Реферат: Види ринку

Вступ

Сучаснаринкова економіка являє собою складнийорганізм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих,комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, іщо об'єднуються єдиним поняттям — ринок.

Повизначенню ринок — цеорганізована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі,продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитомназивається кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні ) і пропозиціївиробників (пропозиція — це кількість товару,що виробники продають по певній ціні )встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурноїорганізації ринку визначальне значення маєкількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що берутьучасть у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на якийсьтовар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. При цьому ринкиприймають самі різні форми. Найближча автозаправнастанція, закусочна, магазин грамплатівок,пришляховий ларьок фермера — усе це звичайні ринки. Нью-Йоркская фондова біржа і Чикагська зернова біржа- це уже високорозвинені ринки, на якихпокупці і продавці відповідно акцій, облігацій і сільськогосподарськоїпродукції з усього світу встановлюють контактодин з одним. Подібною уявою й організаториаукціонів зводять разом покупців і продавцівпредметів мистецтва, худоби, держаного сільськогосподарського устаткування, аіноді і нерухомості. Відомий на всю Америкуфутболіст і його агент ведуть переговори про контракт із власником командиНаціональної футбольної ліги. Випускник хімічного факультету розмовляє з представниками фірм «Юніон карбайд»і «Дюпон» в університетському бюро,що допомагає випускникам одержати роботу. Всіці ситуації, що зв'язують потенційних покупців із потенційними продавцями,утворюють ринки. Як випливаєз наведених прикладів, одні ринки є локальними,тоді як інші носять національний або міжнародний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту іпостачальником, а інші є безособовими — наних покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного.Існує безліч видівринків, головні з який можна згрупувати по таких трьох ознаках.

Основні види ринків

З погляду відповідності чинному законодавству по економічному призначенню об'єктів ринкових відносин по просторовій ознаці

— легальний ринок

— тіньовий ринок

— споживчий ринок

— ринок капіталів

— ринок робочої сили

— ринок інформації

— фінансовий ринок

— валютний ринок і ін.

— місцевий ринок

— національний ринок

— міжнародний регіо- нальний ринок

— світовий ринок

Коженіз цих ринків, у свою чергу, можна розділитина складові елементи. Так ринок засобіввиробництва включає ринок землі, верстатів,кормів, газу і т. д.; ринок інформації — ринкинауково-технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок — ринки цінних паперів, банківських позичок і інших кредитних ресурсів.

Уданій роботі нас цікавить функціонування чисто конкурентних ринків. Подібні ринкиприпускають велике число незалежно чинних покупців і продавців, зацікавлених в обміністандартних продуктів. Точніше, ми тут маємо на увазі не той тип ринку, до якого відносяться магазинграмплатівок і автозаправочні станції, де назагальний огляд вивішені цінники, а такі конкурентні ринки,як центральна зернова біржа, фондова біржа або біржа іноземних валют, дерівноважна ціна «виявляється» за допомогою узгодженихрішень покупців і продавців. Ми прагнемо також з'ясувати, як установлюються ціни на ресурсних ринках на основі рішень, прийнятих конкуруючими підприємствами — пред'явниками попиту, і на основі рішень,прийнятих конкуруючими домогосподарствами — постачальниками ресурсів.

Конкуренція

Ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин єпоняття конкуренції (competition). Конкуренція — це центр ваги всієї системиринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводувстановлення цін і обсягів пропозиції товарівна ринку. Аналогічно визначається конкуренціяміж споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентноїборотьби, є прагнення перевершити інших. Усуперництві на ринках мова йде про укладання угод іпро частки участі в ринковій сфері.Конкурентна боротьба — це динамічний процес, що прискорюєрозвиток. Він служитькращому забезпеченню ринку товарами.

Уякості засобів у конкурентній боротьбі дляполіпшення своїх позицій на ринку компаніївикористовують наприклад, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування,асортимент, умови постачань і платежів,інформацію через рекламу.

Функціїконкуренції:

· Функція регулювання. Длятого щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувати вироби, якимвіддає перевагу споживач. Звідси і факторивиробництва під впливом ціни направляються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

· Функція мотивації. Для підприємцяконкуренція означає шанс і ризик одночасно:

— підприємства, що пропонують кращу по якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами, одержують винагороду у вигляді прибутків ( позитивні санкції ). Цестимулює технічний прогрес;

— підприємства, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правилконкуренції своїми суперниками на ринку,одержують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку(негативні санкції).

· Функція розподілу. Конкуренція нетільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дозволяєрозподіляти прибуток серед підприємств і домашніхгосподарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципувинагороди за результатами.

· Функція контролю. Конкуренція обмежуєі контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст можепризначати ціну. У той же час конкуренція надає покупцю можливість вибору середкількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справидливіша ціна.

Політикав області конкуренції покликана піклуватисяпро те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип«оптимальної інтенсивності конкуренції» у якості цілей політики в області конкуренції припускає, що:

— технічний прогрес у відношенні виробів іпрогресів швидко впроваджується ( інноваціяпід тиском конкуренції) ;

— підприємства гнучко адаптуються до мінливих умов (наприклад, схильності споживачів) (адаптація під тискомконкуренції).

Маштабінтенсивності конкуренції визначається тим, як швидко перевагав прибутку губляться в результаті успішного відтворення інновацій конкурентам. Упершу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривокуперед підприємства-піонера і наскільки динамічннийпопит.

Відповіднодо керівного принципу оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонуваннясуперництва з'являються тоді, коли мають справу з «широкою» олігополією із «помірною» індивідуалізацією продукції.«Вузька» олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшуєінтенсивність конкуренції.

Укожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентноїборотьби спробують ухилитися від обов'язкових норм і ризику, пов'язаних із вільною конкуренцією, прибігаючи,наприклад, до змови про ціни або імітацію товарних знаків. Тому державу повинновидавати нормативні документи, що регламентують правила конкурентної боротьби ігарантують:

— якість конкуренції;

— саме існування конкуренції;

— ціни і якість виробів повинні бути в центрі уваги конкуренції;

— запропонована послуга повинна відповідати ціні й іншимдоговірним умовам;

— захищені правовими нормами товарні знаки і марки допомагають покупцю розрізнятитовари по їхньому походженню і своірідністі, а також судити про деякі їхніякості;

— обмежена за часом патентний захист і зареєстровані промислові зразки, а також зразкипромислової естетики .

Основнімоделі ринку

Узалежності від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачіврозрізняють такі видиконкурентних структур:

1. Велика кількість самостійних виробників деякогооднорідного товару і маса відособлених споживачів даного товару. Структуразв'язків така, що кожний споживач, у принципі, може купити товар у будь-якоговиробника, керуючись із власною оцінкою корисності товару, його ціною і власнимиможливостями придбання даного товару. Кожний виробник може продати товарбудь-якому споживачу, керуючись тільки звласною вигодою. Жодний із споживачів не набуває якоїсьістотної часткизагального попиту. Дана структура ринку називається поліполієюі породжує, так звану, досконалу конкуренцію .

2. Величезнечисло відособлених споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких можезадовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією, і породжує, так звану,недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масіспоживачів протистоїть єдиний виробник, спроможнийзадовольнити загальний попит усіх споживачів, є монополія. У випадку, коли ринок представленний великимчислом виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

3. Єдинийспоживач товару і множина самостійнихвиробників. При цьому єдиний споживач купляє весьоб’єм пропозиціїтовару, що поставляється всією множиною виробників. Дана структура породжуєособливий тип недосконалої конкуренції, називаний монопсонією(монополія попиту).

4. Структуравзаємозв'язків, де єдиному споживачу протиставитьсяєдиний виробник (двостороння монополія),взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників складало«чесне»- без змови суперництво виробників за допомогою, як правило,цінового тиску на конкурентів. Не суперництво у встановленні ціни, авідсутність можливості впливати на ціну, єключовим моментом у сучасному трактуванні поняття конкуренції. Роздивимося докладніше основні з перерахованих вищеринкових структур.

Поліполія (досконалаконкуренція)

Велике число продавців і покупців того самоготовару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тількисеред покупців, але не серед інших продавців.

Риноквідкритий для кожного.Рекламні компанії не так важливі й обов'язкові, так як на продаж пропонуютьсятільки гомогенні (однорідні) товари, ринокпрозорий і відсутні які-небудь преваги. На ринкуз подібною структурою ціна — це заданий розмір.На підставі вищевикладеного можна вивести такі варіанти поведінкиучасників ринку:

Акцептантціни. Хоча ціна і формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку,але в той же час окремо узятий продавець не робитьніякого прямого впливу на ціну. Якщо продавець запитує більш високу ціну, усіпокупці відразу ж переходять до його конкурентів, тому що в умовах досконалої конкуренції кожен продавець і покупецьмають повну і правильну інформацію про ціну, кількостях продукту, витратах і попиті на ринку.

Якщож продавець запитує більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнитивесь попит, що буде орієнтований на нього, усилу його незначної частки на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з бокуцього конкретного продавця не відбувається.

Якщопокупці і продавці діютьоднаково, то вони впливають на ціну.

Регуляторкількості. Якщо продавець змушенийпогодитися з переважаючими на ринку цінами, товін може пристосуватися до ринку шляхомрегулювання обсягу своїх продажів. У цьому випадку він визначає кількістьтоварів, що має намір продати по заданій ціні. Покупцю також залишається лишевибрати, скільки він захоче одержати по даній ціні.

Умовидосконалої конкуренції визначаються такими передумовами:

- велика кількість продавців і покупців, жодний зяких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

- кожнийпродавець робить однорідний продукт, що ні в якому відношенні невідрізняється від продукту інших продавців;

- бар'єридля входу на ринок у довгостроковому аспектіабо мінімальні, або взагалі відсутні;

- ніякихштучних обмежень попиту, пропозиції або ціни існують і ресурси — перемінні фактори виробництва – мобільні;

- кожнийпродавець і покупець володіє повною і правильною інформацією про ціну,кількість продукту, витратах і попиті на ринку.

Неважкобачити, що жодний реальний ринок незадовольняє всі перераховані умови. Тому схемадосконалої конкуренції має в основномутеоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. І в цьому її цінність.

Дляучасників ринку в умовах досконалої конкуренції ціна — це заданий розмір. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати поданій ціні. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

Монополія

Одинпродавець протистоїть багатьом покупцям,причому цей продавець є єдиним виробникомпродукту, що не має, до того ж, близьких товарів-замінників. Така модель має такі характерні риси як:

а)продавець є єдиним виробником даного товару(продукту)

б)реалізований продукт унікальний тому, що немає його замінників;

в)монополіст має ринкову владу, контролює ціни, постачанняна ринок (монополіст єзаконодавцем ціни, тобто монополіст призначає ціну і покупець при заданій монопольнійціні може вирішувати, яку кількість товару вінможе закупити, але в більшості випадків монополіст не може призначати довільновисоку ціну, так як у міру росту цін попитзнижується, а при падаючих цінах попитзростає);

Отжемонополія – це виключне правовиробництва, торгівлі, промислу і т.д., що належить одній особі, визначеній групі осібабо державі; ринок, на якому діє одинпродавець деякого товару або виду послуг.Розрізняють закриту, природну і відкритумонополію.

Така класифікація монополії на три категорії умовна.Деякі фірми можуть належати до декількох видів монополії. До їхнього числа відносяться, наприклад, фірми, що обслуговуютьсистему телефонного зв'язку, а також електричні і газові компанії, що можутьбути віднесені як до природної монополії (томущо є присутнім ефект економії на масштабах), так і до закритої монополії (томущо присутні бар'єри для конкуренції). Також може бути проведена класифікація,заснована на врахуванні тимчасових інтервалів.Наприклад, патентне свідоцтво дає фірмізакриту монополію на короткостроковий період. Останнєвідбувається не тільки через обмеженість терміну дії патенту, але також черезте, що конкуренти можуть винайти нові продукти.

Монополія є повнимантиподом досконалої конкуренції. Тут існуєтільки один продавець, причому він виробляєтовар, що не має близьких замінників.

Монопольнадіяльність — дії (бездіяльність) суб'єктів веденнягосподарства за умови монопольного становищана ринку одного суб'єкта ведення господарства(групи суб'єктів ведення господарства) увиробництві і реалізації товарів, а такождії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування йорганів адміністративно-господарського керуванняі контролю, що спрямовані на недопущення, істотне обмеження, усунення конкуренції.

В умовах монополії, виробник спроможнийцілком контролювати об’єм пропозиції товару, що дозволяє йому вибиратибудь-яку ціну з можливих відповідно до кривоїпопиту, розраховуючи при цьому одержати максимальний прибуток. Тому вибір ціниз можливих варіантів визначений розміромприбутку, одержуваного від продажу можливої кількості товару по даній ціні.

Прагнення монополіста до максимізаціїприбутку шляхом встановлення контролю над цінами й обсягом продаж є порушеннявільної конкуренції і встановлення особоювлади на ринку.

Ринкова владаозначає спроможність продавця (покупця)впливати на ціну товару. Особливе місце займаєфеномен «природної монополії».

Природнамонополіявиникає в галузі, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімумутільки тоді, коли одна фірма обслуговує риноквцілому. У такій галузі мінімальний ефективний маштаб виробництва товарублизький до кількості або навіть перевищує те,на який ринок пред'являє попит по будь-якійціні, достатньої для покриття витрат виробництва. У даній ситуації поділ виробництва між двома або великоюкількістю фірм призведе до того, що маштаби виробництва кожної будутьнеефективно малі. З природними монополіями, воснові яких лежить економія на маштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінніунікальними природними ресурсами.

До природнихмонополістів відносяться підприємствасуспільного користування і підприємства, що експлуатують унікальні природніресурси (наприклад, електричні і газові підприємства, компанії водопостачання,лінії зв'язку і транспортні фірми). Як правило, подібні «природні монополії» знаходяться у власності державиабо діють під її контролем. Існування природнихмонополій пояснюється особливим ефектом, пов'язаним із маштабом виробництва, — ефектомекономії ресурсів у результаті укрупнення виробництва. Відомо, що велике виробництво має перевага перед дрібним припорівнянні розмірів витрат при однорідномувиробництві. Внаслідок кращої технічної оснащеності і більшої потужності великого підприємства відбувається підвищенняпродуктивності праці, а виходить, зниженнявитрат на одиницю продукції. Це означає більш ефективне використання ресурсів.Тому природні монополії стають бажаним явищемдля товариства, хоча монополістична природавсерівно змушує регулювати їхню діяльність.

Відкрита монополія — монополія, при якій одна фірма, принаймі, на якийсьчас, стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту відконкуренції. У ситуації відкритої монополії часто виявляютьсяфірми, які вперше вийшли на ринок із новоюпродукцією. Їхні конкуренти, проте, можуть з'явитисяна ринку трохипізніше.

Закрита монополіязахищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може служити монополія поштовоїслужби США на доставку пошти першим класом. Іншими варіантами виникнення закритої монополії є патентний захист, інститут авторських прав. Штучнібар'єри для запобігання проникнення на монополістичний ринокконкурентів подані юридичними обмеженнями у формі «ліцензій», «авторськогоправа», «товарних знаків» або «патентного захисту».

Ліцензія — це право фірми на виняткове здійснення визначеного видудіяльності на даному ринку.

Авторське правоконтролює продаж і поширення оригінального твору в інтересах його автора(книги, музичного твору, програми для ЕОМ); воно дійсно протягом усього життя автора (і ще протягом 50 років післяйого смерті в інтересах його спадкоємців).

Товарні знаки — це спеціальні символи, що дозволяють довідуватися («індентифікувати») товар, послуги або фірму;конкурентам забороняється використовувати зареєстровані товарні знаки,підробляти їх або застосовувати схожі, що плутають споживача.

Патент — свідоцтво, щозасвідчує виняткові права автора на розпорядження створеним їм благом(технологією); якщо фірма має патент на технологію виробництва якогосьпродукту, то це унеможливлює виробництво даного товару іншими фірмами протягом терміна дії патенту. Звичайно, власник патенту може продати свою технологію або взагалі їїне використовувати, але це його право. І тільки одержання патенту на альтернативнутехнологію дозволить конкурувати з фірмою-монополістом.

Монопольнаціна — ціна, що встановлюється суб'єктом веденнягосподарства, що займає монопольне положення на ринку,і призводить до обмеження конкуренції абопорушенню прав споживачів.

Монополія чиста (абсолютна) — ситуація, коли на конкретному товарному ринку виступає усього один продавець.

Монополія в чистому виді- явище вкрай рідкісне. Як і досконала конкуренція, вона являє собою скорішеекономічну абстракцію. Досить часто як приклад чистої монополії призводять систему телефонного зв'язку, і це майжевірно. Але не варто забувати, що інші види зв'язку (наприклад, експрес-пошта абосупутниковий зв'язок) створюють приховану конкуренцію, пропонуючи якісні замінники телефонногозв'язку. Крім того, слід зазначити, що монополія не може цілком усунутипотенційну конкуренцію з боку іншихвітчизняних або іноземних виробників товарів.

Монополія, що виникає з боку попиту, коли на ринку є тільки одинпокупець при множині продавців, називаєтьсямонопсонією.Така ринкова структура в усім схожа з монополією, риси якої переносяться напокупця.

/>Монополістичнаконкуренція

Монополістична конкуренція — це коли велика кількість виробників, пропонує схожу, але неідентичну (із погляду покупців) продукцію.

На відміну від досконалоїконкуренції, монополістична припускає, що кожна фірма продає особливий типтовару, що відрізняється якістю, оформленням, престижністю,завдяки чому в споживача складаються «нецінові преваги» (політичні, естетичні, фізіологічні). В умовах монополістичноїконкуренції фірма виготовляє не однакову, а«диференційовану» продукцію і тим самим стає своєрідним «монополістом» своєїмарки товару (наприклад, шоколад «Снікерс» маєінші смакові властивості, ніж звичайний молочний шоколад, а зубна паста «Колгейт» відрізняється від «Фтородента»і запахом, і складом, і репутацією).

На ринкумонополістичної конкуренції продукція може бути диференційована також і заумовами післяпродажного обслуговування (длятоварів тривалого користування), по близькості до покупців, по інтенсивностіреклами. Таким чином, фірми на цьому ринкувступають у своєрідне суперництво не стільки через ціни, скільки за допомогою всякої диференціації продукції.

Повсюдне змагання фірм в умовах диференціації товару неусуває монополістичної влади фірми над своїм видомтовару, що дозволяє підприємству підвищувати (або понижувати)ціну на нього незалежно від конкурентів, хоча ця влада обмежена наявністювиробників аналогічних продуктів і значної свободивходу в галузь.

Відносно необмежене проникнення нових конкурентів на ринок є важливоюхарактеристикою монополістичної конкуренції. Виробники, що працюють на такому ринку, не є значними підприємствами, тому їм не потрібен великийпочатковий капітал. Це підстьобує їх до вступу в галузь і конкуренції з маркамивиробленого тут товару.

Модель ринкумонополістичної конкуренції описує множинареально існуючих ринків. Його характеристикидостатньо точно відповідають більшості галузей сфери обслуговування (у якостіприкладів можна назвати мережу ресторанів,станцій технічного обслуговування, сферу банківських послуг, у виробничихгалузях — це виробництво одягу, безалкогольних напоїв, прального порошку,обчислювальної техніки, комп'ютерів).

Монопольність у такій моделі полягаєв тому, що кожна фірма в умовах диференціації продукції володіє в деякій мірі монопольною владою над своїм товаром; вона можепідвищувати і понижувати ціну на нього позазалежністю від дій конкурентів, хоча ця влада й обмежується наявністювиробників аналогічних товарів. Крім того на монополістичних ринках поряд із дрібними і середніми фірмами існуютьдостатньо великі.

Притакій моделі ринку фірми ринуться розширювати свою областьпреваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається насамперед задопомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, що однозначновиділяють розходження товарів.

Монополістичнаконкуренція відрізняється від досконалої поліполіїпо таких ознаках:

- наполіпольному ринкупродаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

- дляучасників ринку немає повної прозорості ринку, і вони діють не завжди відповідно доекономічних принципів;

- підприємстванамагаються розширити свою область преваг шляхом індивідуалізації своєїпродукції;

- доступдо ринку для нових продавців примонополістичній конкуренції ускладнений у силу наявності преваг;

- єдиний продавець (монополіст). — Реалізований продуктунікальний, тому покупець змушений сплачувати встановлену монополістом ціну (абовідмовитися від покупки даного товару);

- повнийконтроль монополіста над ціною товару й обсягом продаж.

Олігополія

Олігополія є переважаючою формою сучасної ринкової структури. Термін «олігополія» застосовується в економіці для опису ринку, на якому існують декількафірм, окремі з який контролюють значну частинуринку і вступ на цей ринокнових фірм утруднено. Приклади класичних олігополій:«велика трійка» у США — «Дженерал моторз»,«Форд», «Крайслер».

Продукція, вироблена фірмами, може бути як однорідна,так і диференційована. Однорідність переважає на ринкахсировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація — на ринках споживчих товарів (автомобілі).

Нечисленністьфірм сприяє їхнім монополістичним угодам: по встановленню цін, поділу ринків абопо інших засобах обмеження конкуренції міжними. Доведено, що конкуренція на олігопольному ринкутим інтенсивниша, чим нижче рівеньконцентрації виробництва (більше число фірм), і навпаки.

Важливуроль у характері конкурентних відношень натакому ринку грають об’єм іструктура тієї інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірмиволодіють: чим такої інформації менше, тим більше конкурентною буде поведінка фірми. Основна відмінністьолігопольного ринкувід поліпольного пов'язаназ динамікою цін. Якщо на поліпольному ринкувони пульсують безупинно і безсистемно в залежності від коливань попиту і пропозиції, то при олігополіїмають тенденцію до стійкої фіксації ізмінюються не так часто. Типово так зване лідерство в цінах, коли їх переважнодиктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідутьза лідером. Доступ до ринку новим продавцямускладнений. У випадку угоди олігополістів ізприводу цін, конкуренція усе більше зміщається в напрямку якості, реклами йіндивідуалізації.

Існуванняолігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок. Одне з них — необхідністьзначних капіталовкладень для створення підприємства в зв'язку звеликомасштабним виробництвом олігопольних фірм.

Нечисленність фірм на олігопольномуринку змушує ці фірми використовувати нетільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому що остання в такихумовах є більш ефективна. Виробники знають, щоякщо вони понизять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе до падіння прибутків.

Війна цін — повторюване ідовгострокове зниження цін на продукцію фірм олігопольноїгалузі, за допомогою якого, фірми розраховують збільшити обсяги продажів іприбутків. Але це рідко приносить їм вигоду.

Тому замість цінової конкуренції, що буде результативнав умовах досконалої конкуренції, «олігополісти» використовують нецінові методи боротьби: технічна перевага, якість і надійністьвиробу, методи збуту, характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умовоплати, рекламу, економічне шпигунство.

Характерна риса олігопольногоринку — залежність поведінкикожної фірми від реакції і поведінкиконкурентів. Значні розміри і значний капіталфірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільшівигоди обіцяє саме змова між олігопольнимифірмами з метою підтримки цін і максимізаціїприбутків. Виробники домовляються про співробітництво й укладають (інодівідкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку- «картельна угода».

Картель являєсобою угоду декількох підприємств, що встановлює для всіхучасників обсяг виробництва, ціни на товар, умови найму робочої сили, обмінупатентами, розмежування ринків збуту і долю(«квоту») кожного учасника в загальному обсязівиробництва і збуту. Його ціллю є підвищення цін (понад конкурентний рівень), але необмеження виробничої і постачальницько-збутової діяльності учасників.

Неможливість повністю і постійно використовувати картельдля взаємодії олігопольнихфірм, змушує їх йти на негласні економічніугоди, таємну економічну політику в областізміни цін і розмежування сфер впливу. Таке співробітництво може виявлятися якчерез особливу економічну політику олігопольнихфірм у вигляді «жорсткості цін» або «лідерствау ціноутворенні», так і через особливі організації типу «патентних пулів» (абоконсорціумів).

Жорсткість цін — так називається практика дій олігопольнихфірм, коли навіть при зміні витрат або попиту певнафірма не схильна до зміни ціни. Вона думає, що якщо їй прийдетьсяпідняти ціну, то інші підуть за нею, що призведедо втрати частини ринку. Таким шляхом фірми утримуються від зміни цін через страх розв'язати«війну цін».

Лідерство в цінахозначає практику, коли при формуванні цін на свою продукцію компаніяорієнтується на ціни, установлені лідером — частіше усього домінуючою у данійгалузі і на даному ринку великої фірми. Це демонструє своєрідна прихована змова, хоча її наявність звичайно не доведена.

Патентні пули — це угода про спеціалізацію і кооперацію виробництва, аконсорціум — об'єднання фірм із метою проведення спільнихнаукових досліджень, спільного будівництва великих інвестиційних об'єктів. Обидві організаціївиконують картельні функції і є базою дляорганізації змови про поділ ринку.

Антимонопольнаполітика

Антимонопольна політика — одне з напрямківдержавного регулювання економіки, що являє собоюкомплекс державних заходів (відповіднезаконодавство, система оподатковування, денаціоналізація, роздержавлення іприватизація власності, заохочення створення малих підприємств та ін.), спрямованих проти монополізації виробництва і ринку і забезпечуючирозвиток конкуренції серед товаровиробників.

Антимонопольне законодавство — законодавчо закріпленіосновні правила діяльності суб'єктів, що хазяйнуютьна ринку, органів державної влади і управління.

Основні завданняантимонопольного законодавства:

а) забезпечення сприятливихумов і стимулів для розвитку конкуренції і підприємництва в національнійекономіці;

б) зняття всіх перепонна шляху активізації конкуренції на правовійоснові, що дозволяє виключити монопольні дії суб'єктів ринку,центральних органів влади і управління, диктатсуб'єктів, що хазяйнують на ринку;

в) визначення правового режиму регулювання відповідальностіза монопольні дії і порушення правил чесної конкуренції;

г) захист інтересів малого і середнього підприємництвавід сваволі великого бізнесу;

д) створення умов для розвитку національногогосподарства.

Антимонопольне законодавство тісно пов'язане з загальноюсистемою заходів, за допомогою яких державанамагається впливати на ринкові відносини іформи об'єднання підприємців. Воно обмежує деякінайбільш грубі й очевидні прийомимонополістичної діяльності, робить певний вплив на конкурентну боротьбу, але ніколи незачіпає найважливіших інтересів великихкорпорацій.

Конкретна програма антимонопольних дій розробляється і проводиться урядом, що знаходиться при владі. Отже,ця програма є складовою частиною в загальноїекономічної програми уряду, що може відображати інтереси окремоїпідприємницької групи, тих чи інших соціальнихгруп або загальні інтереси нації і повиннавраховувати загальну внутрішню і зовнішнюекономічну, соціальну і політичну кон'юнктуру. Це значить, що ефективністьзастосування антимонопольного законодавства і діяльність антимонопольноїполітики в цілому змінюються і залежать від зміни політичного керівництва країни.

Великікорпорації в обхід антимонопольного законодавства використовують легальні зпогляду антимонопольного законодавства форми об'єднань і монополістичноїдіяльності — холдингові компанії, систему участі, конгломерантні злиття (об'єднання компаній, що відносяться до різних сфер господарськоїдіяльності), а також приховані прийомивстановлення монопольного панування — джентльменські угоди, лідерство в цінах.В сучасних умовах посилення діїантимонопольного законодавства корпорації проводять перебудову своєї структури,приспособлюються до реалій, що змінюються,зберігаючи свою суть.

Холдинг — можна назвати на українській мові володіючим товариством,створеним великимимонополіями для управління дочірнімипідприємствами через систему участі. Ввібравшив себе контрольні пакети акцій десятків, сотень, а іноді і тисяч підприємств,холдинг спрямовує їх на розвиток, а прибутки,що ростуть, дозволяють великим холдингам повертатися ідо власної підприємницької діяльності. Юридично існують як акціонерні товариства, товаристваз обмеженою відповідальністю, одноособові підприємства.

Система участі— взаємне володінняодними акціонерними компаніями цінними паперами (акціями, облігаціями) інших акціонерних компаній. Це важлива діюча форма зв'язку і переплетення капіталів якусередині однієї галузі, так і між галузями. Система участі створюєбагатоступінчасту залежність великого числапідприємств від значного акціонерногокапіталу, що одержує можливість розпоряджатися величезними сумами чужогокапіталу і «викачувати» зпідконтрольних підприємств прибуток.

Для постійного контролю за дотриманням антимонопольногозаконодавства, за природними монополіями, атакож для недопущення методів несумлінноїконкуренції (дій суб'єктів, що хазяйнують, подискредитації конкурентів), на Україні створений антимонопольний комітет.

Висновок

Конкуренціяє необхідною і визначальною умовою нормальногофункціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси імінуси. До позитивних чортів можна віднести: активізацію інноваційного процесу,гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплатипо кількості і якості праці, можливістьрегулювання з боку держави. До негативних наслідків — «перемога»одних і «поразка» інших, розходженняв умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірна експлуатаціяприродних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Якбуло показано надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби міжмонополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення так би мовити «держави вдержаві». Монополізм призводить доуповільнення науково-технічного прогресу, консервує низьку якість продукції,робить цю продукцію неконкурентноздатною насвітовому ринку, втрачаються стимулиперебування більш ефективних рішеньфункціонування в економіці й ін.

Говорячипро негативні методи ведення конкурентної боротьби необхідно відзначити, щовсе-таки поки є конкуренція, буде існувати і промислове шпигунство, тобто цідва явища пов'язані між собою, не можна,звичайно, заперечити ефективність промислового шпигунства, наприклад він значновпливає на розвиток військово-промислового комплексу. І усе ж, незважаючи наефективність промислового шпигунства, він не може замінити розвиток ні вгалузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідніроботи, відкриття, тому що якщо увесь час користуватися чужим, викраденим, топри цьому губиться деякий власний потенціал розвитку, що в результаті веде до регресу.

Уцілому ж, конкуренція несе менше негативних моментів, ніж позитивних;конкуренція — значно менше зло, чим монополія, що зловживає своїм положенням в економіці.

Конкуренція- визначальна умова підтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренціїстворюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополією і плановоюекономікою.