Реферат: Адам Сміт як економіст

План

Вступ

1.Становлення ірозвиток економічних поглядів А. Сміта

2.Соціально-економічнітеорії А.Сміта.

Висновок

Література

Прийняти правильнеекономічне рішення неможливо без глибокого знання економічних законів, щорегулюють економічну діяльність, розуміння структури і функцій економічноїсистеми.

Тому дуже важливим стаєвивчення історії економічних класичних вчень, що заклали постулати ринкувільної конкуренції, і створили першу взаємопов’язану і взаємообумовленуекономічну систему. Але ці знання потрібні не лише для правильного розуміннясьогоднішніх реалій, а також для зрозуміння економіки.

 Вепоху становлення капіталістичного способу виробництва дані вчення зігрализначну роль, як в теоретичному обгрунтуванні нової системи, так і в боротьбі заїї розвиток.

Історичносклалося так, що майже кругом формування економічної науки більш за всепов’язується з ім’ям і творчістю Адама Сміта визначного англійського економістакінця XVIII ст. Навіть пушкінський Євгеній Онєгін «читал АдамаСмита» і завдяки йому «умел судить о том, как государство богатеет». Його і внаші дні вважають тим, хто створив «первый в экономической науке полноценныйтруд, излагающий общую основу науки… причём весь этот труд про­никнут высокойидеей «очевидной и простой системы естественной свободы», к которой, какказалось Адаму Смиту, идет весь мир».

Ї

Становлення і розвиток економічних поглядів А. Сміта

Адам Сміт народився 5 червня 1723р. в Шотландії вмістечку Кірколд, що розташоване неподалік від її столиці Единбургу, в сім’їмитного службовця. Одержав освіту в універсітетах Глазго (1737-1740рр.) іОксфорда (1740-1746рр.). В 1948р.почав читати публічні лекції з літератури іприроднього права в Едінбурзі. В 1751р. керує кафедрою логіки в універсітетім.Глазго, в 1752р.- там же‚ кафедрою моральної філософії, де знайомиться зДевідом Юмом.

Перша публікація в 1755р., в цьому ж році висуває в деяких своїхлекціях ряд своїх основних економічних ідей. Весною 1759р. видає в Лондоні своюкнигу «Теорія моральних почуттів», яка заклала фундамент популярності А.Смітаяк філософа

. З 1759р по 1763 р. він посилено вивчає право, і одержує ступіньдоктора права. Тоді ж робить нариси декількох глав книги «Богатство народів»,яка вийде у світ в 1778р. — це головна праця його життя.

З 1778р. він митний комісар в Едінбурзі, а з1787р.- ректор універсітетув Глазго. Помер Адам Сміт в 1790р. і всі його рукописи‚ за заповітом‚ булиспалені.

А.Сміт був яскравою і різностороньою особистістю. Достатньо сказати, щовін одержав освіту в двох найпрестижніших університетах світу. Його інтереси небули обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкі наукові пізнання вінших галузях: наприклад, одержав ступінь магістра мистецтв і доктора права.Крім цього, він спілкувався з видатними людьми свого часу, що ще в більшійстенені сприяло формуванню його поглядів. Створення своєї економічної системи‚Сміт зробив головною ціллю наукової роботи і пошуку.

Свого найвищого розвитку класична буржуазна політекономія досягла упрацях британських вчених — А.Сміта і Д.Рікардо, в той час‚ коли Британськаімперія була найбільш передовою в економічному відношенні країною. Британіямала відносно високорозвинуте сільське господарство і швидко зростаючупромисловість, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносиниодержали в ній великий розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазногосуспільства: буржуазія, робітники, землевласники.

Разом з тим, поширення капіталістичних відносин обмежувалосябагаточисленними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога удворянстві‚ і тому була зацікавлена у науковому аналізі капіталістичногоспособу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспільного розвитку.

Таким чином, в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думки, якою булатворчість А.Сміта і Д.Рікардо.

У своїй книжці «Дослідження про природу и причини богатства народів» вякості предмета вивчення політичної економії А.Сміт назвав проблемуекономічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту.

Центральне місце в методології досліджень А.Сміта займає концепціяекономічного лібералізму, в основу якої, як і фізіократи, він поклав ідеюприроднього порядку, тобто ринкових економічних відно-син. Він виходив з того,що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і його продуктами,керуються перш за все прагненням до особистої користі. Але переслідуючиособисту користь, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства- зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, він пише про «невидиму руку», якакерує складною взаємодією господарської діяльності індивідів, і «економічнулюдину».

Економічне життя за А.Смітом, розвивається окремо і незалежно від волілюдей‚ і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок провизначенність економічних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючись такимиміркуваннями, А.Сміт не зміг відо-бразити історичного перехідного характеруспособів виробництва: він розглядав економічні категорії в якості вічних, а неісторичних законів.

Як і представники класичної школи, А.Сміт прагнув проникнути увнутрішню фізіологію суспільства‚ і в зв’язку з цим широко користувався методомлогічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної науки він вважавза необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробитирекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі‚ він зводив усистему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способом дослідження, якимкористувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму йогометодології.

В результаті економічна система А.Сміта наслідувала всі проти-річчяйого метода дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактуваннявартості. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило і недостатнє розумінняїм‚ історичних процесів зміни одних економічних відносин — іншими.

Тому в зв’язку з особливостями смітовської методології необхіднозвернути увагу на одне із зауважень Й.Шумпетера, який писав: «Якшо мипроаналізуємо хід думок Адама Сміта, то знайдемо в них економічні істини посуті тільки статистичного характеру».

Соціально-економічні теорії А.Сміта.

Розглянемо основні теорії А.Сміта.

Теорія розподілу праці.

Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А.Сміта.Фундаментальне значення цього елементу‚ А.Сміт пояснював, по-перше, тим щорозподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність‚ а розвитоквиробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл праціпідвищує продуктивність трьома способами:

·   збільшення вправності кожного окремогоробітника;

·   збереженням часу при переході від одного видудіяльності до іншого;

·   стимулювання винаходом і виробництвом машин,що полегшують і зменшують людську працю.

По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєюсутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці, щовиник із-за природньої схильності людини до обміну.

В теорії розподілу праці А.Сміт відобразив тенденцію до развиткумашиного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживанняпродуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, якезайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці.

Будучи об’єктивним спостерігачем‚ він відобразив процес перетворенняробітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щобперервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення,А.Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і в принципі був противтручання її в економіку.

Однак А.Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом працівсередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствами ігалузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподілпраці — всезагальною формою співробітництва індивідів.

Теорія грошей.

Тема грошей органічно пов’язана з темою розподілу праці, так як уА.Сміта гроші виступають в якості засобу обміну («великого колеса обігу».

А.Сміт підкреслював‚ про стихійне винекнення грошей як специфічноготовару. Він вилучає гроші і кредит із потреб виробництва, бачить їх підлеглуроль. Але Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитних факторів наваиробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було і заниження інших їхфункцій. Кредит А.Сміт розглядав лише як засіб активізації капіталу.

Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А.Сміта, як втеорії розподілу, так і в теорії грошей, вірно і зараз. Однак‚ головноюпомилкою А.Сміта стало припущення, що розподіл праці виник із-за обміну, а ненавпаки. Концепція грошей, його трактовка їх виникнення в результаті діїстихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собою серйознедосягнення економічної науки того часу.

Теорія вартості.

В основу власного дослідження А.Сміт поклав трудову теорію вартості,рахуючи закономірним‚ визначення вартості витраченою працею‚ і обмін товарів‚відповідно закладеного в цей обмін‚ кількості праці. Їм була здійснена спробааналізу реальної системи грошово-товарного обміну і ціноутворення‚ в умовахкапіталізму вільної конкуренції.

А.Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. «Слово«вартість» — писав він, — має два різні значення: інколи воно означаєкорисність будь-якого предмета, а інколи, можливість придбання інших предметів,яке дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживчою вартістю, другу-міновою вартістю». При цьому для А.Сміта характерно визначення вартості тількикількістю праці, але в аналізі ціни на товар, він коливається між різними визна-ченнямимінової вартості:

·   вартістю товару є витрачена на йоговиробництвво праця;

·   вартістю товару є праця, на яку може бутикуплений товар.

Таке положення вірне тільки в умовах простого товарного виробництва.При капіталізмі ж‚ має місце протилежне явище: кількість праці, яка вираженатоваром, в результаті операції купівлі-продажу одержує в свою власність‚ щебільшу кількість праці.

А.Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства,загальний закон рівноцінності товарів втрачає свою силу. Він приходить довисновку, що в умовах капіталізму робочий час перестає бути постійною мірою,який регулює вартість товару. Тому‚ для умов капіталізму йому прийшлосясконструювати іншу теорію, згідно якої вартість товару утворюється шляхомдодавання заробітної платні, прибутку і ренти, що припадають на одиницю товару.Але ця теорія не враховувала постійний капітал.

Раціональним зерном в концепції вартості А.Сміта стало розуміння, щовеличина вартості визначається не фактичними витратами праці окремоготоваровиробника, а тими витратами, які в середньому необхідні для даного станувиробництва. Він також зауважував‚ що кваліфікована і складна праця створює заодиницю часу більше вартості, ніж некваліфікована і проста, і може бути зведенадо останьої за допомогою коефіцієнтів.

Про подальший розвиток А.Смітом теорії вартості свідчило‚ розмежуванняприродньої і ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку‚ як грошовевираження вартості. А.Сміт писав, що природня ціна товару «як би представляєсобою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів». Цим вінзапочаткував дослідження конкретних факторів, що викликали відхилення цін відвартості.

В цілому ж погляди А.Сміта на співвідношення між вартістю і доходами‚характеризуються подвійністю і протиріччями, що являється наслідком дуалізмуйого методології

Вчення про заробітну плату.

Визначаючи заробітну плату, А.Сміт розглядав два стани суспіль-ства:при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умо-вах першого вінвважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способівиробництва‚ він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всьго продуктасвоєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межузаробітної плати‚ А.Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подальшезниження собівартості робочої сили приведе до вимирання «раси цих робітників».Однак‚ він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природню (середню,нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімума. Значнепідвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшитьконкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні. Впротилежному випадку‚ при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності,виникає конкуренція серед підприємців‚ що знову приведе до встановленнясередньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленнюА.Сміта‚ про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічноїрівноваги.

А.Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави,поділяючи країни на три групи:

·   із прогресивним станом суспільства, колизарплата зростає і становище працюючих покращується;

·   із регресивним станом суспільства, колизарплата падає і становище працюючих стає гірше;

·   із сталим станом суспільства, коли заробітнаплата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишаєтьсяважким, але постійним.

А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вонастимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався зМальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основнедостоїнство теорії А.Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробутусуспільства в цілому.

Теорія доходів.

У теоріїі заробітної плати‚ А.Сміт вказував, що із створеної працею івизначеною кількістю цієї праці вартості товару‚ робітнику у вигляді плати зазусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартостіпредставляє собою прибуток підприємця. Деяку суму із цього прибутку він повинену ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеного проценту, якщобув використаний заємний каапітал.

А.Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю ізаробітною платою‚ і в цьому варіанті мав на думці додану вартість. В іншійтрактовці він розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а такожпроценту, і тоді прибутком називав, по суті‚ підприємницький доход.

Розміри прибутку, за думкою А.Сміта, визначалися розмірами вкладеного усправу капіталу‚ а не складністю і важкістю праці по нагляду і управлінню, яквизначали прибуток його попередники. Але він тут же говорив, що прибуток — цеособливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивностікапіталу ‚ винагорода капіталістів за їх діяльність, працю, ризик. В цьому випадкуподвійне тлумачення викликало явне протиріччя.

В теорії є і інше непорозуміння‚ так‚ якщо прибуток породжуєтьсянеоплаченою працею, то вона повинна бути пропорційна кількості застосованоїпраці, а не застосованому капіталу.

Недивлячись на деякі недоліки в теорії А.Сміта, вона була достатньопрогресивною. Так‚ автор відмічав тенденцію доходу до зниження, і‚ вказував, щовін більш низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крім того, не слідзабувати, що А.Сміт жив більш ніж 200 років тому, і необхідно відноситися дойого поглядів з розумінням.

Теорія продуктивної праці.

А.Сміт  прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатстванації. Ця проблема зберігла своє значення і до наших днів. Для її вирішення вінподіляв працю на продуктивну і непродуктивну.

Продуктивною А. Сміт вважав працю, яка створює додану вартість, іпояснював це‚ на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшує вартістьматеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника і прибуткувласника виробництва. Працю, яка сплачена із прибутку, А.Сміт називавнепродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходихазяїна будинку і пряця якого не створює вартості.

Однак А.Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивноїі непродуктивної праці: перша втілюється в продукті, що має якийсь термін життячи служби, а друга ніде не фіксується. Насправді ця умова не є обов’язкова‚достатньо взяти види праці, які представляють собою продовження сферивиробництва в сфері оббігу (транспорт), і твердження втрачає зміст.

Але така трактовка праці дозволяє А.Сміту зробити сміливі зауваження,що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо‚ непродуктивна. Подальшалогіка веде до того, що із зменшенням частки непродуктивних робітників усуспільстві‚ швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще разпідтвердила, що А.Сміт був прихильником прогресивної буржуазії.

Теорія капіталу.

Економічна система А.Сміта базувалася на погляді, що капіталпредставляє запаси, які призначені для подальшого виробництва.

В своїх поглядах на основний і оборотний капітал‚ А.Сміт виражав думкифізіократів, але переборов обмеження їх розуміння продуктив-ного капіталу (щодає приріст вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільськомугосподарстві. Категорії А.Сміта застосовуються не до одного капіталу фермера,але і до всякої іншої форми продуктивного капіталу.

Під оборотним капіталом А.Сміт розумів капітал, що застосовується наодержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі.і повертаєтьсядо нього в іншій.

Оборотний капітал за А.Смітом складається із чотирьох частин:

·    грошей, за допомогою, якихздійснюється повернення інших його частин;

·    запасів продуктів, крімтих, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів;

·    сировини чинапівфабрикатів, що знаходяться в процесі незавершеного виробництва;

·    готових, але ще нереалізованих товарів.

Головним А.Сміт називав капітал, який приносить прибуток “без переходувід одного власника до іншого і без подальшого оберту”. До нього він відносив:

·    машини і засоби праці;

·    будівлі, що слугують дляторгово-промислових цілей;

·    покращення землі;

·    корисні особливості членівсуспільства.

А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Вінговорить, що, зберігаючи значну частину доходів і розширюючи виробництво,власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяє зростубагатства всього суспільства.

В цілому теорія основного і оборотного капіталу представляється вельмицікавою, хоча в ній і існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал,вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартість почастинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у виглядіамортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу з фізичнимивластивостями товарів неправильне. Тут А.Сміт змішує відмінності між основним іоборотним капіталом, з різницею між товарним і грошовим капіталом.

Теорія відтворення.

Погляд А.Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядамифізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетвореннядоданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. А суспільнийкапітал повністю складається із змінного, тобто в руках робітників являєтьсязаробітною платою. Тут А.Сміт невірно прирівнює величину продуктивного капіталуз величиною його частини, яка йде на утримання продуктивної праці.

Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теоріїйого вартості. Вартість у А.Сміта розпадається на три частини: заробітнуплатню, прибуток з капіталу і ренту за землекористування, тобто складається іздоходів.

Отже, постійний капітал там відсутній‚ і його ігнорування обмежувалоА.Сміту можливість аналізу процеса відтворення, так як те, що вироблялося напротязі року, щорічно і споживалося. Однак‚ А.Сміт виходить із глухого кута,розрізняючи валовий і чистий доход. Якщо під першим він розуміє увесь річнийпродукт, вироблений населенням данної країни, то під чистим — ту частину, котрунаселення може віднести до свого споживчого запасу. В результаті у Смітавиходить, що в ціну товару входить не тільки доход, але і авансований капітал.

Таким чином, помилка А.Сміта в тому, що він ототожнює вартість всьогорічного виробництва з заново створеною за рік вартістю. Якщо останняпредставляє собою лише продукт минулого року, то перша включає в себе івартість засобів виробництва, які були вироблені раніше. А.Сміт притустив і рядінших прорахунків, які витікають із його розуміння вартості. Наприклад, заА.Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, в доход входить як ціна такі продукт. Або пояснення особистого доходу‚ в якості фонду особистогоспоживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.

Недивлячись на перераховані недоліки. Для свого часу ця теорія маладуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізівідтворення‚ згодом назвуть «догмою Сміта».

Земельна рента.

А.Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумнівуте, що рента — це лише процент на капітал, витрачений землевласником напокращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що не зазнавалипокращення. Так А.Сміт  відділив ренту від арендної плати, довівши, що прибутокна капітал являється тільки надбавкою до первісної ренти. Таким чином, тількиземельна рента у Сміта‚ представляє собою відрахування із продукту, який буввитрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А.Смітбачить в ренті також винагороду землевласника за право користування йогоземлею. У поглядах А.Сміта зустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рентає «витвір природи, який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всьоготого, що можна вважати творінням людини».

Із сказаного видно, що А.Сміт не дав ренті точного визначення, хоч вйого теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував, щовідмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утвореннядиференційованої ренти.

Питання економічної політики в теорії А.Сміта.

А.Сміт приділяв багато уваги дослідженню політики країн в періодкапіталізму вільної конкуренції. І головною вимогою, яку він висував, булозабезпечення економічної свободи, невтручання держави в економічне життя. Так,він гостро виступав проти цехової регла-ментації, застарілого законодавства,прівелегій корпорацій і торгових монополій. Будь-яке обмеження стихійногорозвитку подій і конку-ренції‚ за думкою А.Сміта, неминуче буде стримуватиекономічний розвиток. Однак‚ ряд функцій держави, він оцінював позитивно,вважаючи підтримку органами влади порядку в країні і забезпечення її воєнноїбезпеки, важливими умовами успішного розвитку господарства.

Велике значення уділяв А.Сміт фінінсовій діяльності уряду. Вінвиправдовував тільки ті витрати, які робляться в інтересах всього суспільства.Висунув тезу «дешевої держави», яку прийняли всі наступні представникикласичної буржуазної політичної економії. Він заклав основи податковоїполітики, висловлюючись, що податки повинні відповідати «силі і можливостямгромадян», причому стягнення податку повинно коштувати як можна дешевше, аформа і час збору податків повинні як найкраще відповідати інтересам платників.

Будучи ідеологом промислової буржуазії, А.Сміт стверджував, щооб’єктом, як найкраще підходящим для обкладення державним податком, є земельнарента. Наприклад, він заявляв, що податок з прибутку неефективний, так якпідприємець‚ втрати від нього з ціллю збереження трибутку перекладе наспоживача шляхом підвищення цін на свою продукцію. Сміт вважав також‚недоцільним податок на зарплату, бо підприємець зобов’язаний забезпечитипрацюючому прожитковий мінімум, і щоб самому не отримувати збитки, повинензнову буде перекласти тягар податків на споживача. Податок з ренти, який задумкою А.Сміта, не може бути ні на кого перекладений, є максимально ефективним,і веде до скорочення доходів землевласни-ків. Тут добре видно антифеодальнуспрямованість його податкової теорії. А.Сміт також піддавав критицімеркантилістський протекціо-нізм. Він перечив проти всяких обмежень як увнутрішній, так і у зовнішній торгівлі.

Аналіз поглядів А.Сміта на питання економічної політики підтверджуєантифеодальну спрямованість йго вчення, а також орієнтацію на інтересикапіталістичної системи господарювання. Це дає змогу вважати теорію А.Смітапрогресивною, для суспільства, сучасником якої він був.

Висновок.

В XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наукапро багатство, тому виглядає цілком природньо, що в якості початкового пунктусвоєї доктрини А.Сміт вибрав розподіл праці. Разом з тим, він не розрізнявтоварну і натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартості,бачив у людині природню схильнісь до обміну і т.і.

Не дивлячись на ці недоліки, А.Сміт досяг у своєму аналізізакономірностей капіталізму вельми значних результатів: йому вдалося виявитизагальний принцип економічної системи капіталізму- вартість і дати їй своєзнамените визначення, як дійсного мірила мінової вартості всіх товарів.

 Він вніс свій вклад і в розвиток методології: поряд із аналізом ііндукцією, широко використовував синтез і дедукцію, тобто йшов на основі ранішесформульованих положень, від простого до складного, і далі к цілому.

Головною заслугою А.Сміта, економіста мануфактурного періоду, сталостворення цілісної економічної системи на основі знань, які були одержані натой час суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А.Сміта з висоти сучасності,ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, яку він зробив, і плодами, якої микористуємося до цьго часу.

Але А.Сміт не завершує розвинення класичної школи. Він виступив ізсвоїм головним економічним творінням безпосередньо перед промисловим переворотом.Об’єктом досдіджень А.Сміта був капіталізм, який ще не одержав своєї адекватноївиробничо-технічної бази у вигляді машинної індустрії. Ця обставина в деякіймірі і обумовила відносну нерозвинутість самої економічної системи А.Сміта. Алетеорія стала вихідним пунктом для послідуючого розвитку у працях Д.Рікардо, апотім і інших значних економістів.

Таким чином, соціально-економічні погляди А.Сміта представляють собоюодну із найкращих економічних доктрин XVIII ст.

Література.

1.  Ядгаров Я.С. Историяэкономических учений: Учебник для вузов. М.: ИНФРА-М, 1999.

2.  Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. М.:Эконо­мика, 1995.

3.  Блуг М. Экономическая мысль в ретропективе. М.: «ДелоЛтд», 1994.

4.  Самуэльсон П. Экономика. М.: Алгон, 1992.