Урок: Гармонізація фізичного і розумового розвитку молодших школярів в процесі фізичного виховання

--PAGE_BREAK--Погадаєв Г.І. [31], провівши аналіз існуючих концепцій з фізичного виховання, прийшов до висновку, що всі вони, так чи інакше, орієнтують дитину на майбутню професійну діяльність.
Проте, Л.І. Лубишева [22] і Ю.М. Ніколаєв [28] вважають, що фізкультурне виховання переслідує більш широкі цілі – виховання особистості через культуру, за допомогою освоєння ціннісного потенціалу фізичної культури. Таким чином, фізкультурне виховання – це, перш за все педагогічний процес формування фізкультурної особистості.
Основоположним принципом фізичного виховання, вважають автори, є єдність інтелектуального, світоглядного і рухового компонентів.
Зміст фізкультурного виховання повинен включати три основні напрями: соціально-психологічне, інтелектуальне і рухове (тілесне) виховання.
Суть соціально-психологічного виховання зводиться до процесу формування життєвої філософії, переконаності, потребнісно-діяльнісного відношення до освоєння цінностей фізичної культури. Зміст інтелектуального виховання припускає можливість формування у людини комплексу теоретичних знань, що охоплюють широкий спектр філософських, медичних та ін. аспектів, тісно пов'язаних з фізкультурними знаннями, відзначає Д.К. Ендрюс [42]. Специфічна частина фізкультурного виховання містить вирішення рухових задач: формування фізичних якостей, умінь і навиків управління, а також можливостей раціонального використовування фізичного потенціалу.
Отже, фізкультурна діяльність не повинна обмежуватися тільки розвитком і формуванням тілесних характеристик людини, а повинна визначатися і знаходитися в тісному взаємозв'язку з його інтелектуальною діяльністю. Тим більше що, останнім часом встановлений виразний взаємозв'язок між порушеннями в стані здоров'я дітей з їх розумовим і фізичним розвитком. Є дані про те, що зміцнення здоров'я може бути пов'язано з оптимізацією рівнів розумового і фізичного розвитку.
Таким чином, видно, що необхідність пошуку нових підходів, що заявляється в опублікованих концепціях, до рішення проблеми гармонізації розвитку учнів в процесі фізкультурної освіти, здійснюється лише на теоретичному рівні. Разом з тим, відсутні науково-обґрунтовані підходи по практичній реалізації комплексу заходів, спрямованих на вирішення даної проблеми.
1.1.3 Технологічні підходи співвідношення фізичного і розумового розвитку школярів
Побудова і реалізація цілісного учбового процесу на основі гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку неможлива без здійснення функції управління цим процесом.
Процес управління – це безперервна послідовність дій, здійснюваних суб'єктом управління, в результаті яких формується і змінюється образ керованого об'єкту, встановлюються цілі спільної діяльності, визначаються способи їх досягнення, розділяються роботи між її учасниками, та інтегруються їх зусилля [39].
Основними функціями управління викладача фізичної культури є: планування, організація, регулювання і контролю. Будь-яка педагогічна діяльність, як відомо, здійснюється в педагогічній системі. Внутрішньою якістю педагогічної системи є технологічність, яка визначає її можливості і підпорядковує строгій організаційній і управлінській логіці. Головне призначення технології – одержати гарантований результат, тобто так організувати педагогічний процес, щоб в результаті досягти поставленої мети.
Проблемою гармонізації фізичного і розумового компонентів в процесі фізичного виховання школярів займаються багато вітчизняних і зарубіжних суспільних діячів, педагогів і вчених. Як один з дієвих засобів, сприяючих усесторонньому розвитку людини і зміцненню здоров'я, вони пропонують використовувати рухливі ігри в системі навчання і виховання. Виховне значення рухливих ігор не зводиться до розвитку тільки фізичних якостей, таких як швидкість, спритність, сила, витривалість, гнучкість. Розвиваються також інтелектуальні якості: спостережливість, пам'ять, логічне мислення і кмітливість. Ігри мають сюжетну форму, є простір для уяви і артистизму, елементів танцю, співу і так далі, що формує естетичне світосприймання [21].
Соловйов B.H. [35] вказує на необхідність пошуку оптимального варіанту рухового режиму, як засобу профілактики порушень здоров'я і підтримки на належному рівні розумової і фізичної працездатності школярів в умовах загальноосвітньої школи. Він пропонує використовувати регулярні заняття в спортивних секціях при оптимальному фізичному навантаженні, відповідно до статі і віку, як засобу, який сприяє підвищенню фізичного розвитку, розумової працездатності і успішності дітей і молоді.
Берулава М.Н. [4] пропонує впровадити в систему утворення інтегральної моделі навчання, спрямованої на створення таких форм, змісту і методів навчання і виховання, які забезпечать ефективне розкриття індивідуальності дитини – її пізнавальних процесів, особових якостей, створення таких умов, при яких вона схоче вчитися, буде особисто зацікавлена в тому, щоб сприймати, а не відштовхувати виховні дії.
У дитини, у міру її розвитку, підвищуються здібності до довільної психічної саморегуляції і самоконтролю. Овчарова Р.В. [29] вказує на необхідність розвитку довільності, у тому числі і в руховій сфері, що виражається в умінні довільно направляти свою увагу на м'язи, що беруть участь в русі; умінні розрізняти і порівнювати м'язові відчуття; уміння визначати відповідний характер відчуттів (напруга – розслаблення, тяжкість – легкість та ін.), характер рухів які супроводжують ці відчуття (сила – слабкість, різкість – плавність, темп, ритм); уміння змінювати характер рухів, спираючись на контроль своїх відчуттів.
Оскільки фізкультурне виховання – це, перш за все, педагогічний процес формування фізкультурної особистості, В.І. Столяров [36] основними показниками фізичної культури як властивості і характеристики окремої людини бачить: в турботі людини про підтримку норми і вдосконалення фізичного стану, різних його параметрів; в різноманітті засобів, що використовуються для цієї мети, умінні ефективно застосовувати їх; в рівні знань про організм, про фізичний стан, про засоби дії на нього і методи їх вживання; в ступені орієнтації на турботу про свій фізичний стан; в готовності надати допомогу іншим людям в їх оздоровленні, фізичному вдосконаленні. Для цього, вважає автор, необхідна наявність відповідних знань, умінь і навиків.
Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок. На практичному рівні, фахівці пропонують використовувати окремі методичні підходи до організації учбового процесу, які, на їх думку, сприятимуть гармонійному розвитку учнів. Всі вони, як правило, зводяться до формування високого рівня інтелекту школярів, до активізації пізнавальної діяльності в процесі занять фізичною культурою, розвитку окремих особових властивостей, що проявляються у фізкультурно-спортивній діяльності. Теоретичні знання служать основою оволодіння свідомими і міцними навиками.
Разом з тим, ми припускаємо, що гармонізації розвитку школярів в навчальному процесі з фізичної культури сприятиме оптимальне співвідношення засобів інтелектуального, рухового і оздоровчого характеру, що зрештою робитиме вплив на процес зміцнення здоров'я учнів.

РОЗДІЛ ІІ
МЕТОДИКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТИНГЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Мета і завдання дослідження
У зв'язку з існуючими в теорії і практиці фізичного виховання суперечностями між теоретико-методологічними підходами, що є у сфері фізичної культури, і недостатньою розробленістю засобів і методів фізкультурної освіти, що враховують особисті чинники розвитку молодших школярів, перед нами була поставлена МЕТА: розробити методику гармонізації розумового і фізичного компонентів розвитку учнів молодшого шкільного віку, що направлена на досягнення оздоровчого ефекту.
Відповідно до мети дослідження необхідно було вирішити наступні ЗАДАЧІ:
1. Дослідити особливості розвитку особистих властивостей (що проявляються у фізкультурно-спортивній діяльності), фізичній підготовленості, успішності, динаміку показників здоров'я у молодших школярів.
2. Дослідити залежність шкільної успішності, фізичної підготовленості і захворюваності учнів молодшого шкільного віку за роками навчання.
3. Розробити оптимізаційну модель побудови здоров’язберігаючого навчального процесу з фізичної культури.
4. Розробити методику гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, спрямовану на досягнення оздоровчого ефекту.
2.2 Методидослідження
Вирішення поставлених задач визначило вибір наступних МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1.Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
2.Педагогічне тестування.
3.Анкетування.
4.Методи математичної статистики.
2.2.1 Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел
Вибір літературних джерел визначався вивченням проблеми шкільної фізичної культури.
Вивчення стану викладання фізичної культури в загальноосвітніх школах аналізувалося на основі опублікованих статей в журналах і наукових збірках. Загальний об'єм літературних джерел – 42.
Для визначення успішності досліджуваного контингенту проводився аналіз поточної учбової документації (класних журналів) з метою виведення середнього арифметичного бала успішності кожного школяра, що включає успішність з 4-х предметів: рідна мова, читання, математика, Я і Україна.
Для визначення рівня здоров'я учнів і виявлення характеристики захворюваності аналізувалися медичні картки учнів молодших класів ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 м. Борщева. Показник захворюваності визначався кількістю випадків захворювання грипом і ГРЗ за період спостереження в групах.
Р= кількість випадків х 100;
число спостережених
Де Р – показник захворюваності.
Рівень здоров’я визначався:
– низький (більше 2-х випадків захворювання в рік);
– високий (2 і менше захворювань в рік)
2.2.2 Педагогічне тестування
Педагогічне тестування проводилося для визначення рівня фізичної підготовленості учнів молодшого шкільного віку. За основу бралися контрольні нормативи (тести), рекомендовані типовою навчальною програмою з фізичного виховання з направленим розвитком рухових здібностей [39]. Шляхом тестування визначався рівень розвитку:
•швидкісних здібностей: біг на 30 метрів з високого старту (хлопчики, дівчатка). В забігу брали участь не менше двох чоловік, час визначався з точністю до 0,1 секунди;
•швидкісно-силових здібностей: стрибок в довжину з місця (хлопчики, дівчатка). З трьох спроб кращий результат йшов в залік, довжина визначалася в сантиметрах.
•координаційних здібностей: човниковий біг 3x10 метрів (хлопчики, дівчатка), Результат фіксувався з точністю до 0,1 секунди;
•силових здібностей: підтягування на високій (хлопчики) і низькій (дівчатка) перекладині. Результат визначався кількістю правильних виконань цієї вправи;
•гнучкості тулуба: нахил вперед з положення сидячи на підлозі (хлопчики, дівчатка). Відстань між п'ятами піддослідного дорівнювала 20-30 см.
•витривалості: шестихвилинний біг (хлопчики, дівчатка). Біг виконувався в спортивному залі по розміченій доріжці, в забігу одночасно брало участь по 6-8 чоловік. Результат визначався в метрах.
Перед початком кожного тестування в класах проводилася розминка, що складається з бігу і загальнорозвиваючих вправ на всі групи м'язів. Тестування проводилося в стандартних умовах спортивного залу.
2.2.3 Анкетування
Для визначення властивостей особистості, що проявляються молодшими школярами в процесі фізкультурно-спортивної діяльності, використовувалася анкета (додаток 1), запропонована Л.С. Солнцевою та В.В. Медвєдєвим і модифікована С.В.Барбашовим.
При заповненні анкети вчителю потрібно було дати кількісний вираз ступеню розвитку кожної особистісної якості у вигляді бальної оцінки від 1 до 10 кожному учню класу, враховуючи, що 10 балів – найвищий ступінь вираженості особової якості, 8-9 – висока, 5-7 – середня, 2-4 – низька, 1 – відсутність даної якості. Для оцінювання було запропоновано 21 особову якість.
В заповненні анкети брали участь вчителі, які проводили уроки в початкових класах.
Для оцінки рівня освіченості молодших школярів використовувався тест фізкультурно-валеологічної освіченості (ТФВО), розроблений Н.В. Матюніною, С.В. Барбашовим (додаток 2-3), що відноситься до тестів шкільних досягнень і розрахований на визначення навчальних успіхів учнів в області знань і уявлень про фізичну культуру і спорт.
2.2.4 Методи математичної статистики
Математична статистика застосовувалася для обробки матеріалу, одержаного в результаті досліджень. При цьому визначалися наступні параметри:
х — середнє арифметичне;
а — середнє квадратичне відхилення;
t — критерій Стьюдента;
Р — рівень значущості.
2.3 Організація і контингент дослідження
Дослідження проводилися в період з 2007 по 2008 навчальний рік на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 та №2 м. Борщева. В дослідженні взяли участь 100 дітей, які навчались в 1-2-х класах. У склад експериментальної групи увійшло 50 учнів – 24 учня першого класу і 26 учнів 2 класу – (школа №2), і контрольної – 50 учнів. З них 27 учнів першого класу і 23 учня другого класу(школа №1).

РОЗДІЛ ІІІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ І ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ
3.1 Дослідження особливостей прояву особистих властивостей молодших школярів в процесі фізкультурно-спортивної діяльності
В результаті аналізу науково-методичної літератури була досліджена проблема розвитку окремих особистих властивостей в процесі занять фізичною культурою і спортом.
Особисті властивості – це індивідуально-психічні особливості особистості, що відрізняють людей один від одного і визначають їх психологічні та індивідуальні відмінності (здібності, потреби, мотиви, темперамент).
За визначенням властивостей особистості була використана анкета, запропонована Л.С. Солнцевою, В.В. Медвєдєвим і модифікована С.В.Барбашовим (додаток 1). Вчителям пропонувалося оцінити кожного школяра за 21-ю особовою властивістю. В результаті анкетування були одержані кількісні характеристики сформованості особових властивостей молодших школярів.
За час навчання в молодших класах у дітей відбуваються зміни в розвитку особистих властивостей, це відноситься і до прояву їх в процесі занять фізичною культурою.
При комплексному аналізі прояву особистих властивостей у фізкультурно-спортивній діяльності молодшими школярами за роками навчання, спостерігається тенденція (на статистично достовірному рівні при Р < 0,05) до збільшення ступеня прояву властивостей особистості пов'язаних з руховою діяльністю (фізична підготовленість, рухова техніка, тактична гнучкість) – від 1-о до 2-о класу, які характеризують пізнавальну діяльність (глибина знань, допитливість, спостережливість). Проте, щодо соціально-ціннісних (справедливість, товариство, товариськість) і емоційно-вольових властивостей особистості (сміливість, самостійність) спостерігається збільшення в 1-у класі і зменшення в 2-у класі.
Фізична підготовленість, як особистісна властивість, збільшується від 6,0 в 1-у класі до 7,98 в 2-у класі. Дану тенденцію можна пояснити специфічністю особистої властивості, що формується в процесі фізкультурно-спортивної діяльності. Окрім цього, збільшення показників спостерігалося в прояві техніки, правильності виконання дій (від 6,4 – в 1-у, до 7,2 – в 2-у класі).
Збільшення глибини знань школярів, що проявляються в процесі занять фізичною культурою (4,87 – в 1-у класі, і 6,3 – в 2-у) підтверджує думку фахівців [5] про те, що молодший шкільний вік – вік інтенсивного інтелектуального розвитку. Спостережливість і допитливість, на думку авторів, повинні інтенсивно розвиватися в молодшому шкільному віці, оскільки це вік, коли відбувається перехід від мимовільного сприйняття до цілеспрямованого спостереження. У досліджуваних нами школярів простежується збільшення ступеня прояву цих властивостей від 1-го до 2-го класу.
Від 1-го до 2-го класу в учнів збільшується ступінь прояву працьовитості (від 6,5 до 7,19), що вказує на те, що до 2-го класу дитина досягає результатів у фізкультурній діяльності не стихійно, а проявляючи цілеспрямовані зусилля і працю.
Молодший шкільний вік – час активного формування механізмів самооцінки. У досліджуваних школярів спостерігалося збільшення ступеня прояву самокритичності від 1-го до 2-го класу (5,5 – в 1-у і 6,08– в 2-у класі).
Розвиток сміливості і наполегливості в молодшому шкільному віці, залежить від зовнішньої стимуляції, що проявляється з боку дорослих, оскільки в цьому віковому періоді вольові прояви ще недостатньо стійкі. При правильній організації учбового процесу до кінця молодшого шкільного віку учні можуть проявляти наполегливість, рішучість, стають більш дисциплінованими, витривалими. При дослідженні прояву сміливості, наполегливості, дисциплінованості, виявилося, що в процесі фізкультурно-спортивної діяльності така властивість особистості як наполегливість залишалася практично на однаковому рівні в 1-у (6,43), в 2-у класах (6,66); прояв сміливості мав тенденцію до розвитку тільки до 2-го класу (від 6,57 до 7,56); дисциплінованість погіршилася від 7,13 в 1-у класі до 6,42 в 2-у класі. Подібне явище свідчить про те, що на уроках фізкультури вчителі недостатньо надавали увагу розвитку вольових властивостей молодших школярів.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Прояв акуратності у школярів підвищується (від 6,27 в 1-у класі до 7,81 в 2-у). Проте емоційність має тенденцію до зниження (від 6,73 в 1-у до 6,28 в 2-у класі).
Аналіз розвитку властивостей особистості молодших школярів, що проявляються у фізкультурно-спортивній діяльності, показав, що традиційний учбовий процес з фізичної культури не здійснює цілеспрямованої дії на формування особових властивостей дитини. Позитивну динаміку проявили лише ті властивості особистості, формування яких відповідає віковому періоду (глибина знань, самокритичність) і ті, які безпосередньо пов'язані з фізкультурно-спортивною діяльністю (фізична підготовленість, тактична гнучкість, рухова техніка). Таким чином, для того, щоб процес з фізичної культури дійсно був засобом всебічного і гармонійного розвитку учнів, він повинен бути організований так, щоб в ньому цілеспрямовано розв'язувалися задачі, як фізичного, так і психічного розвитку учнів: формування емоційно-вольової, пізнавальної, мотиваційно-потребнісної, соціально-ціннісної (етичної, естетичної) сфер особистості.

3.2 Дослідження розумового компоненту розвитку молодших школярів
3.2.1 Дослідження шкільної успішності учнів молодших класів
Розумовий компонент розвитку є відповідальним за результати інтелектуальної діяльності людини. Діагностика розумового компоненту розвитку здійснювалася шляхом визначення середнього бала шкільної успішності, що дало змогу охарактеризувати здібності молодших школярів, уміння і навички, які сформувалися в процесі навчання. В результаті аналізу документальних джерел (класні журнали), був виявлений середній бал шкільної успішності кожного школяра, що включає успішність по чотирьох предметах: читанню, рідній мові, математиці і Я і Україна. Найвищий показник шкільної успішності спостерігається в 1-у класі, до 2-го класу він знижується до 3,9 %. Даний факт знаходить підтвердження в роботах Л.І.Божович [5].
У першокласників показники успішності в II півріччі на 4,2 % гірші, ніж в I півріччі, в 2-му класі відбуваються незначні зміни в результаті навчання між I і II півріччями.
Даний факт відповідає твердженням Р.С. Немова [26], в яких вказується на те, що причинами зниження успішності першокласників є, по-перше, процесом їх адаптації до учбової діяльності, де поглиблена і продуктивна робота вимагає від них посидючості, заборона емоцій, зосередженості, підтримки уваги на уроках, а також саморегуляції поведінки. Багатьом першокласникам, на думку автора, явно не вистачає сили волі для того, щоб постійно підтримувати себе в певному стані, управляти собою протягом довгого часу. Другою, не менше важливою причиною є те, що багато дітей приходять в школу не тільки не підготовленими до нової соціально-психологічної ролі, але і із значними індивідуальними відмінностями в мотивації, знаннях, уміннях і навичках, що робить навчання для одних дуже легкою, нецікавою справою, для інших надзвичайно важким (і внаслідок цього також нецікавим) і лише для третіх, які не завжди складають більшість, – таким, що відповідають їх здібностям.
Таким чином, проведений нами аналіз успішності молодших школярів підтверджує встановлені факти зниження успішності учнів від 1-го до 2-го класу.
3.2.2 Дослідження фізкультурно-валеологічної освіченості молодших школярів
Для визначення навчальних досягнень в області знань і уявлень про фізичну культуру, спорт, оздоровчу діяльність і загальну освіченість молодших школярів використовувався тест фізкультурно-валеологічної освіченості (ТФВО), розроблений Н.В. Матюніною, та С.В. Барбашовим (додаток 2-3).
В результаті проведеного тестування були одержані абсолютні показники фізкультурно-валеологічної освіченості учнів 1-2-х класів. Середнє значення рівня ФВО в 1-у класі складає 17,3 бали, в 2-у – 30,6 бали. Порівнюючи одержані результати з нормованими показниками ТФВО молодших школярів, виявилося, що абсолютні показники ФВО в учнів 2-их класів ЗОШ № 1 м.Борщова відповідають середньому нормативному рівню, а в учнів 1-х класів – нижче середнього. Одержані дані свідчать про те, що, ймовірно, в дошкільних установах, після закінчення яких діти приходять в школу, фізкультурно-валеологічній освіті не приділяється належної уваги. Проте традиційний загальноосвітній процес сприяє формуванню в учнів 2-х класів середнього рівня фізкультурно-валеологічної освіченості.
Досліджуючи динаміку абсолютних показників ФВО за період навчання в початковій школі, слід зазначити про їх значний приріст (55,5%) від першого до другого року навчання. Це свідчить про високий ступінь навчання школярів, характерної для дітей на початку навчання.
При порівнянні абсолютних показників ТФВО учнів 1-2-их класів ЗОШ №1 м. Борщова з результатами учнів молодших класів ЗОШ №2 видно, що рівень ФВО першокласників ЗОШ №2 достовірно вищий (р<0,05), ніж у першокласників ЗОШ №1, проте середні абсолютні показники учнів 3-іх класів істотно не відрізняються (р>0,05).
Результати проведеного тестування фізкультурно-валеологічної освіченості говорять про наявність середнього рівня ФВО в учнів 2-х класів і нижче середнього – в учнів 1-х класів.
3.3 Дослідження змін фізичної підготовленості молодших школярів
Для оцінки фізичного компоненту розвитку школярів необхідною дією є визначення рівня фізичної підготовленості [13].
Аналіз науково-методичної літератури показав, що в контроль фізичної підготовленості школярів необхідно включати контрольні вправи, що характеризують рівень базових якостей (швидкісних, силових, швидкісно-силових здібностей, гнучкості, витривалості).
Контрольні випробування проводилися для визначення стану фізичного компоненту розвитку школярів третіх класів. За основу оцінювання бралися контрольні нормативи (тести), рекомендовані типовою учбовою програмою з фізичного виховання із спрямованим розвитком рухових здібностей [39]. Оцінювався рівень розвитку:
•швидкісних здібностей: біг на 30 метрів;
•координаційних здібностей: човниковий біг 3x10 метрів;
•швидкісно-силових здібностей: стрибок в довжину з місця;
•витривалості: шестихвилинний біг;
•гнучкості: нахил вперед з положення, сидячи на підлозі.
Після проведених контрольних випробувань були одержані показники абсолютних значень розвитку рухових якостей і середньорічні темпи приросту показників учнів 2-их класів (табл. 3.1)

Таблиця 3.1
Абсолютні значення і показники приросту фізичної підготовленості учнів 2-го класу ЗОШ №2 за навчальний рік
Показники
Хлопці
Дівчата
Біг 30 м., с
Початок навч. року
Кінець навч. року
6,1±0,4
5,9±0,4
6,4±0,4
6,1±0,4
приріст, %
3,3
4,8
Човниковий біг
3´10 м, с
Початок навч. року
Кінець навч. року
8,8±0,7
8,7±0,5
9,1±0,5
9,1±0,4
приріст, %
1,1
0
Стрибок в довжину з місця, см
Початок навч. року
Кінець навч. року
153,9±18,1
162,6±18,3
134,4±24,0
145,9±14,2
приріст, %
5,5
8,2
6-хв. біг, м
Початок навч. року
Кінець навч. року
1095,1±110,4
1172,1±124,2
1094,9±136,7
1020,8±104,8
приріст, %
-2,0
2,3
Нахил вперед з положення сидячи на підлозі, см
Початок навч. року
Кінець навч. року
6,4±4,0
7,0±5,1
11,5±5,6
13,2±7,8
приріст, %
8,9
13,8
Зіставляючи одержані результати з нормативами, представленими в програмі фізичного виховання, можна відзначити, що початковий рівень розвитку рухових якостей у хлопчиків і дівчаток в прояві швидкісних, швидкісно-силових здібностей і гнучкості, в більшості випадків відповідає середньому нормативному рівню фізичної підготовленості для учнів 7-8-річного віку, а витривалість і координаційні здібності – високому рівню підготовленості.
При порівнянні показників приросту в розвитку швидкісних якостей і витривалості, були одержані наступні результати. Середньорічний приріст показників швидкості у хлопчиків 2-го класу середньої школи №2 складає 3,3%. У дівчаток спостерігається ідентична тенденція змін темпів приросту (4,81%).
На фоні не високого рівня розвитку координаційних здібностей у третьокласників наголошується приріст показників до закінчення навчального року у хлопчиків лише на 1,1%, у дівчаток – не змінюється.
Абсолютний приріст показника розвитку гнучкості у хлопчиків 2-го класу склав 8,9%. Аналізуючи темпи приросту гнучкості у дівчаток, спостерігається зростання показників від 11,5 см на початку навчального року до 13,2 см – вкінці. Середній абсолютний показник приросту склав відповідно – 13,8 %
Вивчивши рівні розвитку фізичних якостей учнів 2-х класів були підтверджені дані, одержані в результаті порівняння середніх показників розвитку рухових здібностей з нормативами. Так, у більшості молодших школярів 2-го класу – середній рівень розвитку швидкості, швидкісно-силових здібностей та гнучкості, високий рівень розвитку координаційних здібностей і витривалості.
Таким чином, можна зробити висновок, що у школярів молодших класів, яких ми досліджували, спостерігаються початкові середні показники розвитку швидкісних, швидкісно-силових здібностей і гнучкості. Високі показники розвитку координаційних здібностей і витривалості.
3.4 Дослідження показників здоров'я молодших школярів
Аналізу піддалися учні, які мали захворювання грипу і ГРЗ, кількісна характеристика захворюваності і їх зміни на різних етапах початкового навчання.
Одним з показників, що характеризують прояв опірності організму школярів до несприятливих чинників зовнішнього середовища, є захворюваність органів дихання, яка займає перше місце в числі загальної захворюваності [14].

Таблиця 3.2
Захворюваність учнів молодших класів ЗСШ №2 м. Борщова за 2007-2008 навчальний рік
Захворюваність
(хвороб на 100 дітей)
Клас
Середнє значення
1
2
93,1%
94,0%
93,5 %
Досліджуючи захворюваність у молодших школярів ЗСШ №2 (табл. 3.2) було виявлено збільшення даного показника від 1-го до 2-го класу, що може бути, на думку А.Г. Сухарьова [37], одним з чинників прояву адаптації учнів до умов шкільного навчання. Так, якщо в 1-му класі захворюваність на 100 дітей складала 93,1%, в 2-му – 94,0% випадків хвороб на 100 дітей.
Аналіз кількісної характеристики захворюваності показав, що до закінчення навчання в початковій школі в учнів 2-х класів спостерігається більш високий „індекс здоров'я” (число дітей, що не зверталися в поліклініку з приводу захворювання), ніж у учнів 1-х класів (в 1-му класі склав 42,3%, в 2-му – 51,5%). Разом з цим зменшувалося число дітей, що хворіли в 2 рази (від 15,4% в 1-му класі до 10,4% – в 2-му класі).
Таким чином, результати аналізу зміни захворюваності молодших школярів ЗСШ №2 м. Борщова відповідають думці фахівців про її зниження до закінчення навчання в початкових класах, внаслідок адаптації дітей до учбового процесу і виражається в підвищенні опірності організму до несприятливих чинників зовнішнього середовища.
При спробі порівняти одержані показники захворюваності з результатами досліджень інших авторів ми зіткнулися з тим, що опубліковані в науково-методичній літературі дані носять дещо суперечливий характер. В учнів 1-2-х класів ЗСШ №2 захворюваність грипом і ГРЗ в середньому за навчальний рік склала 93,5% випадків захворювання на 100 дітей.
На рівень захворюваності, загалом, і органів дихання, зокрема, впливає безліч чинників: наявність або відсутність спалаху епідемії грипу; регіон, де проводиться дослідження (кліматичні, екологічні, соціально-економічні особливості); рік проведення дослідження, особливості організації навчального процесу як загальноосвітнього, так і фізкультурного та інші. У зв'язку з цим, на наш погляд, дослідження динаміки показників здоров'я на учнях однієї і тієї ж вибірки буде більш об'єктивним.
3.5 Дослідження залежності фізичного і розумового компонентів розвитку і показників здоров'я молодших школярів
3.5.1 Дослідження залежності фізичної підготовленості, успішності і захворюваності молодших школярів
Для побудови оптимального навчального процесу з фізичної культури, який сприятиме досягненню оздоровчого ефекту і гармонійного розвитку школярів, необхідно, перш за все, виявити – яким чином співвідносяться компоненти фізичного і розумового розвитку з показниками здоров'я в учнів у традиційній системі фізичного виховання. Існування взаємозв'язку між даними характеристиками підтверджено результатами досліджень багатьох авторів [19, та ін.].
На першому етапі дослідження здійснювалося вивчення співвідношення показників здоров'я з показниками фізичної і розумової підготовленості всіх молодших школярів не залежно від етапу початкового навчання. Рівень фізичної підготовленості визначався і диференціювався за шкільними програмними тестами [31], розумова підготовленість визначалася середніми показниками шкільної успішності (поточні оцінки по предметах), рівень здоров'я – за індексом здоров'я і показником захворюваності (кількість випадків захворювання на 100 дітей).

Таблиця 3.3
Показники шкільної успішності молодших школярів залежно від рівня фізичної підготовленості
Рівень фізичної підготов-леності
Кількість піддослідних
Успішність, бали
Середнє значення успішності
К-ть
%
рідна мова
читання
математика
Я і Україна
Високий
20
39,2
8,0
8,1
8,1
8,1
8,1
Середній
25
53,8
6,7
8,1
8,0
6,9
7,4
Низький
5
7,0
6,4
6,6
6,5
6,9
6,6
Аналіз співвідношення фізичної підготовленості і успішності молодших школярів представлений в таблиці 3.3. Як видно з таблиці, у дітей з більш високими показниками фізичної підготовленості спостерігаються більші показники шкільної успішності. В учнів з високим рівнем фізичної підготовленості середнє значення успішності дорівнює 8,1 бали (кращі результати навчання з граматики і природознавства), в учнів з середнім рівнем фізичної підготовленості середнє значення успішності – 7,4 бали, з низьким – 6,6 бали.
Аналогічна динаміка простежується і в співвідношенні показників здоров'я з фізичною підготовленістю молодших школярів (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Показники здоров'я молодших школярів залежно від рівня фізичної підготовленості
Рівень фізичної підготовленості
Число піддослідних
Показники здоров’я
кількість
%
індекс здоров’я, %
захворюваність
на 100 чоловік
Високий
20
39,2
72,7
57,3
Середній
25
53,8
59,7
80,7
Низький
5
7,0
55,2
90,0
Відсоток дітей, що не хворіли протягом року, відповідає 72,7% – з високою фізичною підготовленістю, 59,7% – з середньою, і 55,2% – з низкою. Разом з тим показники захворюваності обернено пропорційні рівню фізичної підготовленості дітей.
Аналіз співвідношення успішності і показників здоров'я школярів (табл.3.5) виявив, що діти з високою успішністю хворіють рідше і менше ніж їх однолітки з середньою і низькою успішністю. Індекс здоров'я в групі дітей, які добре вчаться, склав 65,3% і показник захворюваності 68,1%; в групі дітей з середньою успішністю ці цифри дорівнювали 54,7% і 94,3%; з низькою успішністю – 55,3% і 95,0% відповідно.
Таблиця 3.5
Показники здоров'я молодших школярів залежно від рівня успішності
Рівень успішності
Інтервал
Число піддослідних
Показники
кількість
%
Індекс здоров’я, %
Захворюваність на 100 чоловік
Високий
4,1-5,0
25
58,2
65,3
68,1
Середній
3,1-4,0
20
36,0
54,7
94,3
Низький
2,1-3,0
5
5,8
55,3
95,0
Таким чином, проведене дослідження підтвердило традиційну схему співвідношення компонентів розвитку і показників здоров'я: діти з високим рівнем фізичної підготовленості володіють більшою стійкістю організму до несприятливих чинників зовнішнього середовища, яке виражається в низькій захворюваності. У цих же дітей спостерігається і більш високий рівень шкільної успішності.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
    продолжение
--PAGE_BREAK--Запропонована методика гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, спрямована на досягнення оздоровчого ефекту, відрізняється від традиційних тим, що вона має переважно рухову, освітню або оздоровчу спрямованість. Принциповою відмінністю є те, що в ній передбачається диференціація навчального матеріалу після 3-го блока, кожний з яких включає засоби відповідної спрямованості, використовування оптимізаційної моделі побудови навчального процесу з фізичної культури, а так само послідовність дій по реалізації розробленої методики.
4.2 Програмно-нормативне забезпечення методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку, яка спрямована на досягнення оздоровчого ефекту в учбовий процесі з фізичної культури
Експериментальний варіант методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, який спрямований на досягнення оздоровчого ефекту, в навчальному процесі передбачає диференціювання програмного матеріалу: характеру і об'єму фізичного навантаження, засобів педагогічної дії, залежно від вікових особливостей молодших школярів, а також початкових станів фізичної підготовленості, шкільної успішності, захворюваності.
Методика гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів була розроблена на основі традиційного планування змісту уроків фізичної культури, із спрямованим розвитком рухових здібностей. Дана програма включає розділи: легка атлетика, лижна підготовка, гімнастика, елементи спортивних ігор.
В 1-му класі здійснюється навчання простим вправам на рівні освоєння рухів, формування достатньо широкого кола рухових умінь, розвиток фізичних якостей. До закінчення 2-класу основна спрямованість навчання полягала у формуванні правильних основ рухів (фізичних вправ).
В кожному розділі навчальної програми з фізичної культури, окрім основного рухового, можна виділити також інтелектуальний і оздоровчий блоки. Вирішення освітніх і оздоровчих задач відбувається в процесі фізкультурної діяльності учнів молодших класів (на уроках фізкультури).
В змісті інтелектуального блоку представлений розділ «Рух всередині і навкруги нас» технологічного стандарту, який передбачає формування знань і умінь диференціювати схожість і відмінності в рухових діях по пересуванню людини в просторі; мати уявлення про природні і спортивно-спеціалізовані пересування; різновидах рухових дій і вправ; уміти виділяти фізичні здібності і виконувати вправи, що розвивають їх, знати і уміти користуватися спортивним інвентарем і устаткуванням; знати назви і зміст спортивних та рухливих ігор, спортивних єдиноборств; уміти виконувати рухові дії з видів спорту, визначати їх вплив на розвиток людини та ін.
Зміст оздоровчого блоку складає розділ «Людина і його здоров'я», що передбачає формування знань і умінь по здійсненню основних гігієнічних, загартувальних процедур, умінь розрізняти стани здоров'я і хвороби, пояснювати причину появи негативних станів в організмі, виділяти небезпечні і корисні для здоров'я дії з медичними препаратами, диференціювати продукти харчування по їх цінності для організму людини. Розділ «Правила і норми поведінки людини» (психічне здоров'я) передбачає формування знань і умінь: здійснювати безконфліктну взаємодію в команді, з суперниками, виступаючи як суддя, уболівальник, учасник змагань; виконувати вимоги правил безпечного поводження з інвентарем і устаткуванням, дотримувати запобіжні засоби при заняттях різними видами діяльності; уміти співвідносити власні бажання з вимогами вчителя і інтересами однокласників, правильно вирішувати конфліктні ситуації різного походження, визначати переможця в командних і індивідуальних змаганнях і т.д.
В більшості випадків вивчення матеріалу інтелектуального і оздоровчого блоків оптимально поєднується з руховими задачами уроку, коли передача знань відбувається в процесі рухової діяльності протягом всього уроку, актуалізується при поясненні правил рухливих ігор і їх проведенні, навчанні руховим діям, підведенні результатів і т.д. Наприклад, в розділі гімнастика (акробатика) учбової програми для 2-х класів руховий блок включає виконання елементів акробатики, інтелектуальний блок передбачає освоєння знань про правила взаємоконтролю і взаємодопомоги при виконанні вправ, розглядається питання про прояв рис характеру на заняттях акробатикою. Оздоровчий блок формує знання і уміння з виконання дій, які знімають стому. Розглядається питання про доброзичливі взаємостосунки, а також здійснюється рухове виконання коригуючих вправ по профілактиці порушень постави.
Інтелектуальний блок першого заняття розділу легкої атлетики в 1-у класі включає коротку розповідь про правила поведінки і техніку безпеки на уроках, рухових діях, що входять в легку атлетику, про розминку. Оздоровчий блок першого заняття передбачає розкриття значущості правил поведінки і техніки безпеки на фізкультурі в школі і поза школою, розглядаються правила виконання комплексу гігієнічних процедур в спортивному одязі. Руховий блок представлений виконанням комплексу ранкової гігієнічної гімнастики, навчанням стрибку у висоту з прямого розбігу, рухливим іграми.
У разі змістовної розбіжності теоретичного матеріалу з рухливими задачами, відомості даються компактно на початку уроку і закріплюються виконанням домашнього завдання з вивченої теми. Наступне заняття починається з обговорення домашнього завдання і вивчення нової теми. Наприклад: при проходженні в 2-у класі розділу гімнастики інтелектуальний блок включає такі теми як «Профілактика простудних захворювань», «Профілактика інфекційних захворювань».
Методичною особливістю реалізації методики гармонізації особового розвитку молодших школярів, є облік специфіки викладання учбового матеріалу відповідно до етапів початкового навчання. В 1-у класі вирішення освітніх задач досягається за рахунок освоєння часто змінної інформації, її відтворення і використовування в руховій сфері. Засоби інтелектуального блоку, як і оздоровчого, поєднуються з руховим блоком. Окрім цього, теоретичний матеріал доповнюється засобами інтелектуального і оздоровчого блоків, вимагаючи від учнів осмисленого сприйняття і рухової реалізації. До 2-го класу в розвитку школярів відбувається поступовий перехід до переважання розумового компоненту над фізичним, який передбачає вдосконалення логічної пам'яті, осмислення матеріалу, що викладається. У зв'язку з цим, в 2-у класі учбові засоби інтелектуального блоку, засвоюються, в основному, окремо від завдань рухового характеру. Наприклад, розглядаються питання про історію розвитку видів спорту, про етику і естетику у фізкультурі і спорті, про роль різних органів в життєдіяльності людини і т.д.
Доповнення вноситься в таку функцію діяльності педагога як контроль навчального процесу школярів. Традиційно вчитель з фізичної культури здійснює контроль фізичної підготовленості учнів, використовуючи контрольне педагогічне тестування. Для реалізації методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку, спрямованої на досягнення оздоровчого ефекту, в учбовому процесі з фізичної культури, вчителю, крім контролю фізичної підготовленості необхідно здійснити контроль успішності і захворюваності школярів, застосовуючи аналіз педагогічної документації (класного журналу).
Таким чином, особливістю нашої методики є:
1.Облік початкового стану фізичного, розумового компонентів розвитку і здоров'я учнів.
2.Специфічність змісту фізкультурної освіти.
3.Диференційований підхід до планування фізкультурних навантажень на уроці залежно від початкового рівня фізичної підготовленості, шкільної успішності і захворюваності учнів.
4.Спрямованість на досягнення оптимального співвідношення засобів рухового, інтелектуального, оздоровчого блоків в учбовому процесі з фізичної культури.
5.Контроль показників захворюваності, фізичної підготовленості і успішності молодших школярів.
Вивчення особливостей залежності фізичної підготовленості, шкільної успішності і показників захворюваності молодших школярів послужило основою розробленої методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, яка спрямована на досягнення оздоровчого ефекту. Методика характеризується:
а) Змістовною диференціацією програмного матеріалу з фізичної культури з виділенням інтелектуального, рухового і оздоровчого блоків. Руховий блок представлений засобами формування рухових умінь і навиків, розвитку фізичних якостей. Інтелектуальний блок включає теоретичні відомості зі сфери фізичної культури, а також знання використання засобів рухового блоку. Оздоровчий блок складають рухові дії із збереження і зміцнення здоров'я, теоретичні відомості оздоровчого характеру, що спрямовані на формування звичок здорового способу життя;
б) Оптимізаційною моделлю, представленою у вигляді процентного розподілу об'ємів навчальних засобів (від 20% до 60%) рухового, інтелектуального, оздоровчого блоків залежно від початкового рівня фізичної підготовленості, шкільної успішності, здоров'я;
в) Послідовністю дій в організації річного учбового процесу з фізичної культури. Перша дія – оцінка початкового стану фізичного, розумового компонентів розвитку і показників здоров'я молодших школярів; друга – вибір певного варіанту динаміки навантаження засобів інтелектуальної, рухової і оздоровчої спрямованості; третя – формуванням змісту навчального процесу.
Результати педагогічного експерименту підтвердили, що використання сукупності прийомів управління навчальним процесом фізкультурної освіти, яка включає визначення оптимального співвідношення фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, розробку оптимізаційної моделі навчального процесу з фізичної культури, уточнення спрямованості і зміст рухового, інтелектуального і оздоровчого блоків навчального процесу виявилося достатньо ефективним. Ефективність проведених заходів щодо реалізації методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів 1-2 класів, що спрямована на досягнення оздоровчого ефекту, в навчальному процесі з фізичної культури виразилася:
-в розширенні об'єму теоретичних знань у сфері фізичної культури: про здоров'я і здоровий спосіб життя, про фізкультурно-оздоровчі засоби зміцнення здоров'я;
-в поліпшенні рухової підготовленості;
-в зміцненні здоров'я і підвищенні опірності організму до несприятливих чинників зовнішнього середовища.
Про наявність даної ефективності говорять позитивні зміни які відбулись у фізкультурно-валеологічній освіченості учнів молодшого шкільного віку, що виражається в появі статистично достовірних відмінностей загальних показників контрольної і експериментальної групи (збільшилися в 1-у класі експериментальної групи на 45,5%, в 2-у класі – на 30,9%).
Також, під впливом експерименту в учнів 1 і 2-х класів істотно збільшився рівень фізичної підготовленості в порівнянні з початковими результатами взагалі і даними контрольної групи зокрема. В даній віковій категорії в експериментальній групі зросло число дітей з високим рівнем розвитку окремих фізичних якостей. Також в експериментальній групі збільшилося число дітей з середнім рівнем розвитку фізичних якостей, що може говорити про досягнення запланованого результату, високого рівня фізичної підготовленості в учнів.
Окрім цього, на основі аналізу показників здоров'я можна сказати про оздоровчу ефективність апробованої методики, що виразилася в більш низьких показниках захворюваності в учнів експериментальної групи. Разом з цим, під впливом експерименту значно збільшилося число дітей, які жодного разу не хворіли і зменшилося число дітей, що хворіли в навчальному році більше 2 разів.

ВИСНОВКИ
1.Особливості розвитку учнів молодшого шкільного віку характеризуються:
-збільшенням ступеня прояву властивостей особистості, пов'язаних з руховою діяльністю (фізична підготовленість, рухова техніка, тактична гнучкість) – від 1-о до 2-о класу, пізнавальною діяльністю (глибина знань, допитливість, спостережливість) – від 1-о до 2-о класу, мотиваційно-потребнісною сферою (працьовитість, самокритичність) – в 2-у класі. Проте, щодо соціально-ціннісних (справедливість, товариство, товариськість) і емоційно-вольових властивостей особистості (сміливість, самостійність) спостерігається збільшення в 1-у і зменшення ступеня їх прояву в 2-у класі при Р < 0,05);
-зниженням показників загальної шкільної успішності до закінчення періоду навчання в початкових класах від 4,2 бали в 1-у класі до 3,95 балів у 2-у класі;
-зниженням темпів приросту фізкультурно-валеологічної освіти від 55,5% між 1 і до 15,9% між 2-м роком навчання в початковій школі;
-підвищенням фізичної підготовленості учнів від 1-о до 2-о класу;
-зниженням показників захворюваності у молодших школярів від 1-го до 2-о класу (з 93,1 до 83,4 захворювань на 100 дітей).
3.Співвідношення фізичної підготовленості молодших школярів і прояв ними особових властивостей в процесі фізкультурно-спортивної діяльності показало, що до закінчення навчання в 2 класі, в учнів з високим рівнем фізичної підготовленості, більшою мірою виявляються такі властивостей особистості, як працьовитість, глибина знань, акуратність, фізична підготовленість, самостійність, наполегливість, самокритичність, лідерство, спостережливість, допитливість, а також емоційність, сміливість, товариськість і товариство.
4.Оптимізаційна модель є основою для побудови здоров’язберігаючого навчального процесу з фізичної культури, базується на виявлених закономірностях розвитку молодших школярів і є процентною диференціацією учбового матеріалу залежно від середньогрупових значень захворюваності, шкільної успішності та фізичної підготовленості.
5.Методика гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодших школярів, спрямована на досягнення оздоровчого ефекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адаптація організму учнів до учбового та фізичного навантаження / Під ред… А.Г. Хрипкової, М.В. Антропової. – К.: Педагогіка, 1982. – 456 с.
2. Барбашов С.В. Закономерности формирования личности как основа организации физкультурного образования школьников // Научные труды: Ежегодник. – Омск: СибГАФК, 1996. – С. 21-30.
3. Бендель В.П., Ковальчук К.М. Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини. Навчальний посібник. Луцьк: „Надстир’я”, 1996. – 104 с.
4.     Берулава М.Н. Состояние и перспективы гуманизации образования // Педагогика, 1996. – № 1. – С. 9-11.
5. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности. / Под ред. Д.И. Фельдштейна. 1995. – 212 с.
6. Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Физкультура и здоровье, 1999. – 208 с.
7. Быховская И.М. Человеческая телесность в социокультурном измерении: традиции и современность. Об-во социологов РАН. – М.: РИО ГЦОЛИФКА, 1993. – 217 с.
8. Васильков Г.А. Гімнастика в режимі дня школяра. – К.: Здоров’я, 1972. – 26 с.
9. Вайнер Э.Н. Социальные аспекты здоровья и здорового образа жизни // Валеология, 1998. – № 3 – С. 17-23.
10.    Гарлтон Э. Основные принципы обучения здоровому образу жизни // Вопросы психологии, 1997. – № 2. – С. 3-14.
11.    Гнітецький Л. Шляхи формування потреби у заняттях фізичними вправами у дітей молодшого шкільного віку // „Молода спортивна наука України”. – Львів: ЛДІФК, 2000. – Випуск 4. – С. 141-142
12.    Додонов Б.И. Эмоциональные типы, типичность и гармоническое развитие личности // Вопросы психологии, 1978. – №3. – С. 21-32.
13.    Зациорский В.М. Спортивная метрология. Педагогический контроль в тренировочном процессе: Учеб. пособие для студентов ин-в физ. культуры. – М.: Основы теории тестов и оценок, 1978. – 50 с.
14.    Игнатова Л.Ф. Мониторинг состояния здоровья и факторов
15.    риска детского населения // Школа здоровья. – 1997. – № 3. – С. 74-78.
16.    Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж. Песталоцци И.Г.: Пед. наследие./ Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М.: Педагогика, 1988. – 416 с.
17.    Качеров О., Козетов І. Здорова родина – здорове суспільство // Фізичне виховання в школі. – 1998. – 2, 4. – С. 26-29.
18.    Kостов К., Манчев Х. Социално-педагогические проблемы на физического воспитание в I — III класс на еспу. // Вопросы на физкультурною тему. – 1989. – №8. – С. 49-53.
19.    Концепция физического воспитания и спортивной подготовки в детском и юношеском возрасте // Физическая культура: Воспитание. Образование. Тренировка. – 1997. – № 2. – С. 62-63.
    продолжение
--PAGE_BREAK--