Реферат: Методика аудиту готової продукції та ії реалізації

--PAGE_BREAK--
    продолжение
--PAGE_BREAK--Загальний план повинний служити керівництвом у здійсненні програми аудита. У процесі аудита в аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Внесені в план зміни, а також причини змін аудитору варто докладно документувати.
У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити терміни проведення аудита і скласти графік проведення аудита, підготовки звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. У процесі планування витрат часу аудитору необхідно врахувати:
а) реальні трудові затрати;
б) розрахунок витрат часу в попередньому періоді (у випадку проведення повторного аудита) і його зв'язок з поточним розрахунком;
в) рівень істотності;
г) проведені оцінки ризиків аудита.
У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудита на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудита. У випадку рішення провести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку відповідно до правила (стандарту) аудиторської діяльності «Аудиторська вибірка».
Складовою частиною загального плану є положення по плануванню керування і контролю якості виконуваного аудита. У загальному плані рекомендується передбачити:
а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудита;
б) розподіл аудиторів відповідно до їхніх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудита;
в) інструктування всіх членів команди про їхні обов'язки, ознайомлення їх з фінансово — господарською діяльністю економічного суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудита;
г) контроль керівника за виконанням плану і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належним оформленням результатів аудита;
д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв'язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;
е) документальне оформлення особливої думки члена аудиторської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого факту між керівником аудиторської групи і її рядовим членом.
Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішнього аудита, а також необхідність залучення експертів у процесі проведення аудита.
Програма аудита є розвитком загального плану аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.
Аудитору варто документально оформити програму аудита, позначити номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах.
Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.
Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.
Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожнім розділі бухгалтерського обліку.
У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.
Висновки аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.
По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

Розділ 3. Аудит та облік готової продукції та її реалізації
3.1 Облік готової продукції та її реалізації.
Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис. 7.23).
<shapetype id="_x0000_t84" coordsize=«21600,21600» o:spt=«84» adj=«2700» path=«m,l,21600r21600,l21600,xem@0@0nfl@0@2@1@2@1@0xem,nfl@0@0em,21600nfl@0@2em21600,21600nfl@1@2em21600,nfl@1@0e»><path o:extrusionok=«f» limo=«10800,10800» o:connecttype=«custom» o:connectlocs=«0,@4;@0,@4;@3,21600;@3,@2;21600,@4;@1,@4;@3,0;@3,@0» textboxrect="@0,@0,@1,@2"><complex v:ext=«view»><shapetype id="_x0000_t16" coordsize=«21600,21600» o:spt=«16» adj=«5400» path=«m@0,l0@0,,21600@1,21600,21600@2,21600,xem0@0nfl@1@0,21600,em@1@0nfl@1,21600e»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» limo=«10800,10800» o:connecttype=«custom» o:connectlocs="@6,0;@4,@0;0,@3;@4,21600;@1,@3;21600,@5" o:connectangles=«270,270,180,90,0,0» textboxrect=«0,@0,@1,21600»><complex v:ext=«view»><shapetype id="_x0000_t202" coordsize=«21600,21600» o:spt=«202» path=«m,l,21600r21600,l21600,xe»><path gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><shapetype id="_x0000_t5" coordsize=«21600,21600» o:spt=«5» adj=«10800» path=«m@0,l,21600r21600,xe»><path gradientshapeok=«t» o:connecttype=«custom» o:connectlocs="@0,0;@1,10800;0,21600;10800,21600;21600,21600;@2,10800" textboxrect=«0,10800,10800,18000;5400,10800,16200,18000;10800,10800,21600,18000;0,7200,7200,21600;7200,7200,14400,21600;14400,7200,21600,21600»><img width=«647» height=«266» src=«dopb140548.zip» v:shapes="_x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039 _x0000_s1040 _x0000_s1041"> 

Рис. 1. Класифікація готової продукції за її характером
Підприємства виробляють продукцію у відповідності із укладеними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.
Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:
Ø    систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;
Ø    вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
Ø    контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
Ø    вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.
Виконання цих задач задежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.
В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.
П(С)БО 16 “Витрати” визначає два поняття собівартості готової продукції:
1) собівартість реалізованої продукції;
2) виробнича собівартість продукції.
До виробничої собівартості продукції входять наступні витрати (див. рис.7.24).

<shapetype id="_x0000_t55" coordsize=«21600,21600» o:spt=«55» adj=«16200» path=«m@0,l,0@1,10800,,21600@0,21600,21600,10800xe»><path o:connecttype=«custom» o:connectlocs="@2,0;@1,10800;@2,21600;21600,10800" o:connectangles=«270,180,90,0» textboxrect=«0,0,10800,21600;0,0,16200,21600;0,0,21600,21600»><img width=«647» height=«536» src=«dopb140549.zip» v:shapes="_x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1044 _x0000_s1045 _x0000_s1046 _x0000_s1047 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052 _x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061"> 

Рис. 2. Склад витрат виробничої собівартості готової продукції
Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”.
При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначаються за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”).
Собівартість реалізованої продукції складається з наступних витрат (рис. 7.25).
<img width=«462» height=«197» src=«dopb140550.zip» v:shapes="_x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068 _x0000_s1069 _x0000_s1070">  

Рис. 3. Склад собівартості реалізованої готової продукції
Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, вяких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.
В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.
Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.
На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.
Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:
1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;
2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.
У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.
У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.
Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки – 26 та 27 (табл. 7.14).
Таблиця 1
Характеристика рахунків 26 “Готова продукція” та 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”
Назва та шифр
Призначення рахунку
По дебету відображається
По кредиту відображається
Облікові регістри
Місце в звітності
26 “ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ”
Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством
Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю
Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції
Журнал-ордер
№ 10
Баланс
(ф. № 1)
р. 130
27 “ПРОДУКЦІЯ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ”
Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції
Надходження сільськогосподарської продукції
Вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо
Журнал-ордер
№ 11
–
Основні операції з руху готової продукції відображені на рис.4
Дт                        26 “Готова продукція”                                      Кт
<img width=«652» height=«670» src=«dopb140551.zip» v:shapes="_x0000_s1071 _x0000_s1072 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076 _x0000_s1077 _x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1081 _x0000_s1082 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1087 _x0000_s1088 _x0000_s1089 _x0000_s1090 _x0000_s1091 _x0000_s1092 _x0000_s1093 _x0000_s1094 _x0000_s1095 _x0000_s1096 _x0000_s1097"> 

Рис. 4. Схема типових операцій по рахунку 26 “Готова продукція”
Основні бухгалтерські проводки по обліку
готової продукції і її реалізації відображені на рис.5:
№ з/п
Зміст операції
Дебет
Кредит
Попереднє відвантаження:
1
Отримана продукція з виробництва на склад
26
23
2
Відвантажена продукція покупцю
361
701
3
Відображен ПДВ до оплати до бюджету
701
641
4
Відображен прибуток від продажу
701
791
5
Списана собівартість готової продукції
901
26
6
Собівартість готової продукції списана на фінансовий результат
791
901
7
Сплачена відвантажена продукція покупцем
311
361
Реалізація при попередньому відвантаженні:
1
Поступили гроші від покупця продукції
311
681
2
Відображен ПДВ до оплати до бюджету
644
641
3
Відвантажена продукція покупцю
681
701
4
Списано податкове зобов'язання
701
644
5
Відображен дохід від реалізації
701
791
6
Списана готова продукція за фактичною собівартістю
901
26
7
Собівартість готової продукції списана фінансовий результат
791
901
8
Відображен прибуток підприємства в порядку закриття рахунку № 79
441
791
    продолжение
--PAGE_BREAK--Рис.5 Основні бухгалтерські проводки по обліку готової продукції і її реалізації
3.2 Методи перевірки і контрольні процедури.
Термін «метод» означає сукупність прийомів праці у якій-небудь області, спосіб досягнення якоїсь мети. Існують різні прийоми, характерні для фахівців різних областей знань, якими можуть користатися аудитори, застосовуючи їх у залежності від поставленої задачі. Знання специфіки діяльності визначеної організації в сполученні з прийомами, обраними правильно й у визначеній послідовності, дозволяють аудиторам більш ефективно проводити перевірки.
Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати форми і методи перевірки, керуючись вимогами нормативних актів і умов договору з суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:
·                      огляд;
·                      обстеження;
·                      інвентаризація;
·                      контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
·                       лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;
·                      експертна оцінка;
·                      опитування;
·                      перевірка обсягів виконаних робіт.
Огляд. За допомогою цього методу можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про порушення чи зловживання.
Обстеження. Обстеження являє собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням з документами як нормативними, так і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.
Інвентаризація. Відповідно до закону України «Про бухгалтерський облік» підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, у ході якої необхідно перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними цілями інвентаризації відповідно до Методичних указівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань є:
·                    виявлення фактичної наявності майна;
·                    зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку;
·                    перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.
Інвентаризація є найбільш ефективним методом фактичної перевірки вірогідності показників балансу, що є складовою частиною бухгалтерської звітності. Однак підприємства, що підлягають обов'язковому аудиту відповідно до законодавства України, повинні включити до складу бухгалтерської звітності й аудиторський висновок. Безумовно, позитивний висновок аудиторської організації буде означати, що звітність у всіх істотних аспектах відбиває активи і пасиви на звітну дату, виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік і звітність. Різновидом вибіркових інвентаризацій є контрольні перевірки з метою визначення правильності включення інвентаризаційною комісією в опис фактичних залишків матеріалів, коштів, товарів і іншого майна. До порядку проведення інвентаризації пред'являються визначені вимоги. Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації може служити підставою для визнання її результатів недійсними. Дуже важливо, щоб до документів, що представляються для оформлення опису нестачі цінностей і псування понад норми природного збитку, були обов'язково прикладені рішення слідчих чи судових органів, що підтверджують відсутність винних осіб або відмовлення на стягнення збитку з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий від відділу технічного контролю чи відповідних спеціалізованих організацій (інспекцій по якості й ін.).
Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).
Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто визначити, по яких видах продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При цьому враховуються претензії до якості виробів чи відомості про перевитрату по окремих видах матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо експериментом ставлять на меті перевірити фактичне виробництво готової продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося в тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше. Якщо буде встановлено, що характер і умови виробництва не змінилися, то в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск сировини у виробництво.
Завдяки експерименту уточнюються норми, підсилюється контроль за списанням фактичної витрати сировини і виходом продукції. Крім того, можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва, перекручування в якісних показниках продукції й інші порушення.
Лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції. Використання даного методу дає можливість контролювати якість матеріалів, що надходять, товарів, сировини, а також готової продукції і напівфабрикатів; дозволяє виявити факти використання некондиційної сировини, недотримання норм витрати. Ці й інші факти можуть свідчити, наприклад, про порушення технологічного режиму, установлених норм і т.д. Аналіз може проводитися відділом технічного контролю чи відповідними спеціалізованими організаціями (інспекцією по якості й ін.).
Вилучення проб (зразків) для лабораторного аналізу повинне вироблятися відповідно до інструкцій про порядок інспектування підприємств визначених галузей народного господарства.
Експертна оцінка об'єктів перевірки буває необхідна при дослідженні спеціальних питань. Може бути використана робота оцінювача, інженера, геолога, актуарія і (чи) іншого експерта. Експерт, роботу якого аудиторська організація використовує при проведенні аудита, повинний мати:
·                      відповідну кваліфікацію, як правило, підтверджену відповідними документами (кваліфікаційний атестат, ліцензія, диплом і т.п.);
·                      відповідний досвід і репутацію в області визначених знань, підтверджену, як правило, відкликами, рекомендаціями, публікаціями і т.п.
Аудитору також необхідно дослідити контрольні процедури, такі як:
·                      наявність внутрішніх інструкцій;
·                      посібників і реальність їхнього застосування,
·                      поділ обов'язків,
·                      методи складання документації і записів,
·                      схеми документообігу (бажано узагальнити побільше виправдувальних документів),
3.3 Етапи аудиту готової продукції.
Аудит готової продукції можна поділити на чотири етапи: — аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.
Аудит обліку випуску готової продукції
Існує шість основних способів оцінки готової продукції:
1.                По фактичній виробничій собівартості. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.
2.                По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.
3.                За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги.
4.                По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.
5.                По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.
6.                По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.
Аудитору необхідно перевірити:
·                    правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад;
·                    правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції;
·                    правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням;
·                    правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;
·                    правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг);
·                    відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка «Готова продукція» записам у головній книзі і балансі;
·                    правильність оцінки готової продукції.
Аудит неврахованої продукції
У випадку якщо продукція не оформляється приймально-здавальними документами цеху чи складу підприємства і не відбивається в бухгалтерському обліку, виникає неврахована продукція.
Заниження оцінки продукції дає можливість посадовим і матеріально відповідальним особам підприємств і торгових організацій вилучати частину виторгу, що складає різницю між продажною і заниженою в обліку вартості продукції.
Оскільки неврахована продукція не відбивається в бухгалтерських документах, у багатьох випадках її наявність визначається на підставі документації, що відбиває технологічні процеси виробництва цієї продукції (документи на виплату заробітної плати, дані оперативного обліку про закладку сировини і випуск готової продукції й ін.), а також підтверджуючий вивіз продукції з підприємства (пропуски, рахунки-фактури, накладні й ін.).
В окремих випадках неврахована продукція може бути виявлена шляхом звірення (зіставлення) документів, що відбивають одержання продукції: документальних даних складів і цехів — виробників продукції; даних інвентаризацій готової продукції в цехах і на складах підприємств — з обліковими даними на день проведення таких інвентаризацій і т.п.
При перевірці аудитор повинний вивчити всю документацію, що дозволяє зробити висновок про наявність чи про відсутність випадків випуску і реалізації неврахованої продукції.
При визначенні наявності матеріального збитку аудитор повинний мати на увазі, що виробництво продукції з неврахованих надлишків сировини і матеріалів не дає достатньої підстави для твердження про наявність матеріального збитку. Ця продукція може виявитися на складі підприємства. Матеріальний збиток буде мати місце лише в тому випадку, якщо неврахованої продукції в наявності не виявиться, тобто вона була вивезена з підприємства без відображення в обліку.
Для установлення факту випуску неврахованої продукції користаються різними способами аналізу і перевірки документів. До них, зокрема, відносяться зіставлення даних інвентаризацій складів готової продукції підприємства і даних обліку в місцях збереження (виявлення при цьому надлишків продукції власного виробництва, утворення яких за рахунок недовантаження споживачам виключається, підтверджує, що вся продукція на підприємстві враховується, якщо при цьому відсутні помилки в обліку); звірення документів, що підтверджують вивіз з підприємства готової продукції (товарно-транспортні накладні, пропуски, дорожні листи, залізничні й інші документи), з документами бухгалтерського й оперативного обліку продукції на складах. У результаті такого звірення можуть установлюватися випадки вивозу не оприбуткованої по складу продукції, що у витратах не була списана й у нестачі не виявилася.
Однак, у тих випадках, коли документально підтверджується вивіз неврахованої продукції з підприємства, що випускало таку продукцію в масовому порядку і сировини, що мало для цього запаси і матеріали, аудитор повинний визначити матеріальний збиток у розмірі вартості вивезеної неврахованої продукції.
    продолжение
--PAGE_BREAK--