Лекция: Лекція 2.
Правомірна поведінка — це діяння (дії або бездіяльність) суб'єктів, що відповідають приписам правових норм. Правомірна поведінка за формами реалізації норм права виявляється:
— у формі виконання — потребує виконання обов'язків,
здійснення активних дій (наприклад, служба в армії, сплата податків);
— у формі використання — передбачає використання наданих суб'єктам можливостей певної поведінки (наприклад, володіти, користуватися і розпоряджатися майном);
— У формі дотримання — пасивна поведінка суб'єктів, які утримуються від порушення заборон, встановлених правовими нормами (наприклад, не полювати у заповідниках).
Залежно від мотивів поведінка може ґрунтуватися на переконаності суб'єкта в необхідності і соціальній цінності права {правова активність), на конформістському підпорядкуванні правовим вимогам (конформістська), на побоюванні застосування заходів державного примусу (маргінальна).
Правопорушення — це суспільно шкідливе (або суспільно небезпечне), винне, протиправне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке тягне за собою юридичну відповідальність.
Правопорушення має такі ознаки:
— правопорушення — це протиправне діяння (дії або бездіяльність), поведінка, яка суперечить приписам правових норм;
— правопорушення є суспільно шкідливою (небезпечною) поведінкою, тобто може спричиняти шкоду інтересам особи, держави, суспільства в цілому;
— правопорушення — це винна поведінка суб'єкта, який усвідомлює протиправність свого діяння і бажає або допускає настання шкідливих (небезпечних) наслідків;
— правопорушення є карним діянням, тобто за його вчинення передбачається певний вид та міра юридичної відповідальності.
До складу правопорушення належать такі елементи:
1) суб'єкт — деліктоздатна, осудна особа, яка вчинила правопорушення;
2) об'єкт — передбачені і охоронювані законом різноманітні інтереси, цінності (в широкому розумінні — суспільні відносини), на які посягає дане правопорушення;
3) об'єктивна сторона — зовнішнє вираження протиправного діяння у реальній дійсності. До елементів об'єктивної сторони відносять саме протиправне діяння, його суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали (матеріальний склад правопорушення), а також місце, час, засоби і знаряддя скоєння правопорушення;
4) суб'єктивна сторона — психічне ставлення суб'єкта до вчиненого правопорушення, що знаходить вияв у понятті впий у формі умислу (суб'єкт усвідомлює протиправність свого вчинку і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) настання негативних наслідків) чи необережності (суб'єкт передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість) чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоча здатний і повинен був це зробити (недбалість). В кримінальному праві крім вини елементами суб'єктивної сторони визнаються цілі і мотиви злочину.
Правопорушення залежно від суспільної небезпеки поділяють на злочини і проступки. Згідно зі ст. 11 Кримінального кодексу України злочин — це суспільно небезпечне винне діяння, скоєне суб'єктом злочину. Перелік злочинних діянь міститься в кримінальному законі, є виключним і не підлягає поширювальному тлумаченню. Проступки здійснюються в різних сферах суспільного життя, мають різні об'єкти посягань і різні правові наслідки. Незлочинні правопорушення залежно від галузі права, нормами якої вони передбачені, поділяють на адміністративні проступки, дисциплінарні проступки, цивільні делікти, процесуальні правопорушення, міжнародні правопорушення та ін.
Здійснення правопорушення тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування до правопорушника заходів державного примусу. Юридична відповідальність здійснюється у рамках охоронних правовідносин між державою в особі її спеціальних органів та суб'єктом, який порушив приписи правової норми і на якого покладається обов'язок перетерплювати певні втрати особистого, організаційного чи матеріального характеру.
Юридична відповідальність має такі ознаки:
— пов'язана з державним примусом, реалізується уповноваженими органами держави (судовими, виконавчими та ін.);
— наступає тільки за вчинення конкретного правопорушення;
— тягне застосування до правопорушника санкцій особистого, майнового і організаційного характеру;
— здійснюється в процедурно-процесуальній формі.
Залежно від характеру (виду) правопорушень юридичну відповідальність класифікують на: конституційну, кримінальну, цивільну, адміністративну, дисциплінарну, матеріальну, міжнародно-правову.
Основними принципами /юридичної відповідальності є: законність, справедливість, доцільність, неминучість, відповідальність лише за-такі діяння, які визнані протиправними.
Юридична відповідальність виконує такі функції:
— штрафну (каральну), тобто вона є карою для правопорушника і засобом попередження нових правопорушень з боку як самого правопорушника, так і інших суб'єктів права (приватна і загальна превенція);
— виховну — сприяє формуванню поважного ставлення до права і законних інтересів інших осіб;
— правопоновлюючу (компенсаційну) — забезпечує поновлення порушених прав суб'єктів (відшкодування матеріальних збитків, повернення викраденого майна, поновлення доброго ім'я тощо).
Фактичною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення, а юридичною -~ норми права (закріплюють елементи складу правопорушення, його юридичні ознаки) і акт застосування норм права (індивідуалізує заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника).
До обставин, що виключають юридичну відповідальність, відносять: необхідну оборону, крайню необхідність, спричинення шкоди при затримці особи, яка скоїла злочин, обґрунтований ризик, казус, виконання незаконного наказу чи розпорядження, фізичне чи психічне примушування.
Юридична відповідальність забезпечує нормальне функціонування механізму правового регулювання, сприяє охороні правопорядку, є гарантією законності і засобом ефективної реалізації суб'єктами правових відносин юридичних прав і обов'язків
Література:
1. Основи правознавства: Навч. Посібник /За ред… В.В. Комарова. – Х., 2006, стор. 85-104.
2. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. Посібник /За заг. Оед. І.П. Лаврінчук. – К., 2004, стор. 51-70.
3. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів Ред… Н.Б. Болотінеа – К., 2001.
- Загальна теорія держави і права /За оед. В.В. Копейчикова. – К., 2001.
- Котюк В.О. Теорія права – К., 1996.
- Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – К., 2001.
Лекція 2.
Для начала работы с С# создается консольное приложение. Консольными называются такие приложения, в которых не используется многооконная графическая среда. Это приложение будет запускаться из окна командной строки, и взаимодействие с ним будет организовано весьма простым способом. Создание консольных приложений будут рассматриваться на лабораторных работах, поэтому подробно на этом останавливаться не будем.
Базовый синтаксис С#
В отличие от компиляторов с некоторых других языков программирования, компиляторы С# не обращают внимание на лишнее пустое пространство, которое может состоять из пробелов, возвратов каретки или символов табуляции (эти символы известны под общим названием символов пустого пространства).
Код на С# представляет собой последовательностьоператоров, каждый из которых оканчивается точкой с запятой. Поскольку пустое пространство игнорируется, то можно располагать по несколько операторов в одной строке; однако для того чтобы сделать программу более наглядной, принято размещать символ возврата каретки после каждой точки с запятой, в результате чего на строке располагается только один оператор. С# — язык, обладающий блочной структурой;другими словами, каждый оператор является частью некоторого блокакода. Эти блоки, для обозначения начала и конца которых используются фигурные скобки { и }, могут содержать произвольное количество операторов или не содержать их вовсе. Обратите внимание, что фигурные скобки не сопровождаются точками с запятой. Итак, простой блок программы на С# может иметь следующий вид:
{
<строка кода 1, оператор 1>;
<строка кода 2, оператор 2>
<строка кода 3, оператор 3>;
}
Здесь выражения <строка кода х, оператор у> не являются действительными составляющими кода на С#: этот текст используется для обозначения места, куда впоследствии будут помещены операторы С#. Обратите внимание, что в данном примере вторая и третья строки кода являются частями одного и того же оператора, поэтому после второй строки точка с запятой отсутствует. Каждый блок кода имеет свою величинуотступов, определяющую, насколько далеко вправо он сдвинут. Блоки могут быть вложеныдруг в друга (т. е. блоки могут содержать в себе другие блоки), и в таком случае величина отступа у вложенных блоков должна быть больше:
{
<строка кода 1>;
{
<строка кода 2>;
<строка кода 3>;
}
<строка кода 4>;
}
Еще одна вещь, которая может часто встречаться в коде на С#, это комментарии. Строго говоря, комментарии не являются частью кода на С#, однако они спокойно сосуществуют с ним. они позволяют включать в программу описательный текст на обычном английском (французском, немецком, монгольском и т. д.) языке, который игнорируется компилятором. Для того чтобы обозначить комментарии по первому способу, мы будем использовать сочетания символов /* в начале комментария и */ в конце комментария. Они могут располагаться как на одной строке, так и на разных строках; в последнем случае все строки, находящиеся между ними, также являются частью комментария. Единственное, что не может входить в состав комментария,— это сочетание символов */, поскольку оно будет интерпретировано как конец комментария. Другой подход к оформлению комментария состоит в использовании в качестве его начала символов //. И записываться комментарий должен одной строкой !
Чрезвычайно важным моментом, который необходимо учитывать при работе с С#, является чувствительностьэтого языка к регистру.В отличие от некоторых других языков программирования, на С# текст необходимо вводить, в точности соблюдая регистр, поскольку простая замена заглавной буквы на строчную приведет к прекращению компиляции проекта.
Пример консольного приложения из предшествующей главы (ConsoleApplication) и потратим некоторое время на разбор структуры программы. Код приложения имеет следующий вид:
using System;
namespace ConsoleApplication
{
/// <summary>
/// Summary description for Classl.
/// </summary>
class Classl
{
static void Main (string [] args)
{
//
// TODO: Add code to start application here
// static void Main(string[] args)
Console.WriteLine(“The first app in Beginning C# Programming!”);
}
}
}
Нетрудно заметить, что в этом приложении присутствуют все синтаксические элементы, обсуждавшиеся выше. Мы можем обнаружить здесь точки с запятыми, фигурные скобки, комментарии и отступы. Наиболее важной частью кода, насколько мы можем судить об этом на данный момент, является следующая:
static void Main (string [] args)
{
//
// TODO: Add code to start application here
// static void Main(string[] args)
Console.WriteLine(“The first app in Beginning C# Programming!”);
}
Это тот код, который выполняется при запуске консольного приложения, или, если говорить немного точнее, тот заключенный в фигурные скобки блок кода, который и выполняется при запуске. Единственной строкой, выполняющей какие-либо действия, является строка, которую мы добавили к автоматически сгенерированному коду и которая — одна из всех — не является комментарием. Этот код выводит некоторый текст в консольном окне, а точный механизм его работы нас пока не интересует.