Реферат: Розрахунки чеками

Чек —грошовий документ встановленої форми,що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта)банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред'явникові чекаабо іншій вказаній у чеку особі. Чек є інструментом розпоряджання коштами, що єна розрахунковому рахунку.

При розрахунках чеками виникають економічні відносиниміж трьома суб'єктами. Це:

— чекодавець — юридична або фізична особа, влас­никрахунка, який здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

— чекодержатель — юридична або фізична особа, якаотримує кошти за чеком;

— банк-емітент — банк, що видає чекову книжку(розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.

Усфері безготівкових розрахунків використову­ються розрахункові чеки. Чеки, яківикористовуються для одержання готівки з рахунків, відкритпх у банках, нази­ваютьсягрошовими чеками. Розрахунковий чек містить пись­мове розпорядженнячекодавця банку-емітенту сплатптн чеко-держателю зазначену в чеку суму коштів.

Власник рахунку виписує чекії в межах залишку коштівна рахунку в установі банку (або понад цей залишок, якщо є домо­вленість щодоовердрафта).

Банківська практика здійснення безготівковихрозрахунків чеками утвердила такі їх обов'язкові реквізити: 1) назва бан­ку; 2)наказ про сплату грошової суми; 3) отримувач грошей;

4)дата і місце виписки чека; 5) підпис чекодавця. В Україні використовуєтьсястрого фіксована уніфікована форма розра­хункового чека.

Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові книжки.Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеці­альному папері набанкнотній фабриці НБУ за зразком, затвер­дженим НБУ. Чекові книжкиброшуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можутьбути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриман­ням усіхобов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку.

Чек є цінним папером. Чекові книжки (розрахунковічеки) є бланками суворої звітності.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними осо­бамипри здійсненні разових операцій, виготовляються окре­мими бланками. Облік їхведеться окремо від чекових кни­жок.

Залежно від того, на чию користь виписаний чек,розрізня­ють три Їх види:

— іменні — виписані лише певній особі;

— ордерні — виписані на певну особу з обов'язковимзасте­реженням про наказ оплатити чек;

— пред'явницькі — в чеку не зазначене найменуванняодер­жувача; гроші видаються пред'явнику.

Строк дії чекової книжки — один рік. Строк діїрозрахун­кового чека, який видається для разового розрахунку фізичній

особі,— три місяці. За погодженням з установою банку, строк дії невикористаноїчекової книжки може бути продовжений.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банкчекодержателя протягом 10 (десяти) календарних днів (день виписки чека невраховується).

Будь-які виправлення і помарки в чеку не допускаються.Забороняється передача чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичнійабо фізичній особі, а також підписання позаповнених бланків чеків та завіренняїх відбитком печат­ки. Одночасно з виписуванням чека на його корінці зазна­чаєтьсяназва отримувача коштів, номери документів, що опла­чуються, сума і залишокліміту. Ліміт чекової книжки — це загальна гранична сума, на яку чекодавецьможе виписати чек з цією книжкою.

Головні бухгалтери підприємств, які ведуть розрахункиче­ками, зобов'язані періодично перевіряти: правильність вико­ристання чеківособою, яку уповноважено на їх підписання:

правильністьвиведення залишків ліміту на корінцях чеків;

звірятисуми на корінцях чеків із записами у виписках з ра­хунка в банку. Напідприємстві чекові книжки повинні збері­гатися під замком у безпечному відпожежі і крадіжки при­міщенні.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до бан­ку-емітентазаяву. На основі поданої заяви банк-емітент випи­сує чекодавцю чекову книжку.Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці(кожний чек має свій номер), заповнює внутрішній бік обкладинки книжки, вписуєу кожний чек його основні реквізити. Банк веде облік номерів чеків у спеціальнійреєстраційній картці, де вказуєть­ся номер рахунка, з якого сплачуватимутьсячеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунківвидається книжка.

Гарантованаоплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку№ 722 «Розрахун­кові чекові книжки та розрахункові чеки» вбанку-емітенті (у сумі ліміту).Депонування коштів— цевнесення певних грошових сум на зберігання до банку: у даному разі — для.іабезпечення банківської гарантії вчасності платежу. Для цьо­го разом іззаявою на видачу чекової книжки в банк подаєть­ся платіжне доручення дляперерахування коштів на раху­нок  N 722.

При розрахунках чеками чеки з чекової книжки випису­ютьсяв момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари танадані послуги. Виписуючії чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінцяпопереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, на­даніпослуги), чекодержатель перевіряє: відповідність чека вста­новленому зразку;правильність заповнення чека; відсутність виправлень; відповідність суми накорінці чека сумі, вказаній у самому чеку; строк дії чека; наявність на ньомучіткого відбит­ка штампа або печатки банку та назви чекодавця (у фізичної особи— прізвище, ім'я, по батькові, дані його паспорта або до­кумента, що йогозамінює).

Приймаючи чек із чекової книжки до оплати, чекодержа­тельвідділяє його від корінця, проставляє на звороті розрахун­кового чека та накорінці календарний штемпель, підписує чек і робить відповідні відмітки увідомості про прийняті до опла­ти розрахункові чеки. Чекодержатель здає в банкчеки разом із трьома примірниками реєстру. Реєстр вміщує повну інфор­мацію прочеки, що надходять до установи банку.

При оплаті чека кошти списуються з відповідногорахунка чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателя. Опла­та чеків —відповідальна банківська операція. Чеки можуть бути недійсними, мати різнідефекти і навіть бути підроблени­ми. Ризик, пов'язаний з видачею і оплатоючеків, для банків є досить суттєвим.

Клієнт може поповнити ліміт чекової книжки у разі йоговичерпання. Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізичнаособа подає заяву або заповнює спеціаль­ний ордер) разом з відповідною чековоюкнижкою. У дору­ченні в рядку «Призначення платежу» вказується''Поповнен­ня ліміту за чековою книжкою".

Отже,розрахунки за допомогою чеків проводяться так:

1)покупець на основі заяви отримує в своєму банку чекову книж­ку, для чого банк-емітентдепонує певні грошові кошти (ліміт чекової книжки); 2) покупець, одержавширахунок постачаль­ника на товар або послуги, виписує і передає постачальниковічек; 3) постачальник здає чек в установу банку, яка його обслуго­вує; банкзараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачаль­ника. Одночасно ця сумасписується з рахунка покупця, на яко­му вона була депонована (принципово сутьсправи не змінюєть­ся від того, обслуговуються чекодавець і чекодержатель водній чи різних установах банків).

В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особ­ливопорівняно із західними країнами, де чек є основною фор­мою безготівковихрозрахунків. Чеки не отримують поширен­ня у вітчизняному господарському оборотівнаслідок недостат­ності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспромож­ностібільшості комерційних банків.

 

Порядокздійснення розрахунків векселями

Вексель— цінний папір, якийзасвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити післянастан­ня строку визначену суму грошей власникові векселя (векселе-держателю).Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і ціннимпапером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

В Україні використання векселів у господарському обо­ротіпочалося з 1992 р. Вексельний обіг у вітчизняному на­родному господарстві єзнаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин міжсуб'єктами госпо­дарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриттявзаємної заборгованості господарських суб'єктів. Однак обся­ги вексельногообігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.

Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простийвексель містить просту і нічим не обумовлену обі­цянку векселедавця сплатитивласникові векселя після вка­заного терміну певну суму грошей. Переказнийвексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта),адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ре­мітентові) певнусуму грошей у певний термін. Ремітент — одержувач грошей, який володієвекселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основними суб'єктами економічних відносин при розра­хункахвекселями є:

— векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

— векселедержатель (ремітент);

— платник (трасат).

Основноювідмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках задопомогою простого векселя вексе­ледавець і платник є однією особою.Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептуєвексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставившії на ньому свій підпис.Лише після акцепту век­сель стає повноцінним виконавчим документом. Вексельможе виписати як платнир;, так і постачальник. Якщо вексель ви­писуєтьсяпостачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель. Отже,головним вексельним борж­ником за переказним векселем є акцептант (за простимвекселем — векселедавець).

Строкплатежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальникомі покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахуноккоштів платника з його розрахункового рахунку.

Вексельнийобіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) увідносинах між постачальни­ками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язківу най­простішому вигляді тут така: підприємство, отримавши век­сель від свогопокупця, використовує цей вексель для розра­хунків уже зі своїм постачальником.

Невиконанняумов вексельного обігу, несплата векселя у визначений строк призводить добанкрутства боржника на ос­нові реалізації принципу повної матеріальноївідповідальності.

Вумовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язківвексельний обіг може стати ефек­тивною формою безготівкових розрахунків.

Важливезначення сьогодні має формування надійного ме­ханізму регулювання вексельногообігу. Інституціональну ос­нову такого механізму могла б скластизагальнодержавна век­сельна палата, яка могла б організувати реєстровийконтроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе веден­ня зведеногореєстру вексельних випусків. Реєстрація век­селів, відстежування шляхів їх рухудозволяє відраз'у ж розпі­знати фальшиві векселі, підробки, виявити фактинедобросові­сного придбання векселів.

Вексельє абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальнапідстава боргу на відміну

відінших розрахункових документів, у яких чітко засріксова-110, за якітоварно-матеріальні цінності (посл\-гіі, роботи! здійснюються розрахунки.

Вексель— це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строговизначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспектнвшімє розвиток розрахункових операцііі з бездокументарними векселями, тобтовикористання електронної форми векселів. Бездокументар-ний обіг не може забезпечити,наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, щопозбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселіробить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмовогозобов'язання.

Будь-якийпереказний вексель може бути переданий за до­помогою здійснення особливогопередатного надпису на зво­роті векселя — індосаменту. Особа, яка при цьомупоступаєть­ся своїми правами, називається "індосант", а яка набуваєїх — "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абст­рактнізобов'язання, подібно до того, як це робить векселедер-жатель за видачівекселя.

Особа,у якої знаходиться переказшгй вексель, розглядаєть­ся як законнийвекселедержатель, якщо вона засновує своє пра­во на неперервному ряді індосаментів.Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.

Платіжза переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельноїсуми за допомогоюаваля — вексельного поручительства. Аваліст,тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконан­нязобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, такимчином, сприяє ширшому застосу­ванню цієї форми безготівкових розрахунків.Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль.

Принастанні строку платежу, якщо платіж не був здійсне­ний, векселедержатель можеобернути свій позов проти індо­сантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб.Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним упублічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошеннянеспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателемналежних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошеннянеспро­можності.

еще рефераты
Еще работы по экономической теории