповідний розмір ризику

Види інвестицій Розмір ризику Вкладення з метою збереження позицій на ринку близько 6% Оновлення основних виробничих фондів 10-15% Вкладення з метою зниження виробничих витрат завдяки використанню нової технології від 15% Вкладення з метою освоєння нового ринкового сегменту від 20% Ризикові інвестиції, пов’язані з випуском нової продукції від 25%

Розмір ставкидисконту залежить від стану економічної системи країни, де реалізується проект:

— у стабільнійринковій економіці;

— у перехіднийперіод;

— в умовахіснування високих темпів інфляції.

У стабільнійринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталувизначається з депозитного процента по вкладах з урахуванням інфляції таризиків проекту. Норма дисконту відносно позикового капіталу буде визначатисяна рівні процентних виплат за користування позиками.

В умовахперехідної економіки, коли депозитний процент по вкладах не визначає реальноїціни грошей, можливе використання двох підходів: з позицій фінансового аналізута економічного аналізу. Для оцінки ефективності з позицій економічного аналізунорма дисконту повинна відображати не лише чисто фінансові інтереси держави, ай систему преференцій членів суспільства щодо відносної значущості доходів урізні часові проміжки. В цьому разі значення норми дисконту встановлюєтьсядержавою як особливий соціально-економічний норматив.

Для оцінкиефективності з позицій фінансового аналізу норма дисконту визначаєтьсясуб’єктом господарської діяльності з урахуванням альтернативних та доступних наринку вкладень з порівнянним ризиком.

В умовахіснування в країні високих темпів інфляції ставка дисконту підвищується навеличину інфляції та величину інфляційного очікування.

Нестабільність економічної ситуації в Українізумовлює жорсткий підхід до вибору дисконтної ставки у намаганні привестигрошові потоки за проектом до сучасних умов. Рекомендована норма дисконтуваннядля розрахунків у сучасних умовах може становити, наприклад, 20–35%.

Складові нижньої межі:

·    ставка збільшення капіталу (реально існуюча векономіці України) у разі використання відносно безризикових інструментів – 5%;

·    рівень ризику, пов’язаний з нестабільністюекономіки (як експертна оцінка ймовірності змін у макроекономіці, що критичновплинуть на проект), — 10%;

·    рівень ризику, пов’язаний з конкретнимінвестиційним проектом (як експертна оцінка ймовірності подій у проекті, у томучислі через помилки й невдале управління), — 5% (ризикованіші проекти нерозглядаються). У підсумку це становить 20%.

Складові верхньої межі:

·    ставка збільшення капіталу в разі використаннявідносно безризикових інструментів — 9%;

·    рівень ризику, пов’язаний з нестабільністюекономіки, — 15%;

·    рівень ризику, пов’язаний з конкретнимінвестиційним проектом, — 11% (ризикованіші проекти не розглядаються). Упідсумку це становить 35%.

На практиці можуть виникати ситуації, колиінвестування проекту здійснюється не одним, а кількома джерелами надходженняресурсів з різною вартістю капіталу, наприклад, довгострокового банківськогокредиту, випуску акцій, нерозподіленого прибутку підприємства, залученнянематеріальних активів окремих учасників проекту тощо. У цьому випадку ставкадисконту являє собою середньозважену вартість різних видів капіталу, щозалучаються до проекту і визначається за формулою:

/>

де ri — вартість капіталу і — го виду;

wi – частка капіталу і-го виду в загальнійструктурі капіталу проекту;

n – кількість видів капіталу, що залучаєтьсядо проекту.

Графік погашення позик. Кожний платіж позики,яка погашається, частково складається з виплати процентів, а частково – зосновної суми, яку необхідно повернути. Для відображення структури платежубудується графік або схема погашення позики, в якому показується загальна сумапозики, виплата процентів, внесок за основною сумою позики, а також основнасума позики, що залишилась непогашеною. Такий графік дозволяє краще зрозумітиструктуру платежів, що здійснюються, так і має суто практичне значення колиподаткове законодавство визнає проценти за кредитом як витрати, які зменшуютьвеличину прибутку до оподаткування, важливо знати частину платежів, якапередбачає саме виплату процентів. Розрізняють два способи погашення позик:

·    виплати щомісячно ануїтетними платежами та

·    виплати щомісячно рівними частинами з нарахуваннямвідсотків на залишок заборгованості.

Приклад. Необхідно скласти графіки погашенняпозики в розмірі 1000 доларів США, яку отримано 13 серпня під 12,5% річних, якінараховуються щоденно, на 1 рік за двома методами. Виплати проводятьсянаприкінці кожного місяця. Виплата позики та відсотків за схемою нарахуванняануїтетних платежів щомісяця представлено у табл.

Таблиця 3.4

Графік погашення позики ануїтетними платежами,доларів США

Рік Внесок за позикою, всього Виплата процентів Внесок за основною сумою позики Основна сума позики, що залишилась непогашеною 1 89,08 6,60 82,48 917,52 2 89,08 9,90 79,18 838,34 3 89,08 9,35 79,73 758,61 4 89,08 8,23 80,85 677,76 5 89,08 7,63 81,45 596,31 6 89,08 6,75 82,33 513,98 7 89,08 5,51 83,57 430,41 8 89,08 4,98 84,10 346,31 9 89,08 3,95 85,13 261,18 10 89,08 3,16 85,92 175,26 11 89,08 2, 19 86,89 88,37 12 88,37 1,68 86,69 0,00 Разом 1069,93 69,93 1000,00 0,00

Виплата позики та відсотків щомісячно рівнимичастинами з нарахуванням відсотків на залишок заборгованості представлено утабл.

Список рекомендованої літератури

1. Азарова А.О. Оцінка ефективностіінвестиційних проектів / А.О. Азарова, Д.М. Бершов // Фінанси України. — 2004.- №9. — С.52-53

2. Аналіз вигід і витрат. Концепції іпрактика. Пер. з англ. / Ентоні Е. Боардмен, Девід Х. Грінберг, Ейдан Р.Вайнінг, Девід Л. Ваймер. — К.: Видавництво «АртЕк», 2003. — 568 с.

3. Гринчук Н. Якість життя як визначальнийчинник соціальної переорієнтації управління в містах України // Управліннясучасним містом, 2004. — № 7-9 (15).

4. Виленский П.Л. Оценка эффективностиинвестиционных проектов: Теория и практика / П.Л. Виленский, В.Н. Лившиц, С.А.Смоляк. –М.: Дело, 2004. –888с.

5. Возняк Г.В. Методичні особливості оцінкиефективності фінансування інноваційних проектів прибутком від основноїдіяльності / Г.В. Возняк, А.Я. Кузнєцова. // Актуальні проблеми в економіці.–2005. – №4. – С.81-92.

6. Кириленко В.В. Економіка. Навчальнийпосібник для студентів вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Економічнадумка, 2002. – 193с.

7. Кокіц О. Апріорна оцінка сценаріїв розвиткуміста: проблема пошуку оціночного критерію. // Актуальні проблеми державногоуправління: зб. наук. пр. ОРІДУ. — О., 2006. — Вип.3 (27). — С.241-245

8. Методичні рекомендації щодо формуваннярегіональних стратегій розвитку: наказ Міністерства економіки та з питаньєвропейської інтеграції України від 29 липня 2002 р. — № 224. — http // www. kmu. gov. ua

9. Несветаев Ю.А. Экономическая оценкаинвестиций / Ю.А. Несветаев. – М.: МГИУ, 2003. – 163с.

10. Петров Е.Г., Новожилова М.В., ГребеннікІ.В. Методи і засоби прийняття рішень у соціально-економічних системах: Навч.посібн. / За ред.Е.Г. Петрова. — К.: Техніка, 2004. — 256 с.

11. Солдатенко В. Іноземне інвестування врозвиток економіки України // Вісник податкової служби України. — № 22/2003. — С.33