Реферат: Ноосфера

Рефератна тему:

Ноосфера

2008рік

План:

Вступ

1. Ноосфера, як вища стадія біосфери.

2. Вчення В.І.Вернадського проноосферу.

3. Тенденції розвитку ноосфери ізавдання розумної організації взаємодії з природою.

Висновок

ВСТУП

Згідно ученнямДарвіна і його послідовників, з доісторичних часів і до цього дня триває процесеволюції живої речовини — сукупності всіх живих істот. Розглядаючи розвитокживого світу нашої планети ми часто свідомо або несвідомо ділимо цей величезнийісторичний період на два нерівних по тривалості, але що корінним чиномвідрізняються один від одного етапу: стародавній доісторичний світ і періодіснування homo sapiens — людину розумного, єдиного живого вигляду на нашійпланеті, що володіє розумом.

Порівнюючи ціперіоди між собою можна відмітити, що біосфера оболонка життя на нашій планеті,з моменту появи людини змінюється не тільки по природних законах еволюції, алеі завдяки впливу на неї діяльності людини. Що вносяться людиною корективи врозвиток біосфери з часом стають давно відчутними і є вже визначальнимичинниками в процесі зміни і перетворення живої речовини і зовнішності нашої планети.

Прийнято вважати,що з цієї миті еволюція біосфери породжує нову сферу — ноосферу, в якій головнуроль і рушійну силу еволюції виконує людський розум. Вивчення питаннявиникнення і розвитку ноосфери є настійною необхідністю, оскільки наслідкистрімкого, некерованого, а головне не вивченого процесу можуть бути дужетрагічними як для окремих представників біосфери і людства зокрема, так і дляжиття на Землі в цілому. В ході вивчення питання по даній темі я переконався вактуальності дослідження тенденцій розвитку ноосфери в цілях попередженнявиникнення катастроф і спробую переконати в цьому і читача.

У даній роботідоведено збільшення сили дії на навколишнє середовище залежно від ступенярозвиненості живого організму. Показана вирішальна роль людини – найбільшрозвиненої істоти того, що володіє розумом, який дозволив людині не тількивижити в агресивних умовах, але і різко виділити себе з групи тварин. Завдякинаявності розуму чоловік може вчитися, отримувати і передавати досвід, щоприведе до збільшення його знань про світ, умінь і навиків, що у свою чергувпливає на збільшення сили дії людини на навколишнє середовище за допомогоювдосконалення трудової діяльності і знарядь праці.

Вивченнямпроблеми виникнення і розвитку ноосфери займався окрім всіх інших питань досередини нашого сторіччя російський вчений Володимир Іванович Вернадський.Займаючись питаннями біогеохімії він невідворотно прийшов до необхідностівизначення поняття «ноосфера» і вивчення даного явища. За йогословами розвиток біосфери закономірно привів до виникнення ноосфери. Інакшекажучи, ноосфера є вища стадія розвитку біосфери.

Окрім цьогоученим було розглянуто вірогідний напрям ноосфери. Учений прозорливо передбачиврозвиток науково-технічного прогресу в області ядерної фізики і космонавтики.Він описав вірогідний шлях розвитку людства, передбачаючи небувале зростаннясили розуму людства і становлення його головної геологічної сили. У зв'язку зцим учений ще в 20-х роках дав корисний, на мій погляд, рада всім учениммайбутнього.

Нові відкриття,за його словами, повинні використовуватися з надзвичайною обережністю.Невивчені до кінця процеси і явища не слід упроваджувати у виробничу діяльністьлюдини унаслідок потенційної небезпеки для біосфери і людства.

Вивченнятенденції зміни ноосфери в наші дні, на мій погляд, буде не тільки продовженнямсправи великого ученого, але і розумною необхідністю для подальшого розвиткулюдства.

1. Ноосфера, як вища стадія біосфери

Термін «ноосфера»був введений в науку в кінці 20-х років нашого століття. З якими подіями булопов'язано появу поняття? Іншими словами: чому поява цього терміну не відбуласяраніше, наприклад в ХIX столітті? На мій погляд введення терміну «ноосфера»практично приурочено до виникнення нового явища на нашій планеті, а точнішенової сфери розуму.

Щоб зрозуміти ідати визначення даному терміну, потрібно спочатку розглянути сферу життя нашоїпланети або, інакше кажучи, біосферу і її зміну з часів зародження життя і донаших днів.

Розвиток життя нанашій планеті еволюційно. Згідно закону природного відбору виживає сильний,більш пристосований до умов Місця існування. Проте, оскільки до законуприродного відбору схильні абсолютно всі організми, то еволюціонує іускладнюється саме Місце існування — різні біоценози і біосфера в цілому.Розвиток біосфери відбувається по шляху ускладнення форм життя, кожна з якихбореться за своє існування з своїми природними ворогами.

Даний процесборотьби, як нам відомо, привів до виникнення ссавців, вищих представниківрослинного і тваринного світу. При цьому процес природного відбору незупиняється ні на хвилину, а навпаки набирає все більш швидкий темп.

На думку Дарвіна,еволюційний розвиток живого світу цьому не зупиняється. Поява людини – осьвінець розвитку тваринного світу. В умовах природного відбору з'являютьсяпредки людини. Але що міг протиставити чоловік грізному тваринному світу –різним хижакам? Невже у людини були гострі ікла і кігті, що дозволяли йому нетільки вижити в умовах природного відбору, але і збільшити чисельність ізайняти чільне положення на планеті.

Немає. Людині бувданий розум – одне з найдивовижніших явищ всіх часів. Щоб вижити, людинідовелося використовувати підручні засоби, замінюючи йому і кігті, і ікла, ішвидкі ноги, і тепле хутро і багато інше. На мій погляд, закон природноговідбору застосовний і до людини, хоча багато послідовників високих етичних ідеййого відкидають. Людина могла б і понині бігати з палицею-копалкою у пошукахїстівного коріння і з кам'яною сокирою за дикими тваринами. Проте розум давлюдині здатність вчитися, винаходити і удосконалити знаряддя праці, предметиужитку. В умовах зіткнення ареалів проживання племен, між людьми, ймовірно,виникали сутички. Причинами суперечок могли бути їжа, територія. Як правило,перемогу могло отримати те плем'я, у якого були кращі знаряддя праці, в даномувипадку — зброя.

Надалі, з моментувиникнення простих цивілізацій і до наших днів, люди невідступно були вимушеніудосконалювати свої знання про світ і знаряддя праці.

 Тут, на мійпогляд, необхідно зупинитися і оцінити силу дії людини на навколишній світ.Зробимо грубе, але яскраве порівняння землероба наших днів і першогоісторичного землероба. Порівняємо використовувані знаряддя праці: могутнійтрактор, що працює на рідкому паливі і замінює 70 і більш за коней, з одногобоку, і кінь, бик, віл або інша тварина. Порівняємо продуктивності: якщо наживій тягловій силі чоловік насилу годує себе і свою сім'ю, то використовуючисучасні засоби механізації декілька відсотків населення годують всю країну і щепоставляють на експорт (як приклад розглядаємо розвинені країни).

З розглянутогоприкладу видно, що з часом сила дії людини на навколишній світ неухильнозростає. Під впливом цієї сили навколишній світ перетворюється і змінюється. Впринципі будь-який організм співіснуючи в цьому світі разом з іншими впливає нанавколишній світ і змінює його. Так, наприклад, синій-зелені водорості декількамільйонів років назад утворили первинну атмосферу планети, а безліч поколіньрослин що виростають на одній ділянці землі перетворили первинну материнськупороду землі в чорнозем. Звичайно, тут також доречний вплив води, вітру,температури, але не вдаватимемося в подробиці і не ухилятимемося від головноїтеми.

Отже, ми бачимо,що еволюція живого миру приводить і до зміни неживої природи, зовнішності нашоїпланети.

В цілому, ареалрозповсюдження живих організмів прийнято називати біосферою, в яку включаютьсяі невід'ємні елементи живої природи: повітря, вода, земля, світло і т.д.

Еволюція біосферидуже складне явище. Нові життя, що з'являються, міняють навколишній світ, які усвою чергу створює передумови для зародження нового вигляду і їх перемоги вборотьбі з непристосованими старими, простішими, видами. Проте розвиток біосферив даному випадку не виходить за межі її визначення. Різноманітність форм івидів життя, що ускладнюється, підпорядкована строгим законам еволюції.

Проте як у такомуразі пояснити появу озонових дірок в стратосфері? Або глобальне підвищеннятемператур? А утворення водосховищ, зміна рослинності (освоєння цілиннихземель), розробка родовищ і багато що інше? Як пояснити дані явища, які також єзмінами навколишнього середовища, часто змінами біосфери з погляду еволюції?

В даному випадкуосновною і єдиною силою, що впливає на біосферу є людина, а якщо говорититочніше, то людський розум, оскільки фізіологічно людина мало змінилася з поридоісторичного часу, але завдяки придбаним знанням, розвитку розуму, людинастала використовувати такі технічні засоби, які приводять до інтенсивної змінинавколишнього світу.

Практично тутможна і закінчити опис розвитку біосфери і почати опис розвитку ноосфери. Такимчином, ноосфера — сфера розуму, включає біосферу, видозмінену під дією людини.Проте це дуже грубе визначення меж ноосфери і воно дієве тільки на початковомуетапі розвитку ноосфери.

Темп розвиткунауки і техніки дозволив сучасній людині багато що, про що ще сто років томуніхто б не подумав. Та що там 100 років? В даний час комп'ютеризація і розвитокробототехніки тільки набирає темп і можна лише здогадуватися про їх можливостічерез 3-5 років. Сучасна людина дуже сильно розширила свої знання про світ. Уцьому сторіччі йому вдалося вийти в космос, «приручити» атом,дізнатися секрети генетики. Розширилися рамки ноосфери. На думку деяких ученихмежами ноосфери потрібно вважати простір, де людина, використовуючи необхідніпредмети, знаряддя, може побувати без якого-небудь ризику для життя. Тобтоверхня межа ноосфери значно вище за неї ж у біосфери. Вона розташовується нависоті від 300 км. до декількох тисяч кілометрів, або навколоземного простору,куди людиною виведені орбітальні станції і всілякі супутники.

На думкуВернадського, рамки біосфери розширюються разом з розширенням ноосфери. Ученийвже тоді припускав, що людина зможе вийти в космос і вже тоді задав вірогіднийрозвиток ноосфери.

Тут необхіднозупинитися, щоб прокоментувати яскраве, на мій погляд, порівняння двох сфер.Людина — жива істота і в принципі відноситься до «живої речовини» нашоїпланети. За визначенням Вернадського жива речовина — це вся рослинність,тваринний світ, тобто все органічне, вся жива природа. Тому людина такожвідноситься до живої речовини, а отже є одним з представників оболонки життя нанашій планеті — біосфера. Таким чином, де б не знаходилася людина, там завизначенням повинна бути і біосфера.

Проте вихідлюдини в космос або підкорення полярних льодів відкривають додатковий простір,який скрутний безпосередньо зарахувати до території біосферу, хоча представникжиття – людина в цих умовах вже може існувати. В даному випадку відбуваєтьсязбільшення, розширення меж ноосфери, сфери, де існування життя можливе лишезавдяки пристосуванням, які отримані лише завдяки діяльності людини і йогорозуму. От чому, описуючи межі ноосфери потрібно знати і визначення ноосфери.Від грецького noos — розум. Тому «ноосфера » означає сферарозуму, буквально «мисляча оболонка».

Таким чином,зародження життя на нашій планеті привело до виникнення і розвитку біосфери. Вумовах еволюції життя, ускладнення і зміни біосфери з'являється людина — розумна, мисляча істота. Завдяки розуму йому стає підвладно інтенсивна змінанавколишнього світу. І завдяки розуму людини еволюція біосфери перетікає взародження ноосфери — вищій стадії біосфери.

2. ВЧЕННЯ В.І.ВЕРНАДСьКОГО Про НООСФЕРУ

Все довге творчежиття Володимира Івановича Вернадського було насичене невпинною працею,пошуками, новими і новими злетами його геніальної думки. В результатідіяльності ученого були закладений фундаменти декількох нових наук: геохімії,біогеохімії і радіології. Вчення В.І.Вернадського про біосферу і ноосферу булиупроваджені в розділи природних наук, особливо у фізичну географію, геохіміюландшафту, ґрунтознавство та інші.

Незвичайнапрозорливість ученого передбачила ту надзвичайну величезну силу, яка ховаєтьсяв атомній енергії. У книзі «Нариси і мові», опублікованій в 1922 р. Вернадськийписав: «Недалеко той час, коли людина отримає в свої руки атомну енергію,таке джерело сили, яке дасть йому можливість будувати своє життя, як вінзахоче. Це може трапитися найближчими роками, може трапитися через сторіччя.Але ясно, що це повинно бути. Чи зуміє чоловік скористатися цією силою,направити її на добро, а не на самознищення? Чи доріс він до уміннявикористовувати ту силу, яку неминуче повинна дати йому наука? Учені не повиннізакривати ока на можливі наслідки їх наукової роботи, наукового процесу. Вониповинні відчувати себе відповідальним за наслідки їх відкриттів. Вони повинніпов'язати свою роботу з кращою організацією всього людства».

Чи не так, цезвучить цілком сучасно, як виступ крупного ученого або громадського діяча наавторитетній міжнародній конференції, присвяченому захисті миру? Адже це булосказано більше 70 років тому, коли навіть фізики не вірили в практичне значенняядерної енергії. І вимовив ці слова зовсім не фізик.

Не менш яскравагеніальність думки Вернадського і його прозорливість позначилася і в підході доінших проблем природознавства, у тому числі і у вченні про ноосферу. Адже у тойчас ученому потрібно було розкрити суть явища ноосфери, передбачити напрям ітенденції її розвитку, встановити основні проблеми, пов'язані з розвитком наукиі техніки, з інтенсифікацією зміни навколишнього Середовища і збільшення силидії людини на неї.

До своїх першихвисновків майбутнього вчення про ноосферу В.І.Вернадський прийшов вивчаючигеологічні процеси нашої планети і підійшовши впритул до періоду початку другоїсвітової війни. Війна поновилася в Європі після більш ніж 20-річної перерви, ідо 1944 г тривала в Західній Європі п'ять, а у нас, в Східній Європі, три роки.На Далекому Сході вона почалася раніше — в 1931 г і триває вже 13 років.

У історії людстваі біосфери взагалі війна такої потужності, тривалість і сили — небувале явище.До того ж їй передувала тісно з нею зв'язана причинно, але значно менш могутняперша світова війна з 1914 по 1918 р.

На думкуВернадського історичні явища такій потужності можна і повинно розглядати якєдиний великий земний геологічний, а не тільки історичний процес. У атмосферіпершої світової війни учений, за його словами, підійшов в геології до новогодля нього і для інших і тоді забутому розумінню природи — до геохімічного ібіогеохімічного, такого, що охоплює і відсталу і живу природу з однієї і тієї жточки зору.

На мій поглядновизна наукової думки В.І.Вернадського полягала в тому, що події, зір(традиційна наука, в даному випадку історія), що традиційно розглядається підпевним кутом, ученим розглядалися в абсолютно іншому аспекті, під іншою точкоюзору (інша наука — геологія). Це в деякому розумінні допомогло йому в процесітворчого пошуку натрапити на думку про зміну біосфери ноосферою.

Вивчаючибіосферу, учений відмітив, що в нашому сторіччі вона отримує абсолютно новерозуміння і виявляється як планетне явище космічного характеру. Космічнийхарактер біосфери виявляється в тому, що на думку ученого життя (живіорганізми) реально існує не тільки на одній нашій планеті, не тільки на Землі.Факт існування життя встановлений, мені здається, без сумнівів для всіх такзваних земних планет, тобто для Венери, Землі і Марса.

У своєму вченніпро ноосферу Вернадський підкреслює величезну роль живої речовини. Ученийрозмежовує поняття «життя» і «живу речовину». «Живаречовина» є сукупність живих організмів, а поняття «життя»завжди виходить за межі поняття «Живої речовини» в області філософії,фольклору, релігії, художньої творчості. Це все відпало в «живій речовині».

Живу речовину полвазі складає нікчемну частину планети. Мабуть, це спостерігається протягомвсього геологічного часу, тобто геологічно вічно. Воно зосереджене в тонкій,більш менш суцільній, плівці на поверхні суші в тропосфері — в полях і лісах — і проникає весь океан. Кількість його обчислюється долями, що не перевищуютьдесятих доль відсотка біосфери по вазі, порядку близького до 0.25%. На сушівоно йде в суцільних скупченнях на глибину в середньому, ймовірно, менше 3 км.Поза біосферою його немає.

В ходігеологічного часу воно закономірно змінюється морфологічно. Історія живоїречовини в ході часу виражається в повільній зміні форм життю, форм живихорганізмів, генетично між собою безперервно зв'язаних, від одного покоління доіншого, без перерви.

Століттями цядумка піднімалася в наукових шуканнях: у 1859 г вона отримала міцне обґрунтуванняу великих досягненнях Ч.Дарвіна і А.Уоллеса. Вона вилилася у вчення проеволюцію видів рослин і тварин, у тому числі і людину.

Еволюційнийпроцес властивий тільки живій речовині. І лише жива речовина міняючись в часізмінює і навколишній світ — біосферу. В.І.Вернадським була розглянута еволюціяживої речовини, яка стала безпосередньою передумовою утворення ноосфери.

Жива речовина,еволюціонуючи на певному етапі розвитку біосфери, народжує людину — розумнаістота, Як показує Вернадський в своєму ученні, людині, щоб вижити, довелосявикористовувати, єдине переваги перед тваринним світом — розум. Уміння вчитися,переймати і передавати досвід народжує таку категорію, як «працю»,яка за природою своєю абсолютно чужа решті представників, живої речовини.Завдяки праці, людина змогла виділитися не тільки з живої речовини, але і згрупи тварин, близьких до нього історично в процесі еволюції. Завдяки своїйдіяльності, людина надалі змогла не тільки виділитися, але і зайняти чільнемісце в живій природі і навіть кинути виклик різним природним явищам, очевиднимзаконам і спробують змінити що оточують його мир відповідно до виникаючихпотреб.

Виходячи згеологічної ролі людини А.П.Павлов (1854-1929) останніми роками своєму життюговорив про антропогенну еру, нами що тепер переживається. Він правильнопідкреслив, що людина на наших очах стає могутньою геологічною силою, все щоросте.

У геологічнійісторії біосфери перед людиною відкривається майбутнє, якщо він зрозуміє це іне вживатиме свій розум і свою працю на самовинищення.

Геологічнийеволюційний процес відповідає біологічній єдності і рівності всіх людей — Homosapiens і його геологічних предків Sinanthropus і ін. потомство яких для білих,червоних, жовтих і чорних рас — будь-яким чином серед них всіх — розвиваєтьсябезупинно в незліченних поколіннях.

На думкуВернадського, це закон природи. Всі раси між собою схрещуються і даютьплодовите потомство.

Історичний процесна наших очах корінним чином міняється. Вперше в історії людства інтересинародних мас — всіх і кожного — і вільній думці особи визначають життя людства,є мірилом його уявлень про справедливість. Перед людством, перед його думкою іпрацею стає питання про перебудову біосфери на користь вільного мислячоголюдства як єдиного цілого.

Це новий станбіосфери, на думку В.І.Вернадського, і є «ноосфера». В умовахноосфери людина може і повинен перебудовувати своєю працею і думкою областьсвого життя, перебудовувати корінним чином в порівнянні з тим, що було раніше.Завдяки придбаним знанням перед ним відкриваються все більш і більш творчіможливості.

3. Тенденції розвитку ноосфери і завдання розумної організаціївзаємодії з природою

З моментувиникнення ноосфери закінчується звичайна еволюція навколишнього середовища.Якщо раніше в живій природі діяв природний відбір і сильні диктували свої умовиі видозмінювали мир, то з початком трудової діяльності людини, яка майже завждипов'язана із зміною біосфери в бажану для людини сторону, зміна навколишньогоСередовища вже не підкоряється законам природи. У зв'язку з цим виникаєнеобхідність проаналізувати нинішній стан ноосфери, тенденції її розвитку,перспективи майбутнього людство.

Оцінити сам розумабо думку з погляду розвитку ноосфери ми не в силах. Проте емпірично результативиникнення і розвитку ноосфери ми вже зараз можемо спостерігати навколо нас накожному кроці.

Мінералогічнарідкість — самородне залізо — виробляється тепер в мільярдах тонн. Що ніколи неіснував на нашій планеті самородний алюміній проводиться тепер в будь-якихкількостях. Те ж саме має місце по відношенню до майже незліченної безлічіновостворюваних на нашій планеті штучних хімічних сполук (біогенних культурнихмінералів). Маса таких штучних мінералів безперервно зростає. Вся стратегічнасировина відноситься сюди.

Лице планети — біосфера — хімічно різко міняється людиною свідомо і головним чином несвідомо.Міняється людиною фізично і хімічно повітряна оболонка суші, всі її природніводи. Через величезну кількість взаємозв'язків в навколишньому середовищі,зміна якого-небудь однієї умови не приходить безслідно для всієї системи(біосфера) в цілому. Чи з причини недостатності знань, а часто із-за недбалоїдіяльності, людина отримує зовсім не ті результати, які він ставив своєю метою.Яскравим прикладом цього є проблема екології.

Розвиваючи наукуі техніку чоловік досяг величезного рівня виробництва. Були створені тисячівеличезних заводів і фабрик, які проте є виробниками не тільки необхідною людиніпродукції, але і постачальниками так званій побічній продукції, — різнихшкідливих відходів виробництва.

На першому етапікрупного промислового виробництва чоловік просто скидав відходи «за борт»,чи припускаючи що біосфера величезна і зможе переробити шкідливі речовини абопросто із-за недбалого відношення до навколишнього середовища, унаслідок гонкиза прибутком і збагачення.

На сучасномуетапі такого відношення до природи вже не допустимо. Людство своїми очимапереконалося в силі власного, часто безрозсудного, втручання в біосферу.Зникають різні види рослин і тварин, змінюється хімічний склад водної іповітряної оболонки планети. З'явилися навіть місця, небезпечні для життя. Ійдеться не про Крайню Північ або льоди Антарктиди. Раніше в таких місцях вируваложиття, завдяки діяльності людини, ці місця просто вибили з круговороту живоїречовини і є «пастками» для життя.

Екологічнапроблема доводить, що розвиток ноосфери досяг такого рівня, коли людина вжездатна охопити всю біосферу і, більш того, здатна змінювати відразу всенавколишнє середовище. Розум людини на даному етапі стає небезпечним і длябіосфери, і для нього самого. Саме тому людство повинне знати і вивчатинаслідки своєї діяльності, передбачати небажані явища і не допускати їх.

Оскільки чисельністьлюдства, його потреби, технічна озброєність суспільства, а звідси і запити доприроди неухильно ростуть, виникає невідкладна необхідність як об'єктивної і усесторонньоїоцінки сучасного стану, так і науково обґрунтованого прогнозування ступеня,глибини і тенденцій подальшого розвитку взаємодії людства і навколишньогоСередовища. При цьому дослідження процесів складного обміну речовин і енергіїміж природою і суспільством відкриває широкі можливості для кількісного(балансового) вивчення проблеми і її моделювання.

Необхіднодоповнити, що з проблемою забруднення навколишнього Середовища пов'язанопромислове виробництво, до складу яких входить важка промисловість,сільгоспвиробництво, видобуток корисних копалин, енергетична і хімічнапромисловість та інші. Практично кожна галузь народного господарства таїть всобі небезпеку забруднення навколишнього середовища: повітряної і водноїоболонки нашої планети і самої суші.

З розвиткомноосфери і посиленням дії людини на навколишнє середовище, виникли так звані «глобальніпроблеми людства», однією з яких є екологічна проблема, описана вище.Серед інших глобальних проблем такі як: демографічна проблема, загроза війни таінші. При їх ретельному розгляді можна виявити, що всі вони виникають звзаємодії людства з біосферою. Будь то демографічна проблема — проблемаперенаселення і браку пищи, тобто сировинних ресурсів навколишнього Середовища.Або проблема війни, головною причиною якій гущавині всього виступаєтериторіальні тяжби держав, тобто також відношення людства до ресурсівнавколишнього середовища.

Про проблемувійни потрібно сказати особливо. В даний час людський розум зумів дізнатисятаємницю ядерних реакцій і скористатися нею, як і передбачав В.И.Вернадский.Проте в енергії ядер знаходиться така руйнівна сила, що невміле абонедалекоглядне поводження з нею може привести до загибелі не тільки людства ібіосфери в цілому, але і до руйнування нашої планети.

В.І.Вернадськийпередбачав не тільки «приручення» людиною енергії атома, але і вихідлюдини в космос. Проте при цьому він не втомлювався повторювати, що разом зсилою впливу людства, що росте, на навколишнє середовище, воно повинне бути всебільш обережним відносно використання цієї сили, оскільки наслідки вже можутьбути непоправними.

У зв'язку з цимхочеться ще раз підкреслити важливість не стільки наукових відкриттів, скількиоцінки їх впровадження в діяльність людини. Наука вже вторглася в області, якіще недавно вважалися недоступними людині. Прикладом можуть бути генетика ігенна інженерія. Людині вже підвладно міняти те, що закладене непорушним самоюприродою – хромосомний набір, проте про наслідки такого втручання чоловікпредставляє ще дуже смутно. В результаті таких дій, наприклад, може трапитисякатастрофа, порушений баланс в живій природі. Та що там говорити, людина можепросто себе знищити, створивши якого-небудь генетичного чудовиська.

Підводячипідсумок, можна сказати, що розвиток наукової думки, діяльності людининевідступно відбивається на зовнішності нашої планети, її біосфері, ноосфері.От чому, необхідно строго відстежувати тенденції розвитку ноосфери і бититривогу у разі виникнення небезпеки розвитку людства і загрози існуваннюбіосфери.

Висновок

Ноосфера –найновіша зі всіх сфер нашої планети. Проте, на мій погляд, вона єнайголовнішою сферою, що визначає зовнішній вигляд Землі у наш час. Аджезавдяки розуму, в рамках сучасних можливостей людини, відбувається змінабіосфери, атмосфери, гідро- і літосфери.

Таким чином, внаші дні вивчення проблеми розвитку ноосфери є реальною необхідністю. Для подальшогоспівіснування людини, суспільства і навколишнього Середовища і розвитку кожногоз них, потрібно уміло використовувати даний людині розум на вирішеннязагальнолюдських і глобальних проблем. Розум, на мій погляд, даний людині наблаго, а не в шкоду. Тому потрібно ретельним чином, особливо в обставинахпосилення впливу людини, що склалися, на навколишнє середовище, вивчатинаслідки вірогідного застосування тих або інших знань, здійснення тієї абоіншої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вернадський В.І.Біосфера, М. 1967

2. Петров К.М.,Загальна екологія. Взаємодія суспільства і природи, Спб. 1998

3. Кузнєцов М.А.Вчення В.І.Вернадського про ноосферу: перспективи розвитку людства.

4. Людина,суспільство і навколишнє середовище. М. 1973

5. Казначеев В.П.Вчення про біосферу (етюди про наукову творчість В.І.Вернадського).М. 1985